Вiдповiдальнiсть у мiжнародному правi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вiдповiдальнiсть у мiжнародному правi
План
1. Поняття мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi
2. Пiдстави мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi держав
3. Види i форми вiдповiдальностi
4. Мiжнародно-правовi зобовязання, що виникають у звязку з заподiянням шкоди внаслiдок учинення дii, що не становить мiжнародного протиправного дiяння
Список використаноi лiтератури
1. Поняття мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi
Вiдповiдальнiсть у мiжнародному правi вiдiграСФ важливу роль в забезпеченнi стабiльного функцiонування мiжнародноi системи. Комiсiя мiжнародного права ООН визначила змiст мiжнародноi вiдповiдальностi як тi наслiдки, якi те або iнше мiжнародно-протиправне дiяння може мати вiдповiдно до норм мiжнародного права в рiзних випадках, наприклад наслiдку дiяння в планi вiдшкодування збитку й вiдповiдних санкцiй. У науцi мiжнародного права пiд мiжнародно-правовою вiдповiдальнiстю розумiються конкретнi негативнi юридичнi наслiдки, що наступають для субСФкта мiжнародного права в результатi порушення iм мiжнародно-правового зобовязання
У цiлому можна вiдзначити, що поняття мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi характеризуСФться наступними ознаками: наступаСФ вона за здiйснення мiжнародного правопорушення; реалiзуСФться на основi норм мiжнародного права; повязана з певними негативними наслiдками для правопорушника; спрямована на змiцнення мiжнародного правопорядку
Норми, що визначають вiдповiдальнiсть держав у мiжнародному правi, утворять особливий мiжнародно-правовий iнститут. Змiст цього iнституту змiнювалося вiдповiдно до змiн у розвитку мiжнародного права
Норми, що становлять iнститут мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi, носять переважно звичайний характер, що надаСФ пiдвищену значимiсть iхньоi кодифiкацii. Комiсiя мiжнародного права ООН провела бiльшу попередню роботу iз цього питання. Вiсiм доповiдей свого спецiального доповiдача iталiйського професора Р. Аго, зроблених iм в 1969 1980 р., були покладенi КомiсiСФю в основу ч. 1 проекту статей про вiдповiдальнiсть держав Походження мiжнародноi вiдповiдальностi. З 1981 р. комiсiя працюСФ над частинами 2 i 3 проекти статей Змiст, форми й обсяг мiжнародноi вiдповiдальностi i Здiйснення мiжнародноi вiдповiдальностi й урегулювання суперечок.
РЖнший важливий напрямок у дiяльностi Комiсii мiжнародного права ООН пiдготовка проекту Кодексу злочинiв проти миру й безпеки людства, що проводилася з 1947 по 1954 р. i вiдновила в 1982 г.
2. Пiдстави мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi держав
Пiдставою мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi держави СФ порушення iм мiжнародного зобовязання, тобто здiйснення цiСФю державою мiжнародного правопорушення. Щоб зробити висновок про наявнiсть мiжнародного правопорушення, необхiдно встановити, що мало мiiе дiя або бездiяльнiсть посадових осiб або органiв держави, що по дiючих нормах мiжнародного права може бути вменено державi, i це поводження порушило мiжнародне зобовязання даноi держави [1, c. 117].
У звязку з тим що держава може робити певнi дii або не дiяти за допомогою своiх органiв i посадових осiб, йому може ставитися мiж народ але-протиправне поводження лише таких iндивiдiв, якi мають статус органа держави або його посадовоi особи. Дiя або бездiяльнiсть цих осiб, що порушуСФ норму мiжнародного права, розглядаСФться в мiжнароднiй практицi як поводження самоi держави
Держава буде нести мiжнародну вiдповiдальнiсть за дii свого законодавчого органа в тому випадку, якщо вiн прийняв закон або iнший нормативний акт, що йде врозрiз iз мiжнародними зобовязаннями даноi держави. Пiдставою для виникнення вiдповiдальностi буде офiцiйне оприлюднення такого акту парламенту. Неприйняття ж парламентом держави законодавчого акту, що необхiдний для виконання його мiжнародного зобовязання, може поспричиняти вiдповiдальнiсть даноi держави тiльки у випадку, якщо це заподiяло моральний або матерiальний збиток
Найбiльш часта держава вiдповiдаСФ за дii або бездiяльнiсть своiх виконавчих органiв: мiнiстерств i вiдомств, армiйських i полiцейських пiдроздiлiв, прикордонних i спецiальних служб, аж до нижчоi ланки виконавчоi влади.
Вiдповiдальнiсть держави може мати мiiе й внаслiдок порушення його мiжнародних зобовязань дiями або бездiяльнiстю нацiональних судiв. Звичайно, суди при вiдправленнi правосуддя не повиннi залежати вiд iнших галузей влади й пiдкорятися тiльки закону, але при цьому суди СФ органами держави. Тому iхнСФ поводження розглядаСФться в мiжнароднiй практицi як поводження самоi держави.
Державi також ставиться поводження його адмiнiстративно-територiальних одиниць i органiзацiй, уповноважених виконувати державно-владнi функцii, зокрема при перевищеннi ними своiх повноважень, установлених внутрiшньодержавним правом, або порушеннi iнструкцiй, що ставляться до iхньоi дiяльностi (ст. 11 проекту статей). Держава не може ухилитися вiд вiдповiдальностi, посилаючись на та обставина, що вiдповiдно до внутрiшнього законодавства цi дii не випливало робити або випливало робити iншим способом. У Вiденськiй конвенцii про право мiжнародних договорiв 1969 р. установлено, що держава не може посилатися на положення свого внутрiшнього права як виправдання для невиконання iм д