Информация

8101. Вина, причинний зв'язок як основні категорії кримінального права
Юриспруденция, право, государство

Помилка в засобах вчинення злочину (дії) виражається в неправильному уявленні суб'єкта про об'єктивні властивості використовуваних ним засобів для досягнення злочинного результату, внаслідок чого суспільно небезпечні наслідки або зовсім не настають, або настають у значно більшому чи меншому обсязі, ніж бажав винний. У такому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за замах на той злочин, який вона мала намір вчинити. Наприклад, якщо винний, вважаючи, що дає отруту, помилково напоїв потерпілого нешкідливою для здоров'я мікстурою, його дії кваліфікуються як замах на вбивство. Нарешті, може мати місце помилка в причинності, яка полягає в неправильному уявленні особи про розвиток причинного зв'язку між діянням і наслідком, що наступив. Суть помилки полягає в наступному: вчиняючи яку-небудь дію, особа суб'єктивно впевнена, що вона призведе до бажаного результату. Насправді задуманий наслідок настає або з іншої причини, або вчинене діяння має інший результат. Наприклад, суб'єкт, знаючи, що потерпілий не вміє плавати, штовхає його з моста, будучи впевненим, що він потоне. На справді жертва гине при падінні від удару об виступ мосту. Помилка такого роду на кваліфікацію злочину не впливає, оскільки винний усвідомлював неминучість результату, що наступив. У випадку, коли бажаний наслідок через помилки в причинному зв'язку не настає, винний підлягає відповідальності за замах на відповідний злочин.
8102. Вина. антропологические предпосылки
Психология

В этом случае причиной чувства вины, испытываемого человеком, является страх перед Авторитетом. Э. Фромм назвал это авторитарной совестью, когда «законы и санкции интернационализируются, становятся частью индивида, и вместо чувства ответственности перед кем-то внешним появляется ответственность перед своей совестью» [Там же]. В подобном отношении к Богу нетрудно усмотреть узкую прагматичность, рассматривать его как владетеля, который раздает земные блага и которому нужно продемонстрировать свое ничтожество «с помощью покорной позы и смиренных жестов и мимики, признания в молитве и пении проступков, пагубных мыслей и дурных намерений» [4, 350]. Личное же недоверие в данном случае формулируется в виде общей формулы греха, что все же снимает с человека какую-то ответственность, поскольку Ветхий Завет рассказывает, что вся история человечества началась с акта грехопадения и что «все его стремления злы от детства его» и что только «грех Адама имеет греховность как следствие, другой же первый грех имеет предшествующую греховность как условие» [3, 139]. Догматика полагает первородный грех в качестве фундаментальной предпосылки человеческого бытия. Значит, человек рождается уже в условии греховности и становится виноват сразу же, как только узнает о возможности греха, ибо «невинность это неведение». Но этика запрещает забывать, что «подобно тому, как Адам потерял невинность через вину, ее теряет и каждый человек. Когда же он теряет ее не через вину, значит, он теряет не невинность, а если он не был невинным, прежде чем стал виновным, значит, он никогда не становился виновным» [2, 139].
8103. Виндикационный иск
Юриспруденция, право, государство

