Geum.ru

Курсовой проект

  • 3841. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX—початку 20 століття
    Психология

    Історія релігій, як зазначав Т. Флурнуа, пов'язана з релігійною психологією: перша постачає необхідний матеріал для відтворення релігійного життя минулих поколінь; натомість психологія, схоплюючи таємниці індивідуальної свідомості, виступає своєрідним ключем для відкриття різних проявів релігійності. При з'ясуванні сутності релігійної психології французький мислитель послуговувався тими розвідками, в яких дається узагальнена її характеристика, розглядається релігія зсередини, "такою, якою вона розкривається в особистій свідомості суб'єкта" [19, с. 9], опирається на ті праці, основною метою яких є наукова істина, а не захист тез богослов'я. Т. Флурнуа зазначає, що проблематичним у цих дослідженнях виступає питання трансцендентної реальності. Натомість для нього "релігійна психологія не стверджує, як і не заперечує трансцендентного існування об'єктів релігії, вона обмежується тим, що ігнорує його і відсторонює проблему, яку вона вважає поза своїм віданням" [19, с. 11]. На відміну від релігійних досліджень релігійна психологія виступає "фізіологічною", оскільки прагне віднайти "всі органічні умови релігійних явищ, як більш чи менш віддалені: вік, стать, раса, темперамент, здоров'я чи хвороби і т. д., так і умови безпосередні, тобто їх мозкові кореляти". Як генетична - "тому що вона розглядає релігійне життя і його залежність від зовнішніх і внутрішніх факторів, які можуть мати вплив на її розвиток". Як порівняльна - "тому що поширює коло своїх досліджень на можливо більш широкий загал різного середовища, щоб показати подібність і різницю їх внутрішнього досвіду" [19, с. 15-17]. І, нарешті, остання ознака релігійної психології - динамічна, яка фіксує "особисту релігію як досить складний і залежний від різноманітних факторів процес, який проходить через різноманітні фази і відкриває ряд живих глибоко прихованих сил" [19, с. 19]. На думку Т. Флурнуа, всі ці особливості релігійної психології взаємопов'язані і тому їх доцільно об'єднати в "принцип біологічного пояснення релігійних феноменів". Отже, психологія релігії розглядає і вивчає релігію як певну життєву функцію. Т. Флурнуа що лише те, що зароджується і розвивається зсередини, "що виходить із серця людського", є предметом релігійної психології.

  • 3842. Виникнення і становлення філософської думки у Стародавній Греції
    Философия

     

    1. Алексеев П.В., Панин А.В. Хрестоматия по философии: Учебноепособие. М.: «ТЕИС». 1996 г. 416 с.
    2. Алешин А.И., Аршинов В.И. Об особенностях методологическогоосмысления развития современного естественнонаучного знания / ВСборнике «Философия, естествознание, социальное развитие» /С.Б.Крымский, Ю.В.Сачков, Я.Б.Зельдович и др. М.: «Наука». 1989 г. 567 с.
    3. Асмус В.Ф. Античная философия. М.: «Наука». 1989 г. 478 с.
    4. Богомолов А.С. Античная философия. М.: «Политиздат». 1985 г. 557 с.
    5. Боннар А. Греческая цивилизация. Ростов-на-Дону: «Феникс». 1994г. 568 с.
    6. Грушевицкая Т.Г., Садохин А.П. Концепции современногоестествознания: Учебное пособие. М.: «Высшая школа». 1998 г. 383 с.
    7. Ильин И.П. Постмодернизм: Словарь терминов. М.: «ИНИОН РАН-INTRADA. 2001 г. 344 с.
    8. История философии в кратком изложении / пер. с чешского И.И .Богута. М.: «Мысль». 1991 г. 590 с.
    9. История философии: Учебное пособие для вузов / А.Н. Волкова, В.С. Горнев и др.; под ред. В.М. Мапельман и Е.М. Пенькова. М.:«Издательство ПРИОР». 1997 г. 464 с.
    10. Кессиди Ф.Х. Сократ. М. 1976 г. 314 с.
    11. Кириленко Г.Г., Шевцов Е.В. Краткий философский словарь. М.:«Слово, АСТ». 2002 г. 480 с.
    12. Краткий философский словарь / Под ред. Розенталя М.и Юдина П. М.:«Государственное издательство политической литературы». 1952 г. 614 с.
    13. Краткий философский словарь / Ред. Алексеев А.П. Б.М.: «Проспект». 2006 г. Изд. 2-е. 492 с.
    14. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. М.:«Высшая школа». 1990 г. 315 с.
    15. Лосев А.Ф. Античная философия / Серия «Из истории мировойкультуры». М.: «Наука». 1977 г. 204 с.
    16. Любимов Л. Искусство Древнего Мира. М.: «Просвещение». 1971 г. 320с.
    17. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура / Общ. ред. и вступ. ст. М.А. Дынника. М.:«УчПедГИз». 1955 г. 240 с.
    18. Назиров А.Э., Колесников М.А., Коуров В.Г. Философские основыконцепции современного естествознания (Физика и космология). СПб.: «ШГПИ». 1997 г. 312 с.
    19. Немировская Л.З. Философия: Курс лекций. М. 1996 г. 93 с.
    20. Основы современной философии. Издание 2-е дополненное. Серия«Мир культуры, истории и философии». СПб.: Издательство «Лань». 1999 г. 170 с.
    21. Павленков Ф. Сократ, Платон, Аристотель, Сенека / Жизньзамечательных людей, биографическая библиотека. М.: «Республика». 1995 г. 326 с.
    22. Платон. Собр. соч. Т. 1. «Государство». М. 1971 г. 415 с.
    23. Пролеев СВ. История античной философии. М.: «Реф-бук», К.:«Ваклер». 2001 г. 376 с.
    24. Рассел Б. История западной философии. Новосибирск. 1994 г. 815 с.
    25. Русская философия: Словарь / Под ред. М.А. Маслина. М.:«Республика». 1995 г. 655 с.
    26. Смирнов И.Н., Титов В.Ф. Философия. М.: «Аревазун». 1996 г. 457с.
    27. Соколов В.В. От философии античности к философии Нового Времени.
  • 3843. Виникнення країн Середземномор’я
    История

