Информация

3341. Аналіз педагогічного досвіду формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання
Педагогика
Ефективність розв'язування графічних завдань забезпечується:
- систематичністю в організації розумової діяльності школярів, яка ґрунтується на чіткій системі завдань;
- відсутністю у процесі розв'язування завдань елементів, пов'язаних з непродуктивною роботою учнів (механічним перекреслюванням).
- Узагальнені графічні уміння (спостерігати, будувати зображення, читати графічні рисунки) включають велику кількість конкретних умінь: застосовувати набуті знання для виконання та читання елементарних креслень і графічних рисунків; обирати раціональні прийоми, необхідні для виконання та читання зображень; обирати та здійснювати розумові дії, на яких ґрунтується виконання графічних дій; пояснювати та обґрунтовувати послідовність виконання графічних дій і передбачати їх результат; вибирати основне зображення; вибирати оптимальну кількість зображень тощо.
- Успішне формування умінь з розв'язування графічних завдань можна забезпечити, поєднуючи такі методи:
- прямий шлях управління розумовою діяльністю (використовування алгоритмів, алгоритмічних вказівок);
- поетапне формування розумових дій;
- застосування проблемного або частково пошукового методу (активізація розумової діяльності та формування необхідних якостей шляхом створення проблемних ситуацій).
3342. Аналіз перетворень сігналів
Радиоэлектроника

кГц00ВИД А3,056,50,90360,20ФМ-41E80,101ВИД Б1,28120,95310,25АФМ-84E90,0502ВИД В2,52,52,40,97380,30ФМ-83E70,203ВИД А0,156,50,99420,35КАМ-162E90,2504ВИД Б0,35,58,00,90420,40ФМ-42E80,305ВИД В0,522,40,95440,20АФМ-81E70,106ВИД А0,732,70,97400,25ФМ-83E90,0507ВИД Б0,943,50,99370,30КАМ-164E90,208ВИД В1,22,5500,90500,35ФМ-42E80,2509ВИД А1,53,52,50,95390,40АФМ-84E80,310ВИД Б1,84,5120,97360,20ФМ-82E90,111ВИД В2,03350,99380,25КАМ-163E90,0512ВИД А2,54,5140,90420,30ФМ-49E90,213ВИД Б2,86,5180,95330,35АФМ-85E90,2514ВИД В3,02,5800,97440,40ФМ-81E80,315ВИД А0,2712,50,99390,20КАМ-165E91,016ВИД Б0,48150,90370,25ФМ-42E90,0517ВИД В0,621,60,95500,30АФМ-84E70,218ВИД А0,83,54,50,97450,35ФМ-81E80,2519ВИД Б1,04,57,00,99360,40КАМ-163E90,320ВИД В1,130,80,90380,20ФМ-45E70,121ВИД А1,35,57,50,95420,25АФМ-82E90,0522ВИД Б1,46,59,50,97370,30ФМ-84E90,223ВИД В1,62100,99440,35КАМ-166E80,2524ВИД А2,24,5110,90420,40ФМ-42E80,325ВИД Б2,46,58,50,95330,20АФМ-84E90,126ВИД В2,62,50,10,97500,25ФМ-81E70,0527ВИД А1,93,52,50,99450,30КАМ-165E90,228ВИД Б0,132,70,90460,35ФМ-46E80,2529ВИД В0,32220,95380,40АФМ-82E80,330ВИД А0,53,52,50,97390,20ФМ-88E90,131ВИД Б0,74,5120,99420,25КАМ-163E90,532ВИД В0,92,5110,90440,30ФМ-42E80,233ВИД А1,14,5140,95360,35АФМ-87E90,2534ВИД Б1,3712,50,97390,40ФМ-85E90,335ВИД В1,530,10,99500,20КАМ-162E60,136ВИД А1,78150,90370,25ФМ-42E90,0537ВИД Б1,93,54,50,95450,30АФМ-82E80,238ВИД В2,12180,97380,35ФМ-85E80,2539ВИД А2,34,57,00,99360,40КАМ-163E90,340ВИД Б2,55,57,50,90420,20ФМ-48E90,141ВИД В2,73560,95440,25АФМ-83E90,0542ВИД А2,96,59,50,97390,30ФМ-84E90,243ВИД Б0,24,5110,99360,35КАМ-162E90,2544ВИД В0,42,5440,90500,40ФМ-43E80,345ВИД А0,66,58,50,95330,20АФМ-84E90,146ВИД Б3,53,52,50,97450,25ФМ-84E90,0547ВИД В1,02950,99440,30КАМ-165E90,248ВИД А1,232,70,90400,35ФМ-47E80,2549ВИД Б1,43,52,50,95450,40АФМ-84E80,3Ïðèì³òêà: Çàïèñ 4Å8 îçíà÷àº 4108.
3343. Аналіз плинності кадрів на виробництві
Менеджмент

