Geum.ru

История

  • 8201. Перспективные аспекты развития физико-топологических представлений о времени
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Проведем экспликацию полученных выше результатов применительно к реальным физическим условиям. Для этого, сначала, обратимся к определению; пустое множество - это множество, не содержащее ни одного элемента. Такого рода ситуация приводит к тому, что на универсальном множестве Времени пустое множество - вырезано. А это значит, что на оси Времени Т1 трудно выделить точки для подобных областей, которые имели бы конкретные координаты. Кроме этого, в алгебре множеств за пустым множеством закреплена функция нуля алгебры чисел, т.е. аддитивная операция с любым произвольно выбранным множеством не меняет этого множества. Таким образом, для процессов связанных с концепцией физического Времени, пустое множество выступает как нуль-момент Времени, т.е. соответствует такой точке, в которой отсчет Времени равен нулю. Существование такой точки можно, вероятно, прогнозировать только в системе координат коррелирующей с точкой начала раздувания Вселенной. На данном же этапе развития представлений о физических процессах окружающего нас Мира, начиная с уровня фундаментальных взаимодействий и кончая масштабами видимой части Вселенной, не возможно найти такую область, где бы реализовывалось выше указанное физическое явление.

  • 8202. Перспективы гражданской войны
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Мондиалистский вектор является крайне важным моментом для понимания актуального положения России. Если раньше внешнее воздействие на нашу страну оказывалось со стороны иных национально-государственных образований, стремящихся ослабить мощь русского государства или склонить его на свою сторону в тех или иных международных конфликтах; если раньше потенциальными противниками России (явными и тайными) были геополитические силы, в целом сопоставимые по своей структуре с ней самой, то в настоящий момент главным внешним фактором стало особая форма давления, не имеющая никаких четких национально-государственных или геополитических очертаний и представляющая собой наднациональный, глобальный утопический социально-политический проект, за которым стоят невидимые манипуляторы, обладающие гигантским экономико-политическим могуществом. Конечно, традиционные внешнеполитические факторы тоже продолжают действовать (мондиалистский проект пока еще не получил полной реализации), но их значимость и весомость бледнеют в сравнении с тотальностью мондиалистского давления, отходят на второй план. К примеру, отношения России с Германией, Японией или Китаем являются сегодня делом не двух сторон, но, по меньшей мере, трех Россия, другое государство и мировое мондиалистское лобби, выступающее как прямо, так и через своих "агентов влияния" в обоих государствах, выясняющих между собой двусторонние проблемы. При этом именно "третья сила", мондиализм, чаще всего и оказывается определяющей, так как ее средства воздействия и структуры влияния несравнимо более отлажены и эффективны, нежели соответствующие механизмы "архаических" национально-государственных образований.

  • 8203. Перспективы использования энергии солнца и ветра
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    С момента появления на земле человек начал использовать энергию солнца. По археологическим данным известно, что для жилья предпочтение отдавали тихим, закрытым от холодных ветров и открытых солнечным лучам местам. Вокруг светила создавались мифы, его обожествляли. В Древнем Египте верховным божеством считался Ра бог Солнца. Пожалуй, первой известной гелиосистемой можно считать статую Аменхотепа III, относящуюся к XV веку до н.э. Внутри статуи располагалась система воздушных и водяных камер, которые под солнечными лучами приводили в движение спрятанный музыкальный инструмент. В Древней Греции поклонялись Гелиосу. Имя этого бога сегодня легло в основу многих терминов, связанных с солнечной энергетикой. У древних славян особо почитался Даждьбог солнце, источник тепла и света. У древних инков были загадочные сооружения, по которым сегодня мы можем предложить версию, что они могли использоваться как гелиоколлекторы. Солярная символика являлась оберегом для человека и его жилища (см. рисунок). Такие изображения и сегодня можно встретить в орнаментах традиционного жилища. Понятные нам теперь солнечные затмения в древности воспринимались простыми людьми как катастрофы. Вокруг этого явления складывались легенды. Появление огня, поддерживающего свою жизнь древесиной и согревающего человека, не изменило такую привязанность. А что такое древесина? Это практически та же солнечная энергия, аккумулированная с помощью фотосинтеза. А газ, уголь, нефть? Это также результат деятельности солнца.

  • 8204. Перспективы противоракетной обороны
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    До сего дня неизвестно, насколько эффективна будет новая система. В рамках ее проектирования Пентагон провел 8 испытаний, лишь пять из которых были успешными. В общей сложности планировалось провести 20 подобных испытаний, однако они были отменены частично по финансовым соображениям, частично из-за недостатка ракет-перехватчиков. В результате, система никогда не испытывалась в условиях приближенных к боевым, а сроки ввода в строй ряда ее элементов неоднократно переносились. Кроме того, ряд исследований доказывают низкую эффективность этой системы. К примеру, Американское физическое общество в конце 2003 года опубликовало доклад, из которого следует, что имеющиеся ракеты-перехватчики теоретически не способны перехватывать баллистические ракеты, поскольку для их наведения на цель требуется несколько сот спутников, находящихся на определенных орбитах. Общественная организация Союз объединившихся ученых опубликовала результаты своего исследования, в котором пришла к выводу, что «нет оснований говорить, что у этой системы есть возможности защитить США от реальной атаки».

