Geum.ru

Курсовой проект

  • 6461. Еволюційна палеонтологія Ковалевського
    Биология

    Нам можуть сказати, і цілком справедливо, що дарвінізм нерідко розумівся, та й тепер розуміється, як синонім еволюціонізму; В.О. зараховував себе до дарвіністів, але чи приймав він теорію природного добору і нерозривно зв'язані з нею основні положення навчання Дарвіна? У відповідь на це питання насамперед варто сказати, що В.О. стояв за дарвінізм, розуміючи його як еволюційне навчання, розроблене Дарвіном. В.О. критикує і гіпотезу «періодів перекарбування», висунуту відомим віденським геологом Е.Зюссом, який стверджував, що «види в продовження кожного окремого періоду залишалися незмінними, але що потім наставали короткі проміжки часу, у які під впливом змін зовнішніх умов і відбувалося швидка зміна видів». Ці короткі проміжки Зюсс і називав «періодами перекарбування» (Umpragungsperіoden). Гіпотеза ця була викладена занадто коротко і мрячно. Зюсс не пояснив, як відбувається ця «перекарбування». Якщо один вид раптово перетворювався в іншій при переході від одного покоління в інше, безпосередньо за ним наступне, то це, по В.О., «є не що інше як старий погляд на генетичну незалежність видів, виражене іншими словами». Якщо ж мова йде про «повільний вплив зовнішніх умов на цілий ряд поколінь», тобто про зміну видів у залежності від умов середовища і їхніх змін, «то адже в цьому і складається теорія переходів у тім виді, як вона поставлена Дарвіном, і, отже, перефразувати її нема чого». «Наскільки мені здається, продовжує В.О., це прийняття коротких періодів перетворення (Umpragungsperіoden) не має у свою користь рішуче жодного факту і спростовується усім, що ми бачимо в сучасній і про що можемо укладати в минулій історії Землі», В.О. відкидає протиставлення періодів абсолютної незмінності моментам раптової перечетинки, ідею, що охоче визнають і приймають багато хто, антидарвіністи і яка близька до теорії гетерогенного народження А.Келликера і навіть до ідеї generatіo іn utero heterogeneo (народження в «сторонньому» череві), що була висловлена ще до Дарвіна німецьким філософом А.Шопенгауером. Такі раптові перетворення, не підготовлені попереднім розвитком, не і миють, звичайно, нічого загального зі стрибками і переворотами, що відбуваються в процесі розвитку природи. Надалі ми побачимо, що В.О., як і Дарвін, розумів значення цих стрибків і революцій, хоча він подібно Дарвіну і говорив іноді про повну поступовість еволюції.

  • 6462. Еволюційний шлях розвитку книги
    Культура и искусство

     

    1. Баренбаум И.Е. Історія книги. - М.: Книга, 1984. - 246 с.
    2. Баренбаум И.Е. Книгознавство й електронна книга // Книга: Дослідження й матеріали: Сб. 76. - М.: ТЕРРА, 1999.
    3. Борхес Х.Л. Про культуру // Борхес Х.Л. проза різного років: Збірник. - М.: Веселка, 1989.
    4. Герчук Ю.Я. Історія графіки й мистецтва книги - М., 2000.
    5. Гончарів А.Д. Художник і книга - М., 1964.
    6. Ялинників М.П. Книгознавство як наука: від шістдесятих до двохтисячного // Книга: дослідження й матеріали: Сб. 80. - М.: Наука, 2002.
    7. Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Качани українського друкарства. - Л.: Центр Європи, 2000.
    8. Історія книги /Під ред. Гаварова А.А., Куприянова Т.Г.
    9. Книга: Енциклопедія / Ред.кіл.: Барендаум И.Е., Беловицкая А.А., Говорів А.А. і ін.; Гл.ред. Жарков В. - М.: Більша Російська енциклопедія, 1999.
    10. Куфаев М.Н. Проблеми філософії книги: Вибране. - М.,1981.
    11. Люблинский В.С. Подвиг Гутенберга // Книга: дослідження й матеріали: Сб. 80. - М.: Наука, 2002.
    12. Палеха Ю.І., Леміш Н.О. Загальне документознавство. Навчальний посібник. - Київ.: Ліра-К, 2008.
    13. Сидоров А.А. Мистецтво книги - М. 1979.
    14. Швецова-горілка Г.М. Функціональна сутність і властивості книги // Книга: Дослідження й матеріали. - М., 1995.
    15. Тимошик М. Переосмислити історію виникнення українського друкованого слова спонукає книга Я.Запаска, О.Мацюка та В.Стасенка "Качани українського друкарства" // Вісник кн. Палати. - № 7. - 2002.
    16. Ткаченко О.А. Перші журнальні видання в Європі // Бібліотечний вісник. - № 5. - 1999.
    17. Швецова-Водка Г.М. Книга й документ: співвідношення понять // Книга: Дослідження й матеріали. - М., 1994.
    18. Немировский Е.Л. Іван Федоров і виникнення друкарства в Москві й на Україні.- М.: АСТ- Пресс книга, 1975.
    19. Прибытков В. Іван Федоров: Життя Чудових Людей.- М.: Молода Гвардія, 1964.- 304 с.
    20. http:// ru.wikipedia.org Вільна енциклопедія Іван Федоров [електронний ресурс]
  • 6463. Еволюція грошей
    Экономика

    Такі споживчі властивості матеріалу, з якого виготовлялись металеві гроші, як однорідність, легка подільність, здатність до тривалого зберігання та висока трудомісткість за невеликої ваги привели до того, що цей вид грошей набув значного поширення. Слід додати, що протягом Історії людства різні метали визнавались у різних суспільствах як гроші. Історії відомі мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов'яні та інші металеві гроші. Так, залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов'яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Свинцеві кульки використовувались для дрібних платежів у Північній Америці. І тільки з IV - ІІІ ст. до н. е. функції грошей перебирають на себе благородні метали срібло та золото. При цьому протягом тривалого часу ці два метали використовувались як гроші паралельно. Через це система грошового обігу, яка базувалась на використанні як грошей двох різних металів, отримала назву біметалічної. Проте потрібно зазначити, що паралельне використання двох металів як грошей мало свої вади. Найважливіша полягала в тому, що кількісне обмінне співвідношення між цими металами мало бути закріплене державою законодавчо. У той самий час реальне обмінне співвідношення, яке визначалось співвідношенням витрат виробництва на видобуток цих металів, постійно змінювалось під впливом багатьох чинників. А це викликало необхідність постійної зміни законодавчо встановлених пропорцій обміну цих металів між собою, що фактично ніколи своєчасно та оперативно не робилось, тому призводило до значних втрат як для окремих суб'єктів економіки, так і для держави. Через це остання робила дуже багато для того, аби суспільство визнало як гроші лише один метал. І в XIX ст. під впливом зростання сили та могутності держави в більшості країн роль грошей монопольно була закріплена за золотом, що означало встановлення золотого стандарту та перехід від біметалічної грошової системи до монометалічної. Монометалічною називається така грошова система, в межах якої лише один певний метал визнається за матеріальну основу грошей.