Коефіцієнт інтенсивності плинності кадрів відношення часткового коефіцієнту плинності по даній групі, яка виділяється по організації в цілому чи по окремим підрозділам, до коефіцієнту плинності, який вираховується по організації в цілому чи по окремим підрозділам. Він показує у скільки разів частковий коефіцієнт плинності по даній групі більше чи менше Кп. Якщо Кі.п.1 це свідчить про середній, порівняно з організацією чи підрозділом рівні плинності кадрів у даній групі; Кі.п. <1 про те, що інтенсивність плинності нижче середнього рівня, тобто про стабільність групи; Кі.п. >1 про збільшену плинність. Значення Кі.п. дозволяють встановити вплив на процес плинності кадрів таких факторів, як стать, вік, рівень освіти, професія, кваліфікація працівників і т.д., а також служить для контролю результативності окремих заходів по зниженню плинності. Проте, низькі значення коефіцієнту інтенсивності плинності кадрів не завжди свідчить про нормальний розвиток колективу. Так Кі.п. 0,5 часто свідчить про старіння колективу.
3344. Аналіз поняття "партійні системи"
Юриспруденция, право, государство
Всього можна окреслити чотири основні соціально-політичні поділи, які становлять основні лінії політичних конфліктів:
1. Соціоекономічний (класовий) поділ. Цей тип наявний в усіх демократичних політичних системах і найповніше відображає структуру партійних систем. Також виражається в конкуренції між партіями (блоками) лівиці та правиці. Однак, останнім часом зменшується вплив цього типу конфлікту на характер політичного змагання.
2. Релігійний поділ. Організаційним вираженням цього типу поділу є конкуренція політичних партій, які представляють релігійну та світську субкультури. Предметом конкуренції стають моральні проблеми, а також проблеми місця і ролі церкви та релігії в житті суспільства. Цього поділу немає у всіх державах Західної Європи, хоча в деяких з них він набув соціального характеру з важливим значенням. Однак сьогодні цей поділ втрачає свою політичну значущість.
3. Культурно-етичний поділ. Вираженням є участь у політичній конкуренції партій, які представляють інтереси національних меншин (субкультур). Проявляється він лише в гетерогенних суспільствах, де етнічні проблеми набувають політичного характеру. Багато дослідників вважають, що процес модернізації спричинив остаточне вилучення з політичного змагання традиційних територіальних (етнічних чи мовних) конфліктів.
4. Поділ центер-периферія. Організаційним вираженням цього типу поділу є змагання між політичними партіями представниками регіональних інтересів і партіями прихильниками централізованої державної організації. Регіоналізм перших у цьому випадку не пов'язаний з етнічними чи мовними відмінностями. [5, c.406-416]
3345. Аналіз правового становища прокуратури Румунії
Юриспруденция, право, государство

Одним словом, румунську прокуратуру фактично не торкнулися важливі інституціональні зміни, що відбулися після 1990 року. Навпаки, прокуратура зберегла багато з тих повноважень, якими вона користалася в період диктатури. До того ж, більшість прокурорів, що одержали свої призначення в період правління Чаушеску, усе ще займають колишні посади. Разючий приклад такого збереження наступності в умовах змін демонструє кар'єру Олександру Тукуляну, який, будучи прокурором високого рангу в Бухаресті, ухвалив у 1985 році продовжити термін попереднього (досудового) слідства дисидента Георга Урсу, згодом убитого у вязниці. Не дивно, що Тукуляну був понижений у посаді (у грудні 1989 року), але продовжував працювати в прокуратурі. У червні 1990 року він знову проявив себе, розпорядившись про арешт декількох сотень громадян на тій підставі, що вони брали участь у "антикомуністичних і антиурядових" демонстраціях, проведених в Університетському Сквері в Бухаресті. У результаті Тукуляну був знову підвищений по службі, зайнявши посаду глави Департаменту Кримінальних Розслідувань, вищої посади в рамках апарата Генерального прокурора. І незважаючи на те, що в листопаду 1996 року вибори, які відбулися, привели до влади тих же демонстрантів з Університетського Скверу, яких Тукуляну відправив у в'язницю. В 1990 року, його професійна кар'єра продовжували свій "метеоритний шлях". Зберігаючи свою високу посаду в апараті Генерального прокурора, у червні 1998 року він був обраний парламентом членом Вищої Ради Магістратури. До всього іншого, його ім'я згадувалося в пресі, як можливого кандидата на посаду Генерального прокурора.
3346. Аналіз правового статусу законодавчої й місцевої влади Угорщини
Юриспруденция, право, государство
Здійснюючи свою владу, Національна Асамблея здійснює наступні повноваження:
1. приймає Конституцію Республіки Угорщина;
2. приймає закони;
3. визначає план соціально-економічного розвитку країни;
4. визначає баланс державних фінансів, затверджує державний бюджет та забезпечує його виконання;
5. приймає рішення щодо програми Уряду;
6. укладає міжнародні договори, що мають особливе значення для міжнародних відносин Республіки Угорщина;
7. приймає рішення щодо оголошення війни та укладення миру;
8. у випадку стану війни чи виникненя загрози збройного нападу з боку іноземних держав (небезпека війни) оголошує кризовий стан і створює Раду оборони;
9. у випадку збройних дій, спрямованих на повалення конституційного ладу чи захоплення влади, а також у випадку небезпечних актів насильства збройних чи підготовлених з допомогою зброї, що загрожують безпеці життя і майна громадян, та у випадках стихійного лиха чи промислових катастроф (надалі усе разом: неминуча потреба) оголошує надзвичайний стан;
10. приймає рішення про розгортання Збройних сил за межами або всередині країни;
11. обирає Президента Республіки, Премєр-міністра, членів Конституційного Суду, Уповноваженого Національної Асамблеї з прав людини та Уповноваженого Національної Асамблеї з прав національних та етнічних меншин, Голову та заступника Голови Державного аудиторського управління, Голову Верховного Суду та Генерального прокурора;
12. за рекомендацією Уряду, поданою після отримання рішення Конституційного Суду, розпускає місцеві представницькі органи, діяльність яких суперечить Конституції; приймає рішення щодо назв, території та розташування округів, щодо надання містам привілеїв округів та щодо формування районів столичного міста;
13. має виключне право оголошувати амністію.
3347. Аналіз практичної діяльності ДП "Молочна логістична компанія"
Маркетинг