Впервые виндикационный иск появился в Древнем Риме. “Виндикационный иск, - отмечал проф. В. А. Краснокутский, - носил исторически процессуальное наименование rei vindicatio (от vim dicere объявлять о применении силы), регламентированного правом поведения собственника по розыску и возвращения своей вещи где нахожу свою вещь, там и виндицирую её (ubi rem meam invenio, ibi vindico)[11]”. Отсюда можно сделать вывод о том, что истцом по виндикационному иску мог быть только собственник. Подобное положение существовало в нашем законодательстве вплоть до принятия Гражданского кодекса 1964 года. Такой пробел в законодательстве вызвал широкую дискуссию среди ученых по поводу того, какова юридическая природа виндикационных исков одних государственных органов к другим: можно ли подвести этот иск под общее понятие виндикационного и негаторного исков или их иски являются самостоятельными? Попытки теоретического обоснования прав государственных органов на предъявление виндикационных исков привели к построению достаточно сложных конструкций. “Каким образом социалистический госорган, - писал А. В. Венедиктов, - не будучи собственником предоставленного ему государством имущества, может виндицировать это имущество, если ГК предоставляет право на виндикацию именно собственнику? Как обосновать виндикационный иск одного госоргана к другому, если и тот и другой одинаково не являются собственниками спорного имущества, если это имущество, вынесет ли арбитраж или суд свое решение в пользу истца или в пользу ответчика, остается объектом права собственности одного и того же собственника: самого социалистического государства?[12]”. Например, Ю. К. Толстой считал, что различие между виндикационным иском собственника и иском государственного органа “заключается в том, что иск собственника основан на праве собственности, а иск госоргана на праве управления”[13]. По мнению А. В. Венедиктова, при предъявлении иска госорганом к колхозу, кооперативной или иной общественной организации подобный иск является виндикационным в обычном смысле, так как направлен на возврат имущества собственнику и, следовательно, направлен на защиту его прав, а при иске одного госоргана к другому он направлен на защиту оперативного управления госоргана-истца[14]. Конец подобным дискуссиям был положен с принятием Гражданского кодекса РСФСР 1964 года, который в статье 157 признал за титульными владельцами право на виндикационный иск. С этого времени в нашем законодательстве была легально установлена защита прав владельцев виндикационным иском, то есть, когда защищается лицо, обладающее имуществом в силу закона или договора. В ныне действующем Гражданском кодексе РФ в ст. 305 закреплено подобное положение. Согласно данной норме, виндицировать имущество может также лицо, хотя и не являющееся собственником, но владеющее имуществом в силу закона или договора (титульный владелец). Это лицо имеет право на защиту его владения также против собственника. Значение данного положения состоит в том, что обладатели вещных прав, в частности хозяйственного ведения и оперативного управления, могут при помощи виндикационного иска, защищать свое владение, в том числе и против собственника. Подтверждением данного утверждения может быть п. 1 Письма Высшего Арбитражного Суда РФ “О разрешении споров, связанных с применением законодательства о собственности” от 31.07.1992 № С-13/ОПИ-171: “Лица, владеющие имуществом на законных основаниях, имеют право на защиту их владения наравне с защитой права собственности, в том числе от незаконных действий собственника.[15]”.
8104. Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України
Юриспруденция, право, государство

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) є належною управителю на праві довірчої власності сукупністю коштів, переданих управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду про участь у ФФБ. Правова природа довірчої власності полягає у надані довірчому власнику речового права, обмеженого цільовим характером його здійснення в інтересах визначених осіб. Цільовий характер означає обумовленість метою, для якої передається майно у довірчу власність. Особливість довірчої власності полягає в існуванні залежного характеру і наявності обмежень при здійсненні права власності довірчим власником. Довірчий власник набуває юридично повне право власності, з одночасною втратою цього правового титулу установником (фідуціантом) може набувати виключні права контролю, надання згоди на розпорядження та/або відчуження майна до закінчення відносин довірчої власності. Установник також володіє реальним правом вимоги зворотного повернення титулу власності від довірчого власника або від третіх осіб, що незаконно заволоділи цим майном, з моменту виникнення обставин, настання яких припиняє право довірчої власності. Наприклад підставою для настання зобовязання зворотного повернення довірчої власності може бути факт погашення забезпечувального боргу, завершення будівництва і введення в експлуатацію, багатоквартирного будинку, досягнення повноліття або повернення вигодонабувача з тривалого відрядження , настання або досягнення будь-якої іншої мети, визначеної договором або законом.
8105. Виникнення і ранній період християнства
Культура и искусство
8106. Виникнення і розвиток давньоруської держави
История
Понад одинадцять століть тому східні словяни створили свою першу державу. Літописи та інші памятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні камяні храми й ошатні деревяні житла, створював могутні фортифікаційні споруди свoїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. …На весь світ славилися вироби давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних памяток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу. Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) памятки. Головними писемними джерелами є літописи: “Повість временних літ”, Київський, Галицько-Волинський, Новгородські, Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Чимало цінного додають і інші писемні памятки кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти, тощо.
1. Передумови утворення східнословянської держави
8107. Виникнення і становлення філософських учень. Предмет філософії, його історичне трактування
Философия

