Перший імператор Росії - Лжедмитрій I
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Вступ
Актуальність. Початок 17ст. в історії Російської держави виступає одним з найтемніших та найзагадковіших з періодів історії нашого найближчого сусіда. Особливо цікава у вказаний час особистість найвідомішого самозванця Росії Лжедмитрія 1. Це імя окутане суцільною пеленою таємниці, адже й на сьогодні науковці однозначно не можуть визначити походження цієї історичної постаті. Лжедмитрій 1 завдяки своєму таланту та підтримці поляків зміг захопити московський трон, і ще й до того добився в Папи Римського титулу імператора. Ця тема хоч і досить непогано висвітлена у багатьох джерелах, проте однобічно, особливо мало приділяється уваги управлінській діяльності Лжедмитрія 1 під час царювання. Важливе значення вивчення та дослідження діяльності першого російського імператора полягає також в тому що частина подій (наприклад, становлення та підготовка до походу самозванця) відбувалася на території сучасної України, і дослідження цієї теми покликано доповнити і розширити історичні знання про тогочасну Україну.
Звязок теми з науковими програмами. Дана праця виконується згідно з наукової та навчальної програм кафедри історії Росії та спеціальних історичних дисциплін Камянець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка.
Мета роботи. Зясувати всі аспекти захоплення влади та царювання Лжедмитрія 1.
Для виконання даної мети ставимо такі дослідницькі завдання:
- Зясувати передумови та причини періоду Смути у Російській державі.
- Розглянути підготовчу діяльність Лжедмитрія 1 щодо походу на Москву.
- Вияснити всі деталі захоплення влади Самозванцем.
- Проаналізувати діяльність першого російського імператора під час його царювання.
- Підвести підсумки та результати діяльності та життя Лжедмитрія
Обєкт вивчення. Період Смути в Російській державі.
Предмет вивчення. Життя та діяльність Лжедмитрія 1.
Хронологічні межі роботи: 1603-1606 рр.
Географічні рамки. Територія подій обмежується тодішніми володіннями Московської держави та Речі Посполитої.
Методологією вивчення є загальнонаукові принципи історизму, історичної правди та обєктивізму.
Наукова новизна цієї роботи полягає в тому що вперше детально аналізуються реформи проведені самозванцем, а також наводиться багато даних з особистого життя Лжедмитрія 1.
Практичне значення. Матеріали цієї роботи можуть бути використані для виступу на студентській науковій конференції, підготовки до практичних та семінарських занять, у педагогічній практиці.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додатки.
1. Проблема в історіографії
На сьогоднішній день історіографія Димитріади налічує сотні праць, серед яких вагому частину складають серйозні наукові дослідження і публікації документів. Більшість робіт істориків присвячені таємниці особистості Самозванця, початку його життєвого шляху, перипетіям долі.
Питання особистості Лжедмитрія I та його ролі в історії турбувало не тільки істориків, а й офіційну владу. Ще цариця Анна Іванівна наказала заново вивчити питання про смерть царевича Дмитра, його канонізації та походження Самозванця. Катерина II, зацікавившись цією темою, спеціально викликала до себе відомого на той час історика, члена Російської Академії наук Г.Ф. Міллера і намагалась конфіденційно зясувати в нього, наскільки правдива офіційна версія походження Самозванця. Вчений обережно відповів, що вбитий 15 травня в Угличі царевич Дмитро був проголошений церквою святим, і закінчив свою відповідь риторичним питанням: Що стане з мощами, якщо буде доведено, що Грішка справжній Дмитрій? Не ризикуючи виступити проти святості хлопчика, похованого в Архангельському соборі Кремля, Міллер лише в особистій розмові з німецьким мандрівником Коксом заявив, що вважає Лжедмитрія I справжнім сином Івана Грозного [33, с. 14].
Про таку позицію німецького вченого щодо Самозванця стало відомо в Академії. Проти дослідження Міллером періоду Смути виступив М.В. Ломоносов. Саме завдяки йому було заборонено друкувати продовження Опиту новітньої історії Росії Г.Ф. Міллера, де починався розгляд періоду Смути.
Біля витоків російської історіографії XVII ст. стояв В.Н. Татищев. У своїй праці Історія Російська, автор детально описав історію Самозванця дотримуючись офіційної версії. Проте в ній майже відсутні авторські оцінки і критичне співставлення джерел [33, c. 499-505].
Як історик-мораліст, князь Щербатов у своїй фундаментальній праці Історія Росії детально описав особисті якості Лжедмитрія I, засудивши його за численні морально-етичні недоліки. Історик також виклав свою думку щодо походження Самозванця. Особливу цінність праці Щербатова має цілий том публікацій документів періоду Смути, зокрема про Лжедмитрія I [33, c. 21].
Появі Історії передувала менш фактично наповнена спеціальна книга про Самозванство. Вона була написана в звязку з повстанням Е. Пугачова по замовленню Катерини II і мала на меті показати випадковість самозванства і причини, що його викликають, також порочність та авантюризм всіх, хто насмілився не по праву заявляти свої претензії на престол.
Роботи М.М. Щербатова були малопопулярні через важку мову та нагромадження матеріалів, тому погляд на Самозванця впродовж довгого часу формували високохудожні томи Истории государства Российского&#