Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 7761. Основи адміністративного права України
    Контрольная работа пополнение в коллекции 04.08.2010

    Діяльність виконавчо-розпорядчих органів і посадових осіб постійно потребує розгляду й вирішення щодо конкретних фізичних або юридичних осіб питань управлінського характеру. Таку діяльність називають адміністративними справами. Для вирішення адміністративної справи необхідно застосувати матеріальну адміністративно-правову норму до конкретного індивідуального випадку або конкретної життєвої ситуації. Застосовуються адміністративно-правові норми з додержанням певних, передбачених законодавством процедур (правил). Ці правила закріплюються в нормативно-правових актах як адміністративні процесуальні норми загальнообов'язкові правила, що регламентують порядок вирішення адміністративних справ різних категорій. Об'єднані в Інститути вони утворюють адміністративне процесуальне право. Вирішення різних адміністративних справ на підставі адміністративних процесуальних норм називається адміністративною процесуальною діяльністю, якою займаються виконавчо-розпорядчі органи та їхні посадові особи. Сукупність адміністративних процесуальних дій (діяльність) у межах конкретної адміністративної справи має назву адміністративного провадження. Однопорядкові групи адміністративних проваджень утворюють різні види проваджень. Так, нормотворчі провадження здійснюються в процесі підготовки й видання нормативних актів управління. Установчі провадження у процесі створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур у сфері державного управління, а також під час комплектування персоналом організаційних структур у сфері державного управління. Правозастосовчі провадження є найскладнішою групою адміністративних проваджень. До них належать такі провадження:

  • 7762. Основи господарського права
    Методическое пособие пополнение в коллекции 25.01.2010

    Для здійснення певних видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля, за винятком сільгоспвиробників, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) існує Закон від 23.03.1996р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Отримання патенту-дозволу на торгівлю (у т.ч. індивідуальним підприємцям) впроваджується держорганами за місцем знаходження пункту продажу.

  • 7763. Основи державного права Великобританії
    Контрольная работа пополнение в коллекции 08.08.2010

    Парламент очолюється Британським Монархом. Роль Монарха, проте, в основному, церемоніальна, на практиці він або вона завжди діє згідно з радою прем'єр-міністра і інших міністрів, які у свою чергу підзвітні двом палатам Парламенту. Верхня палата, Палата лордів, в основному складається з призначених членів ("Лордів Парламенту"). Формально палата називається Високоповажні Лорди Духовні і Лорди Світські, присутні в Парламенті. Лорди духовні - це духівництво англіканської церкви, а Лорди світські - члени перства. Лорди Духовні і Лорди Світські вважаються представниками різних станів, але вони засідають, обговорюють різні питання і голосують разом. Раніше Лорди Духовні включали все вище духівництво англіканської церкви: архієпископів, єпископів, абатів і пріорів. Проте, під час розпуску монастирів при правлінні Генріха VIII, абати і пріори втратили свої місця в Парламенті. Всі єпархіальні єпископи продовжували засідати в Парламенті, але згідно з Актом про манчестерському єпископстві 1847 років і пізнішим актам, зараз Лордами Духовними є лише двадцять шість вищих єпископів і архієпископів. Цих двадцять шість чоловік завжди включають людей, що займають «п'ять великих кафедр», а саме Архієпископа Кентрберійського, Архієпископа Йоркського, Єпископа Лондонського, Єпископа Даремського і Єпископа Вінчестерського. Останні Лорди Духовні - це самі старші єпархіальні єпископи, згідно черговості висвячування. Всі Лорди Світські є членами перства. Раніше це були спадкові пери що володіють титулами герцога, маркіза, графа, віконта або барона. Деякі спадкові пери не мали права засідати в Парламенті лише по праву народження: після об'єднання Англії і Шотландії до Великобританії в 1707, було встановлено, що ті пери, чиє перство було створене Королями Англії мали право засідати в Парламенті, але ті, чиє перство було створене Королями Шотландії, обирали обмежене число «перів-представників». Схоже положення було прийняте відносно Ірландії, коли Ірландія була приєднана до Великобританії в 1801. Але коли Південна Ірландія покинула Сполучене Королівство в 1922, вибори перів-представників були припинені. Згідно з Актом про перство 1963, були припинені і вибори шотландських перів-представників, при цьому всі шотландські пери отримали право засідати в Парламенті. Згідно з Актом про Палату Лордів 1999 років, лише довічне перство (тобто перство, яке не успадковується) автоматично дає право його володареві засідати в Палаті лордів. Із спадкових перів лише дев'яносто два граф-маршал (Earl Marshal) і лорд обер-гофмейстер (Lord Great Chamberlain) і дев'яносто спадкових перів, вибираних всіма перами, зберігають свої місця в Палаті лордів. Простолюдини, останнє із станів Королівства, представлені Палатою общин, яка формально називається Поважні Простолюдини присутні в Парламенті. В даний час Палата складається з 646 членів. До виборів 2005 років Палата складалася з 659 членів, але число шотландських членів парламенту було скорочене згідно з Актом про Шотландський Парламент 2004. Кожен «Член Парламенту» або "MP" (англ. Member of Parlament) вибирається одним виборчим округом згідно з виборчою системою First-past-the-post. Право голосувати мають всіх осіб, що досягли 18 років, громадяни Сполученого Королівства і громадяни Ірландії і країн британської співдружності, що постійно проживають в Сполученому Королівстві. Термін повноважень члена Палати общин залежить від терміну повноважень Парламенту; загальні вибори, на яких обирається новий склад парламенту, відбуваються після кожного розпуску Парламенту. Три частини Парламенту відокремлено один від одного; ніхто не може засідати одночасно в Палаті общин і Палаті лордів. Лорди Парламенту згідно із законом не можуть голосувати на виборах членів Палати общин, крім того Суверен по звичаю не голосує на виборах, хоча для цього і немає законодавчого обмеження.

