Вина, причинний зв'язок як основнi категорii кримiнального права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ий наслiдок (усвiдомлюючи i вiдповiдний жорстко обумовлений розвиток причинного звязку, тобто бажаючи, щоб вiн розвивався саме таким чином), або свiдомо допускаСФ його (розумiючи при цьому менш суворо залежний розвиток причинного звязку за принципом будь що буде).
Вiдмiннiсть прямого i непрямого умислу маСФ не тiльки правовий, але i соцiальний змiст. У випадку, коли метою СФ досягнення незлочинного результату, дiяння, вчинене з непрямим умислом, являСФ меншу суспiльну небезпеку в порiвняннi iз спричиненням того ж наслiдку з прямим умислом. Так варто оцiнити дii начальника конвою, якiй, стрiляючи в арештованого, який втiкаСФ, допускав можливiсть спричинення шкоди випадковим особам, але вважав свою дiю виправданою в iнтересах затримання злочинця. При таких обставинах поранення стороннього перехожого з непрямим умислом являСФ меншу суспiльну небезпеку в порiвняннi з аналогiчною шкодою з прямим умислом, що повинно знайти вiдображення в квалiфiкацii i iндивiдуалiзацii покарання.
При необережностi особа без достатнiх до того пiдстав самовпевнено розраховуСФ на запобiгання цим наслiдкам (тобто на те, що в дiйсностi буде вiдсутнiй який би то не був звязок мiж ii дiянням i шкiдливим результатом) або навiть не усвiдомлюСФ можливiсть настання цього наслiдку (але може i повинна його усвiдомлювати, тобто контролювати розвиток хоча б i небажаноi для неi причинного звязку).
Подальша диференцiацiя вини, наприклад, по ступенi, виключаСФться. Особа може усвiдомлювати чи не усвiдомлювати суспiльну небезпеку вчиненого дiяння, передбачати чи не передбачати настання суспiльно небезпечного наслiдку, бажати чи не бажати його настання (як вiдповiдного розвитку причинного звязку, що знаходиться пiд контролем свiдомостi). Промiжного психiчного стану мiж наявнiстю свiдомостi i ii вiдсутнiстю не iснуСФ.
Виходячи з цього, субСФкт або маСФ можливiсть своСФю свiдомiстю контролювати розвиток причинного звязку (при винi), або не маСФ такоi можливостi (в казусi, невинному спричиненнi шкоди).
Аналогiчна ситуацiя iснуСФ при квалiфiкацii злочинiв, вчинених зi змiшаною формою вини, а також при оцiнцi множинностi (ст. 3234 КК). Причому з даноi позицii взаСФмодii вини i причинного звязку, якщо однiСФю дiСФю заподiянi два наслiдки, що не СФ альтернативними ознаками одного й того ж складу злочину, то вчинене утворюСФ два злочини (сукупнiсть), а не СФдиний злочин зi змiшаною формою вини.
Про подвiйну природу, взаСФмозвязок i обСФктивно-субСФктивний характер вини i причинного звязку наочно свiдчать ознаки мотиву, мети, емоцiйних станiв, яким вiтчизняне кримiнальне право слiдом за психологiчною наукою надаСФ провiдне детермiнуюче значення. Так, моральна мотивацiя вчинку завжди свiдчить про добровiльний вибiр поведiнки.
РЗх змiст вiдiграСФ важливу роль для характеристики не тiльки особи злочинця, але i вчиненого злочину: без людських емоцiй нiколи не було, немаСФ i бути не може людського пошуку iстини....
Мотив формуСФ мету, мета у свою чергу визначаСФ спосiб ii досягнення. Людина здiйснюСФ свою свiдому мету, яка як закон визначаСФ спосiб i характер ii дiй i якому вона повинна пiдкорити свою волю. Якщо мотив невiдомий, то неможливо категорично визначити, з яким злочином доводиться мати справу (тому що невiдомi спонукальнi сили спонукальних сил).
Мета i мотив як елементи кримiнальноi мотивацii СФ обовязковими ознаками будь-якоi злочинноi поведiнки, складають ii першооснову. Всi елементи злочину у своСФму генезисi взаСФмодiють у визначенiй послiдовностi: вiд субСФктивних до обСФктивних або навпаки. Причому кожнiй внутрiшнiй ознацi повинен вiдповiдати (кореспондувати) адекватний зовнiшнiй: цiлi людини породженi обСФктивним свiтом i припускають його... Але здатнiсть людини, що ii цiлi поза свiтом узятi, вiд свiту незалежнi....
Так, часто багатозначнiсть причин (i, вiдповiдно, причинних звязкiв) вчиненого дiяння породжуСФться традицiйною полiвмотивованiстю (i боротьбою мотивiв) будь-якоi людськоi поведiнки, i злочин тут не СФ виключенням.
Ступiнь збiгу мети з тими наслiдками, якi фактично наступили неоднакова в рiзних формах вини, що й виявляСФться у розвитку причинного звязку за вiдомою схемою: бажанiсть дiйснiсть.
При прямому умислi мета (як уявний образ бажаного майбутнього) спiвпадаСФ з наслiдком i свiдчить про прямий (жорсткий) причинний звязок мiж дiянням i результатом, а при непрямому не спiвпадаСФ, але можливiсть такого збiгу в свiдомостi винного не виключаСФться.
Ще бiльший розрив мiж метою i мотивом, з одного боку, i фактичними наслiдками з iншого, виявляСФться в необережних злочинах. Не спiвпадання бажаного i фактичного результатiв не означаСФ, що злочиннi дiяння, вчиненi з непрямим умислом чи по необережностi, взагалi не мотивованi i не цiлеспрямованi. Мотиви i цiлi iснують у будь-якiй поведiнцi, а в необережному дiяннi характеризують в основному дiю i не дозволяють, як при прямому умислi, самостiйно впливати на встановлення й оцiнку причинного звязку (виходячи з вiдомого хотiв як краще, а вийшло як завжди).
Викладене дозволяСФ вибудувати з вiдомих взаСФмозалежних ланок наступний оптимальний ланцюжок генезису злочину: субСФкт злочину мотиви i цiлi моделi предмета, обСФкта i способу дii вина (умисел) обСФктивна сторона причинний звязок злочинний результат.
Така взаСФмозалежнiсть обСФктивних i субСФктивних ознак складу злочину повинна враховуватися як при прий