Сiльське житло Подiлля
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?iй частинi житлового примiщення.
Великий стiл уособлював у собi iдею СФдностi, родинноСЧ мiцностi та злагоди. За ним збиралися всi разом, щоб СЧсти, тому вiн, образно кажучи, сприймався як годувальник сiмСЧ. На ньому завжди повинен був лежати хлiб та сiль. У цьому виявлялось народне ставлення до його ролi як до домашнього алтаря, магiчного символу.
На ньому навколишнiй свiт iз землею i лiсом; водами i лугами; звiрами i птахами набував форми хлiба насущного.
Столовi належало почесне мiiе й у весiльному обрядi. Наприклад, молода обовязково хустку передавала через стiл нареченому, прилюдно засвiдчуючи своСФ бажання i згоду побратися з ним. Це означало давати руки.1
Стiл зберiгся в побутi й донинi, але мiiе його в кiмнатi змiнилося. Усе частiше вiн ставиться у центрi помешкання. Поступово втрачаСФться його символiчне значення.
Постiйно закрiпленим мiiем для розташування дитячоСЧ колиски (люльки) був простiр над лiжком. У кiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. на Подiллi переважали плетенi з лози та берези колиски.
Особлива роль серед рухомих традицiйних меблiв вiдводилася скринi. Скринi використовували жiнки для зберiгання одягу та рiзних цiнних речей. Про скриню клопоталася кожна жiнка ще в пору дiвування. Тут складалися вбрання, вiнок, рушники i прикраси, а у прискринку ховалися таСФмницi: позвязуване у вузлики рiзне зiлля, яке мало чарiвну силу.2
На Подiллi побутували в основному скринi двох типiв: з прямою кришкою скринi столи iз випуклою. У хатi в заможних господарiв могло бути й двi скринi: в однiй зберiгали сорочки, рушники, крам, у другiй зимовий одяг i взуття тощо. Як правило, подiльська скриня фiгурно прикрашувались залiзною оковкою. Металом оформлялися кути верхньоСЧ кришки, а також чiльна стiнка.
Найбiльш декоративно оформленими були скринi з трьома вертикально розташованими кованими смугами по чiльнiй стiнцi. Якщо, центральна смуга доходила до замковоСЧ шпарини, майже пiд саму кришку. Стiнки скринi робили переважно вертикальними, але iнколи й розширеними до гори. Бiчнi стiнки прикрашувалися скромнiше i обмежувались оковкою лише кутiв.1
Нiхто не мав права зазирати до скринi нi мати, нi батько, нi сестра, яка залишалася власнiстю дiвчини, а пiзнiше жiнки на все життя. У спадок вона могла перейти тiльки пiсля смертi.
Кожна дiвчина мрiяла про скриню, заповнену гарними i потрiбними речами, якi б засвiдчували працьовитiсть, сумлiннiсть, i до певноСЧ мiри розумiння краси майбутньою господинею.
Скриня була символом майбутньоСЧ новоСЧ сiмСЧ. Молода дружина визволила СЧСЧ з рiдноСЧ хати як спогад про минуле дiвоцтво своСФ, як частину родового вогнища; батькiвськоСЧ хати; звичаСФвих устоСЧв, духовних i моральних засад. Вона ставала в певному розумiннi фундаментом новоСЧ родини.2
Велика роль в iнтерСФрi украСЧнського житла взагалi i подiльського зокрема належить керамiцi, яка разом з утилiтарною виконувала й естетичну функцiю.3 Миски, наприклад, вiдзначались багатим декоративним розписом, що покриваСФ не лише внутрiшню сторону, а й зовнiшню. Виставленi у верхнiй частинi мисника, вони були гордiстю господинi, прикрашали хату. СвоСЧми мистецькими ознаками миски окреслюють iнтерСФр народного житла, особливо в районах побутування цього промислу.
Наприклад, керамiцi пiвнiчно схiдних районiв Подiлля, характерне темне червоно - коричневе тло, а захiдним свiтле, майже бiле. Для пiвденних районiв Подiлля; зокрема Ольгопiльського та Балтського, характерна не розписна, а кольорова полива; розписнi миски були переважно привозними. Таким чином кольорова гама вiдкритого мисника маСФ локальну своСФрiднiсть i характеризуСФться яскраво насиченим темним колоритом, що дуже виразно контрастуСФ з слiпучо бiлою стiною.
У пiвденних районах Подiлля здавна значного поширення набуло килимарство та переробне ткацтво. Вироби цих промислiв пiд кiнець ХРЖХ та на початок ХХ ст. значною мiрою локалiзували художню виразнiсть iнтерСФру народного житла цих районiв.
Особлива увага народних майстринь зосереджувалась на iнтерСФрi чистоСЧ хати. РЖнтерСФр таких примiщень виступаСФ на початку ХХ ст. у двох варiантах з пiччю i без печi. ХудожнСФ вирiшення iнтерСФра формувалася переважно тканини виробами, якими не лише прикрашали стiни бiля лiжка, а й покривали лави та стiни мiж вiкнами.1
Про заможнiсть свiдчила не лише кiлькiсть таких виробiв (придане багатоСЧ молодоСЧ могло налiчувати понад 30 килимiв),2 але й СЧх якiсть та характер художнього оформлення. Так, заможнi селяни ткали рядно з вовняних ниток, котрi фарбували яскраво контрасними купованими фарбами. Бiднiшi виготовляли вироби переважно з конопель, фарбуючи пряжу рослинними барвниками власного ТСатунку. Таким чином, як у колористицi так i в малюнках тканих виробiв (килимiв, налавникiв, пiдвiконникiв, ряден тощо) виявлявся соцiальний стан. Намагаючись продемонструвати своСЧ можливостi застосування купованих фарб, а також запозиченням малюнкiв з iноземних привозних килимiв, багатiСЧ вiддавали перевагу надто яскравим кольором, гублячи при цьому естетичну виразнiсть виробу.3 У бiднiших селян тканини хоч виготовлялися iз менш якiсноСЧ пряжi, але мякими вiдтiнками рослинних фарб, якi до речi, значно стiйкiшi щодо вигорання, досягли бiльшоСЧ художньоСЧ досконалостi i самобутностi, творчо розвиваючи при цьому народнi традицiСЧ, орнаментальнi мотиви.
Якщо господиня не мала змоги виткати килима, тодi вона замiсть справжнього малювала орнамент на традицiйному мiii стiни над лiжком. Таки