  • 7764. Основи діяльності прокуратури України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 23.11.2010

     

    1. Конституція України.-К.,1996.
    2. Закон України “Про прокуратуру” від 5.11.1991 року. //ВВРУ.-1991.-№53. Голос України.-1993.-22 грудня. Урядовий курєр.-2001.-26 липня.-№132.
    3. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року// ВВРУ.-1992.-№22, 1999.-№4.
    4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В.С. Стефанюк. К.: Юрінком Інтер, 2001. 352 с.
    5. Кримінальний кодекс України.
    6. Кримінально-процесуальний кодекс України.
    7. Цивільно- процесуальний кодекс України.
    8. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. К.: Юрінком Інтер, 1999.
    9. Указ Президента України "Про День працівників прокуратури”від 2 листопада 2000 р. // Урядовий курєр. 2000. 7 листопада.
    10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Навч. Посіб. За ред. Я.Кондратьєва.-К.:Юрінком-Інтер.,2002.
    11. Молдован В.В. Правоохоронні органи:Опорні конспекти.-К.,1998.
    12. Мостова І.М.,Потеряхін О.А. Правоохоронні органи України.-К.,1998.
    13. Шумський П. В. Прокуратура України. К.: Вентурі. 1998. С. 179.
    14. Басков В. Й. Прокурорский надзор. М.: БЕК, 1996.
    15. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность й обеспечение прав граждан. К.: Юрінком Інтер. 1999
    16. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні.-К.:Юрінком Інтер.-1999.
    17. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури. -1999. - № 2. - С.27.
    18. Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього // Юридичний вісник України. 1999. 2228 липня. № 29.
    19. Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України.// Право України.-1998.- №4.-С.27-30.
    20. Главгородський В., Руденко М. Становлення і розвиток Української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми)// Право України.-1996.-№1.
    21. Руденко М. Прокуратура у світлі реалізації положень Конституції України.// Право України.-1996.-№11.
  • 7765. Основи земельного права
    Контрольная работа пополнение в коллекции 11.03.2011

    Тестові завдання

    1. землями сільськогосподарського призначення визнаються;
    2. землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності
    3. землі, надані для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності
    4. землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей
    5. Землі оборони можуть перебувати у :
    6. В державній власності
    7. В державній та комунальній власності
    8. В державній комунальній та приватній власності
    9. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до :
    10. Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою;
    11. Розпоряджень органів місцевого самоврядування.
    12. Містобудівної документації;
    13. Земельні відносини це:
    14. Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею;
    15. Відносини щодо володіння землею;
    16. Відносини пов'язані з придбанням земельної ділянки;
    17. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються:
    18. Обласними радами;
    19. Кабінетом Міністрів України;
    20. Міськими Радами;
    21. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб це:
    22. Суперфіцій;
    23. Сервітут;
    24. Емфітевзіс;
  • 7766. Основи муніципального права України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.11.2010

    Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Усі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті ради (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан і розвиток відповідних галузей господарського й соціально-культурного будівництва, інші питання, що вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради і готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями та співдоповідями. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. Постійні комісії за дорученням ради, голови, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філій і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб.