  • 8205. Перспективы развития агробиологической промышленности в России в XXI веке
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Необходимость более широкого применения биопрепаратов в животноводстве вызвана широким распространением в природе различных инфекционных болезней, многие из которых представляют серьезную опасность для человека и животных. Так, по данным международных организации ООН (МЭБ, ФАО, ВОЗ), в мире ежегодно регистрируется свыше 500 тысяч очагов различных болезней. В настоящее время в перечень инфекционных заболеваний включено свыше 250 наименований болезней, требующих проведения специальных профилактических мероприятий. Потери от заболеваний и падежа животных в развивающихся странах достигают 40 процентов от стоимости продукции животноводства, а в развитых странах до 20 процентов. Однако эти потери были бы значительно больше, если бы не существовала на государственном уровне специальная система защиты животных от болезней, включающая проведение обязательных профилактических прививок, диагностических исследований и обработок скота и птицы во всех категориях хозяйств. В осуществлении этих мероприятий важная роль отводится агробиологической промышленности Российской Федерации. Она выпускает свыше 170 видов биопрепаратов диагностикумов, вакцин, лечебных сывороток, биостимуляторов и другой продукции для ветеринарной практики, а также отдельные препараты медицинского назначения.

  • 8206. Перспективы развития атомной энергетики в России
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Известные и вероятные запасы урана должны обеспечить достаточное снабжение ядерным топливом в краткосрочном и среднесрочном плане, даже если реакторы будут работать главным образом с однократными циклами, предусматривающими захоронение отработавшего топлива. Проблемы в топливообеспечении атомной энергетики могут возникнуть лишь к 2030 году при условии развития и увеличения к этому времени атомных энергомощностей. Для их решения потребуются разведка и освоение новых месторождений урана на территории России, использование накопленных оружеййного и энергетического плутония и урана, развитие атомной энергетики на альтернативных видах ядерного топлива. Одна тонна оружейного плутония по теплотворному эквиваленту органического топлива при “сжигании” в тепловых реакторах в открытом топливном цикле соответствует 2,5 млрд. куб. м. природного газа. Приближенная оценка показывает, что общий энергетический потенциал оружейного сырья, с использованием в парке АЭС также реакторов на быстрых нейтронах, может соответствовать выработке 12-14 трлн. киловатт-часов электроэнергии, т.е 12-14 годовым её выработкам на уровне 1993 года, и сэкономить в электроэнергетике около 3,5 трлн.кубометров природного газа. Однако по мере роста спроса на уран и уменьшения его запасов, обусловленного необходимостью удовлетворять потребности растущих мощностей атомных станций, возникнет экономическая необходимость оптимального использования урана таким образом, чтобы вырабатывалась вся потенциально содержащаяся в нем энергия на единицу количества руды. Существуют разнообразные способы достижения этого в ходе процесса обогащения и на этапе эксплуатации. В долгосрочном плане потребуются повторное использование наработанных делящихся материалов в тепловых реакторах и внедрение быстрых реакторов-размножителей.

  • 8207. Перспективы становления и развития гражданского общества в современной России
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Наконец, третий структурный элемент гражданского общества его общественно-политическая организация. Ее нельзя отождествлять с государственно-политической организацией, с государственным управлением обществом. Напротив, реальный демократизм гражданского общества как основы обеспечения действительной свободы личности становится возможным именно тогда, когда общество, приобретая качества гражданского, правового, вырабатывает свои собственные, негосударственные общественно-политические механизмы саморегуляции и самоорганизации. В соответствии с этим происходит так называемая политическая институционализация гражданского общества, то есть общество самоорганизуется с помощью таких институтов, как политические партии, массовые движения, профессиональные союзы, женские, ветеранские, молодежные, религиозные организации, добровольные общества, творческие союзы, землячества, фонды, ассоциации и другие , добровольные объединения граждан, создаваемые на основе общности их политических, профессиональных, культурных и иных интересов. Важной конституционной основой политической институционализации гражданского общества является принцип политического и идеологического плюрализма, многопартийность (ст. 13 Конституции РФ). Гражданскому обществу чужд политический и идеологический монополизм, подавляющий инакомыслие и не допускающий никакой другой идеологии, кроме официальной, государственной, никакой иной партии, кроме правящей «партии власти». Важным условием обеспечения политического и идеологического плюрализма, а, стало быть, и институционализации гражданского общества является свобода организации и деятельности средств массовой информации (ст. 29 Конституции РФ).

  • 8208. Перша світова війна. Причини та характер
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    За наказом царських властей було закрито всі українські культурні установи, кооперативні й періодичні видання. Вводилися обмеження на вживання української мови й робилися спроби впровадити в школах російську мову. Особливо масивних атак зазнала греко-католицька церква-цей символ західноукраїнської самобутності. До Росії вивозили сотні греко-католицьких священників, а натомість ставили православних попів, що схиляли селян до православ"я. Заарештували й вивезли до Суздаля митрополита Андрея Шептицького, який відмовився рятуватися від росіян утечею. Безстрашна поведінка митрополита протягом усієї війни надихала його земляків і значно сприяла дальшому зростанню його популярності. Але не встигли росіяни остаточно здійснити свої плани, як австрійці пішли у контрнаступ і до травня 1915 року відвоювали більшу частину Східної Галичини. Відступаючи царські війська взяли заложниками кілька сотень провідних українських діячів, а також евакуювали тисячі людей, включаючи багатьох русофілів, ролі яких в українській політеці тепер прийшов кінець.

