Geum.ru

Информация

  • 8301. Відповідальність бухгалтера
    Менеджмент

    ДіяСтаття ККУМіра покаранняРозмір штрафуЗловживання владою або службовим становищем364ВР до 2 р., А до 6 м., ОВ до 3 р., ПП до 3 рПеревищення влади або службових повноважень365ВР до 2 р., ОВ до 5 р., ПВ 2 - 5 р., ПП до 3 р. Службове підроблення366ОВ до 3 р., ПП до 3 рДо 50 н. м. д. г. (850 грн)Службова недбалість367ОВ до 3 р., ПП до 3 р., ВР до 2 р.50 - 100 н. м. д. г. (850 - 1700 грн)Одержання хабара368ПВ на 2 - 5 р., ПП до 3 р.750 - 1500 н.м.д.г. (12750 - 25500 грн)Давання хабара369ОВ до 5 р.200 - 500 н. м. д. г. (3400 - 8500 грн)Провокація хабара370ОВ до 5 р., ПВ 2 - 5 р.Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем 191, ч. 2 ОВ, ПВ до 5 р., ПП до 3 р.Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення200ПВ до 3 р.500 - 1000 н. м. д. г. (8500 - 17000 грн)Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті207ВР до 2 р., ОВ до 3 р600 - 1000 н. м. д. г. (10200 - 17000 грн)Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків208ВР до 2 р., ОВ 2 - 4 р., з конфіскацією валютних цінностей на зазначених вище рахунках500 - 1000 н. м. д. г. (8500 - 17000 грн)Порушення законодавства про бюджетну систему України210ВР до 2 р., ОВ до 3 р., ПП до 3 р.100 - 300 н. м. д. г. (1700 - 5100 грн)Ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів212ПП до 3 р.300 - 500 н. м. д. г. (5100 - 8500 грн)Доведення до банкрутства219ОВ до 3 р., ПП до 3 р.500 - 800 н. м. д. г. (8500 - 13600 грн)Приховування стійкої фінансової неспроможності220 ОВ до 2 р., ПП до 3 р.2000 - 3000 н. м. д. г. (34000 - 51000 грн)Незаконні дії у разі банкрутства221А до 3 м., ПП до 3 р100 - 500 н. м. д. г. (1700 - 8500 грн)Шахрайство з фінансовими ресурсами222ОВ до 3 р., ПП до 3 р.500 - 1000 н. м. д. г. (8500 - 17000 грн)Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів223ПП до 5 р., ОВ до 3 р.до 50 н. м. д. г. (850 грн)Порушення антимонопольного законодавства230ПП до 5 р., ВР до 2 р100 - 200 н. м. д. г. (1700 - 3400 грн)Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю231ОВ до 5 р., ПВ до 3 р.200 - 1000 н. м. д. г. (3400 - 17000 грн)Розголошення комерційної таємниці232ПП до 3 р., ВР до 2 р., ПВ до 2 р.200 - 500 н. м. д. г. (3400 - 8500 грн)

  • 8302. Відповідальність за порушення податкового законодавства
    Налоги

    Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

    1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції СВОП, зміст яких складається в продажі цінного папера на фондовій біржі й одночасній покупці такого ж папера. Зв'язано це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.
    2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.
    3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.
    4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання коштів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.
    5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.
    6. Високі ставки обкладання провокують втеча в оффшорные зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система «переваги грошей», при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість.
  • 8303. Відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
    Юриспруденция, право, государство

