Аналiз роботи Пiко делла Мiрандола О достоинстве человека в контекстi логiки розвитку фiлософii.
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Аналiз роботи Пiко делла Мiрандола О достоинстве человека в контекстi логiки розвитку фiлософii.
Аналiз роботи Пико делла Мирандолла Дж. Речь о достоинстве человека i контекстi логiки розвитку фiлософii. Джованнi Пiко делла Мiрандолла (Pico della Mirandola) (1463-94рр) тАУ це видатний iталiйський мислитель та фiлософ епохи Вiдродження, представник раннього гуманiзму. Основним його твором i 900 тезисiв, навiяних фiлософiiю, каббалою та теологiiю (Conclusiones philosophicae, cabalisticae et theologicae), який був обнародуваний в 1486 роцi та вступним словом до якого була саме Речь о достоинстве человека (Oratio de hominis dignitate, 1487), найвiдомiший документ раннього Вiдродження, в якому вiдобразився способ мислення епохи. Це вступне слово було присвячене двом головним темам: iдеi особливого призначення людини в свiтобудовi, ii безмежноi свободи i iдеi внутрiшньоi iдностi всiх положень людськоi думки. Подивившись тiльки на назву цiii промови ми можемо припустити, що основним предметом та темою даного твору i людина та ii мiiе у всесвiтi. Посилаючись у Речи о достоинстве человека на вислови Гермеса Трисмегiста (якi передаi Асклепiй), Пiко делла Мiрандола пише В арабських книжках я прочитав, шановнi отцi, що Абдула Сарацин, вiд якого вимагали, щоб вiн вказав найбiльше диво свiту, вiдповiв, що немаi нiчого бiльш дивовижного анiж людина. Цiй думцi вiдповiдають також слова Меркурiя: О, Асклепiй, велике диво i людина. Обгрунтовуi свою думку Пiко де Мiрандола таким чином: всi Божi iстоти створенi для того, щоб бути тим, чим вони i, а не чимось iншим. Лише людина, навпаки, маi все те, що властиве окремим створiнням. "астивостi людини не зумовленi вiдразу, але визначенi таким чином, що вона сама лiпить свiй образ згiдно з наперед обраною формою. Бог прийняв людину як витвiр невизначеного образу i поставив ii в центр всесвiту. Я не зробив тебе нi небесним, нi земним, нi смертним, нi бессмертним, щоб ти сам, вiльний i славний мастер, iормував себе в образi, який ти обереш. Ти можеш переродитись в нижчi, нерозумнi створiння, але можеш переродитися за велiнням своii душi i в вищi божественнi., - так передаi Пiко делла Мiрандола звертання Творця до людини. В людинi, згiдно з автором, присутнi завдатки будь-якого життя. РЖ якщо вона не задовольниться нi якостю рослини, нi долею тварини, нi долею янгола, то в цьому випадку вона явить незвичайний дух, створений за образом i подобою Божою, той, що був розмiщений вище всiх речей, i який залишаiться вище всiх речей. РЖ основна мета людини, ii вище призначення, розкриваiться в заклику: Нам слiд знехтувати земним, вiдкинути небесне i врештi-решт, залищивши позаду все, що i в свiтi, поринути в розташовану над свiтом курiю, найближчу до найвищоi божественностi. РЖ iснуi тiльки один шлях до цiii вищоi божественностi тАУ це шлях до розуму, до очищення душi вiд бруду невiгластва, до наповнення душi свiтлом фiлософii, удосконалення ii пiзнанням божественних речей. Тобто чистий спостерiгальник, який не вiдаi плотi, заглиблений в надра розуму, це iстота i не земна i не небесна. Це тАУ найпiднесенiше божество в людськiй плотi. Мрiiю Пiко делла Мiрандоли за Л.М. Баткiним i ...на основi фiлософськоi релiгii досягти якогось земного раю, якоiсь iдеальноi гармонii, яка охоплюi почуття i розум, мораль i полiтику природу i Бога. Другою iдеiю цього твору, яка i тiсно пов`язаною з першою, на мою думку i те, що для того, щоб досягнути (або спробувати це зробити) отоi вищоi божественноi сутi, не треба вiддаватися тим суперечностям, якi iснують мiж рiзноманiтними положеннями людськоi думки. За допомогою фiлософii душа маi готуватися до майбутньоi небесноi слави. Наша душа може стати мiiем перебування Бога тiльки пiсля того, як знищить у собi бруд за допомогою моралi i дiалектики, прикрасить себе фiлософiiю та увiнчаiться гiрляндами теологii, це три етапи для наближення до вищого блага, щастя. РЖ не тiльки християнськi та моiсеiвськi таiнства, а й теологiя древнiх, розкривають нам успiхи та достоiнства вiльних мистецтв. На думку Я.Буркхардта, Пiко делла Мiрандола був iдиним, хто проголосив i енергiйно ратував за ... iстину всiх епох в противагу однобокому звеличенню класичноi давнини. Також Пiко делла Мiрандола розглядаi питання безкорисливого характеру фiлософii. На його думку, фiлософ не маi розраховувати на винагороду (або також славу чи якiсь почестi) за своi дослiдження та фiлософствування, а робити це тiльки з любовi до самоi фiлософii i тiльки задля формування своii душi i досягнення та розумiння iстини. У фiлософа, який прагне грошей та слави, все життя проходить у пошуку цього i вiн навiть для самого себе, для власного самовдосконалення, не розмiрковуi над iстиною. Тож фiлософом називатися не може. Отже, в своiй промовi Пiко делла Мiрандола ставить декiлька важливих питань, якi були й залишаються актуальними - питання мiiя людини в свiтобудовi (його автор визначив як знаходження людини як надiстоти в центрi всесвiту (це i i вiдомий антропоцентризм Ренесансу), ми можемо прослiдкувати видимi тенденцii обожествлення людини), питання про сумiснiсть рiзних фiлософських вчень та методiв на шляху досягнення iстини та злиття iз тим, хто нас створив (Пiко делла Мiрандола впевнений, що рiзнi iдеi, висказанi фiлософами i тими чи iншими наближеннями до однiii спiльноi iстини, для нього сама можливiсть дiалога двох iстин i i самою iстиною); питання вiдношення фiлософа до матерiального, грошей i слави. Цiннiсть та унiкальнiсть роботи та фiлософськоi си