Geum.ru

Информация по предмету Педагогика

  • 1581. Профессии: дальнобойщик, программист, конструктор
    Другое Педагогика

    Стоит заметить, что основными виновниками ДТП являются начинающие водители. Причина - в их слабой профессиональной подготовке. Однако сложившаяся система не способна надлежащим образом поддерживать безопасность дорожного движения. Если раньше, например, на автобусы и такси сажали только водителей первого класса, опыт работы которых был не менее пяти лет, то сейчас, если человеку исполнился 21 год, ему достаточно пройти четырехмесячное обучение на ускоренных курсах, чтобы получить права категории D. Существование подобных "профессиональных курсов за минимальную плату" создает только видимость обучения. По мнению профессиональных водителей, должна быть создана система проверок автошкол, а при выявлении нарушений - лишение лицензии. Кроме того, в повышении безопасности дорожного движения большую роль должны играть объединения перевозчиков. Они могут разработать и внедрить систему допуска к работе на рынке как компаний, так и водителей-одиночек.

  • 1582. Профессиограмма учителя иностранного языка
    Другое Педагогика

    Ориентируясь на перечисленные профессиональные компетенции учителя можно составить профессиограмму.

    1. Психолого-педагогические умения
    2. читать и анализировать специальную психолого-педагогическую литературу.
    3. самостоятельно анализировать педагогические явления
    4. анализировать передовой педагогический опыт.
    5. проводить самоанализ
    6. проявлять эмпатию к учащимся
    7. организовать себя, управлять своим состоянием
    8. Профессионально-личностные качества
    9. потребность в самопознании
    10. самостоятельность
    11. трудолюбие и прилежание
    12. самокритичность
    13. дисциплинированность
    14. культура поведения и общения
    15. Частно-методические умения
    16. планировать, отбирать, синтезировать и конструировать учебный материал по специальности
    17. стимулировать и организовывать разные формы внеклассной воспитательной работы
    18. анализировать уроки и внеклассные мероприятия
    19. оценивать действия школьников и свою работу
    20. разрабатывать дидактический материал к урокам и занятиям
    21. мобилизовывать учащихся на познавательную деятельность
    22. Коммуникативно-организаторские умения
    23. устанавливать педагогически целесообразные взаимоотношения с отдельными учениками, группами, ученическими коллективами;
    24. создавать благоприятный микроклимат, располагать к себе учеников;
    25. регулировать внутриколлективные отношения школьников;
    26. ориентироваться в изменившихся условиях, перестраивать своё поведение;
    27. уметь декламировать, петь, танцевать, поддерживать беседу.
    28. Исследовательские умения
    29. выявлять проблему, определять объект, предмет, цель, задачи, методы исследования;
    30. подбирать и применять методы и методики изучения личности коллектива;
    31. иметь представление об инновационных технологиях по своей специальности;
    32. организовать эксперимент;
    33. обобщать, описывать, литературно оформлять результаты исследований.
  • 1583. Профессиональная квалификация
    Другое Педагогика

    Вид профессионального обучения работников, имеющий целью повышение уровня их теоретических знаний, совершенствование практических навыков и умений. Повышение квалификации рабочих - это обучение, направленное на последовательное совершенствование их профессиональных и экономических знаний, умений и навыков, рост мастерства по имеющимся профессиям. Для повышения квалификации рабочих организуются производственно-экономические курсы; курсы целевого назначения; школы передовых приемов и методов труда; курсы бригадиров. Целью повышения квалификации специалистов является обновление их теоретических и практических знаний в соответствии с постоянно повышающимися требованиями государственных образовательных стандартов [10]. Повышение квалификации проводится по мере необходимости, но не реже 1 раза в 5 лет в течение всей трудовой деятельности работников. Периодичность прохождения специалистами повышения квалификации устанавливается работодателем. Повышение квалификации включает в себя виды обучения: краткосрочное (не менее 72 часов) тематическое обучение по вопросам конкретного производства, которое проводится по месту основной работы специалистов и заканчивается сдачей соответствующего экзамена, зачета или защитой реферата; теоретические и проблемные семинары (от 72 до 100 часов) по научно-техническим, технологическим, социально-экономическим и другим проблемам, возникающим на уровне отрасли, региона, организации; длительное (свыше 100 часов) обучение специалистов в образовательных учреждениях повышения квалификации для углубленного изучения актуальных проблем науки, техники, технологии, социально-экономических и других проблем по профилю профессиональной деятельности. Одним из разделов учебного плана при повышении квалификации может быть стажировка. Она проводится с целью формирования и закрепления на практике профессиональных знаний, умений и навыков, полученных в результате теоретической подготовки. Стажировка осуществляется также в целях изучения передового опыта, приобретения профессиональных и организаторских навыков для выполнения обязанностей по занимаемой или более высокой должности. Стажировка специалистов может проводиться как в РФ, так и за рубежом на предприятиях (объединениях), в ведущих научно-исследовательских организациях, образовательных учреждениях, консультационных фирмах и федеральных органах исполнительной власти. Продолжительность стажировки устанавливается работодателем, направляющим работника на обучение, исходя из ее целей, по согласованию с руководителем организации, где она проводится. Повышение квалификации специалистов осуществляется на основе договоров, заключаемых образовательными учреждениями с федеральными органами исполнительной власти, организациями всех форм собственности, органами по вопросам занятости. Повышение квалификации федеральных государственных служащих осуществляется в порядке, устанавливаемом Правительством РФ (пост. Правительства РФ от 12 сентября 1994 г. ""Об организации переподготовки и повышения квалификации государственных служащих федеральных органов исполнительной власти""). К образовательным учреждениям повышения квалификации относятся: академии (за исключением академий, являющихся образовательными учреждениями высшего профессионального образования); институты повышения квалификации (институты усовершенствования) отраслевые, межотраслевые, региональные, организованные в (при) образовательных учреждениях высшего профессионального образования; курсы (школы, центры) повышения квалификации, учебные центры органов по вопросам занятости, в которых специалисты, безработные граждане, незанятое население и организаций проходят обучение в целях получения новых знаний и практических навыков, необходимых для профессиональной деятельности [5].

