Geum.ru

Психология

  • 981. Вплив мотивацii на продуктивнiсть пам'ятi пiдлiткiв
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008
  • 982. Вплив самоточних захворювань на психіку людини
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Взаємовідносини між об'єктивним змістом хвороби і усвідомленням її розкривається краще на відносно простій моделі. Різна рана на долонній поверхні останньої фаланги вказвного пальця правої руки. Поверхня її чиста, кровотеча припинилася швидко, це звичайне, як правило, нешкідливе пошкодження тканин. Разом з тим зовнішня типовість такої рани у різних хворих супроводжується неоднаковою оцінкою, усвідомленням її : від повного душевного спокою і байдужості, сприйняття такої рани як незначного явища до панічної охопленності страхом з супроводжуючимим вегетативними порушеннями . У одного хворого спостерігалась саме така невгамовна реакцію ю Його уява малювала картини катастрофи, спочатку через " мождивості повторної кровотечі", а пізніше у зв'язку з "можливістю зараженям правцем". Протягом тижня, коли вже зникли сліди самої рани, в хворій зміні свідомості його продовжували змінюватись уявлення про котастрофічні наслідки. В "усвідомденні хвороби" розрізнябть ряд істотних взаємопов'язаних аспектів. По-перше, все нові для індивіда зміни в організмі, відображені в свідомості. З часом, в результаті аналогічних або близьких хворобливих станів або затіжного перебігу хвороби, накопичені в суб'єктивному досвіді знання про хворобу, співвідносяться, хвороба усвідомлюється все більш повним і детальним. Маннасейн В.В. вважав, що в умовах, коли група уявлень була пов'язана з хворобливими явіщами в організмі, легко виникає схильність до того, щоб при повторенні цих явищ повторювались і відомі уявлення. По-друге, в неперервній єдності з таким процесом хвороби в свідомості хворого формується індивідуальне відношення до змін , які відбуваються в організмі , до самої хвороби, її можливим індивідуальним і суспільним наслідкам. Такє відношення спочастку знаходить відображення в особливостях загального суб'єктивного переживання хвороби , в змінах самопочуття хворого. Воно може зберігатися лише в межах внутрішніх преживань або набувати різних форм виявлення зовні (слова, жести, скарги, поради, прохання, вчинки). Спочатку усвідомлення хвороби , яка є новим досвідом для хворого, може істотно не змінювати психіку. Але, як правило, більш, або менш подовжене відображення хворобливих змін, які відбуваються у внутрішніх органах, в свідомості і супроводжуюче ускладнення відношення до хвороби вносіть змінні або стійкі зміни в клініку. Ці зміни при одній і тій же хворобі і при однакових об'єктивних зрушеннях в сиситемах (органах) організму виявляються різними в зв'язку з преморбідними особливостями його особистості. Відображення в свідомості виникаючих хворобливих змін у внутрішніх органах відбувається в єдності з формуванням з відношенням хворого до них. Так як між відображенням в свідомості хворого і обєктивним характером її також ніколи не виникає повної відповідності. Діапазон варіантів усвідомлення хвороби представлений таким різноманітям, в себе включене безмежне різноманіття індивідуальності людей. Явища анагнозії (субєктивна недооцінка, заперечення обєктивно існуючої хвороби). Гіперногнозія (різні форми субєктивної переоцінки обєктивних соматичних порушень). Між ними знаходиться велика кількість проміжниж станів усвідомлення хвороби. Аногнозії частини спостерігаються при повільному, поступовому розвитку хвороби, симптоми якої формуються непомітно (хронічний турбекульоз легень). Гіперногнозії супроводжуються гстро, катастрофічно розвиваючимся соматичним захворюванням (напади стенокардії, інфаркти міокарда). Особибливості усвідомлення хвороби, і впершу чергу гіперногностичного варіанту його, отримують відображення не лише в змісті переживання хвороби, а і усій поведінці, особливо повно представлені в скарагах: в їх змісті, емоційній зафарбованості, ступені близькості, акутальності для хворого. Так, хворі на виразку шлунка, охоплені страхом, часто вперто гастоюють на тому, що в них стійкі виснажливі кровотечі, тоді, як при динамічному досліджені вмісту гемоглобіну в крові не виявляється його зниження. Образно явище аногнозії порівнюють з "втечею від хвороби", а гіперногнозії - з "заглибленням в хворобу". "Усвідомлення хвороби", "внутрішня картиина" її охопює, таким чином всі хвилювання хворого, навязані зі своїм станом. Сюди входить уявлення про значення для нього ранніх виявів хвороби, особливсті зміни самопочуття в звязку з ускладненням порушення на єтапі зворотнього розвитку хвороби і відновлення стану здоровя після її припинення, уявлення про можливі наслідки хвороби для себе, сімї, подальшої продуктивності професійної діялбності, про відношення до нього в період хвороби членів сімї, співробітників, медичних праціників. Практично немає таких боків життя хворого, які б не знаходили відображення у видозміненому хворобою стані. Інакше кажучи, хвороба - це життя в змінених умовах, які повинні розглядатись уважно, забеспечуватись допомогою. Всі особливості усвідомлення хвороби можна поділити на дві групи: звичайні форми усвідомлення хвороби предстають собою лише особливості психіки хворої людини, а саме він потреюує повсякденного розумного, турботливого підходу лікаря. Стан хвороби, який супроводжується аномальними реакціями на неї, які виходять за рамки типових для даної людини, а тим більш породжуємі внутрішньою хворобою стійкі порушення психіки хворого є вже хворобливим станом психіки, яку доповнюють і ускладнюють клінічну картину основної хвороби. Найбільш частими психологічними конфліктами є виникаюча в ході хвороби невідповідність між зберігаючимися або навіть ростучими потребіми хворого і його зменшуваними можливостями. Клінічні варіанти зміни психіки при соматичних хворобах можуть бути систематизовані:

    1. Масивні розлади психіки, виникаючі на висоті хвороб, які супроводжуються лихоманкою, що нерідко набуває характеру психоза. Найбільш частою і типовою формою таких порушень є стан делірія, гострий страх, дезорієнтування в оточуючому середовищі, що супроводжується зоровими ілюзіями і гілюцінаціями. Граничні форми нервово-психіних порушень - найбільш поширена клінічна картина порушень психіки при хворобах внутрішніх органів. Вони можуть бути соматичного походження (неврозоподібні) або психічного (невротичні порушення). Хворий відрізняється від здорової людини тим, що в нього поряд із змінами функціонування внутрішніх органів і самопочуттям якісно змінює сприйняття і відношення людини до оточуючих подій, до самого себе, створює особливе положення серед близьких людей і в суспільстві. Спостерігається перебудова інтересів від зовнішнього світу до власних відчуттів, функцій власного тіла, обмеження інтересів. При цьому змінюється особливость з усіх боків: ефективна налаштованість, момторика, мова. При сенсорній загрозі для життя і благополуччя людини можуть порушитись сприяйняття часу у вигляді його прискорення або уповільнення. Великого значення набувають спогади, вираженість і деяке насильництво яких можуть бути повязані з інтоксикацією, викликаною хворобою. Психіка хворого з початку захворювання перебуває в незвичному стані, бо в звязку з хворобою порушується звичайний ритм життя, праці, відпочинку, сну і бадьорості. Відбуається перебудова в значенні відчуттів. Велике значення для хворого мають обходи. Часто в присутності хворого користуються незрозумілими термінами, не знаючи, яку реакцію це викликає у людини.
  • 983. Вплив сімейного фактора на індивідуальні відмінності
    Информация пополнение в коллекции 06.02.2011

    Сімейні відносини виявляються порушеними, якщо мають місце антагоністичні взаємодії та взаємовідносини між членами сім'ї, що призводить до несприятливих наслідків дл соціального та емоційного розвитку дитини.Ці конфліктні відносини пов'язані з порушенням формування сім'ї, хоча механізми, за допомогою яких вони впливають, ще недостатньо вивчені.Деякі з внутрішньосімейних вредностей прямо діють на відносини дитини з членами сім'ї, інші створюють загальну несприятливу сімейну атмосферу, в якій дитина повинна виховуватися.
    Дитина може опинитися під впливом однієї, декількох або всіх цих шкідливих речовин в один і той же час.Передбачається, що, хоча способи вираження і пороги прояви почуттів варіюються залежно від культури, недоліки і викривлення в цих областях схожі в будь-яких суспільствах.Всі двосторонні взаємини людей залежать від поведінки кожного з них. Варіюючи за ступенями, порушені сімейні відносини можуть виникати частково як результат реакцій, відносин або дій самої дитини.У кожному окремому випадку часто буває важко судити про його дійсному участь у внутрішньосімейних процесах.Оцінка ступеня порушення сімейних відносин має робитися тільки на основі змін поведінки інших членів сім'ї, безвідносно до ролі дитини, яка своєю поведінкою у відповідь на сімейні негаразди може погіршувати сімейний психологічний клімат.До окремих випадків порушення сімейних відносин відносять брак теплоти у спілкуванні між батьками і дитиною, дисгармонійні відносини між батьками, ворожість до дитини, жорстоке поводження з дитиною, сексуальні зловживання.Явний недолік позитивних почуттів по відношенню до дитини з боку батьків зазвичай виражається в тому, що останній не виявляє емоційної теплоти під час вербального або невербального спілкування, не здатен створити для нього фізичний комфорт.У цих випадках батько звертається до дитини відстороненим або бездушним тоном, не виявляючи значного інтересу до того, чим він займається, не співпереживаючи його труднощів, рідко заохочуючи і схвалюючи.Дитяча поведінка яка пов'язана з переживаннями, зустрічається з роздратуванням і зазвичай припиняється.Дисгармонійні відносини між дорослими (батьками та іншими членами родини) зазвичай проявляються сварками або постійною атмосферою важкої емоційної напруги, що є результатом натягнутості відносин.У результаті цього поведінка окремих членів родини стає некерованою і ворожою, завзято зберігається атмосфера жорстокого ставлення один до одного.Ворожість деяких батьків проявляється в постійному покладанні відповідальності на дитину за чужі провини, що фактично перетворюється на психічне катування.Інші піддають дитини систематично приниженням і образам, переважно його особу.Вони нагороджують дитину негативними характеристиками, провокують на конфлікти, агресію, незаслужено карають.Жорстоке поводження з дитиною чи фізичне катування його батьками небезпечно не тільки для соматичного, але і для психічного здоров'я.Поєднання болю, соматичних страждань з переживаннями образи, страху, обурення, відчаю і безпорадності через те, що найближча людина несправедлива і жорстока, може призвести до психосоматичних розладів.

