Курсовой проект
-
- 3821.
Використання технічних засобів в процесі тренування
Медицина, физкультура, здравоохранение Важливим напрямком удосконалювання конструкцій тренажерів є пошук шляхів зменшення опору тертя. Застосування замість сталевих або бронзових втулок спеціальних роликових підшипників і ефективних змащень дозволило різко знизити опір, забезпечити плавну роботу механізмів тренажерів (мал. 13). Це найвищою мірою важливо для підвищення ефективності що уступає, ексцентричної частини руху. Так, використання тренажера з втулками при частині роботи, що переборює, приводить до істотного збільшення позитивного опору, що у приведеному прикладі складається з обраного опору плюс опору тертя. Однак негативний опір (ексцентрична робота) дорівнює обраному опорові мінус опір тертя, що змушує спортсмена працювати при виконанні ексцентричної роботи з опором, що складає близько 70 % максимально доступного рівня сили при концентричній роботі. Однак такий опір при ексцентричній роботі робить тренування практично марної, оскільки тренування з що уступає (ексцентричному) режимі ефективні лише при опорі, що коливається в діапазоні 100-130 % максимального рівня паї концентричній роботі. Перспективними є розробки різних фірм, що роблять тренажери, по створенню системи регулювання динаміки заданій кривій розвитку зусиль і забезпеченню її відповідності індивідуальним особливостям що займаються. Фірма «Cybex», а за нею й інші фірми вмонтували в ексцентричні диски тренажерів спеціальний пристрій, що забезпечує зсув профілю опору при збереженні кривої сили. Застосування простого обмежувача дозволяє що займається змінювати амплітуду рухів з інтервалом 10° (мал. 14). Застосування високоякісних підшипників забезпечує практично однакові опори під час як концентричної, так і ексцентричної фаз руху.
- 3821.
Використання технічних засобів в процесі тренування
-
- 3822.
Використання технічних засобів навчання на уроках природознавства
Педагогика - Аквилева Г.Н., Клепенина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: учебное пособие для студентов учреждений среднего профессионального образования педагогического профиля. М.: Гуманитарный издат. центр ВЛАДОС, 2001 г.
- Алексюк А.М. Взаємодія форм організації і методів навчання // Рад. школа. - 1983. - № 7. - С. 8-15.
- Байбара Т. М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навч. посібник. - К. : Веселка, 1998. - 333 с.
- Балаєва Н.І. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках у початкових класах // Педагогіка і психологія. - 2004. - №278. - С. 8-10.
- Белкин Е. Л. Технические средства обучения /Е. Л. Белкин, В. В. Карпов, П. И. Харанаш. Ярославль. 1977. - 111 с.
- Бондаренко Е.А.. Технические средств обучения в современней школе : пособие для учителя и директора школы / Е. А. Бондаренo, А. А Журим, И. А. Милютина; под ред. А. А. Журина. - М: ЮНВЕС 2004. - 104 с.
- Беспалько В. П. Образование и обучение с участием компьютеров (педагогика третьего тысячелетия) / В. П. Беспалько. - М. ; Воронеж ; МПСИ;МОДЕК 2002, 348 с.
- Вахтеров В.П. Избранные педагогические сочинения. М.: “Педагогика”, 1987.
- Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр “Академія”, 2001. - 576 с.
- Горощенко В. П. Методика преподавания природоведения. М.: Провещение, 1984;
- Горощенко В.П., Степанов И.Л. Методика преподавания. Учебное пособие для учащихся педагогических училищ. М.: Просвещение, 1984.
- .Дубровина И.В., Прихожан А.М., Зацепин В.В. Возростная и педагогическая психология. Хрестоматия. М.: “Академия”, 1998.
- Егорова Ю. Н. Мультимедиа как средство повышения эффективности обучения в общеобразовательной школе.-Чебоксары. 2000.- 18 с.
- Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1998. 304 с.
- Коджаспирова Г.М., Петров К.В. Технические средства обучения и методика их использования. Учебное пособие для студентов высших заведений. М.: “Академия”, 2001.
- Монгомена Л.И. Развитие познавательной активности на уроках природоведения./ Начальная школа. М., 1999, 3. С. 41-43;
- Морозова Е.Е., Коваленко Л.И. Методика преподавания природоведения. Методическое пособие. Саратов: изд-во Саратовского пед. ин-та, 1999. 22с.;
- Методика преподования естествознания: Учебный пособник/Под ред.. П.И.Боровицкого. - Ленинград:1955.- 667 с.
- Матеріали І Міжнародної Інтернет-конференції „Нові виміри сучасного світу" Том 2. - Мелітополь, 2005. - 98-101 с.
- Мархель И. И. Комплексный подход к использованию технических средств обучения: учеб,-метод пособие / И, И, Мархель. Ю. О. Овакимян. - М.: Высш. шк.,1987.-175 с.
- Назарова Т. С .Средства обучения : технология создания и использования/ Т. С. Назарова, Е. С. Полат.- М. : Изд-вo УРАО; 1998,-204 с.