  • 6464. Еволюція грошових систем та види грошей
    Экономика

    Споживчі товари витрачаються в процесі споживання; капітальні товари й природні ресурси витрачаються в процесі виробництва споживчих товарів. Але в цьому змісті гроші не витрачаються, адже їхня функція служити посередником у процесі обмінів. Вони покликані сприяти найшвидшому переміщенню товарів і послуг від однієї людини до іншої. Ці обміни виробляються людьми, що приймають рішення на підставі грошових цін. Якщо, приміром, 1 телевізор обмінюється на 3 унції золота, ми говоримо, що 3 унції золота є ціна телевізора. У будь-який момент часу всі товари в економіці міняються на золото в певних співвідношеннях, або, що теж саме, продаються за певними цінами. Як ми говорили раніше, гроші, або золото, служать загальним знаменником всіх цін. А що ж самі гроші? Є чи «ціна» у них? Тому що ціна є просто мінове відношення, те зрозуміло, що вона є й у грошей. Але у випадку грошей «ціна» є набір нескінченного числа мінових відносин всіх товарів, що є присутнім на ринку. Припустимо, що телевізор коштує 3 унції золота, автомобіль 60 унцій, батон хліба 1/100 унції, одна година юридичних консультацій містера Джонса 1 унцію. Тоді «ціною грошей» буде нескінченний набір альтернативних обмінних співвідношень. Одна унція золота буде «коштувати» або 1/3 телевізора, або 1/60 автомобіля, або 100 батонів хліба, або 1 година юридичної консультації містера Джонса, і так далі за всім списком наявних можливостей. Ціна грошей - це «купівельна спроможність» грошової одиниці, у цьому випадку - однієї унції золота. Вона говорить нам про те, чтo можна купити в обмін на цю унцію, точно так само, як грошова ціна телевізора говорить нам, скільки грошей можна одержати в обмін на телевізор. Що визначає ціну грошей? Те ж, що визначає всі ціни на ринку - старий, але вірний закон попиту та пропозиції.[10, С. 126] Всім відомо, що якщо пропозиція збільшиться, то й ціна впаде. Ми знаємо також, що якщо виросте купівельний попит на товари, те їхня ціна зросте. Абсолютно те ж саме вірно й відносно грошей. Збільшення пропозиції грошей буде знижувати їх «ціну»; збільшення попиту на гроші її підвищить. Але що являє собою «попит на гроші»? Ми знаємо, що означає «попит» на товари, це - та кількість товарів, на покупку яких споживачі готові витратити гроші, плюс ті товари, які постачальники притримують не направляючи в продаж. Те ж саме ставиться й до грошей. «Попит на гроші» означає різні товари, пропоновані в обмін на гроші, плюс готівка, які не витрачаються протягом деякого періоду часу. В обох випадках термін «пропозиція» може ставитися до сукупного запасу товару на ринку. Далі, що відбудеться, якщо пропозиція на золото збільшиться, а попит на гроші залишиться незмінним? У цьому випадку впаде «ціна грошей». Іншими словами, купівельна спроможність грошової одиниці впаде для всього списку товарів. Унція золота тепер буде коштувати менше, ніж 100 батонів хліба, 1/3 телевізора й т.д. І навпаки, якщо пропозиція грошей знизиться, то купівельна спроможність унції золота зросте. Які наслідки зміни пропозиції грошей? Скориставшись уявним експериментом філософа Давида Юма (який, до речі, був одним з перших економістів), задамо собі питання: що відбудеться, якщо добра фея непомітно підкладе гроші (у нашому випадку золото) у наші кишені, гаманці й банківські сховища, подвоївши якимсь чарівним образом загальний запас грошей. Чи станемо ми у два рази богаче? Очевидно, немає. Багатше нас робить достаток товарів. Воно обмежується рідкістю ресурсів, а саме, землі, праці й капіталу. Множення кількості монет саме по собі не втілить ці ресурси в щось корисне. Ми можемо на мить відчути себе так, начебто ми стали у два рази багатше. Але очевидно, що насправді ми всього лише розбавили пропозицію, що була, грошей. Як тільки народ ринеться витрачати це не споді ванно знайдене багатство, ціни виростуть тією самою мірою, тобто приблизно у два рази. Ця оцінка дуже приблизна, але що можна затверджувати із упевненістю, так це те, що ціни будуть рости доти, поки не буде вдоволений попит, і поки гроші не перестануть конкурувати один з одним за незмінним запас, що залишився, наявних товарів.[ 5,C. 55].

  • 6465. Еволюція давньоруської общини
    История

     

    1. Аркас М. Історія України-Русі. К.: "Маяк", 1994 р.
    2. Баран В.Д. Давні словяни. Україна крізь віки. Т.З. К., 1998. С.33;
    3. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов'ян. К., 1991.
    4. Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання 3-тє, виправлене, доповнене. К.: Академвидав, 2005. 688.
    5. Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії // Україна крізь віки. Т.1. К., 1998.
    6. Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. К., 1995.
    7. Винокур О., Трубчанінов О. Давня і середньовічна історія України. К., 1996.
    8. Горленко В. Ф., Бойко І. Д., Кунацький О. С. Народна землеробська техніка українців. К., 1971;
    9. Греков Б. Київська Русь. К., 1953.
    10. Грушевський М. Історія України-Руси. Київ, 1993. Т.3. С.192.
    11. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. 2-е изд. К.: Лыбидь, 1991.
    12. Давня історія України. У 3-х т. К., 1997.
    13. Драчук В. Дорогами тисячоліть. - К., 1978.
    14. Енциклопедія українознавства: т.1-10. Львів. 1993-2000.
    15. Ефименко А. История украинского народа. К., 1990.
    16. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. К., 1994.
    17. ЗалізнякЛ. Первісна історія України. К., 1999.
    18. Залізняк Л. Походження українського народу. К., 1996.
    19. Залізняк Л. Проблема походження індоєвропейців // Дивослово. - 2000. - №5. - С.23-37.
    20. Історія України (керівн. автор, ко-лект. Ю.Зайцев). Львів, 1996. С.334.
    21. Історія України : Навчальний посібник / Білоцерківський В. Я. - К.: Центр учбової літератури, 2007.
    22. Історія України. Навчальний посібник для студентів історичних спеціальностей. Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998.
    23. Історія України. Посібник. За ред. В.А.Смолія, - К., 1997.
    24. Малий словник історії України. К., 1997.
    25. Моця О.П. Населення південно-руських земель ІХ-ХІІІ ст. К., 1993.
    26. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. К., 1996.
    27. Пріцак О. Походження Русі. К., 1997.
    28. Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 1993. 720 с.
    29. Толочко А. Князь в древней Руси: власть, собственность, идеология. - К., 1992.
    30. Толочко П. Київська Русь. К., 1996.
    31. Україна і світ: Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. К., 1994.
    32. Фроянов И. Древняя Русь. М., 1995.
    33. Фроянов И. Киевская Русь: очерки социально-экономической истории. Л., 1990.
    34. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності: Курс лекцій. К., 1999.
    35. Юшков C. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі / АН України, Ін-т історії України, Археограф. комісія. Відп. ред. В. А. Смолій. К. : Наук. думка, 1992. 352 с.
    36. Яковенко Н. Нариси історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. - К., 1997.
  • 6466. Еволюція українського козацтва
    История