  • 984. Вплив соціального оточення на поведінку дошкільника
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.06.2010

     

    1. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: «Аспект-пресс», 1996. 375с.
    2. Бовть О.Б. Влияние социальной среды, как один из факторов повышения агрессивности детей и подростков / Пути самопознания человека: Сб. матер. межд. конф. Киев - Севастополь: СДТУ, 1997. С. 163-164.
    3. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей дошкільного віку Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 94-100.
    4. Бовть О.Б. Проблеми психологічної діагностики агресивної поведінки дітей та підлітків Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 22-28.
    5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968.
    6. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. К., 1999.
    7. Выготский Л. Детская психология // Избранные психологические труды в 6-ти т. Т. 4. М.: Педагогика, 1984.
    8. Запорожец А.В. Особенности психологии детей раннего и школьного возраста. М., 1985.
    9. Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. М., 1993.
    10. Косарєва О.І. Батьки і діти: психологічні моделі міжособистісної взаємодії // Дошкільне виховання. 2005. № 5. С. 11-13.
    11. Косарєва О.І. Особливості міжособистісних конфліктів дітей дошкільного віку з батьками // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. Кн.1. Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. С. 241-245.
    12. Косарєва О.І. Психолого-педагогічні особливості конфліктів дошкільників з батьками в сімї // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: РДГУ, 2003. Вип. 25. С.35-39.
    13. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. М., 1991.
    14. Крайг Г. Психология развития. СПб., 2000.
    15. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. М.: Изд-во УРАО, 1999. 176с.
    16. Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. Перевод с англ. М.1991.
    17. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. М. 1947.
    18. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Психологии». М.: ВЛАДОС, 2000. 527с.
    19. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2005. 448 с.
    20. Основи практичної психології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. В.Панка. К. 1999.
    21. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. М., 2003.
    22. Психологические тесты/ Под ред. А.А. Карелина: В 2 т. М.: Гуманист. изд. центр ВЛАДОС, 2003. Т.1. 312с.
    23. Рубинштейн С. Основы общей психологии. М., 1946; СПб., 1999.
    24. Сенько Т.В. Изучение межличностного взаимодействия ребёнка со сверстниками и взрослыми. Методические рекомендации. Л.1991.
    25. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. М., 1966.
    26. Шакуров Р.Х. Человек формируется с детства. М. 1972.
    27. Шипицина Л.М., Защиринская О.В. Азбука общения. С-П., 2003.
    28. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М., 2001.
    29. Эрнст М. Краних «Я» в развитии ребёнка / Пер. с нем. В. Загвоздкина // Развитие личности. №2. 1999.
  • 985. Вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації школяра
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.03.2011

     

    1. Аніскіна Н.О., Дементьєва Л.М. Управління забезпечення саморозвитку особистості школяра // Виховна робота в школі. 2006. - №8. с.2-26.
    2. Антонюк В.М. Педагогіка життєтворчості особистості // Виховна робота в школі. 2006. - №9. с.23-24.
    3. Біленька О.М. Проблеми соціалізації соціально-комунікативної активності учня // Позакласний час +. 2006. - №9 с.34-54.
    4. Войцнова А.І. Розвиток потреби у само актуалізації як психологічний супровід формування громадянської позиції в старшокласників // Позакласний час +. 2006. - №3. с.58-70.
    5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. 576с.
    6. Георгі М.К., Сінюгін В.Г., Халін А.І. Діяльність класного керівника щодо психолого-педагогічної профілактики вживання наркогенних засобів // Практична психологія та соціальна робота. 2002. - №9. с.39-56.
    7. Грохульська Дж., Сойко Н. Карл Роджерс концепція освіти // Шлях освіти. 1997. - № . с.24-27.
    8. Закон України від 21 червня 2001 р. № 2558-ІН „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".
    9. Закон України „Про освіту” ( Відомості Верховної Ради (ВВР) , 1991, N 34, ст.451 ).
    10. Коврижиних Ю., Смольникова Г. Збагачуємо емоційну сферу дітей // Дошкільне виховання. 1997. - №2. с.16-19.
    11. Кузікова С.Б. Основи вікової психокорекції. Навчально-методичний посібник. - Суми: СумДПУ, 2001.-320с.
    12. Курсова, дипломна, магістерська: що про них потрібно знати?: Методичні рекомендації до виконання та оформлення науково-дослідних робіт студентів Укл. Гнаповська Л.В., Ляной Ю.О., Огієнко О.І. - Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001.-36с.
    13. Лещенко М. П. Є у Полтаві така школа // Обдарована дитина. 2002. - №1. с.2-20.
    14. Лкачева Р.В. Межличностные взаимоотношения: «Ребенок» - «Сверстники» - «Взрослые» Практическая психология и социальная работа. - 2003. - №6. - с.52-61.
    15. Майерс Д. Социальная психология. 6-е узд. Перераб. И доп. СПб: Питер, 2201. 752с.
    16. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания: Теория и методика. М., 1981. 81с.
    17. Наумчик Н.В. К проблеме психической саморегуляции личности Практическая психология и социальная работа. -2005. - №1. - с.57-60.
    18. Немов Р.С. Психология: Учеб. Для студ. Высш. Учеб.Заведений: в 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. Кн.1: Общие основы психологии. 688с.
    19. Основи психології: Підручник За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. Вид. 5-е, стереотип. К.: Либідь, 2002. 632с.
    20. Петрасинський З. Почуття неповноцінності і почуття власної значущості Обдарована дитина. 2004.- №8. с.28-38.
    21. ПідласаІ.А. Життєвий шлях особистості в теорії психологи // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - №3. - с. 13-16.
    22. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. К., „Каравела”, 2000. 248с.
    23. Пономаренко Л.П. Белоусова Р.В. Основы психологии для старшеклассников: Методические разработки
  • 986. Вплив фізіології на психологію
    Информация пополнение в коллекции 20.10.2010