- Нарочна Л. К. Методика викладання природознавства : Навч. посібник для пед. уч-щ - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Вища шк., 1990. - 301 с.
- Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. Методика викладання природознавства. К.:. Вища школа, 1990.
- Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2000. Вип. 27.; Вип. 28.
- Пакулова В.М., Кузнецова В.Н. Методика преподавания природоведения. Учебное пособие для учащихся педагогических институтов. М.:“Просвещение”,1990.
- Подзоров В. И. Природоведение с методикой преподавания: Практикум : Учеб. пособие для пед. уч-щ. - К.: Выща шк., 1990. - 85 с.
- Прессман Л. П. Методика применения технических средств обучения./Л. П. Прессман. -М.; Просвещение, 1988. -234 с.
- Сергеева В. А. Экранно-звуковые средства обучения на уроках природоведения. - М., 1986.
- Скаткін М.Н. Методика природознавства в початковій школі. К.: Рад. Школа, 1948. 135 с.
- Сосновская Е.Б. Методика преподавания природоведения. // Учебник для ССУЗов -М.: Приор, 2005. 208 с.;
- Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. -528 с.
- Филоненко-Алексеева А.Л. Практикум по методике преподавания природоведения. М.: “Просвещение”, 1981.
- Шахмаев, Н, М. Дидактические проблемы применения техннческих средств обучения в средней школе / Н. М. Шахмаев. - М. : Педагогика, 1973. -272 с.
- 3822.
Використання технічних засобів навчання на уроках природознавства
-
- 3823.
Використання штампів, кліше, стандартів в українській мові
Иностранные языки - Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Харків, 1983. 224 с.
- Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике М.: Высшая школа, 1991.
- Артимчук Т. Штампи в газетній періодиці для дітей // http://www.journ.univ.kiev.ua.
- Бабич Н.Д. Основи культури мовлення: Навчальний посібник. Львів, 1990.
- Бабкин Л. Фразеология и лексикография. М. Л., 1964. С. 10-37.
- Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции инновации. Советский политический язык (от ритуала к метафоре). М.: Прогресс, 1991.
- Блик О.П. Українська мова: Ч. 1. Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова. Словотвір. Морфологія. Київ, 1991.
- Бублейник Л.В. Особливості художнього мовлення: Навч. посіб. Луцьк, 2000.
- Булаховський Л.А.Вибрані праці: В 5 т. К., 1977.
- Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. К.: Видавничий центр "Академія", 2005. 368 с.
- Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. Львів: ПАІС, 2000.
- Зобов Р.А. Проблема стереотипа в средствах массовой информации // Журналист. Пресса. Аудитория. 1991. № 4. С. 62-72.
- Катрина Е.В. Стилистические заметки о современном политическом дискурсе. // Облик слова: Сб. cт. [памяти академика Д.Н. Шмелева]. М., 1997.
- Качан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. Львів: Світ. 1996.
- Коваль А.П. Практична стилістика української мови. К.: Вища шк., 1978.
- Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Видавничий центр "Академія", 1999.
- Лысакова И.П. Пресса перестройки.. Спб.: Наука, 1993.
- Лысакова И.П. Социолингвистическая интерпретация эволюции публицистического стиля (русская пресса 1917-1994) // Русский язык в переломное время: 1985-1995 гг. Мюнхен, 1996.
- Лысакова И.П. Социология журналистики и социолингвистика / Журналист. Пресса. Аудитория: Межвуз. сб. / Под ред. И.П. Лысаковой, Ю.Н. Солонина. Л.: ЛГУ, 1991. Вып. 4. С. 53-62.
- Набока С. Коментар // Dokument HTML. http://www.telekritika.kiev.ua/question/?id=4793
- Набока С. Писуни. Емоційне. Постелекторальне // Dokument HTML.- http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=6643
- Панов М.В. Из наблюдений над стилем сегодняшней периодики // Язык современной публицистики. М.: Русский язык, 1988.
- Полуэхтова И.А. Телевидение как механизм социального контроля // Вестник Московского университета: Социология и политология. 1998. № 1. С. 49-60.
- Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. 3-тє вид., пере-роб. і доповн. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 248 с.
- Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. К.: РВЦ "Київський університет", 1999. С. 79-80.
- Россия как цивилизация // Dokument HTML. http://www.svoboda.org/programs/rytt/civil.asp.
- Читаем газеты // Dokument HTML. http://www.svoboda.org/programs/desc_smi.asp
- Ющук І.П. Українська мова. К.: Либідь, 2003. 640 с.
- 3823.
Використання штампів, кліше, стандартів в українській мові
-
- 3824.
Виктимология: учение о жертве
Социология - Riggs D., Kilpatrick D.G. Families and friends: Indirect victimization by crime // Victims of crime: problems, policies and programs. 1990.
- Viano E. The protection of victims: socio-political considerations and a plan for action // Quad. Psich.Forense. 1994. Vol. III, № 1. Р. 37.
