Geum.ru

Курсовой проект

  • 19801. Проблеми комунікацій та доступу до інформаційних ресурсів у програмі ЮНЕСКО
    Компьютеры, программирование

     

    1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
    2. Про державну таємницю: Закон України в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю» від 21 вересня 1999 року, http//www.rada.kiev.ua (5 січня 2006 р.).
    3. Про інформацію: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. №48, Із змінами від 06.04.2000, Відомості Верховної Ради. 2000. № 20.
    4. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР// Відомості Верховної Ради. 1998. № 27-28. С. 182.
    5. Про авторське право і суміжні права: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 168-191.
    6. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 92-110.
    7. Про інформаційні агентства: Закон України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 139-152.
    8. Про інформацію: Закон України // Відом. Верховної Ради України. -1992. - № 48. - Ст. 650.
    9. Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України: Закон України // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 45. - Ст. 284.
    10. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. № 3/97 ВР // Голос України. 1997. 4 лютого. С. 5.
    11. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі: Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. // http// www.rada.kiev.ua
    12. Програма інтеграції України до Європейського союзу, http//www.rada.kiev.ua (10 грудня 2005 р.).
    13. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С.Гуревича. М.: Прогресс, 1986. С. 330.
    14. Білорус О., Скаленко О, Ярова Н. Можливості та шляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продуктів // Економічний Часопис-XXI. 2002. - №1
    15. Доклад Генерального директора о проекте стратегического плана для программы «Информация для всех» (ПИДВ), пересмотренном Межправительственным советом ПИДВ. - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. 28 с.
    16. Доклад о развитии человека за 2007 год. - Нью-Йорк: ООН, 2008.
    17. Доклады об осуществлении программы «Информация для всех» (ПИДВ) (2006-2007 гг.). - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. 8 с.
    18. Законодавство України про інформацію. - К., Юрінкомінтер, 2008.- 272с.
    19. Знания на службе развития: Отчет о мировом развитии 2007/2008. Включая выборочные показатели мирового развития. - М.: Изд. "Весь мир", Всемирный банк, 2009.
    20. Информационная теория социальных систем./-К., Украинская Академия информатики., 1993.- 233 с.
    21. Кастельс Мануель. Информационная епоха: экономика, общество и культура / Пер. С англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. М., 2000. С. 4.
    22. Кобзар Ю. Електронні змі: криза якісного зростання // Віче. № 8 (125). 2002. С. 27-33.
    23. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи, К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет” 2001
    24. Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО, К: Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” 2002
    25. Оценка программы «Информация для всех». - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2006. 10 с.
    26. Программа ЮНЕСКО "Информация для всех" Разработана в 2000 г., представлена на 67-й Генеральной Конференция ИФЛА (17-24 августа 2001, Бостон, США)
    27. Проект Концепции Информационной Политики для Развития и Продвижения Информационного Общества / подготовлен Полом Улиром Париж: ЮНЕСКО, 2003. 35 с.
    28. Рекомендації Міжнародного семінару "Наукова комунікація у відкритому доступі" 17 19 лютого 2005 року К.: Національний університет "Києво-Могилянська Академія". К., 2005
    29. Роль и главная сфера деятельности Межправительственного совета программы «Информация для всех». - Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2004. 6 с.
    30. Руководящие принципы создания национальных координационных рамок или механизмов программы «Информация для всех». Париж: Штаб-квартира ЮНЕСКО, 2003. 14 с.
    31. Степко О. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності ООН // Вісник КНТЕУ. 2002 - № 3
  • 19802. Проблеми лідерства у шкільному колективі
    Психология

    На ґрунті узагальнення практичного досвіду і попередніх підходів виникла синтетична теорія лідерства, згідно з якою лідерство розглядається як процес організації міжособистісних відносин у групі, а лідер як субєкт управління цим процесом. За такого розуміння лідерство інтерпретується як функція групи і тому вивчати його слід з точки зору цілей та завдань групи, хоча і структура особистісного лідера при цьому повинна братись до уваги. Рекомендується враховувати й інші змінні, наприклад, тривалість існування групи. З точки зору синтетичності ця теорія має низку переваг. Більшість вітчизняних дослідників, вивчаючи динамічні процеси в групі, ґрунтуються саме на ній. При цьому вони використовують нові принципи, головний зміст який полягає в тому, що сутність лідерства в малих групах розглядається в контексті спільної групової діяльності, тобто в центрі уваги ставиться не просто ситуація, а конкретні завдання групової діяльності й певні члени групи можуть продемонструвати свою спроможність організовувати групу для розвязання цих завдань. Лідер відрізняється від інших членів групи не наявністю в нього якихось особливих рис, а вищим рівнем впливу. Особливості цього впливу, його якісні та зовнішні вияви знайшли своє відображення в дослідженнях стилю лідерства.

  • 19803. Проблеми міжкультурного діалогу
    Культура и искусство

     

    1. Агости Э.П. Нация и культура. М., 1963;
    2. Аза Л.А. Особливості процесу міжетнічної культурної взаємодії в українському суспільстві // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття/ Кол. монографія під ред. М.О. Шульги. К.: “Інститут соціології НАН України”, 1999. 687 с.;
    3. Артановский С.Н. Историческое единство человечества и взаимное влияние культур. Л., 1967;
    4. Арутюнов С.А. Народы и культуры: Развитие и взаимодействие. М., 1989;
    5. Баронин А.С. Этническая психология. К., 2000;
    6. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. М., 1986;
    7. Бубер М. Я и ты. //Перевод В.В.Рынкевича// Из кн.: Мартин Бубер. Два образа веры. М., 1995. с. 16-92;
    8. Василенко И.А. Диалог цивилизаций: социокультурные проблеми политического партнерства. М.: Эдиториал УРСС, 1999. 272 с.;
    9. Взаимодействие культур Запада и Востока. М., 1987;
    10. Завадская Е.В. Культура Востока в современном западном мире. М., 1977;
    11. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М., 1990;
    12. Иконникова Н.К. Механизмы межкультуного востприятия // Социологические исследования. 1995. № 8;
    13. Конрад Н.И. Запад и Восток. М., 1972;
    14. Кризис цивилизации: выбор пути. М., 1992;
    15. Культурология. ХХ век. Антология. М., 1995;
    16. Культурология. ХХ век: Словарь-справочник. Спб.: Университетская книга, 1997;
    17. Люкс Л. Евразийство. // Вопросы философии, 1993, № 3;
    18. Малахов В. Етика спілкування: Навч.посібник. - К.: Либідь, 2006 - 400 C.;
    19. Маркарян Э.С. Культура как система. //Вопросы философии, 1969, №9;
    20. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч.посібник. К.: Сфера, 1999. 408 с.;
    21. Петякшева Н.И. Диалог цивилизаций: Восток-Запад. // Вопросы философии, 1993, № 6;
    22. Путь Востока. Универсализм и партикуляризм в культуре. Материалы VIII Молодежной научной конференции по проблемам философии, религии, культуры Востока. Серия “Symposium”. Выпуск 34. СПб.:, 2005. 240 с.;
    23. Скубашевська Т. Розвиток мовних стратегій та їх роль у зміцненні міжкультурного діалогу // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 42. Київ. С. 108-116;
    24. Скубашевська Т. Проблема толерантності у зрізі міжнародного діалогу // Практична філософія. К., 2004. №4. C. 108-113;
    25. Фурман Д. Наш путь к нормальной культуре. / Иного не дано. М., 1988;
    26. Эпштейн М. Говорить на языке всех культур. // Наука и жизнь, 1990, №1;
    27. Юнг К.Г. Различие восточного и западного мышления. // Философские науки, 1988, № 10;
    28. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций/ Международный институт П. Сорокина- Н. Кондратьева. М.: ЗАО «Изд-во “Экономика”», 2001.346 с.;
    29. Ясперс К. Зміст і призначення історії. М.: 1991.
  • 19804. Проблеми розвитку залізничного транспорту в Україні
    Экономика