     

    1. Антонович В.Б. Неизвестный доселе гетман и его приказ // Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995. С. 186.
    2. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. К., 1991. С. 18.
    3. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. К.: Либідь, 1993.
    4. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХІ ст.: Навч. посіб. К.: Либідь, 1996. 616с.
    5. Будзиновський В. Нашi гетьмани. Тернопiль, 1990. С. 23-85.
    6. Гайбонюк В.Д. Богдан Хмельницький українській і світовій історії (до 400-річчя Богдана Хмельницького): Навч. посіб. Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1996. 244 с.
    7. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. К., 1994. С. 102.
    8. Грушевський М. Історія України-Руси. К., 1995. Т. 7. С. 74.
    9. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII XVII ст.: кордони, населення, право. К.,1996.
    10. Гуслистий К.Г. Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині XVII ст. // Нариси з історії України. К 1941. Вип. 3.
    11. Дашкевич Я.Р. Козацтво на Великому кордоні // Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження проблеми. Матеріали круглого столу // Український історичний журнал, 1990. № 12. С. 20;
    12. Дашкевич Я.Р Україна на межі між Сходом і Заходом (XIVXVIII ст.) // Записки наукового товариства ім. Шевченка (далі ЗНТШ). Львів, 1991. Т. 222. С 39-40.
    13. Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон. Історія політичної думки.- К., 1997,- С. 305-322, 360-372.
    14. Дорошенко Д. Нарис історії України. Львів, 1991.
    15. Історія української конституції. К., 1997. С. 13-23.
    16. Козацькі Січі (нариси з історії українського козацтва XVI -XIX ст.- Київ-Запоріжжя, 1998. C. 22-64.
    17. Крипякевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990. С. 33.
    18. Лепявко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996.
    19. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К., 1992. С. 24.
    20. Мицик Ю.А. Джерела для вивчення історії антифеодальної та визвольної боротьби українського народу наприкінці XVI у першій половині XVII ст. у фондах архівів ПНР // Архіви України, 1986. № 5. С. 5561.
    21. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Дніпропетровськ, 1996.
    22. Рибчин І. Динаміка українського козацтва. Мюнхен, 1970.
    23. Самійло Величко. Літопис. К., 1991. Т. 1. С. 46.
    24. Cac П.M. Політична культура українського суспільства (кінець XVI перша половина XVII ст. К., 1998. С. 160.
    25. Сергійчук В.I. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI середини XVII століття. К., 1991.
    26. Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього коша запорозького. Дніпропетровськ, 1994. С. 7677.
    27. Смолій В.А. Національно-визвольна війна в контексті українського державотворення // Національно-визхвольна війна українського народу середини XVII століття: політика, ідеологія, військове мистецтво: Сб. стат. К., 1998.
    28. Смолій ?.?., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII-XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997. C. 25.
    29. Смолій В.А. Формування соціальної свідомості народних мас України в ході класової боротьби (друга половина XVIIXVIII ст.). К., 1985. С. 22.
    30. Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина: Матер.іали міжнар. наук. конфер., присвяч. 500-річчю укр. козацтва. К., 1993. С. 164172.
    31. Українське козацтво. Мала енциклопедія. К-Зп, 2002.
    32. Чижевський Д. Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України // Арка.- Мюнхен, 1948. № 3-4. С 14.
    33. Шевченко Ф.П. Народ і класи в період визвольної війни 1648 1654 рр. // Середні віки на Україні. К., 1973. Вип. 2. С. 30.
    34. Шевченко Ф.П. Політичні та економічні звязки України з Росією в середині XVII ст. К., 1959. С. 22.
    35. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Либідь, 1999. 480с.
    36. Щербак В.О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV - середина XVII ст. К.: Видавничий дім "КМ Academia", 2000. 300 с. С. 252-271.
    37. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - Львів, 1990.-T. 1.-C. 180.
  • 6467. Еволюція форм грошей на українських землях
    Экономика

    Форму монети гроші теж прибирають завдяки участі держави. Форма грошей була різноманітною. Так, у Мексиці це були зливки міді у вигляді літери "Т"; в Індокитаї грошима були товсті мідні прути; в Північній Америці - свинцеві кульки; в Африці - залізячки, схожі на підкову. В Ольвії використовувалися гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечників стріл. Але, кінець кінцем, запанувала форма кружка, для чого були певні підстави. Треба було, щоби справжня вага монети відповідала тій вазі, яка задекларована емітентом. Через це монеті слід було надати такої форми, за якої вона найменше стиралася би під час користування. А такою формою є саме коло. Так, перші монети, що відповідали основним описаним атрибутам, з'явились у Лідії - на узбережжі Малої Азії в VII ст. до н. е. Наприкінці VII - на початку VI ст. до н. е. вже багато грецьких міст карбували свої монети. Для карбування використовувалися золото, срібло і природний сплав цих металів - електр.

  • 6468. Еволюція, закономірність, ефективність розвитку державності України в умовах її суверенітету (кінець ХХ-початок ХХІст.)
    Юриспруденция, право, государство

    Досить своєрідно складалася діяльність вищого виконавчого органу Кабінету Міністрів України. Утвердилася “традиція” частенько змінювати його. З середини 90-х років Уряд України очолювали В.Масол, Є.Марчук, П.Лазаренко, В.Пустовойтенко, пізніше В.Ющенко і В.Янукович. кожного разу приймались відповідні програми, що мали рухати реформи, відпрацьовувалися нові методи їх реалізації, бралися відповідні зобовязання. Однак соціально-економічна ситуація змінювалася мало. Безумовно, кожен уряд досягав певних локальний успіхів, але загальна неефективність їхньої діяльності в суспільстві прораховувались наперед. Першою причиною була несамостійність Кабінету Міністрів при вирішенні не тільки стратегічних, а й тактичних питань; другою недостатність високопрофесійних спеціалістів; третьою заполітизованість і участь в міжвладному протистоянні. З метою підвищення дієздатності Кабінету Міністрів України періодично проводилася його структурна перебудова. Наприклад, в серпні 1996р. вона здійснювалась на основі Указу Президента України про деякі питання формування Кабінету Міністрів України в грудні цього ж року згідно з указом “Про склад Кабінету Міністрів України”, в липні 1997р. на основі низки указів про створення міністерств і держкомітетів. Одним з суттєвих позитивних моментів у діяльності всіх урядів під кінець їхньої діяльності була конструктивна співпраця з Верховною Радою України в питаннях, що вимагали взаємодії.

