Курсовой проект по предмету Менеджмент

2561. Управленческое решение и его роль в деятельности менеджера
Курсовые работы Менеджмент
Классификаций управленческих решений много и необходимо выбирать ту, которая подходит к данной конкретной управленческой проблеме.
1. По продолжительности действия:
2. оперативные;
3. тактические;
4. стратегические.
5. По числу альтернатив:
6. бинарное решение (имеются две альтернативы действия - «да» или «нет»);
7. малоальтернативное (рассматривается малочисленный набор альтернатив);
8. многоальтернативное (имеется очень большое, но конечное число альтернатив);
9. непрерывное (выбор делается из бесконечного числа состояний непрерывно изменяющихся управляемых величин).
10. По субъекту, принимающему решения:
11. индивидуальные;
12. групповые.
13. По сфере действия (технические, экономические, социальные, политические и др.).
14. По степени неопределенности (полноты информации):
15. решения в условиях определенности;
16. решения в условиях риска (вероятностной определенности);
17. решения в условиях неопределенности.
18. По степени сложности подготовки управленческого решения:
19. стандартные или программируемые;
20. нестандартные или непрограммируемые.
21. По степени уникальности:
22. новаторские (инновационные, творческие, оригинальные) - это когда требуется предпринять действие, но нет приемлемых альтернатив, и их приходится впервые разрабатывать;
23. рутинные.
24. По подходу к принятию решения:
25. интуитивные;
26. основанные на суждении;
27. основанные на рациональности.
28. По форме отражения (план, программа, приказ, указание).
29. По типу личности менеджера, принимающего решения:
30. импульсивные - авторы этих решений легко генерируют самые разнообразные идеи в неограниченном количестве, но не в состоянии их как следует проверить, уточнить, оценить. Решения принимаются «с наскока», «рывками»;
31. рискованные - отличаются от импульсивных тем, что их авторы не нуждаются в тщательном обосновании своих гипотез и, если уверены в себе, могут не испугаться любых опасностей;
32. инертные - становятся результатом осторожного поиска. В них, в отличие от импульсивных, контрольные и уточняющие действия преобладают над генерированием идей, поэтому в таких решениях трудно обнаружить оригинальность, блеск, новаторство;
33. осторожные - характеризуются тщательностью оценки менеджером всех вариантов, сверхкритичным подходом к делу. Они в еще меньшей степени, чем инертные, отличаются новизной и оригинальностью;
34. уравновешенные - принимают менеджеры, внимательно и критически относящиеся к своим действиям, выдвигаемым гипотезам и их проверке.
35. По степени достижения целей:
36. допустимое (приемлемое) - решение, удовлетворяющее ограничениям: ресурсным, правовым, морально-этическим;
37. оптимальное (наилучшее) - если решение обеспечивает экстремум (максимум или минимум) выбранного критерия для данной ситуации;
38. эффективное - характеризуется степенью достижения целей к затратам на их достижение. Решение тем эффективнее, чем больше степень достижения целей и меньше затраты на их реализацию.
2562. Управління бізнесом в умовах економічного спаду
Курсовые работы Менеджмент
132 с.
1. Антикризисное управление: Учебник / под ред. Э. М. Короткова. М.: ИНФРА М, - 2000. 432с.
2. Біла С. Державне регулювання галузевої структури економіки України // Економіка України. 2000. - №4.
3. Бондар О., Мендрул О. До питань про тенденцію зміни вартості підприємств у контексті приватизації // Економіка України. 2000. - №4.
4. Внутренний рынок Украины этапы падения // Фондовый рынок. 2000. - № 5.
5. Волкова І. Великі перешкоди малому бізнесу // Підприємництво в Україні. 2001. - № 10.
6. Геєць В.М. Економічне зростання в 2000 2002 рр. та складові політики розвитку в довгостроковому відношенні // Економіка і прогнозування. 2002. - № 1.
7. Геєць В.М. Політика стабілізації, валютна криза та економічне зростання в Україні // Економіка і прогнозування. 2001. - №1.
8. Геєць В.М. Політика стабілізації, валютна криза та економічне зростання в Україні // Економіка і прогнозування. 2001. - №2.
9. Инякин В., Ляшенко В., Соколова Т. Украинский путь развития малых предприятий // Економичний часопис. 2000. - №6.
10. Корупція як основна причина економічної кризи // Економіка. Фінанси. Право. 2000. - №3.
11. Макроекономічні дані для прогнозів у вашому бізнесі // Економіст. 2002. - №1.
12. Маренков Н. Л., Касьянов В. В. Антикризисное управление. М.; Ростов н/Д, 2004.
13. Ревенко А. П. Валовий внутрішній продукт України та зарубіжних країн // Економіка і прогнозування. 2001. № 1.
14. Ревенко А. П. Второй год подьема после десяти лет падения // Зеркало недели. 2002. № 3.
15. Сладкевич В. П.,Чернявский А. Д. Современньїй менеджмент (в схемах): Опорньш конспект лекций. К.: МАУП, 2000.
16. Ситник Т., Плотковскип Р. Год рекордного роста позади, дальше расти будет сложнее // Фондовий рьшок. 2002. № 7.
17. Умньые, но бедньые // Комп&ньон. № 20.
18. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За заг. ред. А. І. Кредісова. К., 2000.
19. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2000.
20. Раицкий К. А. Экономика предприятия. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000.
21. Дьяков Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. 2000. - №7.
22. Мале і середнє підприємство України під мікроскопом дослідників // Україна BUSINESS. 2000. - №9.