  • 7767. Основи патентознавства
    Информация пополнение в коллекции 18.12.2010

    Заяв. № 4866523/13, заявл.17.09.1990Способ производства крекера и галет, предусматривающий приготовление эмульсии из жира, меланжа, дрожжей и воды, замес теста, его брожение, формование и выпечку полученных тестовых заготовок, отличающийся тем, что с целью экономиии сырья и повышения качества и питательной ценности изделий, в эмульсию дополнительно вводят биологически активную добавку с рН5,8-6,2 полученную ферментативным гидролизом отрубей и молочной сыворотки с рН 5,0 - 5,8 ферментными препаратами мультиэнзимной композиции МЭК - ХП12 и лактоканесцигом Г20Х и белковоуглеводную добавку с рН5,0-5,4 в количестве 28-46% от массы эмульсии в тесте, полученную ферментативным гидролизом смеси отрубей, остаточных пивных дрожжей и молочной сыровотки. взятых с рН4,7-4,9, при соотношении их в смеси (1: 2) - 4: 4,4: 4,0 ферментным препаратом МЭК-ХП12 в количестве 0,10-0,15% к суммарной массе отрубей и остаточных пивных дрожжей. Дрожжи перед внесением в эмульсию смешивают с белково-углеводной добавкой в соотношении 1: 12-22, взбивают полученную смесь со скоростью, обеспечивающей постоянный приток воздуха в полученную смесь, в течении 25-35мин.Росія

  • 7768. Основи теорії права
    Курсовой проект пополнение в коллекции 30.11.2010

    Ñèñòåìàòèçîâàíå òëóìà÷åííÿ ÿâëÿº ñîáîþ âèùèé ñòóï³íü íàóêîâîãî ðîçðîáëåííÿ ïèòàíü ïðàâà. Íåñèñòåìàòèçîâàíå òëóìà÷åííÿ âèðàæàºòüñÿ â íàóêîâèõ ã³ïîòåçàõ, ³äåÿõ, ÿê³ ïîòðåáóþòü ïåðåâ³ðêè, äîïîâíÿëüíî¿ àðãóìåíòàö³¿, çâåäåííÿ äî ñèñòåìè, íàïðèêëàä ÷åðåç îðãàí³çàö³þ äèñêóñ³é, êîíôåðåíö³é òîùî. Êîìïåòåíòíå (ïðîôåñ³éíå) òëóìà÷åííÿ äàºòüñÿ þðèñòàìè (íàïðèêëàä àäâîêàòàìè). Ïðîôåñ³éíå òëóìà÷åííÿ çä³éñíþºòüñÿ òàêîæ ÷ëåíàìè ñàìîêåðîâàíèõ íåäåðæàâíèõ îðãàí³çàö³é, äëÿ ÿêèõ ðîç'ÿñíåííÿ çì³ñòó çàêîíó º ïðîôåñ³éíèì îáîâ'ÿçêîì. Áóäåííå òëóìà÷åííÿ äàºòüñÿ îñîáàìè, ÿê³ âèðàæàþòü öèì ïðàâîâ³ ïî÷óòòÿ, åìîö³¿, óÿâëåííÿ, õâèëþâàííÿ ³ äóìêè â ¿õ ïîâñÿêäåííîìó ñï³ëêóâàíí³ ï³ä 䳺þ ïðàâà. Òàêå òëóìà÷åííÿ ìຠâåëèêå çíà÷åííÿ â ïðàêòèö³ äîòðèìàííÿ ãðîìàäÿíñüêèõ ïðàâ, ï³ä ÷àñ øòîïàííÿ íèìè ãðîìàäÿíñüêèõ îáîâ'ÿçê³â, à òàêîæ ó çä³éñíåíí³ íèìè ¿õí³õ ñóá'ºêòèâíèõ ïðàâ. Çà îáñÿãîì ðîçð³çíÿþòü àäåêâàòíå (áóêâàëüíå), îáìåæóâàëüíå (çâóæåíå) òà ïîøèðåíå (ðîçøèðåíå) òëóìà÷åííÿ.

