Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
Вступ
Відомий австрійський палеонтолог Р.Гернес (Rudolf Hoernes, 18501912) у своїй книзі про вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О.Ковалевський повинен вважатися попередником Копа й Осборна як справжніх засновників неоламаркизму в області палеонтології. А не менш відомий віденський палеонтолог Динер, стверджував (1920), що В.Ковалевський розробляв неоламаркистську теорію кінетогенеза, автором якої є, як відомо, знаменитий Кіп, один із засновників американської школи неоламаркістів.
Досить важливе історичне значення для палеонтології має вивчення даного питання з філогенетичної позиції. Вивчення викопних решток тварин дає багатий матеріал для проведення дослідження та простеження якісних змін будови скелету та встановлення появи різних пристосувань у тварин до нових умов життя.
Метою нашої роботи є проаналізувати основні аспекти еволюційної палеонтології В.О.Ковалевського.
Завдання:
- проаналізувати відношення до неоламаркізму вченого;
- розглянути позиції вченого щодо висвітлення теорії природного добору в працях Ковалевського;
- дати характеристику робіт в напрямку палеонтології;
- розглянути відношення та підходи вченого до класифікації тварин.
1. Неоламаркизм Ковалевського
У Основах палеонтології К.Циттеля, перевиданих за редакцією Р.Бройли (Zіttel, 1915), а також у переробленому російському перекладі цієї книги (1934) ми знову зустрічаємо В.Ковалевського серед засновників пеоламаркистської теорії кінетогенезу. О.Абель говорить про роботи В.О.: Велике значення робіт Ковалевського полягає насамперед у тім, що він підкреслював обумовленість форми функцією. Це тим більше знаменно, що епоха, у яку він писав свої праці, була піддана чарівності навчання Дарвіна про добір. Те, що почав Ковалевський, зі зростаючим успіхом продовжували інші. Е.Д. Кіп, якого варто визнати основою пеоламаркистської школи в палезоології, дав безліч доказів того факту, що викопний матеріал має видатне значення в побудові філогенії живого світу. З цих слів видно, що неоламаркіст Абель визнає Ковалевського людиною свого кола, у відомій мері протиставляє погляди великого російського натураліста вченню Дарвіна і вважає Копа продовжувачем справи Ковалевського.
Деякі вчені нашої країни також вбачають у працях В.Ковалевського ознаки неоламаркизма.
Таку думку висловлював відомий палеонтолог і геолог академік Л.А.Борисяк у двох своїх роботах: у нарисі З історії палеонтології (ідея еволюції) і в чудовій книзі про В.О.Ковалевського. На відміну від тільки що згаданих авторів, які, власне, і не намагаються обґрунтувати свою думка про неоламаркизм І. Ковалевського, А.А.Борисяк, що зовсім правильно визнає В.О. правовірним дарвіністом, але вбачає і його поглядах лише зачатки неоламаркизму прямо вказує на те місце в роботі про антракотерії, де, нібито, видні ці зачатки.
От що говорить А.А.Борисяк у своїй книзі про В.О.Ковалевського: Ковалевський чисто уявляє собі мінливість, яка проявляється у всіх можливих напрямках, заповнює усі можливості кандидатами, але проте, завдяки тій разючій чуйності, з який він розумів викопну природу, він помічав і такі відносини, що пізніше дали привід відокремитися іншим напрямкам палеонтологічної думки.
Так, поряд з чисто дарвінівським висвітленням загальної картини, він відзначає для копитних, яких він вивчав, нездоланну тягу до спрощення, редукції ступні, що веде від форми до форми, поки не досягне кульмінаційного типу, що як би завершує ряд, що розвивався, отже, у про цілком визначений напрямок. Правда, здійснення кожного кроку в цьому напрямку Ковалевський малює у вигляді невизначеної мінливості, серед якої добором виділяється найбільш відповідає даній стадії форма, але це уявлення, скоріше теоретичне, чим засноване на безпосереднім спостереженні, не змінює загальної характеристики процесу як нездоланної тяги. Для Ковалевського ця тяга є фігуральним вираженням, але проте в ній можна бачити зачатки того уявлення про зумовленість у розвитку, що ми зустрічаємо пізніше у палеонтологів.
Якщо, таким чином, так називаний ламаркистський напрямок у палеонтології може мати свої корені і працях Ковалевського, то з ще більшою справедливістю можна стверджувати, що в дослідженнях його закладений початок біологічного [підкреслений автором] напрямку в палеонтології.
У нарисі З історії палеонтології читаємо: По своїх поглядах Ковалевський, як і більшість еволюціоністів того часу, був правовірний дарвініст. Він уявляв собі організм, який змінюється по всіх можливих напрямках, тому що в природі, говорив він, усі можливості негайно заповнюються; тому розвиток органічного світу уявлявся йому не у вигляді окремих прямих, а у вигляді надзвичайно складного гіллястого дерева, причому на кожне місце найбільш пристосовані кандидати повинні були намічатися природним добором.
Таким чином, передбачувані зачатки нового напрямку зникають без залишку, і не приходиться говорити про інтуїції або чуйності, з яким В.О. нібито приєднував до свого правовірного дарвінізму зовсім несумісне з цим навчанням представлення про зумовленість.
2. Теорія природного добору в працях В.О.Ковалевського
Досить познайомитися хоча б з одним з палеонтологічних праць В.О., щоб переконатися в його непохитній вірності навчанню Дарвін