2563. Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи
Курсовые работы Менеджмент

Калькуляційні статті витратСпосіб визначення та зміст статті12Сировина та матеріалиСума добутків норм витрат на матеріали на один виріб та вартості одиниці маси відповідних сировини та матеріалів.Зворотні відходи (віднімаються)Сума добутків кількості (в натуральних одиницях) та ціни (повної або зниженої) вихідного матеріального ресурсу.Закуплені напівфабрикати та комплектуючіСума добутків кількості (за специфікацією на виріб) напівфабрикатів, комплектуючих виробів і послуг та їхньої вартості за одиницю.Паливо та енергія на технологічні ціліСума добутків витрат палива та енергії та відповідних тарифів (цін) їх постачання.12Витрати на оплату праці (основна та додаткова)Розраховується на підставі тарифних ставок, відрядних розцінок з урахуванням (в процентах до тарифу) надбавок і доплат за відпрацьований та невідпрацьований час.Витрати на утримання та експлуатацію устаткуванняРозраховується за допомогою кошторисних (нормативних) ставок, визначених на зведену машино-годину або на одиницю вартісного візиру тарифної заробітної плати основних виробничих робочих. Загальновиробничі витратиРозраховуються пропорційно до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію устаткування або до тарифної заробітної плати основних виробничих робітників на основі визначеного процента.Втрати внаслідок технічного неминучого бракуРозраховується за собівартістю остаточного або поправного браку, виходячи з прямих витрат і частини витрат на утримання та експлуатацію устаткування та загально виробничих витрат.Загальногосподарські витратиРозраховуються пропорційно до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію устаткування або до тарифної заробітної плати основних виробничих робітників на основі визначеного процента.Інші виробничі витратиРозраховується пропорційно до суми попередніх статей на основі визначеного процента.Позавиробничі витратиРозраховується прямим методом або пропорційно до виробничої собівартості на основі визначеного процента.Позавиробничі витратиРозраховується прямим методом або пропорційно до виробничої собівартості на основі визначеного процента.
2564. Управління діловою кар'єрою персоналу в готелі
Курсовые работы Менеджмент

Японці міцно дотримуються думки, що керівник повинен бути фахівцем, здатним працювати на будь-якій ділянці компанії, а не по який- або окремої функції. Піднімаючись по службовим сходам, людей повинен мати можливість глянути на компанію з різних сторін, не затримуючись на однієї посади більш ніж на 3 року. Уважається цілком нормально, якщо керівник відділу збуту міняється місцями з керівником відділу постачання. Багато японських керівників на ранніх етапах своєї кар'єри працювали в профспілках. У результаті такої політики японський керівник має значно менший обсяг спеціальних знань (які в будь-якому випадку втратять свою цінність через 5 років) і одночасно володіє цілісним виставою про організацію, підкріпленим до того ж особистим досвідом. Щаблі цієї кар'єри працівник може пройти як в одній, так і в різних організаціях. Кар'єру вертикальна - вид кар'єри, з яким найчастіше зв'язують саме поняття ділової кар'єри, тому що в цьому випадку просування найбільш зриме. Під вертикальною кар'єрою розуміється підйом на більш високий щабель структурної ієрархії (підвищення на посаді, яке супроводжується більш високим рівнем оплати праці). Кар'єру горизонтальна - вид кар'єри, який припускає або переміщення в іншу функціональну область діяльності, або виконання певної службової ролі на щаблі, що не має твердого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми й т.п. ); до горизонтальної кар'єрі можна віднести також розширення або ускладнення завдань на колишній щаблі (як правило, з адекватною зміною винагороди). Поняття горизонтальної кар'єри не означає неодмінний і постійний рух нагору по організаційній ієрархії. Кар'єру схована - вид кар'єри, що є найменш очевидним для навколишніх. Цей вид кар'єри доступний обмеженому колу працівників, як правило ділові зв'язки, що мають великі, поза організацією. Під доцентровою кар'єрою розуміється рух до ядра, керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні іншим співробітникам зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, одержання співробітником доступу до неформальних джерел інформації, довірчі обіги, окремі важливі доручення керівництва. Такий працівник може займати рядову посаду в одному з підрозділів організації. Однак рівень оплати його праці суттєво перевищує винагорода за роботу в займаній посаді. Кар'єру східчаста - вид кар'єри, який сполучає в собі елементи горизонтальної й вертикальної видів кар'єри. Просування працівника може здійснюватися за допомогою чергування вертикального росту з горизонтальним, що дає значний ефект. Такий вид кар'єри зустрічається досить часто й може ухвалювати як внутрішнорганізаційні, так і межорганизационные форми. Головним завданням планування й реалізації кар'єри є забезпечення взаємодії всіх видів кар'єр. Ця взаємодія припускає виконання ряду конкретних завдань, а саме:
2565. Управління збутовою діяльністю підприємства
Курсовые работы Менеджмент
Канал збуту допомагає здійснювати зв'язок між виробником і клієнтом, а також полегшує здійснення між ними необхідних ділових взаємодій. Нижче приведений список основних функцій каналів збуту:
1. Інформація: збір і поширення інформації щодо потенційних чи наявних клієнтів, конкурентів і інших учасників і сил в умовах маркетингу.
2. Просування товарів: вироблення і поширення переконливих повідомлень щодо пропозиції, що призначені для залучення клієнтів.
3. Переговори: спроба досягти остаточної угоди за ціною й іншими умовами, щоб мати можливість здійснити передачу прав власності чи володіння.
4. Замовлення: зворотний зв'язок з повідомленням виробника про наміри учасників маркетингового каналу зробити покупку.
5. Фінансування: одержання і розподіл засобів, необхідних для фінансування товарних запасів на різних рівнях маркетингового каналу.
6. Прийняття ризику: припущення про ризики, повязані із проведенням роботи в каналі.
7. Фізичне володіння: послідовне збереження і переміщення фізичної продукції, від сировини до кінцевого користувача.
8. Оплата: покупці, що оплачують свої рахунки через банки й інші фінансові установи продавцям.
9. Право власності: фактична передача власності від однієї організації чи особи до іншої організації чи особи.