  • 6469. Евпатория во второй половине XIX века
    История

    Занятие степным огородничеством или разведением баштанов (по татарски бостан и постан) в Евпаторийском уезде до последней Крымской войне составляла немаловажную отрасль местного сельского хозяйства. Под баштаны преимущественно снимались земли, окружающие Евпатории и вёрст на 20 25 от этого города. Баштанщики были исключительно татары, частью евпаторийские мещане, а ещё более государственные крестьяне. Снимали исключительно землю целинную на три года, засаживая её первый год арбузами и дынями, во второй луком, в третий засевая пшеницей: За первые два года платили владельцу земли от каждого баштана деньгами (по 10 и по 12руб. серебра), а в третий отдавали 10-ю часть собранного хлеба. Каждый баштан (2.2/3 указн. десят.) приносил баштанщику 150 до 210 руб. серебром чистого дохода. Луку, известного здесь особенною крепостью, собиралось огромное количество. Кроме сбыта в Симферополе, Евпатории, Севастополе и по другим городам губернии значительное количество отправляли морем в Одессу и даже в Константинополь. Теперь с уменьшением после войны татарского населения, эта отрасль хозяйства пришла в упадок, так как 2/3 земель, которые разбирались прежде под баштаны, никем не разбираются, а разбираемые не приносят земледельцам и половины прежнего дохода. Рыболовство в уезде, никогда впрочем не бывшее значительным, в настоящее время ничтожно. Рыбных заводов 3, из них один в Ахмечетской бухте (имении князя С. М. Воронцова) и два в деревне Караджи (имение В.П. Попова). Жалобы на повсеместное уменьшение рыбы у берегов Чёрного и Азовского морей, с одной стороны, а с другой недостаток в рабочих (на Ахмечетском и Караджинских заводах прежде рабочие состояли из крестьян, ныне из вышедших из крепостной зависимости) имели последствием то, что названные заводы стали приносить ничтожный доход, примерно до 1800 руб. серебром.[14, с.3]

  • 6470. Евразийское будущее Украины и России
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Бжезинский 3. Великая шахматная доска. - М., "Международные отношения", 1999, с. 4373
    2. 3агладин Н. Политика США в отношении России: факторы формирования и динамика. "Мировая экономика и международные отношения" № 3, 2007, с. 73-84.
    3. Лиухто К. Российская нефть: производство и экспорт. "Вопросы экономики" № 9, 2003, с. 136-146.
    4. Фомін С. Європейський дім: труднощі розширення. "Політика і час" № 7-8, 2006, с. 21-27).
    5. Гальчинский А. Европа и США геополитическое соперничество. "Экономика Украины" № 3, 2003, с. 414.
    6. Вулик В., Перепелиця Г., Павленко А. Думка експертів щодо американського законопроекту про вступ України до НАТО. "Політика і час" № 3, 2007, с. 30-32.
    7. РаботяжевН. Украина между Россией и Западом: опыт геополитического анализа "Мировая экономика и международные отношения" № 9,2008, с. 75 83.
    8. Клепацкий Л. Стратегии отношений России и Евросоюза. Международная жизнь" № 4,2008, с. 88104.
    9. Винокуров Е. Проблемы создания общего экономического пространства ЕС-Россия. "Мировая экономика и международные отношения" № 3, 2006, с. 49-53.
    10. Тиммерманн X. Внутреннее развитие и внешнеполитические перспективы Белоруссии и Украины (Европейский взгляд). "Мировая экономика и международные отношения" № 7, 2007, с. 82-88.
    11. Примаков Е. Россия, восстанавливая свой большой и перспективный потенциал, возвращается к положению великой державы. Международнаяжизнь № 12, 2007, с. 32-42.
    12. Тюрин В. Концепция внешней политики Российской Федерации. Международная жизнь № 8-9, 2008, с. 211-239.
    13. Эрлер Г. Расширение НАТО. Мифы, риски, перспективы. "Международная жизнь" № 8,1997, с. 34.
    14. Вонсович О. Політика безпеки і оборони ЄС: ретроспектива і перспектива. "Політика і час" № 4, 2007, с. 41.
    15. Лихачев В. Россия и Европейский Союз. "Международная жизнь" № 1-2, 2006, с. 66-82.
    16. Лузянин С. Российско-китайское взаимодействие в XXI веке. "Мировая экономика и международные отношения" № 5, 2005, с. 61-70.
    17. Цзайци Л. Что впереди у КНР и США: вооруженный конфликт или потенциальный союз? "Мировая экономика и международные отношения" № 6, 2005, с. 76-85.
    18. Косикова Л. Экономическое взаимодействие России со странами СНГ и реструктурирование постсоветского пространства: новые условия, тенденции и задачи. "Российский экономический журнал" № 11-12, 2003, с. 46-57.
    19. Федулова Н. Россия СНГ: время собирать камни. "Мировая экономика и международные отношения" № 1,2006, с. 104-111.
    20. Винокуров Е. Проблемы создания общего экономического пространства ЕС Россия. "Мировая экономика и международные отношения" № 3, 2006, с. 49-53.
    21. Байков М. Актуальные проблемы экономических отношений Россия - ЕС. "Мировая экономика и международные отношения" № 6, 2007, с. 2936.
    22. АрбатоваН. Станут ли страны СНГ "яблоком раздора" в отношениях России и ЕС. "Мировая экономика и международные отношения" № 6, 2006, с. 15-20.
    23. Мочерный С. Национальный и экономический суверенитет страны. Экономика Украины № 10, 2005, с. 4-14.
    24. Мельник Н. Проблема нейтралітету в зовнішній політиці України. "Політика і час" № 4, 2007, с. 44-48.
    25. Сіденко В. Прорив у Європу - яким чином? "Політика і час" № 11,1997
    26. Масловская Л. К вопросу оценки предпосылок интеграции Украины в ЕС. "Экономика Украины" № 6, 2008, с. 72-78.
    27. Шостак Л.,Дикарев А. Энергообеспечение Украины в международных экономических отношениях. "Экономика Украины" № 11, 2007, с. 81-88.
    28. Зиядуллаев Н. Россия - Узбекистан: стратегическое партнерство и союзнические отношения. "Мировая экономика и международные отношения" № 12, 2006, с. 92-98.
    29. Ряботянев Н. Украина между Россией и Западом: опыт геополитическою анализа. "Мировая экономика и международные отношения" № 9, 2008, с. 75-83.
    30. Дамиров Я. ТНК как фактор включения национальных хозяйств в мировую экономику. "ЭкономикаУкраины" № 5, 2007, с. 67-74.
    31. Пахомов Ю. Взаимодействие Украины и России в контексте мирового опыта. "Российский экономический журнал" № 2,2005, с. 39-47;
    32. Филипенко А. Интеграционные перспективы Украины: бигравитационная модель. "Экономика Украины" № 6, 2005, с. 11-22.
    33. Косикова Л. Отношения России со странами СНГ: новая ситуация и необходимость адекватного стратегического реагирования. "Российский экономический журнал" № 9-10,2007.
    34. Чистилин Д. Самоорганизация мировой экономики. Евразийский аспект. М., "Экономика", 2006, 237 с.
    35. Астапов К. Формирование единого экономического пространства стран СНГ. "Мировая экономика и международные отношения" № 1, 2005, с. 95-99.
    36. Канаев Е. АСЕАН и Россия: отношения после холодной войны. "Мировая экономика и международные отношения" № 2, 2007, с. 67-74.
    37. Косикова Л. Регион СНГ: фазы трансформации и нынешние стратегические возможности России (к 15-летию Содружества Независимых Государств). "Российский экономический журнал" № 9-10, 2006, с. 40-62.
  • 6471. Евразийское экономическое сообщество
    История