  • 8209. Перша та Друга Малоросійські Колегії
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    1. Колегія розглядала скарги на генеральнийсуд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та всі інші Канцелярії, була своєрідним апеляційним органом (пункт 1, с. 51). 2. Також вона мала спостерігати за своєчасним збором та спрямуванням в царську казну хлібних, грошових та інших зборів, «...смотреть чтоб в сборе делали правду ... и от описей ничего не брали» (пункт 2, с.51-52). 3. Із зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетманській раді, Сердюкам і Компанійцям «...по их окладам ... безволокитно и не удерживая ничего». Також одним із обов`язків колегії було вести прибуткові і видаткові книги, надсилати відомості про прибутки і витрати кожну третину року, а кожен рік надсилати прибуткові книги з Прокурором в Сенат (пункт 3, с.52). 4. Якщо виникали скарги на генеральну старшину і полковників через те, що вони «...козаков и посполитых людей впредь отягощать станут работами и прочими трудностями», то колегії слід було «пристойным образом отвращать, а поспольству в том помогать по истине» (пункт 4, с.52). 5. Колегія мала спостерігати за розподілом військового постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось з цих військових, то в повноваженнях колегії було чинити суд «...сносяся с командиром тех полков, как о том регламенты и военные артикулы повелевают» (пункти 5, 6 с.52-53). 6. Спостереження за діяльностю Генеральної військової канцелярії також входило в повноваження Малоросійської колегії, як і перевірка гетьманських універсалів та інших документів – щоб гетьманським іменем не підписувались писарі та інші (пункт 7, с.53). Щодо всіх інших питань колегія мала звертатися за наказом до Сенату, якому вона підпорядковувалась. Найважливіші зміни та дії, до яких прагла колегія (а також елементи опису існуючої на підпорядкованих колегії землях ситуації) були викладені в «Пунктах, поданих президентом Малоросійської колегії С.Вельяміновим цареві Петрові І» від 31 березня 1723 року (с.54-58). Більшість з них були затверджені царем і Сенатом і містяться в «Промеморії, надісланої з Малоросійської колегії до генеральної військової канцелярії» від 3 червня 1723 року (с.58-59). Основні пункти цієї промеморії (окрім тих, що вже були зазначені вище у повноваженнях Малоросійської колегії): 1. З малоросійських старшин, знатних козаків, монастирських та церковних власників, які мають казани, бджіл, тютюн, млини та інше «...с таких со всех брать надлежащие сборы равно от высших и до нижних чинов, не выключая никого» (пункт 2, с.58) 2. З малоросійських жителів, які продають вино потрібно брати податок «равно как и с вышинкованых куф» (до цього оподатковувалися тільки шинки), (пункт 3, с.58). 3. Якщо люди посполиті скаржилися на те, що вони були виписані із списку козаків, тоді як вони або їх батьки та діди служили в козаках та брали участь в походах, колегії слід було віднайти давні і сучасні козацькі реєстрові списки, а якщо таких не буде знайдено, то опитати місцевих жителів і якщо по будь-якому з цих джерел з`ясується що і справді скаржники або їх пращури були на козацькій службі, то їх знову слід було записати в козацьких стан (пункт 4, с.59). 4. Якщо генеральна старшина та полковник Полуботок будуть заважати одержанню інформації о малоросійських зборах, іменних списків козаків тощо, цю інформацію колегії слід було здобувати «..мимо генеральной старшины» (пункт 5, с.59). 5. Всі накази та універсали полковника Полуботка і генеральної старшини не можуть бути надіслані нікуди без колезького підпису, за винятком тих, які «не касаются до какого генерального определения, но токмо в их партикулярних делах» (пункт 6, с.59). Всі дії і зміни на території Малоросії Перша Малоросійська колегія виправдовувала піклуванням про благо «малоросійського народу», козаків, яких нібито існуюча судова система кривдила, але де факто єдиним, про що піклувалась колегія було благо імперської влади. Отже, головною функцією Першої Малоросійської колегії був повний контроль над діями генеральної старшини і гетьмана та забезпечення найбільш корисного для царьскої влади упорядкування і використання малоросійських земель. В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував Малоросійську колегію (указ Петра II від 29.9.1727) і поновив гетьманство. Друга Малоросійська колегія. Указом Катерини ІІ від 15 листопада 1764 року на Україні було ліквідоване гетьманство і створено Другу Малоросійську колегію (яка стала головним органом управління на українських землях) на чолі з генерал-губернатором Малоросії графом Петром Рум`янцевим, в руках якого зосередилася вся влада і перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам (а також звичайно найкориснішого та найпродуктивнішого використання український земель на благо імператорського уряду). Колегія складалась із 4 російських представників, 4 українських старшин, прокурора, 2х секретарів (росіянина і українця). Метою створення цієї колегії було прагнення Катерини ІІ до централізації та уніфікації державного управління, ліквідації залишків державної автономії українських земель, розповсюдження загальноімперських порядків і на українські землі. В адміністративному відношенні колегія підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). У «Секретній інструкції генерал-губернатору президенту Малоросійської колегії П.