2566. Управління комерційно-посередницькою діяльністю підприємств України
Курсовые работы Менеджмент
Зараз досить поширені :
1. імпортні фірми, що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів - дрібних торговців;
2. оптові фірми (wholesaler) є посередниками між промисловими підпри-ємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;
3. роздрібні фірми (retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експор-ту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;
4. дистриб'ютори (distributor) - це фірми в США, Англії й в інших краї-нах, що здійснюють переважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;
5. стокісти (stockist) - фірми, що перебувають у країні імпортера і вико-нують в основному консигнаційні операції.
6. Комісійні фірми, їх основні види:
7. комісійні експортні фірми - представники продавця або покупця. Відповідають за: 1) своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформлення угоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати й обов'язки типу індента. Різновид таких фірм - конфірмаційні доми (confirming hauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробника надають покупцю;
8. комісійні імпортні фірми - представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги - досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженням товару тощо.
2567. Управління логістичною системою розподілу продукції на ЖКУВП "Біатрон-3"
Курсовые работы Менеджмент
1. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2003. № 21-22. с. 144.
2. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2003. № 44. с. 356.
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” № 833 від 15.06.2006 р. // Офіційний вісник України, 2005. № 16. с. 841.
4. Наказ міністерства економіки України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами” № 104 від 19.04.2007 р. // Офіційний вісник України, 2007. № 86. с. 197.
5. Алькема В. Г. , Сумець О. М. Логістика: Теорія та практика. Навчальний посібник. К.: “Вид. дім “Професіонал”, 2008. 272 с.
6. Банько В. Г. Логістика. Навчальний посібник. К.: КНТ, 2007. 332 с.
7. Белінський П. І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. К.: Центр навчально літератури, 2005. 624 с.
8. Бєлявцев М. І., Іваненко Л. М. Маркетинг: Навчальний посібник. К.: ЦНЛ, 2005. 328 с.
9. Василенко В.О., Ткаченко Т. І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. К.: Центр навчально літератури, 2003. 532 с.
10. Виговський Г. М., Бродіна Н. О., Рудківський О. А. Логістика. Навчальний посібник. Житомир: ЖДТУ, 2009. 124 с.
11. Гаджинский А. М. Логистика: Учебник. М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К”, 2005. 432 с.
12. Гаджинский А. М. Практикум по логистике. М.: Издательско-книготорговый центр “Маркетинг”, 2001. 180 с.
13. Гірченко Т. Д., Дубовик О. В. Маркетинг: Навчальний посібник. К.: “Фірма “ІНКОС”, ЦНЛ, 2004. 255 с.
14. Гончарук Я. А., Павленко А. Ф., Скібінський С. В. Маркетинг: Навчальний посібник в тестах. К.: КНЕУ, 2002. 314 с.
15. Длігач А. О. Маркетингова цінова політика: світовий досвід, вітчизняна практика: Навчальний посібник. К.: ВД “Професіонал”, 2006. 304 с.
16. Кальченко А. Г. Логістика: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2002. 148 с.
17. Козловский В. А., Козловская Э. А. Саврук Н. Т. Логистический менеджмент: Учебное пособие. СПб.: Издательство “Лань», 2002. 272 с.
18. Корінєв В. Л. Цінова політика підприємства: Монографія. К.: КНЕУ, 2001. 257 с.
19. Крикавський Є. В., Чухрай Н. І., Чорнописька Н. В. Логістика: компендіум і практикум. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2006. 340 с.
20. Кристофер М. Логистика и управление цепочками поставок. СПб.: Птер, 2004. 316 с.
21. Левинсон Дж., Хенпи П. Партизанский маркетинг. Пер. с англ. С. Жильцова. СПб.: Питер, 2006. 102 с.: ил. (Серия "Маркетинг для профессионалов").
22. Маркетинг для магістрів: Навчальний посібник /За заг. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмоленка, д.е.н., доц. С. А. Єрохіна: В 2-х томах, т.1. К.: Національна академія управління, 2007. 604 с.
23. Маркетинг для магістрів: Навчальний посібник /За заг. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмоленка, д.е.н., доц. С. А. Єрохіна: В 2-х томах, т.2. К.: Національна академія управління, 2007. 544 с.
24. Маркетинг для магістрів: Навчальний посібник /За заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. Суми:ВТД “Університетська книга”, 2007. 928 с.
25. Маркетинг: Підручник / В. Руделіус, О.М.Азарян, Н.О.Бабенко та ін: Ред.-упоряд. О.І.Сидоренко, Л.С.Макарова. 2-е вид. К.: Навчально-видавничий центр "Консоріцум із удосконалення менеджемнт-освіти в Україні", 2008. 648 с.
26. Николайчук В. Е. Логистика в сфере распределения. СПб.: Питер, 2001. 160 с.
27. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. К.: КНЕУ.2001. с.369-374.
28. Пономарьова Ю. В. Логістика. Навчальний посібник. К.: ЦНЛ, 2005. 328 с.
29. Примак Т. О. Маркетинг: Навчальний посібник. К.: МАУП, 2001. 200 с.
30. Скибінський С. В. Маркетинг: Підручник. ч.1. К.: КНЕУ, 2005. 568 с.
31. Уотерс Д. Логистика. Управление цепью поставок. М.: Юнити-Дана, 2003. 503 с.
32. Дзебко И. П. Оптимизация процеса сбыта готовой продукции // Логістика: проблемы и решения, 2008. № 8 (19). с. 71-75.
33. Жмурко С. Как разработать программу лояльности своих дистрибуторов // Маркетинг и Реклама, 2007. №6 (130). с. 44-45.
34. Пономарьова Ю. В. Оцінка ефективності логістичної системи // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. № 193. с. 663-670.
35. Олексюк О. Порівняльний аналіз європейських і національних меблевих ринків // Маркетинг в Україні, 2008. №4. с. 19-27.
36. Сумец А., Сумец Р. Дистрибуция с логистическим оттенком // Маркетинг и Реклама, 2007. №6 (130). с. 26-30.
37. Христофор О.В. Оптимізація розподілу ресурсів у логістичних каналах збуту // Вісник Вінницького політехнічного інституту, 2004. № 1. с. 28-35.
