Відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?о вживання наркотиків, а також психічній та фізичній залежності від них, як і алкоголізм, призводить до глибоких змін особистості та виснаження організму.
До одурманюючих засобів, що спричиняють токсичне спяніння, відносять:
1) психотропні речовини, включені до спеціального переліку заборонених засобів;
2) різноманітні речовини промислового, побутового та іншого призначення;
3) деякі прекурсори (речовини, які використовують для виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин) [4, с. 74].
Вдихання перерахованих речовин викликає одурманюючий стан. Картина спяніння найчастіше нагадує за зовнішніми ознаками стан алкогольного спяніння, а особа відчуває приємний стан ейфорії, а також загального соматичного благополуччя; особа стає зухвалою, багатослівною, грубою та навязливою. Часте використання або користування одурманюючими засобами може призвести до токсикоманії хвороби, викликаної зловживанням одурманюючих речовин, що спричиняє залежність від них. Токсикоманія може бути викликана також і систематичним вживанням токсичних речовин, а також у разі вдихання токсичних засобів, зокрема засобів побутової хімії, які доступні не тільки дорослим, а й дітям через можливість їх легального придбання. Можливість відрізнити стан патологічного спяніння від звичайного фізіологічного має істотне значення для вирішення питань про притягнення осіб, що скоїли різноманітні злочини в стані спяніння, до кримінальної відповідальності або звільнення від неї. Кримінальний кодекс України 1960 р. передбачав примусове лікування лише хронічних алкоголіків та наркоманів, у свою чергу, КК 2001 р. не конкретизує категорії осіб, до яких може бути застосовано подібні заходи; разом з тим до переліку небезпечних для життя хвороб чинне законодавство України відносить поряд з туберкульозом, психічними захворюваннями, СНІДом також хронічний алкоголізм та наркоманію (на жаль, на сьогодні до цього переліку не включено токсикоманію).
Беззаперечним є той факт, що спяніння є передумовою скоєння багатьох злочинів. Тому кримінальне законодавство України визнає стан спяніння обставиною, що обтяжує відповідальність (ч. 1 п. 13 ст. 67 нового КК України).
Залежно від характеру злочину суд вправі не визнати вчинення злочину особою у стані спяніння обставиною, що обтяжує відповідальність, у випадках, коли:
а) вчинення злочину взагалі не повязане зі станом спяніння винуватої особи;
б) субєкт був доведений до стану спяніння всупереч його волі.
Якщо суд не визнає цю обставину обтяжуючою, він повинен спеціально вказати про це у вироку, мотивувавши своє рішення [2, с. 129].
- Судово-психіатрична оцінка осіб, що вчинили злочини в стані спяніння, васлідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
Однією з найбільш постійних і складних судово-психіатричних експертиз є експертизи осіб, що скоїли правопорушення в результаті зловживання алкоголем, наркотичними засобами та речовинами, які можуть спричиняти токсикоманію. Психічні порушення відображаються в психічній неврівноваженості, емоційній нестійкості, подразливості, швидкому переключенню уявлень у рухові акти, спробах передчасної реалізації виниклих намірів і загальному психомоторному збудженні. Однак ці психічні розлади не можна розглядати ізольовано, загалом поза звязком з особою. Алкогольне спяніння виявляє схильності особи, приховані наміри, знижує можливості до супротиву здійсненню злочину. В свідомості хворого можуть легко зявлятися неочікувані, дивні думки, що негайно реалізуються в дії. В практиці експертизи спостерігаються стани звичайного алкогольного спяніння з істеричними явищами (фантазуванням, вигадками, самозвинуваченнями та ін.), елементами перебільшення, бешкетування, розпусності тощо. Відношення оточуючих завжди відбивається на поведінці і характері дій спянілих. Так, вони, наштовхуючись на активну протидію з боку оточуючих, часто докорінно змінюють свою поведінку, намагаються виправдовуватись, уникнути відповідальності [8; с.74].
Таким чином, психічні зміни, що виникають в результаті дії алкоголю, відбиваються на вчинках спянілих і формуванні в них задуму, характеру виконання злочину. Разом з тим у стані звичайного алкогольного спяніння немає тієї сукупності ознак, які властиві присмерковому (сутінковому) розладу свідомості. Це свідчить, що психічні розлади при звичайному спянінні не можуть бути ототожнені з психотичними розладами. В деяких випадках при скоєнні злочину в стані звичайного спяніння здатність особи розуміти свої дії і керувати ними лише послаблюється. Все це виключає звичайне алкогольне спяніння в законодавстві з тих психотичних розладів, які обумовлюють неосудність.
Лікарям-психіатрам, судово-психіатричним експертам клінічну картину патологічного спяніння доводиться відновлювати ретроспективно, на основі показань свідків, які містяться в матеріалах карних справ. Свідки, звичайно, показують, що спянілі раптом стали тривожними, розгубленими, відстороненими від реального світу, рухи їх були нечіткими, швидкими, висловлювання їх набули погрозливого характеру. Хворобливі пережиття, котрі раптово виникли, виявляються в секундних репліках, своєрідній напруженій манері себе тримати, нерідко в самих скоєних діях, що мають захисний характер. Для діагностики патологічного спяніння більш цінним є не встановлення факту забув?/p>