    Розквіт ханаанейських міст Палестини і Фінікії, аморейських і хурритських міст Сирії, якого можна було очікувати в цих умовах, не відбувся через єгипетське завоювання, яке незабаром почалося, після 1600 р. до н.е. Гиксоська влада в Єгипті була знищена, і фараони нової XVIII династії перейшли від окремих набігів до планомірного наступу на Палестину Фінікію Сирію. Фараон Яхмес I зайняв останній оплот гиксосів у Південній Палестині, в останній чверті XVI ст. фараон Тутмосис I зробив похід до самого Євфрату; після мирного правління жінки-фараона Хатшепсут з часу її спадкоємця Тутмосиса III починається тривале криваве і систематичне руйнування ханаанейських міст. Кожен єгипетський похід завершувався не включенням пройденої території до складу Єгипту, а лише грабежом сіл і міст (особливо палаців), викраденням худоби і людей. Адміністративні заходи фараонів були дуже примітивні. Було створено кілька єгипетських фортець, що контролювали основні дороги і перевали. Наявність гарнізонів спонукувало місцевих правителів протягом можливо більш тривалого часу замирювати завойовника дарунками і даниною; у виді гарантії до єгипетського двору забирали як заручників їхніх дітей: синів виховували в дусі відданості фараону, дочок віддавали в його гарем. Але фараони ніколи не намагалися поширити внутрішню адміністративну систему єгипетської держави на Палестину і Сирію в цілому. Невеликі загони, що вони тримали при дворах окремих царьків, мали значення скоріше спостережливе стягування податків, наприклад, не входило в їхні задачі: і цінності, і робоча сила викачувались з Палестини, Фінікії і Сирії не регулярним обкладанням, а більш-менш постійними військовими походами, що супроводжувалися грабежом і погромами на вже скореній території. Списки видобутку, висічені на стінах єгипетських кам'яних храмів (хоча, імовірно, не цілком достовірні по цифрах, що приводяться в них,), перелічують кольорові тканини, ліс, колісниці, слоновую кістку і вироби з неї, золоті і срібні вироби в безлічі, великі кількості зерна, олії, десятки і сотні тисяч викрадених людей, сотні тисяч голів худоби. Царьки і їх знать, безсумнівно, намагалися надолужити загублене посиленою експлуатацією і поневолюванням своїх же громадян, що попадали в неоплатні борги. Значна частина населення міст і околишніх сіл, як видно, бігла з них, поповнюючи ряди хапіру. Втрати сиропалестинських держав від єгипетських навал до кінця XV ст. до н.е. склали вже, напевне, величезний відсоток населення (цікаво, що, незважаючи па приплив десятків тисяч полонених («сотні тисяч» у військових реляціях, ймовірно, варто вважати перебільшенням) і на багату здобич, населення Нільської долини, очевидно, не росло: очевидно, смертність серед експлуатованого населення була дуже велика).

  • 3844. Виникнення та розвиток інституту судової влади в Україні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Êîíñòèòóö³ÿ Óêðà¿íè: Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé êîìåíòàð/Â. Á. Àâåðüÿíîâ, Î. Â. Áàòàíîâ, Þ. Â. Áàóë³í òà ³í.; Ðåä. Êîë. Â. ß. Òàö³é, Þ. Ï. Áèòÿê, Þ. Ì. Ãðîøåâèé òà ³í. Õàðê³â: Âèäàâíèöòâî “Ïðàâî”; Ê.: Êîíöåðí “Âèäàâíè÷èé Ä³ì” ³í Þðå, 2007.-808 ñ.
    2. Êîìåíòàð äî Çàêîíó “Ïðî ñóäîóñòð³é Óêðà¿íè”/ Çà çàã. ðåä. Â. Ã. Ìàëÿðåíêà.-Ê.: Þð³íêîì ²íòåð, 2007, -464 ñ.
    3. Îðãàí³çàö³ÿ ñóäîâèõ òà ïðàâîîõîðîííèõ îðãàí³â: Íàâ÷. ïîñ³áíèê./ çà ðåä. ². ª. Ìàðî÷ê³íà, Í. Â. ѳá³ëüîâî¿, Î. Ì. Òîëî÷êà. Õàðê³â: Ïðàâî, 2007. 272 ñ.
    4. Îðãàí³çàö³ÿ ñóäîâî¿ âëàäè â Óêðà¿í³ / Çà íàóê. ðåä. À.Î. Ñåë³âàíîâà. Ê.: Þð³íêîì ²íòåð, 2006. 202 ñ.
    5. Ïîäêîïàåâ Ñ.Â. Äèñöèïëèíàðíà â³äïîâ³äàëüí³ñòü ñóää³â: ñóòí³ñòü, ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿. Õ.: ÂÄ ²ÍÆÅÊ, 2003.- 192 ñ.
    6. гøåííÿ Êîíñòèòóö³éíîãî Ñóäó Óêðà¿íè ïî ñïðàâ³ ¹ 1-17/2000 â³ä 16 ëèñòîïàäà 2000 ð. ¹ 13-ðï/2000 (ñïðàâà ïðî ïðàâî â³ëüíîãî âèáîðó çàõèñíèêà)./Êîíñòèòóö³éíèé Ñóä Óêðà¿íè: гøåííÿ. Âèñíîâêè. 1997-2001./³äïîâ³ä. ðåä. ê.þ.í. Ï. Á. ªâãðàôîâ.-Ê; Þð³íêîì ²íòåð, 2001.-504 ñ.
    7. гøåííÿ Êîíñòèòóö³éíîãî Ñóäó Óêðà¿íè ïî ñïðàâ³ ¹ 1-38/2003 â³ä 11 ãðóäíÿ 2003 ð. ¹ 20 - ðï/2003 (ñïðàâà ïðî Êàñàö³éíèé ñóä Óêðà¿íè)/Îô³ö³éíèé â³ñíèê Óêðà¿íè.
    8. Ñóäîâà ðåôîðìà â Óêðà¿í³: ïðîáëåìè ³ ïåðñïåêòèâè. Ìàòåð³àëè íàóê.-ïðàêò. êîíô., 18-19 êâ³òíÿ 2002, ì. Õàðê³â/ðåä. êîë.: Ñòàøèñ Â. Â. (ãîëîâ. ðåä.) òà ³í. Ê; Õ; Þð³íêîì ²íòåð, 2002.-288 ñ.
    9. Øèøê³í Â. ². Ñóäîâ³ ñèñòåìè êðà¿í ñâ³òó: Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê [Ó 3-õ êí.]. Ê; Þð³íêîì ²íòåð, 2001.
  • 3845. Виникнення, формування та утвердження засад історичної школи права
    История