38. http://www.clogic.ru/
39. /http://www.derevo.info/
40. http://www.dom2000.com.ua/
41. http://www.e-mkg.info/
42. http://www.financial-analysis.ru/
43. http://www.kontrakty.com.ua/
44. http://www.korostyshev.olx.com.ua/
45. http://www.probusiness.in.ua/
46. http://www.sitmag.ru/
47. http://www.skladportal.ru/
48. http://www.stroyrec/com.ua/
49. http://www.uni-car.ru/
2568. Управління персоналом банку
Курсовые работы Менеджмент
1. Альбом к бизнесс-тренингу: Искусство управления персоналом. К.: Центр экономического образования, 2007.
2. Банківська справа № 3 2007 “Конфлікти і шляхи їх розвязання”
3. Базаров Т.Ю. Управление персоналом. К.: 2005, стор. 19
4. Бова А. Проблеми управления социальным капиталом // Журнал „Персонал” 2007 № 3. С. 58.
5. Вісник НБУ 2/2007, “Формування банківського менеджменту в Україні”, стр.24
6. Вісник НБУ 2/2007, “Підготовка кадрів для банківської системи не обмежується вузівською програмою.”, ст. 47
7. Вісник НБУ спеціальний випуск присвячений 10 річчю Асоціації українських банків, червень 2004 р., “Менеджмент запорука розвитку”, ст. 58
8. Вісник НБУ 6/2006р., “Банкірам ХХІ століття високий рівень підготовки”, ст. 54
9. Иванцевич Дж.М., Лобанів А.А. Человеческие ресурсы управления. М.: Дело, 1993.
10. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підр. К.: КНЕУ, 2004.
11. Кочеткова А.И. Основы управления персоналом. М.: ТЕСИС, 2005.
12. Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия: Учебное пособие / Под ред. П.В. Шереметова. М.: ИНФРА-М, НГАЭиУ; Новосибирск, 2007.
13. Менксон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента: Пер с англ. М.: Дело,1992.
14. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. М.: Дело, Фінанси України 5/2006, “Адаптація системи мотивації праці до умов ринку”, ст. 10
15. Федулова Л. Тенденцыъ розвитку менеджменту в ХХІ столітті // Журнал „Персонал” 2006. № 12. С. 50.
16. Храмов В.О., Бовт рук А.П. Основи управління персоналом: Навч.-метод. посіб. К.: МАУП, 2006.
17. Ципки Ю.А. Управленние персоналом: пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.
18. Шкатулка В.И. Настольная книга менеджера по кадрам изд. 2-е, изи. и доп. М.: Издательство НОРМА, 2000.
19. Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента К.: МАУП, 2002.
20. Щёкин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 1999.
21. www.rada.com.
22. www.alfabank.com.ua
2569. Управління підприємством в умовах кризової ситуації
Курсовые работы Менеджмент

Основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємстваЗовнішні ( екзогенні ) факториВнутрішні (ендогенні) факториЗагальноекономічні факториРинкові факториІнші факториВиробничі факториІнвестиційні факториФінансові фактори1. Спад обсягу національного доходу1. Зниження ємності внутрішнього ринку1.Політичні фактори1. Неефективний маркетинг1. Неефективний фондовий портфель1.Неефективна фінансова стратегія2. Ріст інфляції2. Посилення монополізму на ринку2. Негативні демографічні фактори2. Неефективна структура поточних витрат2. Висока тривалість будівельно-монтажних робіт2.Неефективна структура активів (низька ліквідність)3. Уповільнення платіжного обороту3. Істотне зниження попиту3. Стихійні лиха3. Низький рівень використання основних фондів3. Істотна перевитрата інвестиційних ресурсів3.Надмірна частка позикового капіталу4. Нестабільність податкової системи4. Ріст пропозиції товарів-субститутів4.Погіршення криміногенної ситуації4.Високий рівень сезонних і страхових запасів4.Недосягнення запланованих обсягів прибутку по реалізованих проектах4. Висока частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу5. Нестабільність регулюючого законодавства5. Нестабільність фінансового ринку5.Недостатньо диверсіфікований асортимент продукції5. Неефективний інвестиційний менеджмент5. Ріст дебіторської заборгованості6. Зниження рівня реальних доходів населення6. Зниження активності фондового ринку6.Неефективний виробничий менеджмент6.Висока вартість капіталу7. Ріст безробіття7. Нестабільність валютного ринку7. Перевищення припустимих меж фінансових ризиків8. Неефективний фінансовий менеджментРис. 1.1. Основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства
2570. Управління ризиком
Курсовые работы Менеджмент
Заходи та засоби забезпечення безпеки:
1. попередження чи ліквідація небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення;
2. захист людей від небезпеки шляхом застосування колективних чи індивідуальних засобів захисту, страхування під час робіт у небезпечних зонах;
3. використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дають змогу роботизувати, автоматизувати небезпечні виробництва;
4. суровий нагляд і контроль за виконанням законів, інструкцій та правил, що стосуються техніки безпеки;
5. розробка системи попередження реагування на надзвичайні ситуації та планів дій у випадку стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо;
6. забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання здоровя.
2571. Управління рухом кадрів на підприємстві в умовах становлення ринку праці (на підприємстві ВАТ "Метелиця" м. Дніпродзержинськ)
Курсовые работы Менеджмент
№ п/пНазва фактора виробничої задоволеностіСереедній індекс
1. Оплата проїзих білетів0,83
2. Організація і склад свята "Відкриття сезону"0,83
3. Подарунки до дні народження0,82
4. Подарки до нового року0,82
5. Організація і склад свята "Новий рік"0,75
6. Оплата дитячих путівок0,71
7. Програма "Здоровя"0,68
8. Організація праці0,67
9. Умови праці0,65
10. Зміст інформації на дошці обяв0,63
11. Зміст праці0,62
12. Посада0,60
13. Премія протягом року0,56
14. Відношення з беспосереднім керівником0,56
15. Відношення до колег0,56
16. Премія за рік0,54
17. Премія до відпустки0,53
18. Заробітня плата0,24Загальний індекс задоволеності по підприємству0,64Примітка: сірим кольором виділені показники з середнім і низьким рівнем задоволеності, що вимагають поліпшення.
