Вина, причинний зв'язок як основнi категорii кримiнального права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Реферат
На тему
Вина, причинний звязок як основнi категорii кримiнального права
1. ВзаСФмодiя вини i причинного звязку в кримiнальному правi
Тiсний взаСФмозвязок всiх елементiв людського вчинку, у тому числi злочину, СФ загальновизнаним фактом. Розумiння дiалектики як вчення про загальний звязок i розвиток, включаючи СФднiсть обСФктивного i субСФктивного, служить науковою основою правильного зясування складу злочину, квалiфiкацii й iнших фундаментальних категорiй кримiнального права.
Так, наявнiсть причинного звязку мiж суспiльно небезпечним дiянням i шкiдливим наслiдком, що СФ ознакою зовнiшньоi сторони злочину з матерiальним складом, виступаСФ як одна з обСФктивних пiдстав кримiнальноi вiдповiдальностi.
Визначити причинний звязок означаСФ не тiльки визнати, що шкiдливий наслiдок СФ результатом вчиненого дiяння. Встановлення обСФктивноi причинноi залежностi служить пiдставою для ставлення наслiдкiв у вину тiй людинi, що вчинила дану дiю чи бездiяльнiсть.
Вiдсутнiсть необхiдного звязку мiж дiянням i результатом свiдчить про те, що наслiдок маСФ своСФю причиною iншi зовнiшнi фактори (наприклад, дii iнших осiб), що виключаСФ можливiсть притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi особи, що вчинила дослiджуване дiяння, як по обСФктивних, так i по субСФктивних пiдставах. Тому взаСФмодiя вини i причинного звязку СФ однiСФю з обовязкових умов притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi, що витiкаСФ з принципiв кримiнального права (ст. 2 КК), законодавчоi конструкцii форм i видiв вини (ст. 3-5 КК), норм процесуального законодавства.
Сучасне кримiнальне право Украiни, знаходячись на детермiнiстичних позицiях, виходить з того, що найважливiший принцип винноi вiдповiдальностi СФ необхiдною умовою правильноi соцiально-правовоi оцiнки людськоi поведiнки: На противагу помилковому, абстрактному обСФктивiзму потрiбно сказати, що при оцiнцi вчинку правомiрно виходити не зi всього того, що настало, а тiльки з того, що з обСФктивно наставшого могло бути передбачене.
Такий звязок свiдчить про складну подвiйну природу даних ознак складу злочину: про обСФктивно-субСФктивний характер причинного звязку, який необхiдно встановити, i субСФктивно-обСФктивному характерi вини, яка пiдлягаСФ вмiненню субСФкту: Цiлi людини породженi обСФктивним свiтом i припускають його... Але здатнiсть людини, цiлi якоi взятi поза свiтом, вiд свiту незалежнi.... Або ще: Люди звикли пояснювати своi дii зi свого мислення, замiсть того, щоб пояснювати iх зi своiх потреб (якi при цьому, звичайно, вiдображаються в головi, усвiдомлюються, що i дозволило вiдомим мислителям охарактеризувати свiдомiсть як усвiдомлене буття).
Причинний звязок мiж дiянням i наслiдком iснуСФ у всiх посяганнях, але в якостi обовязковоi, юридично значимоi ознаки вона виступаСФ лише в дiяннях з матерiальним складом. У бiльшостi злочинiв вчинене дiяння прямо повязано з наслiдком, що наступив, (заподiяння смертi шляхом удару ножем у серце, знищення майна шляхом пiдпалу, викрадення майна шляхом грабежу, розбою тощо). Встановлення причинного звязку в таких випадках не являСФ особливих труднощiв.
Але в складнiших ситуацiях, коли дiяння i результат розСФднанi за часом i мiiем, переплiтаються з поведiнкою iнших осiб, силами природи, роботою механiзмiв, визначити, дiСФю якоi сили викликаний суспiльно небезпечний наслiдок, виявляСФться важко i вирiшити це питання можна лише на основi наукового аналiзу причинно-наслiдкових вiдносин.
Теорiя права i судова практика вирiшують питання про причинний звязок у процесi квалiфiкацii на основi фiлософського вчення про причиннiсть. Вiдповiдно iднiстю, породжуСФ iнше явище (наслiдок). Детермiнуючий наслiдок явища iснуСФ обСФктивно, а не в уявi людини, тому причинний звязок СФ частка обСФктивного реального звязку. Як iснуюча дiйснiсть вiн пiзнаваний: людина на основi даних науки i практики здатна вiрно вiдобразити у своiй свiдомостi (субСФктивно) наявнiсть причинноi залежностi мiж окремими явищами, у тому числi i мiж поведiнкою людини i викликаною нею змiною в обСФктивнiй дiйсностi, i потiм оцiнити ii в процесi кримiнально-правовоi оцiнки.
Явище, iменоване причиною, саме постiйно знаходиться пiд впливом iнших факторiв умов, у яких воно дiСФ. Це також викликаСФ ускладнення у встановленнi причинно-наслiдковоi залежностi. Причинно-наслiдковi вiдносини (вiдносини детермiнiзму) можуть бути виявленi тiльки в тому випадку, якщо одне явище (причина) i iнше (наслiдок) розглядаються стосовно конкретноi ситуацii в iх взаСФмозвязку (у конкретному вiдношеннi). Наприклад, незнання правил дорожнього руху СФ причиною, яка породжуСФ порушення цих правил (наслiдок), а порушення правил, у свою чергу може стати причиною подii, що призвела до загибелi людини (як наслiдки).
Таким чином, порушення правил в одному ланцюзi причинного звязку виступаСФ як наслiдок, а в iншiй як причина. Наведений приклад демонструСФ не тiльки те, що причини i наслiдки можуть мiнятися мiiями в загальнiй взаСФмодii явищ, але i те, що вони не вiдрiзняються якимись зовнiшнiми ознаками, тому одна i та ж дiя не може виступати тiльки в однiй незмiннiй якостi (причини чи наслiдку).
Причина вiдрiзняСФться вiд наслiдку (а також i умови, п