Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ології, яким можна назвати іконографічним і який зовсім ухиляється від порівняно морфологічного вивчення вимерлих форм, не міг, звичайно, вести до зясування філогенетичних відносин у тваринному світі. І 60-х роках минулого століття було накопичено вже дуже багато так званих видів викопних ссавців.
Розробка природної класифікації у В.О. усе-і дм нерозривно звязана з побудовою родоводів.
В.О.Ковалевському належить заслуга першого досвіду побудови родовід копитних на підставі дарвінівського розуміння еволюції.
Вивчаючи походження жуйних, В.О приходить до висновку, що родоначальником нині живучих жуйних, за винятком Gamelіdae (верблюдів), Tragulіdae, Hyaemoschus, можна вважати Gelocus, представники якого, по В.О., зустрічаються у верхньому ярусі еоцену й у самому нижньому міоцені.
В даний час Gelocus навряд чи може вважатися предком яких-небудь груп нині живучих жуйних. Але цей рід стоїть досить близько до основного стовбура жуйних, ближче, чим інші вимерлі форми, извест ные В.О., що, отже, в основному правильно зрозумів взаємини між вивченими ним родами.
Надзвичайно велике значення досліджень В.О. в області генеалогії Equus роду, до якого належить кінь. Родина Equіdae. незвичайно важлива з погляду еволюційної теорії. Викопні представники його виявилися самим сприятливим обєктом для перших філогенетичних досліджень на конкретному палеонтологічному матеріалі.
Самі ранні в палеонтології хребетні спроби побудови рядів форм, або рядів предків, були зроблені відношенні саме цього сімейства. Перший крок у вивченні філогенії коня був зроблений Т. Гекслі. Після довгих пошуків я, однак, думаю, що як такий випадок треба зупинитися на родовідного коня.
Цікаві, дотепні зауваження Гексли про походження коня мають, звичайно, велике історичне значення, але їх ніяк не можна порівнювати з класичною монографією В.О. Про анхітерії і про палеонтологічну історії коней, що представляє собою наступний, другий за часом крок у вивченні даного питання.
СамВ.О. визнає, наприклад, що, судячи з ладі нию зубів, перехідні форми повинні були існувати між Anchіtherіum і Hіpparіon.
Філогенетичні побудови стають усе більш і більш точними, усе більш і більш близькими до цього ідеалу.
Висновки
В своїх роботах з палеонтологічної еволюції Ковалевський акцентує увагу на вивченні тварин та їх викопних решток.
У працях В.О. ми не знайшли жодного місця, яке давало б нам право говорити про схильності В.О. до якій би то ні було різновиду неоламаркізму або ламаркізму.
В усіх працях В.О. червоною ниткою проходить ідея залежності еволюційного розвитку організмів від середовища і його змін. Надзвичайно важливі перетворення в будові копитних викликаються, по В.О., змінами в рослинному світі поширенням трав. Значну увагу вчений приділяє вивченню кісток та зубів тварин.
Першочерговою задачею палеонтологічного часу В.О. вважав вивчення викопних ссавців. Це положення він розвиває у своїх працях.
ВисунутаВ.О. ідея про адаптивні і інадаптовані типи будови є великим досягненням еволюційної теорії і безумовно заслуговує подальшої розробки і застосуванні до філогенезу не тільки копитних, але й інших груп ссавців, та й за межами даного класу.
Висловлює свої думки, щодо поділу та класифікації тварин. Однієї з цілей, до яких повинна прагнути палеонтологія, є, по В.О., побудова філогенетичних ліній, зясування родинних відносин в органічному світі. Від цього, звичайно, залежить природна класифікація тварин, що повинна бути класифікацією генеалогічною.
Література
- Берман 3. И., ЗавадскийК.М., Зелик-ман А.Л. и др. История эволюционных учений в биологии. Л., 1966.
- Грант В. Эволюция организмов. М., 1980.
- ЗавадскийК.М., КолчинскийЭ.И.Эволюция эволюции. Л., 1977.
- ЗавадскийК.М.Развитие эволюционной теории после Дарвина (18591920 годы). Л., 1973.
- Левонтин Р. Генетические основы эволюции. М., 1978.
- Майр Э. Популяции, виды и эволюция. М., ¦ 1974.
- РаупД., Стэнли С. Основы палеонтологии. М., 1974.
- СеверцовА.Н.Эволюционная теория. М., 1967.
- СеверцовА.С.Основы теории эволюции. М., 1987.
- ТатариновЛ.П.Палеонтология и эволюционное учение. М., 1985.
- Тимофеев-РесовскийН.В., ВоронцовН.Н., ЯблоковА.В.Краткий очерк теории эволюции. М., 1977.
- Циттель К. Основы палеонтологии. 1968.
- ШмальгаузенИ.И.Проблемы дарвинизма. Л., 1969.
- ШмальгаузенИ.И.Факторы эволюции. Теория стабилизирующего отбора. М., 1968.
- ФилипченкоЮ.А.Эволюционная идея в биологии. М., 1977.
- ЯблоковА.В., ЮсуповА.Г.Эволюционное учение. М.: Высш. шк., 1989. 335с.
- Эволюция /Под ред. М.В.Мины. М., 1981.