19. розробити стандарт внутрішньофірмових нагород (грамоти, значки, вимпели і т. п.), програму навчання менеджерів і фахівців, нові посадові інструкції з вказівкою цілей, завдань, вимог і критеріїв оцінки; додатково розробити Положення про преміювання, засноване на якості, продуктивності і прибутку підприємства, а також програму "Діти" (оплата дитячих путівок або оплата проїзду до місця відпочинку, страхування дітей від нещасних випадків і т. д.);
20. переглянути розцінки, норми праці для "відрядників" і заробітну плату для "повременщиков"; розгледіти можливість додаткового придбання ПК для менеджерів і фахівців;
21. скоректувати програму "Здоров'я" (див. Таблицю 5) (компенсація вартості ліків для співробітників, оплата санаторної путівки, стоматологічна допомога, доплата некурящим і т. д.), пакет соціальних виплат і пільг (компенсація на живлення, безпроцентні грошові кредити, покупка співробітниками для себе виробів підприємства за собівартістю і з розстрочкою платежу, знижка на покупку товарів фірми родичами і знайомими і ін.);
22. скласти план проведення корпоративних свят, поздоровлень, конкурсів на рік і зразкові програми їх проведення; систематично проводити планерки, зустрічі з колективом, залучати менеджерів і фахівців до обговорення стратегічних рішень.
В цілому ж, пропонована методика дозволяє своєчасно інформувати керівництво підприємства і відділ по персоналу як про спільний рівень задоволеності колективу, так і про задоволеність працівників окремими виробничими процесами, що дуже важливе для ухвалення адекватних рішень по вдосконаленню системи управління і зменшенню руху кадрів.
2572. Управління страховою діяльністю
Курсовые работы Менеджмент

Види методів управлінняПриклади використання методів управління у НАСК "Оранта"Процес формування методів у НАСК "Оранта"ЕкономічніЕкономічні планиСформований фінансовими службами підприємства бюджет організації, який визначає джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсівФормуються у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління виробничо-господарською діяльністю", а саме, на етапі планування. Матеріальні стимулиРозміри заробітної плати, надання премій, надбавок, доплат, компенсаційних виплат. Стимулює працівників якісно виконувати свої функціональні обов'язки, виявляти ініціативу тощо. Формуються у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління виробничо-господарською діяльністтю, а саме, на етапі мотивування. Технологічні методиТехнологічні документиЗміст інструкцій щодо щоденного огляду офісного обладнання та систем охорони перед початком робочого дня передбачає здійснення певного переліку процедур визначення технічного стану офісної технікиФормуються у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління технічною підготовкою підприємства", а саме, на етапі планування. Конструкторські документиРемонтники при здійсненні ремонтних робіт використовують конструкторські схеми офісної техніки. Формуються у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління технічною підготовкою підприємства", а саме, на етапі планування. Соціально-психологічніСоціальні планиСформований план покращання умов праці основних робітників фірми передбачає установлення системи кондиціонування, пилозбору та захисту від шуму і вібрацій. Формуються у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління виробничо-господарською діяльністю", а саме, на етапі планування. Моральні стимулиВинесення подяки та нагородження почесними грамотами працівників, які сумлінно та самовіддано працюють на підприємстві Формується у результаті реалізації конкретної функції менеджменту "Управління виробничо-господарською діяльністю", а саме, на етапі мотивування. Методи формування колективів та соціально-психологічного клімату у колективі. Підбір працівників, які працюють з клієнтами відповідно до вимог законодавства (вік понад 21 рік, досвід робота понад 1 рік з висновком компетентної комісії щодо їх умінь, наявність офіційно дійсного посвідчення про професійну придатність) до 40 років. Формуються у результаті
2573. Управління якістю на підприємстві
Курсовые работы Менеджмент
PDCAЕтап загального плануФункція, яку потрібно здійснитиІнструментиПлану-вання1. Визначення основних питань і завдань
- Спостереження, збирання інформації, визначення кола питань, що допоможуть формувати і підвищити якість
- Визначення загальної концепції вирішення основних проблем та завдань підвищення якості
- Стандартизація
- Підвищення кваліфікації робітників
- Миттєве регулювання на відхилення та їх попередження у майбутньому2. Моніторинг та оцінювання поточної ситуації
- Збирання інформації за напрямами контрою якості
- Визначення пріоритетних напрямів
- Розвязання найбільш складних завдань
- Складання контрольних графіків, гістограм, використання інших методів спостереження, аналізу3. Здійснення аналізу
- Складання переліку основних можливих причин найбільш складних проблем
- Дослідження причинно-наслідкових взаємозвязків
- Структуризація інформації та визначення ієрархії у причинно-наслідкових звязках
- Дослідження основної структури
- Використання методів оброблення й аналізу інформації
- Ієрархічне уявлення основних проблем і причин їх появиВикона-ння4. Планування контрзаходів для усунення причин та їх реалізація
- Вибір і планування контрзаходів для усунення причин проблеми
- Експериментальне дослідження дієвості контрзаходів та їх промислове освоєння
- Удосконалення або заміна матеріалу, обладнання, технологій
- Підвищення кваліфікації та досвідуПеревірка5. Підтвердження ефекту від контрзаходів і їх стандартизація
- Збирання інформації про ефективність контрзаходів
- Аналіз порівняння результатів здійснення контрзаходів
- Зміна стандартів, ТУ та інших нормативів
- Усі основні інструменти контролю й забезпечення якостіРеакція6. Оцінювання всієї процедури
- Удосконалення збирання та аналізу інформації, процедур та інструментів вирішення проблем якості
- Удосконалення існуючих та використання нових інструментів якості
- планування, яке визначає питання (зони, теми тощо), які потребують удосконалення, а також функції та інструменти їх дослідження;
- виконання, яке передбачає планування конкретних контрзаходів усунення причин відхилень та їх реалізацію;
- перевірку, яка передбачає підтвердження ефекту від контрзаходів та їх стандартизацію;
- реакцію, що включає оцінювання всієї процедури.