     

    1. Аретменко А. Рожденная независимостью: "Укрзалізниця" // Дзеркало неділі, 2002, № 48, 14 грудня, с.10
    2. Глєбова А.О. Необхідність реструктуризації підприємств залізничного транспорту // Полтавський університет споживчої кооперації України: Науковий вісник. - серія: Економічні науки. - Полтава, 2005, №1, с.185-189
    3. Пацюк Л. Українська залізниця від руїни до євро стандартів // Пенсійний курєр. - К., 2004, № 45, 5 листопада. - С.9
    4. Железнодорожный транспорт Украины, № 7 - 2000. - стр 42-54.
    5. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. - Львів: Світ, 1999. - 667 с.
    6. Іщук С І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). - К.: Основи, 2001. - 400 с.
    7. Макаренко М. Овне проблемы реструктуризации железной дороги Украины. // Економіст, 2007, № 2, с.46-49
    8. Мережко В.Г. Основные резервы локомотивного хозяйства. - М.: Транспорт, 1999, 168 с.
    9. Мінченко М.В., Чижов Л.П., Фролков А.В. "Планування та прогнзування соціально - економічного розвитку регіонів": Підручник. - Суми: ВТД "Універсальна книга", 2004. - 442с.
    10. Проблеми та основні напрямки реформування залізничного транспорту України / Ю.М. Цвєтов, М.В. Макаренко та ін. - К.: КУЕТТ, 2007. - С.113-120
    11. Регіональна політика України /За ред. Н.Г. Курдюкової. - К.: Наукова думка, 2002. - 341 с.
    12. Розміщення продуктивних сил: Посібник / Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. - К., 2000 - 264 с.
    13. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін. / За редакцією Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 1997. - 375 с.
    14. Розміщення продуктивних сил: Підручник /В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін. - К.: Знання, 2003. - 411 с.
    15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ООО "Новое звание", 2000. - 688 с.
    16. Сергієнко М.М. Розвиток локомотиворемонтної бази в умовах реформування залізничного транспорту // Збірник наукових праць КУЕТТ. Серія "Економіка і управління". - 2006. - Вип.6. - С.170-173.
    17. Сич С.М., Сергієнко М.М. Форми організації локомотивного господарства // Збірник наукових праць КУЕТТ. Серія "Економіка і управління". - 2004 - Вип.5. - С.134-138.
    18. Тучкевич Т.М. Экономика локомотивного хозяйства. - М: Транспорт, 1997, 240 с.
    19. Хомич Т. Придніпровська залізниця: нові підходи, нові швидкості (Дніпропетровськ) // Урядовий курєр, 2003, № 133, 22 липня. - С.10
    20. Шевчук Л.Т. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник. - Львів, ЛДНЦ ім. Івана Франка, 2001. - 403 с.
    21. Экономика, организация и планирование локомотивного хозяйства. Под ред. Т.М. Тучкевич. - М.: Транспорт, 2004. - 392 с.
    22. www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Укрстату
    23. http://www.uz.gov.ua - офіційний сайт Укрзалізниці
    24. http://www.mtu.gov.ua - офіційний сайт Міністерства транспорту та звязку України
    25. http://www.dp. uz.gov.ua - офіційний сайт Придніпровської залізниці
  • 19805. Проблеми створення ефективної системи зайнятості населення в Україні
    Экономика

    Економічною теорією і господарською практикою розроблена система показників, яка характеризує рівень ефективності зайнятості в суспільстві. До її складу входять такі групи показників:

    • Пропорції розподілу ресурсів праці в залежності від її характеру їх участі в суспільно корисній діяльності. За їх допомогою визначається, при якому рівні продуктивності праці задовольняється потреба населення в робочих місцях та якими шляхами досягається повна зайнятість населення. Високою продуктивністю праці створюються передумови для отримання відповідних доходів працівниками, для вдосконалення умов трудової діяльності, підвищення якості трудового життя та збільшення вільного часу працюючих без зниження рівня їхнього життя. Із зростанням продуктивності праці повна зайнятість досягається при зменшенні рівня участі працездатного населення в суспільному виробництві.
    • Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному виробництві відноситься до тих показників, які відображають задоволеність потреби громадян в оплачуваній роботі, а виробництва в працівниках. Високий рівень зайнятості населення є свідченням її низької ефективності, тому що не забезпечується достатній рівень продуктивності праці і відповідний рівень її оплати.
    • Структура розподілу працівників за галузями народного господарства характеризує пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять. Галузева структура зайнятих в Україні свідчить про низьку ефективність зайнятості і потребує докорінних змін у відповідності із загальносвітовими тенденціями розвитку зайнятості населення. Маються на увазі високі темпи зростання чисельності і частки зайнятих у сфері послуг та в науково дослідних і дослідно-конструкторських установах і закладах.
    • Професійно-кваліфікаційна структура працівників визначає розподіл працюючого населення за професійно-кваліфікаційними групами і відображає стан збалансованості підготовки кадрів з потребами економіки у кваліфікованих фахівцях. Професійно-кваліфікаційна структура працюючого населення України в нинішніх умовах суттєво відрізняється від аналогічної структури країн з розвинутою ринковою економікою. Це проявляється у високій частці працівників фізичної праці, використанні праці низько кваліфікованих робітників, надзвичайна малій частці технічних виконавців серед зайнятих і відображає збереження в нашій економіці застарілих виробництв і технологій. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих в нашій державі погіршується у звязку з інтенсивною еміграцією висококваліфікованих робітників, спеціалістів, науковців. Проблема одержання якісної професійної освіті, що загострилася останнім часом, також призводить до погіршення ситуації. Вирішення цих проблем потребує особливої уваги держави до всього комплексу питань удосконалення системи професійної та вищої освіти.
  • 19806. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
    Сельское хозяйство

    З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва і тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових расурсів. Процес відтворення в сільському господарстві досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Все це вимагає глибоких економічних знань, постійного аналізу, застосування економічних законів. Агропромислові комбінати являють собою виробничо-економічні формування, головне завдання яких полягає в обєднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, по забезпеченню виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високо якісних продовольчих товарів.Вони можуть створюватися або завдяки інтеграції всіх технологічно взаємозвязаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або входженням до складу агропромислового комбінату та організацій, які розміщені в кількох районах. Магістральним напрямом підвищення ефективності всіх структурних підрозділів АПК є перехід на шлях інтенсивного розвитку. Інтенсифікація сільського господарства означає збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю ресурсів. Хоч цей процес уже стає реальністю, однак зростання собівартості продукціїї й зниження фондовіддачі свідчать про те, що збільшення капіталовкладень випереджає зростання валової продукції. Впродовж багатьох років підвищення продуктивності праці відстає від темпів зростання оплати. Все це істотно уповільнює темпи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

  • 19807. Проблеми та песпективи підвищення рівня економічного розвитку України та ступеня її участі в міжнародних відносинах
    Юриспруденция, право, государство

    200520062007Група товаріввартість, тис. дол. СШАпитома вагавартість, тис. дол. СШАпитома вагавартість, тис. дол. СШАпитома вагаВсього34286748,2610038367704,410049248063,6100I. Живi тварини; продукти тваринного походження732225,592,14396473,417471561,5II. Продукти рослинного походження1695852,574,951951132,25,11726382,53,5ІІІ. Жири та олії тваринного або рослинного походження587249,651,71971400,52,51717955,83,5IV. Готові харчові продукти1291677,093,771394357,53,62056223,84,2V. Мiнеральнi продукти4707983,0413,73387177410,14275212,98,7VI. Продукція хімічної та повязаних з нею галузей промисловостi2990247,48,723387259,78,840472188,2VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук575238,831,68803368,22,19871452VIII. Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них211085,310,62306622,80,8394088,60,8IX. Деревина і вироби з деревини533924,351,56603051,91,68271651,7X. Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів454335,891,33596187,41,6767742,71,6ХI. Текстиль та вироби з текстилю914034,362,67915327,62,4990252,92XII. Взуття, головнi убори, парасольки107759,950,31130190,40,3148588,40,3XIII. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла218679,660,64255472,30,7358712,60,7XІV. Дорогоцінні метали, каміння та вироби з них99440,50,29123959,10,3147464,10,3XV. Недорогоцінні метали та вироби з них14047248,7840,9716420094,642,820787298,142,2XVI. Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку2841800,998,293330484,48,74976564,210,1XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання1655874,594,832081099,35,43304679,16,7XVIII. Прилади і апарати оптичні, для фотографування або кінематографії; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти141934,280,41152298,70,4202305,10,4XX. Рiзнi товари і вироби218595,330,64275842,50,7360113,80,7*різні товари і вироби включають іграшки, меблі, вироби мистецтва, товари придбані в портах, інші різні вироби.