    На основі цих експериментів Вебер дійшов висновку, що, цілком ймовірно, здатність розрізняти залежить не від абсолютної різниці у вазі двох вантажів, а від відносної. Він проводив досвіди й по візуальному визначенню розходжень і виявив, що тут співвідношення величин менше, ніж у випадку м'язових відчуттів. Вебер припустив, що для визначення ледь помітного розходження між двома подразниками можна ввести якийсь постійний коефіцієнт - свій для кожного з почуттів. Дослідження Вебера довели відсутність прямої відповідності між фізичним подразником і нашим сприйняттям цього подразника. Однак, як і Гельмгольц, Вебер цікавився тільки фізіологічними процесами й не замислювався про значення своїх вишукувань для психології. Його робота проклала шлях дослідженням взаємозв'язку між тілесними відчуттями й мисленням, між подразником і наступним сприйняттям роздратування. Це був справжній прорив у науці. Тепер єдине, що було необхідно, - це гідно, відповідно до важливості знову розробленого методу, застосувати його.

  • 987. ВПФ, нейропсихологический синдром и фактор, блоки мозга
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    Синдром - закономерное сочетание симптомов симптомокомплекс. Под ним также понимают сочетание нарушений или несформированность психических процессов, основой которого является нейропсихологический фактор (определенные физиологические закономерности работы участков мозга, нарушение которых является причиной возникновения нейропсихологических синдромов). НП синдром - закономерное сочетание НП симптомов, связанный с выпадением 1 или нескольких факторов. Синдромный анализ - анализ НП симптомов с целью обнаружения общего фактора, объясняющего происхождение различных НП симптомов.

  • 988. Вредные люди и способы управления ими
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    В этом случае очень полезен модернизированный вариант модели устранения конфликта Р. Блейка и Дж. Моутона. Когда возникает проблема, какую тактику избрать, воздействуя на работника, имеющего ошибочное суждение по важному вопросу и нежелающего принять во внимание другие точки зрения в силу своего трудного характера, или как действовать, примиряя двух противоборствующих лиц, избираются самые различные варианты тактик. Основанием для выбора служат вполне конкретные доктрины. Так, руководитель задает себе два вопроса: “Как гибко я буду доказывать свою точку зрения?”, “С какой активностью я буду взаимодействовать с другими?” - окажется в фокусе деятельности, ограниченной векторами гибкость доказательства и активность взаимодействия с другими. Получается набор из девяти тактик (схема 1).

  • 989. Вредные привычки и социально-психологические аспекты здоровья подростков
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

     