- Антонов-Романовский Г.В., Лютов А.А. Виктимность и нравственность // Вопр. борьбы с преступностью. М., 1980. Вып. 33.
- Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. Минск: Вышэйш. шк., 1976.
- Бафия Е. Проблемы криминологии: диалектика криминогенной ситуации. М.: Юрид. лит., 1983.
- Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988.
- Васильев В.Л. Юридическая психология. М.: Юридическая литература, 1991.
- Возгрин И.А. Принципы методики расследования отдельных видов преступлений. Л., 1977.
- Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социологические исследования. 1991. N 4.
- Глухова А.А., Устинов В.С. Понятие и значение виктимологической статистики // Вестник Ниджегородского государственного университета им. Н.И. Лобачевского. 2001
- Данные о количестве зарегистрированных преступлений по форме 1-A Министерства внутренних дел Российской Федерации, Аналитико-статистический отдел Генеральной прокуратуры, Комиссия по организации и надзору.
- Демоскоп Weekly // Электронная версия бюллетеня ”Население и общество”. № 3132, 27 августа 9 сентября 2001 г.
- Забелина Т. Сексуальное насилие против женщин // Сборник ”Gender, Generation and Identity in Contemporary Russia, ed. Hilary Pilkington. New York: Routledge Books, 1996).
- Землюков С.В. Преступный вред: теория, законодательство, практика: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. М., 1993.
- Кон И.Г. Вкус запретного плода: Сексология для всех. М., 1999.
- Коновалов В.П. Виктимность и ее профилактика // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. Иркутск, 1992.
- Коновалов В.П. Изучение потерпевших с целью совершенствования профилактики правонарушений. М.: ВНИИ МВД СССР, 1962.
- Кормщиков В.М. Изучение механизмов влияния неблагополучной семьи на формирование личности несовершеннолетнего важное условие профилактики правонарушений // Личность правонарушителя и проблемы предупреждения преступности несовершеннолетних. М., 1977.
- Костенко О.М. Проблемы криминологической безопасности // Правова держава. 1999. Вип. 10.
- Кочеткова С.В. Опыт анализа насилия в семье // Российская юстиция. № 3, 2001.
- Кошербаева А.Б. Социология преступности: некоторые вопросы теории и практики. Вестник КазГУ. Серия экономическая. Алматы, 1998, № 7.
- Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве. Саратов, 1976.
- Криминология: Словарь-справочник. М., 1989.
- Криминология: Учебник / под ред. Долговой А.И. М.: ИНФРА-М-Норма, 1997.
- Кувшинникова В.А., Потолова Л.М. Социальное положение нуждающихся семей // Социологические исследования, № 12, 1997.
- Кузнецов Б.А. Из доклада // www.dv.projectharmony.ru
- Лелеков В.А. Семейные факторы социального риска и преступность несовершеннолетних // Проблемы борьбы с преступностью (региоальный аспект). Сборник научных трудов. М., ВНИИ МВД России, 1996.
- Мансуров Н.С. Социальные и общественно-психологические причины отклоняющегося поведения подростков. М., 1974.
- Наумов А.П. Анализ преступности в Москве // Российская юстиция, 2000, № 12.
- Осадчая Г.И. Семьи безработных и семейная политика // Социологические исследования. № 1, 1997.
- Остроумов С.С. Советская судебная статистика. (Часть общая и специальная). М.: МГУ, 1976.
- Перфильева Е. Трупы не в счет, или о том, как врет статистика // Северный курьер, 18 ноября 1998 г., № 220.
- Плахов В.Д. Социальные нормы. Философские основания общей теории. М.: Мысль, 1985.
- Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений. Л., 1975.
- Ривман Д.В. Использование виктимологических данных в предупреждении преступлений // Вопросы профилактики преступлений. Л., 1980.
- Ривман Д.В. К вопросу о социально-психологической типологии потерпевших от преступления // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью: Сб. науч.трудов. Иркутск, 1981.
- Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение (понятие, регулирование, последствия. Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1985.
- Самовичев Е.Г. Причины умышленных убийств и проблемы исполнения наказаний за их совершение: Автореф. дис. : д-ра юрид. наук. М., 1991.
- Смейлзер Н. Социология: Пер. с англ. М.: Феникс, 1994.
- Франк Л.В. Виктимология и виктимность. Душанбе, 1972. С. 112.
- Холыст Б. Факторы, формирующие виктимность // Вопросы борьбы с преступностью. М., 1984. Вып. 41. С. 73-74.
- Цымбал Е., Дьяченко А. Актуальные проблемы защиты детей от жестокого обращения в современной России // Уголовное право, 1999, №4.
- 3824.
Виктимология: учение о жертве
-
- 3825.