  • 1584. Профессиональная компетентность и культура педагога
    Другое Педагогика

    Организаторская деятельность педагога обеспечивает включение учащихся в различные виды деятельности и организацию деятельности коллектива. Особое значение организаторская деятельность приобретает в воспитательной работе. А.С. Макаренко подчеркивал, что воспитательная работа есть прежде всего работа организатора. К организаторским умениям как общепедагогическим А.И. Щербаков относит мобилизационные, информационные, развивающие и ориентационные. Мобилизационные умения. Они связаны с привлечением внимания учащихся и развитием у них устойчивых интересов к учению, труду и другим видам деятельности; формированием потребности в знаниях и вооружением учащихся навыками учебной работы и основами научной организации учебного труда; актуализацией знаний и жизненного опыта воспитанников с целью формирования у них творческого отношения к окружающему миру; созданием специальных ситуаций для проявления воспитанниками нравственных поступков; разумным использованием методов стимулирования, созданием атмосферы совместного переживания и т.п. Информационные умения. Обычно их связывают только с непосредственным изложением учебной информации, в то время, как они имеют место и в способах ее получения. Это умения и навыки работы с печатными и компьютерными источниками, умения дидактически ее преобразовывать, т.е. интерпретировать и адаптировать информацию к задачам обучения и воспитания.

  • 1585. Профессиональная личность. Становление и совершенствование педагога
    Другое Педагогика

    Выявляя способности учителей к саморазвитию, И. М. Курдюмова и Н. И. Калиниченко установили, что больше всего педагоги ценят уверенность в своих силах и интерес к работе. Среди препятствующих факторов чаще всего называют дефицит времени, состояние здоровья и ограниченные материальные средства [1, с. 65]. В процессе профессионального саморазвития учителю нередко приходится преодолевать внешние и внутренние барьеры, в частности, информационный. Педагог не всегда знает о том, чего недостает в его деятельности для получения более высоких результатов (знаний, умения видеть и решать психологические проблемы, способов самоорганизации, самоуправления). Существенным барьером является отсутствие знаний и навыков планирования и организации экспериментально-исследовательской деятельности. Будущие учителя, как правило, плохо представляют себе сильные и слабые стороны своей личности, не знают и не используют потенциальные возможности. Чаще всего попытки саморазвития направлены у них только на накопление знаний, а не на развитие качеств, необходимых для повседневной педагогической деятельности. Такого рода трудности могут существенно снизить мотивацию профессионального саморазвития.

  • 1586. Профессиональная подготовка инженеров-механиков
    Другое Педагогика

    Для инженера механика свойственны следующие виды деятельности производственной деятельности: производственно технологическая, организационно управленческая, проектная и исследовательская. Участвуя в них, специалист должен уметь:

    • самостоятельно принимать управляющие решения, использовать достижения НТП;
    • планировать и организовывать технологические процессы технического обслуживания и ремонта;
    • реконструировать и проектировать автотранспортные предприятия, цехи и участки, разрабатывать и внедрять новые технологические прочесы, технологическое оборудование и оснастку;
    • разрабатывать и вести техническую документацию, организовывать повышение квалификацию персонала, способствовать развитию изобретательства и рационализаторского движения;
    • рассчитывать экономическую эффективность применения новой техники, внедряемых технологических и организационных решений;
    • организовывать инженерный эксперимент, сравнительные испытания новой техники или технологии, использовать компьютерную технику;
    • осуществлять мероприятия по предотвращению производственного травматизма и профессиональных заболеваний, защите окружающей среды;
    • владеть рациональными приёмами поиска и использования научно технической информации, передового опыта.
  • 1587. Профессиональная подготовка специалистов-психологов
    Другое Педагогика

    Основным нормативным документом, определяющим целевые ориентиры подготовки специалистов, являются требования Государственного образовательного стандарта. Стандарт- это интегрированная междисциплинарная категория, призванная закрепить представления о целевой модели такого сложного многопрофильного, многоуровневого объекта, как образовательная система. Государственный образовательный стандарт - нормативный документ, который:

    • учитывает состояние социокультурной среды, потребностей и возможностей заинтересованных сторон;
    • ориентируется на оптимальный конечный результат образования;
    • соблюдает преемственность стандартов по ступеням образования;
    • учитывает национально-региональные особенности в развитии образования и личностей учащихся;
    • соответствует интересам государства, отдельно взятого региона и типа учебного заведения, требованиям воспитания и развития личности обучаемого;
    • нормализует учебную нагрузку обучаемых, приводит ее в соответствие с требованиями разноуровневой подготовки в различных типах учебных заведений с учетом преемственности в обучении.
  • 1588. Профессиональное самоопределение молодежи в современных условиях
    Другое Педагогика

    Мы в своей практической деятельности, направленной на оказание психологической помощи безработным, клиентам службы занятости, осуществляем технологии в рамках тренингового направления профориентационной работы. Нами разработана и реализуется программа регуляторного тренинга для безработных, основывающаяся на следующих положениях:

    1. В качестве основного средства психологической помощи используется обращение к индивидуальному опыту человека в совладании с жизненными трудностями, к сформированным в этом опыте навыкам саморегуляции в сложных ситуациях, стратегиям поведения в них, т.е. к внутренним ресурсам человека.
    2. Важным направлением в работе с безработными является активизация личностной саморегуляции (помощь в обнаружении новых жизненных смыслов, восстановлении «в правах» прежних, но поколебленных настоящей ситуацией, ценностей, которые несут в себе позитивную, содержательную нагрузку). Жизненные смыслы, устойчивые ценности задают вектор жизнедеятельности человека, определяя цели, к которым стремится человек; без ценностей жизнь человека теряет целевую направленность, так как человеку не к чему стремиться, жизнь лишается смысла. Отсутствие или размывание целей нарушает всю систему регуляции деятельности и жизнеосуществления человека в целом.
    3. Работа ориентирована также на оптимизацию деятелъностного уровня саморегуляции, осуществляемой через пошаговую отработку основных звеньев саморегуляции деятельности, в качестве которой избран развернутый поиск работы.
    4. Отработка умений саморегуляции производится при постоянном обращении к конкретным ситуациям индивидуального опыта человека, в которых можно зафиксировать привычность этих умений.
    5. Важным этапом в работе с безработными является диагностический, задачи которого рассматриваются нами более широко. Методики, используемые на этом этапе, не только диагностируют индивидуальные особенности безработных, но и «запускают» процессы рефлексии. Это помогает безработным осознать некоторые свои личностные особенности, имеющие отношение к способам совладания с трудными жизненными ситуациями, к умению саморегуляции, сформированному у них в прошлом опыте, к возможностям и ограничениям в освоении новой профессии и т. д.
    6. Обращение к субъектному опыту безработных позволяет делать психологическую помощь адресной, т. е. адресовать ее не абстрактному среднестатистическому безработному, а конкретному человеку с его индивидуально-своеобразным жизненным опытом, в котором закрепились определенные личностные установки по отношению к себе, окружающим людям, своим достижениям, неудачам. В психологической литературе прикладного характера можно найти большое разнообразие упражнений, приемов, техник оказания психологической помощи, многие из них ориентированы на укрепление внутренних потенций человека, его внутриличностные возможности в разрешении сложных жизненных проблем. Учет при их использовании личностных установок тех людей, к которым они обращены, усиливает их эффективность.
  • 1589. Профессионально-прикладная физическая подготовка
    Другое Педагогика

    Необходимость дальнейшего совершенствования и внедрения ППФП в систему образования и сферу профессионального труда определяется главным образом следующими причинами и обстоятельствами:

    1. время, затрачиваемое на освоение современных практических профессий, и достижение профессионального мастерства в них продолжают зависеть от уровня функциональных возможностей организма, имеющих природную основу, от степени развития физических способностей индивида, разнообразия и совершенства приобретенных им двигательных умений и навыков.
    2. производительность достаточно многих видов профессионального труда, несмотря на прогрессирующее убывание доли грубых мышечных усилий в современном материальном производстве, прямо или косвенно продолжает быть обусловленной физической дееспособностью исполнителей трудовых операций, причем не только в сфере преимущественно физического труда, но и в ряде видов трудовой деятельности смешанного (интеллектуально-двигательного) характера, как у наладчиков машинных устройств, монтажников, строителей и т.д.; в целом же нормальное физическое состояние, без которого не мыслится здоровье и эффективное функционирование, остается важнейшей предпосылкой устойчиво высокой плодотворности любого профессионального труда;
    3. сохраняется проблема предупреждения вероятных негативных влияний определенных видов профессионального труда и его условий на физическое состояние трудящихся; хотя эта проблема решается многими средствами оптимизации содержания и условий труда, в том числе социальными, научно-техническими и гигиеническими, важную роль среди них призваны играть факторы профессионально-прикладной физической культуры, включая ППФП;
    4. перспективные тенденции общесоциального и научно-технического прогресса не освобождают человека от необходимости постоянно совершенствовать свои деятельностные способности, а их развитие в силу естественных причин неотделимо от физического совершенствования индивида.
  • 1590. Профессиональные качества современного педагога
    Другое Педагогика

    Таким образом, главной целью литературного образования в школе становится формирование основ художественного восприятия, а не передача научной информации о литературном контенте. При этом важны два аспекта: учитель должен обладать способностью представлять ученикам художественный текст как произведение искусства, но не как иллюстративный документ какого-либо исторического событиям или дидактическое обоснование житейского нравоучения и уметь развивать у школьников потребность в художественных впечатлениях. Педагогическая цель деятельности учителя литературы состоит не в подведении ученика к заранее спланированному ответу на отдельный вопрос, а в формировании культуры восприятия художественного произведения, важнейшим итогом которого становится духовное самоопределение школьника в ходе и результате сознательного выбора собственной позиции. Необходимыми условиями совершенствования педагогического самосознания являются готовность учителя к совершенствованию деятельности, способность к перестройке деятельности в соответствии с новыми требованиями современного общества, позитивная мотивация педагогического труда. Эмоциональная сфера учителя литературы является главным источником факторов, влияющих на взаимодействие с учениками; последние придают особое значение именно личностным качествам учителя - чуткости, тактичности, справедливости, объективности и пр. Ученики в процессе личностного формирования, проецируют эти качества на себя.

  • 1591. Профессия кондитер
    Другое Педагогика

    Пройдут школьные годы, и именно вы встанете за штурвал корабля, построите уютные дома, сошьёте красивую и удобную одежду, испечёте самый вкусный в мире торт, смастерите такие сапожки, что позавидует сама царица, или откроете новые звёзды. Но, чтобы кем-то стать в жизни, вам надо прежде вырасти и выучиться. Ведь если не учиться вот что может получиться: взялся бы неуч дом построить стена бы завалилась, пошёл бы в моряки корабль бы на мель посадил, решил бы стать портным людей бы насмешил: рукав на спине, воротник на животе. Да… оказывается, всему в жизни надо учиться! А школа начало пути к любой профессии. Мы с вами многое узнали о профессиях за начальную школу. Мы не только читали книги о людях разных профессий, но и писали сочинения о профессиях, ходили на экскурсии, искали картинки и сами рисовали их, подбирали стихи, пословицы, загадки о профессиях…