    Як указував Ф. Мерінг, наполеонівські війни і відродження Німеччини мало торкнулися її соціально-економічного устрою, в якому продовжувало залишатися немало феодального сміття: особливо нидів у феодалізмі схід Німеччини з його пережитками кріпацтва, технічно відсталим ремеслом і домашньою промисловістю. Загальноєвропейська реакція, що висунула, наприклад, у Франції таких талановитих політичних ідеологів реставрації, як Бональд, або більш посереднього, але близького до історичної школи права Шарля Конта, а в Англії - Е. Берка, - у відсталій Німеччині тому мала особливо сильні соціально-економічні корені. Деяка видимість реформ, що проводилася при королі прусському Фрідріху-Вільгельмі III - особливо в період впливу друга Гегеля, міністра освіти Альтенштейна - не могла дати серйозних результатів вже унаслідок відсталої меркантилістичної політики цього “проінформованого” деспота, одного із засновників реакційного Священного союзу: цензурний гніт і політичні утиски при ньому були всі так само сильно, і об кам'яну стіну недовір'я розбивалися всі ліберальні побажання промислових буржуа типа Ганземана і Кампфгаузена. Відновлення середньовічних феодальних станів і корпорацій стало улюбленою мрією його наступника, корпорацій стало улюбленою мрією його наступника, короля Фрідріха-Вільгельма IV, прагнучого об'єднати в своїх руках церковну і політичну владу і відтворити середньовічну “християнсько-німецьку” державу. Ідеологічну опору ця політична реакція знаходила в пізнішому романтизмі, в пов'язаній з ним релігійній філософії і, нарешті, у філософії права. Якщо ранній, шілеровський романтизм епохи “бурі і натиску” був наскрізь пройнятий революційним протестом проти існуючого ладу, то післяреволюційний німецький романтизм заглиблюється у вивчення феодальної старизни, стає її пристрасним апологетом, проникає духом містицизму і християнського упокорювання. Політично цей напрям представляли К. Л. Галер, автор багатотомної “Реставрації державних наук” (1816 - 1825), Адам Мюллер, Лавернь-Пегвільян, історик С. Лео Марвіц і др. До них примикає шеллінгіанець і правогегельянец Фрідріх фон-Шталь. Цікаво, що деякі з них були схильні підкреслювати залежність політико-правової організації. Висуваючи ідею “християнсько-німецької” держави, зазначені мислителі спиралися не тільки на французьких теоретиків реставрації, але і на вітчизняну релігійну філософію, представлену Шлейермахером, романтиком Фрідріхом фон-Шлегелем, Якобі і ін. Дещо особливу позицію, але по суті близьку до зазначених авторів, особливо в більш пізній період своєї діяльності, займає і знаменитий філософ Шеллінг. Як відомо, Шеллінг є одним з найраніших захисників теорії розвитку в природі і в суспільстві; у Шеллінга ж ми знаходимо філософське обґрунтовування тісної взаємності, існуючої в цьому розвитку між свободою і необхідністю. Обидві ці ідеї одержують свій подальший розвиток у Гегеля. Але в той час, як Гегель бачив в самому розвитку природи і історії виявлення “абсолютного духу” (бога!), при чому це розвиток мислився їм діалектично, як боротьба протилежностей, - Шеллінг поміщає свій “абсолют”, що дає первинний поштовх всьому розвитку, зовні цього подальшого розвитку, який представляється Шеллінгу спокійним, органічним розвитком. Таким чином, якщо Гегель стоїть на точці зору пантеїзму і його зовнішній ідеалізм легко може бути відкинутий, а “дух заміщений матерією, Шеллінг застряє на християнській точці зору особистого бога: не революційне “подолання” минулого, але пошана до продуктів всього минулого розвитку, розвитку органічного, в якому тісно зв'язані між собою і необхідні всі елементи сукупного культурно-історичного життя людини, - така його керівна ідея. Звідси зрозуміло, чому цей “філософ в Христу”, по глузливому виразу Енгельса, стає поступово офіційним філософом християнської реакції і висувається нею на противагу гегельянцям. і релігія, і право, згідно Шеллінгу, не можуть бути побудовані і перетворені по свавіллю. бо вони є необхідними продуктами передуючого історичного життя. Ще в своєму ранньому творі про право Шеллінг, як початковий пункт права, висуває вільну ідею індивіда: тоді як ця “вільна воля” у Канта, не дивлячись на всі його суперечності. є “розумною волею”, відповідно до раціоналістичних тенденцій теорій природного права, Шеллінг схильний підкреслювати в ній волюнтаристичні, вольові моменти. Індивідуальні моменти, “право сміти, як таке”, незалежно від його розумності, але як необхідний продукт розвитку, захищаються Шеллінгом від всяких нападів на “етичну свободу”, протиставляються їм загальній волі. Той же характер “свободи, як природного явища”, відзначає Шеллінг і в пізнішій системі своєї філософії. Об'єднання індивідуальної волі, осоружне всякому свавіллю, утворює “правовий лад”, “другу природу”. “закон права” діє в ньому, як природний закон, який виявляється в свободі кожного громадянина, що захищається законом, сміти і який не терпить ніякого порушення або вторгнення з боку свавілля. Правовий лад підлягає не довільним перетворенням, але загальному закону розвитку, поступово виявляючому нові правові потреби. всесвітньо-історичний розвиток веде, таким чином, до здійснення загального правового порядку. Право тому зовсім не створюється в результаті того або іншого абстрактного морального висновку; “вчення про право не є частина моралі і взагалі представляє собою не практичну, а чисто теоретичну науку”. Задача юристів, таким чином, не змінювати існуюче право, але лише вивчати його походження і розвиток.[18]

  • 3846. Виноград на Сумщине
    Сельское хозяйство

    Кальций. В отличие от корнесобственных европейских насаждений винограда американские виды и их гибриды плохо переносят высокое содержание извести в почве. Поэтому привитые европейские сорта заболевают карбонатным хлорозом при неправильном подборе филлоксероустойчивых подвоев. Сравнительно хорошо переносят высокое содержание извести (40-48%) подвои Кобера 5ББ, Кобера 41Б, Со4. Растению кальций необходим для формирования клеточных структур, поддержания нормальной проницаемости клеточных мембран. Накапливается в стареющих органах. Недостаток его особенно сказывается на развитии корней, на листьях появляются коричневые пятна, после чего они отмирают. При недостатке кальция наблюдаются все признаки азотного голодания. Кальций играет определённую роль в азотном обмене - способствует превращению поглощённых нитратов в органические азотные соединения, предотвращая таким образом их накопление. В фазе созревания винограда кальций, находящийся в ягодах, вступает в реакцию с винной кислотой, образуя кальциевые соли, которые значительно снижают кислотность сусла, повышая качество вина. Эту реакцию используют в виноделии под названием "мелование" для понижения кислотности сусла и вина.