При роботі з кожним клієнтом співробітники компанії формують індивідуальні логістичні канали й ланцюжки, сприяючи виконанню основного правила логістики - правила «7R»: потрібний товар (right product) необхідної якості (right quality) у необхідній кількості (right quantity) повинен бути доставлений у потрібний час (right time) і в потрібне місце (right place) потрібному споживачеві (right customer) з необхідним рівнем витрат (right cost).
3348. Аналіз праці К.Маркса \"Маніфест комуністичної партії\"
Философия

Отже, про що саме ідеться у програмному творі марксистів, а саме у «Маніфесті комуністичної партії»? По-перше, наголошується на тому, що вся попередня історія суспільств була історією боротьби класів і навіть в сучасному авторам суспільстві існує ця боротьба. Змінилося лише те, що суспільство розділилося на два табори – буржуазію і пролетаріат. При чому один клас (буржуазія) відверто експлуатує інший – пролетарів, навіть не намагаючись, як раніше, чимось прикрити свою експлуатацію. Завдяки цій надмірній та безжалісній експлуатації, коли людину-пролетаря ставлять на одну ланку із машинами, завдяки яким можна заробляти гроші, буржуазія і накопичує свій капітал. Життя людей за такою схемою є чистими грошовими відносинами і всі його сфери є просто надбудовою над економікою – все вирішує економічно-фінансовий фактор. Автори характеризують пролетаря як людину, в якої немає власності і це є первопричиною та вихідним фактором того, що серед пролетарів панує вже зовсім інша моральна доктрина, змінюються, наприклад, стосунки у сім`ї, вони відмінні від буржуазних, змінюється і ставлення до поняття нації та релігії– тобто пролетар – це людина без національності і здебільшого не релігійна і не віруюча, до поняття закону і моралі – все це бачиться як засіб, яким підтримується панування буржуазії і який забезпечує захист її економічних інтересів. Через те, що в пролетарів немає нічого власного, що треба було б оберігати та примножувати – головним завданням цього класу є руйнація інституту приватної власності взагалі, знищення старих відносин, які пануюють в суспільстві і побудова нових за своїм ідеалом. Отже, в цьому ми бачимо прагнення до розкриття справжньої сутності людського буття, яке характерне для всіх «філософій підозри». Але в рамках «філософії підозри» пропонується не просто зруйнувати (або висловити недовіру(підозру) до, якщо казати м`якше) існуючу культурну реальність, а ще й висунути на її місце якусь свою концепцію. Що ж нам пропонують автори «Маніфесту..»? За Марксом та Енгельсом, всі проблеми суспільства мали вирішитися одним шляхом – пролетарською революцією, результатом якої стане переділ капіталу, перетворення пролетаріату на пануючий клас (і не просто на пануючий клас: однією з фундаментальних ідей марксизму є необхідність та неминучість диктатури одного класу над іншим, тобто тут – диктатури пролетаріату), колективізація всього майна, централізація всіх знаряддь виробництва в руках держави (яка буде уособлювати в собі власне той самий привладний пролетаріат). І, що ще важливо, автори зазначають, що \"доки існують інші класи, а особливо клас капіталістичний, доки пролетаріат з ним бореться (бо з приходом пролетаріату до влади ще не зникають його вороги, не зникає стара організація суспільства), він повинен застосовувати засоби насильства...\", а також що \"відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягненні тільки насильницьким поваленням всього існуючого суспільного ладу». Тобто марксисти зовсім не відмовляються від ідеї насильства, а навіть вітають і заохочують її та вважають вкрай необхідною для здійснення своїх цілей. Отже, кінцевою (і, як я можу від себе зазначити, зовсім утопічною) метою, до здійснення якої мають привести усі ці заходи (революція та інше) є знищення всіх класових відмінностей в суспільстві, досягнення втрати публічною владою свого політичного характеру (а політична влада для марксистів – це впорядковане та законне насильство одного класу над іншим), і створення суспільства (асоціації), в якому вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку усіх. Історія показала, що досягнути марксистського ідеалу неможливо, бо пануючий клас з`явиться знову, тільки у цьому випадку це будуть ті ж самі представники колишнього пролетаріату, в руках яких знову буде накопичуватись капітал, і так далі по колу. Але з точки зору філософії нас має більше цікавити не соціально-економічна сторона питання, а скоріше те, що марксизм став яскравим прикладом «філософії підозри» - побудови власної системи цінностей, висловлювання критики до існуючого становища речей (отої самої звану достеменної дійсність, яка ховається за різноманітними фікціями, створеними для захисту та приховання цієї дійсності), існуючої культури, спроба трактувати дійсність через призму свого бачення (бачення основного героя марксистської філософії підозри – пролетаря).
3349. Аналіз прибутковості
Экономика
29. Ненашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. М.: Высшая школа, 1997г.
1. ОБрайен Дж., Шриватова С. Финансовый анализ и торговля ценными бумагами: Пер.с англ. М.: Дело ЛТД, 1995г.
2. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент: учебник. М.: ИНФРА М, 1996г.
3. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. Тернопіль: Економічна думка, 1999г.
4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Минск: Высшая школа, 1999г.
5. Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: Подготовительный курс. Спб.: АОЗТ “Литера плюс”, 1993г.
6. Справ очник фінансиста предприятия. М.: ИНФРА М, 1996г.
7. Стражев В.И. Аналіз хозяйственной деятельности в промышлености. Минск: Высшая школа, 1999г.
8. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е.В. Кузницовой. М.: Фонд “Правовая культура”, 1995г.
9. Финансы: Учеб. Пособие / Под ред. Л.М. Ковольовой. М.: Финансы и статистика, 1996г.
10. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / под ред. Е.С. Стояновой. М.: Из.-во Перспектива, 1996г.
11. Херес Дж.М. Международные финансы: Пер. с англ..- М.: Информационно издательский дом “Филинъ”, 1996г.
12. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерчиских расчетов. 2-е изд. М.: “Дело Атд”, 1995г.
13. Чумаченько Н.Г. Учт и аналіз в промышленном производстве США М.:, 1971г.
14. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового анализа. М.: ИНФРА М, 1995г.
15. Энтони Р., Рис. Дж.. учт: Ситуации и примеры. М.: Финансы статистика, 1993г.
16. Яцків Т.І. Теорія економічного аналізу. Львів: Світ, 1993г.
3350. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
Экология