Виктор Цой как феномен культуры
Разное В популярности ленинградской группы «Кино» есть что - то необъяснимое - и, действительно, успех, слава, массовое признание, которые, как правило, находят исполнителя после всплеска его творческой активности, пришли к «Кино» тогда, когда группа, можно сказать, существовала уже только в воображении поклонников. Год «Кино» начался весной 1988, когда группа полностью исчезла с музыкальных горизонтов: не выступала, не репетировала, а ее участники были заняты реализацией собственных творческих планов. Казалось, лишь по чистой случайности они выкроили время и завершили работу над находившимся уже полгода в «полуфабрикатном» состоянии альбомом «Группа крови». Он-то и стал катализатором взрыва «киномании». А началось все осенью 1981-го, когда на обломках давно забытых команд «Пилигрим», «Абзац» и «Палата номер 6» возникло трио «Гарин и гиперболоиды». Пару месяцев спустя состав его сократился до дуэта, а название обратилось в «Кино», - в ту пору за ним скрывались Виктор Цой и Алексей Рыбин. Они вступили в Рок-клуб, весной следующего года дебютировали на его сцене при деятельном участии музыкантов «Аквариума» и «Зоопарка», записали альбом, по суммарному времени звучания получивший название «Сорок пять», пару раз выезжали в Москву и исчезали на целый год. Затем выступили еще пару раз - впятером - после чего неожиданно распались. И все же в мае 1984 г. «Кино» появилось вновь. Виктор Цой (гитара, вокал); Юрий Каспарян (гитара); Александр Титов (бас) и Георгий «Густав» Гурьянов (ударные) за пару месяцев отрепетировали новую программу и «темной лошадкой» вышли на сцену 11 ленинградского рок- фестиваля, где произвели настоящую сенсацию, став одним из главных открытий этого смотра творческих сил рок-движения. Звание лауреатов Рок-клуба «Кино» подтверждали еще дважды - в 1985 и 1987 гг. Осенью 1984 г. Титова сменил Игорь Тихомиров - по совместительству бас - гитарист «Джунглей» и «Поп-механики». С тех пор состав «Кино» - если не считать эпизодических появлений разнообразных гитаристов, клавишников и перкуссионистов - остается неизменным. Песни «Кино» привлекают слушателей обилием свежих мелодических решений, а отличная ансамблевая игра позволяет говорить о ней как о настоящем образце рок- группы. В текстах В. Цоя - а именно он является автором практически всего репертуара «Кино» - романтически возвышенные образы смешиваются с сугубо реалистическими, бытовыми зарисовками с натуры, отражая внутренний мир молодого человека, в них находят место и добрый юмор, а иногда и едкая ирония, которая вообще довольно характерна для поэтического языка В. Цоя. В более поздних работах группы заметно «повзросление» ее лирического героя, отход от наивного бытописания жизни дворов и подворотен, поворот к более серьезным проблемам, призывы к активным действиям, нравственному обновлению. После успеха альбома «Группа крови» и выхода на экраны страны фильма С. Соловьева «Асса», в котором короткое появление «Кино» стало едва ли не наиболее значительным моментом всей картины, группа как бы обретает второе дыхание. Возобновляется концертная деятельность, проходят успешные гастроли, как по стране, так и за рубежом - в частности, в Дании, где группа принимала участие в благотворительных акциях движения «Некст стоп», Франции, где «Кино» выступило на крупнейшем рок-фестивале в г. Бурже и на ежегодном фестивале советского рока «Снова в СССР» в Италии. Помимо «Ассы» «Кино» снималось также в картине А. Учителя «Рок», «Городе» А. Бурцева, а В. Цой успешно сыграл главную роль в своеобразном фильме Р. Нугманова «Игла». В 1989 г, их пластинка выпущена во Франции. 15 августа 1990 г. В. Цой погиб в автокатастрофе. В январе 1991 г. «Мелодия» выпустила «посмертный» альбом «Кино», доработанный в студии музыкантами группы на основе черновых записей, сделанных В. Цоем за несколько дней до смерти.
- 3825.
Виктор Цой как феномен культуры
-
- 3826.
Вило-погрузчик МТЗ-80
Транспорт, логистика
- 3826.
Вило-погрузчик МТЗ-80
-
- 3827.
Вимірювальний механізм і схема електродинамічних фазометрів
Физика Інший варіант індукційного фазометра запропонований В. В. Смеляковим, М. Е. Бушмииим, Г. М. Сапуновим і С. М. Сергиенко. Магнітна система фазометра складається із двох кільцевих концентричних замкнутих магнитопроводів. На внутрішньому магнитопроводі розміщена обмотка збудження, що створює в зовнішньому магіитопроводі обертове поле, а на зовнішньому - обмотка підмагнічування, що створює пульсуюче поле. При рівності амплітуд магнітних потоків обох полів у зовнішньому магнитопроводі створюється мала ділянка практично нульового потоку, що переміщається по околі магнитопровода відповідно зміні кута зрушення фаз між двома потоками. Якщо фазометр має рухливу короткозамкнену котушку, що охоплює магнитопровод, то кут зрушення фаз відраховує по куті повороту цієї котушки, що переміщається разом з ділянкою нульового потоку. Якщо ж вимірювальна котушка нерухома й у її ланцюг включений нульовий покажчик, то вимірюваний кут зрушення фаз відраховує по куті повороту котушок збудження, які в цьому варіанті приладу повинні бути зроблені рухомі.
