Geum.ru

Информация

  • 8261. Витте. С.Ю. Модернизация России
    История

    Успешнее обстояли дела по усилению позиций государства в экономике. Стремление Витте "подчинять своему ведению все более и более широкую сферу хозяйственной частной деятельности" наглядно проявлялось в значительном увеличении аппарата и активизации деятельности Департамента торговли и мануфактур Министерства финансов. Изменились приоритеты в правительственной промышленной политике. Если раньше основное внимание уделялось устранению препятствий на пути развития промышленности, то теперь ей оказывается прямая поддержка. Изменяется сам стиль правительственной промышленной политики, значительно расширяется вмешательство чиновников даже в мелочи частной предпринимательской деятельности. Существенно увеличилось число предпринимательских представительных организаций: биржевых комитетов, отраслевых съездов; возникли новые предпринимательские организации - порайонные общества заводчиков и фабри­кантов. Министерство финансов активно опиралось на эти организации при выработке своей политики, поручая им создавать раз­личные проекты решений, привлекая их представителей для участия в работе проводимых им различных совещаний по вопросам торговли и промышленности. Однако Витте отдавал предпочтение созданию совместных чиновничье-предпринимательских органов в центре и на местах - они должны были проявлять инициативу и вырабатывать предварительные решения по важным торгово-промышленным вопросам. Таким образом, правительство, стимулируя активность торгово-промышленных кругов, вместе с тем не шло далее предоставления этим кругам консультативных функций в выработке своей торгово-промышленной политики.

  • 8262. Витте: биография
    История

    Этой программы он придерживался последовательно в течение всего времени переговоров, и она, как он считал, помогла ему в целом благоприятно для России завершить свою миссию. Он часто встречался с представителями прессы, жал руку машинисту поезда, доставившего его из Нью-Йорка в Портсмут, поднимал на руки и целовал чьего-то ребенка и т. д. и т. п. и действительно сумел склонить в свою пользу общественное мнение, хотя все это «актерство» давалось ему с немалым трудом, позиция его на переговорах была гибка, но в то же время и тверда. В результате долгого и трудного противоборства сторон (конференция проходила с 27 июля по 23 августа) Витте удалось заключить мир на сравнительно благоприятных для России условиях, Первоначально требования японских крайне агрессивных кругов простирались на Квантун, Сахалин, Камчатку, Приморье, не считая 3 миллиардов рублей контрибуции. Затем претензии их стали более умеренными. Японская сторона в качестве условий мира требовала уступку аренды Квантуна и железной дороги Порт-Артур - Харбин, уступку Сахалина, уже занятого японскими войсками, признания Кореи сферой японских интересов, установления в Маньчжурии принципа «открытых дверей», предоставления Японии концессии в российских территориальных водах и уплату контрибуции. Витте принял условия, касающиеся Кореи и Маньчжурии, но отверг уступку Сахалина в контрибуцию. В ходе переговоров, когда они грозили зайти в тупик, царь по настоянию Т. Рузвельта дал согласие на уступку Южного Сахалина. Портсмутский мир был подписан 23 августа. Война закончилась «почти благопристойным», но выражению Витте, миром. Глава делегации получил приветственную телеграмму императора, благодарившего его за умелое и твердое ведение переговоров, приведших к хорошему для России окончанию.

  • 8263. Витус Беринг. Первая Камчатская Экспедиция
    География

    24 января 1725 г. выехал из Петербурга спутник Беринга - Чириков со своею командою. 8 февраля прибыл он в Вологду, где через неделю к нему присоединился Беринг с другими членами экспедиции. Число всех чинов, участников в экспедиции, как отправленных из Петербурга, так и присоединившихся в Тобольском Охотске, простиралось до 20, а всего под командою Беринг было человек около 100. Из них, как более выдающихся и оставивших свои "журналы", следует назвать, кроме упомянутого лейтенанта Алексея Чирикова, гардемарина, впоследствии мичмана Петра Чаплина и лейтенанта Мартына Шпанберга. - Расстояние от Вологды до Тобольска экспедиция, получившая название первой камчатской экспедиции, прошла в 43 дня. После месячного отдыха она на 11 дощанниках продолжала путь по Иртышу. 23 мая Чаплин с отрядом в 10 человек был отправлен вперед, по направлению к Якутску. Все почти лето 25 года команда провела в дороге. Прозимовав в Илимске, откуда был послан Шпанберг, с отрядом из 39 человек, в Уст Кутсюй острог, на Енисей, для постройки 15 барок, Беринг 26 мая 1726 г. на новых судах поплыл вниз по Енисею. 16 июля Беринг прибыл в Якутск и только 30 июля 1727 г. на третий год по отправлении из Петербурга, он наконец прибыл в Охотск, откуда должно было начаться настоящее путешествие. Запасшись здесь провиантом и новыми судами, экспедиция 22 августа вышла из Охотска и морем через две недели прибыла в Большерецк (на Камчатке). Отсюда сухим путем отправилась в Нижне-камчатск, куда прибыла 11 марта 1728 г., употребив на весь путь (в 883 версты) около 2 мес. Нагрузив в Нижне-камчатске провиантом бот - "св. Гавриил", построенный там же, Беринг со всею своею экспедицией сел на него и 13 июля 1728 г. вышел из устья р. Камчатки в море, держась северного направления между Азией и Америкой. Сразу же после снятия с якоря командир корабля и его штурманы начали опись берегов, вдоль которых они проходили, записывая результаты навигационных и астрономических наблюдений в вахтенный журнал с точностью до сотой доли минуты, а результаты взятия пеленгов на береговые предметы (мысы, горы и т. д.) - с точностью до минуты. На основании навигационных и астрономических определений составлялась карта Северо-Востока Азии и прилежащих островов Проведя более месяца в морском плавании между незнакомыми ему совершенно берегами, Беринг достиг наконец 67 18' с. ш. и убедившись здесь, на основании показаний чукчей, что далее берег простирается к западу и что стало быть "нельзя Азии соединяться с Америкою", почел свою миссию выполненной и с согласия всех членов экспедиции, боявшихся "попасть нечаянно в лед", повернул назад. Все наблюдения тщательно фиксировались в вахтенном журнале. За время плавания к Берингову проливу (1728 г.) и затем вдоль побережий Камчатки (1729 г.) командир корабля и его штурманы описывали побережье, ежесуточно совершая географические открытия. Опись производилась систематически, тщательно и добросовестно. В отдельные дни моряки пеленговали до 8 ориентиров. Записи пеленгов на виденные береговые объекты в вахтенном журнале настолько обстоятельны, что позволяют с достаточной точностью восстановить, какие географические открытия были сделаны. Большинство из этих открытий оставались неизвестными, так же как и записи о плавании "Св. Гавриила" через пролив между Азией и Америкой.
    Географические открытия и исследования всегда сопровождаются картографированием, поэтому карта - один из основных источников истории открытий. В материалах, касающихся Первой Камчатской экспедиции, упоминаются три карты, представленные Берингом[1].