  • 7769. Основи цивільного права
    Контрольная работа пополнение в коллекции 26.01.2011

    Згідно п.1 ст. 26 Цивільно-процесуального Кодексу України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Усіх суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин (крім суду) необхідно розділяти на дві групи: осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які сприяють здійсненню правосуддя по цивільних справах. Як випливає зі змісту глави 4 Цивільно-процесуального Кодексу, критерієм такого поділу є наявність юридичної заінтересованості. Усі учасники цивільного процесу, яких ЦПК включає у цю главу, наділені юридичною заінтересованістю. Це і є головною ознакою осіб, які беруть участь у справі, і головною їх відмінністю від інших учасників процесуальної діяльності. Сторони є головними учасниками позовного провадження. Як і всі особи, що беруть участь у справі, вони мають юридичну заінтересованість. Однак, їх заінтересованість своєрідна: вона зачіпає їх особисту сферу, тому що саме сторони є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, що припускаються. Саме їх зв'язок із допроцесуальними правовідносинами і додає їхній заінтересованості особистого, суб'єктивного відтінку. Особиста юридична заінтересованість сторін має і матеріально-правову, і процесуальну спрямованість - це і заінтересованість в одержанні сприятливого матеріально-правового результату, і заінтересованість у можливості участі у процесі. Звідси і друга ознака сторін - процес у справі ведеться від імені та в інтересах сторін навіть тоді, коли позивач особисто не порушує справу або сторони особисто не беруть участі у процесі. На відміну від інших учасників процесу, як правило, тільки сторони наділені правами щодо зміни і припинення справи (зміна елементів позову, відмова від позову, мирова угода). Оскільки справа ведеться в інтересах сторін, саме вони несуть судові витрати у справі. І, нарешті, тільки на сторони поширюється матеріально-правова сила судового рішення, тобто залежно від характеру судового розгляду зазнає змін сфера їх суб'єктивних особистих і матеріальних прав.

  • 7770. Основи юридичної психології
    Контрольная работа пополнение в коллекции 20.02.2011

    Необхідність і обсяг правових знань особи обумовлені тим, наскільки особа залучена до системи правових відносин. Набуття і засвоєння правових знань здійснюються за допомогою соціального і правового досвіду особи. Пройшовши через свідомість особи, правові явища викликають ціннісне до себе ставлення: оцінюються як правові знання, так і правова дійсність з погляду цих знань. Відбувається процес не прямого відтворення в діях особи оодержаних знань, а виникає їх переосмислений варіант, співвіднесений з поглядами на правове, обов'язкове. Після цього виробляється правова настанова, яка відображає готовність до певної правової поведінки. Блок правових настанов містить також схильність до оцінки правових явищ, виходячи з напрямку правової поведінки. Він впливає як на регулюючу (настановну), так і на пізнавальну (когнітивну) і правостворюючу (ціннісну) функції правосвідомості.

  • 7771. Основная цель программы государственных гарантий оказания гражданам РФ бесплатной медицинской помощи
    Контрольная работа пополнение в коллекции 01.09.2011

    Программа состоит из 6 разделов и включает:

    • общие положения;
    • перечень видов медицинской помощи, предоставляемой населению бесплатно;
    • базовую программу обязательного медицинского страхования;
    • виды медицинской помощи, предоставляемые населению за счет бюджетов всех уровней;
    • объемы медицинской помощи;
    • подушевые нормативы финансирования здравоохранения, обеспечивающие предоставление гарантированных объемов медицинской помощи.
    • На основе Программы органы государственной власти субъектов Российской Федерации разрабатывают и утверждают территориальные программы государственных гарантий оказания гражданам Российской Федерации бесплатной медицинской помощи, которые могут предусматривать предоставление дополнительных объемов и видов бесплатной медицинской помощи за счет средств бюджетов субъектов Российской Федерации.
    • В рамках Программы гражданам РФ бесплатно предоставляются следующие виды медицинской помощи:
    • скорая медицинская помощь при состояниях, угрожающих жизни или здоровью граждан, вызванных внезапными заболеваниями, обострениями хронических заболеваний, несчастными случаями, травмами и отравлениями, осложнениями беременности и родах;
    • амбулаторно-поликлиническая помощь, включая мероприятия по профилактике, диагностике и лечению заболеваний в поликлинике, на дому и в дневных стационарах;
    • стационарная помощь:
    • экстренная, при острых заболеваниях и обострениях хронических болезней, отравлениях и травмах, требующих интенсивной терапии, круглосуточного медицинского наблюдения и изоляции по эпидемиологическим показаниям;
    • плановая с целью проведения диагностики, лечения и реабилитации больных, требующих круглосуточного медицинского наблюдения;
    • при патологии беременности, родах и абортах, в период новорожденности.
  • 7772. Основні засади використання техніко-криміналістичних засобів
    Информация пополнение в коллекции 16.03.2011