- 3827.
Вимірювальний механізм і схема електродинамічних фазометрів
-
- 3828.
Вимірювальні канали контрольно-вимірювальних систем в екології
Экология Вхідна напруга Uа в пристрої порівняння порівнюється з компенсуючою напругою Uк починаючи з старшого розряду. Отже, для конкретного прикладу, напруга в 512 mВ порівнюється з вимірювальною напругою 900 mВ, і оскільки Uк < Ua, пристрій порівняння виробляє сигнал, на виходi першого тригера встановлюється рiвень логiчної одиницi. Далі розподільник імпульсів встановлює в одиничний стан другий тригер і відбувається порівняння компенсуючої напруги Uк = 2n •?U+2n-1•?U, тобто 768 mВ і вимірювальну напругу 900 mВ. Оскільки Uк < Ua на виході другого тригера встановлюється одиниця. В результаті порівняння компенсуюча напруга стає рівною вхідній напрузі, вимірювання закінчується i на виходi аналого-цифрового перетворювача утворюється код 1110000100, який відповідає вимiрювальнiй напрузi 900 mВ. Процес перетворення вхідної напруги Ua=900 в двійковий код наведено в таблицi 2.1.
- 3828.
Вимірювальні канали контрольно-вимірювальних систем в екології
-
- 3829.
Вимірювання вологості газу в трубопроводі
Производство и Промышленность
- 3829.
Вимірювання вологості газу в трубопроводі
-
- 3830.
Вимірювання електричних струмів і напруг
Производство и Промышленность
- 3830.
Вимірювання електричних струмів і напруг
-
- 3831.
Вимірювання роботи виходу електронів методом Кельвіна
Компьютеры, программирование До основних недоліків цього способу визначення роботи виходу електрона у вакуум можна віднести:
- достатню складність экспериментальной установки і тривалість технологічного циклу робіт, витікаючі з вимоги розміщення провідників А і Б в робочому обємі з достатньо глибоким вакуумом;
- практичну неможливість позбавлення від адсорбції деяких газів і пари води на поверхню досліджуваного провідника, яка може призводити іноді до різких змін величин робіт виходу електрона для одного і того ж металу, що достатньо переконливо показане в довіднику;
- виникнення так званого «ефекту (потік зарядів ?Q приймає форму змінного струму) дробу» поблизу нуля змінного струму, що детектує і усилюваного в експерименті, прояв якого накладає обмеження на точність вимірювання величини контактної різниці потенціалів провідників, а значить і на величину роботи виходу електрона у вакуум конкретного провідника А, якщо наперед відома робота виходу електрона у вакуум для провідника Б;
- 3831.
Вимірювання роботи виходу електронів методом Кельвіна
-
- 3832.
Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції
Экономика 4.3Товариство має статутний фонд 20000 тис. грн. Учасники володіють частками:
- Пан Кочержук А. М. 400 тис. грн., що становить 2% статутного фонду;
- пані Макарук О. В. 400 тис. грн., що становить 2% статутного фонду;
- пан Присяжнюк В. В. 200 тис. грн., що становить 1% статутного фонду;
- пані Антоновська І. А. 400 тис. грн., що становить 2% статутного фонду;
- пан Шилов А. І. 600 тис. грн., що становить 3% статутного фонду;
- приватне підприємство “Аляска ” 3000 тис. грн.., що становить 15% статутного фонду;
- приватне підприємство “Надія ” 2000 тис. грн., що становить 10% статутного фонду;
- приватне підприємство “Корал ” 4000 тис. грн., що становить 20% статутного фонду;
- приватне підприємство “Лілея ” 6000 тис. грн., що становить 30% статутного фонду;
- приватне підприємство “Альянс” 1000 тис. грн., що становить 5% статутного фонду;
- приватне підприємство “Сантанна” 2000 тис. грн.., що становить 10% статутного фонду;
- Збори Учасників на основі одноголосно прийнятого рішення вправі передбачати внесення Учасниками додаткових внесків до статутного фонду.
- Внеском Учасника Товариства можуть бути: грошові кошти; будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; цінні папери; права на користування землею, водою та іншими природними ресурсами; інші майнові і немайнові права, в тому числі і права на інтелектуальну власність.
- Учасник Товариства може без дозволу інших Учасників поступитися своїм внеском одному або декільком Учасникам Товариства (або третім особам). Учасники Товариства користуються переважним правом придбання внеску (частини внеску) Учасника, що поступається ним, пропорційно їх часткам в статутному фонді. Передача Учасником внеску (частини внеску) третім особам можлива тільки після повного внесення ним внеску і з дозволу зборів Учасників. Пай (частка) Учасника після повного внесення ним пайового внеску може бути придбаний самим Товариством. В цьому випадку Товариство зобов'язане передати придбану частку іншим Учасникам або третім особам до кінця поточного календарного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування й визначення кворуму на зборах Учасників проводиться без врахування придбаного Товариством внеску, тобто, за фактичною кількістю Учасників, що залишились.