    Лікарям-психіатрам, судово-психіатричним експертам клінічну картину патологічного сп'яніння доводиться відновлювати ретроспективно, на основі показань свідків, які містяться в матеріалах карних справ. Свідки, звичайно, показують, що сп'янілі раптом стали тривожними, розгубленими, відстороненими від реального світу, рухи їх були нечіткими, швидкими, висловлювання їх набули погрозливого характеру. Хворобливі пережиття, котрі раптово виникли, виявляються в секундних репліках, своєрідній напруженій манері себе тримати, нерідко в самих скоєних діях, що мають захисний характер. Для діагностики патологічного сп'яніння більш цінним є не встановлення факту забування подій, а з'ясування, що збереглося в пам'яті суб'єкта, які хворобливі переживання він пам'ятає. Суттєве значення для діагностики патологічного сп'яніння має характер поведінки суб'єкта після скоєння правопорушення. Так, наприклад, особи, котра перебувають у звичайному алкогольному сп'янінні, при затриманні спричиняють супротив, нерідко вступають у конфлікт з працівниками міліції, дебоширять, обурюються тощо. Такого ніколи не трапляється з суб'єктами, які перенесли патологічне сп'яніння. Вони, навпаки, при затриманні виявляють неадекватно байдужість до того, що сталося, спостерігається невідповідна до обставин заспокоєність; в інших відбувається намагання пригадати щось, вони напружено, перелякано озираються навколо себе, здригаються при зверненні до них. Завжди спостерігається загальна фізична слабкість, різка стомлюваність. Випадки правопорушень, пов'язаних з гострою і хронічною інтоксикацією наркотиками, зустрічаються відносно рідко. Особи, котрі зловживають наркотиками, як правило, визнаються осудними. В окремих випадках наркоманій все ж може бути прийняте рішення про неосудність; це відноситься до правопорушень, що були скоєні в гострому психотичному стані. Наявність особливо глибоких змін особистості теж може бути основою для визнання правопорушника неосудним.

  • 8304. Відповідальність старшокласника за саморозвиток та самореалізацію своєї особистості
    Разное

    Локус контролю є одним з найважливіших механізмів, які визначають здатність і вміння людини долати життєві труднощі, забезпечуючи тим самим можливість її саморозвитку та самореалізації. Інтернальність тісно пов'язана з багатьма психологічними процесами, явищами та рисами особистості, шо утворюють її антистресовий контур. Зіткнувшись з перешкодами на шляху саморозвитку, інтернали значно частіше виявляють пошукову активність. Така активність створює передумови віднайдення продуктивних шляхів подальшого розвитку особистості. Відмова від пошукової активності може призвести до «навченої безпорадності», яка призводить до стагнації особистості, її деградації. Серед причин «навченої безпорадності» Ротенберг виділяє фрустрацію дослідницької активності, гіперопіку, авторитарне виховання (В. С. Ротенберг, 1989).

  • 8305. Відповідальність у міжнародному праві
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. - К., 2002
    2. Конвенция о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами, 1972
    3. Конвенция ООН по морскому праву, 1982
    4. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник. - М., 2001
    5. Лукашук И.И. Право международной ответственности. М.: Волтерс Кулвер, 2004.
    6. Маланчук, Пітер. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. Видання сьоме. Переклад з англійської. - Харків, 2000
    7. Міжнародне право / Під ред. А.В. Баймуратова. Донецьк, 2008.
    8. Міжнародне публічне право: за ред. Дмітрієва А. І., Муравйова В. І. К. 2000. 560 c.
    9. Ушаков Н.Л. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. М.: Институт государства и права Российской Академии наук, 2007. 96 с.
    10. Черкес М Ю Міжнародне право Підручник К. 284 с
    11. Shaw, Malcolm N. International Law. 5th edition. Cambridge University Press, 2003
  • 8306. Відпочинок літніх людей
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    У процесі прослуховування музичного добутку іде напруга, знімаються багато негативних почуттів. Головними критеріями для добору музичних добутків є: спокійний темп; відсутність дисонансів і напружених кульмінацій у розробці музичної теми; їхня мелодійність і гармонійність. Музикотерапія - це технологія соціокультурної реабілітації, що використовує різноманітні музичні засоби для психолого-педагогічної і лікувально-оздоровчої корекції особистості людини старшого віку, розвитку її творчих здібностей, розширення кругозору, активізації соціально-адаптивних здібностей. Для реабілітаційних цілей використовується музика різних жанрів, що іноді виступає не тільки як самостійний засіб, але і як доповнює елемент до основної діяльності (ліплення, малювання, театр і ін.). Музика часто відповідає вже наявному чи настрою здатний змінювати його в позитивну сторону. Основними задачами коррекційнних музично-ігрових занять є стимуляція потенційних можливостей, подолання труднощів соціальної адаптації відповідно до можливостей людини. Через те, що рухова активність під музику підсилює обмін речовин в організмі, підвищує загальний тонус, поліпшує діяльність серцево-судинної системи, регулює нервову діяльність, розвиває фізичні здібності, музичне виховання з повною впевненістю можна розглядати як один з важливих факторів у процесі реабілітації і соціальної адаптації людей старшого віку. Спів збагачує людей з фізичними недоліками новими враженнями, розвиває ініціативу, самостійність і одночасно коректує активність психічних процесів. У кожне заняття варто включати музично - ритмічні вправи розвиваючого характеру і вправи для розвитку окремих частин тіла, що сприяють корекції порушень ритмічності рухів, координації рук і ніг, удосконалюванню різних видів ходьби і бігу. У структуру музичного заняття корисно включати вправи на розвиток музичних здібностей: координацію слуху і голосу, голосу і рухів, міміки і жестів, емоційної виразності. Слухання музики і співу жадають від літньої людини визначеної розумової, фізичної і психічної напруги. Тому доцільно постійно переключати її увагу на різні види музичної діяльності. Гра на брязкальцях, тріскачках, музичних молоточках, металофоні, сопілочках зв'язана з розвитком дрібної моторики пальців рук, координацією слуху і рухів.

