Вiдповiдальнiсть у мiжнародному правi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
оговору (ст. 27).
Тiльки у випадку, якщо особа дiяла або не дiяла не в якостi посадового особи або органа держави, його поводження не ставиться державi. Однак, якщо фiзична особа, що не володiСФ офiцiйним державним статусом, своiми дiями зазiхаСФ на охоронюванi мiжнародним правом права й iнтереси iншоi держави, держава, що не забезпечила захист цих прав i iнтересiв, буде нести мiжнародно-правову вiдповiдальнiсть. Найчастiше цi дii фiзичних осiб зводяться до замаху на честь i достоiнство iноземноi держави, образа його прапора й герба, замаху на честь i достоiнство, життя й здоровя представникiв iноземних держав i т.п. Зрозумiло, за самi дii приватних осiб держава не несе вiдповiдальностi. Воно вiдповiдаСФ за невиконання своiх зобовязань по забезпеченню прав i законних iнтересiв iноземноi держави на своiй територii, що виразилося в бездiяльностi державних органiв, покликаних захищати цi права й iнтереси.
Те або iнше дiяння органiв держави i його посадових осiб може вважатися пiдставою для мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi тiльки в тому випадку, якщо в наявностi буде сукупнiсть наступних ознак, що утворять склад мiжнародного правопорушення: 1) протиправний характер поводження держави, що виразився в дii або бездiяльностi його органiв i посадових осiб; 2) наявнiсть шкоди як результату протиправного поводження держави; 3) причинно-наслiдковий звязок мiж поводженням держави й шкiдливим результатом, що наступив.
Шкiдливий результат або збиток, заподiяний протиправним поводженням держави, може бути двоякого роду: матерiальним (збиток, заподiяний життя й здоровю людей, майну, фiнансам держави) i нематерiальним (наприклад, порушення державного суверенiтету, замах на честь i достоiнство держави й т.п.). РЖнодi протиправним поводженням держави заподiюСФться одночасно як матерiальний, так i нематерiальний збиток.
Вiдносно провини як пiдстави мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi держави СФдиноi думки в науцi мiжнародного права немаСФ. У мiжнароднiй практицi й доктринi вважаСФться, що будь-яке мiжнародно-протиправне поводження держави винне. Разом з тим при здiйсненнi мiжнародних делiктiв (простих правопорушень) держава-порушник маСФ право доводити свою невиннiсть, наприклад при порушеннi режиму територiального моря, винятковоi економiчноi зони й континентального шельфу, прикордонних iнцидентах i т.д., i посилатися при цьому на форс-мажорнi обставини, непередбачений випадок або нещастя (ст. 31 проекту статей). Здiйснення ж мiжнародних злочинiв у силу специфiки цих протиправних дiянь може бути тiльки винним [4, c. 97].
Слiд зазначити, що загальнi змiни, що вiдбулися в мiжнародному правi в сучасну епоху, наклали вiдбиток i на iнститут мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi. Так, вiдбулися iстотнi змiни в пiдставах мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi; зявилися новi склади мiжнародних правопорушень, яких не було в класичному мiжнародному правi; перетерпiли змiни способи реалiзацii мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi. У мiру розвитку й удосконалювання мiжнародного права в цiлому буде вдосконалюватися й iнститут мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi.
3. Види i форми вiдповiдальностi
РЖснуСФ два види мiжнародно-правовоi вiдповiдальностi держав: полiтична i матерiальна. Деякi автори подiляють таку вiдповiдальнiсть на матерiальну i нематерiальну, виходячи з того, що мiжнародно-правова вiдповiдальнiсть завжди буде виступати в полiтичнiй формi.
Полiтична вiдповiдальнiсть, як правило, супроводжуСФться застосуванням у вiдношеннi держави-поруш-ницi примусових заходiв i сполучаСФться з матерiальною вiдповiдальнiстю.
Найбiльш поширеними формами полiтичноi вiдповiдальностi СФ: сатисфакцiя, ресторацiя, рiзноманiтнi форми обмежень суверенiтету (наприклад, призупинення членства або виключення iз мiжнародноi органiзацii декларативнi рiшення.
Сатисфакцiя (задоволення) як форма полiтичноi вiдповiдальностi припускаСФ обовязок держави-правопорушницi надати задоволення не матерiального характеру, вiдшкодувати моральну шкоду, заподiяну честi i гiдностi iншоi держави.
Сатисфакцiя може виявитися в таких дiях держави-делiквента (винного субСФкта, що зобовязаний вiдшкодувати шкоду, заподiяну правопорушенням):
офiцiйне вираження жалю або спiвчуття;
приношення вибачень;
приношення запевнень у тому, що подiбнi акцii не повторяться в майбутньому;
карне покарання винних осiб;
видання нормативного акту з визнанням своСФi провини з тим, щоб подiбнi дii не повторювалися в майбутньому;
посилання спецiальноi делегацii в ображену державу;
вшанування постраждалоi держави шляхом пiдняття прапора постраждалоi держави в столицi держави-делiквента, або вiддання iй честi вiйськовим формуванням з артилерiйським салютом або виконанням ii державного гiмну, або сполученням того
й iншого i т.п.
Застосування певних видiв сатисфакцiй залежить вiд заподiяноi шкоди i конкретноi полiтичноi ситуацii.
Ресторацiя це такий вид полiтичноi вiдповiдальностi, що являСФ собою вiдновлення правопорушником колишнього стану (статус-кво) i виконування ним усiх несприятливих наслiдкiв цього. Прикладом ресторацiй можуть служити звiльнення незаконно зайнятоi територii i несення в звязку з цим майнових витрат.
Обмеження суверенiтету держави може виступати в рiзних формах. Класичним прикладом цього виду вiдповiдальностi, застосовуваного в комплексному видi, можуть слугувати зас