    1. Мои слова редко расходятся с делом.
    2. Случайному человеку я скорее покажусь человеком приятным.
    3. К чужим проблемам я всегда отношусь с тем же пониманием, что и к своим.
    4. У меня редко возникает чувство, что то, о чем я мысленно с собой разговариваю мне неприятно.
    5. Думаю, что все мои знакомые относятся ко мне с симпатией.
    6. Самое разумное, что может сделать человек в своей жизни это не противиться собственной судьбе.
    7. У меня достаточно способностей, и энергии воплотить в жизнь задуманное.
    8. Если бы я раздвоился, то мне было б интересно общаться со своим двойником.
    9. Я не способен причинить душевную боль самым любимым и родным мне людям.
    10. Я считаю, что не грех иногда пожалеть самого себя.
    11. Совершив какой то промах, я часто не могу понять, как мне могло прийти в голову, что из задуманного могло получиться что-то хорошее.
    12. Чаще всего я одобряю свои планы и поступки.
    13. В моей личности есть, наверное, что-то такое, что способно вызвать у других острую неприязнь.
    14. Когда я пытаюсь оценить себя, я прежде всего вижу свои недостатки.
    15. У меня не получается быть для любимого человека интересным длительное время.
    16. Можно сказать, что я ценю себя достаточно высоко.
    17. Мой внутренний голос редко подсказывает мне то, с чем бы я в конце концов не согласился.
    18. Многие мои знакомые не принимают меня так уж в серьез.
    19. Бывало, и не раз, что я сам остро ненавидел себя.
    20. Мне очень мешает недостаток энергии, воли и целеустремленности.
    21. В моей жизни возникали такие обстоятельства, когда я шел на сделку с собственной совестью.
    22. Иногда я сам себя плохо понимаю.
    23. Порой мне бывает мучительно больно общаться с самим собой.
    24. Думаю, что без труда мог бы найти общий язык с любым разумным и знающим человеком.
    25. Если я отношусь к кому-нибудь с укоризной, то прежде всего к самому себе.
    26. Иногда я сомневаюсь, что можно любить меня по настоящему.
    27. Нередко мои споры с самим собой обрываются мысленно, что все равно выйдет не так, как я решил.
    28. Мое отношение к самому себе можно назвать дружеским.
    29. Вряд ли найдутся люди, которым я не по душе.
    30. Часто я не без издевки подшучиваю над собой.
    31. Если бы мое второе «Я» существовало, то для меня это был бы довольно скучный партнер по общению.
    32. Мне представляется, что я достаточно сложился как личность, и поэтому не трачу много сил на то, чтобы в чем-то стать другим.
    33. В целом меня устраивает то, какой я есть.
    34. К сожалению, слишком многие не разделяют моих взглядов на жизнь.
    35. Я вполне могу сказать, что уважаю сам себя.
    36. Я думаю, что имею умного и надежного советчика в себе самом.
    37. Сам у себя я довольно часто вызываю чувство раздражения.
    38. Я часто, но довольно безуспешно, пытаюсь в себе что-то изменить.
    39. Я думаю, что моя личность гораздо интереснее и богаче, чем это может показаться на первый взгляд.
    40. Мои достоинства вполне перевешивают мои недостатки.
    41. Я редко остаюсь непонятным в самом важном для меня.
    42. Думаю, что другие, в целом, оценивают меня достаточно высоко.
    43. То, что со мной случается это дело моих собственных рук.
    44. Если я спорю с собой, то всегда уверен, что найду единственное правильное решение.
    45. Когда со мной случаются неприятности, как правило, я говорю «и поделом тебе».
    46. Я не считаю, что достаточно духовно интересен для того, чтобы быть притягательным для многих людей.
    47. У меня нередко возникают сомнения, а такой ли я на самом деле, каким себе представляюсь.
    48. Я не способен на измену даже в мыслях.
    49. Чаще всего я думаю о себе с дружеской иронией.
    50. Мне кажется, что мало кто может подумать обо мне плохо.
    51. Уверен, что на меня положиться можно в самых ответственных делах.
    52. Я могу сказать, что в целом я контролирую свою судьбу.
    53. Я никогда не выдаю понравившиеся мне чужие мысли за свои.
    54. Каким бы я не казался окружающим, я то знаю, что в глубине души я лучше, чем большинство других.
    55. Я хотел бы оставаться таким, какой я есть.
    56. Я всегда рад критике в свой адрес, если она обоснована и справедлива.
    57. Мне кажется, что если бы таких людей как я, было больше, то жизнь изменилась бы в лучшую сторону.
    58. Мое мнение имеет достаточный вес в глазах окружающих.
    59. Что-то мешает мне понять себя по-настоящему.
    60. Во мне есть немало такого, что вряд ли вызывает симпатию.
    61. В сложных обстоятельствах я обычно не жду, пока проблемы разрешаются сами собой.
    62. Инада я пытаюсь выдать себя не за того, кто я есть.
    63. Быть снисходительным к собственным слабостям вполне естественно.
    64. Я убедился, что глубокое проникновение в себя мало приятное и довольно рискованное занятие.
    65. Я никогда не раздражаюсь и не злюсь без особых на то причин.
    66. У меня бывали такие моменты, когда я понимал, что меня есть за что презирать.
    67. я часто чувствую, что мало влияю на то, что со мной происходит.
    68. Именно богатство и глубина моего внутреннего мира и определяют мою ценность как личности.
    69. Долгие споры с собой чаще всего оставляют горький осадок в моей душе, чем приносят облегчение.
    70. Думаю, что общение со мной доставляет людям искреннее удовольствие.
    71. Если говорить откровенно, иногда я бываю очень неприятен.
    72. Можно сказать, что я себе нравлюсь.
    73. Я человек надежный.
    74. Осуществление моих желаний мало зависит от везения.
    75. Мое внутреннее «Я» всегда мне интересно.
    76. Мне очень просто убедить себя не расстраиваться по пустякам.
    77. Близким людям свойственно меня недооценивать.
    78. У меня в жизни нередко бывают минуты, когда сам себе противен.
    79. Мне кажется, что я все-таки не умею злиться на себя по-настоящему.
    80. Я убедился, что в серьезных делах на меня лучше не рассчитывать.
    81. Порой мне кажется, что я какой то странный.
    82. Я не склонен пасовать перед трудностями.
    83. Мое собственное «Я» не представляется мне чем-то достойным глубокого внимания.
    84. Мне кажется, что глубоко обдумывая свои внутренние проблемы, я научился гораздо лучше себя понимать.
    85. Сомневаюсь, что вызываю симпатию у большинства окружающих.
    86. Мне случалось совершать такие поступки, которым вряд ли можно найти оправдание.
    87. Где-то в глубине души я считаю себя слабаком.
    88. Если я искренне и обвиняю себя в чем-то, как правило, обличительного запала хватает ненадолго.
    89. Мой характер, каким бы он не был, вполне меня устраивает.
    90. Я вполне ясно представляю себе, что ждет меня впереди.
    91. Иногда мне бывает довольно трудно найти общий язык со своим внутренним «Я».
    92. Мои мысли о себе по большей части сводятся к обвинениям в собственный адрес.
    93. Я не хотел бы сильно меняться даже в лучшую сторону, потому что каждое изменение это потеря какой то дорогой частицы себя.
    94. В результате моих действий слишком часто получается не то, на что я рассчитывал.
    95. Вряд ли во мне есть что-то, чего бы я не знал.
    96. Мне еще многого не хватает, чтобы с уверенностью сказать себе: «Да, я вполне созрел как личность».
    97. Во мне вполне мирно уживаются как мои достоинства, так и недостатки.
    98. Иногда я оказываю «бескорыстную» помощь людям только для того, чтобы лучше выглядеть в собственных глазах.
    99. Мне слишком часто и безуспешно приходится оправдываться перед самим собой.
    100. Те, кто меня не любит, просто не знают, какой я человек.
    101. Убедить себя в чем-то не составляет для меня особого труда.
    102. Я не испытываю недостатка в близких и понимающих меня людях.
    103. Мне кажется, что мало кто уважает меня по-настоящему.
    104. Если не мелочиться, то в целом мне себя не в чем упрекнуть.
    105. Я сам создал себя таким, каков я есть.
    106. Мнение других обо мне вполне совпадает с моим собственным.
    107. Мне бы очень хотелось во многом себя переделать.
    108. Ко мне относятся так, как я этого заслуживаю.
    109. Думаю, что моя судьба все равно сложится не так, как бы мне хотелось теперь.
    110. Уверен, что в жизни я на своем месте.
  • 990. Времена года в жизни японцев (Кисэцу)
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    В Японии выпадает много осадков, что создает благоприятные условия для сельского хозяйства страны, позволяя применять сложную систему поливного выращивания риса, сложившуюся с древних времен. При этом способе рис сеют весной и затем его ростки в начале лета пересаживают на поля. Под летним солнцем они растут быстро, урожай убирают осенью. Этот цикл повторялся с точностью до мелочей на протяжении многих столетий, в результате чего сельское хозяйство, особенно рисоводство, заняло центральное место в жизни Древней Японии. Люди весьма чувствительно относились к временам года и вообще к изменениям климата, живя весь год в соответствии с распорядком работ на рисовых полях. Современные японцы унаследовали подобное отношение к временам года и климату от своих предков, вот почему смена сезонов по-прежнему важна для повседневной жизни Японии. Пристальный интерес к временам года оказал огромное влияние на весь образ жизни японцев, ежегодные мероприятия и празднества литературу.