Рум`янцеву» (листопад 1764) (с.110-113) Катерина ІІ описала (переважно в «чорних кольорах») становище українських земель (доречі, нібито цим тяжким становищем і прагненням до його виправлення і були обгрунтовані зміни, а також тим, що від родючих, багатих ресурсами українських земель царський уряд не отримує майже ніяких прибутків і це треба виправити) і окреслила питання, які мали бути вирішені в першу чергу. Це, наприклад, питання про перепис населення, про бажану заборону міграцій жителів, про перепис осіб купецького стану, про бажане збільшення прибутків від малоросійських земель, про вирішення питання розділення військової та цивільної влади, про нагляд за деякими «підозрілими» членами старшини тощо. Із доповіді генерал-губернатора Рум`янцева “О разных мероприятиях по управлению Малороссией» від 18 травня 1765 року (с.113-124) видно наскільки широкою є сфера повноважень колегії (і наскільки влада колегії є не обмеженою ніким, окрім імператриці та Сенату). В цій доповіді Рум`янцев говорить про становище справ на українських землях та висуває свої ідеї щодо вирішення цих проблем. В ній описані (а потім затверджені Катериною ІІ) такі заходи, які потрібно було ввести в Малоросії: 1. Міста і містечки, які не були пожалувані царським наказом, повинні бути вилучені із приватної власності і передані у власність держави. (пункт 1, с.113) 2. Ратушні села також мають бути повернені у власність держави (пункт 3 с. 115) 3. У всякому місті «...из числа бургомейстеров именовать одного полиции бургомистер, с определением ему некоторых полицейских слуг» - тобто створити поліцію (пункт 5, с.115-116) 4. На території Малоросії мають бути створені заводи з переробки селітри в порох, щоб зменшити витрати на перевезення сировини. А щоб уникнути небезпеки «...в месте где оный делан может быть, по способности надежный гарнизон расположить» (пункт 8, с.117) 5. Створення щотижневої пошти у всій Малоросії (пункт 9, с.117-118) 6. Ліси, що знаходяться у монастирській та іншій власності, намагатися відібрати «в казенное смотрение», а також виписати людей, які б навчали місцевих жителів лісовій справі (пункт 11, с.118) 7. Створення митниць, утримання митних робітників, караул доріг. Введення акцизу. (пункти 12, 13, с.118-119). А також багато інших, які стосувалися зокрема освіти (створення початкових шкіл у всіх великих селах, містечках та містах, впорядкування вивчення «вышних наук» при монастирях, вирішення питання жіночої, воєнної (створення воєнної школи) та музичної освіти – пункт 17, с. 121-122), медицини та охорони здоров`я (побудування шпиталів – пункт 18, с.123), геральдичних символів малоросійських земель (пунки 19, с. 123-124) тощо. До основних заходів, які були проведені на українських землях Другою Малоросійською Колегією відносяться, по-перше, генеральний перепис Малоросії (за наказом президента МК П.Рум`янцева про проведення «Генеральной описи Малороссии» від 9 вересня 1765 року (с.125) – «послать во всякий полк штаб-офицеров... Велеть им, начав от городов, до последнего хутора по данным им примерным формам описать»), введення рубльового податку (згідно з розпорядженням президента МК П.Рум`янцева «Про введення в Україні рубльового податку» (с.125-126), який потім був скасований і замінений на подушний податок, поширення на Україну російського кріпосного права (за Указом Сенату «Про введення в Україні подушного податку та поширення на неї російського кріпосного права» від 3 травня 1783, с.130), утворення на території Україні трьох намісництв – Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського (по 11 повітів кожний), які за територією і організацією були ідентичні решті з 30 губерній імперії (згідно з указами Сенату «Про утворення на території України-Гетьманщини трьох намісництв» від 16 вересня 1781 року, с.128-129), скасування традиційного козацького полкового устрою і перетворення десяти українських козацьких полків та п`яти слобідських на регулярні кавалерійські російської армії (за Указом Воєнної колегії про перетворення 10 українських козацьких полків та 5 слобідських в регулярні кавалерійські російської армії від 28 червня 1783 року (с.131). І найголовніше, Маніфестом Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі від 3 серпня 1775 було проголошено, що «... Сечь Запорожская вконец уже разрушена» (с.126), в цьому ж маніфесті також наводився перелік «преступлений, вынудивших … меры строгости» (с.126). Це означало остаточну руйнацію традиційного українського устрою, та перетворення України на уніфіковану частину Російської Імперії. Чинність Другої Малоросійської колегії була продовжена до 1785 року (для прослуховування справ, які залишились невирішеними; за Указом Сенату «Про продовження чинності Другої Малоросійської колегії до 1785 року» від 13 грудня 1783 (с.132), а в 1786 вона припинила своє існування (див. Сенатський указ «Про скасування Другої Малоросійської колегії» від 20 серпня 1786 (с.133). Отже, як підсумок всього вищенаведеного, можна сказати, що позиція Першої Малоросійської Колегії та її бригадира С.Вельямінова була значно ліберальнішою за політику Другої Колегії та її президента П.Рум`янцева. Якщо перші ще виправдовували свою діяльність піклуванням про користь українців, то другі були лише інструментом для найскорішого перетворення України на сировинний додаток до Російської Імперії. І можна сказати що турботами обох цих організацій це вдалося зробити.

