Вiзантiйський iсихазм та давньоруська печерна аскеза
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Нацiональний унiверситет
тАЬКиСФво-Могилянська академiятАЭ
Курсова робота на тему:
тАЬВiзантiйський iсихазм
та давньоруська печерна аскезатАЭ
Кафедра культурологii
Робота студентки ФГНС РЖРЖРЖ курс
Ворон Марини Василiвни
Керiвник: Р.В.Демчук
м. Киiв 2001 рiк
План
Вступ3
Роздiл РЖ. Зародження аскетизму7
Роздiл РЖРЖ. Вiзантiйський iсихазм12
2.1. Афон колиска християнського аскетизму12
2.2. Змiст iсихастськоi фiлософii та основнi представники iсихазму13
2.3. тАЬПупомудрятАЭ чи глибока фiлософiя самозаглиблення?17
Роздiл РЖРЖРЖ. Давньоруська печерна аскеза20
3.1. Формування печерних осередкiв у Давнiй Русi20
3.2. Отцi-аскети23
Висновки26
Лiтература29
Епiграф
Сперши бороду на груди,
впер вiн зiр у одну точку
i сидiв отак недвижно
довго-довго, наче спав
Зразу все немов померкло
перед ним, i дрож пробiгла
по худiм старечiм тiлi,
i зомлiли змисли всi
РЖ.Франко
Вступ
тАЬРЖсихазмтАЭ у Вiзантii та тАЬпечерна аскезатАЭ Киiвськоi Русi належать до СФдиного ареалу греко-православного свiту. РЖ це СФ знаковим, оскiльки Православна Церква хоча i називаСФться як правило Схiдною, вважаСФ себе тим не менш Церквою Вселенською. Остання не обмежуСФ себе сферою певноi культури, спадком еллiнiстичноi чи будь-якоi iншоi цивiлiзацii, будь-якими формами культури, характерними лише для культури Сходу. Що, здавалося б , спiльного мiж еллiнiзмом та руською культурою, хоча християнство у Киiвськiй Русi вiзантiйського походження? Православя обСФднало багато рiзних культур, давши iм СФдину вiру, обСФднавчу iдею.
Метою цiСФi роботи, у бiльш вузькому значеннi, СФ дослiдити етапи становлення аскези та мiстики, зокрема мiстичноi фiлософii iсихастiв у Вiзантii, i на цьому тлi показати самобутнiсть самiтництва Давньоi Русi. В широкому значеннi розгорнути картину духовних пошукiв особистостi у контекстi схiдноi мiстики, показати намагання iндивiда тАЬпiзнати самого себетАЭ через СФднання з Богом, через глибоку та багато в чому незрозумiлу аскезу. Бiльше того, цiкаво прослiдкувати як змiнюСФться сама людська природа на шляху свого освячення, обожнення, як виправдовуСФться той iмператив, що тАЬБог став людиною для того, щоб людина могла стати БогомтАЭ.
Зрештою, ця робота допоможе збагнути, що iснують речi недосяжнi для розумiння i дещо, за висловом Канта, необхiдно залишити для вiри. Недарма сам апостол Павло каже: тАЬЯ не знаю. Бог знаСФ.тАЭ
Перш нiж перейти до конкретного розгляду, необхiдно дати коротке визначення iсихазму. Як визначаСФ енциклопедичний словник iсихазм або гесiхазм (вiд гр. hesychia внутрiшнiй спокiй, вiдреченiсть) фiлософська, мiстична та суспiльно-полiтична течiя у Вiзантii XIV ст., основнi положення якоi були теоретично обТСрунтованi ГригорiСФм Синаiтом, григорiСФм Паламою, МиколаСФм Кавасiлою. Виникла у середовищi монахiв-внахоретiв з Афону, якi провiдували уявлення про iснування вiчного нетваринного божественного свiтла, що зявилось пiд час Преображення Христа i просяяло iм (афонським аскетам) у нагороду за вiдлюдне життя. Необхiдною умовою сприйняття цього божественного свiтла iсихасти проголосили мiстичне споглядання, спокiйне зосередження на одному пунктi, яке б вiдволiкало думки вiд всього, що навколо. Вiдомi заклики до суворого аскетизму, повноi зневаги до особистостi, смирення перед Божою волею. Константинопольський собор пiдтвердив iсихазм в iдеологiчнiй боротьбi Вiзантii. Надалi iсихасти мали значний вплив на православну догматику, екзегетику, антропологiю.
Досить багато матерiалу iснуСФ з iсторii дослiдження даноi теми, хоча й дещо суперечливого.
Вiзантiйський iсихазм дослiджували патрологи, iсторики Вiзантii та церковнi iсторики. Насамперед слiд згадати магiстерську дисертацiю iгумена Модеста (Стрельбицького), в якiй вiн пише про Св.Григорiя Паламу як про одного з великих подвижникiв благочестя християнського, як про вчителя та захисника Грецькоi церкви у боротьбi з папiзмом за православя та свою самостiйнiсть. Ця робота була поштовхом для подальшого вивчення творчостi та богословя Св.Григорiя Палами та iнших iсихастiв. Так зявляСФться стаття Г.НедСФтовського про Варлаама та його послiдовникiв, в якiй йдеться про iсихастськi дискусii XIV ст. Автор виправдовуСФ Варлаама i не бачить в цьому тАЬсвiдомого агента католицькоi пропагандитАЭ. Загалом, змiст статтi свiдчить про те, що автору була чужа духовна суть i iсихастського руху. Важливою СФ також праця з iсторii Афону, написана тонким знавцем iсторii Православя СФпископом ПорфирiСФм (Успенським). Вiн доводить, що iсихазм СФ дуже давнiм явищем i сягаСФ витокiв монашества; практика мовчальникiв так би i залишилась, на думку Порфирiя, таСФмницею, якби ii не виявив калабрiйський монах Варлаам.
Важливим джерелом як з iсторii вiзантiйськоi Церкви, так i з iсторii iсихазму СФ тАЬСинодик в Недiлю ПравославятАЭ. Цей документ зявився завдяки Федору РЖвановичу Успенському. Висновки цього росiйського вiзантинiста важливi для маловивчених сторiн iсихастських дискусiй, але в них СФ дещо спрощений схематизм та внутрiшнi протирiччя, Загалом, Ф.РЖ.Успенський став продовжувачем традицiй нерозумiння вiзантiйських iсихастi?/p>