- У випадку виходу Учасника із Товариства йому повністю сплачується внесений пайовий внесок і отримана на цей внесок частка прибутку за період до моменту виходу Учасника, а також відповідна частка майна Товариства на момент виходу із Товариства. Виплата прово диться після затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов із Товариства, і в строк до 6-ти місяців з дня виходу, з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати.
- 3832.
Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції
-
- 3833.
Вимоги до особистості сучасного менеджера
Менеджмент Це бiологiчно зумовлена пiдструктура, тобто характеристики, що закладенi генетично, даються людинi вiд народження. До цієї пiдструктури належать: стать, вiк, стан здоровя, темперамент, здiбності, рiзнi фiзичнi риси людини, якi виявляються у будовi та функціях органiзму в цiлому, у будовi та функцiях нервової системи i органiв чуття, у зовнiшньому виглядi, фiзичнiй силi, витривалостi. Вiк i управлiнська дiяльнiсть. Чи можна ставити питання про переваги будь-якого вiку? Чи iснують обмеження у вiцi для перебування на “капiтанському мiстку”? Менеджер повинен знати, якi можливостi надають людинi рiзнi вiковi перiоди. Численнi дослiдження доводять, що в рiзнi перiоди iснування людини спостерiгається нерiвномiрний розвиток її психiчних функцiй. Так, найвищий ступінь сприйнятливостi соцiального i професiйного досвiду спостерiгається у 1825 рокiв пiдйом рiвня памятi, уваги, мислення. Цей перiод найкращий для навчання. У 2629 рокiв особистість перебудовується: визначаються життєвi позицiї, змiнюється положення людини в сiмї, трудовому колективi, суспiльствi. Іншими словами, вiдбувається соцiальне становлення особистостi. Зявляється багато нових соцiальних ролей, змiнюється соцiальний статус, формується соцiальна зрiлiсть. У 3033 роки знову спостерiгається розвиток усiх iнтелектуальних функцiй: памятi, мислення, уваги. Розвивається творча дiяльність людини, що зумовлюється насамперед нагромадженням життєвого та професiйного досвiду. З одного боку, менеджер, керуючи працівниками цієї вікової категорiї, повинен вимагати вiд них прояву таких професiйно важливих якостей, як iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, творчiсть. З iншого боку, він повинен створювати вiдповiднi умови праці для цієї категорії працiвникiв з тим, щоб зазначені якості розвивалися. Після 40 років у людини знижується швидкість сприймання, переробки iнформацiї i реакції на неї, iнтенсивнiсть уваги, падає емоційна врiвноваженiсть, погіршуються й iншi показники.
- 3833.
Вимоги до особистості сучасного менеджера
-
- 3834.
Вина в гражданском праве Российской Федерации
Юриспруденция, право, государство Представляется, что такая двойственная ситуация сложилось в результате того, что законодатель, раскрывая сущность вины в гражданском праве, так и не смог отойти от привычных (традиционных) категорий, заимствованных из права уголовного. Между тем, такое терминологическое отождествление весьма условно и его нельзя распространять и на понимание сути гражданско-правовой вины, что неоднократно подчеркивалось многими авторами. Уголовное право регулирует сферу публичных отношений, исходит из целей восстановления социальной справедливости и наказания правонарушителя, его субъектами являются лишь физические лица с присущими им разумом и волей. В этой связи и вина там носит субъективный характер, от ее качественной и количественной характеристики во многом зависит общественная опасность поведения субъекта преступления и совершенного им деяния. Разделение вины в уголовном праве на формы поэтому оправдано: установление их имеет важное значение при квалификации преступления и назначении наказания. Иначе обстоит дело в гражданском праве. Особенности регулируемых им товарно-денежных отношений предопределяют выдвижение на первое место компенсаторно-восстановительной функции гражданско-правовой ответственности. Для привлечения к последней необходимо, в первую очередь, наличие вреда, а вина в силу ч. 2 ст. 401 ГК предполагается: обязанность по ее доказыванию не возлагается на государственные органы или потерпевшего. По той же причине формы вины, как правило, юридически безразличны с цивилистической точки зрения. Как указывал Ю. Б. Фогельсон, относительно субъектов гражданского права, правильнее говорить о вине как о «поведении, цели, риске, интересе и т.д., но не о психическом отношении к своему поведению».
- 3834.
Вина в гражданском праве Российской Федерации
-
- 3835.
Вина в кримінальному праві країни
Юриспруденция, право, государство - Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року // http://zakon.rada.gov.ua.
- Кримінально-процесуальний кодекс України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://zakon.rada.gov.ua.
- Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року //
- Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» № 2 від 07 лютого 2003 року // http://zakon.rada.gov.ua.
- Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. К.: Каннон, 2001. 1104 с.
- Уголовное право зарубежных стран: Учебник / Ф.М. Решетников. - М.: Наука, 1989. 493 с.
- Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Учебное пособие / И.Д. Козочкин. - М.: Омега, 1992. 332 с.
- Правовые системы стран мира: Справочник / Ф.М. Решетников. - М.: Высшая школа, 1993. 277 с.
- Концепция правового государства и уголовное право: Учебное пособие / И.Д. Козочкин. - М.: Омега, 1996. 476 с.
- Основные правовые системы современности: Учебное пособие / Перевод с французского В.А. Туманова. - М.: Международные отношения, 1998. 374
- Уголовное право буржуазных стран: Общая часть: Сборник законодательных актов / Под редакцией А.Н. Игнатова и И.Д. Козочкина. - М.: УДН, 2002. 601 с.
- Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Н.В. Чернишова. К.: Атіка, 2003. 288 с.
- Уголовное право зарубежных государств: Учебное пособие / Под редакцией И.Д. Козочкина. - М.: Омега, 2003. 576 с.
- Кримінальне право України: Навчальний посібник / О.М. Омельчук. К.: Юрінком Інтер, 2004. 297 с.
- Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП, 2004. 328 с.
- Кримінальне право України: Підручник / М.І. Мельник. К.: Юрінком Інтер, 2004. 680 с.
- Кримінальне право України: Навчальний посібник / В.О. Кузнєцов. К.: Кондор, 2005. 384 с.
- Верема Р. Вина та її форми за кримінальним правом Франції // Право України. 2005. - № 12. С. 138-141.
- Осика І. Доказування мотиву та цілі як ознак субєктивної сторони злочину // Право України. 1997. - № 3. С. 51-55.
- Музика А. Особливості субєктивної сторони злочинів, повязаних з наркоманією // Право України. 1997. - № 9. С. 50-54.
- Ткачук О. Одержання даних стосовно субєктивної сторони злочину при розгляді справ // Право України. 1998. - № 11. С. 53-59.
- Черечукіна Л. Доказування свідомо неправдивих відомостей як обовязкової ознаки субєктивної сторони шахрайства з фінансовими ресурсами // Право України. 1999. - № 10. С. 64-70.
- 3835.
Вина в кримінальному праві країни
-
- 3836.
Вина отечественного производства
Производство и Промышленность
- 3836.
Вина отечественного производства
-
- 3837.
Виндикационные иски
Юриспруденция, право, государство Основания для предъявления виндикационных исков предусмотрены в законе. Из содержания статьи 301 ГК РФ и доктрины можно выделить следующие условия их предъявления:
- собственник должен быть таковым, то есть должен быть доказан его титул (для этого можно приводить свидетельские показания, ссылаться на договор о приобретении данного имущества истцом);
- право собственности конкретного субъекта нарушено, то есть он лишен фактического обладания вещью. При этом вещь обязательно должна находиться у ответчика. В соответствии с п.22 постановления Пленума ВАС №8 от 25.02.1998 иск об истребовании имущества, предъявленный к лицу, в незаконном владении которого это имущество находилось, но у которого оно в момент рассмотрения дела в суде отсутствует, не может быть удовлетворен. С целью избежать подобной ситуации, когда ответчик незаконно намеренно утрачивает владение имуществом к моменту рассмотрения дела, целесообразно одновременно с подачей иска заявить ходатайство о применении судом мер по обеспечению иска в виде наложения ареста на данную конкретную вещь;
- имущество (вещь) находится в фактическом (беститульном) владении несобственника, являющегося незаконным владельцем;
- имущество (вещь) сохранилось в натуре. В соответствии с доктриной, при существенном изменении вещи и, тем более, при ее гибели, виндикационный иск невозможен, так как виндицировать можно только индивидуально-определенное имущество. В противном случае можно надеяться только на возмещение убытков. В некоторых случаях при определении основания виндикационного иска необходимо учитывать положение статьи 220 ГК РФ о переработке, и если ее применение позволяет сделать вывод о сохранении за собственником титула новой вещи, то у него остается право на предъявление виндикационного иска. Однако не следует забывать, что положение данной статьи относится только к движимым вещам.
- отсутствуют договорные отношения между сторонами по поводу данного имущества (вещи). Виндикационные иски нельзя смешивать с другими исками собственника о возврате вещи в натуре, основанными на договорных отношениях (аренды, хранения, безвозмездного пользования имуществом и др.). Собственник, передавший вещь другому лицу во временное владение и пользование по договору, может требовать ее возврата в соответствии с нормами обязательственного права. Он не вправе предъявить виндикационный иск вместо договорного.
- 3837.
Виндикационные иски
-
- 3838.