З іншого боку, дао - вічне, незмінне, таке, що не має яких-небудь форм непізнаваний початок, що не сприймається органами людського чуття. Дао виступає як нематеріальна духовна основа всіх речей і явищ природи, у тому числі і людини. Приведемо деякі вислови про єство дао і форми його прояви, що містяться в Дао дэ цзин. По суті, йдеться про розумінні старокитайським мислителем єства буття. Ось приклад вислову, що визначає природне походження дао, а певною мірою і його тілесність: Дао, що може бути висловлено, не постійний дао. Ім'я, що може бути названо, не є постійне ім'я. Безіменне є початок піднебіння і землі. Те, що володіє ім'ям є мати всіх речей. І далі. Людина слідує землі. Земля слідує піднебінню. Піднебіння слідує дао, а дао слідує природності. А ось уривок, що характеризує безтілесність дао і форми його прояву. Дао безтілесно і позбавлено форми, а у вживанні невичерпно. Про, якнайглибше, воно здається праотцем всього сущого. Якщо притупити його прозорливість, звільнити його від безладного стану, стримати його блиск, уподібнити його порошинці, то воно здаватиметься таким, що ясно існує. Я не знаю, чиє воно породження. І далі. Дао безтілесно. Воно настільки туманне і невизначено! Проте в його туманності і невизначеності містяться образи. Воно настільки туманне і невизначено, проте в його туманності і невизначеності приховані речі. Воно настільки глибоке і темно, проте в його глибині і темноті приховані якнайтонші частки. Ці якнайтонші частки володіють вищою дійсністю і достовірністю.
8108. Виникнення й розвиток соціальної психології в першій половині ХХ століття
Психология

Центральним поняттям третього десятиліття стає установка. Тут ми повинні зупинитися й помітити, що, незважаючи на все вищесказане, установку варто розглядати як принципове, ключове поняття нашої науки. Ще в 1918 році Томас і Знанецкий визначили соціальну психологію як наукове дослідження установок. Можна одержати повне подання про цю концепцію в 1936 році з «Підручника по соціальній психології» Мерчинсона, і їй без сумніву буде відведене найважливіше місце в перевиданні підручника Линдсея. І проте багато авторів критично ставляться до цієї концепції, вони уникають використовувати її або вносять свої корективи. Так, Левин уважав, що установка занадто ізольована від цілісного силового поля, і із цієї причини багато хто її не використовували. Факт значної розбіжності між установкою і її поведінковими проявами привели до мінімізації пояснювальної цінності цієї концепції. Мали місце спроби розглядати установки не як силу особистості, а як реакцію «порожнього організму» на стимулює ситуацію. Ситуационізм, об'єктивізм, позитивізм не взяли до уваги визначаючим характер установки. Дональд Кемпбелл намагався зайняти усереднену, примиренську позицію. І все-таки в цілому створюється враження, що якщо в соціальній психології і є якесь стрижневе поняття, те це установка.
8109. Виникнення науки и поняття логічного закону
Философия