  • 8307. Відродження української літератури 20-х років ХХ ст.
    Литература

    Літературна дійсність в Україні 20-х рр. видається приголомшливо багатою. Порівняно з нею бліднуть будь-які інші періоди розвитку нашого письменства. Творча палітра вражає унікальним гроном яскравих талантів: В. Еллан, П. Тичина, В. Сосюра, М. Хвильовий, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, М. Івченко, М. Куліш, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, Г. Косинка, М. Семенко, Ю. Яновський, Т. Осьмачка, М. Бажан та ін. Привертає увагу дивовижне нуртування розмаїтих стильових течій, що ніби водночас вибухнули в художньому часопросторі, авангардизм із своїми відгалуженнями (футуризм і конструктивізм), революційний романтизм, неоромантизм, неореалізм, необароко, «неокласика», імпресіонізм, експресіонізм тощо. Злива різних видань, калейдоскоп літературних угруповань («Плуг», «Гарт», «Аспанфут», ВАПЛІТЕ, МАРС, ВУСПП та ін.), потоки маніфестів і декларацій, пристрасні полеміки про сутнісні проблеми творчості, справді, нелегко було молодому митцеві зорієнтуватися в такій стихії. Здавалося, перед ним відкрилися широкі перспективи художнього самоствердження. Це давало підстави вважати 20-ті рр. «ренесансними». Йдеться про свіжі, оновлювальні процеси, що мали свій конкретно-історичний зміст, відмінний від змісту класичного Відродження, зорієнтованого на універсальні критерії, поціновуваного як одна з органічних ланок поступу європейського мистецтва. Інша річ українське відродження, що сприймається як спонтанний порив уперед, але часто з поглядами, оберненими у минувшину, в накопичені вчорашні проблеми. Мовиться не про одне відродження, а про їх низку, що витворює основу українства, коли з певної чергової національної катастрофи поставало нове покоління, представлене переважно письменниками, аби нарешті розв'язати не лише естетичні, а й національні та соціальні питання. Така доля спіткала і творче покоління 20-х рр. неоднорідне, позначене різними орієнтаціями на художнє та позахудожнє життя, що не могло не призвести до внутрішнього розмежування, характеризувало своєрідність літературних угруповань. Адже АСПИС (Асоціація письменників), що склала 1924 р. основу для формування «Ланки» (з 1925 р. МАРС Майстерня революційного слова) та «неокласиків», а також ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1925-1928) ставили собі мету писати справжню літературу, що відповідала б високим естетичним критеріям. В інших організаціях, що різнилися тільки назвами («Плуг», або Спілка селянських письменників, 19211925; «Гарт», або Спілка пролетарських письменників, 1922-1925; ВУСПП Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 19271932; «Молодняк» Спілка комсомольських письменників, 19271932), панував неприпустимий для творчості партійно-адміністративний стиль. їхні зусилля спрямовувалися на культивування безперспективного «пролетарського реалізму», перейнятого не художнім, а чужим для мистецтва класовим духом. Решта течій проголошувалася «буржуазними», «попутницькими». Проти них велася нещадна боротьба. Хоча саме «попутники», а не опікувані компартією «пролетарські письменники», збагатили нашу літературу творами нев'янучої цінності.