  • 19808. Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Мальська М.П. Туристичне країнознавство. Європа: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. ] / М.П. Мальська, М.З. Гамкало, О.Ю. Бордун. К.: Центр учбової літератури, 2009. 224с.
    2. Косолапов А.Б. Туристское страноведение. Европа и Азия: учебно-практическое пособие. 3-е изд., стер. / А.Б. Косолапов. М.: КНОРУС, 2008. 400с.
    3. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы: Учеб. Пособие / Под общ. ред. В.К. Федорченко. К.: Вища шк., 2004. 346с.; ил.
    4. Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2004. 240с.
    5. Голиков А.П., Дейнека О.Г., Позднякова Л.О., Черномаз П.О. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник
    6. Сиротенко Н, Г., Менделєєв В.А. Велика енциклопедія країн. 2-е вид., - М.: ТОВ "Видавництво АСТ"; Харків: ТОВ "Торсинг", 2005, 490 с.
    7. Максаковський В.П. Географічна картина світу, Кн. ІІ: Регіональна характеристика світу. М.: Дрофа, 2004. 480с.
    8. Ващенко Н.П. Рекреаційні комплекси світу./ К.: 2004
    9. Конюнктура міжнародного ринку готельних і туристичних послуг. Укл. Бойко М.Г./ К.: 2004
    10. Александрова А.Ю. Международный туризм. Учебное пособие для Вузов. М.: Аспект Пресс, 2005. 314 с
    11. Бакуменко В.Д. Основи загальної екології. К.: Либідь, 2005. 400 с.
    12. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. для дистанц. навчання / Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. К.: Ун-т « Україна», 2005. 245с.
    13. Страны мира / Факты и цифры. - СПб.: "Норинт", 2005.
    14. Країни світу: довідник. К.: Логос, 2006. 377 с.
    15. Воронова Э.Ю. Социально-экономическое значение международного туризма // Бизнес и политика. 2006. № 5. 59 с.
    16. http://www. turkey-info.ru
    17. http://www.turki.ru
    18. http://www.turkey.ru
    19. http://www.tournew.ru
    20. http://www.yandex.ru
    21. http://www.br.com.ua/referats/Geografiya/23538-2.html
    22. http://www.ukrstat.gov.ua/
    23. http://www.turkstat.gov.tr/Start.do;jsessionid=SnvzLhhDFvy1XvzpRWbn2nKJPZFb7dtLJQXQ8hpXwWq21HDbC1Gz!-2133813880
    24. http://www.turkstat.gov.tr/PreTablo.do?tb_id=51&tb_adi=Tourism Statistics&ust_id=14
    25. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=work&id=3901&Itemid=72
    26. www.tourism.gov.ua/news.
    27. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=27732
    28. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0
    29. http://www.refine.org.ua/pageid-846-1.html
    30. http://tortoise.com.ua/istoriya-turechchyny-v-datax.html
  • 19809. Проблеми тривожності підлітків
    Психология

     

    1. Андрійчук І. Корекційно-розвивальна програма спілкування для підлітків // Психолог. 2007. № 25-27 (265-267). С. 12-32;
    2. Бабик Г. Вправи з психокорекції // Психолог. 2002. № 16. С. 5-9;
    3. Божик Л.М. Підліток на шляху до себе // Шкільний світ. 2000. №5. С. 2;
    4. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків // Психолог. 2004. № 23-24 (119-120). С. 41-43;
    5. Видайко С. Допомога поруч // Психолог. 2003. № 15. С. 5-14;
    6. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001;
    7. Закон України „Про освіту” // ВВР. 1991. № 34. С. 4;
    8. Качаєва А. Шкільна тривожність: її вплив на розвиток учня // Психолог. 2006. № 13. С. 4;
    9. Качуровська О. Програма психокорекційної та розливальної роботи для підлітків: Стань капітаном свого життя // Психолог. 2007. № 25-27 (265-267). С. 42-51;
    10. Корекційна робота психолога // Упоряд. О. Плавник. К.: Шкільний світ, 2002. 112 с.;
    11. Левченко А. Психологічні особливості підліткового віку // Психолог. № 42 (90). С. 9-16;
    12. Лозиця В.Г. Протиріччя підліткового віку // Лозиця В.Г. Психологія і педагогіка: основні положення: Навчальний посібник. К., 2001. 271 с.;
    13. Максименко С. Онтогенез особистості: Особливості підліткового віку // Практична психологія та соціальна робота. 2006. № 10. С. 1;
    14. Максименко С. Підлітковий вік з позиції шкільної психології // Психолог. 2006. № 4. С. 16;
    15. Маценко А. Моніторинг індивідуального розвитку особистості підлітка // Психолог. 2003. № 28 (76). С. 2-14;
    16. Полякова Г., Кружева Т. Подолання тривожності в шкільному середовищі // Психолог. 2005. № 2. С. 10-13;
    17. Сечейко О. Взаємозвязок індивідуально-психологічних та виховних особливостей підлітків // Рідна школа. 1999. № 9. С. 60-61;
    18. Сисун М. Програма корекції тривожності у підлітків // Психолог. 2004. № 16 (112). С. (вкладка);
    19. Солдатова І., Шайгерова Л., Шарова О. Тренінг толерантності для підлітків // Психолог. 2002. № 21-24. С 57-71;
    20. Туріщева Л.В. Позитивні та негативні протиріччя характерні для підлітка (за Сухомлинським) // Виховна робота в школі. 2006. № 9. С. 33-36;
    21. Хімелн Н. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка // Психолог. 2007. № 25-27. С. 7-11;
    22. Шевченко Н.Ф., Заможна Є.М. Гіперфункція тривожності у підлітків: привентивна стратегія // Практична психологія та соціальна робота. 2007. № 7. С. 17-22;
    23. Щотка О.П. Психологія підлітка: Психологічний практикум. Ніжин: Держ. пед. ун-т, 2004. 248 с.
    24. Виготский Л. С. Динамика и структура личности подростка. В кн.: Виготский Л.С. Собрание сочинений. М., 1984, т.4., С. 220-243;
    25. Крайг Г. Бокум Д. Психология развития. 9-е изд. СПб.: Питер, 2007. 940 с.: ил. (Серия «Мастера психологии»);
    26. Немов Р.С. Личность подростка // Немов Р.С. Психология: в 3 кн. М. 2000. кн. 2. С.221-235;
    27. Хьел М., Зиглер Д. Теории личности. 3-е изд. СПб.: Питер, 2008. 607 с.: ил. (Серия «Мастера психологии»).
  • 19810. Проблеми у ЗМІ
    Журналистика