- Контроль у процесі розроблення нової продукції.
- Оцінювання якості дослідного зразка, планування (проектування) якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінювання й планування якості матеріалів, що постачаються.
- Вхідний контроль матеріалів.
- Контроль готової продукції.
- Оцінювання якості продукції (її сертифікація).
- Оцінювання якості виробничого процесу (його сертифікація).
- Контроль якості продукції та виробничого процесу.
- Аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції).
- Збирання та використання інформації про якість продукції.
- Контроль апаратури, за допомогою якої отримується інформація про якість продукції та процесів.
- Навчання працівників методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу.
- Гарантійне обслуговування.
- Координацію робіт у галузі якості.
- Сумісну роботу з постачальниками із забезпечення якості продукції.
- Використання циклу РDCА (РІаN-Dо-Сheск-Асt).
- Організацію роботи гуртків якості.
- Управління і використання людського фактора шляхом сприяння зацікавленості всіх учасників у кінцевому результаті виконання їх обов'язків або роботи.
- Розроблення державної політики (законодавчої бази, стандартів) в галузі якості, приведення національних стандартів у відповідність із діючими міжнародними стандартами якості продукції, послуг і робіт.
- Розроблення відповідних галузевих, регіональних стандартів, стандартів якості підприємства, розроблення й утілення відповідних заходів на всіх рівнях підприємства.
- Формування культури якості, матеріальної та інших форм заохочення всіх працівників і службовців у підвищенні якості продукції, підготовку управлінських кадрів для керівництва в галузі якості.
- Розроблення критеріїв відповідальності за якість для всіх рівнів керівництва процесами впродовж усього життєвого циклу продукції та послуг.
- Базова система це способи, які використовуються для аналізу й дослідження. Вони базуються на використанні загальних принципів математики та статистичних методів контролю.
- Система технічного забезпечення це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володіти базовою системою та правильно її використовувати.
- Система вдосконалення і розвитку ТQМ передбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації, структури й принципів управління якістю до конкретних умов і потреб ринку.
Викладена загальна концепція ТQМ дає змогу побудувати схему широкого розуміння тотального управління якістю в межах підприємства з урахуванням зовнішнього середовища, з яким більш-менш безпосередньо дана система взаємодіє.
2574. Управлінське документознавство як наукова дисципліна
Курсовые работы Менеджмент

Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х рр. посилено студіюються питання, пов'язані з інтеграцією у системи керування документацією документів на нетрадиційних носіях, у т.ч. й електронних, з метою об'єднати різні джерела документної інформації в єдину мережу, організувати документи з відмінними носіями в межах єдиної класифікаційної схеми, усунути дублювання документних потоків, уніфікувати прийоми роботи з документами. На рубежі наступних десятиліть XX ст. з'являються стандарти 180 серії 9000. Серед вимог 180 9000 значна увага приділяється правильній організації діловодства та створенню і підтримці внутрішніх нормативних документів, скрупульозному документуванню всіх виробничих і ділових процесів, в основу яких покладено класичну концепцію "життєвого циклу" документа. Проте стандарти 180 серії 9000 окреслили лише загальні вимоги до діловодства та організації документообігу в системі якості. Останнім часом, у зв'язку з поширенням новітніх інформаційних технологій, переосмисленням можливостей інформаційного менеджменту в умовах масштабної інформатизації суспільства, було переглянуто концептуальні положення керування документацією. Якісно нові умови продукування та розповсюдження інформації вимагали не тільки науково-методичного, але й нормативно-правового забезпечення. Це привело до прийняття нoвих законодавчих актів, внесення змін і доповнень до тих, що залишаються чинними і регулюють різні аспекти створення інформації, керування нею, використання та забезпечення її збeреженості. Більшість правових актів, розроблених у 1990-х на початку 2000-х рр., що прямо чи опосередковано визначають зміст керування документацією, пов'язані з електронним документуванням і документообігом. Насамперед, це стосується розроблення документаційних систем, впровадження стандартів оптимальної методики електронного діловодства в державних установах, посилення ролі державних архівів. Першим, хто розробив національний стандарт із керування документацією за нових умов побутування інформації, став Національний архів Австралії (НАА). Ще 1995 р. НАА видав методичний посібник "Керування електронними документами", а 1997 р. - "Керування повідомленнями електронної пошти як документами". 2000 р. Національний архів Австралії оголосив про приймання електронних документів державних органів і приступив до формування відповідної технологічної інфраструктури, розроблення процедурних вимог передання документів на зберігання в архів. Національний архів Австралії є активним учасником діяльності "електронного уряду". Ним розроблено державний стандарт метаданих АGLS, тезаурус інтерактивних функцій австралійських державних закладів АGIFT. Плідна співпраця з Національною бібліотекою Австралії, Австралійським товариством архівістів, Австралійською асоціацією керуючих документацією сприяла розробленню концепції керування веб-документацією, у т.ч. архівування сайтів, збереження мережевих публікацій. Суть керування документацією в австралійській моделі чітко відображено в абревіатурі САБ88, що включає назви п'яти основних функцій із забезпечення ефективної роботи з документами: контроль (Соntrоl), доступ (Ассеss), розміщення (Disposal), зберігання (Storage), підтримка (Sustain). Важливим явищем конституювання керування документацією стало відкриття окремих (або у складі) спеціалізованих науково-освітніх інституцій. Так, ще з 1950-1970-х рр. в австралійських університетах існують спеціалізовані програми з керування документацією. Нині австралійські професійні освітні про грами з КД - одні з найкращих у світі, більшість із яких доступна для дистанційного навчання. Особливо слід поцінувати наукову й освітню діяльність Школи інформаційного менеджменту, Університету Монаш. Національні кваліфікаційні стандарти Австралії включають такі вимоги до рівня навичок і знань фахівців у галузі керування документацією й архівів:
2575. Управлінське документознавство: історія та сучаний стан в Україні
Курсовые работы Менеджмент
Відповідно служба діловодства родить:
1. розробляє інструкції з діловодства для установи та підвідомчої мережі, номенклатури та описи справ установи і типові номенклатури для підвідомчої мережі;
2. організовує за дорученням керівництва підготовку проектів документів, забезпечує документацій не й організаційно-технічне обслуговування роботи колегіальних органів;
3. організовує роботу з пропозиціями, заявами і скаргами громадян;