  • 3847. Виноградная лоза - декоративный растительный мотив народного орнамента
    Культура и искусство

    Хохломская роспись по дереву, русский народный художественный промысел. Возник во 2-й половине XVII в. на территории современного Ковернинского района Горьковской области; название промыслу дало торговое с. Хохлома той же области - центр сбыта изделий хохломской росписи в XVIII - начале XX вв. Для хохломской росписи характерна оригинальная техника окраски дерева в золотистый цвет без применения золота. Выточенные из дерева предметы (преимущественно посуда) грунтовались раствором глины, сырым льняным маслом и порошком олова (в современных изделиях - алюминия), по слою которого выполнялся растительный узор в свободной кистевой манере письма, затем покрывались лаком из льняного масла (ныне - синтетическим) и закалялись при высокой температуре в печи. Для колорита хохломской росписи типично сочетание красного и чёрного цвета с золотистым. Распространены типы росписи - "верховая" (красным и чёрным на золотистом фоне) и "под фон" (золотистый силуэтный рисунок на цветном фоне). Датированные изделия с росписью "под фон", относящиеся к середине XIX века, почти единичны. В Нижегородском краеведческом музее находится дуга, помеченная 1857 годом. Ее роспись имеет композицию, широко распространенную при декорировании таких видов изделий: парные геральдические золотые львы у основания и розетка наверху у отверстия для прикрепления колокольчика. Основная часть поверхности дуги украшена орнаментом, напоминающим рисунки узорных тканей с золотистыми листьями и гроздьями винограда. Роспись исполнена рукой опытного орнаменталиста. Тщательно и тонко выписаны замысловатые изгибы виноградных лоз. И хотя роспись интересна своей затейливостью, однако в ней нет той смелости и свободы письма, которую мы особенно ценим в Хохломе. На более поздних дугах орнамент "под фон" исполняется уже в более непринужденной манере.

  • 3848. Виноградно-винодельческий комплекс Крыма
    История

    Теперь сам институт как энциклопедия. Какую точку не возьми везде он самый большой авторитет. Будь то создание новых сортов винограда устойчивых к вредителям и болезням и рекомендации по их внедрению, система ухода за плантациями, борьба за здоровый и щедрый урожай. Знают здесь все о вине и создают собственные великолепные марки вин, получающие на международных конкурсах как и все это с применением самых совершенных методов и технологий, собственных и всего мира. Создана автоматизированная стема содержащих базы данных по экономике, виноградарства виноделия берущее начало 1814 году одна из самых больших в мире: сохранено и описано 3259 сортов и форм винограда. Именно в этом институте с 1897 года собралась и находится национальная коллекция микроорганизмом для вноделия. Высок международный авторитет «Магарача». Поэтому здесь проводились международная дегустация вин, 70-я генеральная ассамблея международной организации винограда и вина, в сентябре 1994 года VI международный симпозиум по селекции винограда с участием специалистов 16 стран. А в 1995 году по инициативе института союз виноделов Крыма, которых возглавляет ученый с мировым именем Г. Г. Валуйко. Здесь один из лучших кадровых потенциалов в системе Украинской академии аграрных наук. Из 265 сотрудников 155 ведет научную работу. «Магарач» выпускает новые кадры для Украины: молодые ученые проходят подготовку в аспирантуре и докторантуре, защищают диссертации на спец совете. «Магарач» признан национальным достоянием страны.

  • 3849. Винтовентиляторный двигатель
    Производство и Промышленность
  • 3850. Випадковий процес в математиці
    Математика и статистика

    Поняття випадкового процесу уведено в XX сторіччі й пов'язане з іменами А.Н. Колмогорова (1903-1987), А.Я. Хинчина (1894-1959), Е.Е. Слуцького (1880-1948), Н. Вінера (1894-1965). Це поняття в наші дні є одним із центральних не тільки в теорії ймовірностей, але також у природознавстві, інженерній справі, економіці, організації виробництва, теорії зв'язку. Теорія випадкових процесів належить до категорії найбільше що швидко розвиваються математичних дисциплін. Безсумнівно, що ця обставина значною мірою визначається її глибокими зв'язками із практикою. XX століття не могло задовольнятися тим ідейною спадщиною, що було отримано від минулого. Дійсно, у той час, як фізика, біолога, інженера цікавив процес, тобто зміна досліджуваного явища в часі, теорія ймовірностей пропонувала їм як математичний апарат лише засобу, що вивчали стаціонарні стани. Для дослідження зміни в часі теорія ймовірностей кінця XIX - початку XX століття не мало ні розроблених приватних схем, ні тим більше загальних прийомів. А необхідність їхнього створення буквально стукала у вікна й двері математичної науки. Вивчення броунівського руху у фізику підвело математиків до порога створення теорії випадкових процесів.