    Без роботи і без зарплати, зате із субсидією" - матеріал під такою назвою опублікувала газета День". В ній автор веде розмову з міністром праці й соціальної політики. Він розповідає, що рівень безробіття в Україні становить більш ніж 12 процентів. Явище заборгованості, що виникло у 1992 році, в 1998 - переросло в одну з найгостріших соціальних проблем" - але як вирішити це питання міністр не запропонував. Це інтервю дуже змістовне, але немає логічного закінчення, а саме, як вирішити цю проблему? Інша публікація Дві третини трудящих України працюють у борг наводить сумні цифри, загальна сума боргу по зарплатам, пенсіям, стипендіям та іншим соціальним виплатам становить 11 мільярдів гривень, 40% цієї суми - бюджетний борг. За даними міністерства праці і соціальної політики борг по зарплаті, становить 6,9 мільярдів. Інші дві публікації дають надію, на те, що заборгованість можна частково виплатити за допомого… Гроші від державної монополії на горілку і тютюн". Про обговорення законопроекту про державну монополію на виробництво і оборот алкоголю та тютюнової продукції. Це дуже гарний матеріал де автор виражає свою точку зору щодо вирішення проблеми. Вона вважає, що ухвалення цього законопроекту допоможе насамперед, берегти споживача від неякісної продукції. А також принесе в державну скарбницю до 500 мілліардів гривень. Алкогольні гроші почали працювати" З цього матеріалу ми дізнаємось, що за рахунок надходжень від продажу алкогольних виробів і тютюну придбано 238 слухових апаратів і 90 інвалідних візків. Чи варто?

  • 19811. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
    Банковское дело

    Проведене дослідження на наявність залежності між рухом курсу акцій та показниками діяльності вищезазначених компаній не підтвердило отримані раніше результати. Зокрема, було виявлено, що:

    1. Різноманітні показники рентабельності компаній у минулому не впливали на ринкову оцінку їх акцій, інвесторів більше цікавили суми отриманих коштів від реалізації та собівартість реалізованої продукції, ніж сума отриманого компанією прибутку. Тобто оприлюднена компанією сума прибутку не є корисною при аналізі акцій в Україні, оскільки, наприклад, може бути зниженою з метою зменшення суми податку на прибуток і тому не відображає реального стану справ у компанії;
    2. На перший погляд, у середньому по групі компаній найбільшу прогнозну цінність мав показник «ціна акції/ грошовий потік на акцію». Проте значення коефіцієнту кореляції свідчить, що чим меншим є грошовий потік в розрахунку на одну гривню вартості акції або ж чим більшу частку в грошовому потоку на акцію займає ціна акції, тим більшою є ймовірність того, що курс такої акції буде зростати. Таким чином, порушується основа класичної оцінки акції, коли її ціна прямо пропорційно залежить від грошового потоку, що припадає на одну просту акцію;
    3. У минулому на курси акцій компаній, що аналізуються, найбільше впливали балансова вартість акції, собівартість реалізованої продукції, виторг від реалізації продукції, сукупні активи та кредиторська заборгованість. Проте вплив цих показників не був визначальним, а останній показник мав обмежений вплив;
  • 19812. Проблеми функціонування фінансових бірж України
    Банковское дело

    Найбільш повний комплекс таких заходів визначений Указом Президента від 24 листопада 2005 року N1648/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні". Підпунктом 19 пункту 3 і підпунктом 2 пункту 4 цього указу передбачається потреба створення консолідованої біржової системи на фондовому ринку. "Планом заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", затвердженим цим указом, визначені заходи щодо зосередження на фондових біржах угод з акціями підприємств, пакети яких належать державі, з метою виявлення їх реальної вартості (підпункти 2 і 3 пункту 2). Крім того, "Основними напрямами розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки", які затверджені тим же Указом, передбачені заходи щодо удосконалення біржової торгівлі цінними паперами, посилення вимог до фондових бірж та інших організаторів торгівлі (розділ ІІІ) [24].

  • 19813. Проблеми штучного інтелекту
    Психология

    Існують принципово різні шляхи пізнання: містичний, що претендує на очевидність і заснований на власних відчуттях; логічний, який орієнтований на формальну вірність, відсутність протиріччя і тавтологічні перетворення; природничий, котрий намагається відшукати істину, спираючись на відповідність досліду логіки; практичний, ефективність якого визначається за результатами його практичного застосування; шлях гуманітарної науки, що претендує на осмислення всього пізнаного і опирається на традицію і ідеали.

    1. Природничі теорії мають сформовані критерії обґрунтованості своїх стверджень, однак вони нечіткі, оскільки намагаються бути незалежними від субєктивізма, не зовсім вірні, адже будуються на ідеалізованих обєктах, і безпосередньо на практиці не застосовуються. Тим не менш, саме вони дають найбільше наближення до істини. Психологія, відокремлюючись самостійною наукою, одночасно позиціонувала себе як науку природничу, чим прийняла важливу норму.
    2. Відтепер кожен психолог, що вважає себе науковцем, має обґрунтовувати свої твердження експериментом.
    3. І навпаки, всі дослідні дані, усі, знайдені емпірично, закони тільки тоді визнаються достовірними, коли отримують логічне обґрунтування.
    4. Саме обґрунтування емпіричних фактів має незалежно перевірятися.
    5. Не можна будувати науку, спираючись на слова буденної мови чи їх етимологічний аналіз. Тим більш не можна так будувати психологію, де більшість слів омоніми.
    6. Слід розрізняти теоретичні терміни, що входять логічний опис психічного, і емпіричні терміни, призначені для опису реальності, що спостерігаємо безпосередньо. Свідомість як емпіричний термін відображає емпіричне явище усвідомленість.
    7. Містичні переживання є реальністю. Вони виникають одночасно с появою людського мислення і, поки існує людина, не зникнуть. Кожна людина переживає їх по своєму, тим не менш, вони не можуть бути ні логічно обґрунтовані, ні достатньо точно виражені в словах. Містична істина існує лише для того, хто її знайшов, і неосяжна для всіх інших. «Мысль изреченная есть ложь».
    8. Практика не може прямо свідчити про істинність. Практичні результати не залежать від того и істинна теорія лежить в основі шляхів їх досягення. Практичні технології відповідають ситуативно і лише на питання «як?», а не «чому?».
    9. Тільки логіка дозволяє зрозуміти принципову простоту і однорідність природи психічного, а отже відмова від неї не можлива. Однак, логіка не може обґрунтувати сама себе, адже початково ґрунтується на аксіомах, які сприймаються як незаперечні і такі, що не потребують обґрунтувань.
  • 19814. Проблемма адаптации "чужого" в русской культуре XVIII века
    Культура и искусство