  • 8264. Виуэла
    Разное

    Исследования Antonio Corona и других дали много важных сведений о материалах, использовавшихся при изготовлении виуэл. Так, например, цезальпиния (бразильское дерево), "как живой уголь, с ярким или подобным пламени цветом", использовалась при изготовлении некоторых инструментов. Это особенно интересно, т.к. первоначальным названием Бразилии (как она представлена на доколумбовых картах) было Санта Мария-ди-Крус, и что после открытия растущих там деревьев, которые мы теперь называем «пернамбуко» (caesalpinia echinata), страна была переименована в Бразилию, по названию дерева, использовавшегося для получения красок, которые раньше европейцы покупали у арабов которые в действительности использовали родственное дерево, саппан (caesalpinia sapan), из Ост-Индии. Люди открывшие дерево бразил, думали, что они наконец нашли то место, где арабские торговцы брали этот товар! Испанцы также называли эту древесину как «Legno di Santa Maria», а позднее как «Legno del Brasile». Среди других упоминаемых материалов, при изготовлении инструментов использовался грецкий орех, черное дерево. Возможно, что другие древесные породы, использовавшиеся тогда при изготовлении музыкальных инструментов на Пиренейском полуострове - такие как, например, кипарис или красное дерево, также применялись и при изготовлении виуэлы. И всё же достоверные сведения о конструкции виуэлы пока весьма скудны, такая же ситуация наблюдается с её репертуаром.

  • 8265. Виховання бережливого ставлення до природи
    Педагогика

    Зародження сучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». Чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходження його в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилися малоефективними. Основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти відповідальне відношення до навколишнього середовища складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. На порядок денний постало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. Виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. Поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. Сучасні тенденції розвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. Таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної до змішаної. Проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.

  • 8266. Виховання дитини як важливий етап розвитку особистості
    Психология

    Зараз ми завзято сперечаємося про економічну ситуацію у світі, про конституцію України, про глобальні проблеми людства. Складно уявити, що минеться кілька років, і ми так само завзято будемо обговорювати переваги та недоліки тих чи інших Памперсів. Як би це ні було сумно чи, навпаки, радісно усвідомлювати, в першу чергу ми не майбутні економісти й менеджери, а ми - майбутні батьки, що накладає на нас не тільки відповідальність за наших дітей, а й створює певні зобов'язання перед суспільством.. Нещодавно проведені дослідження показали, що зі 100 опитаних пар молодих батьків тільки 17% дійсно готові ними бути. Але ж ми повинні не просто поповнити нашу перенаселену земну кулю новими представниками людства, а й дати суспільству повноцінну Особистість. Що ж це таке - Особистість дитини?? Як виховати дитину, щоб вона була Особистістю? І як допомогти молодим батькам у вихованні? Отже, у першій частині своєї роботи розкривається поняття особистості дитини і її складові, а у другій ми упритул наблизимося безпосередньо до питань виховання Особистості.