  • 8210. Першая сусветная вайна на аўстра-венгерскім фронце
    Дипломная работа пополнение в коллекции 26.04.2012

    Такім чынам, наступ рускага Паўднёва-Заходняга фронту летам 1916 належыць да ліку найбольш яркіх і павучальных аперацый Першай сусветнай вайны. Яе велізарнага значэння ў гісторыі ваеннага мастацтва не адмаўляюць і замежныя аўтары. Яны аддаюць належнае палкаводчы талент Брусилова. Высока ацэньваюцца і баявыя якасці рускага салдата, які паказаў сябе здольным, пры крайняй беднасці ў тэхнічных сродках барацьбы, прарваць на некалькіх участках германа-аўстрыйскі фронт, адкінуць праціўніка на дзесяткі кіламетраў. І гэта адбылося ў той час, калі на Заходнім фронце войскі, багата забяспечаныя шматлікай ваеннай тэхнікай, падчас сваіх наступальных аперацый прасоўваліся літаральна метрамі, так і не здолеўшы вырашыць праблемы прарыву. Нягледзячы на сваю незавершанасць, наступальная аперацыя Паўднёва-Заходняга фронту летам 1916 г. уяўляе сабой выбітнае дасягненне ваеннага мастацтва. Яна адкрыла новую форму прарыву ўмацаванага фронту, якая для таго часу была адной з найлепшых і тым самым паставіла Аўстра-Венгрыю на мяжу катастрофы. Вопыт аперацыі шырока выкарыстоўваўся савецкай ваеннай навукай пры распрацоўцы тэорыі прарыву умацаваных палос. Брусілоўскі ідэі знайшлі сваё канкрэтнае ўвасабленне і далейшае развіццё ў найбуйнейшых стратэгічных аперацыях Савецкіх Узброеных Сіл перыяду другой сусветнай вайны. Але ўсё ж кампанія 1916 не апраўдала ў поўнай меры стратэгічных здагадак, закладзеных у адзіным плане саюзнай камандавання. Адначасовага наступлення не атрымалася, па віне камандуючых Паўночным і Заходнім франтамі Курапаткіна і Эвэрт, якія так і не пачалі наступ на раней запланаваныя пазіцыі праціўніка. Саюзнікі гэтак жа парушылі свае абавязацельствы, прынятыя ў Шантильи, і своечасова не падтрымалі наступ на рускай фронце. Толькі ў канцы чэрвеня яны пачалі аперацыю на р. Сомме. Як пісаў Эрых фон Фалькенгайн, "у Галіцыі найнебяспечны момант рускага наступу быў ужо перажыў, калі пачуўся першы стрэл на Сомме". Імперыялістычныя супярэчнасці паміж краінамі Антанты сур'ёзна перашкаджалі адзінству дзеянняў у ваеннай вобласці. Тым не менш агульны вынік кампаніі быў на карысць саюзнікаў. Яны вырвалі стратэгічную ініцыятыву з рук аўстра-германскага камандавання. Вырашальную ролю ў гэтым адыграла Брусілоўскі наступ.

  • 8211. Першая сусветная вайна на Беларусі
    Информация пополнение в коллекции 04.02.2012

    Першая сусветная вайна пачалася 1 жніўня 1914 г. па новаму стылю. Галоўнай яе прычынай з'явіліся супярэчнасці паміж буйнейшымі імперыялістычнымі краінамі. Прага да сусветнага панавання была важнейшым каталізатарам палітыкі гэтых краін. Англія, напрыклад, жадала стварыць яшчэ больш Вялікую Брытанію, каб падпарадкаваць сабе ўвесь свет, намервалася разграміць Германію захапіць яе калоніі і арабскія тэрыторыі ў Турцыі. Германія імкнулася: дамагчыся панавання ў Еўропе, для гэтага разграміць свайго галоўнага эканамічнага канкурэнта - Англію, пазбавіць яе калоній i ваенна-марскога флоту; разбіць Францыю, Бельгію, Галандыю i захапіць ix калоніі; аслабіць Расію, забраць у яе Польшчу, Украіну, Прыбалтыку, замацавацца на Балканах. Акрамя таго, Германія прагнула мець вялізную германскую калонію ў Афрыцы. Францыя спадзявалася не толью вярнуць Эльзас i Латарынгію, але i завалодаць сумежным Саарскім вугальным басейнам, абараніць свае калоніі (найперш Марока) ад дамаганняў Германіі. У царскай Pacii былі свае інтарэсы ў Турцыі, Персіі, Галіцыі. Яна імкнулася авалодаць пралівамі Басфор i Дарданелы. Аўстра-Венгрыя хацела замацаваць свой уплыў у Балгарыі i Румыніі, падпарадкаваць Сербію. Італьянскія iмпeрыялісты імкнуліся вярнуць славу Старажытнага Рыма, падпарадкаваць сабе Албанію, перадзяліць каланіяльныя ўладанні ў Афрыцы. Злучаныя Штаты Амерыкі марылі ўзмацніць свой уплыў у Заходнім паўшар'i, а таксама ў Kітаi. Японія мела на мэце захапіць усю Усходнюю Азію i значную частку Ціхага акіяна.