    Из истории мировой философской и общественно-политической мысли известно, что идея евразийства возникла в России, пройдя в своем дальнейшем развитии три основных этапа:

    1. 70-е гг. ХIХ в. Данный период истории России характеризуется как время кардинальных перемен и реформирования, обусловивших постановку в российском обществе вопросов об оптимальных путях дальнейшего развития страны, о сущности нации, специфики ее культуры и т.д. В условиях интенсивного развития капиталистически отношений, сопровождавшегося крушением вековых устоев российского общества, ломкой старых ценностей и авторитетов, представители русской интеллигенции пытались найти прочную и жизнеспособную основу, опираясь на которую, Россия могла бы уверенно идти в будущее.
    2. 20-30-е гг. ХХ в. На этом этапе идея евразийства получила свое воплощение в создании и деятельности социально-философского движения русских эмигрантов, вынужденных покинуть Россию из-за потрясений революции 1917 г. И гражданской войны. Евразийская идея была выдвинута ими как альтернатива коммунистической идеологии, которая на практике привела Россию к разрушению и хаосу. Евразийское движение оформилось в 1921 г. И впервые заявило о себе в книге «Исход к Востоку. Предчувствия и свершения. Утверждения Евразийцев»
    3. 90-е г. ХХ в. Данный этап развития евразийской идеи детерминируется распадом мировой системы коммунизма и исчезновением с карты мира могущественной державы Союза ССР, крушением прежних ценностей и идеалов, размежеванием стран и народов некогда единого государства. Как и в прошлые периоды, главная цель евразийства остается прежней поиск пути, ведущего когда-то единую страну к достойному будущему.
  • 6472. Евреи в Крыму
    Разное

    Для некоторых стран, в частности, для Польши, турецкое завоевание во второй половине XV в. Черного моря и закрытие Босфора для торговли, которую вели с Востоком расположенные на Черном море итальянские колонии, повысило значение сухопутных дорог. В этот период в более тесные сношения с Польшей вступила Кафа. В течение 10-20 лет XV в. Польша осуществляла нечто вроде протектората над этим торговым центром. Этот протекторат был возможен еще и потому, что между Польско-Литовским государством и Крымским ханством в этот период существовали дружественные отношения, т.к. Крымский хан Хадиш-Гирей получил высшую власть при активном содействии правительства и магнатов этой страны. Но падение Кафы, а также Килии и Белгорода почти полностью парализовало эту торговлю. Наступило время "охлаждения" турецко-крымско- польских отношении и "потепления" отношений между Россией, Крымом и Турцией, что позволило даже предпринять ряд дипломатических шагов. Так, в конце XV в. по инициативе Турции устанавливаются дипломатические связи между Турцией и Московским государством. Московская дипломатия была заинтересована в том, чтобы нейтрализовать превращавшуюся в мощную державу Турцию в борьбе России против остатков Золотой Орды. Первый личный контакт был установлен в 1497 г. московским посольством, которое возглавил стольник Михаил Андреевич Плещеев. Перед посольством была поставлена задача добиться нормальных условий для деятельности русских купцов в Кафе, Азове и в Турции. Еще раньше, в 1474 г., с Крымским ханом Менгли- Гиреем Иван III заключил союз, продолжавшийся до самой его смерти. Иван III покровительствовал торговле, с этой целью поддерживал в особенности отношения с Кафой и Азовом. Туда везли большими партиями собольи шкурки, лисьи и горностаевые меха, сукна, холст, одежду и кожи в обмен на которые получали лошадей. Торговля процветала и при Василии III. Русское государство было заинтересовано в развитии мирных торговых отношений и противилось всем попыткам западных держав втянуть его войну с Портой, т.к. ведущее место среди восточных государств в товарооборотe с Россией принадлежало Турции, а торговля с западными странами шла через Крым (главным образом, через Кафу) и Литву. Однако торговые связи безусловно игравшие значительную роль во взаимоотношениях государств, не были постоянными, долгосрочными. Они часто прерывались, т.к. крымские ханы брали с купцов большие проезжие и торговые пошлины или просто грабили их.

  • 6473. Еврипид и его время
    Культура и искусство

    Софистическая риторика присваивает себе право отстаивать субъективную точку зрения обвиняемого всеми средствами убеждения. Общий корень одновременных явлений судебного красноречия и красноречия трагических героев у Еврипида неудержимая смена исконных греческих понятий о вине и ответственности, происходящая под влиянием прогрессирующей индивидуализации жизни в этот период. Старая мысль о виновности была объективной, человек мог подвергнуться проклятию и быть осквернен вне зависимости от собственного сознания или воли. Демон проклятия набрасывался на него с божественной силой, но это не освобождало его от горьких последствий его поступка. Эсхил и Софокл еще преисполнены этой древней религиозной идеей, однако они пытаются ее смягчить, давая возможность человеку, которого постигло такое проклятие, более активно участвовать в выстраивании собственной судьбы, конечно, не посягая при этом на объективное понятие этой "Ате". Их персонажи "виновны" в смысле проклятия, которое они носят в себе, т. е. для нашей субъективной мысли они "невиновны", но их трагичность в объективном смысле этих поэтов основывается не на невинном страдании. Впервые это появляется у Еврипида и вытекает из мировосприятия его эпохи, чья точка зрения в основном вытекает из человеческой субъективности. Когда старый Софокл защищает своего Эдипа в Колоне от грозящих ему изгнанием жителей того места, которое служило ему убежищем, доказывая его невинность и с полным основанием описывая его ужасные поступки отцеубийство и кровосмешение как совершенные без участия его воли и сознания 37, то это значит, что поэт чему-то научился у Еврипида, однако это никак не затрагивает его глубочайшего восприятия трагичности образа Эдипа. Напротив, для Еврипида этот вопрос везде является решающим, и страстное субъективное сознание его героями своей невиновности проявляется в его драмах как многоголосое горькое обвинение кричащей несправедливости рока. Мы знаем, что субъективизация проблемы правовой ответственности в уголовном праве и в судебной защите времен Перикла иногда угрожала полностью стереть границы между виной и невиновностью, так что, например, действия, совершенные в состоянии аффекта, многими более не признавались актами свободной воли. Это глубоко связано со сферой трагической поэзии, и еврипидова Елена анализирует свою супружескую измену как действие, совершенное под влиянием навязчивой эротической идеи 38. Это тоже относится к главе о риторизации искусства, но это все что угодно, только не формальный вопрос.