    XVIII век был знаменателен для России заметными переменами и значительными достижениями в области искусства. Изменились его жанровая структура, содержание, характер, средства художественного выражения. И в архитектуре, и в скульптуре, и в живописи, и в графике русское искусство выходило на общеевропейские пути развития. Еще в недрах XVII века, в петровские времена, происходил процесс «обмирщания» русской культуры. В становлении и развитии светской культуры общеевропейского типа невозможно было полагаться на старые художественные кадры, для которых новые задачи оказались не по плечу. Приглашаемые на русскую службу иностранные мастера не только помогали создавать новое искусство, но и были учителями русских людей. Другим не менее важным путем получения профессиональной подготовки была посылка русских мастеров на учебу в Западную Европу. Так многие русские мастера получили высокую подготовку во Франции, Голландии, Италии, Англии, Германии. Я думаю, что именно на этом этапе русское искусство вступило в более тесное соприкосновение со стилевыми тенденциями, выработанными в западноевропейском искусстве нового времени, через которые предстояло пройти свой путь и ему. Однако поначалу процесс перестройки художественного сознания русских мастеров протекал с большими трудностями, в методе их работы еще сказывались традиционные представления, законы средневекового творчества в форме монументально-декоративных росписей и иконописи. Идея основания в России своей школы разных художеств появилась еще при Петре I, который дал указание о разработке проекта такой Академии, хотя прошло еще не мало времени, прежде чем удалось реализовать эту идею. Поначалу подготовка мастеров велась в различных местах и городах. Это была и Петербургская типография, и Оружейная палата в Москве, однако необходимость дальнейшего развития художественной школы стала особенно очевидной в середине XVIII века. И в 1757 г., в Петербурге состоялось открытие Академии трех знатных художеств. Уже в 1758 г. стараниями М. В. Ломоносова и И.И. Шувалова (президент Академии 1757 г.-1763 г.) сюда прибыла группа московских и петербургских юношей, склонных к художествам. Преподавание в Академии вели и иностранные учителя: скульптор Н. Жилле, живописцы С. Торелли, Ф. Фонтебассо и др., которым многим обязана русская культура. В 1764 г. Академия трех знатных художеств была преобразована в Российскую императорскую Академию художеств. В это время Академия становится и законодателем художественных идей, и учебным заведением. В ее среде выросло новое поколение художников, прославивших впоследствии Россию на весь мир, это были и архитекторы И. Старов, В. Баженов, скульпторы Ф. Шубин, Ф. Гордеев, художники А. Лосенко, Д. Левицкий и др. С основанием Академии художеств эпизодические поездки русских учеников за границу превращаются в постоянную практику учебы и работы за границей, которой удостаивались лучшие выпускники (пенсионеры). В отличии от средневековой эпохи, когда искусство носило, главным образом, культовый характер, в XVIII веке стали интенсивно развиваться его светские формы. Больших успехов достигли: живопись и гравюра, архитектура и скульптура, прикладное искусство. Они наследовали богатейший национальный художественный опыт Древней Руси, использовали европейские культурные традиции. Переход к светским формам художественного творчества в России по сравнению с европейскими странами осуществлялся с опозданием, однако, он был подготовлен всем ее развитием. Поэтому новое русское искусство скоро приобрело профессиональную зрелость. Установка Петра на регулярность предопределило основной аспект восприятия архитектуры как одного из материальных способов трансформации привычного уклада жизни. Меняется подход к созданию городов (раньше кольцевая застройка, теперь линейная). Строительство новой столицы России - Петербурга и других городов государства, многочисленных дворцов, общественных сооружений повлекло за собой развитие декоративной пластики и живописи, круглой скульптуры и рельефа, которые придавали неповторимую красоту архитектурным ансамблям, способствуя формированию искусства XVIII века. Оно складывалось на основе национальных традиций, но впитывало в себя творчески претворенные черты европейских художественных стилей - классицизма XVII века, а в дальнейшем - барокко. Русское искусство XVIII века принято разделять на 3 временных этапа: Петровская эпоха (первая четверть XVIII века), конец 1720-начало1740-х и 1740-1750-е годы. Первый этап характеризуется решением градостроительных задач, развитием светских форм изобразительного искусства, созданием новой системы художественного образования. Второй этап - время, когда, несмотря на некоторое замедления процесса художественного развития во времена правления Анны Иоанновны, петровские реформы приносят ощутимые плоды в области архитектуры и изобразительного искусства; когда возвращаются из-за границы и начинают работать многие петровские пенсионеры; закладываются основы развития искусства середины XVIII столетия. Третий этап представляет собой период дальнейшего подъёма национальной художественной культуры, определенный возврат к традициям искусства Древней Руси, расцвет архитектуры барокко (творения Ф.-Б. Растрелли).Русское искусство, как мы увидим ниже, продолжающее в XVIII веке развиваться на новых европейских началах, по-прежнему оставалось выражено национальным явлением со своим специфическим лицом, и факт этот сам по себе весьма знаменателен. Своеобразно нарастает и динамика стилевого развития русской архитектуры XVIII века. В стране, с запозданием выходившей на общеевропейский путь развития, освоение западноевропейских стилей неизбежно протекает ускоренными темпами, причем уже на начальной стадии развития, в петровскую эпоху, существуют зачатки всех стилевых линий, через которые предстояло пройти русской архитектуре на протяжении века. Сущность переходного времени выражалась состоянием многостилья, когда русское искусство образно говоря «примеряло» себя к разным европейским стилям, еще не сделав окончательного выбора, совмещая в себе черты барокко, классицизма и рококо. Углубление разделения труда, формирование всероссийского рынка рост промышленности и торговли приводит к тому, что в феодальной по укладу еще стане растут и крепнут элементы новой, капиталистической формации, усиливается значение городов в жизни страны в целом. Эпицентром передовых веяний в архитектуре и градостроительстве стала российская столица Санкт-Петербург ровесница века, задуманная как образец новой культуры. В самом начале 18 века на краю государства, на земле, которая была только что отвоёвана у шведов, начали строить город. Для новой жизни, для утверждения новых порядков и обычаев нужно было новое искусство. Приходилось переучивать старых художников или искать других. Например, старые русские архитекторы умели строить пока только церкви и боярские сводчатые палаты, а Петру нужны были большие залы для ассамблей, праздников, балов и пиршеств, с колоннами на европейский манер. Русские живописцы писали только иконы, а нужны были и торжественные баталии, прославляющие военные победы, и портреты царя и его приближённых. Русские граверы умели делать иллюстрации к церковным книгам, а нужны были виды строящегося Петербурга, изображения побед на суше и на море, гравюры к учебникам архитектуры, морского и артиллерийского дела. Всё это не было, конечно, прихотью царя. Русская культура должны были высвободиться наконец из-под власти церкви, догнать наконец ушедшие вперёд европейские страны. Поэтому и пригласили из Европы в Россию архитекторов, живописцев, граверов, скульпторов, а способные к искусству русские молодые люди отдавались им в ученики. Но так как ехать в далёкую Москву, почти незнакомую тогдашней Европе, соглашались далеко не лучшие художники, то наиболее способные из русских учеников быстро обгоняли своих учителей. Но Пётр не только приглашал иностранных мастеров в Россию, но и русских художников посылал в другие страны. Он очень гордился художниками, которые учились за границей. Об одном из них портретисте Иване Никитиче Никитине он писал своей жене в Данциг: “Попроси чтоб велел свою персону ему списать…дабы знали, что есть и из нашего народа добрые мастера. Будущая столица возводилась на пустом месте, что во многом облегчало внедрение приемов регулярной планировки и застройки. В небывалых ранее масштабах использовался опыт иностранных специалистов, были мобилизованы материальные и людские ресурсы всей страны. В первые годы существования Санкт-Петербурга развернулось широкое мазанковое строительство. В ходе строительства мастера осваивали деревянные конструкции так называемого «прусского образца» т.