  • 8212. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Уже на початку вересня 1990 р. Л.Кравчук значно скоригував бачення проблеми консолідації, заявивши на одній із прес-конференцій: «Я був тоді впевнений, що вона можлива. Але тепер, коли утвердилися різні групи, партії, вона стала нереальною. Я за консолідацію українського народу, за вихід з кризи, за будівництво нової суверенної держави. Щодо консолідації в самій Верховній Раді, то це ілюзії. Але не треба ворожнечі. Потрібні розумні компроміси».
    Життя владно висувало на порядок денний питання майбутнього Союзного договору. Серпневий «заколот» 1991 р. прискорив розпад Радянського Союзу і виявився фатальним для деяких політиків, насамперед батька «перебудови» М.С.Горбачова. Неоднозначну оцінку дістала позиція, які в ці дні займав Л. М. Кравчук як Голова Верховної Ради УРСР. Одні звинувачували його в надмірній обережності, другі мало не в потуранні «заколотникам», треті у зраді КПУ.
    Тим часом 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України як самостійної Української держави. 26 серпня Указом Президії Верховної Ради було тимчасово припинено, а її Указом від 30 серпня й заборонено діяльність компартії України.

  • 8213. Перший імператор Росії - Лжедмитрій I
    Курсовой проект пополнение в коллекции 14.11.2010

     

    1. Хрестоматія з історії СРСР. т.1/ під. ред. Лебедева В. І. К.:Радянська школа, 1950. 481 c.
    2. Хрестоматия по истории СССР ( с древнейших времен до 1861 г.) / Сост. П. П. Епифанов. Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1980 271 с.
    3. Хрестоматия по истории СССР. В трех томах. Том 2. М.: Учпедгиз, 1949. 608 с.
    4. Базилевич Н.Н. История СССР: от древнейших времен до конца XVII века. М.: Высшая партийная школа при Ц.К., 1949. 488 с.
    5. Буганов В.И. Крестьянская война в России начала XVII века. М.: Просвещение, 1976. 142 с.
    6. Века А.В. История России. Мн.: Харвест, 2005. 1056 с
    7. Греков Б.Д. История СССР. К.: Держ. видав. політ. літератури УРСР, 1950. 725 с.
    8. Данилов А.А. Отечественная история. М.: ПРОЕКТ, 2003. 350 с.
    9. История России с древнейших времен до начала XXI века./ Горинов М.М., Горский А.А., Данилов А.А. и др. М.: Дрофа, 2005. 656 с.
    10. История СССР с древнейших времен до наших дней. М.: Просвещение, 1966. 650 с.
    11. Илловайский Д.И. История России. М.: Типография Сышина И.Д., 1894. -458 с.
    12. Карамзин Н.М.И что была тогда Россия. - Харьков.: Прапор, 1990. 523.
    13. Карамзин Н.М. История государства Российского. М.: ЕКСМО, 2004. 1020 с.
    14. Коваленко Г.М. Смута в России глазами английского кондотьера. - Вопросы истории № 1. М., 1999. 174 с.
    15. Ключевский В.О. Курс русской истории: часть III. М.: Мысль, 1988. 415 с.
    16. Мавродин В.В. История СССР. М.: Просвещение, 1979. 605 с.
    17. Морозова Л. Е. Два царя: Федор и Борис. М.: Русское слово, 2006. 411 с.
    18. Нариси з історії СРСР:кінець XVI початок XVII ст. - К.:Радянська школа, 1959.- 253 с.
    19. Очерки истории СССР: период феодализма конец XVI- начало XVII веков/ Под. ред. Н. М. Дружинина і других. М.: Издательство Академии наук СССР, 1955р. 959 с.
    20. Павленко Н.И.История России от древнейших времен до 1861 г. М.: Высшая школа, 2004. 534 с.
    21. Платонов С.Ф.Очерки по истории смуты в Московском государстве XVI - XVI веков.- М.: государственное социально-экономическое издание, 1937. 494 с.
    22. Пирлинг П. Димитрий Самозванец. М.: типография Ситина И.Д., 1912. 120 с.
    23. Петро Пиріг. Смута в Росії на початку 17 ст. і Чернігівщина. Сіверянський
  • 8214. Першопочатки людського життя на території України
    Информация пополнение в коллекции 02.10.2010