  • 3851. Виразкова хвороба
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Белый И.С., Вахтангишвили Р.Ш. Ваготомия при прободных пилородуоденальных язвах. Киев: Здоров'я. 1984. С. 159.
    2. Богомолов Н.И. Резекция желудка в условиях перитонита при сочетании четырех осложнений язвенной болезни // Вестник хирургии им.И.И. Грекова. 1997. Т. 156. № 2. С. 115116.
    3. Вилявин Г. Д., Магомедов А. 3., Дибиров А. Ф. Резекция желудка и органосохраняющие операции при гастродуоденальных язвах // Клин. хирургия.1984. № 10. С. 5052.
    4. Витебский Я.Д., Янков В.А., Яромов П.К. К методике оперативного лечения больных с прободными гастродуоде-нальными язвами // Клин. хирургия.1982.№ 8.С. 58-60.
    5. Волобуев Н.Н., Чемодуров Н.Т. Интраоперационные и ранние послеоперационные осложнения ваготомии // Хирургия. 1992.№ 6.С. 3840.
    6. Кочнев О.С., Тохчуков И.С., Тихомиров В.А. Диагностика и лечение прободных гастродуоденальных язв // Хирургия. 1983.№ 10.С. 6165.
    7. Краковский А.И., Иванов С.И. Селективная проксимальная ваготомия в лечении прободных пилородуоденальных язв. Томск, 1997. 124 с.
    8. Кузин М.И., Постолов Н.Г., Кузин Н.М. Техника расширенной селективной проксимальной ваготомии // Хирургия. 1980.№ 2.С. 39.
    9. Курыгин Л.А., Перегудов С.И. Отдаленные результаты хирургического лечения больных с перфоративными гастродуоденальными язвами // Вестник хирургии им. И.И. Грекова.1999. Т. 158, № 1. С. 2023.
    10. Лупальцов В.И., Гречишников Н.А., Гладких Б.Е. Опыт лечения перфоративных гастродуоденальных язв // Клин. хирургия. 1987. № 4. С. 3839.
    11. Луценко С.М. Клиническая характеристика и хирургическое лечение больных с прободной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин. хирургия.1989.№ 4.С. 12-14.
    12. Милонов О.В., Тоскин К.Д., Жебровский В.В. Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии. М.: Медицина, 1990. 559 с.
    13. Муравьев Л.А., Волков Е.Ю. Непосредственные и отдаленные результаты ушивания прободных язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин хирургия. 1988. №4. С. 11-13.
    14. Панцырев Ю.М., Гринберг А.А. Ваготомия при осложненных дуоденальных язвах. М.: Медицина, 1979. 159 с.
    15. Поташов Л.В., Морозов В.П., Дидзурабова Е.С. и др. Патофизиологическое обоснование ваготомии при перфоративных дуоденальных язвах // Вестн. хирургии им. И. И. Грекова. 1997. Т. 156, № 1.С. 1719.
    16. Сацукевич В.П., Шулика А.С., Курышка А.А. Хирургическое лечение «немых» язв желудка и двенадцатиперстной кишки, осложненных перфорацией // Вест. хирургии им. И. И. Грекова. 1987. № 6. С.21.
    17. Фишзон-Рысс Ю.И., Рысс Е.С. Гастродуоденальные язвы. Л.: Медицина, 1978.С. 4356.
    18. Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия желудка и двенадцатиперстной кишки. Киев: Здоров'я, 1972. 355 с.
    19. Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия пищевари- тельного тракта. Киев: Здоров'я, 1987. 566 с.
    20. Юдин С.С. Этюды желудочной хирургии. М.: Медицина, 1965. 269 с.
  • 3852. Вирішення глобальних енергетичних проблем на прикладі країн Європи
    Экология

    Геотермальна енергія - це тепло Землі, яке переважно утворюється внаслідок розпаду радіоактивних речовин у земній корі та мантії. Температура земної кори углиб підвищується на 2,5-3 °С через кожні 100 м ( так званий геотермальний градієнт).Так, на глибині 20 км вона складає близько 500 °С, на глибині 50 км - порядку 700...800 °С. У певних місцях, особливо по краях тектонічних плит материків, а також у так званих "гарячих точках", температурний градієнт вище майже в 10 разів, і тоді на глибині 500-1000 метрів температура порід сягає 3000С. Однак і там де температура земних порід не така висока, геотермальних енергоресурсів цілком достатньо. Для отримання теплоти, акумульованої в надрах землі, її спочатку треба підняти на поверхню. Для цього бурять свердловини і, якщо вода досить гаряча, вона піднімається на поверхню природним чином, за нижчої температури може знадобитися насос. Геотермальні води - екологічно чисте джерело енергії, що постійно відновлюється. Воно суттєво відрізняється від інших альтернативних джерел енергії тим, що його можна використовувати незалежно від кліматичних умов і пори року. Є два види геотермальних станцій: перші для генерування струму використовують пару, другі - перегріті геотермальні води. У перших суха пара зі свердловини надходить у турбіну або генератор для вироблення електроенергії.. На станціях іншого типу використовуються геотермальні води температурою понад 190оС. Вода природним чином підіймається вгору свердловиною, подається в сепаратор, де внаслідок зменшення тиску частина її кипить і перетворюється на пару. Пара спрямовується в генератор або турбіну і виробляє електрику. Це найбільш поширений тип геотермальної електростанції. Значні масштаби розвитку геотермальної енергетики в майбутньому можливі лише в разі одержання теплової енергії безпосередньо з гірських порід. У цьому випадку в місцях, де знайдено сухі гарячі скельні породи, бурять паралельні свердловини між якими утворюють систему тріщин. Тобто фактично формується штучний геотермальний резервуар, в який подається холодна вода з наступним отриманням пари або пароводяної суміші. Значні масштаби розвитку геотермальної енергетики в майбутньому можливі лише в разі одержання теплової енергії безпосередньо з гірських порід. У цьому випадку в місцях, де знайдено сухі гарячі скельні породи, бурять паралельні свердловини між якими утворюють систему тріщин. Тобто, фактично формується штучний геотермальний резервуар, в який подається холодна вода з наступним отриманням пари або пароводяної суміші. Одним Із перспективних напрямів розвитку геотермальної енергетики є створення комбінованих енерготехнологічних вузлів для отримання електроенергії, теплоти та цінних компонентів, що містяться в геотермальних теплоносіях. Геотермальні установки потребують зовсім невеликих ділянок землі, набагато менших, ніж необхідні під енергетичні установки інших типів. Вони можуть розміщуватися практично на будь-яких землях, включаючи сільськогосподарські угіддя. Якби можна було використовувати усього лише 1 % геотермальної енергії Земної кори (глибина 10 км), ми б мали у своєму розпорядженні кількість енергії, що у 500 разів перевищує всі світові запаси нафти і газу. У 2005 р. потужність електростанцій, що використовують геотермальні ресурси, в усім світі становила близько 8500 МВт. Очікується, що до 2010 р. цей показник перевищить 11000 МВт. Острів - один великий вулкан, сформований мільйони років тому. Геологічна еволюція зробила Ісландію відповідним місцем для збору геотермальної енергії. Пориста порода вбирає сотні міліметрів опадів щороку і підігріває їх в підземних надрах. Використовувати цю енергію не важко питання, воно полягає лише в тому, як пробурити свердловину і підвести гарячу рідину на поверхню до електростанції. Тоді, якщо електростанція запрацює, все як завжди: пара крутить турбіну, яка приводити в дію генератор. Більш ніж 50 країн використовують геотермальну енергію; в значній мірі усюди, де магма і вода стикаются в межах декількох кілометрів на поверхні. Ісландія займає 14-те місце в світі по наявності геотермальних ресурсів, але, в той же час, є найкрупнішим виробником цієї енергії на душу населення.