  • 6474. Европейская валютная система
    Юриспруденция, право, государство

    В странах Еврозоны в целом совокупный валовой продукт, как ожидается, увеличится на 1% в текущем году и на 1,5% в будущем. Скорее всего, умеренным будет экономический рост в Германии и во Франции, где увеличение экспорта ограничивается внешним спросом, инвестиции сдерживаются нехваткой кредитов, а внутреннее потребление высокой безработицей. Еще медленнее, по-видимому, будут преодолевать застойные явления Греция, Ирландия, Испания и Португалия. В Великобритании оживление останется умеренным и будет происходить благодаря увеличению экспортных поступлений из-за некоторого обесценения фунта стерлингов, тогда как внутренний спрос будет ослабленным. В европейских государствах с развивающимися рынками перспективы экономического роста в 2010 2011 гг. также сильно разнятся. В странах, достаточно благополучно перенесших мировой кризис (таких как Польша), а также тех, где уровень внутреннего доверия уже восстановился, ожидается достаточно заметное оживление, подкрепленное притоком капиталов и нормализацией глобальной торговли. В государствах, вступивших в кризис с уже ослабленной экономикой, таких как Венгрия, Румыния, Болгария, страны Балтии, имеющих серьезные проблемы с платежным балансом, восстановление экономики будет происходить медленнее в результате ограниченных возможностей для маневра. Денежная политика, как отмечается, должна остаться согласованной со сложившейся ситуацией. Поскольку перспективы экономического оживления довольно слабы, инфляционное давление будет умеренным. В промышленно развитых странах Европы базовая инфляция останется низкой и стабильной, в государствах Еврозоны составит около 1%. В большинстве стран региона с формирующимися рынками инфляция будет невысокой, и центральные банки смогут сохранить процентные ставки на относительно низком уровне, что позволит поддержать деловую активность. В следующей таблице приводятся данные из прогноза МВФ, 1. касающиеся темпов роста ВВП (А), в % по сравнению с предыдущим годом, 2. розничных цен (В), в % по сравнению с предыдущим годом, 3. ситуации с платежным балансом по текущим операциям (С), в % ВВП 4. уровнем безработицы (D) в отдельных государствах Европы, в % экономически активного населения.

  • 6475. Европейская комиссия: состав, порядок формирования, полномочия
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Договор о европейском союзе от 7 февраля 1992г. (с изменениями, внесенными Амстердамским договором от 2 октября 1997г. и Ниццким договором от 26 февраля 2001г.)//КонсультантПлюс, по состоянию на октябрь 2007г.
    2. Ниццкий договор, изменяющий договор о Европейском Союзе, договоры об учреждении Европейских Сообществ и другие основополагающие акты от 26.02.2001г.// base.consultant.ru
    3. Договор, учреждающий европейское сообщество (консолидированный текст с учётом Ниццских изменений)// КонсультантПлюс, по состоянию на октябрь 2007г.
    4. Единый Европейский Акт от 28.02.1986г.// КонсультантПлюс, по состоянию на октябрь 2007г.
    5. Бирюков М.М. Конституция для Европы и реформирование на ее основе Европейской комиссии и судебной системы Европейского союза//Журнал российского права. 2005. - №8. - С. 128-143
    6. Европейский Союз. Путеводитель/Под ред. Ю.А. Борко и О.В Буториной. М.: Интердиалект+,1998
    7. Европейское право/ Отв. ред. Л.М.Энтин, М.: Норма. 2000 699с.
    8. Зайцев А.Ю.Европейская комиссия: порядок формирования и полномочия. Автореф. 2003// www.lawlibrary.ru
    9. Капустин А.Я. Европейский Союз: политика и право. М., РУДН, 2000
    10. Лагунова А.А.Взаимодействие Совета Европейского Союза, Европейского парламента и Европейской Комиссии «институциональный треугольник»//Сборник аспирантских научных работ юридического факультета КГУ. Вып. 6. Казань. Изд-во Казан. ун-та. 2005г. 237-239
    11. Лобанов К.Н. Договор о Европейском Союзе: правовой анализ новейших тенденций в развитии западноевропейской интеграции. Учебное пособие. Белгород, 1996//www.eulaw.edu.ru.
    12. Основы права Европейского Союза: Учебное пособие / Под ред С.Ю. Кашкина. М., Белые альвы. 1997. - С.104 - 158.
    13. Право Европейского Союза: Документы и комментарии/под ред. С.Ю.Кашкина. - М.: ТЕРРА. 2002. 528с.
    14. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота/ под ред. В.В.Безбаха, А.Я.Капустина, В.К.Пучинского. - М., М., Зерцало, 2001
    15. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы. От Европейского сообщества до Европейского Союза. М., 1998//www.eulaw.edu.ru.
    16. Топорнин Б.Н. Европейское право. М., Юристъ, 1998
  • 6476. Европейские планы счетов
    Менеджмент

     

    1. О бухгалтерском учете : федер. закон РФ от 21 нояб. 1996 г. № 129-ФЗ (с изм. и доп. от 23 июля 1998 г., 28 марта, 31 дек. 2002 г., 10 янв., 28 мая, 30 июня 2003 г.) [электронный ресурс] // Гарант
    2. Бабаева З.Ш Бухгалтерский учет в зарубежных странах: учебное пособие / 3.Ш Бабаева М.: Феникс, 2007 256 с.
    3. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет в зарубежных странах: учебное пособие / Я.В. Соколов [и др.]; под ред. Ф.Ф. Бутынец М.: Проспект, 2007. 672 с.
    4. Панков Д. А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах: учеб.пос. / Д. А. Панков. Минск, Экоперспектива, 1998. 230 с.
    5. Хахонова Н.Н. Реформирование бухгалтерского учета: учеб.пос. /Н. Н. Хахонова М.: Бухгалтерский учет, 2003. 244 с.
    6. Астахов В.П. Теория бухгалтерского учета: учеб.пос. / В.П. Астахов Ростов-н/Дон: МарТ, 1999. -416 с.
    7. Малькова Т.Н. Теория и практика международного бухучета: учеб.пос. / Т.Н. Малькова М., Бизнес-Пресса, 2001. 532 с.
    8. Соколов Я.В., Семенова М.В. Бухгалтерский учет во Франции // Бухгалтерский учет. 2000. № 5. С. 6977.
    9. Мацидовски М. Система регулирования учета и отчетности Германии / Международные стандарты финансовой отчетности [электронный ресурс] // http://www.ippnou.ru.
    10. Дымова И.Э. Бухгалтерский учет в Испании // Бухгалтерский учет. 1999. № 10. С. 5463.
    11. Кобищян И.В. Общий план счетов Франции // Международный бухгалтерский учет. 2004. №8. С.4145.
    12. Бернар Парис, Жан-Франсуа де Роббер. Французский план счетов как концептуальная основа финансового анализа / Теория и практика финансового и управленческого учета [электронный ресурс] // http://www.gaap.ru.
    13. Наумов М.Ф. Единый стандарт учета отношений между организациями // Финансовый менеджмент. 2006. №6. С. 4 14.
    14. Бухгалтерская отчетность во Франции / / Бухгалтерский учет [электронный ресурс] // http://www.buhgalter-faq.ru.
    15. Волкова О.Н. Бухгалтерский учет в Швеции // Бухгалтерский учет 2002. №17 С. 76-78.
  • 6477. Европейские фонды, поддерживающие культуру
    Культура и искусство