  • 8267. Виховання патріотизму на прикладах звичаїв козацтва
    Педагогика

    Як суспільне свято, на Уралі відзначався день Покрова Пресвятої Богородиці. У цей день улаштовували перегони, змагання й обов'язково організовували поминальний обід з випивкою й піснею на згадку про всіх загиблих козаків. До свята Покрова Пресвятої Богородиці козаки управлялися з усіма польовими роботами. Після чого звичайно починали грати весілля. Весілля посідали перше місце в побутовій обрядовості козаків. З XIX століття весільний ритуал перетворилося в струнку систему, що включила в себе елементи спільнослов'янського весілля в сполученні з місцевими обрядами. Весільний ритуал поєднував безліч компонентів - ритуальних дій символічного, магічного й ігрового характеру; елементів матеріальної культури (одяг, головні убори, весільні візки, прикраси жител); словесного й музичного фольклору. Заручини одне з дій весільного циклу. Вони проходила в кілька етапів. Спочатку проходили оглядини. У будинку нареченої наречений і його батьки знайомили - «оглядали» наречену. Якщо наречена сподобалася, до неї через кілька днів засилали сватів. Обряд засилання сватів мав велике значення у всіх заручинах - на ньому врочисто й офіційно домовлялися про умови шлюбу У цей же вечір, як символ успішного закінчення переговорів, майбутніх нареченого й наречену зводили (підводили друг до друга) посередині світлиці (зводи). Із цього моменту вони ставали нареченим і нареченою. До вінчання йшла активна підготовка до весілля. У будинку нареченої збиралися подружки й готовили додане до весілля. За кілька днів до весілля додане переносилося в будинок нареченого. Все додане: перину, подушки, великі речі, прикрашені штучними квітами й червоними стрічками гості брали в руки й несли по вулицях з метою показати додане як можна більшому числу кітелів станиці. Демонстрація доданого супроводжувалася піснями й примовками. Після переносу доданого до нареченого хлопець і дівчина одержували в будинку нареченої офіційна згода на створення родини. Із цього часу в будинку нареченої збиралася молодь на вечори, де прославляли майбутнього чоловіка й жінки. У день вінчання наречений із загоном близьких друзів (верхи на конях) і родичами в бричках (у візках) «викуповував» у молодшої сестри або брата нареченої її косу в червоному (біля ікони) куту хати й віз майбутню дружину в церкву. Після церкви молоду дружину везли в будинок молодого чоловіка, де за традицією повивали жіночим головним убором. Як правило, цей обряд робили свахи з боку обох молодят. Під час обряду подруги нареченої тримали шаль, за його свахи розчісували одну дівочу косу на дві жіночі коси. Існувало повір'я, чия сваха швидше заплете косу, той із чоловіка й жінки й буде очолювати в родині. Обидві коси закріплювалися на потилиці, на них надівався ковпак. Ковпак дарувала майбутній невістці свекруха. Після цього обряду повивання починався весільний бенкет. Традиційно на бенкеті були, поздоровлення, звучали тости, підносили подарунки. На весіллі сама шановна людина вимовляла привітальний тост. Наступного дня після вінчання веселощі тривали. Обов'язково були гості, одягнені ведмедем, козлом, циганом. Вони на всьому шляху величали молодих і пригощали всіх зустрічних. Весілля закінчувалося ввечері в будинку нареченого кликаним обідом. За традицією, всіх рідних і знайомих, хто не був на весіллі, молоді повинні були відвідати вдома.

  • 8268. Виховання у сім’ї як першооснова розвитку дитини як особистості
    Педагогика

