Сiльське житло Подiлля
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
? мазанки це тiльки полiпшений варiант трипiльськоСЧ глиняноСЧ будiвлi.1 Словяни заснували тут деревяне будiвництво. Воно було напiвземлянкове. Але уже за часiв КиСЧвськоСЧ Русi поступово починають переважати мiiевi традицiСЧ, повязанi з широким використанням глини. Почався зворотний процес вiд деревяноСЧ хати до глиняноСЧ хати мазанки, яка збереглася до наших днiв.
Багатi традицiСЧ Подiлля використанням мiiевих будiвельних матерiалiв i технiк. Цiкаво, що будiвництва тут брали матерiали, якi СФ пiд руками,2 це не могло не позначитися на технiцi зведення житла.
Оскiльки Подiлля займаСФ лiсостепову територiю УкраСЧни, то найбiльшого поширення тут набули зрубна i стовпово-каркасна технiка будiвництва.3 Але спочатку у житлах зовсiм не було фундаменту. Лише згодом його почали укладати на камiння або деревянi торчi.
З метою захисту стовпiв каркасу вiд ТСрунтових вод СЧх задовбували у пiдвалини, на якi вживали переважно дуб. З кiнця ХРЖХ ст., на пiдвалини почали використовувати добре просмолену сосну.
На початку ХХ ст. починаСФ створюватися стрiчковий периметральний фундамент з каменю (гранiту, плитняку або цегли) це тАЬхати на фундаментiтАЭ, тАЬна пiдмуркутАЭ.4 В деяких районах одначе помiтне застосування каменю в спорудженi стiн або окремих частин.
Характер рельСФфу дiлянки забудови певною мiрою обумовлював наземне виведення високого пiдмурку, з використанням пiдвального примiщення пiд хатою або пiд iншими будiвлями двору для господарських цiлей. Загалом сiльське житло Подiлля, як украСЧнцiв, так i iнших етнiчних груп, майже до кiнця 60-х рокiв ХХ ст. не отримало вертикального розвитку. Що пiдтверджуСФться даними обстеження О. МарзСФСФва, за якими лише 0,8 % подiльських хат, мали пiд собою пiдвальний простiр.1
В кiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. пiдмурiвок стаСФ результатом працьовитостi i кмiтливостi господаря, а також iсторичноСЧ еволюцiСЧ самого житла.2 Вiн дав змогу значно збiльшити перiод експлуатацiСЧ житлового будинку. У другiй половинi ХХ ст. у сiльському житлi поширюСФться пiдняття рiвня пiдлоги над землею з утворенням пiд пiдлогою продихiв. Таким чином будинок надiйно iзолювався вiд вологи.
Господарськi будiвлi двору зводилися здебiльшого у каркаснiй технiцi, без фундаменту каркаснi стовпи закопувалися в землю. Пiдлога в них мусила бути пiднятою над землею i створювати необхiднi умови для зберiгання урожаю або для вiдгодiвлi худоби, птицi незалежно зведена вона в зрубнiй чи каркаснiй технiцi. Пiд пiдлогу ставилося камiння або тАЬторчi тАЭ з грубого дерева, покладенi безпосередньо на землю.
За конструкцiСФю стiн з давнiх часiв на Подiллi, була поширена зрубна технiка виведення стiн.3 Чому сприяла наявнiсть великих лiсових масивiв. Проте, в кiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. кiлькiсть лiсiв через СЧх хижацьку експлуатацiю зменшилася, що призвело до поширення стовповоСЧ конструкцiСЧ виведення стiн. Про це свiдчать данi обстеження О.МарзСФСФва за якими 45% подiльських хат мали деревянi стiни, 44,5% - глинобитнi, 4,6% були з каменю, 1,25% - з цегли. Однак варто зауважити: до числа хат з деревяними стiнами О. МарзСФСФв, очевидно включив i житла, стiни яких виводились у каркаснi технiцi iз заповненням каркасу деревом.4
При зрубнiй технiцi стiни будували з круглих, напiвкруглих або брусових деревин, в яких зовнiшнi кути стiн клали на початку ХХ ст. з остатком, а з 30-х рокiв ХХ ст. без остатку.1
Наприкiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. набираСФ поширення стовпова конструкцiя спорудження стiн житла, що маСФ давньословянське походження.2 Використовувалися рiзнi варiанти стовповоСЧ конструкцiСЧ.
Стiни на стовпах з кiллям, оплетеним горизонтальним хворостом, так званi кiльованi стiни. Мiж основними стовпами, вбивалися в землю грабовi гiлки на вiдстанi 15 20 см одна вiд одноСЧ i щiльно переплiтались вербовим гiллям. Потiм з обох бокiв стiну обмазували глиною. Широко поширена ця технiка, виведення стiн, набула в сучасних Бучацькому, Чорткiвському, Залiщинському районах ТернопiльськоСЧ областi, Могилiв-Подiльському та Мурованокуриловецькому районах ВiнницькоСЧ областi, а також у Новоушицькому, Камянець-Подiльському i Чемеровецькому районах ХмельницькоСЧ.3
Рiзновидом попереднього варiанту СФ каркас, оплетений вертикально хворостом. Але, тут до стовпа на вiдстанi 15 20 см прибивають гiлки деревяними коликами, а потiм вертикально обплiтають лозою. А далi так само з обох бокiв обмащують глиною.
Ще одним рiзновидом стовповоСЧ конструкцiСЧ були стiни на стовпах у закидку з шаром глини.4 Мiж деревяними стовпами каркасу робилися рiвчаки тАЬгаритАЭ, в якi вкладалося колоте дерево (тАЬдилiтАЭ, тАЬриглiтАЭ, тАЬзамiтьтАЭ, тАЬсумакитАЭ), а промiжки мiж ними укладалися тАЬбохонцямитАЭ з глини та мятоСЧ соломи i щiльно утрамбовувалися. Подiбною була технiка з використанням брусiв. Бруси також щiльно укладалися в рiвчаки, але вже практично без використання глини. Глиною обмазували лише зовнiшнi поверхнi стiн.
Стiни на стовпах з вальками i прокладкою дерева при цьому вкладалося пiдряд два три ряди валькiв, якi потiм притискувалися дилем.
Дефiцит дерева викликав ще один вид стовповоСЧ конструкцiСЧ з вальками коли простiр мiж стовпами повнiстю укладався вальками тАЬв ялинкутАЭ або горизонтальними рядами.1
Окремий конструктивний тип становили безкаркаснi стiни заповненi змiшаною з глиною соломою. У переважнiй бiльшостi це стiни з валькiв, якi клалися на фундамент. Зустрiчаються також стiни глинобитнi або глинолитi; коли глину вимiшану iз соломою заливають у деревяну вертикальну опалубку.
Дуже рiдко зустрiчалос