При існуючій податковій системі складно ввести ефективну плату за природні ресурси. Прийняті законодавчі акти, що регламентують плату за землю, надра, ліс та інші природні ресурси, не пов'язані між собою. Плати, визначені на основі різної методології та методик розрахунку, концентруючись на прибутку (собівартості) реального природокористувача, не стикаються між собою за абсолютними розмірами. У зв'язку з цим важливо в умовах перехідної економіки сформувати ефективну систему плати за природні ресурси, яка б була складовою частиною податкової системи в цілому. Необхідно змінити, перш за все, концепцію оподаткування, розробити таку стратегію його здійснення, яка була б спрямована на постійне (аж до відображення у платежах повної величини економічної оцінки природних ресурсів) збільшення ролі плати за природокористування у формуванні доходної частини бюджетів за рахунок зниження ставок інших податків. Як перший крок у напрямку екологізації податкової системи Мінприроди РФ за участю наукових організацій було розроблено проект Закону Російської Федерації "Про систему платежів за користування природними ресурсами", в якому визначено загальні принципи введення, встановлення, визначення, справляння та використання платежів за природні ресурси. Проект базується на пріоритетності питання власності. Практичним завданням є отримання комплексних соціально-економічних оцінок природних ресурсів (об'єктів), що дають можливість підійти до оцінки природно-ресурсного потенціалу території в цілому. Розпорядженням Уряду Російської Федерації від 7 травня 1993 р. було прийнято рішення про експеримент по вдосконаленню обліку та соціально-економічній оцінці природного ресурсного потенціалу. Мета експерименту - відпрацювання механізму формування комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів (КТКПР) як інформаційної бази для прийняття екологічно обгрунтованих управлінських рішень у сфері природокористування з урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку територій і збереження навколишнього природного середовища. За станом на 31 грудня 1994 р. в експерименті брав участь 31 суб'єкт Федерації, адміністрації яких офіційно підтвердили свою зацікавленість у його здійсненні і приступили до формування територіальних міжвідомчих органів для реалізації цілей і завдань експерименту. Найбільш активно ця робота проводиться в Московській, Ленінградській, Ярославській та Калузькій областях. Для забезпечення заходів щодо експерименту Мінприроди РФ за участю міністерств і відомств еколого-ресурсного блоку та научних організацій розробило проект під назвою "Порядок формування і ведення комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів" та проект федеральної цільової науково-технічної програми "Кадастр природних ресурсів", а також " Методичні рекомендації з формування та ведення комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів", націлені на координацію дій учасників експерименту на регіональному рівні в рамках першого етапу експерименту. Під керівництвом Мінприроди РФ розроблена система показників і структу баз даних за видами природних ресурсів у складі КТКПР, підготовлено прикладне програмне забезпечення для регіональних органів державного управління в частині комплексної інформації про природно-ресурсний потенціал, розроблені природно - ресурсні відомості, які використовуються в ряді регіонів з метою вдосконалення обліку природних ресурсів і оподаткування у сфері природокористування. Прийняття в 1991 р. Закону РФРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" стало дієвим важелем підвищення ефективності використання природних ресурсів, їх заощадження та передбачення небезпечного забруднення, впровадження системи економічного регулювання природокористування і охорони природного середовища. Основні елементи цієї системи описані в розділі III Закону включають в себе: облік і соціально-економічну оцінку природних ресурсів, фінансування екологічних програм і заходів, використання договорів та ліцензій на комплексне природокористування, плату за викиди і скиди, розміщення відходів, плат; за природні ресурси , питання формування екологічних фондів, екологічного страхування, економічного стимулювання i підтримки екологічного підприємництва.
3351. Аналіз проблеми дидактики вищої школи
Педагогика