  • 3853. Виробництво лікарських препаратів, що знаходяться під тиском
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Áàãàòîñòóïåíåâèé ð³äèííèé ³ìï³íäæåð ñêëàäàºòüñÿ ç³ ñòóïåí³â äëÿ ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê 1 (ïåðåäñåïàðàòîð), 2, 3, 4 ³ ç³ ñòóïåíÿ âáóäîâàíîãî ô³ëüòðà - ñòóï³íü 5, (Ðèñ. 8). Ñòóï³íü ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê ñêëàäàºòüñÿ ç âåðõíüî¿ ãîðèçîíòàëüíî¿ ìåòàëåâî¿ ðîçä³ëüíî¿ ïåðåãîðîäêè (B), ÷åðåçÿêó ïðîõîäèòü âõ³äíèé ìåòàëåâèé ïàòðóáîê ñîïëà (À) ³ç ïëàñòèíîþ äëÿ ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê (D). Ñêëÿíèé öèë³íäð (Å) ç îòâîðîì äëÿ ââîäó ïðîá (F) óòâîðþº âåðòèêàëüíó ñò³íêó ñòóïåíÿ, à ÷åðåç íèæíþ ãîðèçîíòàëüíó ìåòàëåâó ðîçä³ëüíó ïåðåãîðîäêó (G) ïàòðóáîê (Í) ñïîëó÷àºòüñÿ ç íàñòóïíèì íèæí³ì ñòóïåíåì. Ïàòðóáîê ó ñòóï³íü 4 (U) çàê³í÷óºòüñÿ áàãàòîñîïëîâîþ êîíñòðóêö³ºþ. Ïëàñòèíà äëÿ ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê (D) çàêð³ïëåíà ó ìåòàëåâ³é ðàìö³ (J), ùî ïðèêð³ïëåíà çà äîïîìîãîþ äâîõ äðîò³â (K) äî ìóôòè (L), çàêð³ïëåíî¿ íà ïàòðóáêó ñîïëà. Ãîðèçîíòàëüíà ïîâåðõíÿ çáèðàëüíî¿ ïëàñòèíè ïåðïåíäèêóëÿðíà îñ³ ïàòðóáêà ñîïëà òà âèð³âíÿíà ïî öåíòðó. Âåðõíÿ ïîâåðõíÿ ïëàñòèíè äëÿ ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê äåùî ï³äíåñåíà íàä êðîìêîþ ìåòàëåâî¿ ðàìêè. Âè¿ìêà çà ïåðèìåòðîì ãîðèçîíòàëüíî¿ ðîçä³ëüíî¿ ïåðåãîðîäêè ðåãóëþº ïîëîæåííÿ ñêëÿíîãî öèë³íäðà. Ñêëÿí³ öèë³íäðè ãåðìåòè÷íî óù³ëüíåí³ ïî â³äíîøåííþäî ãîðèçîíòàëüíèõ ðîçä³ëüíèõ ïåðåãîðîäîê çà äîïîìîãîþ óù³ëüíþâà÷à (Ì) ³ ïðè ñêëàäàíí³ çàòèñíóò³ ø³ñòüìà áîëòàìè (N). Îòâîðè äëÿ â³äáîðó ïðîá çàêðèâàþòü ïðîáêàìè. Íèæíÿ ñòîðîíà íèæíüî¿ ðîçä³ëüíî¿ ïåðåãîðîäêè ñòóïåíÿ 4 ìຠêîíöåíòðè÷íèé âèñòóï ³ç ãóìîâèì ê³ëüöåì (Ð), ùî óù³ëüíþº êðîìêó âì³ùåíîãî ó òðèìà÷ ô³ëüòðà. Òðèìà÷ ô³ëüòðà (R) ñêîíñòðóéîâàíèé ó âèãëÿä³ ðåçåðâóàðà ç êîíöåíòðè÷íîþ âè¿ìêîþ, â ÿêó ù³ëüíî ïîñàäæåíà ïåðôîðîâàíà îñíîâà äëÿ ô³ëüòðà (S). Òðèìà÷ ô³ëüòðà ìຠðîçì³ðè, â³äïîâ³äí³ ô³ëüòðàì ³ç ä³àìåòðîì 76 ìì. Êîìïëåêò ñòóïåí³â äëÿ ôðàêö³éíîãî îñàäæåííÿ ÷àñòîê êð³ïèòüñÿ íà òðèìà÷³ ô³ëüòðà çà äîïîìîãîþ äâîõ êëÿìîê (T). Äî âõ³äíîãî ïàòðóáêà ñîïëà ñòóïåíÿ 1 ³ìï³íäæåðà ïðèºäíóþòü ïîðò äëÿ ââîäó ïðîáè.

  • 3854. Виробництво мікрокапсул у фармацевтичному виробництві
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. АжгихинИ.С.Технология лекарств. Москва: «Медицина» 1980, 440с.
    2. Государственная фармакопея СССР, Х издание под. ред. МашковскогоМ.Д.Москва: «Медицина» 1968, 1078с.
    3. Дмитриєвський Д.І. Промислова технологія ліків. Вінниця: «Нова книга» 2008, 277с.
    4. Державна фармакопея України, перше видання під. ред. Георгієвського В.П. Харків: «РІРЕГ» 2001, 531с.
    5. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 1. під. ред. Георгієвського В.П. Харків: «РІРЕГ» 2004, 492с.
    6. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 2. під. ред. ГризодубаО.І. Харків: «РІРЕГ» 2008, 617с.
    7. КондратьеваТ.С., ИвановаЛ.А.Технология лекарственных форм т. 1,2. Москва: «Медицина» 1991, 1038с.
    8. КраснюкИ.И.Технология лекарственных форм. Москва: «Академия» 2004, 455с.
    9. МиловановаЛ.Н.Технология изготовления лекарственных форм. Ростов-на-Дону: «Феникс» 2002, 447с.
    10. МуравьевИ.А.Технология лекарств т. 1,2. Москва: «Медицина» 1980, 704с.
    11. СиневД.Н., ГуревичИ.Я.Технология и анализ лекарств. Ленинград: «Медицина» 1989, 367с.
    12. ТихоновА.И.Биофармация. Харків: «НФАУ» 2003, 238с.
    13. ЧуешовВ.И.Промышленная технология лекарств, т. 1,2. Харьков: «НФАУ» 2002, 1272с.
    14. Чуєшов В.І. Технологія ліків. Харків: «Золоті сторінки» 2003, 719с.
  • 3855. Виробництво очних лікарських форм
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. АжгихинИ.С.Технология лекарств. Москва: «Медицина» 1980, 440с.
    2. Государственная фармакопея СССР, Х издание под. ред. МашковскогоМ.Д.Москва: «Медицина» 1968, 1078с.
    3. Дмитриєвський Д.І. Промислова технологія ліків. Вінниця: «Нова книга» 2008, 277с.
    4. Державна фармакопея України, перше видання під. ред. Георгієвського В.П. Харків: «РІРЕГ» 2001, 531с.
    5. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 1. під. ред. Георгієвського В.П. Харків: «РІРЕГ» 2004, 492с.
    6. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 2. під. ред. ГризодубаО.І. Харків: «РІРЕГ» 2008, 617с.
    7. КондратьеваТ.С., ИвановаЛ.А.Технология лекарственных форм т. 1,2. Москва: «Медицина» 1991, 1038с.
    8. КраснюкИ.И.Технология лекарственных форм. Москва: «Академия» 2004, 455с.
    9. МиловановаЛ.Н.Технология изготовления лекарственных форм. Ростов-на-Дону: «Феникс» 2002, 447с.
    10. МуравьевИ.А.Технология лекарств т. 1,2. Москва: «Медицина» 1980, 704с.
    11. СиневД.Н., ГуревичИ.Я.Технология и анализ лекарств. Ленинград: «Медицина» 1989, 367с.
    12. ТихоновА.И.Биофармация. Харків: «НФАУ» 2003, 238с.
    13. ЧуешовВ.И.Промышленная технология лекарств, т. 1,2. Харьков: «НФАУ» 2002, 1272с.
    14. Чуєшов В.І. Технологія ліків. Харків: «Золоті сторінки» 2003, 719с.
  • 3856. Виробництво свинини – прибуткова галузь тваринництва
    Сельское хозяйство

