Споживчий кредит та перспективи його розвитку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ня, так i в процесi СЧх розмiщення на ринку позичкового капiталу. Таким чином, за допомогою цiСФСЧ функцiСЧ вiдбуваСФться своСФрiдне зосередження позичкового капiталу у найпрiоритетнiших сферах економiчноСЧ дiяльностi.
Емiсiйна функцiя кредиту полягаСФ у можливостi створення за рахунок кредиту додаткових засобiв платежу. Особливого значення дана функцiя отрима-ла при переходi вiд використання реальних грошей до вводу кредитних засобiв обiгу. Будь-яка емiсiя грошей в обiг СФ результатом кредитноСЧ операцiСЧ. Видача позики збiльшуСФ масу грошей в обiгу, погашення кредиту СЧСЧ зменшуСФ. Отже, в наслiдок вмiлого використання кредиту у рамках цiСФСЧ функцiСЧ, уряд отримуСФ ефективний iнструмент регулювання економiки.
Контрольна функцiя кредиту полягаСФ в тому, що в процесi кредитування забезпечуСФться контроль за дотриманням умов та принципiв кредиту з боку суб`СФктiв кредитноСЧ угоди. Отже, кредит значно посилюСФ контрольнi процеси у народному господарствi, пiдвищуСФ ефективнiсть використання коштiв, стимулюСФ процес розширеного вiдтворення.
Загальноприйнято видiлення форм кредиту за наступними функцiональними ознаками: характер кредитних вiдносин, склад учасникiв кредитноСЧ операцiСЧ, обСФкт i сфера кредитування та iн. Таким чином, в економiчнiй лiтературi аналiзуються наступнi форми кредиту: товарна i грошова.
В економiчнiй та законодавчо-нормативнiй лiтературi на даний час немаСФ СФдиного пiдходу до визначення сутностi споживчого кредиту. Аналiз науковоСЧ лiтератури та нормативних документiв банкiвськоСЧ практики показуСФ, що основними визначеннями термiну тАЬспоживчий кредиттАЭ СФ наступнi:
1. За визначенням Г.С.ПановоСЧ (Росiя,1994) - споживчий кредит це кредит, який надаСФться фiзичним особам на придбання споживчих товарiв та послуг i який погашаСФться поступово [50]. Споживчий кредит характеризуСФ вiдносини, що виникають з приводу фiнансування потреб кiнцевого споживання. Суб`СФктами споживчого кредитування у якостi позичальникiв виступаСФ населення, у якостi кредитора банки, кредитнi спiлки, пiдприСФмства виробники, торгiвельнi посередники. Споживчий кредит за формою надання подiляСФться на прямий (надаСФться безпосередньо банкiвськими установами) та непрямий (надаСФться через посередникiв, торгiвельнi органiзацiСЧ, тощо).
Споживчi кредити надаються, як правило, на строк до десяти рокiв, але конкретнi параметри кредиту залежать вiд багатьох факторiв: об`СФкту кредитування, доходiв позичальника, вартостi товару тощо.
2. За визначенням С.В.Мочерного (УкраСЧна,1995) - споживчий кредит це кредит, який надаСФться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам УкраСЧни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i повертаСФться в розстрочку , якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору [45] . СубСФктами кредитних вiдносин являються фiзичнi особи (позичальники ) , а в особi кредитора виступають банки, iншi кредитнi установи ( ломбарди, пункти прокату та iншi пiдприСФмства та органiзацiСЧ ). Мiж банком та населенням може iснувати й посередник, наприклад торгiвельна органiзацiя, однак при цьому змiст споживчого кредиту не змiнюСФться.
3. За визначенням В.О.Тиркало (2000) - споживчий кредит це кошти, якi надаються комерцiйними банками громадянам УкраСЧни пiд процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковостi, платностi та цiльовоСЧ спрямованостi [16].
4. Згiдно з ранiше дiючим тАЮПоложенням про кредитуваннятАЭ(№ 246 1995 рiк) Нацiонального банку УкраСЧни - споживчий кредит це кредит, який надаСФться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам УкраСЧни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертаСФться в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору.
5. В роботах КоцовськоСЧ Р.Р., РичакiвськоСЧ В.М. (1997) вказано, що субСФктами споживчого кредитування СФ фiзичнi особи. У ролi кредиторiв виступають комерцiйнi банки, ощаднi каси й асоцiацiСЧ, ломбарди, кредитнi спiлки, пiдприСФмства й органiзацiСЧ [16]. Мiж банками i населенням може iснувати посередник, наприклад торговельна органiзацiя. ОбСФкти споживчого кредитування це затрати, повязанi iз задоволенням потреб населення для купiвлi товарiв в особисту власнiсть, а також затрати iнвестицiйного характеру на будiвництво i пiдтримку нерухомостi.
6. За визначенням А.М.Мороза та М.РЖ.Савлука (2000 р.) - споживчий кредит це кредит, що спрямовуСФться на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговуСФ сферу особистого споживання [7]. На перший погляд, складаСФться враження, що тiльки виробничий кредит вiдповiдаСФ всiм закономiрностям руху кредиту, оскiльки в результатi його використання створюСФться нова вартiсть i передумови для повного повернення позиченоСЧ вартостi кредитору. У сферi ж особистого споживання позичена вартiсть знищуСФться, "проСЧдаСФться" i тому тут не створюються передумови для СЧСЧ зворотного руху як ключовоСЧ ознаки кредиту. Автори вказують, що споживчий кредит, здаСФться, можна вважати аномалiСФю. Проте це не так. Особисте споживання, "знищуючи" вартiсть предметiв споживання, забезпечуСФ пiдтримку та зростання вартостi робочоСЧ сили, продаж якоСЧ на ринку створюСФ джерело повернення позиченоСЧ вартостi кредитору. Тому i споживчий кредит цiлком вiдповiдаСФ усiм закономiрностям руху кредиту. Джерелами погашення кредитiв на споживчi потреби СФ доходи позичальникiв, через що погашення кредиту здiйснюСФться у мiру СЧх формування.
Автори додатково вказують, що в широкому ро