Незважаючи на помітне посилення інтересу до педагогіки, у вищих непедагогічних навчальних заставах педагогіку вивчають у мізерному обсягу. Навіть прийняті останніми роками позитивні рішення, за якими педагогіка обсягом нормативних часів уводитися до вищих навчальних закладів, не гарантує істотних змін. По-перше, цих часів явно недостатньо, щоб засвоїти таку складну галузь науки, як педагогіка. А надте навчитися використовувати теоретичні знання для розв'язання професійно-практичних та життєвих ситуацій і завдань, По-другу, бракує кваліфікованих викладачів-педагогів, котрі мають досвід роботи з відповідним контингентом студентів, здатність враховувати специфіку тієї чи тієї діяльності. Нарешті, більшість педагогів-предметників, представників адміністрації вузів, ще самі не подолали дещо поверхового погляду на педагогіку як на другорядну дисципліну в структурі освіти. До того відсутні ґрунтовні розроблення методики її викладання, не виявлено передумов, за якими педагогічні знання стають дійовим компонентом професійної працездатності та життєдіяльності студента.
3352. Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі
Педагогика

НазваАвторКласВидавництвоРік видання12345Основні підручники та навчальні посібники.Буквар (підручник)Вашуленко М.С., Скрипченко Н. Ф.1Освіта2004, 2007Рідна мова (підручник)Білецька М.А., Вашуленко М.С.2Освіта2002Рідна мова (підручник)Білецька М.А., Мельничайко 0.1.3 Освіта2003Рідна мова (підручник)Вашуленко М.С. та ін.4Освіта2004Додаткові підручники та навчальні посібникиСупутник букваря (посібник)Вашуленко М.С, Вашуленко В.Ф.1ТОВ «КІМО»2004Буквар (підручник)Чорна М.М., Грабар Д.І.1Світ1995Буквар (підручник)Луцик Д.В., Проць М.М., Савшак А.С.1Світ2004-2007
3353. Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах
Бухгалтерский учет и аудит
За своїм змістом та задачами аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях народного господарства, але він має деякі особливості в методиці його проведення, що є закономірні, оскільки є специфічною галуззю виробництва.
1. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежить від природно-кліматичних умов. Оскільки останні можуть значно зменшити урожайність, продуктивність праці та інші показники. Тому це необхідно враховувати умови кожного року та кожного господарства. Для отримання максимально можливих правильних висновків про результати господарської діяльності, показники звітного року повинні порівнюватися не з минулорічними, як це робиться в промисловості, із середніми даними за 3-5 років.
2. На протязі року в сільськогосподарських підприємствах неритмічно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, надходить виручка, що є наслідком сезонності даного виду виробництва.
3. В сільському господарстві процес виробництва дуже довгий і не співпадає з робочим періодом. Багато показників можна розраховувати тільки в кінці року. В зв'язку з цим найбільш повний аналіз можна зробити за результатами року. На протязі року аналізується виконання плану агротехнічних заходів по періодам сільськогосподарських робіт.
4. Сільськогосподарське виробництво має справу з живими організмами. Тому на рівень його розвитку складають великий вплив не тільки економічні, а й біологічні, хімічні і фізичні закони, що ускладнює вимірювання впливу факторів на результати господарської діяльності.
5. Основним засобом виробництва є земля, природні особливості якої нерозривно пов'язані з кліматичними умовами. На відміну від інших основних фондів продуктивність землі не піддається точному обліку, причому земля, як основний засіб виробництва не тільки зношується, а навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати. Тому економічний аналіз повинен дати допомогу керівництву високоефективно використовувати цей засіб.
6. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва тим, що в ньому частина продукції використовується для власних потреб, як засобів виробництва: насіння, корми, тварини. Через це товарна продукція, як правило, набагато менша валової у співставних цінах.
7. Оскільки сільськогосподарське виробництво є специфічним, то для його оцінки використовується багато специфічних показників (урожайність, продуктивність тварин, жирність молока та інші). Через це загальні показники, що застосовуються в інших галузях народного господарства (собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів та інші), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва, що, в свою чергу обумовлює деякі особливості аналізу.
8. Слід зауважити, що в сільському господарстві набагато більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, які здійснюють виробництво приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому це дозволяє більш широко застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз, що дозволяє більш точно оцінювати результати господарської діяльності, виявляти передовий досвід інших підприємств.
9. Наявність широкої бази для порівняння як в рамках окремого господарства, так і в масштабах району, області дозволяє частіше використовувати в економічному аналізі такі прийоми: співставлення паралельних та динамічних рядів, аналітичне групування, кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз та інші.
3354. Аналіз процедур управління
Менеджмент

