Вина, причинний зв'язок як основнi категорii кримiнального права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
нана тiльки по обСФктивних ознаках. Взяте iзольовано вiд дiяння i його заподiюючоi здатностi, психiчне вiдношення саме по собi також не пiдлягаСФ негативнiй правовiй оцiнцi, оскiльки для порочного образу думок тАЬне iснуСФ нi трибуналу, нi кодексутАЭ.
РЖншими словами, субСФктивнi намiри, прихованi у свiдомостi людини, реалiзуються в ii вчинках i тим виявляють себе, стають доступними для розумiння: За якими ознаками судити нам про реальнi помисли i почуття реальних осiб? Зрозумiло, що така ознака може бути лише одна: дii цих осiб, а оскiльки мова йде тiльки про суспiльнi помисли i почуття, то варто додати ще: суспiльнi дii особи, тобто соцiальнi факти.
ВзаСФмозвязок i взаСФмозалежнiсть субСФктивноi й обСФктивноi сторiн злочину допомагаСФ в процесi розслiдування i судового розгляду кримiнальноi справи, з одного боку, встановлювати за обСФктивними ознаками змiст субСФктивноi сторони злочину, а, з iншого боку, правильно тлумачити змiст власне обСФктивних ознак.
Врахування змiсту субСФктивноi сторони злочину СФ обовязковою умовою встановлення причинного звязку, квалiфiкацii злочинiв i iх розмежування мiж собою. Злочини, що спiвпадають по зовнiшнiх, обСФктивних ознаках, можуть iстотно розрiзнятися, зокрема, за формою вини, яка у таких випадках виступаСФ як СФдиний критерiй, що вiдображаСФ неоднаковiсть характеру суспiльноi небезпеки цих видiв злочинiв. Наприклад, вбивство i заподiяння смертi з необережностi, що володiють схожими обСФктивними ознаками, вiдрiзняються один вiд одного тiльки за ознакою вини. Це значить, що змiст вини вiдображаСФ рiзний характер суспiльноi небезпеки цих злочинiв i рiзне вiдношення до розвитку причинного звязку мiж дiями субСФкта i наслiдками.
РЖншi субСФктивнi ознаки (мотив, мета, емоцii) також дозволяють розмежовувати злочини мiж собою в процесi квалiфiкацii. Цi ж ознаки складу можуть бути використанi для розмежування злочину з iншими правопорушеннями. Наприклад, вiдповiдальнiсть свiдка чи потерпiлого за помилковi показання (ст. 84 КК) настаСФ тiльки в тому випадку, якщо винний усвiдомлював iх помилковiсть.
Вiтчизняне кримiнальне право виходить з того, що вiдповiдальностi пiдлягаСФ лише особа, яка винна вчинила суспiльно небезпечне дiяння пiд загрозою кримiнального покарання. Вiдсутнiсть зазначеного в законi психiчного вiдношення до вчиненого виключаСФ вiдповiдальнiсть, незважаючи на те, що вчинене мiстить обСФктивнi ознаки дii чи бездiяльностi, передбаченоi статтею кримiнального закону. Саме тому внутрiшнСФ вiдношення особи до суспiльно небезпечного дiяння i його наслiдку СФ субСФктивною пiдставою кримiнальноi вiдповiдальностi, сутнiстю субСФктивного зобовязання, тобто вмiнення особi тiльки того дiяння, у якому вона виразила чи мала можливiсть виразити своi свiдомiсть i волю.
Невинно вчинене дiяння злочином не СФ, а субСФкт вiдповiдальностi не пiдлягаСФ.
Таким чином, злочином СФ тiльки те що виражаСФ (i вiдображаСФ) волю субСФкта дiяння, суспiльна небезпека й здатнiсть заподiювати шкоду якого усвiдомлювалася чи повинна була i могла ним усвiдомлюватися. Вiдсутнiсть вини означаСФ, що заподiяна шкода не СФ результатом вольовоi, свiдомоi дiяльностi, i тому особа не вiдповiдальна за його заподiяння (на нормативному рiвнi).
Вина категорiя субСФктивна, але заснована на обСФктивних детермiнантах, зокрема на розглянутих причинно-наслiдкових звязках, що також вiдображено в законодавчiй конструкцii умислу i необережностi i вiдповiдаСФ основному закону дiалектики як вченню про СФднiсть протилежностей.
Як кримiнально-правове поняття, вина завжди повязана зi злочином, входить у нього i виявляСФться через нього. Вона не iснуСФ окремо вiд суспiльно небезпечного дiяння, хоча дiя може бути вчинена i невинно.
Психологiчний змiст вини визначаСФться характером свiдомостi, волi, iх звязком i спiввiдношенням мiж собою. Свiдомiсть i передбачення це психiчнi процеси, зверненi на сьогодення i майбутнСФ. Допущення i розрахунок вважаються вольовими процесами.
При цьому варто визнати, що для цiлей кримiнально-правовоi боротьби зi злочиннiстю необхiдно i досить прикладне (не перевантажене зайвою психологiзацiСФю) значення понять умислу i необережностi, що iсторично склалося в законодавствi i судовiй практицi. Свiдомiсть вiдображаСФ здатнiсть особи розумiти шкiдливiсть дiяння з позицii моралi, моральностi i кримiнального права, передбачати наслiдки свого вчинку i правильно оцiнювати його суспiльну небезпеку.
Вiльна воля (як можливiсть вибору поведiнки) виражаСФ субСФктивну спрямованiсть дiяння проти iнтересiв, що охороняються кримiнальним законом, може знаходитися пiд контролем свiдомостi.
Обидва субСФктивнi (внутрiшнi) компонента вини (свiдомiсть i воля) тiсно звязанi мiж собою за допомогою обСФктивноi причинноi залежностi.
Рiзний ступiнь спiввiдношення елементiв свiдомостi i волi (iнтелектуального i вольового моментiв) i неоднакове вiдношення субСФкта до розвитку причинного звязку дозволяСФ класифiкувати вину на форми i види: прямий i непрямий умисел, самовпевненiсть чи недбалiсть. Такий подiл вини вiдображаСФ наявнiсть чи вiдсутнiсть усвiдомлення особою, яка вчиняСФ заборонене законом дiяння, його суспiльноi небезпеки, можливостi чи неминучостi передбачення шкiдливих наслiдкiв, i, вiдповiдно, рiзну вольову i причинну спрямованiсть дiяння.
Так, при умислi особа або бажаСФ, щоб ii дiСФю був заподiяний злочин?/p>