    Стадії родиниОсновні функції родиниБатьківські функціїФункції дитини1.Етап формування родиниУсвідомлення партнерських відносин, зміцнення взаємин між чоловіками; створення сексуальних відношень, що задовольняють обох; розвинуто взаєморозуміння, що дозволяє кожному вільно виявляти свої почуття, налагодження відношенні з батьками та іншими родичами, що задовольняють обидві сторони; розподіл часу між будинком і роботою; вироблення порядку прийняття рішень, що задовольняють обидві сторони; бесіди між чоловіками про майбутнє родиниII. Родина, що чекає дитину, родина з дитиноюЗвикання до думки про вагітність та народження дитини; підготовка до материнства і батьківства, звикання до ролі батька і матері; звикання до нового життя, пов'язане з появою дитини; створення в родині атмосфери, сприятливої і для родини, і для дитини; турбота про потреби дитини; розподіл обов'язків по будинку і наглядом за дитиною, що не перевантажує жодного з батьківДитина залежна від матері і починає довіряти їй; поява прихильностей; оволодіння навичками найпростішої соці-альної взаємодії; пристосування до чекань інших людей; розвиток координації рухів рук та очей; перебування зручного ритму зміни спокою і дії; оволодіння словами, короткими фразами, мовоюIII.Родина з дитиною дошкільного вікуРозвиток інтересів та потреб дитини; подолання почуття пересичення материнством (батьківством) і роздратування з приводу хронічного недоліку часу для власних потреб: пошук квартири, що відповідає потребам родини; розподіл обов'язків та відповідальності між батьками в постійно мінливих ситуаціях; підтримка сексуальних відносин, що задовольняють обох, і бесіди про майбутніх дітей; подальший розвиток взаємин у родині - відкритих, що дозволяють дружинам говорити на самі різні теми; розвиток відношень з батьками в зв'язку з появою дитини і виконанням ними нової ролі; збереження колишнього кола друзів і своїх захоплень поза будинком (у залежності від можливостей родини); вироблення способу життя родини, формування сімейних традицій, бесіди батьків про виховання дітейПодолання протиріччя між бажанням бути завжди об'єктом своєї прихильності і неможливістю цього; звикання до самостійності; виконання вимог дорослого по дотриманню чистоти (охайність під час їжі, гігієна полових органів): прояв інтересу до товаришів по іграх; прагнення бути як мати та батькоIV. Родина школяраВиховати в дітей інтерес до наукових і практичних знань; підтримка захоплень дитини; подальший розвиток взаємин у родині (відкритість, відвертість); турбота про подружні відносини й особисте життя батьків; співробітництво з батьками інших школярівОтримання навичок, необхідних для шкільного утворення; прагнення бути повноправним і готовим до співробітництва членом родини; поступовий відхід від батьків, усвідомлення себе як особистості, яку люблять і поважають; включення в групу однолітків, спільна з ними діяльність; знайомство з правилами поведінки і мораллю групи; розширення словникового запасу і розвиток мови, що дозволяють чітко викладати свої думки: усвідомлення значення причинно-наслідкових зв'язків і формування наукової картини світуV. Родина з дитиною старшого шкільного вікуПередача відповідальності і волі дії дитині в міру дорослішання і розвитку його самостійності; підготовка до нового періоду життя родини; визначення функцій родини, розподіл обов'язків і поділ відповідальності між членами родини; підтримка відкритості у взаєминах між різними поколіннями в родині; виховання підростаючих дітей на гідних зразках, на власному прикладі дорослої людини, що любить іншу людину, але знаючого міру батька (дорослої жінки, дружини, матері); розуміння і прийняття індивідуальності дитини, довіра і повага до нього як до унікальної особистостіПозитивне відношення до власної статі та фізіологічних змін, що відбуваються; прояснення для себе ролі чоловіка і жінки; відчуття приналежності до свого покоління; досягнення емоційної незалежності, відхід від батьків; вибір професії, прагнення до матеріальної незалежності; підготовка до дружби з однолітком протилежної статі, шлюбу, створенню родини; поступове формування власного світоглядуVI. Родина з дорослою дитиною, що входить у світВідрив від підростаючої дитини, здатність відмовитися від колишньої влади над ним; впевнення дитині, що в будь-яких життєвих ситуаціях вона завжди одержить розраду і допомогу під батьківським дахом; створення доброзичливих умов для нових членів родини, що прийшли в неї через шлюбні зв'язки; турбота про подружні відносини при новій структурі родини; спокійний вступ у нову стадію шлюбу і підготовка до виконання ролі бабусі та дідуся: створення гарних відносин між власною родиною і родиною дитиниУсвідомлення свого положення як положення самостійної людини, що може відповідати за свої вчинки; створення міцних і в той же час гнучких відносин, що задовольняють обох, зі своїм можливим майбутнім чоловіком (дружиною); позитивне відношення до власної сексуальності і її задоволення у відносинах з партнером; створення власної системи цінностей, світогляду, свого укладу життя; знайомство із задачами розвитку партнерських відношень при формуванні родиниПартнерські функціїVII. Родина середнього віку (“порожнє гніздо”)Відновлення подружніх відносин; пристосування до вікових фізіологічних змін; творче, радісне використання великої кількості вільного часу; зміцнення взаємин з родичами і друзями; входження в роль бабусі (дідуся)VIII. Престаріла родинаУсвідомлення власного відношення до смерті і самотності; зміна будинку відповідно до потреб людей похилого віку; пристосування до життя на пенсії; виховання готовності в міру зменшення власних сил прийняти допомогу інших людей; підпорядкування своїх захоплень і справ своєму віку; підготовку до неминучого кінця життя, знаходження віри, що допоможе спокійно дожити роки і спокійно вмертиПоряд з функціями, що стосуються розвитку власного сімейного життя прояв турботи про старих батьків; допомога їм, якщо це необхідно, матеріальна і духовна; підготовка до остаточного відходу батьків: підготовка своїх дітей до втрати бабусі (дідуся)

  • 8269. Виховання учнів у науковій літературі
    Педагогика

    Виходячи з аналізу науково-педагогічної літератури, можна зробити такі висновки:

    1. Проблема, якій присвячена робота, має давню історію, але на сучасному етапі наповнюється новим змістом і потребує подальшого дослідження.
    2. Теоретичним обґрунтуванням поняття “естетична культура особистості” присвячені праці філософів М.С.Каган, А.А.Біляєва, А.В.Гулиги; психологів К.К.Платонова, В.К.Віслюнаса, В.А.Крутецького, П.В.Симонова, А.С.Никифорова та ін.; педагогів Б.Т.Ліхачова, В.О.Сластьоніна, І.Ф.Ісаєва, О.І.Міщенко, Є.М.Шляпова.
    3. Існує багато визначень поняття “естетична культура особистості”, а ми зупинимось на такому: “Естетична культура особистості це органічна єдність розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості у різних видах життєдіяльності”.
    4. Структурними компонентами естетичної культури є естетична свідомість та естетичні здібності до творчості.
    5. Критеріями естетичної культури є естетична свідомість (почуття красивого, потворного, трагічного, комічного; допитливість, радість від своєї діяльності; естетичне ставлення до оточуючого світу і т. ін.); естетичний інтелект (потреба у пізнанні, естетичній насолоді; естетичні переконання; естетичний ідеал, фантазія; теоретичні концепції, припущення); естетичні здібності (уміння бачити, чути, спостерігати, зіставляти, порівнювати, наявність естетичних норм, образне мислення, уміння давати естетичну оцінку, воля, витримка, творчі здібності).
    6. За яскравістю вираженості показників естетичної культури визначено три рівні сформованості естетичної культури: високий, достатній, низький.
    7. Естетичне виховання і шляхи його здійснення вивчали такі педагоги, як Д.Ю.Кучерук, Л.Т.Левчук, М.Ю.Русина, Б.Т.Ліхачов, О.В.Гулига, М.В.Гончаренко, А.Б.Щербо, Д.М.Джола. Кінцеву мету естетичного виховання вони вбачають у високому рівні сформованості естетичної культури особистості учня. Вчений-педагог Г.П.Шевченко підкреслює, що естетичне виховання слід розглядати комплексно, бо воно дуже тісно пов`язане з моральним, трудовим, розумовим, фізичним вихованням.
    8. Особливий вплив літератури як частини мистецтва вивчають у своїх роботах Б.П.Ліхачов, К.М.Казимирська, К.М.Гавриловець, А.В.Гулига.
    9. Аналіз наукової теорії, спрямований на визначення шляхів і методів підвищення естетичного виховання, переконує у тому, що вирішення проблеми потребує застосування активних форм і методів у навчально-виховному процесі.
    10. “Виховувати через навчання” це оптимальний шлях вирішення проблеми.
    11. Методичні розробки з проблем естетичного виховання у процесі вивчення літератури визначають завдання, що вирішують на уроці української літератури; тут проголошується принципи й методи їх реалізації; підкреслюється, що на уроках важливо, щоб учні вчились аналізувати, співставляти, порівнювати. Естетично сприйняти літературний образ значить сприйняти його в усій повноті й багатогранності.
    12. Аналіз психолого-педагогічної літератури та методичних праць дає змогу зробити висновок про те, що успішність формування естетичної культури, як кінцевого результату естетичного виховання вимагає:
    13. гуманізації навчально-виховного процесу;
    14. врахування індивідуальних та вікових особливостей учнів;
    15. прогнозування й моделювання естетичної реакції учнів;
    16. поєднання репродуктивної і пошукової діяльності учнів.
  • 8270. Вихревые горелки
    Производство и Промышленность

    Максимум температуры расположен вблизи выходного сечения, непосредственно за границей зоны обратных токов. Распределение температуры в зоне обратных токов практически равномерное, что свидетельствует о реализации в этой области «реактора интенсивного смешения». Вблизи зоны реакции в пламени обнаруживаются пики в распределении температуры и ее градиента. Представленное на рис. 4.436 распределение максимальной температуры вдоль потока показывает, что максимум медленно нарастает к выходному сечению горелки, а за этим сечением наблюдается резкий спад, соответствующий выгоранию топлива. Проблема измерения параметров потока в вихревых горелках весьма сложна, и только в последнее время удалось выяснить возможности проведения измерений скорости, давления и интенсивности турбулентности в этих устройствах. Выполненные ранее с помощью термоанемометра и насадка полного давления измерения в изотермических потоках указывают на высокий уровень турбулентности. На основании этого считалось, что нельзя для определения характеристик турбулентности использовать методы, основанные на измерении пульсации давления, которые применимы только в слаботурбулизованных потоках (с интенсивностью турбулентности менее 30%). Однако, поскольку горение подавляет амплитуды возмущений в виде прецессии вихревого ядра на два порядка (в особенности при 5>0,5), ПВЯ не является определяющим элементом течения, и эффективный максимум турбулентных пульсации в некоторых горелках уменьшаетсяо и позволяет использовать методы, основанные на измерении пульсации давления . Спектральный анализ пульсации давления в вихревых горелках показывает, что осцилляции носят более случайный характер, чем в изотермическом потоке, а следовательно, при горении изменяется и природа процесса смешения. В изотермическом потоке доминируют пульсации скорости, имеющие довольно регулярный характера а при горении имеющие случайный, турбулентный характер только закруткой, но также и наличием диффузора с полууглом раскрытия 35°. Действительно, если выходная часть имеет цилиндрическую форму, то при такой интенсивности закрутки распад вихря только начинается и рециркуляционная зон только зарождается. Результаты показывают, в частности, что в реагирующих потоках в рециркуляционных областях течение существенно неизотропно. При горении интеграл от пульсации скорости, взятый по всему полю течения, значительно больше, чем в изотермическом потоке, что в определенном смысле подтверждает гипотезу о генерации турбулентности при наличии пламени.