  • 1592. Профилактика девиантного поведения
    Другое Педагогика

    Ребёнок в этом возрасте тонко различает ласковый и сердитый тон. Значит, пришло время похвалить его или показать, что им недовольны. Следует укрепить столь важное понимание когда им довольны, а когда нет. При неправильном воспитании в 8 9 месяцев ребёнок может истерически изгибаться и кричать в манеже. В таком случае необходимо быть твёрдым. Следует помнить: ребёнок никогда и ничего не должен добиться истерикой. Один, два раза родители стерпят, выдержат истошный крик, но малыш не получит желаемого, и истеричность исчезнет, не получив подкрепления. Лучше уйти из комнаты, где буйствует ребёнок. Без зрителей истерика, всегда рассчитанная на них, прекращается. И, конечно, родители, когда ребёнок в истерике, всем своим видом демонстрируют недовольство им. Родителям часто приходится проявлять твёрдость. Ребёнок с младенчества должен усвоить, что, если он переходит грань допустимого, любящие, ласковые, добрые родители становятся суровыми. Это важный рычаг воспитание. Ласка всегда поощрение и знак для ребёнка: всё хорошо, так себя и надо вести. Родители вдруг становятся строгими стало быть, они огорчены им. Малыш пытается настоять на своём, однако родители непреклонны и серьёзны. И он уступает, получая урок: за определённую черту переходить нельзя. Воспитывать надо поощряя, но и твёрдо настаивая на своём в случае необходимости. И тогда ребёнок очень рано уловит смысл слов «можно» и «нельзя», как и научится понимать просьбу «подожди». Если такое понимание будет воспитано вовремя, не придется прибегать к наказаниям, когда малыш подрастёт. Необходимость в наказании свидетельство уже упущенного в воспитании. Ребёнка, правильно воспитанного с самого раннего возраста, наказывать не приходится. Наказание всегда перевоспитание. Наказание всегда насилие, беда для родителей и для ребёнка. Это уже борьба между ними. Хорошо воспитанный ребёнок не подаёт повода для наказания. И если пришла такая необходимость, нужно помнить следующее. Наказание никогда не должно оскорблять, унижать, запугивать ребёнка. Детей никогда не следует бить. Наказание всегда демонстрация глубокого огорчения родителей поведением ребёнка. Такая демонстрация уже наказание, если он любит родителей и они авторитетны для него. Наказание всегда лишение ребёнка того, чего он более всего хочет, что ценит, демонстрация презрения не к нему, а к его поступку, изменение отношения к нему. От него отворачиваются. С ним обращаются сухо, говорят только по делу до тех пор, пока он не заслужит возвращения к нему доверия и прежнего сердечного отношения. Унижающее, запугивающее, причиняющее боль наказание ни к чему хорошему не приводит и ничего не решает. Поскольку в необходимости наказать ребёнка виноваты и родители (просчёт воспитания), лишение касается всех все не идут на прогулку, все не смотрят интересную передачу, как бы говоря о проступке: вот как всё огорчительно, вот к каким последствиям это приводит. Переживания, связанные с наказанием, подвигают ребёнка и к раннему постижению чувства стыда.

  • 1593. Профилактика дезадаптации детей - сирот с резидуальной церебрально-органической недостаточностью
    Другое Педагогика

    1. состояние здоровья детей-сирот с момента рождения существенно отличается от здоровья их сверстников в общей детской популяции. Особенно выражено это отличие по показателям здоровья "отказных" младенцев, направляемых в дома ребенка. Согласно выборочным исследованиям у них значительно чаще отмечается внутриутробная инфицированность (35,8% случаев), внутриутробная гипотрофия (1О,8%) и недоношенность (3О,4%), патология в родах с нарушениями мозгового кровообращения травматического, гипоксического генеза (44,5%), постоянно наблюдается сочетанное действие нескольких патологических факторов. В целом наши данные, полученные на различных группах детей-сирот - "отказные" дети, дети, содержащиеся в интернатских учреждениях, дети, поступающие в социальные приюты, дети-сироты, совершающие правонарушения - указывают на очень высокий процент ранних органических поражений головного мозга и резидуальной церебрально-органической недосточности, который составляет с незначительными колебаниями по отдельным группам до 68-7О% случаев. Непсихотические психические расстройства при органических поражениях головного мозга в общей детской популяции по группе детей составляют - 21,4%, по подросткам - 28,7%. Следовательно, мы можем констатировать, что психофизическое развитие детей-сирот более отягощено неблагоприятным фоном и "патологическая почва", на которой протекает социализация детей-сирот - это почва, связанная с церебрально-органической недостаточностью, выраженной в различной степени, поэтому это развитие по сути своей является дизонтогенетическим.

  • 1594. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних в училище
    Другое Педагогика

    Негативные установки в отношении отдельных учащихся. К учащимся, склонным нарушать общепринятые правила и нормы, складывается определенное отношение, которое заключается в отождествлении неуспехов ученика, его поведенческих проявлений и его личности. Часто на таких детей навешиваются ярлыки «лентяя», «двоечника», «хулигана», «бездельника». Выйти из сложившегося стереотипа отношений к себе ребенок самостоятельно не способен. А педагоги не всегда понимают, что дети, растущие в неблагополучной семье, или дети, которых неправильно воспитывают, обычно не в состоянии хорошо учиться без посторонней помощи. У одних это проявляется уже в начальных классах, у большинства - в подростковом возрасте. В процессе обучения и воспитания такие дети нуждаются в чуткости, внимании и индивидуальном подходе. В противном случае - у них складывается отрицательное отношение к учебной деятельности. Большой вред наносит убежденность некоторых учителей в умственной неполноценности таких учеников, что деморализует детей, формирует у них неверие в свои силы, настраивает против учителей и училища в целом. Не правы и те педагоги, которые утверждают, что отдельных учеников «нельзя ничем заинтересовать» или что их «интересует только плохое». Исследования показывают, что очень многих подростков с отклонениями в поведении привлекает техника, современная музыка, спорт, они положительно относятся к тем учебным предметам, где их не унижают, а поддерживают.

  • 1595. Профилактика профессиональных заболеваний и травматизма средствами физкультуры
    Другое Педагогика

     

    1. Трудовой кодекс Российской Федерации. Федеральный закон Российской федерации от 30 декабря 2001 г. № 197-ФЗ. С.168 Екатеринбург 2002.
    2. Белов В.И. Энциклопедия здоровья. Молодость до ста лет: Справ. изд. 2-е изд. стер. М.: Химия, 1999 400 с.
    3. Велитченко В.К. Физкультура без травм. М.: Просвещение, 1993. 128 с.
    4. Соковня-Семенова И.И. Основы физиологии и гигиены детей и подростков с методикой преподавания медицинских знаний: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 144с.
    5. Соковня-Семенова И.И. Основы здорового образа жизни и первая медицинская помощь: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. 2-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. 208 с.
    6. Чумаков Б.Н. Валеология: Учеб. пособие. 2-е изд. испр. и доп. М.: Педагогическое общество России, 2000 407 с.
  • 1596. Профилактическая деятельность социального педагога
    Другое Педагогика