Отже, перераховані вище чотири етапи полягають у загальному теоретичному вивченні моделі організаційної системи. Для того щоб використовувати результати теоретичного дослідження при управлінні реальної організаційної системи, необхідно провести настроювання моделі, тобто ідентифікувати модельовану систему і провести серію імітаційних експериментів - відповідно п'ятий і шостий етапи. Вихідними даними для ідентифікації системи служать узагальнені рішення, які обмежуються наявною інформацією про реальну системі.
3355. Аналіз процесів розвитку оптичних транспортних інфокомунікаційних систем
Компьютеры, программирование

Як видно з отриманих результатів, для оптичного волокна заданої довжини існує така кількість кроків вибору вхідного еліпса поляризації, для якої ефективність методу є максимальною. Також при збільшенні кількості кроків ми спостерігаємо падіння ефективності використання такого методу компенсації. Це пояснюється тим, що під час підбору мінімального значення передача також ведеться, а значення ДГЗ не є мінімальним. Звичайно, при зменшенні динаміки (збільшенні часу, протягом якого ОВ не змінюється) спостерігається зростання ефективності використання методу компенсації. Якщо довжина ОВ зростає, то спостерігається переміщення оптимального значення також в сторону збільшення.
3356. Аналіз раціонального обгрунтування буття Бога
Культура и искусство
3357. Аналіз ринку добровільного медичного страхування в Україні
Банковское дело

Звісно, грунтовне дослідження цієї проблеми не могло залишитись поза увагою наукових кіл. Тому, проблемам теорії та практики організації добровільного медичного страхування присвячена достатня кількість робіт. Зокрема, у науковій та фаховій літературі з цього питання значну увагу приділено саме особливостям, функціям, тенденціям та закономірностям розвитку даного виду страхування. Так, цим питанням присвячували роботи такі вітчизняні науковці, як: Єрмілов В.С., Колоденко В.О., Москаленко В.Ф., Макомела Р.П., Пономаренко В.М., Гоцуляк С.А., Черешнюк Г.С., Сергета І.В., Пилипчук В.Л., Краснова Л.І., Боровський Б.Р., Окунський А.Р., Пащенко В.М., Капшук О.Г., Ситник А.П. та ін. Також дана проблематика неодноразово розглядалися і у спеціальних публікаціях директорів та менеджерів самих страхових компаній, що працюють на ринку добровільного медичного страхування України: Згоняйко В., Гузек А., Сірахова І., Дольника В., Дробязко О. та ін. Разом з тим, економічні умови розвитку ринку добровільного медичного страхування коригуються із розвитком економіки, зміною рівня життя громадян, появою на ринку добровільного медичного страхування нових гравців і тому потребують адекватної оцінки та теоретичного осмислення сучасних основних проблем та перспектив поширення даного виду страхування, що головним чином визначені реаліями вітчизняних економічних умов.
3358. Аналіз роботи Е.Гуссерля «Криза європейського людства і філософія»
Философия