    Если государственные органы преследуют, как правило, политические цели в поддержке того или иного проекта, то частные фонды свободны от подобной политики. Так фонды, учредителем которых является крупная компания, ставят перед собой цель чисто экономического содержания - завоевание новых рынков. Более объективны фонды, учреждённые группой предпринимателей и творцов европейского масштаба. Фонды, таким образом, выступают как нечто среднее между государственной поддержкой и отдельными спонорами в области культуры. Необходимость их существования можно доказать следующими аргументами:

    1. Фонды, как правило, могут работать более гибко, чем государство. Они могут осуществлять работу в качестве первооткрываетелей и в случае успеха показать дорогу государственной поддержке. Они могут в прямом смысле “поддерживать” культурные начинания. Так, к примеру, в июле 1990 года “Juergen-Ponto фонд” (ещё до объединения Германии) вместе с Банком Дрездена разработал и начал осуществлять проект по сотрудничеству между 20 архитекторами и градостраителями и 40 студентами из восточной и западной части Германии. Результаты 11 рабочих групп отразились на общественном мнении и имели важное значение для дальнейшей судьбы двух немецких стран.
    2. Фонды в основном не связаны с отдельными или групповыми интересами. Перед ними стоят свои уставные цели, не связанные с предвыборными кампаниями или зависимостью от своих акционеров. Это даёт возможность фондам, задача которых - поддерживать творцов, сконцентрироваться в первую очередь на художественных критериях. Конечно, руководство фонда может определить для себя приоритеты в различных областях, но всё равно художественные цели остаются первостепенными, чего не может себе позволить бизнес. Отделы PR при выборе объектов спонсорской поддержки ожидают прежде всего эффективной маркетинговой отдачи, не обращая особого внимания на истинную художественную ценность проекта.
    3. Фонды могут осуществлять долгосрочные проекты и преследовать долгосрочные цели. Они не ориентируются, как коммерческие предприниматели, в наше время стремительного роста компьютерных технологий на краткосрочные периоды. Они не ставят перед собой цели, как политики, успеть провести программы до новых выборов. Им не нужно следовать веяниям моды. Таким образом, фонды могут инвестировать средства, результат которых проявится в следующих десятилетиях или даже в следующих поколениях. Это одна из важнейших причин, почему мы нуждаемся в большем колличестве фондов в области культуры и, особенно, экологии. Как мы обходимся с окружающим миром, это ведь тоже культурологический вопрос.
    4. Фонд отличается от бизнеса своими целями. Предприниматель может поменять свою стратегию в зависимости от внешних условий, а следовательно и стратегию спонсорской поддержки. Для бизнеса важен не продукт, как результат труда, сам по себе, а доход от предприятия. Другими словами, бизнес может поддерживать, а фонд должен поддерживать культуру.
  • 6478. Европейские школы государственного управления
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Àëåêñååâà Ò.À. Ñîâðåìåííûå ïîëèòè÷åñêèå òåîðèè. Ì., 2000.
    2. Àëüãèí À.Ï. Ñïåöèôèêà ñèíåðãåòè÷åñêîãî ïîäõîäà ê ãîñóäàðñòâåííîìó óïðàâëåíèþ // Ãîñóäàðñòâåííîå óïðàâëåíèå è ïîëèòèêà. -ÑÏá.: Èçä-âî ÑïáÃÓ
    3. Àíòîíîâà Í.Á. Òåîðèÿ ìåòîäîëîãèÿ ãîñóäàðñòâåííîãî óïðàâëåíèÿ. Êóðñ ëåêöèé. Ìèíñê 2007. Àìàëôåÿ. Ñ.432
    4. Àðäàí Ô. Ôðàíöèÿ: Ãîñóäàðñòâåííàÿ ñèñòåìà. - Ì.: Þðèä. ëèò. 1994.
    5. Àðèñòîòåëü. Ñî÷.: Â 4 ò. - Ì., 1983. - Ò. 4. - Ñ. 603.
    6. Àôàíàñüåâ ÂÒ. Óïðàâëåíèå: Ôèëîñîôñêèé ýíöèêëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü. - Ñ. 705; Åãî æå: Íàó÷íîå óïðàâëåíèå îáùåñòâîì. - Ì, 1973
    7. Âàñèëåíêî È. Àäìèíèñòðàòèâíî-ãîñóäàðñòâåííîå óïðàâëåíèå â ñòðàíàõ Çàïàäà: ÑØÀ, Âåëèêîáðèòàíèÿ, Ôðàíöèÿ, Ãåðìàíèÿ Ñ.456
    8. Âåáåð Ì. Èçáðàííûå ïðîèçâåäåíèÿ. Ì., 1994. Ñ.345
    9. Âåáåð Ì. ×èíîâíèê // Ñîöèñ. 1988. ¹ 6. Ñ. 209
    10. Ãàðíåð Ä. Âåëèêîáðèòàíèÿ: öåíòðàëüíîå è ìåñòíîå óïðàâëåíèå. - Ì.: Ïðîãðåññ, 1982. - Ñ.154
    11. Ãîñóäàðñòâåííîå óïðàâëåíèå è ïîëèòèêà. - ÑÏá.: ÑïáÃÓ, 2002. - Ñ. 286.
    12. Ãóñåéíîâ À.À. Ñïðàâåäëèâîñòü // Íîâàÿ ôèëîñîôñêàÿ ýíöèêëîïåäèÿ: Â 4 ò. - Ì.: Ìûñëü, 2001. - Ò. 3. - Ñ. 765.
    13. Çâåðåâ À.Ô. Òåîðèè áþðîêðàòèè: îò Ì.Âåáåðà ê Ë. ôîí Ìèçåñó //Ñîâåòñêîå ãîñóäàðñòâî è ïðàâî. 1992. ¹ 1. Ñ.543
    14. Èâàí÷óê Í.Â. Governance-ïàðàäèãìà: ìåòîäîëîãè÷åñêèé è ïðàêòè÷åñêèé ïîòåíöèàë // ×èíîâíèêú. - 2005. Ñ.433
    15. Êðîçüå Ì. Ñîâðåìåííîå ãîñóäàðñòâî - ñêðîìíîå ãîñóäàðñòâî. Äðóãàÿ ñòðàòåãèÿ èçìåíåíèÿ // Àíòîëîãèÿ ìèðîâîé ïîëèòè÷åñêîé ìûñëè:  5 ò. - Ì.: Ìûñëü, 1997. - Ò. 2. - Ñ. 699.
    16. Êðîçüå Ì. Ôåíîìåí áþðîêðàòèè. Ì., 1994. Ñ.432
    17. Ëóíåâ À.Å. Òåîðåòè÷åñêèå ïðîáëåìû ãîñóäàðñòâåííîãî óïðàâëåíèÿ. Ì., 1987. Ñ.543
    18. Ìàêîâåëüñêèé À.Î. Äðåâíåãðå÷åñêèå àòîìèñòû. - Áàêó, 1946. - Ñ.318.
    19. Ìèçåñ Ë., ôîí. Áþðîêðàòèÿ Çàâóàëèðîâàííûé õàîñ. Àíòèêàïèòàëèñòè÷åñêàÿ ìåíòàëüíîñòü. Ì., 1993.
    20. Íåðñåñÿíö B.C. Ñïðàâåäëèâîñòü // Þðèäè÷åñêàÿ ýíöèêëîïåäèÿ.-Ñ. 1037.
    21. Íóðååâ Ð. Òåîðèÿ îáùåñòâåííîãî âûáîðà // Âîïðîñû ýêîíîìèêè. - 2003. -¹ 4. Ñ. 465
    22. Ïîëèòè÷åñêàÿ íàóêà: íîâûå íàïðàâëåíèÿ. / Ïîä ðåä. Ð.Ãóäèíà, Õ.- Ä. Êëèíãåìàíà. Ì.: 1999. Ñ.675
    23. Ðàöèîíàëüíûé âûáîð â ïîëèòèêå è óïðàâëåíèè / Ïîä ðåä. Ë.Â.Ñìîðãóíîâà. ÑÏá., 1998. Ñ.456
    24. Ñèíåðãåòè÷åñêàÿ ïàðàäèãìà. -Ì: Ïðîãðåññ-Òðàäèöèè, 2002. Ñ.543
    25. Ñìîðãóíîâ Ë.Â. Ïîëèòè÷åñêèå ñåòè, èíôîðìàöèîííûå òåõíîëîãèè è ïóáëè÷íîå óïðàâëåíèå: ïåðåõîä îò êîíöåïöèè «å-government» ê «e-governance» // Òåõíîëîãèè èíôîðìàöèîííîãî îáùåñòâà: VIII Âñåðîññèéñêàÿ îáúåäèíåííàÿ êîíôåðåíöèÿ: Òåç. äîêë. -Ì., 2005.-Ñ. Ñ.345
    26. Ñìîðãóíîâ Ë.Â. Ñåòåâîé ïîäõîä ê ïîëèòèêå è óïðàâëåíèþ // Ïîëèñ. 2001. ¹ 3. Ñ.765
    27. Ñìîðãóíîâ Ë.Â. Ñîâðåìåííàÿ ñðàâíèòåëüíàÿ ïîëèòîëîãèÿ: Ó÷åá. - Ì.: ÐÎÑÑÏÝÍ, 2002. - Ñ. 701.
    28. Ñòåéåð Ð., Áåëàñêî Ä. Óïðàâëåíèå: îò ñòàðûõ ôîðì ê íîâûì ðåàëüíîñòÿì // Ñîâðåìåííîå óïðàâëåíèå. Ñ.432
    29. Øàõíàçàðîâ Ã.Õ. Êîììóíèñòè÷åñêîå îáùåñòâåííîå ñàìîóïðàâëåíèå // Ôèëîñîôñêèé ýíöèêëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü. - Ì.: Ñîâåòñêàÿ ýíöèêëîïåäèÿ, 1983. - Ñ. 448.
    30. Øïàêîâà Ð.Ï. Ìàêñ Âåáåð, ïðî÷èòàííûé ñåãîäíÿ. ÑÏá., 1997. Ñ.543
    31. Øòîïîâ Á. Êîðïîðàòèâíîå óïðàâëåíèå â ÕÕ â.: Èñòîðèÿ è ïåðñïåêòèâà // Ïðîáëåìû òåîðèè è ïðàêòèêè óïðàâëåíèÿ. 2000, ¹ 1.Ñ.231
    32. Ýðõàðä Ë. ôîí. Áëàãîñîñòîÿíèå äëÿ âñåõ. Ì., 1991. Ñ.324
    33. ßêîâëåâ A.M. Ðîññèéñêàÿ ãîñóäàðñòâåííîñòü (èñòîðèêî-ñîöèîëîãè÷åñêèé àñïåêò) // Îáùåñòâåííûå íàóêè è ñîâðåìåííîñòü. -2002.-¹5. -Ñ. 294
  • 6479. Европейский валютный союз
    Юриспруденция, право, государство