    Технология основная задача разработка и реализация устойчивых алгоритмов деятельности, способов той деятельности, относительно независимых от соответствующей деятельностной ситуации. Профилактика научно обоснованные предпринимаемые действия, направленные, на предотвращение возможных физических, психологических или социо-культурных коллизий у отдельных индивидов групп риска, сохранение, поддержание и защиту нормального уровня жизни и здоровья людей, содействие им в достижении поставленных целей и раскрытие их внутренних потенциалов. Часто первичная профилактика требует комплексного подхода, который приводит в действие системы и структуры, способные предотвратить возможные проблемы или решить поставленные задачи. Профилактическая деятельность, осуществляемая на уровне государства через систему мер повышения качества жизни, минимизацию факторов социального риска, создание условий для реализации принципа социальной справедливости, называется социальной профилактикой. Социальная профилактика создает тот необходимый фон, на котором более успешно осуществляются все другие виды профилактики: психологическая, педагогическая, медицинская и социально-педагогическая. Психолого-педагогическая профилактика это система предупредительных мер, связанных с устранением внешних причин, факторов и условий, вызывающих те или иные недостатки в развитии детей. Осуществляется на фоне общей гуманизации педагогического процесса. Успешность системы связана прежде всего со всеми субъектами педагогического процесса. Однако довольно часто нарушаются элементарные права ребенка, что предусматривает включение в' профилактическую работу систему мер по социальной защите детства. Профилактика предусматривает решение еще не возникших проблем. Поэтому ряд мер принимается задолго до их возникновения. Например, многие родители и учителя стремятся развивать активность ребенка, предоставляют ему свободу выбора, поощряют инициативу и самостоятельность, предупреждая тем самым социальный инфантилизм и пассивность. Другие профилактические меры принимаются непосредственно перед возникновением проблем. Так, при возникновении у ученика пробелов в знаниях, умениях и навыках по конкретному предмету учитель дает ему индивидуальные задания, дополнительно разъясняет материал, дает советы по организации домашнего учебного труда, предупреждая таким образом педагогическую запущенность или неуспеваемость ребенка. Третья группа профилактических мер принимается в отношении уже возникшей проблемы, но предупреждает возникновение новых. Например, педагог работает с отдельными поведенческими недостатками ребенка, профилактируя развитие негативных личностных свойств. Первые два подхода можно отнести к общей профилактике, а третий к специальной. Специальной профилактикой можно называть систему мер, ориентированных на решение определенной задачи: профилактика девиантного поведения, профилактика неуспеваемости, профилактика школьных страхов и т. п. Социально-педагогическая профилактика это система мер социального воспитания, направленных на создание оптимальной социальной ситуации развития детей и подростков и способствующих проявлению различных видов его активности. Исходя из понимания социальной ситуации развития, ее объективного (какой она реально является) и субъективного (какой она воспринимается и переживается) аспектов, социально-педагогическая профилактика направлена на изменение различных внешних и внутренних факторов и условий социального воспитания или перестройку их взаимодействия. Занимаясь этим видом профилактики, социальный педагог может направить свою деятельность на воспитательный микросоциум ребенка (педагоги, родители, группа сверстников), изменяя характер их отношения, воздействия на ребенка. Он также может воздействовать на его представления об окружающих и взаимоотношениях с ними и сопровождающие их переживания и изменять их. Наконец он может способствовать изменению позиции ребенка по отношению к социуму (содействие, противодействие, бездействие).

  • 1597. Профильное обучение проблемы и решения
    Другое Педагогика

    ПРИ ПЛАНИРОВАНИИ ВВЕДЕНИЯ ПРОФИЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ образовательным учреждениям следует принять во внимание[11]:

    • объективную необходимость подготовительной работы по обновлению содержания образования и его обеспечения (стандарты, учебные планы, примерные программы, учебники и методические пособия, переподготовка кадров и проч.).
    • Следует также учитывать необходимость соотнесения планируемых действий с рядом осуществляемых общесистемных нововведений в образовании. В частности, введение единого государственного экзамена.
    • Предварительным этапом введения профильного обучения является начало перехода на предпрофильное обучение в последнем классе основной ступени.
    • необходимо организовать повышение квалификации учителей и администрации общеобразовательных учреждений,
    • принять меры по обеспечению школ учебными пособиями и при необходимости учебниками, отвечающими задачам профильного обучения.
    • Перед введением профильного обучения в общеобразовательных учреждениях должен быть проведен значительный объем работ по обеспечению предстоящего выбора учащимися профилей обучения (анкетирование, беседы с родителями и др.).
    • Параллельно должна быть осуществлена разработка процедуры приема выпускников предпрофильных классов в профильные школы (классы, группы).
    • Органам управления образованием различных уровней целесообразно разработать предложения по сетевому взаимодействию образовательных учреждений, обеспечивающему наиболее сбалансированный спектр возможностей получения старшеклассниками полного среднего образования на профильном уровне, а также в непрофильных (общеобразовательных) школах, классах и группах.
    • На следующем этапе должна быть продолжена работа по созданию нового поколения учебной литературы, уточнению базисных учебных планов, разработке и принятию примерных учебных планов профилей и ежегодному расширению числа школ и обучающихся, переходящих на профильное обучение на основе соответствующих региональных программ.
  • 1598. Профориентационная работа с подростками и студентами
    Другое Педагогика
  • 1599. Процес і методи навчання
    Другое Педагогика