е. облегченный характер стен, плоские перекрытия в хозяйственных, общественных и жилых строениях. В начале застройки Петербурга преобладал прагматизм, его ценили иностранцы, а не русские люди. Для Петербурга характерна эклектика стилей: сочетание нового и устойчивых традиций, своеобразная национальная, отличная от своих прообразов архитектура. Технической новинкой Петербурга явились необычайно высокие шпили, венчающие важнейшие городские здания, что было широко распространено в северно-европейских странах. Выдающимся сооружением такого типа был шпиль Петропавловского собора, высота которого достигала 45 м. С размахом же каменного строительства усовершенствовались и его инженерные основы, стало возможно уменьшить толщину стен строившихся зданий без существенного снижения прочности зданий. Например, во дворце А. Меншикова на Васильевском острове толщина стены в верхних этажах всего в полтора или даже в один кирпич. В этот период в Петербурге было налажено производство, как обычного кирпича, так и особого, влагоустойчивого, по голландской рецептуре. Все это не замедлило дать результаты. Город был создан в рекордные сроки - временный деревянный Петербург быстро сменился каменным. К концу царствования Петра I он уже удивлял приезжих иностранцев величием и красотой. В созданном в 1751 г. труде о Петербурге автор имел основание записать: « сей град столько распространен, приукрашен и возвеличен, что перед многими великими и древностью превозносящимися городами в Европе имеет знатное преимущество». В Петербурге впервые был разработан регулярный план застройки города и ставший градообразующий его основой. Планировка Васильевского острова имела барочный облик ( овальные мотивы, фонтаны, статуи, синтез искусства) и была спроектированная Ж. Б. Леблоном. План П.М.Еропкина (1737) и последующие за ним проекты закрепили эту закономерность развития города. Качественно новое лицо приобрели и петербургские площади. Они получили географические очертания с обостройкой их протяженными фасадами гостиных домов, коллегий и других общественных зданий. Так выглядела Троицкая площадь на Петроградской стороне. В середине века усилившаяся стилевая тенденция к скульптурной экспрессии форм сказалась на силуэте Петербурга, обогатившегося множеством новых, высоко поднятых колоколен и церквей. Причем в их виде вместо шпилей появились подчеркнуто национальные мотивы пятиглавия, ярусности, башнеобразности, отчего силуэт города получил новые объемно-пластические акценты и несвойственные ему ранее живописный характер. «Регулярная» российская столица Петербург становится символическим воплощением образа самой абсолютистской империи с ее идеей всеобщего порядка. Сферой, где также обретался опыт регулярного регламентированного строительства, были основанные в первой половине века «города- крепости» и «города-заводы». Особое значение имел опыт строительства Таганрога, Воронежа, Азова, перепланировки таких городов как Оренбург, Тверь и многих других. Неоценимую роль в этом сыграли великие русские и иностранные архитекторы. Одним из известнейших представителей западной архитектурной школы, работавший в России был Растрелли Франческо Бартоломео (1700-1771 г.), сын итальянского скульптора К.Ф. Растрелли, служившего при дворе французского короля Людовика XIV , однако архитектурно-строительный опыт приобрел в России ; будучи одаренным художником, он сумел проявить себя как искусный зодчий и занял наивысшее в архитектурном мире России положение «обер-архитектора». Его творчество достигло апогея в 1740-1750 г. Наиболее известные его творения - это и ансамбль Смольного монастыря в Петербурге (1748-1764 г.), созданный в традициях русских монастырских ансамблей предыдущих столетий, и дворцы елизаветинских вельмож М.И. Воронцова и С.Г. Строганова в Петербурге, но в наивысшей степени его талант проявился в создании таких шедевров как Зимний дворец (1754-1762 г) в столице, Большой дворец в Царском Селе и Петергофе (Петродворце) и многом, многом другом. Все они ярко характеризуют стиль барокко середины XVIII в. и эволюцию творчества замечательного зодчего. Еще одним ярким иностранным представителем работавшим в России был Антонио Ринальди (1710-1794 г). В своих ранних постройках он еще находился под влиянием «стареющего и уходящего» барокко, однако в полной мере можно сказать, что Ринадьди представитель раннего классицизма. К его творениям относятся: Китайский дворец (1762-1768 г.) построенный для великой княгини Екатерины Алексеевны в Ораниенбауме, Мраморный дворец в Петербурге (1768-1785 г.) ,относимый к уникальному явлению в архитектуре России, Дворец в Гатчине (1766-1781 г.) ставший загородной резиденцией графа Г.Г. Орлова . А.Ринальди выстроил также несколько православных храмов, сочетавших в себе элементы барокко- пятеглавие куполов и высокой многоярусной колокольни. Известным русским представителем эпохи раннего классицизма в архитектуре был ученик архитектора Коробова Кокоринов А.Ф. (1726-1722 г). К известным его произведениям, где с наибольшей отчетливостью проявился стиль классицизма принято относить здание Академии художеств в Петербурге, выстроенного на Невской набережной Васильевского острова (1764-1788 г.). Необычайно красивый фасад и многофункциональные кабинеты и залы этого здания соответствовали все возрастающему престижу русского искусства. Известным московским архитектором, украсившим облик Москвы по праву считается Баженов В.И. (1737-1799 г.). Начальные познания в зодчестве он получил в архитектурной школе Д.В.Ухтомского и в гимназии Московского университета. Дипломат Французской академии художеств, присвоение звания профессора Римской национальной академии искусств, членство в Флорентийской и Болонской академиях художеств - поистине мировое признание его таланта. По возвращении в Петербург (1765 г.) В.И. Баженова избрали академиком Петербургской Академии художеств, а в 1799г. он стал ее вице-президентом. К первым работам В.И. Баженова относятся строительство здания петербургского Арсенала (ныне не существует) и до сих пор не разгаданный проект Смольного института ( не осуществлен). С 1767 г. все внимание широко образованного зодчего поглотило ответственное поручение проектирование и строительство колоссального сооружения Большого Кремлевского дворца и здания коллегий на территории Московского Кремля. В связи с этим в 1768 г. была создана специальная Экспедиция кремлевского строения, главным архитектором которой был назначен В.И. Баженов. В его архитектурную команду вошли известнейшие проектировщики того времени, одним из которых был величайший впоследствии архитектор М.Ф.Казаков. Новый дворец был задуман таким грандиозным (соответственно престижу великого государства), что мог скрыть за собой древние строения Соборной площади, а это бы нарушило традиционный облик Кремля, именно по этому своей "Инструкцией к строительству..." сам Баженов провозгласил необходимость сбережения древних построек Кремля. В 1772 г. были завершены все проектные работы, а 1. июня 1773 г. произведена официальная закладка дворца. В.И. Баженов писал: «народы европейские, узрев восставший из недр земных новый Кремль, объяты будут удивлением величавости и огромности оного и не увидят уже красот своих собственных великолепий ». Однако дальше торжественной закладки строительство дворца дело не пошло, и в 1775 г. была даже распущена архитектурная команда В.И. Баженова. Широко разрекламированный проект и строительство дворца были средством укрепления государственного престижа Екатерины II , которая стремилась показать, что Россия под ее властью способна вести изнурительную войну и одновременно затевать грандиозное строительство. И тем не менее, несмотря на то , что выдающийся замысел В.И.Баженова осуществлен не был . его значение для русской культуры было весьма велико, и прежде всего для окончательного утверждения классицизма как основного стилистического направления в развитии отечественного зодчества. Кроме того, на проекте перестройки Кремля, прошли профессиональную подготовку многие известные мастера. Отказ от строительства ,В.И.Баженов перенес стоически, неудачи не сломили зодчего. Он занялся разработкой проектов частных строений по заказам московского дворянства. К наиболее значимым строениям этого периода стоит отнести ансамбль усадьбы и господского дома Пашкова в Москве (1784-1786 г.), неподалеку от Кремля. Это определило компактную и в высшей степени оригинальную планировочную композицию. При проектировании дома Пашкова Баженов выступил блестящим последователем идей французского классицизма. Из усадебных городских домов в Москве, созданных в последний период жизни Баженовым, следует отметить дом Юшкова на Мясницкой. Завершением творчества В.И.Баженова предстает проект строительства Михайловского замка в Петербурге, однако, закончить его Баженову не удалось, и со значительными изменениями дворец был достроен архитектором В.Ф. Бренном. Еще один выдающийся русский архитектор Казаков М.Ф. Свое образование он получил в архитектурной школе Д.В.Ухтомского в Москве, большую роль в развитии природного дарования М.Ф.Казакова сыграла работа в Твери,а затем семилетнее пребывание а архитектурной команде В.И. Баженова в период работы над проектом Большого Кремлевского дворца. Творческим кредо сформировавшегося Казакова был классицизм в его строгом проявлении. Ярким примером этому служит огромное здание Сената в Московском Кремле, искусно сооруженное им в 1776 1787 г. Можно предположить , что характер архитектурного решения этого здания был навеян архитектурой неосуществленного Кремлевского дворца В.И. Баженова. Следующим крупным общественным зданием, возведенным Казаковым в Москве, было четырехэтажное здание Университета на Моховой улице (1786 1793 г.). Это здание является прекрасным образцом классицизма, соответствующее престижу русской науки, имеющее строгий и репрезентативный вид. Важное место в архитектуре московского классицизма и в творчестве М.Ф.Казакова занимает известное общественное здание дом Благородного Собрания, мастерски перестроенный архитектором. Также Казаковым была выстроена церковь Филлипа Метрополита на Второй Мещанской улице (1777-1788 г.). В строительстве мастер так же использовал классическую круглую композицию применительно к православному храму. Еще очень и очень многие выдающиеся русские и иностранные зодчие трудились на благо России, именно их стараниями по красоте городов и величию зданий, Россия в XVIII встала в один ряд с западноевропейскими странами.