  • 8308. Відчуття людини
    Психология

    Здатність до відчуттів є у всіх живих істот, які мають нервову систему. Що ж до відчуттів, які усвідомлюються, то вони є лише у живих істот, що мають головний мозок і кору головного мозку. Це, зокрема, доводиться тим, що під час гальмування діяльності вищих відділів центральної нервової системи, тимчасового відключення роботи кори головного мозку природним шляхом або за допомогою біохімічних препаратів людина втрачає стан свідомості і разом із ним здатність мати відчуття, тобто відчувати, свідомо сприймати світ. Таке відбувається, наприклад, під наркозом, під час сну та хворобливих розладах свідомості.

  • 8309. Віды злачынстваў і меры пакарання за іх выкананне ў Рэспубліцы Беларусь
    Юриспруденция, право, государство

    Крымінальная заканадаўства Рэспублікі Беларусь ў арт. 46 КК РБ вызначае, што формамі рэалізацыі крымінальнай адказнасці могуць быць не толькі крымінальныя пакарання, але і іншыя меры крымінальнай адказнасці, не звязаныя з ізаляцыяй вінаватага ад грамадства. Такім чынам, можна зрабіць выснову, што ў асобных выпадках дасягненне мэт крымінальнай адказнасці магчыма і без прымянення крымінальнага пакарання, шляхам маральнага і грамадскага ўздзеяння пры сталым кантролі з боку спецыяльных органаў дзяржавы і выканання асуджаным шэрагу абавязацельстваў, якiя ўстанаўлiваюцца судом.

  • 8310. Візантійський ісихазм та давньоруська печерна аскеза
    Культура и искусство

     

    1. Бобровський Т.А. Печерні монастирі й печерне чернецтво в історії та культурі середньовічного Києва. К., 1995.
    2. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси XI начало XII вв. К., 1987.
    3. Горський В.С. Святі Київської Русі. К., 1994.
    4. Св.Григорий Палама. Триады в защиту священнобезмолвствующих. - М., 1995.
    5. Замалеев А.Ф. Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. К., 1987.
    6. Кабанець Є. Давньоруська печерна аскеза і візантійський ісихазм. // Духовна спадщина Київської Русі. Одеса, 1997 вип.2.
    7. Карсавин Л.П. Монашество в средние века.
    8. Карпов С.П. История средних веков. М., 1997.
    9. Карташев А.В. Очерки по истории Руской Церкви. М., 1991.
    10. Києво-Печерський патерик. - К. 1991.
    11. Киприан Керн (архимандрит). Антропология Св.Григория Паламы. Брюссель, 1981.
    12. Культура Византии II половина VII XII веков.- М., 1989.
    13. Поснов М.Э. История христианской церкви (до разделения церквей 1054 г.). М., 1964.
    14. Полный православный Богословский энциклопедический словарь. т.1-2. Спб., - 1992.
    15. Прошин Г. Черное воинство. М., 1988.
    16. Топоров В.Н. Святость и святые в русской духовной культуре. том 1. - М., 1995.
    17. Торчинов Е.А. Религии мира. Опыт запредельного. Трансперсональные состояния и психотехника. Спб., 1998.
    18. Труды Киевской Духовной Академии. том 1., К., 1872.
    19. Успенский П. Афон языческий. К. 1877.
    20. Успенский П. Восток христианский. К., 1875.
    21. Флоровский Г. Восточные отцы V VIII вв. М., 1992.
    22. Христианство. Словарь. М., 1994.
    23. Христианство. Енциклпедический словарь в 2-х томах. М., 1993.
  • 8311. Війни за княжих часів
    История