Формальная логика в своем развитии прошла два основных этапа. Основанием деления на эти этапы служит различие применяемых в логике средств и методов исследования. Начало первого этапа связано с работами древнегреческого философа и ученого Аристотеля (384-322 гг. до н. э.), в которых впервые дано систематическое изложение логики. Логику Аристотеля и всю доматематнческую логику обычно называют «традиционной» формальной логикой. Традиционная формальная логика включала и включает такие разделы, как понятие, суждение, умозаключение (в том числе и индуктивное), законы логики, доказательство и опровержение, гипотеза. Аристотель видел в логике орудие (или метод) исследования. Основным содержанием аристотелевой логики является теория дедукции. В логике Аристотеля содержатся элементы математической (символической) логики, у него имеются «начатки исчисления высказываний».
8110. Виникнення Ольвії. Поселенці
Разное

Після входження Ольвії в середені 2 ст.н.е. до складу Римської провінції життя в місті стабілізувалося. Держава значно укріплюється. В цей час спостерігається підйом ремесел, сільського господарства, торгівлі. В місті виникла велика кількість ремесленних майстерень гончарних, металургійних. Населення міста активно займалося також виноробством. На території частини міста, яка була покинута після гетської навали, споруджувалися виноробки, великі зерносховища, гончарні пічки. Виникають своєрідні ремесленно-господарські передмістя. Окрім перелічених споруд, тут знаходилися складські приміщення, загін для худоби. Слід відмітити, що в Ольвії на той час не спостерігається особливого розвитку рибальства та рибообробки. Важливу роль знову почала відігравати торгівля, особливо з районами Західного та Південного Причорноморя. Просліджуються торгові звязки з малоазійськими та італійськими центрами. Про активні звязки Ольвії з великою кількістю інших великих античних міст свідчить декрет кінця ІІ- початку ІІІ ст.н.е. на честь ольвійського архонта Теокла, сина Сатира. Теокл виконував обовязки жреця, багаточисленні інші доручення, у тому числі дипломатичні. Тут спостерігається натуралізація господарства. Значно зростає скученість забудови, погіршується техніка будівництва.
8111. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
Разное

Гуртування українських "Соколів" у Подебрадах почалося у 1922 році, коли об'єдналося 30 побратимів і 3 сестри. У 1925 році пожвавлюється сокільський рух серед студентів. Зокрема, у Чехії на початок 1927 року налічувалося 69 осіб організованої української молоді. 18 квітня 1926 року було створено Центральний Український Сокільський Комітет, який утворив Союз Українських Організацій у Чехії. Він проіснував до 1929 року. У кінці 1931 року в Подебрадах відбувся ініціативний з'їзд представників цих осередків, який улітку наступного року офіційно оформився як Союз Українського Сокільства за кордоном. Цей Союз об'єднував первинні гнізда Праги, Подебрадів, Пардубців, Ржевців, Ліберця, Берна та інших. У своїй діяльності вони надавали особливого значення поширенню сокільських організацій поміж українцями, репрезентації цього руху серед іноземців, провадили культурно-виховну справу. У Празькій сокільській організації був обов'язковим ідеологічний курс, а ще тут навчали українських національних танців. Так, на вечірці слов'янських танців українські "Соколи" здобули І місце. Закордонний український молодіжний рух підтримував контакти з Батьком-Соколом у Львові, з такими ж організаціями в Софії, Загребі, Харбині, Бухаресті і Бразилії. Управа Союзу мала чотири комісії: руханкову, культурно-освітню, господарську, організаційну. Союз діяв на кошти добровільних внесків і пожертв.
8112. Виникнення писемності та історія кодування інформації
Юриспруденция, право, государство

1.3 Важко переоцінити внеск вавилонян і ассирійців та інших шумеро-аккадських предків у культуру документування. По-перше, це винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо, а точніше шумерське, з якого воно розвинулось, - найдавніше у світі. Використовували його у різних видозмінах протягом трьох тисяч років, тобто досше ніж сучасний латинський алфавіт. Цим письмом користувалися народи від Вірменських гір до Перської затоки, від Єгипетського моря до кордонів Індії. Саме в Месопотамії виник перший великий теоретично-філософський твір „Сказання про Гільгамеша”. Тема цього документа - пошуки людського безсмертя, яке можна здобути лише корисними для людства справами сягають справжньої філософської глибини і забезпечують йому почесне місце серед найвизначних робіт усих часів і народів.
8113. Виникнення соціальної роботи як професії
Социология
8114. Виникнення та використання невербального спілкування
Психология

