Сiльське житло Подiлля
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?тултАЭ, тАЬпричептАЭ або тАЬприбокiвтАЭ. Такий спосiб будiвництва був широко поширений в районах Захiдного Подiлля i майже вiдсутнiй на Схiдному Подiллi. У пiвденних районах Подiлля було поширене трикамерне житло з прибудовою тАЬпiддашшятАЭ по фасаднiй стiнi.
Отже, серед планувальних типiв житла, на територiСЧ Подiлля можна видiлити такi групи:
Традицiйнi: земляночного та напiвземляночного типу (одно-, дво-, трикамернi); наземнi без зовнiшнiх прибудов: (дво-, трикамернi); наземнi iз прибудовами (дво-, трикамернi).
ПодвоСФнi: наземнi одно- i двокамернi житла, що обСФднанi одним дахом.
Житла обСФднанi з господарськими спорудами: однолiнiйнi, кутовi.2
В першiй чвертi ХХ ст. починаСФ зявлятися поперечно передiлене житло; кухня з пiччю видiляСФться поперек усiСФСЧ хати перегородкою вiд жилоСЧ кiмнати, яка тепер розташовуСФться в один ряд за кухнею. Сприяла появi такого типу житла невелика ширина хати, обмежена можливостями конструкцiСЧ. Проте великого поширення цей тип не набув, оскiльки вхiд у парадне примiщення йшов через кухню.
До середини ХХ ст. сiльське житло Подiлля залишалося переважно традицiйно трикамерним з входом по центру (сiни, прихожа). Кухня з пiччю уже видiлялась на цей час в окреме примiщення, яке займаСФ мiiе при тильнiй пiвнiчнiй стiнi з входом через сiни або кiмнату.
У другiй половинi ХХ ст. змiнюСФться характер прибудов. Якщо ранiше вони були ознакою певних районiв Подiлля, а ганки були характернi лише для заможних верств, то в цей час, масового поширення набула прибудова заскленоСЧ веранди, яка мала вигляд розвинутого ганку.
У 70 80 рр. у подiльському селi зявляСФться все бiльше двоповерхових будинкiв та будинкiв, споруджених за масовими проектами.1 Щоправда планувальнi схеми, пропонованi архiтекторами iндивiдуальним забудовникам у деяких випадках не вiдповiдали специфiцi сiльського побуту.2
Для сучасного етапу iндивiдуального сiльського житлового будiвництва характерна поява планувальних вирiшень житла у двох рiвнях мансарднi будинки. Це примiщення сезонне, воно використовуСФться лише влiтку. Проте, iнколи мансарднi примiщення утеплюються i використовуСФться увесь рiк.3
Важливе мiiе в плануваннi житлового будинку вiдiгравала в ХРЖХ на початку ХХ ст. традицiйна сiльська пiч: тАЬдобра щедра пiч твоя, що пахла стравами, печеним хлiбом, печеними i сушеними яблуками, i сухим насiнням, зiллям, корiннямтАЭ, - як писав Олександр Довженко, поступово вiдходить в iсторiю.4 Хiд цивiлiзацiСЧ нестримний i, мабуть, невiдворотний, тому невдовзi про неСЧ дiзнаватимуться тiльки з художнiх творiв. Та генетична память завжди повертатиме нас до доброго вогню в печi родинноСЧ хати бiля якого народжувались i виростали цiлi поколiння наших предкiв.
Пiч зявилася дуже давно: це слово загальнословянське. Воно повязане iз словами печера i пещись, попеченiСФ. Пiч це насамперед вогонь, вогнище. А воно в оселi вiдiгравало роль не лише тАЬосередкутАЭ тепла, а й духовну згуртовуючу.5
Пiч розмiщувалася у кутку бiля входу. Тут господиня готувала СЧжу, зясовувала своСЧ стосунки з невiсткою, навчала дочку житейськоСЧ мудростi та умiння поратися бiля горщикiв тощо.
Найчастiше пiч робили з глини. Спочатку щiльно убивалася, втрамбовувалася своСФрiдна платформа для печi, потiм зверху змащували тонким шаром глини. Далi лiпили саму пiч попередньо залишивши мiiе для припiчка.
На початку ХХ ст. при виведенi печi почали застосовувати цеглу. Склепiння дещо пiднiмали по вiдношенню до задньоСЧ стiнки печi, дно печi (тАЬчерiньтАЭ) навпаки опускали. Таким чином створювався хороший протяг. Пiсля просихання склепiння, викладали стiнки печi глиною або цеглою. В переднiй стiнi залишали отвори, куди закладали деревянi палицi основу комина. Простiр мiж комином i стiною сiней мав назву закоминок, а якщо вiн досить широкий - тАЬзапiчоктАЭ. Печi були дуже масивними займаючи майже третю частину i без того малоСЧ житловоСЧ площi хати.1 Бiля печi, коли житло було одне, ставили паралельно грубку. Якщо була в хатi ще свiтлиця, то грубку ставили тiльки там. Груба виконувала обiгрiвальну функцiю. Початок цьому процесу поклала нова конструкцiя лежанки, яка дiстала окрему топку. Згодом у лежанку почали вбудовувати плити. При наявностi плити грубку могли ставити перпендикулярно до печi, тодi вона ставала перегородкою мiж житловою частиною хати i ванькиром.
Вогонь у печi вважався священним: до нього вiдчувалася особлива увага кожна господиня повинна ставитися до нього обережно, з повагою, про нього не можна говорити щось неприСФмне, з вогнем не можна гратись.2
Зi змiною соцiально-економiчних умов життя сiльськоСЧ родини, змiнюСФться конституцiя печi СЧСЧ розмiр. Поява в селi мiiевого обiгрiву сприяСФ зменшенню кiлькостi традицiйних печей i СЧх виносу до лiтнiх примiщень. Лiтнi кухнi в кiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. були характерною ознакою житлового комплексу лише пiвденних районiв УкраСЧни. Цей процес безперечно покращив гiгiСФнiчнi якостi житла i разом з тим дав змогу мати традицiйну пiч для приготування страв.3
Отже, планування парадного житла протягом iсторичного розвитку зазнавало певних видозмiн, якi вiдбивали характер соцiально-економiчних перетворень у побутi сiльськоСЧ родини. Якщо до ХХ ст. цей процес торкався переважно заможних верств селян, то у ХХ ст. вiдбулося масове удосконалення всiх типiв сiльського житла.
Подiльська хата зберегла в своСЧй конструкцiСЧ багато архаСЧзмiв. Не випадково видатний росiйський археолог В.А. Городцов писав, що теперiшнi украСЧнськi хат