    Святославів перший похід відбувся 968. р. Греки налічували його військо на 60 тисяч але це число не дуже ймовірне. Він приплив човнами, вїхав у Дунай і висадив військо на беріг. У першому бою тяжка варязька піхота розбила болгар. Святослав пішов у глибину краю й поздобував всі найвизначніші болгарські городи. За столицю він вибрав собі Переяславець (Малу Преславу) в Добруджі. Та за той час на Україну напали печеніги, може бути на заклик Візантії, і Святослав мусів вертатися до Києва. Впорядкувавши справи у своїй державі, він зібрав нове військо і 970. р. знову подався до Болгарії. А тимчасом болгари встигли вже повиганяти українські залоги з усіх міст і почали облягати Переяславець. У вирішній битві Святослав розбив болгар і швидким походом пішов на південь. Зайняв знову північну Болгарію, потім перейшов Балкан, дібрався аж до Филипополя, знищив Тракію й дійшов під Адріанопіль, вже недалеко Царгороду. Під Аркадіонополем греки влаштували засідку й сильно погромили Святославове військо. Та де не стримало нашого князя від війни. Він пішов ще далі на південь аж у Македонію і теж її поруйнував. Тоді греки рішилися замкнути українцям дорогу від півночі. Грецька флоту поплила Чорним морем на Дунай і спинилася в гирлі ріки. Грецьке військо почало облягати Переяславець. Українська залога під проводом воєводи Сфенкела боронилася завзято. Коли добуто вже мури, останки оборонців заховалися в царській палаті, та греки підпалили будинки і примусили їх уступити (14. квітня 971. р.). Сфенкел тільки з незначним числом подався до Святослава. Князь був тоді в Доростолі над Дунаєм, тут наступили на нього греки з усіх сторін. Облога Деростала тривала три. місяці. Святослав раз-у-раз виводив військо з города й атакував ворога. Його залізні полки, озброєні щитами й копями, успішно ставили чоло тяжкій грецькій кінноті. Але в остаточній битві 24 липня греки перемогли: на полі впало, кажуть, 16 тисяч Святославового війська. Тоді князеві довелося миритися з цісарем. Він добився почесного миру, дістав змогу з військом вернутися на Україну. Та на Дніпрових порогах у бою з печенігами загинув.

  • 8312. Війни Хмельницького
    История

    Щоб заспокоїти татар, Хмельницький із Виговським подалися до ханського табору. Але тут сталася нечувана річ хан захопив гетьмана зі собою і з цілим військом відійшов з-під Берестечка. Козаки залишилися в таборі без проводу. Серед війська прийшло до розрухів, зчинилася метушня. Старшина з великим трудом привернула лад. Гетьманом обрано спершу кропивенського полковника Филона Джалалія, що добув собі славу ще під Жовтими Водами, потім Матвія Гладкого. Козаки укріпили сильніше табір і успішно відбивали польські наступи. Зроблено також кілька випадів на польські шанці. Але поляки знали про відхід татар і події серед козаків та сильним і почали замикати український табір. Із Бродів спровадили тяжку артилерію, що сильно била в козацькі вали. Частина польського війська перейшла на правий бік Пляшівки, щоб і звідтіль атакувати козаків. Там загатили греблею річку і вона широко розлилася. Супроти тяжкого становища старшина рішила вивести табір із невигідного місця й почати відворот. Козаки побудували мости на річках, не шкодуючи ні возів ні всякого воєнного спорядження, щоб загатити болота. Богун із кількома тисячами перейшов за Пляшівку, вдарив на поляків і захопив їх позиції. Але народні ватаги, що були в козацькому таборі, не зрозуміли цих заходів. Нараз поширилася чутка, що старшина тікає...

  • 8313. Війско княжих часів. Слов’яни та варяги
    История

    Варяги мали в цілій Європі славу першорядного війська. Самою своєю появою вони викликали захоплення й страх. Араб ібн-Фалдан оповідає: «Я бачив русів (варязькі полки) не видав я людей більших тілом, як вони мов ті дерева пальмові. Вони руді, не одягають каптанів, ні свит а чоловік одягає плащ, і окутує ним один бік і одну руку виставляє з-під нього. Всяк має завжди при собі меч, ніж і сокиру. Мечі в них широкі, хвилясті, франконського виробу». Візантійський письменник Псел 1057. р. описує відділ варягів у грецькій службі; вони, мовляв, »страшні на вигляд і поставою«, мають ясно-блакитні очі, не голять бороди, на вдачу повільні, не поспішають, та не шкодують своєї крови й не звертають уваги на рани. Озброєні вони довгими копями й топорами, з одного боку загостреними. Грек Лев Діякон, що описав докладно похід Святослава на Болгарію, з признанням висловлюється про українські полки, що йдуть до бою рівною лавою, мов та стіна, озброєні копями і щитами. Він описує різні хвилини бою, славить завзяття й хоробрість войовників півночі та їх погорду до смерті. «Про тавроскигів (так він зве військо Святослава) розказують таке, що вони, хоч і переможені, не віддаються в руки ворогів. Коли не мають уже надії вирятуватися, устромлюють собі в груди мечі й так себе вбивають. А роблять це тому, що мають таку віру: кажуть, що вбиті ворогами в війні, після смерті, як душа вийде з тіла, служить на тому світі своїм убийникам. Тавроскити бояться такої неволі, й самі себе вбивають, щоб не служити своїм переможцям».

