Сiльське житло Подiлля
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
оротами. Висота даху i розмiри вСЧзних ворiт до клунi досягали 2,5 - 3 м. Такi високi ворота забезпечували можливiсть безперешкодного вСЧзду воза, навантаженого снопами.
У планi клунi були квадратнi, прямокутнi, наближенi до овалу. Дахи у клунях трималися на кроквах, якi лежали на сволоку покладеному на поставленi вряд чотирьох-шести-восьми сохах i залежно вiд необхiдних розмiрiв.3 Стiни клунь у переважнiй бiльшостi районiв Подiлля, як i на Полiссi, Волинi, в Карпатах та центральних i пiвденних районах Польщi, робилися на стовпах у закидку, iнколи плетенi але нiколи не обмащувалися глиною: щiлини були необхiднi для вентиляцiСЧ.1
Тiк могли робити i перед клунею для цього брали рiвно зачищену i добре утрамбовану площу. Тут працювали i взимку, у хорошу погоду, його очищали вiд снiгу i обмолочували снiпки. На територiСЧ Подiлля iснувало декiлька варiантiв плановоСЧ структури клунь, якi умовно можна поСФднати у двi групи. Перша, окремi споруди, не поСФднанi з iншими господарськими будiвлями. Друга, коли клуня обСФднана спiльним дахом з шопою, коморою, хлiвом, стайнею.
Часто обiк клунi влаштовували вузький пiддашок для зберiгання соломи. РЖнколи робили досить великий винос даху, куди ставили вiз та сани. Проте зубожiння украСЧнського села у першiй чвертi ХХ ст. привело до зникнення окремих господарських споруд, зокрема i клунi.2
Кошицi це високi чотирикутнi споруди з соломяними або гонтовими дашками i стiнами, заплетеними лозою, щоб початки кукурудзи просушувались на вiтрi. Поширенi i кошицi з стiнами виготовленими з деревяних рейок, закрiплених вертикально до каркасу з чотирьох брусових стовпчикiв. Перекритi вони двосхилими дашками. РЗх ставили обiк стодоли або, як i комору, на подвiрСЧ проти вiкон хати.
Кучi примiщення для свиней. Якщо воно не знаходилось в стайнi, поруч великоСЧ рогатоСЧ худоби, то СЧх будували каркасноСЧ конструкцiСЧ, промiжки мiж стовпами в яких заповнювали дошками. Пiдлоги в них припiднятi над землею на 30 40 см. Це робиться для того, щоб захистити корм для свиней вiд щурiв. Корм у кучi закидаСФться у спецiальний ящик з люком.3
Курники рiзнi за формою: прямокутнi, цилiндричнi, овальнi i кулястi. Стiни в них виплiтаються з лози, дуже часто з глиносоломяних валькiв. Особливо цiкавi курники, якi мають цилiндричнi або кулястi форми. Перекриваються вони грибоподiбними соломяними дашками.
У курниках завжди СФ два поверхи: нижнiй для квочки, верхнiй, який складаСФться з жердок: де ночують кури.1 Курники зовнi, як i хата бiляться, дверцята обводяться смугою кольоровоСЧ глини, часто пiд дахами в них розмiщуються декоративнi розписи.
Льохи, пивницi споруди заглибленi в землю, призначенi для зберiгання картоплi, буряку. Вони будувались окремо вiд iнших будiвель i дуже рiдко, пiд хатою. Зводилися вони переважно з каменю; заглиблюючи основну масу споруди в тераси чи пагорбки.
У хлiвi, стайнi утримували худобу та коней. Стiни робили в закидку i обмащували глиною. Обгороджений плотом простiр перед хлiвом був мiiем денного перебування худоби. Розмiри будiвель обумовлювалися заможнiстю господаря, кiлькiстю голiв худоби та коней. Складний рельСФф поднiстровськоСЧ зони Подiлля обумовив вертикальний розвиток господарських будiвель розмiщення СЧх у двох рiвнях. На нижньому рiвнi розташовували примiщення для худоби, а на вищому для снопiв, зерна, сiна (клуня, комора).2
Шопи (шури) всюди на Подiллi мали так званi заСЧзди або пiднакати - вигороджене трьома стiнками i накрите спiльним дахом мiiе, де господар ставив воза. Також перед шопою городили мiiе i для худоби та звану обору. Вхiд до шопи намагались зорiСФнтувати по сонцю, щоб обора прогрiвалась i худобi було теплiше.3
Лiтнi кухнi в кiнцi ХРЖХ ст. були характерною ознакою забудови двору лише у крайнiх пiвденних районах Подiлля. Бiльш широко вони почали будуватися лише в другiй половинi ХХ ст. i стали невiдСФмним атрибутом всього житлового комплексу.
Як уже говорилося до малих архiтектурних форм вiднесено вулики, криницi та огорожi.
В ХРЖХ на початку ХХ ст. виробництвом меду займалися на УкраСЧнi нечисленнi господарi, вважаючи це заняття допомiжним при землеробствi. Вулики в цей час робилися з суцiльних видовбаних з середини деревяних колод (бортiв). Зверху покривали соломяним дашком. На початку ХРЖХ ст. вже почали зявлятися рамковi вулики, чотирикутнi в планi, з каркасною конструкцiСФю стiн.
З давнiх давен особливою повагою в народi користувалася криниця, що дарувала чисту прохолодну воду. Найдавнiшим типом криниць були копанки, стiнки яких викладали камiнням або деревяним зрубом. Крiм того з каменю бiля криницi з нього роблять вимостки. Крiм простого настилу можна зустрiти величезнi плити з отворами для стiкання води. Якщо ж криниця збудована вище, то до неСЧ ведуть схiдцi з суцiльних камяних блокiв. РЖнодi зустрiчаються великi камянi жолоби для водопою худоби, видовбанi в масивнiй глибi вапняку.1
У наш чаii стародавнi форми криниць повсюдно замiнюються так званими румбовими криницями, що викладенi з формованих цементних кiлець.
Матерiал, з якого робили огорожу, та СЧСЧ форми значною мiрою створювали виразнiсть сприйняття сiльськоСЧ забудови того чи iншого району Подiлля. Впорядковану садибу завжди оточував тин. На бiльшiй частинi територiСЧ УкраСЧни вiн був плетений, нерiдко дуже якiсний i мiцний. Добрий господар завжди дбав про нього, що вiдбилося у примовцi: яка хата такий тин, який батько такий син. Якщо тин був плетений з лози, то його називали л