    Важливим фактором , що стримує розвиток свинарства, є велика різниця між продуктивністю племінного і товарного свинарства. Якщо в кращих племінних стадах багатоплідність складає 11-12 поросят на опорос при масі одного поросяти в 2-місячному віці 18-20кг,то на товарних фермах ці показники 6-7 і 10-12кг відповідно. Такі поросята навіть в умовах повноцінної годівлі не забеспечують високого рівня відгодівлі і як результат на свиноматку виробляють 10-11ц свинини, що на половину менше можливого.

    • Середня маса свиноматок в багатьох господарствах не перевищує 150кг.
    • Значну частину свинок для відтворення стада використовують із груп відгодівлі і парують їх при досить низькій масі, в межах 90-100кг і менше,замість 120-125кг. Практично доказано, що від таких свиноматок одержують поросят масою 0,6-0,8кг, які в більшості випадків гинуть, а ті, що залишились значно відстають в рості.
    • Часто свинопоголівя утримують без врахування норм лігва, фронту годівлі, режиму температури, вологості повітря в свинарниках становить 85-95% замість 65-75%, що сприяє зниженню продуктивності тварин на 15-20%.
    • Дуже цінною біологічною особливістю свиней є короткий період їх поросності, який триває не більше 102-105 днів, що створює можливість одержати два опороси на рік. Так, маса поросят при народженні становить 1,2-1,3кг, у 2 місяці 18-20кг, а на інтенсивній відгодівлі 3 місячні підсвинки в 6-7 місячному віці досягають маси 110-120кг.
    • Таким чином, поросят, народжених на початку січня, можна здавати на забій в червні-липні цього ж року живою масою 110-120кг.
    • Важливою біологічною цінністю свиней є забійний вихід, який становить від 70 до 85%, перевищуючи його у інших видів с/г тварин в середньому на 20-25%.
    • В тушах свиней порівняно з тушами інших видів с/г тварин на 14-16%більше чистого мяса, а кісток в 2,5 рази менше.
    • Дуже цінною особливістю свиней є якість мяса. Поживність, калорійність, засвоюваність свинини людиною зумовлені віком тварин, їх вгодованістю при забої, якістю кормів, які використано при відгодівлі.
  • 3857. Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності
    Экономика

     

    1. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 240 с.
    2. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / 6-те вид. К: Знання-Прес, 2007. 719 с.
    3. Базилевич В.Д. Мікроекономіка: Підручник К: Знання, 2007. 677с.
    4. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Політична економія. Підручник. К.: Видавничий центр "Ніка-Центр", 2002. 528с.
    5. Будаговська С. М., Кілієвич О. І. Луніна І. О. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2 частинах К: Вид. Основи, 2001. 517 с.
    6. Бутук А.И. Экономическая теория: Учебное пособие К: Викар, 2000. 644с.
    7. Ватаманюк З. А., Панчишин С. І. Економічна теорія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посібник К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. 606 с.
    8. Видяпин В. И., Журавлева Г. П. Экономическая теория (Политэкономия): Учебник М: ИНФРА-М, 1997. 560с.
    9. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учеб. для вузов / Пер. с англ. Н.Л. Фроловой. М.: ЮНИТИ, 1997.
    10. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. СПб.: Экон. шк., 1994. Т. 1. 349 с.; 1998. Т. 2 т. 503 с.
    11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посіб. - К.: Вища шк., 1998. 544 с
    12. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002, 236 с.
    13. Грабовецький Б. Є., Мороз О. В., Савчук Л. М. Виробнича функція як засіб вдосконалення економічних досліджень: Кафедра менеджменту та моделювання в економіці. Вісник Вінницького політехнічного інституту 2006. №2
    14. Долан Э.Дж., Линсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В.Лукашевича и др., Под общ.ред. Б.Лисовика и В.Лукашевича. С.-Пб., 1994. 448 с.
    15. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. К.: Товариство „Знання", 2000. 176 с.
    16. Заглинський А.О., Матусевич М.К. Політична економія. Навчальний посібник. Рівне, "Волинські береги", 2000. 408с.
    17. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник К.: КНЕУ, 2003. 219 с.
    18. Зайченко Ю. П. Дослідження операцій: Підручник. 4-те вид., перероб. і допов. К., 2000. 688 с.
    19. Карагодова О. О., Черванев Д. М. Мікроекономіка: Навч. посібник. К.: Четверта хвиля, 1997. 204 с.
    20. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. К.: Центр навч. літ., 2004.. 386 с.
    21. Коуз Р. Фирма, ринок и право. (Пер. с англ.) М.: Дело LTD, 1993. 192 с
    22. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К.Основи економічної теорії: Підручник / К.: Атіка, 2001. 344 с.
    23. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник К: Знання Прес, 2002. 686 с.
    24. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроекономіка: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / За заг. ред. А. П. Наливайка. К.: КНЕУ, 1999. 208 с.
    25. Наржина Л.Д. Пономарьова Л.Н. Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник.К.: Центр навчальної літератури, 2007.160с.
    26. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учеб. для вузов. 2-е изд., изм. М.: Норма, 2004. 428 с.
    27. Пиндайк Р. С., Рубинфельд Д. Л. Микроэкономика: Пер. с англ. М.: Дело, 2000. 808 с.
    28. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. М.: Наука, 1995. 354 с.
    29. Рудий М.М, Михайлов С.І. Мікроекономіка (Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей). К.: "Юнівест Медіа", 2005. 312с.
    30. Самуельсон П. Економіка: Підручник Львів: Вид. Світ, 1993. 496с.
    31. Томпсон А., Формби Д. Экономика фирмы: Пер. с англ. М.: ЗАО "Изд-во БИНОМ", 1998. 544 с.
    32. Ульянченко О. В. Методи оптимізацій в економіці: Навч. посібник / Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. -Харків, 2001. 224 с.
    33. Ульянченко О. В. Сучасні моделі дослідження операцій в економіці: Навч.посібник / Харківський державний аграрний університет ім. Докучаєва В. В.. Харків, 2000. 429с.
    34. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. К.: ТАКСОН, 2000. 520 с.
    35. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение: Пер. с англ. М.: Финансы и статистика, 1992. - Т. 1. - 384 с.; Т. 2. - 384 с.
    36. Чепурина М.Н. Курс экономической теории: Курс лекцій Киров: "АСА", 2001. 176 с.
  • 3858. Виробництво та його роль в житті суспільства
    Экономика