  • 8314. Військо запорізьке
    История

    Зі зброї у вжитку запорізьких козаків були гармати, рушниці, пістолети, списи, шаблі, келепи, стріли, сагайдаки, якірці, кинджали, ножі, панцери. Історик Зеделлер стверджує, що рушницями, як і шаблями, запорізьких козаків першим озброїв 1511 р. Яків Собеський на початку XVII ст. каже, що багато хто з козаків не користувався шаблями, але рушниці були у всіх. У тому ж столітті про зброю козаків пише Боплан. За його словами, у запорожців були у вжитку фальконети, ядра, порох, пищалі й шаблі; вирушаючи в похід, кожен козак брав одну шаблю, дві пищалі, шість фунтів пороху, причому важкі боєприпаси складав у човен, а легкі залишав при собі. Пищалі, як зауважив Боплан, були «звичайною» зброєю козаків, з якої вони дуже влучно стріляли. 1648 р. запорізькі козаки вітали Богдана Хмельницького пострілами з мушкетів. У тому ж XVII ст. у актах, які дійшли до нас, є вказівка, що запорізькі козаки застосовували гармати й пищалі для охорони фортець. В тому ж XVII ст. про зброю запорізьких козаків згадує літопис Самовидця: за його словами, у запорожців були у вжитку самопали, шаблі, списи, стріли й обухи, тобто келепи чи бойові молотки. В середині XVIII ст. про зброю запорізьких козаків пише Митецький, вказуючи, що у запорізькому війську, як у старого, так і у малого була вогниста зброя, рушниці або флінти пістолети, холодна зброя списи й шаблі, а порох і свинець купували в Польщі й Україні свій хоч і робили, але він не відзначався доброю якістю. Більшість цієї зброї козаки здобували у поляків, росіян і особливо у татар і турків . Головна маса пороху спочатку йшла від польського уряду, а згодом, після переходу запорізьких козаків у підданство російського царя, від російського з Москви у Січ щороку надсилалося жалування запорізьким козакам, а разом з ним російський уряд надсилав їм певну кількість пудів пороху.

  • 8315. Військо Київської Русі: тактика в бою
    История

    Піхотинці, навіть озброєні у броню і щити, не могли ніколи витримати такого сильного наступу, і все подавалися назад. В бодоша їх у ворота острога (вперли їх у ворота замку), вбодоша їх в Либедь(вперли їх у Либедь). Це характеристичний вислів для такого наступу копійників, вислів важкий до перекладу: староукраїнське слово бости означало колоти, вбости значить когось копями загнати, вперти в якесь місце. Але й кіннота не була безпечна перед ударом копійників. Особливо, коли кіннота була слабше озброєна або неприготована до бою. Полк переможців у розгоні гнав уперед, розторощував усі перепони і вбивався в середину ворожого війська. Літописці залюбки описують такі ситуації. Ізяслав із полком своїм зїхався з Святославом Ольговичем і з половиною Юрієвого полку і так проїхав крізь них наскрізь (1149 p.). Як половці побачили помічні полки, думали, що тут Святослав і Рюрик, і поскочили на них; а Русь дістала божу поміч і ввертілися в них, та почали їх сікти, і забирати в полон (1185 p.). Половці, яі побачили стяги Ростислава, поскочили; стрільці ж руські і чорні клобуки ввертілися в них і взяли їх живих 600, а інших багато повбивали (1190 р.). На означення такого сильного удару уживали, як бачимо, вислову ввертітися термін, що означає успіх наступу.

