Відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
План
Вступ
- Історичний аспект досліджуваної теми
- Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані спяніння, наслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
- Судово-психіатрична оцінка осіб, що вчинили злочини в стані спяніння, васлідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
Висновки
Список використаних джерел
кримінальне спяніння злочин відповідальність
Вступ
Необхідність теми, яка розглядається в рефераті, викликана нагальною потребою вирішення на практиці проблеми притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які скоїли злочин у стані спяніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
В теоретичному аспекті висвітлення питання щодо осудності винного субєкта в такому стані сприятиме усуненню прогалин у розгляді більш загального інституту кримінального права України субєкта злочину та його кримінальної відповідальності.
Нестабільність соціально-економічних та політичних процесів у перші роки незалежності України й на сучасному етапі демократизації українського суспільства призвели до збільшення проявів девіантної поведінки громадян пияцтва, наркотизму і зростання на цьому ґрунті злочинів, які перебувають у центрі уваги як держави, так і суспільства в цілому.
Високий рівень злочинності та смертності, зруйновані людські долі все це лише незначна частина тієї ціни, яку суспільство платить за малоефективне запобігання вказаним явищам. Зокрема, в Україні показник смертності від вживання неякісного й фальсифікованого алкоголю щорічно перевищує 9 тис. осіб, а частка випадків, які стосуються неповнолітніх, становить майже пяту частину загальної їх кількості. Водночас, за даними МВС, кількість померлих від наркоманії з числа тих, які перебувають на обліку, у 2007 р. становила 1137 осіб, із них 5 неповнолітні.
Вищесказане засвідчує, що зловживання алкоголем та наркотиками є гострою не лише медико-психологічною та соціальною проблемою, що не одержала до сьогодні належного вирішення, а й кримінологічною, оскільки вживання алкоголю та наркотиків продовжує залишатися однією з основних детермінант учинення багатьох злочинів. Окрім того, за даними МВС України, поряд зі зростанням кількості споживачів алкоголю та наркотиків досить високим залишається число злочинів, вчинених ними в стані спяніння. Так, у 1992 р. було зареєстровано 6533 таких злочинів. Пік цього виду злочинності випав на 1995-1996 рр., коли було зареєстровано 7414 і 7435 злочинів відповідно. В наступні роки і досі аналізований вид злочинів характеризується поступовим зниженням із коливанням в окремі роки. Так; у 2002 р. було зареєстровано 4853 таких злочинів, у 2003 р. 3995, в 2005 р. 4070, а в 2007 р. 3973 злочини.
Суспільно небезпечні наслідки злочинів, які вчинюються в стані спяніння, потребують не тільки застосування соціально-економічних, медичних, правових та інших заходів впливу, а й проведення науково-теоретичного дослідження стану, детермінант поширення та пошуку ефективних методів запобігання цьому небезпечному соціально-правовому явищу.
1. Історичний аспект досліджуваної теми
Питання про відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані спяніння, кримінальним правом традиційно розглядається у контексті проблеми осудності. Разом з тим саме вивчення питань кримінальної відповідальності осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння в стані спяніння, має важливе теоретичне й практичне значення для дослідження більш загальної проблеми субєкта злочину в кримінальному праві України.
Положення про відповідальність за вчинення подібних злочинів у вітчизняному кримінальному законодавстві знайшло відображення не одразу. За своєю суттю кримінальну відповідальність довгий час було передбачено лише за вчинення злочинного діяння в стані алкогольного спяніння, яке на розсуд суду могло бути визнано обтяжуючою обставиною. Водночас згідно із ст. 21 Кримінального кодексу України 2001 р., який нещодавно набув чинності, відповідальність настає за вчинення злочину не тільки в стані алкогольного спяніння, а й також внаслідок наркотичного спяніння або в разі вживання одурманюючих засобів.
Безпосередня історія розвитку цього інституту кримінального права була такою. Керівні начала з кримінального права Російської республіки 1919 р. не передбачали відповідальності за скоєння злочину в стані спяніння.
Перший Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. не розглядав стан спяніння як обставину, що виключає кримінальну відповідальність, якщо особа призвела себе до такого стану спеціально задля вчинення злочину.
Основні начала кримінального законодавства СРСР 1924 р. також не вирішували питання про відповідальність осіб, що скоїли злочин у подібному стані. Кримінальний кодекс УРСР 1927 р. зазначав, дублюючи КК РРФСР 1926 p., що особи, які вчинили злочин у стані неосудності, звільняються від кримінальної відповідальності; до того ж у примітці до цієї норми особливо відзначалось те, що її дія не поширюється на осіб, які вчинили злочин у стані спяніння. Основи кримінального законодавства СРСР 1958 р. та КК УРСР 1960 р. аналогічно тлумачили вирішення цієї проблеми: особи, що вчинили злочин у стані спяніння, не звільняються від кримінальної відповідальності; в цьому випадку (як і в усіх попередніх нормативних згадках про цю відповідальність) мова йшла саме про стан алког