     

    1. Бідняк М.Н. Організація управління: Навч. посібник. - К.:А.С.К., 2003.- 176 с.
    2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. -К.: Вищашк.., 2003.- С. 365
    3. Бутко М. Суспільне виробництво // Економіка України, № 2, 2003, 53с.
    4. Бондар І. Ю., Пахомов В. І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. пос. - К.: КДТЕУ, 2000.
    5. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. Посібник. - К.: Знання -Прес, 2002 .- 608с.
    6. Варналій З.С. Основи підприємницької діяльності: Підручник для учів 10-11 класів/ З.С.Варналій, В.О.Сизоненко. - К.: Знання України, 2003.-407 с.
    7. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003.- 524 с.
    8. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2006.- 404 с
    9. Голиков В. Фактори виробництва та їх взаємодія// Економіка України, № 8, 2004, С. 62с.
    10. Загальна економічна теорія. І ч. / за ред. І.В.Буяна. -Тернопіль: Лідер, 2000. -378 с.
    11. Зінь Е.А. Планування діяльності підприємства: Підручник/ Е.А.Зінь,
      М.О.Їурченюк. - К.: Професіонал, 2004 - 320 с.
    12. Кисельов А.II. Основи бізнесу: Підручник .- К.: Вища школа, 1998 .- 191с.
    13. Економічна теорія /Під ред. Предборського В.А.- К.: Кондор, 2003.-492с.
    14. Кириленко В. Мікроекономіка: Навч. Посібник.-К.:Таксон,2008.-335с.
    15. Крупка М.І. та ін. Основи економічної теорії: Підручник .-К.: Атака, 2007.- 344с.
    16. Мурашко М. Роль виробництва в житті суспільства // Економіка України, № 7, 2003, 64с.
    17. Нємцов В.Д. Менеджмент організацій: Навч. посібник/ В.Д.Нємцов, Л.С.Довгань, Г.Ф.Сініок.- К.:ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2007.- 392 с.
    18. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник/ В.Д.Нємцов, Л.С.Довгань.- К.: ЕксОб, 2002.- 560 с.
    19. Мочерний С.В. та ін. Основи підприємницької діяльності: навчальний посібник.-К.: Академія, 2003.-280с.
    20. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. -К.:МАУП, 2000.- 128 с
    21. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Під ред. Г.Н.Климка, В.П. Несторенка. - К.: Вища школа. - Знання, 2007.-743с.
    22. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник/ За ред. Г.ІІ.Климко .- К.: Знання - Прес, 2002.- 615с.
    23. Основи економічної теорії / за ред. С.В. Мочерного. -К.: Академія, 1997. -464 с.
    24. Перепьолкіна О.О.Економічне зростання в умовах перехідної економіки// Фінанси України,2005.-№5 - С. 110-121.
  • 3859. Виробництво товарної риби
    Сельское хозяйство

    Як підсумок, слід сказати, що виробництво товарної риби є досить важливим і трудомістким процесом. Найбільш поширеним і прийнятним є виробництво товарної риби при дворічному обороті, адже при цьому господарство за два вегетаційних періоди одержує товарну продукцію. Хоча деякі господарства виробляють товарну рибу і при трирічному обороті, кінцевою метою якого є одержання великої риби, яка відрізняється високими смаковими якостями, і підвищення рівня економічної ефективності ставового рибництва. Виробляють товарну рибу і в малих водосховищах. Ця група водойм за характером рибогосподарської експлуатації займає проміжний стан між не спускними нагульними ставами і спеціалізованими рибницькими господарствами, що базуються на озерах й великих водосховищах. У більшості малих водосховищ відносно сприятливі умови для нагулу і практично повна відсутність умов для ефективного природного відтворення цінних видів риби. Важливою у розвитку товарного рибництва є механізація важкої праці та окремих трудомістких виробничих процесів вирощування риби. Адже впровадження у рибне господарство внутрішніх водойм засобів механізації та автоматизації виробничих процесів дозволить забезпечити виконання трудомістких процесів машинами, підвищити продуктивність праці.

  • 3860. Виробництво шпалер і вимоги до їх якості
    Маркетинг

    ВАТ "Гомельобои" оснащено сучасними поліграфічними машинами ведучих фірм Німеччини, Франції, Італії, Англії, Туреччини. Застосовуючи новітні технології, підприємство випускає наступні види шпалери: гофрований, вологостійкі, дуплекс (з тисненням у рапорт і асиметричне тиснення), шпалера спінені (із застосуванням акрилової піни), вінілові, настінне покриття на основі синтетичних волокон (під фарбування). Для поліпшення естетичного виду шпалери застосовуються спеціальні види обробки: перламутрові пігменти (ириодины), металосодержащие фарби, блискітки, екологічно чисті лаки. Додаткова обробка шпалери поліпшує їхні експлуатаційні властивості. Протягом року випускається близько 40 млн. трубок шпалери різних технологій.