  • 991. Время Екатерины II. Государственная педагогия
    Дипломная работа пополнение в коллекции 12.01.2009

    Постановка работы институтов, данная Екатериной, была изменена императрицей Марией Федоровной. Глубокие государственные цели основания институтов были устранены увеличением возраста при приеме: вместо 56 лет (при Екатерине принимали даже и в меньшем возрасте) стали принимать в институты 89 лет, так что разобщение детей с семьями происходило на несколько лет позже и влияние семьи на формирование детской личности возросло; екатерининские широкие воспитательные задачи гуманно-общественного характера были заменены более узкими подготовкой из воспитанниц "добрых супруг, хороших матерей и хороших хозяек". "В качестве хозяйки, писала императрица Мария Федоровна, женщина достойный и полезный член государства". Поэтому вместо книги "О должностях человека и гражданина", которая читалась в екатерининских школах, при Марии Федоровне стали читать и объяснять книгу "Отеческие советы моей дочери" (перевод с немецкого), книгу совсем другого мировоззрения. В этой книге прямо заявляется, что Бог и человеческое общество хотели, чтобы женщина зависела от мужчины, чтобы она ограничила круг своей деятельности домом... чтобы она признавала свою слабость и преимущество мужа во всяком случае и "снискала бы его любовь и приязнь скромностью и покорностью". Автор "Отеческих советов" приходит к тому окончательному убеждению, что для благополучия мужа женщина должна быть "совершенная швея, ткачиха, чулочница и кухарка, должна разделять свое существование между детской, кухней, погребом, амбаром, двором и садом; должна целый день летать с одного места на другое". Вообще для женщины, а для супруги и хозяйки в особенности, совсем не нужны науки и ученые сведения, если она не хочет навлечь на себя "справедливое нарекание и презрение". Очевидно, мариинский институтский дух и екатерининский были совершенно различными; при императрице Марии Федоровне была открыта чисто женская профессия, она-то и была выдвинута на первый план в институтском курсе. Таким образом институты сделались профессиональными женскими учебными заведениями, тогда как при Екатерине они преследовали общественные задачи и цели. В то же время начало сословности поддерживалось в институтах с прежней силою (сохранившейся и до настоящего времени) 6. В инструкции Салтыкову Екатерина писала, что "всякое воспитание учреждено быть должно, смотря на того, кому оно дается". Императрица Мария Федоровна также прямо заявляла: "Признаюсь, что вижу большие неудобства в смешении благородных девиц с мещанскими, ибо несомненно, что обязанности и назначение последних во многих отношениях различествуют от обязанностей и назначения благородных девиц...

  • 992. Время и характер
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Мечтатель - человек, деструктивно ориентированный на будущее, живет в мире идеализированных целей, планов, ожиданий, предсказаний и страхов. Он полностью поглощен заботами и терзаниями о своем будущем. Такие типы обожают астропрогнозы, ведь именно там можно найти объяснение своему бездействию или промаху - ведь написано же: "завтра у вас плохой день, поэтому не высовывайтесь". Они всегда подсознательно ждут от судьбы подарка: кто-нибудь обязательно должен придти и предложить им работу, какая-нибудь дальняя родственница оставить миллионное наследство, предпочтительно в у.е., ну, а если чуда не происходит, то они уже самостоятельно выстраивают здание своих обещаний миру, другим, себе:

  • 993. Все начальники делают это. Или обратная связь как инструмент управления
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    У подчиненных появляется возможность вовремя скорректировать свои действия, что приводит к увеличению достигнутых результатов. На Западе провели исследование различных показателей деятельности 437 компаний. Результаты показали, что фирмы, в которых были успешно реализованы программы регулярного оценивания работы менеджеров, имели более высокие показатели прибыли. В том случае, когда такие программы вводились в деятельность компании, производительность возрастала в среднем на 94%. укрепление отношений менеджера и сотрудников. Опасения, что обратная связь может вызвать негативную реакцию, справедливы только в том случае, если для ее передачи выбрана неправильная форма или неподходящий момент, например, когда человек остро переживает свою неудачу. Зато отсутствие или недостаток информации о результатах собственной работы часто становится причиной возникновения у работников раздражения, недовольства, повышенной тревоги. Неизвестность всегда пугает, к тому же в такой ситуации любое приглашение к начальству воспринимается как "вызов на ковер".