Виндикационный иск как способ защиты вещных прав
Юриспруденция, право, государство Законодатель решает вопрос об истребовании вещи у добросовестного приобретателя в зависимости от того, как приобретена вещь - возмездно или безвозмездно. Согласно ч.2 ст.302 ГК РФ, при безвозмездном приобретении имущества от лица, которое не имело права его отчуждать, собственник вправе истребовать имущество во всех случаях. Нередко указанное правило закона истолковывается в литературе и на практике в том смысле, что вещь может быть изъята собственником у любого безвозмездного приобретателя, например, у одаряемого, к которому вещь поступила от добросовестного возмездного приобретателя. С этим, конечно, нельзя согласиться. По сути дела такое расширительное толкование закона лишает добросовестных возмездных приобретателей, ставших собственниками имущества, права дарить имущество, передавать его по наследству и т.д., т.е. вводит не основанные на законе ограничения права собственности. Сторонники этой точки зрения не учитывают того, что правило ч.2 ст.302 ГК РФ рассчитано на случаи, когда отчуждатель не управомочен на отчуждение вещи. Если же сам отчуждатель стал собственником вещи, уже не имеет значения, на каких условиях он передает вещь третьему лицу. Не безупречен и положенный в основу предлагаемого решения принцип распределения материальных убытков. Приводимая обычно ссылка на то, что добросовестный безвозмездный приобретатель в случае отобрания у него вещи ничего не теряет, весьма относительна, поскольку любое изъятие имущества из владения представляется вполне реальной утратой. Поэтому интересы приобретателя, к которому имущество поступило безвозмездно от неуправомоченного отчуждателя, подлежат юридической защите.
- 3838.
Виндикационный иск как способ защиты вещных прав
-
- 3839.
Виндикационный способ защиты права собственности
Юриспруденция, право, государство Но центральное место занимает, безусловно, гражданское право, и в его рамках - институт защиты права собственности и других вещных прав, которому посвящена гл.20 ГК РФ. Рассмотрев в теоретическом и практическом плане институт защиты права собственности можно констатировать, что современное гражданское право представляет собственнику достаточно эффективные средства защиты права собственности. В то же время не оставлены без внимания интересы второй стороны: презумпция добросовестности приобретателя, закрепление за добросовестным приобретателем права на улучшения оспариваемого имущества, компенсация затрат на его обслуживание - обеспечивают состязательность процесса, позволяют достигнуть разумного компромисса интересов. Однако, как показывают рассмотренные практические примеры, зачастую иски собственника остаются неудовлетворенными по причине бездоказательности или признания недействительными различных договоров, фигурирующих в делах. Совершенствование системы обязательственного права, повышение юридической культуры субъектов правоотношений являются основными путями прогрессивного развития гражданско-правовых отношений в сфере защиты права собственности и иных вещных прав. Каждый вправе иметь имущество в собственности, владеть, пользоваться и распоряжаться им как единолично, так и совместно с другими лицами. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как по решению суда. В гражданском законодательстве нашей страны институт защиты права собственности достаточно хорошо разработан, а правоприменительная практика выработала в основном единообразные подходы в применении норм о защите указанного права. Основными способами защиты права собственности являются виндикационные и негаторные иски. Под виндикационным иском понимается требование невладеющего собственника к владеющему несобственнику о возврате имущества, находящегося у последнего в незаконном владении. Обращаясь в суд за защитой своих нарушенных прав истец должен доказать наличие ряда обстоятельств, необходимых для удовлетворения судом заявленных требований.
- 3839.
Виндикационный способ защиты права собственности
-
- 3840.
Виндикация бездокументарных ценных бумаг: теория и судебно-арбитражная практика
Разное С развитием же электронных и компьютерных технологий подтверждение информации о праве и ее передача между участниками коммерческого оборота, в том числе при предложении права требования новому кредитору, существенно упростились. Более того, задачи коммуникации и подтверждения соответствующей информации, как оказалось, решаются значительно эффективнее, если такая информация помещается не на бумажный, а на электронный носитель. Закономерным итогом технического прогресса, преодолевшего объективно существовавшие ранее коммуникативные барьеры, стала дематериализация информации об особом праве, замена документарных (бланковых) ценных бумаг бездокументарными («безбумажными», «электронными»). В процессе развития средств связи были найдены такие технические решения, которые позволили не только идентифицировать электронные документы, в том числе ценные бумаги, но и практически уравнять их доказательственную силу с бумажными. Введение в оборот бумажных документов, наделенных специфическими свойствами, способствовало, как уже отмечалось, снижению рисков, связанных с определением состава долгового обязательства надлежащего кредитора и должника. Электронные документы выполняют ту же функцию. Однако платой за привнесенное ими преимущество по ускорению передачи информации о праве стало появление рисков, не характерных для обращения бумажных документов. Речь идет о новых рисках, связанных с деятельностью посредника (ов), поддерживающего (их) технические средства, которые используются для хранения и передачи в электронном виде информации о праве. Оставляя за рамками данной работы анализ особенностей этой группы рисков, отмечу, что объективно обусловленное наличие их, как представляется, все же не умаляет для участников коммерческого оборота преимуществ использования особой формы фиксации права в сравнении с цессией, позволяющих сохранить такие электронные документы в рамках одного родового института ценных бумаг.
- 3840.
Виндикация бездокументарных ценных бумаг: теория и судебно-арбитражная практика