Аналіз роботи Е.Гуссерля «Криза європейського людства і філософія» в контексті відмінності філософії від інших форм людського духу. Едмунд Гуссерль (1859 – 1938) – видатний німецький математик, логік і філософ, родоначальник одного з основних напрямків сучасної філосоії – феноменології. Завдяки викладацькій діяльності та багатьом працям зробив великий вплив на філософію Германії та багатьох інших країн. Перша його книга Philosophic der Arithmetik («Філософія арифметики») була написана в 1891 році. Основні праці: «Логічні дослідження» (1900), стаття «Філософія як строга наука» (1911), «Формальна і трансцедентальна логіка» (1929), «Картезіанські роздуми» (1931), «Криза європейських наук та трансцедентальна феноменологія» (1936). Гуссерль виступав з ідеєю «філософії як строгої науки», яку була покликана втілювати створена ним феноменологія. Основний пафос його був такий: «Слід відродити філософію в сучасному, науковому вигляді. Філософія існує не для природничонаукових цілей (не заради науки), і не для мудрості (в тому числі політики) – її предмет є істиною заради істини, якою б вона не була!». Доповідь «Криза європейського людства і філософія», яка була прочитана у Відні в травні 1935 року, була безпосереднім початком роботи над останньою працею Гуссерля «Криза європейських наук і трансцедентальна феноменологія» (в якій, доречі, була дещо переглянута його філософська система, в ній з`являються поняття історіі та поняття життєвого світу, який є ніби амбівалентим витоком як наших теоретичних інтересів так і наших практичних дій). Гуссерль ставив питання про витоки та шляхи подолання кризи, яка спіткала Європу, але проблеми, викладені ним в доповіді, виходили за рамки тільки політичної сфери: наприклад, питання про сутність філософії і конкретних наук, про історичний характер і про розвиток людської свідомості, питання про закоріненість «універсального наукового розуму» в оточуючому життєвому світі і про змістову структуру цього життєвого світу. Незадоволеність історичною долею західноєвропейської культури явно простежується в праці Гуссерля, який вважав роковою помилкою трансформацію давньогрецької епістеми до математизації знання в Новий час, яка сталася в історії. Гуссерль вбачає кризу сучасної науки саме в забутті життєвого світу. Завдання філософії в цьому сенсі – повернути освічену людину на її грунт, тобто в той життєвий світ, який є основою всіх її розумних дій. Гуссерль стверджує, що криза європейського існування – це не невідворотна доля, вона стає зрозумілою і прозорою на фоні телеології європейської історії, яка відкривається філософією. За Гуссерлем, щоб зрозуміти протиприродність сучасного кризису, потрібно випрацювати поняття Європи як історичної телеології безкінечної мети розуму, потрібно також показати як європейський світ був народжений із ідеї розуму, тобто із духа філософії. Філософ подає нам два можливих варіанти виходу з кризи європейського існування: або відчудження раціонального життєвого сенсу, ненависть до духа і впадання в варварство, або ж відродження Європи в дусі філософії завдяки остаточно долаючому натуралізм героїзму розуму. Чому ж Гуссерль вважає, що в кризі знаходяться саме науки і саме європейські? Криза, про яку пише Гуссерль, означає передусім кризу всієї культури, яка споконвічно пов`язана з ідеєю європейської науки, котра відповідальна за формування в Давній Греції цілком нового типу людини, яка живе за принципами розуму і орієнтується на рішення безкінечних задач. Наука для Гуссерля означає в цьому сенсі не ту чи іншу конкретну науку і навіть не їх сукупність, але саме ідею науки, «науковості». Остання сама є особливою формою практики, тобто практичного життя людини. Як наука так і повсякденне життя людини мають, за Гуссерлем, одне і те саме джерело - життєвий світ. Разом із тим, в процесі історії західноєвропейської культури наука настільки віддаляється від життєвого світу, що стає протилежністю повсякденності. Корінь цього протиставлення науки і життя Гуссерль вбачає в свого роду фальсифікації ідеї грецької науки. Ця фальсифікація відбувається в Новий час, коли наука починає апелювати не до речей, які оточують людини, а до моделей цих речей, які досягаються шляхом математизації нашого життєвого світу. Звідси стає зрозуміло, що криза науки як ідеї науковості, котра дала в грецькому світі народження зовсім особливій (філософській) формі життя людини, свідчить про кризу всієї європейської культури, яка губить той ідеал людини, що лежав у самих витоків західноєвропейської свідомості. З точки зору феноменології, подолати кризу західноєвропейської культури означає подолати розрив між життям та розумом. В цьому і полягає істинна і гранична задача сучасного філософа, оскільки він є так званим «функціонером людства».
3359. Аналіз роботи Піко делла Мірандола О достоинстве человека в контексті логіки розвитку філософії.
Философия