    Життя первісних людей значно ускладнювалося надзвичайно різкими змінами клімату, пов'язаними з періодичним похолоданням, а також геополітичними катаклізмами (землетрусами та ін.). Приблизно 150 тис. років тому, наприкінці другого зледеніння, з'являються люди нового типу неандертальці: невисокі на зріст (150-160 см), сутулі, з масивною головою, їхній мозок відповідав об'єму мозку сучасної людини, досягаючи 1600 смЗ. Спосіб життя неандертальця стає більш «цивілізованим»: значно удосконалюється виробництво крем'яних і кам'яних знарядь, мисливської зброї, будуються перші житла, використовується вогонь, виникають зародки родового ладу, виготовляється перший одяг зі шкур, зароджується мова і мистецтво. В багатьох печерах, в яких проводилися розкопки, зустрічаються поховання у відповідності з певними релігійними віруваннями. В Україні відомо понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині, Подесенні, Наддністрянщині, Прикарпатті і Закарпатті, на Донеччині. У період пізнього палеоліту (40-10 тис. р. дон.е.), коли клімат України характеризувався як континентально-холодний, а землю вкривали лісотундра і степ, з'являється людина сучасного типу кроманьйонець (гомо-сапієнс людина розумна). В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам'яток-поселень. В цей період склався родовий лад, коли люди об'єднувалися в племена. Кроманьйонці вміли виготовляти багато різних знарядь праці, використовуючи для цього кістки звірів. Значного розвитку набуває мистецтво, в тому числі перші музичні інструменти, з'являються зародки вірувань: анімізм (культ предків, вшанування померлих), тотемізм (віра в спільного предка з тварин чи рослин), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи).

  • 8215. Першыя этнічныя супольнасці і дзяржаўныя ўтварэнні на беларускіх землях
    Информация пополнение в коллекции 20.12.2010

    Другім цэнтрам фарміравання агульнаўсходнеславянскага этнасу і яго тэрыторыі зяўляліся землі ад вярхоўяў Дняпра, Заходняй Дзвіны, Волгі да Фінскага заліву і Ладагі. Развітое земляробства і рамесная вытворчасць паспрыялі ўзнікненню гандлю, а разам з ім гарадоў. Так, у VІІІХ стст. на тэрыторыі пражывання славенаў была заснавана Ладага і Ноўгарад, на тэрыторыі крывічоў Пскоў і Ізборск. Гэтыя рэгіёны паводле этнічнага складу былі прадстаўлены славенамі і крывічамі. Фіна і германамоўныя элементы (чудзь і варагі) складалі значную меншасць і паступова аславяньваліся. Прадстаўнікі варажскага племені «русь» на чале з конунгам Рурыкам, якія рассяліліся ў азна чаных гарадах і ўзначалілі кіраванне ўсімі паўночназаходнімі землямі, спрыялі палітычнай і культурнай кансалідацыі ўсяго насельніцтва ў новы этнас. Яшчэ ў другой палове Х ст. гэтая тэрыторыя набыла назву «Руская зямля» або «Русь», яе жыхары русаў, русічаў, русінаў, рускіх, а іх мова рускай. Да канца стагоддзя важнейшыя яе гарады і іх князі сталі звацца рускімі. Ранейшыя племянныя назвы «паляне» і інш. сталі губляцца. Назва «русь» стала не толькі найменнем тэрыторыі дзяржавы, але і этнонімам.

  • 8216. Перыядызацыя этнічнай гісторыі Беларусі
    Информация пополнение в коллекции 14.03.2010

    Вызначыць этнічную прыналежнасць старажытнага насельніцтва на тэрыторыі Беларусі ў палеаліце, мезаліце i на працягу большай часткі неаліту няма магчымасці. Мовы гэтага насельніцтва невядомы. Сляды ix не знойдзены. Разам з тым даныя археалогіі i гістарычнага мовазнаўства, у прыватнасці гідранімii (старажытных назваў рэк, азёр), даюць магчымасць вызначыць этнічную прыналежнасць некаторых груп мясцовага насельніцтва ў канцы каменнага веку. Прыкладна ў III тысячагоддзi да н.э. у Падзвінні i Падняпроўі з'явілася фіна-ўгорскае нaceльнiцтвa, а на крайнім паўднёвым захадзе Папрыпяцця невялікія групы індаеурапейскага насельніцтва. Пачаўся паступовы пераход да вытворчай гаспадаркі - земляробства i жывёлагадоўлі [4; 7]. Гэты вялікі ў гісторыі чалавецтва гаспадарчы пераварот атрымаў назву неалітычнай ревалюцыі.

  • 8217. Песков А.М. Павел 1
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Знак его собственного стремления быть во всем справедливым. И когда он, например, строит так, чтобы в западных газетах было напечатано письмо из Петербурга о том, что Павел готов выступить в качестве участника коллективной дуэли между монархами, чтобы решить все европейские споры, то, с одной стороны, конечно же, эта демонстрация его личного стремления, но, с другой стороны, в общем-то, - это политическое действие. Он хочет быть посредником в Европе. И я бы сказал, что сам вызов на дуэль монархам Европы это, конечно же, диковатая, с точки зрения окружающей публики, акция, но тем не менее, это акция, которая коренится не только в личном характере Павла. Она коренится, вообще, в той международной политики России, которую Россия вела на протяжении 60 лет до Павла. Ибо начиная с 40-х годов XVIII века российская армия уже настолько признавалась в Европе, и вообще, Россия была таким страшным военным соперником, что несколько раз в достаточно критические моменты именно русские посланники диктовали на различного рода конгрессах волю русских императриц. Был случай, когда прекратилась война только потому, что 30-тысячный русский корпус выступил за пределы России для того, чтобы поучаствовать в этой войне. Словом, представление о России как посреднице в европейских делах уже прочно укоренилось к концу XVIII века, и Павел мыслил себя продолжателем этого дела своих предшественниц: Екатерины, Елизаветы.

