Еволюція давньоруської общини
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Зародження общинної організації серед словянських племен
1.1 Община і її роль у суспільстві
1.2 Поселення антів або венедів та їхня громадська та державна організація
1.3 Особливості общинної організації східних словян
Розділ 2. Сільська община, як основа давньоруської суспільної організації
2.1 Причини розкладу сільської давньоруської общини
2.1.1 Розвиток ремесла
2.1.2 Розвиток торгівлі
2.1.3 Воєнні заходи князів
2.1.4 Збирання данини
2.2 Організація влади і управління в давньоруській общині часів Київської Русі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Більшість істориків вважає, що словяни відокремилися від індоєвропейської спільності в середині II тисячоріччя до н.е. За археологічним даними прабатьківщиною ранніх словян була територія зі сходу від германців - від ріки Одри (Одеру) до Карпатських гір на сході. Перші письмові свідчення про словян відносяться до початку I століття до н.е. Античні автори згадують про словян під імям венедів або антів.
В епоху великого переселення народів, що збігся із кризою рабовласницької цивілізації, словяни освоїли територію Центральної, Східної й Південно-Східної Європи. Вони жили в лісовій і лісостеповій зоні, де в результаті поширення знарядь праці із заліза стало можливим вести осіле землеробське господарство.
У VI-VII ст. у словян зложився загальний уклад життя. До складу общини входило 50-60 домогосподарств, кожне з яких жило великою родиною (батько й мати, дорослі сини із дружинами й дітьми). Всі володіння общини ділилися на суспільні й особисті. Будинок, худоба, присадибна земля, інвентар особисті, основний земельний масив, луги, ліси загальні. Всі справи зважувалися на основі самоврядування, на сходах самостійного чоловічого населення, іменованих миром. Для ведення спільних справ вибирали старійшин. Мир охороняв благоденство всієї общини й жадав від кожного її члена беззастережної покори. Голосування не проводилися. Розбіжності повинні були влагоджуватися одностайно. Століттями виховувалася кругова порука, відданість общинників своєму миру, взаємодопомога в польових роботах, сприяння хворим, сиротам. Традиції общинності, соборності, мирського самоврядування глибоко ввійшли в життя й побут словянських народів, переймали кочовими племенами, що осідали на сусідніх землях. Згодом це стало живильним ґрунтом для ідеї селянського соціалізму.
Для організації оборони общини поєднувалися у волості, на стратегічно вигідних місцях, зазвичай на високих берегах рік, будували міста. У них осідали вибрані із родоплемінної знаті князі із дружинами. Міста обносилися деревяними, камяними зміцненнями. За їхніми стінами (на посаді) осідали ремісники. Вже в VI-VII ст. виникли великі міста: Київ - у полян, Чернігів - у жителів півночі, Новгород - в ільменських словян. Поступово міста через владу князів і силу їхніх дружин підкорили навколишні волості, стали центрами князівств. Використовувалося право збору князівської данини з вільних общинників (смердів) за їхній захист і заступництво.
Таким чином, з плином часу із зародженням та розвитком феодальної держави Київської Русі, давньоруська община зазнавала якісних змін. Збільшувалась кількість різноманітних прошарків населення, їх права, закріплювалися у зводах правил та законів, наприклад у "Руській правді".
Актуальність теми визначається значимістю подій останньої чверті I тисячоліття нової ери у історії східних словян завершення розкладу первісного суспільства і перехід до феодалізму, визрівання передумов виникнення державності та формування української народності, що склала кістяк могутньої Київської держави.
Розробка питань історичного минулого східних словян, зокрема зародження общини напередодні утворення Київської Русі, та її еволюція в подальшому потребує комплексного підходу із залученням різних категорій джерел: археологічних, літописних, історичних досліджень. Це сприяє якісним зрушенням у дослідженні як матеріальної культури, так і різноманітних сторін суспільного життя східних словян переддержавного періоду та за часів Київської Русі.
Дане дослідження присвячене вивченню основних рис общинної організації давньоруських словян, та її еволюції та соціальної структури суспільства з розвитком ранньофеодальної держави Київська Русь.
Мета і завдання дослідження відтворення соціального розвитку словян Правобережної України та еволюція давньоруської общини напередодні утворення Київської держави та за її часів.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:
- характеристика общини, як соціального утворення, та її ролі у житті суспільства;
- окреслення перших зародків общини у прадавніх словянських племен;
- дослідження ролі та значення общини у суспільному житті давньоруського населення під час існування Київської Русі;
- аналіз основних прошарків суспільства Київської держави, їх прав та соціального становища.
Обєктом дослідження є словянське населення. на території Правобережної України до виникнення Київської Русі та в часи її існування.
Предметом дослідження є соціальний розвиток східнословянського населення, еволюція давньоруської общини з часів племінних союзів до виникнення різно-класового суспільства в часи Київської держави.
Методи дослідження. В основу курсового дослідження покладено загальнонаукові