  • 8271. Вихревые теплогенераторы
    Физика

    ТЭНовый котелВихревой теплогенераторВихревой индукционный нагреватель (ВИН)Наличие нагревательных элементовБольшое количество нагревательных элементов высока вероятность выхода из строя одного или нескольких ТЭНов с частичной или полной потерей работоспособности котла.Отсутствие нагревательных элементов.Нагреватель - проволочная катушка. Возможно замыкание при износе.Обслуживание.Большое количество уплотнительных соединений (ТЭНы, фланцы), необходимость постоянного контроля.Предсезонная смазка подшипников. Есть требования ТУ и ГОСТ.Уплотнения присутствуют как на любом электрокотле.Образование накипи и отложений.При недостаточной водоподготовке из-за высокой ваттной нагрузки на поверхности ТЭНа происходит интенсивное отложение накипи и засорение котла и системы шламом, осыпавшимся с ТЭНов.На рабочих зонах ВТГ образование накипи не образуется.Ввиду низкой ваттной нагрузки в сочетании с воздействием на нагреваемую поверхность переменного электромагнитного поля и высокочастотной вибрации при перемагничивании практически исключено образование каких либо накипей и отложений.Уровень шума.Бесшумный.Уровень шума по ТУ.Бесшумный.Надежность.Большое количество электрических контактов (выводы ТЭНов), находящихся в зоне действия высокой температуры, требует для поддержания хорошего электрического контакта (подтяжка и т.д.), и усложняет конструкцию.При использование ВТГ в жидкостях с большим содержанием солей и щелочи, применяются торцевые уплотнения для агрессивных жидкостей и рабочие органы ВТГ из спец сталей, что приводит к удорожанию изделия. На технологические процессы (гольваника, углеводороды).Нельзя использовать на тех. процессы.Пожаро-безопасность.Пожароопасен. Имеются высокотемпературные части.Пожаробезопасен. Отсутствие нагревательных элементов. ТУ и ГОСТ.Пожароопасен, как и любой электрокател.Долговечность.Определяется сроком службы ТЭНа (1000 часов без принятия мер по смягчению воды, до 5000 - с принятием мер).Определяется сроком службы эл.двигателя (не менее 8 лет) и подшипниковых узлов, а также рабочих зон ВТГ и выпускаются уже более 5 лет.Отсутствует ТУ и экспертное заключение.Экономичность.Низкая стоимость самих котлов. Но высокая стоимость их эксплуатации, необходимость периодической замены ТЭНов, прокладок, тиристоров.Срок окупаемости зависит от цены на энергоноситель в постовляемые регионы.При любой поломке требуется замена установки 100%.6. Экономика внедрения вихревого теплогенератора

  • 8272. Вич-инфекции у детей с парентеральным путем инфицирования
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    В период с 1987 по 1997 годы под íàøèì наблюдением находились 56 детей, из них 52 (в возрасте от 1 до 15 лет) были инфицированы в стационарах Волгограда и области парентеральным путем. Диагноз ВИЧ-инфекции у детей, включенных в данное исследование, первоначально был установлен в детском отделении Клинической инфекционной больницы №2 г. Москвы. При этом в течение первого года после предположительного периода инфицирования т.е. в 1989 г. диагноз был установлен у 42 больных; в 1990 г. - у 7 вновь выявленных контактных пациентов; в 1991 г. - у 3 контактных детей (обследованных первоначально с отрицательным результатом); в 1995 г. - у 1, в 1996 г. - у 2 и в 1997 - у 1 вновь выявленных детей, пребывающих в нозокомиальном очаге в период описываемой вспышки. Контингент обследуемых больных включал детей, инфицированных в лечебных учреждениях г. Волгограда, в сентябре-декабре 1988 г., т. е. давностью заболевания ВИЧ-инфекцией на момент анализа около 10 лет. Однородность группы по длительности заболевания, десятилетний срок динамического наблюдения позволили при анализе исходов заболевания выделять группы пациентов с быстрым, типичным и медленным прогрессированием ВИЧ-инфекции к СПИДу, сравнивая их с имеющимися данными литературы, с целью установления особых факторов, влияющих на скорость прогрессирования болезни и длительность выживания детей при парентеральном инфицировании ВИЧ в нозокомиальных очагах. В структуре ВИЧ-инфицированных детей по полу отмечалось заметное преобладанием мальчиков над девочками (60% против 40 %). В исследование были включены дети в возрасте от 1 месяца до 15 лет, что позволяло изучить такой важный фактор, влияющий на течение и исход ВИЧ-инфекции у детей, как возраст в момент инфицирования. Дети, инфицированные ВИЧ в возрасте до 1 года составляли 21,2%, в возрасте от 1 года до 3 лет - 50 %. Таким образом, в момент предположительного инфицирования, дети раннего возраста составляли большинство (71,2 %). При сравнении сроков развития стадии СПИДа в зависимости от возраста в момент инфицирования, установлены достоверные различия между детьми, инфицированными в возрасте до 1 года, и детьми более старших возрастов. Так, прогрессирование ВИЧ-инфекции к стадии СПИДа в течение 1-2 лет имело место у 6 из 11 (54.5 %) детей до 1 года, в 19,2% случаев у детей 1-3 лет жизни (р<0,05) и в 6,7% случаев у детей старше 4 лет (р<0,05). Через 6 и более лет длительности заболевания ВИЧ-инфекцией, СПИД сформировался у 81,8% детей, инфицированных в возрасте до 1 года, что было достоверно чаще, чем в группе детей 1-3 лет и старше 4-х лет (42,3% и 40,0% соответственно; р<0,05). Так, у 6 из 11 детей до года (54,5 %) через 1-4 года заболевания отмечалось наступление летального исхода, что с высокой достоверностью отличалось от частоты наступления летальных исходов в группах детей 1-3 лет (19,2%; р<0,05) и старше 4-х лет (13,3 %; р<0,05). Сравнение общего числа умерших больных к моменту анализа данных (10 летняя длительность заболевания) показало достоверно более высокую частоту летальных исходов у детей до года 72,7% в сравнении с другими возрастными группами 39,0% (р<0,05). Таким образом, представленные данные показывают, что парентеральное инфицирование ВИЧ детей в возрасте до 1 года являлось неблагоприятным фактором, влияющим на быстрое (1-4 года) прогрессирование заболевания к СПИДу, более высокую частоту и ранние сроки летальных исходов.