    С появлением единой европейской валюты в мировой экономике фактически складывается еще одна крупнейшая валютная зона, которая распространила свое влияние и на многие страны за пределами ЕС. Впервые за последние десятилетия на мировых валютных и финансовых рынках появилась реальная альтернатива доллару США. Следовательно, в мировой валютной системе происходит сдвиг в сторону биполярности. Новая валюта способствует и укреплению положения европейского континента как крупнейшего центра мирового хозяйства. Зона евро представляет собой единый внутренний рынок с населением почти 300 млн. чел.; на нее приходится 15.8% мирового ВВП (по сравнению с 7.6% в Японии и 21.9% в США) и около 19% мирового экспорта, что превышает аналогичные показатели США (15%) и Японии (8%). Таким образом, процессы, происходящие в Европе, имеют очень важное значение не только для самих стран-членов ЕС, но и для всего мира. Это определяет актуальность проблем современного этапа функционирования валютного союза в Европе. Вместе с тем, формирование европейского валютного союза представляет собой уникальный эксперимент. Несмотря на то, что это не первая в истории попытка валютной интеграции, абсолютного прецедента в истории валютных союзов он не имеет. Впервые группа политически и валютно-независимых государств добровольно пожертвовала частью своего суверенитета, включая национальные валюты, передав полномочия по проведению кредитно-денежной и валютной политики единому наднациональному органу, однако сохранив при этом политическую независимость. Поэтому большой интерес представляют перспективы развития нового валютного объединения и его способность преодолеть существующие структурные слабости и потенциальные трудности, угрожающие его стабильности. Параллельно с углублением европейской интеграции происходит и ее постепенное расширение, подразумевающее присоединение к ЕС ряда стран Центральной и Восточной Европы (ЦВЕ) с экономикой переходного периода. Кроме того, актуальность темы данной работы обусловлена и тем, что опыт европейской экономической и валютно-финансовой интеграции может быть полезен в контексте интеграционных процессов в СНГ. В частности, в договоре о создании Союзного государства России и Белоруссии, заключенном в 1999г., предусматривается введение единой валюты. Таким образом, общие закономерности процессов валютной интеграции приобретают важное практическое значение уже на современном этапе, с учетом, разумеется, специфики российско-белорусской интеграции.

  • 6480. Европейский костюм 20 века
    Производство и Промышленность