  • 994. Всегда быть верным себе и ни за что не сдаваться
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Стойкий капитан корабля, с которого уже давно сбежали даже последние крысы, он отважно пустится в плавание по бурному ночному морю. Остается только сожалеть, что в этом арсенале мудрых изречений нет одного, которое было известно еще древним римлянам: Ducunt fata volentem, nolentem trahunt, или, проще говоря, судьба желающего ведет, а не желающего тащит. А уж следовать голосу здравого смысла или подчиниться воле судьбы наш герой отнюдь не расположен, причем это упорное неприятие реальности со временем приобретает у него весьма своеобразные формы, превращаясь в некую всепоглощающую навязчивую идею, почти наваждение.

  • 995. Вскрытие глубинных убеждений с помощью самоанализа
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Прогресс необратим Некоторые люди прирожденные счастливчики Завоевание природы величайшее достижение человечества Все люди достойны того, чтобы пользоваться благами справедливости и демократии Успех в жизни зависит исключительно от личных достоинств Все люди должны обладать равными правами независимо от их расовой принадлежности, пола, социального происхождения, благосостояния и возраста Сам о себе не позаботишься никто о тебе не позаботится Бесплатный сыр бывает только в мышеловке Надо уметь держать себя в руках Мужчины по природе своей прирожденные лидеры Женщинам надлежит сидеть дома и вести хозяйство Этот мир принадлежит мужчинам Нынче каждый сам за себя В деловых отношениях нельзя позволить себе быть добрым, мягким и великодушным Нельзя показывать свою слабость, иначе другие тут же этим воспользуются Если хочешь чего-то добиться, приготовься за это бороться Неудачники никому не нужны Ничто не должно препятствовать женщинам и представителям меньшинств достигать высокого положения, если они имеют к тому достаточно способностей Все неприятности из-за меньшинств Никому нельзя доверять Мужчины выполняют большую часть работы, потому и власть должна принадлежать им Женщины созданы для того, чтобы подчиняться Мужчина должен быть сильным, крепким, мужественным, бесстрашным, решительным, ответственным, мудрым, умеющим сдерживать чувства, хозяином своему слову и мастером на все руки Женщина должна быть мягкой, податливой, скромной, нежной, чувствительной, спокойной, хозяйственной, заботливой, умеющей ладить с людьми Главой семьи должен быть мужчина Хорошая хозяйка старается всем угодить, а о себе заботится в последнюю очередь Некоторые люди просто невыносимы Любое общество делится на классы, и так будет всегда Господь всемогущ Только один путь ведет на небеса Только там есть духовность, где есть озарение Верую в Бога Отца, Бога Сына и Духа Святого Только мужчина-священнослужитель вправе толковать и нести слово божие Коммунизм это зло Грешникам уготован ад Только раскаявшиеся в грехах попадут в рай Есть жизнь после смерти Бог даст день, бог даст и пищу Человек силен не телом, а духом

  • 996. Второй год жизни: Начало речевого общения
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Малыш, не зная еще очень многого, в новой для него ситуации (при появлении незнакомых людей, новой игрушки и т.п.) поворачивается в сторону взрослого, вглядывается в его лицо, как бы "считывает" с него эмоции. Например, ваши эмоции говорят ему больше, чем словесное объяснение. Это выразительное движение в сторону взрослого, возникающее у ребенка в ситуации ориентировки (как наиболее оперативное), получило название "взор на лицо взрослого" (Л.Н. Павлова). Сказанное позволяет заметить: малыш чувствителен к эмоциям и сам выражает себя в эмоциях. Этим и прекрасен второй год жизни. Ребенок не имеет "второго плана", того, что можно было бы назвать "сам себе на уме". Он бесхитростен, открыт и бескорыстен: к одному человеку идет с радостью, другого - отвергает. Что это значит? Один вызывает доверие и понятен, эмоционально "читабелен" для него; другой вызывает тревогу, закрыт и эмоционально невыразителен, "непонимаем". Ребенок второго года чувствителен к внутреннему миру взрослых и вправе решать, к кому идти, а от кого быть подальше. Родителям следует учитывать эту особенность маленького ребенка. Мы посоветовали бы развивать базовое доверие, обогащая мир детства радостью общения с любимыми, постепенно приучая к общению с посторонними и незнакомыми взрослыми и детьми. Но на втором году жизни все же следует "пойти за ребенком", не навязывая "друзей", общение с которыми ему еще не по силам.