1. Грамотність мовлення. Не секрет, що грамотне мовлення партнера викликає бажання слухати його, а від неграмотного - одні неприємності. Неграмотну мову важко слухати, але ще важче зберегти приємне враження про людину, яка говорить з помилками (іноземцю вибачаємо, своєму - ні). Чому ж, знаючи, що неграмотно говорити погано, багато людей із завзятістю, гідною більш цікавого застосування, продовжують робити помилки, причому, як правило, набір помилок у людини той самий. Можна було б перелічити масу причин неграмотного мовлення, але, виходячи з того, що виховання для даної людини - це вже минуле, а оточення, що формувало його мовлення і багато чого іншого, для нього вже історія, зупинимося на головній причині. Що ж заважає людині перестати говорити неграмотно, особливо якщо вона розуміє, що для неї говорити грамотно - це просто необхідно? Лінощі та зневажливе ставлення до партнера - ось головна причина, через яку людина не бажає контролювати власне мовлення, вносити в нього корекцію, домагаючись її граматичної та стилістичної чистоти. Якщо ви хочете навчитися говорити грамотно, навчіться уважно слухати самого себе. Можна скористатися диктофоном для запису своєї промови. До речі, той, хто вперше записує, а потім аналізує свою мову, нерідко просто жахається від того, що він чує на плівці. Подібна робота над собою завжди відплатить сторицею. І як не згадати з цього приводу героїв пєси Б. Шоу «Пигмаліон» професора Хіггінса і Елізу Дулітл.
8115. Виникнення та еволюція світової політичної думки
Политология
8116. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
Экология

У кінці ХІХ ст. в умовах дефіциту товарної номенклатури і асортименту розвиненою була концепція удосконалення виробництва, яка базувалася на дослідженнях щодо підвищення продуктивності праці. Практично одночасно з нею виникла концепція удосконалення товару. На початку 20-х - кінці 40-х років минулого століття була поширеною концепція інтенсифікації комерційних зусиль, яка характеризувалася появою реклами для просунення на ринку товарів, яким з'явилися конкурентні продукти. На початок 50-х і до початку 70-х років припадає період поширення концепції маркетингу, яка базувалася на дослідженнях потреб споживачів, їх формуванні та ефективному задоволенні. Із середини 70-х років почався етап соціально-етичного маркетингу, який виходить з того, що підприємство повинно не тільки задовольняти запити споживачів більш ефективно, ніж конкуренти, але і підтримувати добробут суспільства. Не так давно виникла також концепція маркетингу відносин, яка орієнтує підприємства на забезпечення тривалих стосунків зі споживачами та іншими субєктами ринку (рис. 1.1).
8117. Виникнення та формування українського етносу
История

Скотарство, що спиралося на вигодівлю стад одомашнених тварин, остаточно сформувалося в степах близько 3000 р. до н. е. Протягом майже двох тисячоліть майбутні кочовики вели напівосіле життя, займаючись, поряд із випасом своїх стад у Євразійському степу, й землеробством. Десь близько 1000 р. до н. е. скотарі перетворилися на справжніх кочовиків і стали мандрувати степами в постійних пошуках пасовиськ. Переходячи з місця на місце, вони набували нових особливих якостей, найважливішою з яких була войовничість. Щоб обороняти стада й захоплювати нові пасовиська, життєво необхідним було вміння воювати. Часті сутички з ворогом, потреба організувати маси людей для подолання величезних відстаней сприяли появі племінної знаті. Скотарі з'явилися порівняно рано в українських степах. Близько 3000 р. до н. е. лівий берег Дніпра зайняли племена ямної культури, пригнавши з собою зі сходу табуни коней, на яких вони ще не навчилися їздити. За ними протягом багатьох наступних століть переміщувалися інші скотарські племена. Безперервні міграції ця типова особливість ранньої історії України, ймовірно, відбувалися через перенаселеність степів на північ від Каспію. Сильніші племена витісняли слабші з їхніх пасовиськ, а ці останні відступали на периферію Євразійського степу. Так хвилями одне за одним котилися на захід скотарські племена.
8118. Виникнення Угорської Радянської республіки
История