  • 19815. Проблемная коммуникативная задача как способ активизации познавательной деятельности учащихся
    Педагогика

     

    1. Бабина Н.Ф. Как развивать познавательную активность учащихся // Школа и производство. 2002. - №3.- с. 34-37.
    2. Баталова Е.С. Методические принципы формирования лексических навыков говорения в рамках коммуникативного метода // Актуальные проблемы преподавания иностранного языка и подготовки учителей. Мурманск, 2001.
    3. Вавилова Л.Н., Панина Т.С. - Современные способы активизации обучения. М: Academia, 2006.
    4. Гришанова Н.А. Использование активных методов обучения в преподавании спецдисциплин: Методическое пособие. - М.: ИПК СК, 1997.
    5. ЕрмаковД.С. Учить школьников разрешать проблемы // Педагогика. 2005. - №10. с.33-38.
    6. Илюков Л.В. Об использовании приёмов проблемного обучения на уроках английского языка // Актуальные проблемы преподавания иностранных языков и подготовки учителей. Мурманск, 2001.
    7. Концепция коммуникативного обучения иноязычной культуре в средней школе: Пособие для учителей / под ред. Пассова Е.И., Царьковой В.Б. М.: Просвещение, 1993.
    8. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение: истоки, сущность, перспективы. М.: Знание, 1991.
    9. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. М.: Педагогика, 1981.
    10. Матюшкин Е.С. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.: педагогика, 1972.
    11. Миньяр-Белоручев Р.К., Турчина Б.И. Приёмы проблемного обучения в преподавании французского языка в школе // Иностранные языки в школе. 1989. - №1.-с. 1-35.
    12. Наумова Т.Н., Шаныгина Н.Т. Формирование познавательного интереса // Специалист. 2004. №1. с.22-24.
    13. Осипова М.П. Проблемы активизации познавательной деятельности младших школьников // Активизация познавательной деятельности младших школьников. Книга для учителя / Под ред. М.П. Осиповой, Н.И. Кочаловской. Минск: Народная асвета, 1987.
    14. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. М.: Просвещение, 1991.
    15. Подласый И.П. Педагогика: Учебник для студентов высших учебных заведений: В 2-х книгах. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2003. Кн.1: Общие основы. Процесс обучения.
    16. Сидоров А.А., Прохорова М.В., Симохин Б.Д. Педагогика : Учебник для студентов, аспирантов, преподавателей и тренеров по дисциплине "Физкультура". М: Тера-спорт, 2000.
    17. Харламов И.Ф. Как активизировать учение школьников. Минск: Народная асвета, 1975.
    18. Хлыбова Г.Б. Принцип активности в обучении иностранному языку // Иностранные языки в школе. 1994. - №5. с.16-18.
    19. Хуторской А.В. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. СПб.: Питер, 2004.
    20. http://www.voppsy.ru/issues/1989/893/893043.htm Фурман А.В. Уровни решения проблемных задач учащимися
    21. http://mifub.utmn.ru/magazine_B&L1/articles%201,2005/article9%20Karnaukhova.htm Карнаухова Л.А Креативные задания при обучении коммуникации на иностранном языке.
    22. http://www.psu.ru/pub/xxi/1_4_8.rtf Работина М.Н.
  • 19816. Проблемні питання скарг платників податків
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Закон України «Про звернення громадян». С.23.
    2. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби. С.18.
    3. АнтоненкоВ.Н., БурлуцкийБ.В., Регресивне оподаткування як чинник підвищення регулюючої ролі податку на прібуток.// Фінанси України. 2002. №11. С.78.
    4. Белік М.О. Оптімальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету.// Економіст. 2007. №5. С.1516.
    5. Великий економічний словник. /Пiд ред. А.Н. Азріліяна. М.: Інститут нової економіки, 1997. С.849850.
    6. ГвоздевС.В. Правові форми контрольно-наглядової діяльності податкових органів. К.: МАУП, 2004. С.2223.
    7. ГусаковЕ.Г. Попереднє розслідування і принципи змагальності в кримінальному процесі. К.: КГУ, 2002. С.8384.
    8. ДадашевА.З., ЛобановА.В.Податкове адміністрування. М.: Фенікс, 2002. С.299 309.
    9. Загальна економічна теорія (політекономія): Підручник. /Пiд ред. В.І. Відяпіна, Г.П.Журавлини. М.: Промо-медіа, 1995. С.149151.
    10. Економічна теорія: Підручник. /Пiд ред. М.А. Вінокурова, М.П. Деміной. Іркутськ: ІГЕА, 1999. С.273278.
    11. Курс економічної теорії. /Пiд ред. М.Н. Чепуріна, Е.А.Кисельовой. К.: АСА, 2001. С.220222.
    12. Любімов Л.Л., РаневаН.А.Основи економічних знань. М.: Віта-прес, 2005. С.325328.
    13. Міхельс С.А., КисельоваМ.С., Стимулююче оподаткування прибутку предпріятій.// Банківська справа. 2000. №6. С.1011.
    14. ОгаянК.І. Основні напрями вдосконалення оподаткування прибутку.// Фінанси. 2000. №5. С.89.
    15. Основи податкової системи: Навчальний посібник для вузів. / Пiд ред. Д.Г.Чорниця. М.: Фінанси, 2003. С.322323.
    16. Пепеляєв С.Г. Тенденції вирішення податкових суперечок.// Налоговед. 2005. №1. С.34.
    17. Податкове право: Підручник. /Під ред. Ц.Р. Пепеляєва. М.: Юрист, 2004. С.170172.
    18. Податки і оподаткування: Підручник для вузів. М.: Інфра-М, 2000. С.163165.
    19. Фішер С., ДорнбушР., Шмалензі Р. Економіка. М.: Справа, 1993. С.471472.
    20. ЧерникД.Г.Податки в ринковій економіці. М.: Фінанси, 2003. С.118120.
    21. ЮрийС.І., КвасовськийО.Р. Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування для підприємств.// Фінанси України. 2002. №8. С.1819.
    22. ЮткинаТ.Ф.Податки і оподаткування.// Економіка України. 2008. №10. С.2023.
  • 19817. Проблемное обучение на уроках русского языка
    Педагогика

    На основании обобщения передового опыта можно указать несколько основных способов создания проблемных ситуаций.

