Сiльське житло Подiлля
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
? двору значною мiрою обумовлювався профiляцiСФю одноосiбного господарства. Через малоземелля селяни були змушенi шукати додатковi прибутки, зокрема займатися гончарним промислом. Забезпеченiсть земель у гончарських господарствах на початку ХХ ст. становила в середньому 1,5 десятини.1 Проте переважна бiльшiсть гончарських господарств були в своСЧй основi землеробськими. В них основну масу худоби складали конi, воли та корови, потiм свинi i вiвцi.
В другiй чвертi ХХ ст. з переходом до колективного господарства докорiнно змiнився характер сiльського двору.2 З створенням колгоспiв, як центрiв великого сiльськогосподарського виробництва в яких знаходилися тваринницькi та iншi господарськi будiвлi, почали зникати у селянських садибах деякi господарськi будiвлi, такi як, возовнi, клунi, стодоли та iншi. Що в свою чергу призвело до зникнення однорядного, дворядного, Г подiбного варiантiв забудови вiдкритого двору i масового поширення вiльноСЧ забудови, з обмеженою кiлькiстю господарських будiвель, що в свою чергу призвело до пiдвищення санiтарно-гiгiСФнiчних норм сiльських садиб.
Говорячи про етнiчнi традицiСЧ щодо характеру забудови сiльськоСЧ садиби, слiд мати на увазi, саме застосування та розвиток iсторично виниклих навикiв i прийомiв, якi враховували особливостi побуту та працi селян, сприяли рацiональному використанню площi двору вiдповiдно до господарських потреб селянина. До таких прийомiв можна вiднести: орiСФнтацiю житла по сонцю, його розмiщення стосовно вулицi, висадження перед хатою квiтiв та фруктових дерев, вони органiчно увiйшли в сучасний сiльський двiр, вiдображаючи iсторичну спадщину народу.
Хата завжди була центром селянськоСЧ садиби, по всiй УкраСЧнi. Остання займала земельну дiлянку, на якiй в певнiй системi розмiщувалися, крiм житла, ще й господарськi будiвлi з подвiрями, сад, город. Вони, хоч i мали своСЧ основнi функцiСЧ, використовувались для iнших цiлей. Часто селяни влiтку, а iнодi й взимку, спали не тiльки в хатi, а й в коморi, клунi, сiнях тобто як житло використовувалися господарськi примiщення. Вiд характеру виробничоСЧ дiяльностi членiв селянськоСЧ родини залежали розмiри, кiлькiсть господарських будiвель.
Господарськi будiвлi, як i житло мали своСЧ типовi риси й особливостi, характернi для окремих районiв. Так визначальними для традицiйноСЧ забудови садиб на Подiллi, були кiлькiсть i якiсть господарських будiвель, СЧх взаСФмозвязок та розташування вiдносно житлового будинку, вСЧзду в садибу, проСЧжджоСЧ частини вулицi, доцiльнiсть розмiщення всiх споруд, поСФднання СЧх функцiональностi з естетичними вимогам мiiевостi.1
Загалом усi господарськi будiвлi за СЧх функцiСФю можна подiлити на такi групи:
Будiвлi для зберiгання продуктiв землеробства: клуня (стодола), кошi (кошицi), льох (погрiб), катрана, катрага.
Будiвлi для худоби: хлiв, хлiвець, стайня, обора, курник, саж.
Будiвлi для зберiгання господарського реманенту: повiтка, шопа, возовня, пiддашшя.
Малi архiтектурнi форми: вулики, криницi, огорожi, мiiя вiдпочинку.
РЖншi будiвлi: банi, сушнi, лiтнi кухнi тощо.
Коротко зупинимося на окремих будiвлях. У кожному бiльш-менш заможному господарствi неодмiнно ставилася комора. У нiй зберiгалися запас зерна, господарський реманент та речi вжитку. РЗСЧ здавна вважали ознакою заможностi господарiв i тому СЧСЧ ставили з найкращого лiсоматерiалу.
На Подiллi переважали каркаснi комори, як правило чотирикутнi, дещо видовженi в планi.2 РЗх будували з деревяних брусiв i ставили на них соломяний верх. Уздовж головного фасаду споруджували галерейку для сушiння зерна, яку оздоблювали рiзьбленням. Так оздоблювали й дверi, балки пiд звисом покрiвлi тощо. Подекуди комори ставили з каменю або глини.3
Першi вiнцi зрубу клали на високi пiдставки з каменю чи пенькiв на кутах будiвлi. У коморах робили пiдлогу яка забезпечувала добре провiтрювання зерна, У заможних господарствах стiни комори зводили в зруб. Зруб нiколи не обмащували i не бiлили. У лiсистих районах СЧх завжди будували з дерева, а у степових з глиносоломяних валькiв, каменю, але пiднiмали над землею. На Подiллi СЧх могли пiдводити пiд один дах iз стодолами, хлiвами. Бувають вони також двокамернi з сiньми.1
Перекривали комори чотирисхилими дахами на кроквах, зустрiчалися також двосхилi та комбiнованi дахи. Для господарських потреб використовували i горище комори. Потрапити туди можна було за допомогою приставноСЧ драбини.
Виноси даху у коморах мали декiлька конструктивних типiв:
- виноснi поздовжнi платви утворюють пiддашок;
- виноснi поздовжнi платви пiдтримуються своСФрiдними кронштейнами(пiддашок, пiдсобiйка) пiдперта стовпчиками галерея (пiддашок на стовпчиках).2
Зараз комора вже втратила своСФ значення, оскiльки сучасний господар не СФ власником великого поля, а готове зерно переважно купуСФ.
Важливе мiiе в садибi займала клуня. В нiй зберiгалося зерно, сiно, солома тут сушили i вимолочували зерно. У клунi знаходився тiк, де обмолочували збiжжя, а також засторонки в яких тримали привезенi снiпки пшеницi, жита. В заможних селян могло бути двi клунi, одна для хлiба, а iнша для сiна На Подiллi, як i по всiй УкраСЧнi клуню намагались розмiщувати максимально близько до городу i як найдалi вiд житла. Це давало змогу зручного вСЧзду з поля та оберiгало цю споруду вiд небезпеки вогню. Клунi в УкраСЧнi мали високi дахи i низькi стiни з високими найчастiше двохстулковими вСЧзними в