4. організовує друкарське виготовлення, копіювання і тиражування документів;
5. здійснює уніфікацію систем документації і документів з урахуванням можливості їх матинної обробки, вживає заходів до скорочення кількості форм і видів документів;
6. контролює якість підготовки і оформлення документів, їх своєчасне виконання в установі, вживає заходів до скорочення строків проходження і виконання документів, узагальнює і аналізує дані прохід і результати цієї роботи;
7. здійснює приймання. Реєстрацію, облік, зберігання, оперативний пошук, доставку документів, інформування за документами;
8. реалізує єдиний порядок відбору, обліку, збереження, якості обробки та використання документів, що утворюються у діяльності установи і підвідомчої мережі, для передачі на державне зберігання;
9. удосконалює форми і методи роботи з документами в установі і підвідомчій мережі завдяки використанню організаційної техніки і засобів обчислювальної мережі;
10. здійснює організаційно-методичне керівництво роботою з документами у підрозділах і підвідомчій мережі;
11. організує підвищення кваліфікації працівників установи щодо роботи з документами;
12. впроваджує державні стандарти, уніфіковані системи документації та інші нормативи в установі та підвідомчій мережі;
13. завіряє печаткою документи в усіх випадках, передбачених інструкцією щодо роботи з документами в установі.
2576. Управлінський облік використання запасів на підприємстві
Курсовые работы Менеджмент

НормиХарактеристика нормПоопераційнаРегламентує витрачання запасів на окрему операцію. Cистематизуючи ці норми у відомості поопераційних норм витрат по виробничих одиницях, можна отримати кошторис матеріальних витрат по підрозділу. Поопераційні норми витрачання матеріалів використовуються для розробки нормативно-технологічних карт, кошторисів матеріальних витрат для нормативних калькуляцій.ПодеталинаОтримують в результаті узагальнення поопераційних норм, що відносяться до окремого найменування деталей. Систематизацію проводять у спеціальних відомостях по детальних норм.По вузловаРегламентує витрачання матеріалів на окремі вузли, які можуть бути використані на самому підприємстві, реалізовані на сторону в складі запасних частин або у складі товарної продкції.ФункціональнаРозраховується при удосконаленні технології виробництва та його організації, збільшенні серійності та використанні поточних методів виробництва окремих виробів, вузлів деталей тощо. Вцілому функціональні норми характеризують процес функціонування матеріалів, що використовуються у виробництві. Такі норми застосовують у конструкторських розробках, створенні і удосконаленні технологічних процесів виробництва конкретних видів продуктів.Контроль відповідності запасів встановленим нормам за даними карточок складського обліку дає змогу виявити зайві, що не використовуються протягом виробничого циклу. Однак оцінка наявності запасів за цим критерієм має бути доволі обережною, тому що формальний підхід часто обертається значними втратами в майбутньому, оскільки певні види запасів використовуються від випадку до випадку, що створює ілюзію їхньої непотрібності на підприємстві. Зокрема, це стосується спеціального інструменту, пристосувань, приладів, окремих запасних частин, які можуть роками не використовуватись і виявитись вкрай потрібними в екстремальних ситуаціях [12, 201-202].
2577. Уровень субъективной привлекательности труда у сотрудников БМОВО (межведомственная охрана)
Курсовые работы Менеджмент

Привлекательность труда это «привлекательность для человека процесса выполнения данной трудовой деятельности» (8; 447). Она включает в себя условия труда, способствующие удовлетворению различных потребностей индивида: в творческой и интересной работе, в благоприятных условиях труда, в теплых и доверительных отношениях в коллективе, в признании, в собственном развитии, в собственном материальном и социальном обеспечении, в общении и т. д. В.М. Снетков (2005) считает, что удовлетворенность или привлекательность работы является одним из наиболее важных критериев оценки социально-психологического климата в коллективе (8; 449). Социально-психологический климат коллектива представляет собой «состояние групповой психики, обусловленное особенностями жизнедеятельности данной группы. Это своеобразный сплав эмоциональных, интеллектуальных и ценностных установок, отношений, настроений, чувств, мнений членов группы (1; 216). По мнению Б.Р. Парыгина (1989) понятие «социально-психологический климат группы» отражает характер взаимоотношений между людьми, преобладающий тон общественного настроения в группе, связанный с удовлетворением условиями жизнедеятельности, стилем и уровнем управления и другими факторами (11; 63). Социально психологический климат группы связан с определенной эмоциональной окраской психологических связей членов группы, возникающих на основе их близости, симпатий, совпадения характеров, интересов и склонностей. Н.Л. Куравлев (1997) отмечал двойственную природу социально-психологического климата коллектива (см: 15; 42). С одной стороны, он представляет собой некоторые субъективные отражения в групповом сознании всей совокупности элементов социальной обстановки, всей окружающей среды. С другой стороны, возникнув как результат непосредственного и опосредованного воздействия на групповое сознание объективных и субъективных факторов, социально-психологический климат приобретает относительную самостоятельность, становится субъективной характеристикой группы и начинает оказывать влияние на коллективную деятельность и отдельные личности. Социально-психологический климат это не статическое, а весьма динамичное образование. Эта динамика проявляется как в процессе группообразования, так и в условиях функционирования группы. Ученые зафиксировали два основных этапа в процессе коллективообразования (см: 22; 141). На первом этапе главную роль играет эмоциональный фактор. В этот период идет интенсивный процесс психологической ориентации, установление связей и позитивных отношений. На втором этапе все большее значение приобретают когнитивные процессы. В этот период каждая личность выступает только как потенциальный или реальный объект эмоционального общения, но и как носитель определенных личностных качеств, социальных норм и установок. Именно на этом этапе происходит формирование общих взглядов, ценностных ориентаций, норм, символов. Каждым человеком социально-психологический климат переживается индивидуально в виде удовлетворенности или привлекательности работы в данном коллективе, на данном рабочем месте, в данных условиях. Оценка социально-психологического климата необходима для выявления путей его развития, прогноза влияния на решение профессиональных задач, стоящих перед коллективом. Таким образом, социально-психологический климат наиболее целостная психологическая характеристика группы, которая связана с особенностями отражения группой отдельных объектов (явлений и процессов), имеющих непосредственное отношение к совместной трудовой деятельности. К числу наиболее важных критериев социально-психологического климата является субъективная привлекательность труда в коллективе.