  • 8316. Військо княжих часів. Дружина й воїни.
    История

    Були це недобитки різних степових орд, головно печенігів та торків, що або самі піддалися під українську владу, або наші князі привели їх як бранців та осадили на степовому пограниччі. Належали до них різні племена: берендії або берендичі, ковуї, каєпичі, турпії. Більшою масою вони замешкували околиці ріки Росі, де був їх головний город Торчеськ. Менші оселі були на Переяславщині й Чернігівщині. В 1139. р. літопис нараховує їх на 30 тисяч. Мали вони своїх старшин, »ліпших мужів«, яких теж звали князями. Довгий час вони були поганами, але пізніше почали приймати християнство. Жили вони життям кочівним, сиділи в »вежах«, тобто возах із шатрами й переходили з місця на місце. В часі небезпеки ховалися до укріплених городів. Багатством їх були великі стада овець і табуни коней. Вміли вони, як усі степовики, незвичайно скоро переселятися на інше місце. Літописець оповідає про це характеристичний епізод із 1151. р. Того року суздальський князь Юрій Мономахович ішов на Київ із половцями. Князі Вячеслав і Ізяслав не мали з ким боронити города. Тоді-чорні клобуки заявили, що готові з усією ордою прийти на поміч. »їдьте собі у свій Київ, а до нас приставте вашого брата Володимира, ми поїдемо до своїх веж, хочемо забрати свої вежі й жінки й діти й стада свої, і все, що наше й підемо до Києва; ви будете до вечора в Києві, й ми будемо«... І справді на означений час ціла орда зявилася під Києвом на радість і на страх міста. »Володимир прийшов із усіма чорними клобуками, з вежами, стадами та худобою їх, незліченна сила, й великої шкоди наробили трохи вороги, трохи свої, монастирі пограбували, села попалили й сади понищилн«...

  • 8317. Військо княжих часів: підготовка до війни
    История

    Князі збирали передусім дружину. Це була найцінніша частина війська, досвідна в військових справах, тісно звязана з князем, зобовязана зявитися на перший заклик князя. Коли 1068. р. половці напали на Чернігівщину, князь Святослав зібрав тільки дружину і з нею рушив на ворога. Так само підчас половецького нападу 1093. р. Святополк мав "готову саму дружину (отроків). На заклик Данила 1231. р. прийшли тільки отроки з тисяцьким і сотським. В який спосіб скликали дружину, того певно не знаємо. Може, княжі доручення розвозили отроки, чи дітські. Воїнів, тобто ополчення покликав князь на віче й повідомляв там про потребу походу. Так 1147 р. Ізяслав Мстиславич наказав скликати киян і вони »зібралися від малого до великого біля святої Софії у дворі«. Княжий посланець вияснив мету походу й закликав нарід: »Поспішайте від малого до великого, хто має коня, на коні, а як не має коня, човнами«. Кияни відповіли: »Ми тішимося, що Бог тебе спас від зради, підемо з тобою і з дітьми, як ти захочеш«. Коли треба було повідомити населення про похід, давали знак трубами: »Ізяслав ударив у труби, скликав киян і пішов з Києва в похід з полками своїми« (1151 p.).

  • 8318. Військові нагороди Росії
    Безопасность жизнедеятельности

    До 1826 року нагородження орденом будь-якого ступеня давало право потомственого дворянства. У подальшому - для молодших орденів - тільки особисте дворянство, Це положення не поширювалося на польський орден Віртуті мілітарі. Нагородження орденами носило в Росії глибоко виражений класовий характер. У законі про заснування орденів вказувалося: "Міщанам та особам сільського стану ордена не заявляється". Навпаки, знатність роду відкривала дорогу до нагород з моменту народження. Так, великі князі отримували всі ордени (крім св. Георгія і св. Володимира) з моменту хрещення, а князі імператорської крові - з моменту повноліття. У той же час багато бойові офіцери, що проявили мужність і доблесть при захисті Вітчизни і представлені за це до нагородження, їх не отримували, оскільки знаходилися в немилості у можновладців. Неодноразово було відмовлено у нагородженні в 1812-1813 роках поетові-партизану Денису Давидову, а в 1841 році - Михайлу Лермонтову, хоча до орденів їх представляли за конкретні бойові відзнаки. Були випадки, коли відмовляли у нагородженні військовослужбовцям цілих з'єднань. Так у серпні 1812 року корпус генерала Миколи Раєвського після кровопролитних боїв з численно переважаючими силами французів відстояв місто Смоленськ, не дав супротивнику перейти Дніпро і атакувати російську армію з тилу. Але російська армія, щоб не давати генеральний бій у невигідних умовах була змушена залишити місто. Відходом армії з Смоленська було зачеплено самолюбство імператора Олександра -1 і він відмовив в нагородах всім офіцерам і солдатам, що відстоював місто. Після наполегливих ходотайств Михайла Барклая-де-Толлі імператор проявив благодушність і затвердив нагородні документи, але був вже 1815 року.