  • 8273. ВИЧ-инфекция
    Разное

    Меры предотвращения заражения инфекцией парентеральным путем в системе здравоохранения

    1. Мед работники должны относиться ко всем пациентам как к возможным носителям ВИЧ, а к крови и др. жидким средам организма как к потенциально зараженным, надевать перчатки при всех непосредственных контактах с ними
    2. Необходимо использовать халат и перчатки, которые следует обрабатывать после каждого пациента
    3. Мед работники с травмами (ранами) на руках, эксудативным поражением кожи, мокнущими дерматитами отстраняются на время заболевания от мед обслуживания больных, контакта с предметами ухода за ними
    4. Во время процедур, при которых может быть допущено разбрызгивание крови, необходимо надевать фартук, нос и рот следует защищать маской, глаза очками. Медсестры, работающие помощниками стоматологов, обязательно должны работать в маске, глаза защищать очками или экраном
    5. Загрязненные кровью предметы и одноразовый мед инструментарий необходимо помещать в непромокаемые контейнеры, обеззараживать, а затем подвергать утилизации в соответствии с действующими инструкциями МЗ РБ. Режимы обеззараживания аналогичны применяемым в отношении профилактики заражения гепатитами В,С,Д.
    6. После использования режущие, колющие и др. инструменты многоразового использования следует поместить в жесткие влагонепроницаемые, маркированные контейнеры для дезинфекции
    7. Для предупреждения уколов иглами не следует вновь надевать колпачки на использованные иглы, снимать иглы с разовых шприцев руками (только пинцетом), так как при этом увеличивается риск травматизации
    8. Все рабочие места должны быть обеспечены инструктивно-методическими документами, дезинфицирующим раствором и аптечкой для проведения экстренных профилактических мероприятий в случае аварийных ситуаций
  • 8274. ВИЧ-инфекция
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. А.С. Шевелев, СПИД - загадка века; М.,1991г.
    2. Б.И. Веркин, Ю.Л. Волянский, Л.М. Марчук и др., Синдром приобретенного иммунодефицита. Возможные механизмы взаимодействия вируса иммунодефицита человека с клетками организма; Харьков, 1988.
    3. М. Адлер, Азбука СПИДа; М.: Мир, 1991.
    4. Н.К. Шарова, А.Г. Букринская, Особенности взаимодействия белков в составе вирионов ВИЧ-1; Вопросы иммунологии, 1990, т.3, №3, с. 202-206.
    5. Возможно выделен новый тип вируса иммунодефицита человека - ВИЧ-3; Вопросы вирусологии, 1990, т.35, №1, с. 82.
    6. Л.А. Кожемякин, В.Г. Бондаренко; Нестабильность генома и СПИД. Биохимия, 1992, т. 57, в. 9, с. 1417-1426.
    7. В.П. Кузнецов. Система интерферона при ВИЧ-инфекции. Вопросы вирусологии. 1991, т. 36, №2, с. 92-96.
    8. Т.А. Бектимиров. Вирус иммунного дефицита человека типа 2. Вопросы вирусологии. 1990, т. 35, №3, с. 180-183.
    9. М.И. Букринский. Строение генома и экспрессия генов вируса иммунодефицита человека (обзор иностранной литературы). Вопросы вирусологии. 1987, т.32, № 6, с. 649-656.
    10. MED/96036380. Haubrich RH, Flexner C, Lederman MM, Hirsch M, Pettinelli CP, Ginsberg R, Lietman P, Hamzeh FM, Spector SA, Richman DD. A randomized trial of the activity and safety of Ro 24-7429 (Tat antagonist) versus nucleoside for human immunodeficiency virus infection. The AIDS Clinical Trials Group 213 Team. J Infect Dis 1995 Nov;172(5):1246-52.
    11. MED/96217734. Jacobsen H, Hanggi M, Ott M, Duncan IB, Owen S, Andreoni M, Vella S, Mous J. In vivo resistance to a human immunodeficiency virus type 1 proteinase inhibitor: mutations, kinetics, and frequencies. J Infect Dis. 1996 Jun;173(6):1379-87.
    12. MED/96147316. Goldman AI, Carlin BP, Crane LR, Launer C, Korvick JA, Deyton L, Abrams DI. Response of CD4 lymphocytes and clinical consequences of treatment using ddI or ddC in patients with advanced HIV infection. J Acquir Immune Defic Syndr Hum Retrovirol. 1996 Feb 1;11(2):161-9.
    13. CDC AIDS Daily Summary 5/12/97. "AIDS Vaccine Proving to Be an Elusive Goal"
  • 8275. ВИЧ–инфекция и СПИД
    Безопасность жизнедеятельности

    Данный диагноз СПИД основывается на клинических симптомах и результатах теста на антитела к ВИЧ. Диагноз СПИД устанавливается в случае выявления у пациента одного из конкретных заболеваний, фигурирующих в перечне (оппортунистические инфекции и отдельные виды рака) и свидетельствующий о лежащем в основе заболевания иммунодефиците. При этом следует исключить возможность других причин иммунной недостаточности. Для постановки диагноза СПИД достаточно наличие только лишь генерализованной саркомы Капоши или стрептококкового менингита. СПИД характеризуется наличием оппортунистических заболеваний. Оппортунистическая болезнь - это болезнь, которая обычно не создает проблем, если организм способен бороться с ней с помощью иммунной системы, но которая становится серьезной проблемой в случае возникновения иммунодефицита. Причиной многих из этих заболеваний являются микроорганизмы, которые используют предоставленную в результате ослабления иммунной системы организма возможность для своего роста, размножения и инициации болезни. Кроме того, этими болезнями заболевают люди, иммунная система которых подавлена искусственным образом в результате проводившегося лечения. Такая терапия часто назначается пациентам, страдающим онкологическими заболеваниями или подвергшимся операции по пересадке органа. У здоровых людей эти микроорганизмы не привели бы к болезни. У людей, пораженных СПИД, отмечалось наличие целого ряда видов рака. Наиболее распространенным из них является саркома Капоши, вызывающая появление плоских или приподнятых участков кожи розового или пурпурного цвета.