  • 997. Втрата близької людини
    Информация пополнение в коллекции 01.04.2010

    Не менш важливої представляється робота психолога по визначенню й вираженню почуттів до померлого. Треба допомогти виразити самі важкі емоції - гнів і тугу. Вони пов'язані із захисними механізмами раціоналізації, які не дозволяють людині віддатися потоку почуттів, бути природним у прояві гніву й туги. Захисні механізми раціоналізації, якщо їх використовувати в зовнішньому діалозі психолога й людини, що горює, можуть допомогти у визначенні й вираженні почуттів через позначення предмета почуттів. Як відомо, коли називають саме почуття, це актуалізує його зміст, а коли обговорюється предмет почуттів, то можна будувати відношення до цього предмета. Психолог може (можливо, повинен) задавати питання про події й предмети, які створюють зміст переживання: "Про що ви нудьгуєте? Про що жалуєте? Про що не жалуєте? і т.д." Треба прагнути в спілкуванні з людиною, яка пережила втрату до того, щоб вона побачила предмет своєї туги й гніву у всьому різноманітті його якостей - позитивних і негативних, щоб був баланс у цих оцінках стосовно загубленої людини. Це зовсім не виходить, що треба спеціально шукати негативні якості в людині й називати їх - побутова етика давно регулює цю й аналогічні ситуації правилом: "Про мертвих - добре або ніяк". Умовчання - це форма створення підтексту в будь-якому тексті; у консультуванні важливо, щоб людина почала будувати свій текст, у цьому випадку орієнтований на слухача-психолога.

  • 998. Вчення Зигмунда Фрейда
    Информация пополнение в коллекции 13.04.2010

    Поряд з позасвідомим і дитячою сексуальністю Фрейд аналізує роль сновидінь у житті людини. Сновидіння, на думку вченого, «розкріпачує» зміст позасвідомого, адже психологічна природа сну пов'язана із втратою інтересу до зовнішнього світу. Людина, вважає Фрейд, без особливого бажання існує в реальному світі й робить усе можливе, аби хоча б тимчасово «повернутися» в материнське лоно. Сон і є тим станом, який нагадує людині утробне існування: тепло, темно, нема ніяких зовнішніх подразників. Фрейд намагається виявити часові й просторові аспекти сновидінь, простежити дію принципу «логіка алогічність» у снах людини. Він переконаний, що «сновидіння ніколи не відтворює альтернативу «або або», а містить обидві її складові як рівнозначні, в одному й тому ж зв'язку». Ось чому при відтворенні альтернативи «або або», з якою ми зустрічаємося уві сні, її слід «передавати словом «і». Фрейд доклав чимало зусиль, щоб розробити новий поняттєвий апарат для аналізу природи сну й сновидінь або ж пристосувати існуючі поняття до нового контексту. Аналіз численних сновидінь пацієнтів та своїх власних учений проводив, спираючись на поняття «регресія», «конфлікт волі», «подібність», «спільність», «узгодженість», «нова єдність» та ін. Розробка нового поняттєвого апарату потрібна була Фрейду для тлумачення сновидіння, тобто «заміщення сновидіння прихованими його думками», адже Фрейд визнавав «існування прихованих думок як психічного матеріалу найвищого порядку, який має всі ознаки найвищої розумової діяльності, але не потрапляє у сферу свідомості до того часу, поки сновидіння не спотворять його». Такі «приховані думки» є, вважає Фрейд, у кожного, бо навіть «найнормальніша людина» здатна бачити сни.

  • 999. Вы хотите, чтобы Вас слышали?
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Все это, конечно, здорово, подумает читатель, но вряд ли применимо в реальной жизни, В самом деле, ну кто будет рассказывать притчи начальнику, метафоры покупателю, да и какой подросток станет слушать сказки. Вот в психотерапии еще куда ни шло. Но вспомним, к доктору человек обращаются, когда обыденные способы решения задачи не помогают. Значительно проще промолчать у начальника, обругать покупателя и накричать на ребенка. Это то мы и делаем каждый день, а про себя думаем: "Какие же они все идиоты", да они ли, или нам все же попробовать общаться по-другому. Необязательно всем рассказывать длинные истории, ведь часто достаточно нескольких фраз, как в анекдоте. Может быть поэтому мы так любим слушать и пересказывать анекдоты, ведь это та же самая закодированная стратегия, только в очень утрированном виде. А еще вспомните, случалось ли Вам быть свидетелями ситуации, когда одна меткая и во время брошенная фраза полностью изменяла расстановку сил.

  • 1000. Выбираем профессию вместе
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Обращение подростков за советом к родным и близким. Нередко и эти советы бывают ориентированы на существующие (или существовавшие ранее) предрассудки о том, что более «престижно» и «перспективно», а что менее. Их представления о «правильном» выборе часто отстают от реальной жизни и больше соотносятся с уже прошедшими социально-экономическими периодами развития страны. Подростки могут ориентироваться в своем выборе на стереотипы общественного сознания, культивируемые современными средствами массовой информации (СМИ) молодежную прессу, теле- и радиопрограммы и т.п. Нередко СМИ производится ориентация не на конкретные профессии, а на определенный образ жизни. А, как известно, в молодом возрасте человек выбирает не столько профессию, сколько образ и стиль жизни, где профессия всего лишь «средство» достижения желаемого. Проблема здесь в том, что культивируемый (а точнее пропагандируемый) образ жизни достаточно стандартный, в чем-то пошлый (многократно тиражируемый), ориентированный на невзыскательный вкус и именно потому такой притягательный и соблазнительный для неокрепшей души самоопределяющегося подростка.