ОсобливостСЦ кредитування населення на споживчСЦ потреби
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?а видСЦлити такСЦ основнСЦ стадСЦi процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток:
- видача банком кредитноi картки клСЦСФнту-позичальнику;
- купСЦвля позичальником товарСЦв за карткою в магазинСЦ;
- передача магазином торговельних рахункСЦв на купленСЦ товари в банк;
- перерахування банком коштСЦв на поточний рахунок магазину;
- щомСЦсячне виставлення магазином рахункСЦв за купленСЦ товари власниковСЦ кредитноi картки постачальнику;
- повернення позичальником коштСЦв банку.
КредитнСЦ картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися не лише банками, а и такими органСЦзацСЦями, як авСЦакомпанСЦi, залСЦзницСЦ, готелСЦ, телефоннСЦ фСЦрми, автозаправнСЦ станцСЦi тощо.
Банк одержуСФ вСЦдсотки за кредит, що надаСФться власникам карток у межах лСЦмСЦту кредитування. Банк регулюСФ величину кредитного лСЦмСЦту за картками СЦ перСЦодично вСЦдновлюСФ самСЦ картки, що дозволяв йому переоцСЦнювати кредитоспроможнСЦсть власникСЦв карток.
Як правило, лише найбСЦльшСЦ комерцСЦйнСЦ банки здатнСЦ емСЦтувати власнСЦ кредитнСЦ картки, адже, щоб давати прибуток, система поширення карток маСФ бути досить масштабною. ОсновнСЦ витрати, повязанСЦ СЦз застосуванням кредитних карток, для банкСЦв становлять витрати на iх випуск на ринок, тобто пошуки комерцСЦйноi мережСЦ, яка була б згСЦдна приймати iх як засСЦб платежу. ЗрозумСЦло, що емСЦсСЦя власних кредитних карток СФ досить дорогою банкСЦвською операцСЦСФю. Тому на практицСЦ комерцСЦйнСЦ банки використовують загальнонацСЦональнСЦ (навСЦть всесвСЦтнСЦ) системи кредитних карток. НайвСЦдомСЦшСЦ з них: VРЖSА, АmегСЦсаn Ехргеss та СЦн. Банки на основСЦ купленоi лСЦцензСЦi емСЦтують кредитнСЦ картки цих систем.
На ринку маСФ мСЦсце досить жорстка конкуренцСЦя мСЦж рСЦзними системами СЦ видами кредитних карток.
КредитнСЦ картки призначенСЦ переважно для споживчого кредитування в роздрСЦбнСЦй торгСЦвлСЦ при придбаннСЦ недорогих товарСЦв. Вони, як правило, не пристосованСЦ для купСЦвлСЦ дорогих речей тривалого користування. ЛСЦмСЦт кредитування за бСЦльшСЦстю карток менше вартостСЦ таких товарСЦв.
ПотенцСЦальнСЦ можливостСЦ використання кредитних карток досить великСЦ. В УкраiнСЦ роль банкСЦвських СЦ небанкСЦвських кредитних карток на вСЦтчизняному ринку зростатиме з розширенням ринку споживчого кредиту.
3.2 Напрямки зниження ризику за операцСЦями банкСЦвського споживчого кредитування
ОстаннСЦм часом все актуальнСЦшою в контекстСЦ економСЦчних зрушень, якСЦ вСЦдбуваються в УкраiнСЦ, стаСФ проблема становлення системи управлСЦння ризиками в комерцСЦйних банках. Кредитування СФ найбСЦльш ризиковою операцСЦСФю для банкСЦв, СЦ в той же час залишаСФться однСЦСФю з найвагомСЦших в структурСЦ процентних доходСЦв банку. ЕфективнСЦсть банкСЦвськоi дСЦяльностСЦ значною мСЦрою залежить вСЦд якостСЦ управлСЦння ризиками [63].
Кредитний ризик ризик невиконання позичальником зобовязань за кредитними операцСЦями (тобто ризик того, що сплата позичальником вСЦдсоткСЦв СЦ основного боргу за кредитними операцСЦями проводитиметься з вСЦдхиленнями вСЦд умов кредитноi угоди або взагалСЦ не проводитиметься) [78].
Створити цСЦлком безризиковий портфель неможливо, однак своСФчасне погашення позичок СЦ вСЦдсоткСЦв по них багато в чому визначаСФ успСЦшну роботу банку.
1. Знизити ризики в сегментСЦ споживчого кредитування можна за рахунок повноцСЦнного задСЦяння кредитних бюро, якСЦ вже створенСЦ в УкраiнСЦ, однак iх дСЦяльнСЦсть стримуСФться низкою субСФктивних та обСФктивних чинникСЦв [60].
2. Одним з методСЦв зниження кредитного ризику СФ страхування кредитСЦв. Страхування кредиту припускаСФ повну передачу ризику його неповернення страховСЦй кампанСЦi. РЖснуСФ багато рСЦзних варСЦантСЦв страхування кредитСЦв, але усСЦ витрати по страхуванню звичайно вСЦдносяться на позичальникСЦв. В даний час така форма захисту вСЦд ризику не поширена у звязку з вСЦдсутнСЦстю надСЦйних страхових кампанСЦй [61].
3. Наступний метод це метод лСЦмСЦтування встановлення лСЦмСЦту, тобто граничних сум здСЦйснюваних кредитних операцСЦй. Як приклад можна навести нормативи кредитного ризику, встановленСЦ НацСЦональним банком Украiни для комерцСЦйних банкСЦв: максимальний розмСЦр ризику на одного позичальника; норматив великих кредитних ризикСЦв; норматив максимального ризику на одного СЦнсайдера; норматив максимального сукупного розмСЦру кредитСЦв, гарантСЦй та поручительств, наданих СЦнсайдерам. Як правило, банки встановлюють лСЦмСЦт, який регламентуСФ розмСЦр обороту по видачах кредиту за певний перСЦод (лСЦмСЦт видачСЦ). У деяких випадках встановлюСФться лСЦмСЦт заборгованостСЦ, який регламентуСФ заборгованСЦсть за кредитом на певну дату [52].
4. МонСЦторинг можна визначити як проведення систематичного аналСЦзу господарськоi дСЦяльностСЦ позичальника, його фСЦнансового стану, а також комплекс СЦнших заходСЦв, якСЦ направленСЦ на зменшення кредитного ризику ризику неповернення кредиту та несплати вСЦдсоткСЦв за ним протягом дСЦi кредиту [71].
Щоб уникнути проблемноi позики працСЦвник банку повинен передбачати ii появу, знаючи причини виникнення та враховуючи ознаки. Лише суворий контроль за кредитним проектом в цСЦлому дозволяСФ забезпечити безпеку, надСЦйнСЦсть СЦ прибутковСЦсть кредитних операцСЦй комерцСЦйних банкСЦв.
РЖснують принципи монСЦторингу, якСЦ СФ важливими для успСЦшноi кредитноi дСЦяльностСЦ будь-якого банку [53]:
банк повинен мати свою систему монСЦторингу кредитних операцСЦй;
система монСЦторингу маСФ бути безперервною та оперативною;
проведення заходСЦв щодо супроводження кредитних проектСЦв, якСЦ направляються на зниженн?/p>