Вина, причинний зв'язок як основнi категорii кримiнального права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµретину ланцюга подiй. Випадкове заподiяння виключаСФ кримiнальну вiдповiдальнiсть за наслiдок, що невинно наступив.
Так, наприклад, Б., будучи в станi спянiння, заподiяв своСФму товаришу шкоду здоровю середньоi тяжкостi, у звязку з чим той у машинi швидкоi допомоги був вiдправлений у лiкарню. В дорозi машина зiштовхнулася з вантажним автомобiлем, у результатi чого потерпiлому були заподiянi ушкодження, вiд яких вiн помер на мiii подii. Дii Б. СФ необхiдною причиною настання тiльки шкоди здоровю, оскiльки вони з неминучiстю породили цей результат; його ж поведiнка стосовно факту смертi не знаходиться пiд контролем його свiдомостi i волi i тому носить випадковий характер. Дiйсною ж причиною загибелi потерпiлого було порушення правил дорожнього руху, допущене водiСФм вантажного автомобiля, що i повинно знайти вiдображення в квалiфiкацii дiй винного.
Питання про причинний звязок у кримiнальному правi, крiм того, завжди вирiшуСФться з урахуванням категорiй можливостi i дiйсностi. Причиною шкiдливого наслiдку визнаСФться тiльки таке дiяння, яке мiстило в собi реальну можливiсть його настання. Наслiдок, який перебуваСФ в причинному звязку з дiянням, СФ реалiзацiю тiСФi можливостi, яка була в дiяннi.
Наприклад, смерть можна представити як перетворення ii можливостi, закладеноi в пострiлi, у дiйснiсть. Дiяння, що не мiстить реальноi можливостi настання даного наслiдку, не може визнаватися його причиною.
У випадках, коли закон передбачаСФ шкiдливi наслiдки як ознаку складу злочину, суд зобовязаний встановити, що вчиненi дii створювали реальну можливiсть настання шкоди, який не настала лише тому, що стороннi обставини чи дii третiх осiб не дозволили перетворити створену порушником можливiсть у дiйснiсть. Таке дiяння, яке створюСФ реальну загрозу настання законодавчо визначених наслiдкiв, може бути визнане суспiльно небезпечним, тобто таким, яке мiстить обСФктивнi ознаки незакiнченого складу конкретного злочину.
Процес перетворення можливостi в дiйснiсть iнодi ускладнюСФться впливом окремих випадкових факторiв, що не мiняСФ необхiдного причинно-наслiдкового звязку мiж дiями особи i наслiдком, що наступив.
Так, повертаючись до наведеного прикладу зiткнення автомашини швидкоi допомоги з вантажним автомобiлем, можна дiйти до висновку, що водiй вантажiвки, що порушив правила, створив реальну можливiсть загибелi людей, що знаходилися в машинi швидкоi допомоги, i тому його дii можна було б вважати причиною смертi будь-якого пасажира. Та обставина, що загинув поранений пасажир, а не лiкар швидкоi допомоги, залежала вiд випадкових для дii порушника обставин (наприклад, вiд порядку розмiщення в машинi людей).
У ситуацii, коли наслiдок СФ результатом взаСФмодii декiлькох осiб, за тими ж правилами встановлюСФться, чи СФ дiяння кожного субСФкта в причинному звязку зi злочинним результатом, що наступив. При позитивнiй вiдповiдi на це питання кожна особа, що заподiяла шкоду, несе кримiнальну вiдповiдальнiсть персонально за своi дii.
Наприклад, при зустрiчному зiткненнi транспортних засобiв кожний може визнаватися винним у вчиненнi необережного злочину.
Причинний звязок у кримiнальному правi може дослiджуватися в трьох формах: як взаСФмодiя, як дiя i як звязок станiв (по термiнологii А.А. Тер-Акопова).
У формi взаСФмодii причиннiсть виявляСФться в жорстко детермiнованих i субСФктивно бажаних процесах (при убивствi, розкраданнi).
При порушеннi рiзних правил маСФ мiiе i взаСФмодiя, i дiя.
Звязок станiв як форма причинностi найнаочнiше виражаСФться в бездiяльностi. Як вiдомо, причиною суспiльно небезпечного наслiдку може бути не тiльки дiя, але i бездiяльнiсть. РЖз соцiальноi i правовоi точок зору, характер причинного звязку при дii i бездiяльностi однаковий. Кримiнальне право з метою охорони найбiльш цiнних суспiльних вiдносин в одних випадках забороняСФ вчиняти вiдповiднi дii, визнаючи iх суспiльно небезпечними, в iнших наказуСФ виконувати визначенi дii i визнаСФ iх невчинення суспiльно небезпечною бездiяльнiстю. У першому випадку реальну можливiсть настання суспiльно небезпечного наслiдку створюСФ дiя, а в другому бездiяльнiсть (як форма злочинного поведiнки). Здатнiсть бездiяльностi, яка заподiюСФ шкоду, полягаСФ в тому що вона розриваСФ ланцюг того, що також знаходиться пiд внутрiшнiм контролем свiдомостi субСФкта причинного звязку в його дiях, спрямованих на запобiгання шкiдливого наслiдку, i створюСФ тим самим реальну можливiсть iх настання. У лiтературi це правильно пояснюСФться системним початком причинного звязку при бездiяльностi: змiною поведiнки субСФкта як елемента системи вiдносин.
СубСФктивна сторона i ii основна ознака вина iснують в органiчнiй СФдностi з обСФктивною стороною i, зокрема, iз причинним звязком. Дiяння, що не вiдображаСФ внутрiшнього вiдношення субСФкта до вчиненого вчинку, не утворюСФ злочину, оскiльки в ньому не вираженi антигромадська свiдомiсть i суперечлива воля людини, що визначено принципом субСФктивного ставлення. Нiяк не уникнути тiСФi обставини, що все, що спонукаСФ людини до дiяльностi, повинне проходити через його голову... Дii зовнiшнього свiту на людину вiдображаються в його головi у виглядi почуттiв, думок, спонукань, проявiв волi, словом у виглядi iдеальних прагнень, i в цьому виглядi вони стають iдеальними силами.
СубСФктивна сторона виявляСФться тiльки в конкретних актах злочинноi поведiнки, а тому i може бути пiз