    Етапи навчанняДіяльність викладанняДіяльність учіння

    1. Підготовчий
    2. аналіз умов навчання
    4. формулювання навчальних цілей
    6. підготовка змісту навчання
    8. вибір форм і методів навчання
    10. складання орієнтовного плану чи сценарію роботи
    12. підготовка матеріалів, приміщення, умов
    13. Вступно-мотиваційний
    14. вступна організація
    15. Настрій до роботи, вгамування, самоорганізація
    17. повідомлення теми, навчальних цілей і плану роботи
    18. Ознайомлення з темою, ..., їх записування
    20. вступне мотивування
    21. Усвідомлення особистої значущості навчання, приведення у стан готовності до навчання
    22. Операціонально-пізнавальний
    23. повторення (актуалізація) попереднього матеріалу
    24. Пригадування основної інформації, встановлення звязків з новою темою
    26. перевірка домашнього завдання (ср)
    27. Перевірка і самоперевірка готовності до подальшої роботи
    29. попередній контроль і оцінювання
    30. Самоконтроль і самооцінювання можливостей до вивчення теми
    32. інформування
    33. Вивчення і засвоєння необхідної інформації
    35. первинна перевірка
    36. Повтор і систематизація інформації, її закріплення
    38. організація формування вмінь та навичок використання отриманої інформації на практиці
    39. Формування вмінь та навичок використання отриманої інформації на практиці
    41. поточне керування і корекція навчання, поточне мотивування
    42. Підтримання своєї зацікавленості, готовності до роботи на необхідному рівні
    43. Контрольно-оцінний
    44. заключний контроль і оцінювання
    45. Перевірка і самоперевірка досягання навчальних цілей.
    47. обговорення ходу і результатів навчання (рефлексія)
    48. Осмислення ходу навчання, особистих перешкод.
    50. надання домашнього завдання (чи завдання для СР)
    51. Отримання домашнього завдання (завдання для СР)
    53. завершальне мотивування
    54. Настрій на подальшу роботу.2. МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ЗАСОБИ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНІ КАТЕГОРІЇ
      55. З грецької “metodos” буквально перекладається як шлях до чогось. Тому найпростіше можна визначити метод навчання як спосіб досягання навчальних цілей. Наприклад, щоб отримати необхідну інформацію з сьогоднішньої теми можна діяти декількома способами (тобто використати різні методи):
    55. самостійно прочитати матеріал в літературі;
    56. прийти на лекцію;
    57. розпитати викладача;
    58. звернутись за конспектом до одногрупника і т.д.
      59. Поняття методу характеризує змістовно-процесуальну або внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: “Що зробити для досягнення навчальної цілі?”. Приклади методів навчання: лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент, демонстрація, дидактична гра та інші. Для вірного розуміння поняття “метод” слід відрізняти його від поняття “прийом”. Прийом є складовою частиною методу, він не має самостійного значення для реалізації цілі навчання. Наприклад, метод “читання лекції”, може включати прийом “зміна інтонації для підтримання уваги слухачів”. Для досягання цілі лекції - передачі інформації - цей прийом не має прямого значення, але він сприяє ефективності цього процесу. Маючи більш вузьке і конкретне призначення, прийоми забезпечують поглиблене засвоєння окремих питань, теми та навчальної дисципліни в цілому. Кожен метод може включати багато різних прийомів (як правило, їх більше у досвідченого викладача). Але і один і той же прийом може входити до складу різних методів. Деякі прийоми застосовуються у викладанні всіх навчальних дисциплін, інші лише у викладанні однієї навчальної дисципліни. Нерідко за провідним методичним прийомом може називатись весь метод (наприклад, “прийом комунікативної атаки” в спілкуванні в навчанні можна вважати методом, о ефективно забезпечує початок заняття). В окремих випадках прийом може виступати методом, і тоді він входить у деякі інші методи. Наприклад метод інструктажу одночасно є прийомом, необхідним при проведенні дидактичної гри, аналізі проблемних ситуацій. Крім того, до складу методів часто включають і засоби навчання, наприклад методи: робота з книгою, робота на ЕОМ, на тренажері і т.п. Засоби навчання це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки використанню яких успішне і швидше досягаються навчальні цілі 3. Класифікація методів навчання Для вибору того чи іншого методу навчання зручно користуватись якоюсь класифікацією. В основу класифікації методів навчання можуть бути покладені різні підвалини. Єдиної класифікації методів навчання в сучасній дидактиці нема. І причина цього складність навчально-пізнавальної діяльності, взаємоповязаність її складових елементів, важкість винайдення найсуттєвішого критерію такої класифікації. В якості критеріїв класифікації методів навчання можуть виступати будь-які компоненти навчальної діяльності: ціль, зміст, процес, засоби, субєкти і т.д. Наведемо декілька відомих класифікацій (табл.). Класифікації потрібні для того, щоб наочно побачити різні методи навчання і обрати необхідний метод роботи. Найбільш невдалим є поділ методів на активні і пасивні. По-перше, метод не є живою істотою, отже не може бути активним. По-друге активність учнів може бути досягнута при всіх методах роботи за рахунок використання спеціальних активізуючи прийомів. Найбільш вдалим є поділ методів за етапами діяльності і навчальними цілями, оскільки при цьому зручно в залежності від висунутих цілей або етапу роботи обрати необхідний метод. Гарна класифікація сучасних методів навчання студентів наведена в підручнику “Педагогика и психология высшей школы” колективу авторів (схема). При виборі методів і прийомів навчання доцільно користуватись принципом оптимальності, висуненим Ю.К.Бабанським. Методи і прийоми навчання вважаються обраними оптимально, коли дозволяють з найбільшим успіхом вирішувати висунені задачі за відведений час. При виборі методів навчання необхідно враховувати їх відповідність:
    59. принципам навчання.
    60. цілям і задачам навчання.
    61. змісту даної теми.
    62. навчальним можливостям та інтересам навчальної групи (віковим особливостям, рівню підготовленості, структурним параметрам групи).
    63. наявним умовам і часу, відведеному на навчання.
    64. можливостям самих вчителів (їх попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистими якостями та інш.).
      65. НАЙВІДОМІШІ КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Критерій класифікаціїГрупи методів
    65. Рівень активності (за Є.Я.Голантом)
    66. пасивні: розповідь, лекція, пояснення, демонстрація;
    67. активні: методи самостійної роботи учнів: робота з книгою, лабораторний метод
    68. Рівень включення учня в продуктивну (творчу) діяльність (за М.Н.Скаткіним та І.Я.Лернером)
    69. пояснювально-ілюстративні або інформаційно-рецептивні: розповідь, лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація;
    70. репродуктивні: вправи, досліди, вирішення задач (за зразком);
    71. проблемного навчання: проблемна лекція, дискусія, вирішення проблемних ситуацій, завдань;
    72. частково-пошукові (евристичні): евристична бесіда;
    73. дослідницькі (наукового пізнання): пошук і систематизація інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання, експеримент.
    74. Джерело отримання знань (за Є.І.Петровським і Д.О.Лордкіпанідзе)
    75. словесні: лекція, розповідь, пояснення, бесіда, робота з книгою, рольова гра;
    76. наочні: ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження;
    77. практичні: вправи, досліди, експерименти.
    78. Етап процесу навчання (за Ю.К.Бабанським)
    79. організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
    80. стимулювання і мотивації навчання;
    81. контролю і самоконтролю за ефективністю навчання
    82. Етап процесу навчання (за М.А.Даниловим, Б.П.Єсиповим та І.Ф.Харламовим)
    83. отримання нових знань: розповідь, пояснення, лекція, ілюстрація, демонстрація;
    84. закріплення нового матеріалу: бесіда, робота з підручником;
    85. самостійної роботи учнів з осмислення і засвоєння нового матеріалу: робота з підручником, лабораторні роботи;
    86. застосування знань на практиці і виробки умінь та навичок: письмові і практичні вправи, лабораторні заняття;
    87. перевірки і оцінювання знань, вмінь і навичок учнів: спостереження, усне опитування, виставлення поурочного балу, контрольні роботи, перевірка домашніх робіт, програмований контроль.
    88. Навчальні цілі (за В.А.Козаковим)
    89. Інформаційно-презентативні:
    90. усні: лекція, міні-лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, читання вголос, опис, доведення і переконання, повторення, систематизація, огляд, інструктаж, консультування, переказ, виступ, презентація;
    91. письмові: конспектування, реферування, анотування, план тексту, таблиці, схеми, аналіз, синтез, класифікація, порівняння, узагальнення, конкретизація, інтерпретація, підсумки, висновки, переклад, виклад, твір, диктант, резензування, повідомлення, доповідь, звіт, пояснювальна записка, стаття, тези;
    92. наочно-усні: ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження;
    93. Алгоритмічно-дійові:
    94. діалогічні: бесіда, дискусія, опитування;
    95. предметно-групові: вправа, дослід, діагностика, вирішення задач, робота з ЕОМ, експеримент, кейс-метод, анкетування, тестування;
    96. групові: мозковий штурм, синектика, метод проектів, ігрове моделювання, аналіз ситуацій, гра, тренінг
    97. Самостійно-пошукові:
    98. індивідуальна робота: спостереження, проекти, моделювання, дослідження
    99. самостійна робота: пошук і систематизування інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання.
      100. основні методи організації навчання Лекція
    100. історично метод викладу матеріалу шляхом точного читання завчасно написаного тексту (конспекту), в сучасному розумінні тривалий, послідовний, систематизований виклад вчителем значного за обсягом навчального матеріалуПроблемна лекція
    101. метод навчання, при якому вчитель не лише повідомляє учням готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття через вирішення проблемних завдань, постановку дослідів, відповіді на проблемні запитання.Розповідь
    102. живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріалПояснення
    103. метод усного викладу навчального матеріалу, метою якого є аналіз, тлумачення й доказ різних положень матеріалу, що викладається, шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших звязків та закономірностейІлюстрація
    104. показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у статичному вигляді (макети, моделі, фотографії, картини, малюнки, діаграми, графіки, таблиці, схеми, формули, математичні моделі економічних процесів, географічні карти); надання усного матеріалу, який активізує уявлення (факти, приклади, аналогії, афоризми, цитати).Демонстрація
    105. показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у динаміці (кіно-, телефрагменти, діюча модель, дослід, процес утворення схеми, таблиці) Показ
    106. метод демонстрації певного способу дійБесіда
    107. діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом вдало поставлених питань спонукає учнів міркувати і аналізувати в певній логічній послідовності факти і явища, що вивчаються, і самостійно підходити до відповідних теоретичних висновків та узагальнень; відтворювати раніше набуті знання.Дискусія
    108. історично спір, суперечка окремих осіб, співбеседніків, в сучасному розумінні широке публічне обговорення якогось спірного питання під керівництвом ведучого.Аналіз конкретних ситуацій
    109. глибоке і деталізоване дослідження реальної чи імітованої ситуації, що виконується для виявлення її окремих чи загальних характерних властивостей, пошуку найоптимальнішого способу її вирішення.Дидактична гра
    110. будь-яке змагання або протиборство поміж гравцями, дії яких обмежені певними умовами (правилами), яке спрямоване на досягання певної мети (виграшу, перемоги, винагороди) Вправа
    111. метод здійснення учнями багаторазового дій з застосування матеріалу, що вивчається, на практиціДослід
    112. проведення експериментів, тобто створення умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та інш.Вирішення задач
    113. здійснення певних розрахунків, пошук виходу з ситуації, вирішення проблемиСпостереження
    114. метод самостійного виявлення та аналізу певного наочного матеріалуРобота з підручником
    115. організація самостійної роботи учнів над друкованим текстом.
      116. 4. ОСНОВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ До основних методів навчання більшість авторів підручників педагогіки (незалежно від обраної класифікації) відносять такі: лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, ілюстрація, демонстрація, показ, бесіда, дискусія, аналіз конкретних ситуацій, дидактична гра, вправа, дослід, вирішення задач, спостереження, робота з підручником (табл.). Всі ці методи добре описані в навчальній літературі. При виборі таких методів слід чітко усвідомлювати їх призначення, витрачання часу, а також ефективність засвоєння. За результатами досліджень, проведених Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-х рр.. було побудовано схему ефективності різних методів навчання (так звана „Піраміда навчання”). 5. МЕТОДИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Хоч класифікація методів на активні і пасивні і є не зовсім вдалою (про це вже йшла мова), традиційно методи, що найбільше сприяють підвищенню інтересу, самостійності і творчої активності учнів у навчанні, називаються методами активного навчання (або активними методами). Тим самим мов би проводиться їх розмежування з традиційними догматичними методами, де учень лише пасивний спостерігач і приймач інформації, що надається викладачем. Поняття “активного навчання” виникло у 70-ті роки ХХ ст. і було повязане з періодом застою у вітчизняній освіті, зниженням її якості. І хоч з тих часів було запропоновано багато різноманітних методів активізації роботи учнів, криза системи освіти триває. Для ілюстрації можна навести дані світового банку щодо освітніх тенденцій, виявлених у підготовці учнів 13-ти років з математики та природничих наук щодо 19-ти країн світу. Освітні тенденції (середні бали для 8-ми країн світу): 1 Великобританія, Ізраїль, Канада, Франція; 2 Росія, Словаччина, Угорщина, Україна. Ці дані свідчать про те, що в нашій системі освіти традиційно більша увага приділяється відтворенню наявної культури, в той час як в інших країнах можливостям її оновлення і вдосконалення. Сьогодні часто пишуть, що причиною такої ситуації є менталітет, специфіка західної і східної культури. Для західної культури більш притаманним є особистісний, індивідуальний підхід, учень завжди має свою думку стосовно того, що він вивчає, може відмовитись вчити те, що йому не потрібне, не цікаве. Отже застосування активних методів навчання єдино можливий шлях навчання. Для східної культури навчання це просвітлення, те, що надається “зверху” і не може змінюватись принаймні у навчанні. Учень не має права власної думки, він повинен лише відтворювати надане йому знання. За таких умов застосування спеціальних активних методів непотрібне. Достатньо лише інформаційно-презентативних і репродуктивних методів. Цікаво, що навіть самі студенти східної культури часто відмовляються від активних методів роботи, лякаються виказати свою думку, щось продемонструвати. Наша країна знаходиться в особливому положенні на зіткненні двох культур, двох підходів. Отже, саме на нас може бути покладеною місія поєднання цих двох підходів, оскільки навіть традиційна перевага якогось одного з них це обмеження, або гальмування розвитку, або слабка база, основа. І доцільним є доречне застосування і традиційних і активних методів навчання. До основних методів активного навчання традиційно відносять: різноманітні дискусії, аналіз ситуацій, ігри. Оскільки саме ці методи розкриті в навчальній літературі не завжди повно, надамо їх коротку характеристику. Слово "дискусія" походить з латинської "discussio" - дослідження і означає суперечку, обговорення якого-небудь спірного питання (проблеми) з метою правильного його розвязання. Дискусія може виконувати у навчальному процесі значну кількість функцій:
    116. подання суперечливого матеріалу, в якому група самостійно обирає правильну точку зору,
    117. демонстрація різних підходів до тих чи інших явищ, обговорення та вирішення складних теоретичних і практичних проблем,
    118. обмін досвідом між слухачами,
    119. розробка єдиного підходу до дослідження певного явища,
    120. швидкий, всебічний розгляд проблеми і знаходження нетрадиційного рішення,
    121. формування інтелектуальних вмінь, навичок конструктивного вирішення суперечок,
    122. надання можливості прояву творчих здібностей, ініціативності,
    123. зацікавлення аудиторії, стимулювання і мотивація навчальної діяльності та інші.
      124. Метод дискусії широко розповсюджений у зарубіжних країнах, про що свідчить велика кількість розробок різноманітних видів групового обговорення. Різні форми дискусій визначаються особливостями організації взаємодії учасників обговорення, їх складом, правилами поведінки та керівництва дискусії, попередньою підготовкою учасників. Найпростішою формою організації дискусії є фронтальна дискусія, яка часто виникає в аудиторії спонтанно. Невимушеність такої дискусії, її природний характер, коли студенти самі відкликаються на цікаву для них проблему, відсутність потреби у попередній організаційній підготовці як з боку тих, хто навчається, так і тих, хто навчає, призводять до широкої розповсюдженості саме цієї форми дискусії у вітчизняній практиці викладання. Але її стихійний характер, непередбаченість виникнення, залежність від певного емоційного стану учасників робить таку дискусію недостатньо ефективним способом навчання. Існують і інші форми дискусій, які потребують попередньої підготовки, але за умов добре розробленого сценарію і стимулюванні відповідної діяльності студентів здатні бути досить ефективними формами навчання: диспут, “круглий стіл”, засідання експертної групи, форум, симпозіум, дебати, техніка “акваріуму”, мозкова атака (мозковий штурм), синектика, висування проектів та інші.
    Диспут спір на наукову, літературну чи іншу тему, що відбувається перед аудиторією (ведеться певними попередньо підготовленими особами).