    1. Побуждение учащихся к теоретическому объяснению явлений, фактов, внешнего несоответствия между ними. Это вызывает поисковую деятельность учеников и приводит к активному усвоению новых знаний.
    2. Использование учебных и жизненных ситуаций, возникающих при выполнении учащимися практических заданий в школе, дома и т.д. Проблемные ситуации в этом случае возникают при попытке самостоятельно достигнуть поставленной перед ними практической цели. Обычно ученики в итоге анализа ситуации сами формулируют проблему.
    3. Постановка учебных проблемных заданий на объяснение явления или поиск путей его практического применения. Примером может служить любая исследовательская работа учащихся на уроках по гуманитарным предметам.
    4. Побуждения учащегося к анализу фактов и явлений действительности, порождающему противоречия между житейскими представлениями и научными понятиями об этих фактах.
    5. Выдвижение предположений (гипотез), формулировка выводов и их опытная проверка.
    6. Побуждение учащихся к сравнению, сопоставлению фактов, явлений, правил, действий, в результате которых возникает проблемная ситуация.
    7. Побуждение учащихся к предварительному обобщению новых фактов. Учащиеся получают задание рассмотреть некоторые факты, явления, содержащиеся в новом для них материале, сравнить их с известными и сделать самостоятельное обобщение. В этом случае, как сравнение выявляет особые свойства новых фактов, необъяснимые их признаки.
    8. Ознакомление учащихся с фактами, несущими как будто бы необъяснимый характер и приведшими в истории науки к постановке научной проблемы. Обычно эти факты и явления как бы противоречат сложившимся у учеников представлениям и понятиям, что объясняется неполнотой, недостаточностью их прежних знаний.
    9. Организация межпредметных связей. Часто материал учебного предмета не обеспечивает создания проблемной ситуации (при отработке навыков, повторения пройденного т.п.). В этом случае следует использовать факты и данные наук (учебных предметов), имеющих связь с изучаемым материалом.
    10. Варьирование задачи, переформулировка вопроса.
  • 19818. Проблемные аспекты управления промышленным предприятием в кризисной ситуации
    Экономика

     

    1. Приказ Минфина РФ «О методических рекомендациях порядка формирования показателей бухгалтерской отчетности организаций» от 28.06.2000 №60н.
    2. Антикризисное управление. Учебное пособие под ред. Короткова Э.М., - М.: «ИНФРА-М», 2006, - 432 с.
    3. Александров Г.А. «Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура». - М.: «Бек», 2004. - 544 с.
    4. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта: Учеб. Пособие. - М.: «Финансы и статистика», 2008. - 80 с.
    5. Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия: Практическое пособие. - М.: «Издательство ПРИОР», 2009. - 96 с.
    6. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ./ Научн. ред. перевода чл. - корр. РАН И.И. Елисеев. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 624 с.
    7. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 800 с.
    8. Гриценко Г.А. Кризис на мировом финансовом рынке и его влияние на денежный рынок России // Банковское дело. - 2009. - №3. - с. 22-24.
    9. Гутова А.В. Управление финансовыми потоками предприятия Диссертация М.:2007
    10. Дэниэл Гарнер, и др. ПОСОБИЯ ЭРНСТ ЭНД ЯНГ. Привлечение капитала/ Пер. с англ. - М.: «Джон Уайли энд Санз», 2005. - 464 с.
    11. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Мн.: БГЭУ, 2004. - 317 с.
    12. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бух. учет, 2007. - 208 с.
    13. Камаев В.Д. и коллектив авторов. Учебник по основам экономической теории (экономика). - М.: «ВЛАДОС», 2008. - 384 с.
    14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 432 с.
    15. Ковалевский Г.В. Системный анализ использования резервов строительных организаций. - М: «Стройиздат», 2009. - 167 с.
    16. Крейнина М.Н. Цели и задачи финансового менеджмента. // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - №5.
    17. Мастенбрук У. «Управление конфликтными ситуациями и развитие организации». - М.: «ИНФРА-М», 2006.
    18. Моляков Д.С., Докучаев М.В., Большаков С.В. Актуальные проблемы финансов предприятий // Финансы. - 2006. - №4. - с. 3-7.
    19. Новодворский В.Д., Метелкин Е.А. Об «Отчете о движении денежных средств» // Бухгалтерский учет - 2007. - №8. - с. 39-46.
    20. Овсийчук М.Ф. Управление денежными средствами предприятия // Аудитор. - 2007. - №5. - с. 37-42.
    21. Овсийчук М.Ф. Управление активами и методика финансирования // Аудитор. - 2008. - №4. - с. 34-38.
    22. Портфель конкуренции и управление финансами: (Книга конкурента. Книга финансового менеджера. Книга антикризисного управляющего)/ Отв. ред. Рубин Ю. - М.: СОМИНТЕК, 2007. - 736 с.
    23. Родионова Н.В. Антикризисный менеджмент. - М.: «ЮНИТИ», 2004. - с. 223.
    24. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: Справочное пособие. - Минск: Высш. шк., 2005.
    25. Русак Н.А., Стражев В.И. Мигун О.Ф. и др. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник /Под общ. ред. Стражева В.И. - Минск:» Высшая школа», 2009. - 398 с.
    26. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., переработ. И доп. - Минск: ООО» Новое издание», 2008.-688 с.
  • 19819. Проблемные вопросы взаимоувязки отчетных форм на примере организации ОАО "Омскагрегат"
    Менеджмент

    В разделе "Долгосрочные обязательства" приводится группа строк, характеризующих наличие у организации кредитов и займов со сроком погашения свыше 12 месяцев. В соответствии с установленной учетной политикой организация может переводить долгосрочную задолженность в краткосрочную в момент, когда по условиям договора до возврата основной суммы долга остается 365 дней. Информация о наличии непогашенных долгосрочных займов и кредитов находит отражение на счете 67 "Расчеты по долгосрочным капиталам и займам". Беспроцентные займы показываются в сумме фактических затрат полученных средств. Согласно ПБУ 15/01 оценка долгосрочных займов, привлеченных путем выпуска векселей, наряду с суммой, указанной в векселе, включают причитающиеся к оплате проценты или дисконт, привлеченный путем выпуска облигаций - номинал облигации с учетом процентов, причитающихся на конец отчетного периода. Если облигации размещаются по цене выше номинала, превышение цены размещения над номиналом относят в кредит счета 98 "Доходы будущих периодов" и распределяют с дебета этого счета в кредит счета 91 "Прочие доходы и расходы" в течении срока обращения облигации. В случае размещения облигации по цене ниже номинала разница доначисляется с кредита счета 67 "Расчеты по долгосрочным кредитам и займам" в дебет счета 91 "Прочие доходы и расходы". Задолженность по прочим кредитам и займам банков включает сумму основного долга, указанную в договоре, а также проценты, причитающиеся к оплате по договору на конец отчетного периода.

  • 19820. Проблемы агропромышленного комплекса Пермского края
    Сельское хозяйство

    Наращиванию прогнозируемых темпов роста развития сельского хозяйства на 2009 2012 годы могут помешать риски, сложившиеся под воздействием негативных факторов и имеющихся в аграрном секторе социально экономических проблем:

    1. макроэкономические риски, обусловленные ухудшением внутренней и внешней конъюктуры цен на товары, снижением темпа роста экономики и уровня инвестиционной активности, кризисом банковской системы. В результате негативных макроэкономических процессов может снизиться спрос на продукцию сельского хозяйства, сократиться реальные доходы сельского населения;
    2. природно климатические риски, обусловленные тем, что сельское хозяйство относится к отраслям, в значительной степени зависящим от природно климатических условий. Колебания погодных условий оказывают серьезное влияние на объемы производства продукции. Это может снизить степень достижения прогнозируемых показателей, тем более, что Пермский край находится в зоне рискованного земледелия. Зависимость функционирования отрасли от природно климатических условий снижает ее инвестиционную привлекательность;
    3. социальные риски, обусловленные возможной социальной непривлекательностью сельской местности и увеличением разрыва между уровнями жизни в городе и на селе, которые провоцируют нехватку трудоспособного населения на селе и ставят под угрозу срыва реализацию программ развития сельского хозяйства;
    4. законодательные риски, выражающиеся в недостаточном совершенстве законодательной базы по регулированию сельскохозяйственной деятельности и сложности оформления прав собственности на землю, что ограничивает возможность сельскохозяйственных организаций использовать землю в качестве предмета залога и не позволяет привлекать финансовые ресурсы на реальных рыночных условиях.