14 листопада 1919р. після виводу румунських військ з Угорщини в Будапешт вступила угорська армія адмірала М. Хорти, який фактично встановив у країні свою диктатуру. У січні 1920 р. у країні були проведені вибори в Національні збори, які 1 березня 1920 ухвалили рішення щодо відновлення в країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти й спадкоємці Австро-Угорщині (Чехословаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів та словенів). М. Хорти скористався таким положенням і добився проголошення себе регентом із широкими повноваженнями. У червні 1920 р. Угорщина підписала Трианонський мирний договір, згідно з якими вона втрачала 77% території й 59% населення. На неї була покладений обов'язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис. По Трианонському договору економічні втрати країни були запаморочливими: 58%залізниць , 60% довжини доріг, 84% лісових ресурсів, 29% вугілля. У виробництві втрати підрахувати важко, оскільки більшість промисловості Угорщини(Обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була сконцентрована в Будапешті, та не перетерпіла значних руйнувань, але нові границі відокремили її від постачальників сировини й традиційних ринків збуту, що робило угорську економіку дуже вразливої від дій сусідів. В 1921 прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот із метою встановити на престолі Карла IV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закон, що позбавляв його права на престол. Так 1921 в в Угорщині було встановлено авторитарний режим Хорті, який опирався на цілу систему легальних і таємних союзів і суспільств ("Союз пробудження угорців","Ексаикса,ЕККА" і ін.).
8119. Виникненя письма у первісних суспільствах, як передумова появи книги
Культура и искусство

Згодом (ІІІ століття до нашої ери), переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус (тростинова рослина, товщиною від десяти сантиметрів з якої виготовляли папірусний аркуш). З кожної рослини виходило до десяти пластинок. Їх потім замочували на добу у воді, звільняючи деревину від крохмалів, солей, смол. Тоді їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластинок клали на попередній у поперек, потім знову поздовжній шар. Згори їх притискали важким камінням. Рослинний сік, витиснутий цією вагою склеював смуги в суцільний шматок. Кілька таких шматків з`єднували в довгу смугу, вигладжували, згортали у звиток. Перемотували звиток, користуючись палицями. Звиток ділився на стовпчики - своєрідні сторінки. Конструкцію книги-звитка підказав матеріал - папірус, який легко згортається. В бібліотеці Британського музею зберігається рідкість - Папірус Гарріса. У ньому понад сорок метрів. Книги-звитки з папірусу виявилися прекрасним винаходом. Цей спосіб написання книг проіснував багато тисяч років.
8120. Виницкая область /Укр./
Разное

Народногосподарський комплекс Вінниччини переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну атоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням. Так, на відкритому акціонерному товаристві “Володарка” введено в дію цех по проектуванню нових моделей, проведена комплексна механізація одного із цехів, впроваджено 38 нових технологічних процесів. На Барському спиртзаводі впроваджено новий технологічний процес виробництва високооктанової кисневої добавки до бензинів. На Бершадській птахофабриці освоєно 4 нових технологічних процеси по виробництву мясних консервів та напівфабрикатів. Постійно розширюється асортимент нових видів продукції на Вінницькій кондитерській фабриці, відкритому акціонерному товаристві “Вінницяхліб”, асоціації “Вінницяплодоовочпром”, закритому акціонерному товаристві “Поділля” тощо.

Blog

Информация