  • 8276. Вища освіта в Україні в період визвольних змагань 1917–1920 рр.
    История

    З 1919 року у зв'язку з переходом влади до Радянського уряду в Україні розпочинається перебудова педагогічної освіти і створення вищої педагогічної школи. Ставилося завдання підготовки не просто вчителів, а вчительських кадрів нового суспільства. Нарком освіти України розробив спеціальну інструкцію про реорганізацію навчального процесу в учительських семінаріях та інститутах, головними положеннями якої були: ознайомлення з історією революційного руху, історією побудови соціалізму, введення ручної праці, образотворчого мистецтва, курсу українознавства; ознайомлення з найбільш практичними методами дослідження здібностей учнів, розвитку в майбутніх учителів любові до продуктивної праці; ознайомлення їх не лише в теорії, а й на практиці з методами створення самоврядування у школі. 21 травня 1919 р. була створена комісія для реформи педагогічних навчальних закладів у складі педагога-методиста О.Ф. Музиченка, директора Київського учительського інституту К.М. Щербини. В основі роботи педагогічних вузів були покладені матеріали Московської наради з підготовки вчителів (18-25 серпня 1918р.). Кількома директивами уряду було знято юридичні перепони на шляху здобуття вищої освіти. Вища школа стала доступною для всіх трудящих. Ці питання в Україні вирішувала Рада робочо-селянської оборони, яка приїжджала до Чернігова у зв'язку з наступом на Київ денікінської армії. Рада оборони схвалила створення педагогічних інститутів у Чернігові (вересень 1919 р.), Полтаві (червень 1919р.), Херсоні (липень 1919р.), Житомирі (жовтень 1919р.). Рада виходила з тих міркувань, що чим нижчим був ступінь школи, тим глибшою і серйознішою мала бути педагогічна підготовка.

  • 8277. Вища освіта у Естонії. Порівняльна характеристика з Україною
    Педагогика

    Проблема української вищої освіти - це засилля малих вишів, які не відповідають своєму високому статусу і не можуть готувати кваліфікованих фахівців, вважає Френсіс Кернкрос, ректор коледжу Екзетер Оксфордського університету. За даними Міністерства науки та освіти, в Україні зараз нараховується 350 вищих навчальних закладів, і, вітчизняні чиновники також вважають, що цю кількість необхідно скоротити як мінімум втричі. Ще одна проблема, яка відсуває українські виші на "освітянські задвірки" - це сама якість навчального процесу та кваліфікація викладачів. На думку Френсіс Кернкрос, викладачі українських університетів не бажають займатися самоосвітою, зокрема, не читають сучасної іноземної літератури зі свого фаху, студенти ж - не гребують списуванням. "В українських ВНЗ занадто багато випадків, коли студенти дозволяють собі списувати на екзаменах. В Америці чи Англії за такі речі відраховують. В Україні ж можливо взяти мобільний телефон на пару, або просто навіть здати чужу роботу замість своєї! Виходить, тут списування це просто-таки принцип університетського життя. Українці мають зрозуміти - навчання в університеті робить вас багатшими, це досвід. Спершу ви вкладаєте гроші у навчання, а потім ці гроші дуже швидко повертаються до вас у вигляді хорошої зарплати. Українці мають звикнути до думки, що освіта - це дорога справа", - впевнена пані Кернкрос.

  • 8278. ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни
    История

    Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади між самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна влада в її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, що належать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції. Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право і конституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собою розподіл роботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації і контролю. Розподіл влад - це не застигнутий стан відокремлених структур, а працюючий, діючий механізм, досягаючий єдності на основі складнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальної ситуації. Загальний принцип єдності і розподілу влад конкретизується в залежності від примінення в різних історичних ситуаціях і положеннях. Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу, співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова умова: не повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакше стануть не можливі взаємоконтроль, здержки і противаги, і отже, розподіл влад і правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права і конституції, правами людини. Крім того він є під контролем народу. Важливе значення має орган конституційного нагляду. З його допомогою забезпечується конституційність усіх законів і підзаконних нормативних актів. В системі здержок і противаг, на випадок необдуманних, поспішних рішень законодавця, виправляючу роль грає глава держави (відкладне вето, в певних випадках назначення дострокових виборів і інші його повноваження). Без цього механізм розподілу влади буде недосконалим.

  • 8279. Виявлення впливу вуглецю на міжатомну взаємодію сплавів на основі заліза і нікелю
    Производство и Промышленность
  • 8280. Віброізоляція та врівноваження машин
    Производство и Промышленность