  • 1600. Процес навчання
    Другое Педагогика

    Для інших навчання вимагає зусиль необхідно пожертвувати іншими інтересами і розвагами для концентрації на процесі навчання. Допомогти в цьому вам може розклад навчання. Воно включає наступні кроки.

    1. Поставте персональну мету, що ви хочете досягти в результаті виконання програми навчання. Це може мати відношення до ученого ступеня, що ви хочете одержати або навичкам, що ви хочете придбати.
    2. Потім вирішите, скільки годин у тиждень вам необхідно для досягнення цілі. Визначите, скільки може вимагатися часу для навчання. Для цього будуть необхідні консультації з іншими учнями, що мають досвід навчання по такій програмі, або з викладачем.
    3. Розподілите цього годинник навчання по різних днях не діли, забезпечивши досягнення рівноваги протягом тижня з іншими інтересами.
    4. Складіть розклад роботи з темами, що ви будете вивчати в тижневі періоди, будучи упевненими, що ви дійсно зможете це вивчити під час.
    5. Підготуйте формальний графік навчання протягом усієї програми навчання. У графіку вкажіть конкретно дні завершення визначених тим або завдань.
    6. Переконаєтеся, що розклад передбачає періоди відпочинку під час і після закінчення періодів навчання. Залишіть вільним від занять 1 день кожного тижня, а також передбачите трохи більш довгих перерв протягом дня або тижня під час навчання.
    7. Намагайтеся дотримувати розклад і не відставати від нього. Якщо це случилося, то можна пожертвувати чим-небудь зі сфери ваших інтересів, наприклад, відкласти похід у кіно.