2578. Условия и особенности проведения аудиторской проверки в условиях реструктуризации предприятия
Курсовые работы Менеджмент

Этап 3. Анализ «проблемного поля» и выделение ключевых проблем. Дополняющие и более конструктивные выводы можно получить аналитически, двигаясь от конечных целей и выясняя сначала главные факторы успеха и неуспеха, влияющие на конечный результат, анализируя причины низких результатов и формулируя проблемы (узкие места) и задачи, которые нужно решать, чтобы достичь желаемых целей. Из перечня проблем необходимо выделить сравнительно небольшую часть наиболее важных, ключевых (например, без решения которых цель не может быть достигнута и/или которые дают 80-90% вклада в достижение цели). Их называют еще стратегически важными проблемами, а изменения, соответствующие их решению, основными направлениями или стратегией развития. Именно эти направления и проблемы должны быть непрерывно в поле зрения руководства верхнего звена управления. Чаще всего ключевыми являются следующие проблемы: отсутствие четких целей, стратегии и программы развития; отсутствие эффективной финансовой системы, позволяющей оценить и контролировать финансовое состояние предприятия, прогнозировать угрозу банкротства и избегать ее за счет эффективной финансово-экономической политики; наличие слабой маркетинговой службы; низкое качество продукции при относительно высоких ценах ранее; быстрое устаревание ассортимента продукции, медленное реагирование на изменение спроса; неудовлетворительная система управления (плохая управляемость, нечеткое распределение функций, излишняя централизация, медленная реакция на изменения); недостатки производства (слишком продолжительный производственный и финансовый цикл, большой объем незавершенного производства, потери, низкая технологическая дисциплина).
2579. Условия и особенности проведения аудиторской проверки инвестиционных фондов
Курсовые работы Менеджмент
1. Агеева Ю.Б., Агеева А.Б. Аудиторская проверка: практическое пособие для аудитора и бухгалтера. «Бератор-Пресс», 2001. - 148 с.
2. Алборов Р.А. Основы аудита. Учеб. пособие. М.: «Дело и сервис», 2001. 224 с.
3. Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК. М.: «Дело и сервис», 2000. 432 с.
4. Аудит: учеб. для вузов/ под ред. В.И.Подольского. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. 583 с.
5. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. Киев.: МП «ИТЕМ», 1995. 448 с.;
6. Бочаров В.В. Инвестиции: учеб. СПб.: Питер, 2002. 288 с.;
7. Вахрина П.И. Инвестиции. М.: «Дашков и К», 2004. 384 с.;
8. Гитман Л.Дж. Основы инвестирования/пер. с англ. М.: Дело, 1999. 1008 с.;
9. Данилевский Ю. А. Общий аудит, аудит бирж, внебюджетных фондов и инвестиционных институтов. М., 1996.
10. Есипов В.Е. Экономическая оценка инвестиций. Спб.: Вектор, 2006. 288 с.
11. Игонина Л.Л. Инвестиции: учеб. пособие. М.: Экономистъ, 2004. 478 с.;
12. Инвестиционная политика: учеб. пособие. М.:КНОРУС, 2005, - 320 с.;
13. Кондраков И.П. Бухгалтерский учёт М.: ИНФРА М, - 2002 515 с.
14. Кондраков И.П. Бухгалтерский учёт Учебное пособие 5-е изд М.: ИНФРА М, - 2005 717 с.
15. Крупченко Е.А. Аудит. Учеб. пособие. РнД: «Феникс», 2002. 320 с.
16. Локоткова И. Г. Учёт операций с ценными бумагами в инвестиционном институте. Бухгалтерский учёт 1996 № 5.
17. «Правовые основы бухгалтерского и налогового учета и аудита в РФ. Учеб. - М.: Юристъ, 2004. 255 с.
18. Терехов А.А. Аудит: перспективы развития. М.: Финансы и статистика, 2001. 560 с.
19. Царев И.Н. Оценка экономической эффективности инвестиций. Спб.: Питер, 2004. 464 с.;
20. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит, учебник. 2-е изд. М.: ИНФРА-М, 2001 352 с.
2580. Условия труда на моторвагонном депо Раменское
Курсовые работы Менеджмент

Важной предпосылкой организации работы по созданию благоприятных условий труда является объективная оценка их фактического уровня. Поскольку производственные условия труда рассматриваются с точки зрения их влияния на организм работающего человека, постольку оценка их фактического состояния должна основываться на учете последствий этого влияния. К первой категории тяжести относятся работы, выполняемые в комфортных условиях внешней производственной среды при благоприятных величинах физической, умственной, нервно-эмоциональной нагрузок. У практически здоровых людей такие условия повышают тренированность организма и его работоспособность. Утомление в конце смены (недели) незначительное. В течение всего трудового периода жизни у человека сохраняется здоровье и высокая работоспособность.

Blog

Курсовой проект по предмету Менеджмент