  • 8218. Пестициды группы хлорфеноксикарбоновых кислот
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    0,62 (природная) Кислота 2-метил-4-хлорфенокси-?-пропионовая Мекопроп, 2М-4ХП, МСРР ---- Кислота 2,4,5-трихлорфенокси-?-пропионовая 2,4,5-ТР, Silvex ---- Кислота 2,4-дихлорфенокси-?-масляная 2,4-ДВ 0,01 (питьевая) В народном хозяйстве представители ФКК применяются в качестве гербицидов (для борьбы с сорняками), арборицидов (для уничтожения малоценных пород кустарников), альгицидов (для уничтожения водных растений при зарастании водоемов). Попадая в различные объекты окружающей среды, пестициды накапливаются в них либо включаются в различные миграционные цепи (рис. 1). При этом в каждом из объектов окружающей среды пестициды подвергаются всевозможным процессам разложения. ФКК характеризуются сравнительно низкой персистентностью- способностью сохраняться какое-либо время в окружающей среде, не теряя своей биологической активности, и, например, в почве подвержены каталитическим процессам разложения с участием микроорганизмов и ферментов: деалкилированию, дегалогенированию, гидролизу, разрыву кольца и т.д. с образованием в конечном итоге 2,4-Д и 2,4-ДХФ (2,4-дихлорфенола), более стабильных, чем исходные соединения. Обладая хорошей растворимостью в воде, продукты разложения вымываются из почвы и поступают в грунтовые воды, а затем в открытые водные объекты.

  • 8219. Петербургские извозчики
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Самыми дорогими были «лихачи» наиболее привилегированная часть извозчиков. Экипажи «лихачей» всегда выделялись чистотой, как зеркала блестели их лакированные бока, верх был кожаным и складным, мог опускаться и подниматься, а когда появилось электричество, на оглоблях экипажей «лихачей» загорелись электрические лампочки, питавшиеся от аккумулятора, спрятанного под сиденьем. У «лихачей» были надувные шины («дутики»), сзади на поясе у извозчиков часы для удобства пассажиров. И одевались они с шиком. Зимою «лихач» носил «волан» с лисьей меховой опушкой, а летом «раскидной армяк» из темно-синего сукна, обшитый по вороту и бортам бархатной тесьмой с цветным кантом. За шелковым кушаком красовались отменно белые замшевые перчатки и непременно с традиционной окладистой бородой, картинно сидели на козлах. Выезжать на работу «лихачи» не спешили; если обыкновенного «ваньку» хозяин выгонял со двора, когда еще и солнце не взошло, то «лихачи» появлялись на улицах часа в три-четыре после полудня. Седоков они тоже брали не всяких. За 20 коп. не ездили. Иной «лихач» весь день простоит, с места не тронется, но уж дождется богатого господина, чтобы сразу, с одной поездкой всю дневную выручку заработать. Услугами «лихачей» пользовались лишь в торжественных случаях или для развлечения: сгонять куда-нибудь на острова или в пригород. И там, где «ванька» свезёт за четвертак, эта братия брала 5 руб., да с таким видом, будто делает одолжение.

  • 8220. Петербургское совещание 1820 г. Решение о республике
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Якушкин приехал в Петербург в декабре 1819 г., и резкая неудовлетворенность членов ходом дел в Обществе бросилась ему в глаза. Он признает, что Союз благоденствия, особенно в Петербурге, достиг значительных результатов, и отмечает сильный численный рост его членов. Он полагает, что “общественное мнение” в столице было создано. Но все это казалось уже незначительным. В самом обществе намечалось глубокое внутреннее движение: одни из прежних членов охладели к цели организации, “зато другие жаловались, что Тайное общество ничего не делает; по их понятиям, создать в Петербурге общественное мнение и руководить им была вещь ничтожная; им хотелось бы от Общества теперь уже более решительных приготовительных мер для будущих действий”, таковы были наблюдения Якушкина. Они очень важны. Передовая часть Общества радикализировалась, продвигалась дальше по направлению к демократическим позициям, другая колебалась и отставала. Трубецкой, привыкший все вины валить на Пестеля, и тут (разумеется, неосновательно) приписывал все его личному поведению, но и он приходил к выводу, что в эти годы “общее действие охладело и лишилось единства”. Пестель, со своей стороны, со свойственной ему конкретностью и точностью в описании сложных общественных явлений, свидетельствует, что и в это время существовали вопросы, объединявшие всех: все единогласно желали введения в России “нового порядка вещей” и полагали необходимым численный рост Общества и его значительное территориальное расширение. “Но по всем прочим предметам и статьям не было общей мысли и единства в намерениях и видах. Сие разногласие относится преимущественно до средств, коими произвести перемену в России, и до порядка вещей и образа правления, коими бы заменить существовавшее правительство”, показывал Пестель. Последнюю формулировку надо признать исчерпывающей, она сделана с глубоким пониманием создавшегося в Обществе положения и соответствует показаниям других декабристов.