Аналіз роботи Пико делла Мирандолла Дж. Речь о достоинстве человека і контексті логіки розвитку філософії. Джованні Піко делла Мірандолла (Pico della Mirandola) (1463-94рр) – це видатний італійський мислитель та філософ епохи Відродження, представник раннього гуманізму. Основним його твором є «900 тезисів, навіяних філософією, каббалою та теологією» (Conclusiones philosophicae, cabalisticae et theologicae), який був обнародуваний в 1486 році та вступним словом до якого була саме «Речь о достоинстве человека» (Oratio de hominis dignitate, 1487), найвідоміший документ раннього Відродження, в якому відобразився способ мислення епохи. Це вступне слово було присвячене двом головним темам: ідеї особливого призначення людини в світобудові, її безмежної свободи і ідеї внутрішньої єдності всіх положень людської думки. Подивившись тільки на назву цієї промови ми можемо припустити, що основним предметом та темою даного твору є людина та її місце у всесвіті. Посилаючись у «Речи о достоинстве человека» на вислови Гермеса Трисмегіста (які передає Асклепій), Піко делла Мірандола пише «В арабських книжках я прочитав, шановні отці, що Абдула Сарацин, від якого вимагали, щоб він вказав найбільше диво світу, відповів, що немає нічого більш дивовижного аніж людина». Цій думці відповідають також слова Меркурія: «О, Асклепій, велике диво є людина». Обгрунтовує свою думку Піко де Мірандола таким чином: всі Божі істоти створені для того, щоб бути тим, чим вони є, а не чимось іншим. Лише людина, навпаки, має все те, що властиве окремим створінням. Властивості людини не зумовлені відразу, але визначені таким чином, що вона сама ліпить свій образ згідно з наперед обраною формою. Бог прийняв людину як витвір невизначеного образу і поставив її в центр всесвіту. «Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні бессмертним, щоб ти сам, вільний і славний мастер, сформував себе в образі, який ти обереш. Ти можеш переродитись в нижчі, нерозумні створіння, але можеш переродитися за велінням своєї душі і в вищі божественні.», - так передає Піко делла Мірандола звертання Творця до людини. В людині, згідно з автором, присутні завдатки будь-якого життя. І якщо вона не задовольниться ні якостю рослини, ні долею тварини, ні долею янгола, то в цьому випадку вона явить «незвичайний дух, створений за образом і подобою Божою, той, що був розміщений вище всіх речей, і який залишається вище всіх речей». І основна мета людини, її вище призначення, розкривається в заклику: «Нам слід знехтувати земним, відкинути небесне і врешті-решт, залищивши позаду все, що є в світі, поринути в розташовану над світом курію, найближчу до найвищої божественності». І існує тільки один шлях до цієї вищої божественності – це шлях до розуму, до очищення душі від бруду невігластва, до наповнення душі світлом філософії, удосконалення її пізнанням божественних речей. Тобто чистий спостерігальник, який не відає плоті, заглиблений в надра розуму, це істота і не земна і не небесна. Це – найпіднесеніше божество в людській плоті. Мрією Піко делла Мірандоли за Л.М. Баткіним є «...на основі філософської релігії досягти якогось земного раю, якоїсь ідеальної гармонії, яка охоплює почуття і розум, мораль і політику природу і Бога». Другою ідеєю цього твору, яка є тісно пов`язаною з першою, на мою думку є те, що для того, щоб досягнути (або спробувати це зробити) отої вищої божественної суті, не треба віддаватися тим суперечностям, які існують між різноманітними положеннями людської думки. За допомогою філософії душа має готуватися до майбутньої небесної слави. Наша душа може стати місцем перебування Бога тільки після того, як знищить у собі бруд за допомогою моралі і діалектики, прикрасить себе філософією та «увінчається гірляндами теології», це три етапи для наближення до вищого блага, щастя. І не тільки християнські та моїсеївські таїнства, а й теологія древніх, розкривають нам успіхи та достоїнства вільних мистецтв. На думку Я.Буркхардта, Піко делла Мірандола «був єдиним, хто проголосив і енергійно ратував за ... істину всіх епох в противагу однобокому звеличенню класичної давнини». Також Піко делла Мірандола розглядає питання безкорисливого характеру філософії. На його думку, філософ не має розраховувати на винагороду (або також славу чи якісь почесті) за свої дослідження та філософствування, а робити це тільки з любові до самої філософії і тільки задля формування своєї душі і досягнення та розуміння істини. У «філософа», який прагне грошей та слави, все життя проходить у пошуку цього і він навіть для самого себе, для власного самовдосконалення, не розмірковує над істиною. Тож філософом називатися не може. Отже, в своїй промові Піко делла Мірандола ставить декілька важливих питань, які були й залишаються актуальними - питання місця людини в світобудові (його автор визначив як знаходження людини як надістоти в центрі всесвіту (це і є відомий антропоцентризм Ренесансу), ми можемо прослідкувати видимі тенденції обожествлення людини), питання про сумісність різних філософських вчень та методів на шляху досягнення істини та злиття із тим, хто нас створив (Піко делла Мірандола впевнений, що різні ідеї, висказані філософами є тими чи іншими наближеннями до однієї спільної істини, для нього сама можливість діалога двох істин і є самою істиною); питання відношення філософа до матеріального, грошей і слави. Цінність та унікальність роботи та філософської системи Піко делла Мірандоли в тому, що вона як ніяка інша відображала весь вузол суперечностей та протиріч, які вміщувала в собі епоха Відродження.
3360. Аналіз розвитку бібліотекознавства в слов'янських країнах
Культура и искусство

Таким чином, політика загальнодержавної НБ ніби то змінилась. Це підтверджує публікація в 1931-1938рр. спільної роботи багаторічного соратника Л. Живного в галузі бібліографії К.Косовського (1881 - 1935) і В. Пражака Покажчик чехословацької літератури за 1901-1925рр., виданого в Празі в 1931-1938рр. в трьох томах. Але проблема рівності чехів і словаків так і не знайшла вирішення в Чехословаччині, до словаки залишились на положенні другорядної нації. Так, словацька матіца, яка поновила свою роботу 1 січня 1919р., мала в галузі бібліографії за весь міжвоєнний період лише одне досягнення. Вона отримала від Чеської академії наук рукопис Л. Різнера і повністю видала його в 1927-1934рр. в шести томах: Бібліографія словацької писемності у вигляді словника від найдавніших часів до кінця 1800р. з додатком бібліографії археологічної, історичної, топографічної і природничої.

Blog

Информация