  • 8319. Вікна документів
    Компьютеры, программирование

    Тека Що входять (Inbox) - сюди зберігаються повідомлення, що приходять. У теці Що входять (Inbox) знаходяться листи e-mail, що підлягають відправці. Відповідно в теці Відправлені (Sent) - повідомлення, які були вже відправлені. Варто відмітити, що сортування повідомлень відбувається автоматично. Наприклад, всі електронні листи, що приходять, поміщаються в теку Що входять (Inbox), а не в яку-небудь іншу. На панелі Контакти знаходиться список людей, з якими ви вже спілкувалися. Але головним, найбільш інформативним є вікно, розташоване праворуч від панелей Теки і Контакти. Залежно від вибраного режиму, тут відображається різна інформація. Наприклад, на мал. 13.9, в головному вікні отображеале вітальне повідомлення. Отже, в полі Електронна пошта (e-mail) ви можете дізнатися про кількість непрочитаних (нових) повідомлень, вибрати команду Читання пошти (Read Mail), для того, щоб переміститися в теку Що входять (Inbox). А також створити нове повідомлення, вибравши Створити поштове повідомлення (Create а new Mail message). Трохи нижче розташовано поле Групи новин (Newsgroups). Якщо ви плануєте працювати з ними, виберіть поле Настройка облікового запису груп новин (Set up а Newsgroup account) (про те, як створити його, буде розказано трохи пізніше). Далі розташовується панель Контакти (Contacts). Вибравши одну з команд, ви можете Відкрити адресну книгу (Open the Address Book) або здійснити пошук людей - Знайти людей (Find People). При кожному запуску програми завантажуватиметься саме це вікно. Якщо ви хочете, щоб автоматично відкривалася палиця Що входять (Inbox), встановите прапорець При запуску програми Outlook Express відкривати теку що 'Входять' (When Outlook Express starts, go directly to my Inbox). Справа розташована панель Корисна рада (Tip of the Day). З неї ви можете дізнатися тонкощі роботи з програмою. Вибравши Пошук повідомлення (Find а Message), ви можете запустити пошук повідомлення.

  • 8320. Віктар Казько: біяграфія і творчасць
    Литература

    В.Казько адзін з вядучых беларускіх празаікаў сярэдняга пакалення. Друкавацца пачаў у газеце «Красная Шормя» (апавяданне «Халімон», нарысы, карэспандэнцыі не выяўлены). У беларускім друку выступае з 1971. Творчасць В.Казыср мае ярка выражаную аўтабіяграфічную аснову. Ен адзін з першых у беларускай і савецкай прозе паказаў вайну праз прызму ўспрыняцця дзіцяці («Суд у Слабадзе»). Трагічныя падзеі вайны, якія захаваліся ў дзіцячай свядомасці, сталі сюжэтна-кампазіцыйным, сэнсавым, этычным цэнтрам аповесцей пісьменніка. Яны абумовілі розныя планы апавядання ваеннае мінулае, жорсткія траўмы, якія былі нанесены дзіцячай душы, цяжкае станаўленне юнака, імкненне пераадолець. невыносны цяжар страшэнных успамінаў. Значную ўваіу В.Казько ўдзяляе экалагічным праблемам: выступае не толькі за чысціню прыроды, але і за чысціню чалавечых адносін, мар, ідэалаў. Гібель прыроды, варварскія адносіны да яе знішчаюць нешта чалавечае ў самім чалавеку («Цвіце на Палессі груша», «Неруш»). Своеасаблівым падагульненнем творчых пошукаў В.Казько 7080-х стаў раман «Хроніка дзетдомаўскага саду» (1987), у якім спалучаны найбольш значныя дасягненні пісьменніка ў распрацоўцы тэмы вайны і ўзаемадзеяння з прыродай. Напісаў аповесці «Но пасаран» («Полымя». 1990. № 4), «Выратуй і памілуй нас, чорны бусел» («Полымя». 1991. № 9). Творам В.Казько ўласцівы драматызм, пераканаўчасць, псіхалагічнае заглыбленне. Вобразы, створаныя мастаком, набываюць сімвалічна-алегарычны сэнс, адкрытую публіцыстычнасць, філасафічнасць. Яго творы былі экранізаваны на кінастудыі «Беларусьфільм» («Паводка», «Сад», «Судны дзень»), перакладаліся на многія мовы. Жыве ў Мінску.