    Не раз науковці задумувалися про необхідність перерахування в законі всіх науково-технічних засобів, прийомів і методів, що можуть бути використані при розслідуванні та розкритті злочинів. Це стосується насамперед нових науково-технічних засобів роботи з доказами, технічних засобів та прийомів, що можуть бути використані під час проведення слідчих дій. Однак у законі неможливо передбачити всі прийоми і засоби роботи з доказами через їх постійне удосконалення і відновлення. Залежно від особливостей конкретної обстановки місця події або специфіки проведення інших слідчих дій та враховуючи раціональність використання, слідчий за своїм розсудом обирає відповідні технічні засоби і прийоми. Таким чином, мова може йти про ситуаційну обумовленість застосування науково-технічних засобів, технічних прийомів і методів.

  • 7773. Основні напрямки співробітництва НАТО із світовою спільнотою у невійськовій сфері
    Контрольная работа пополнение в коллекции 26.11.2010

    Наукове співробітництво було започатковане в рамках Альянсу з 1957 року на виконання відповідних рекомендацій Комітету НАТО з невійськового співробітництва Комітету «трьох мудреців» у складі міністрів закордонних справ Норвегії (Ланге), Італії (Мартіно) та Канади (Пірсона). У той час був заснований, а через рік, у 1958-му, розпочав свою роботу Науковий комітет НАТО, що опікується питаннями розвитку наукового співробітництва в Альянсі. Комітет збирається тричі на рік у форматі НАТО, і раз на рік за участю держав-членів РЄАП. Україна представлена у Науковому комітеті керівництвом Міністерства освіти і науки, а також на робочому рівні співробітниками Місії при НАТО. Для виконання поставлених завдань в Науковому комітеті створюються різні підкомітети та дорадчі групи. Так, Комітету у повсякденній роботі, зокрема, допомагає Дорадча колегія (з числа науковців держав-членів та партнерів Альянсу). Науковий комітет НАТО в основному відповідає за реалізацію Наукової програми Альянсу, яка має на меті сприяння розвитку наукового співробітництва між державами-членами та партнерами і складається з чотирьох підпрограм: наукові стипендії, співробітництво в галузі науки і технологій, підтримка дослідницької інфраструктури, «наука заради миру».

  • 7774. Основні положення комплексного статистичного аналізу даних у правовій статистиці
    Курсовой проект пополнение в коллекции 19.02.2011

    При кореляційному зв'язку між причиною і наслідком не має повної відповідності, а спостерігається лише певне співвідношення. Під впливом зміни багатьох факторних ознак (деякі з котрих можуть бути невідомі) змінюється середня величина результативної ознаки. Найбільше поширення кореляційні зв'язки мають серед суспільних явищ. Так, між рівнем продуктивності праці і енергоозброєнням праці на підприємствах однакової спеціалізації є певна відповідність, якщо мати на увазі значну кількість випадків. Але на рівень продуктивності праці впливають і такі фактори, як режим роботи на підприємстві, організація постачання, особисті якості виробничого персоналу та ін. Тому може бути так, що на підприємстві, де вище енергоозброєність, продуктивність праці може бути нижче, і навпаки. Це означає, що на рівень продуктивності праці істотно впливали інші фактори. Але якщо взяти достатньо велику кількість підприємств, то залежність між продуктивністю і енергоозброєністю праці стане чіткою. Кореляційна залежність існує між продуктивністю праці і собівартістю продукції із зростанням продуктивності праці знижується собівартість продукції.

  • 7775. Основні положення міжнародного торгового права
    Информация пополнение в коллекции 09.03.2010

    Однак, при визначенні суб'єктів слід врахувати, що міжнародне торговельне право належить до галузі міжнародного економічного права, яке в свою чергу є підгалуззю та має природу міжнародного публічного права. Враховуючи це, субєктами відповідно можуть виступати в основному держави (а також міжнародні організації та окремі митні території). Міжнародне торговельне право безпосередньо не стосується приватних чи юридичних осіб, хоча саме вони є чи не основними учасниками міжнародних торговельних операцій. Міжнародне торговельне право регулює лише поведінку держав щодо цих операторів. До інструментів, що можуть регулювати правовідносини, пов'язані з торгівлею між державами, належать, у першу чергу, багатосторонні та двосторонні міжнародні договори. На внутрішньому рівні до цих інструментів можна віднести і національне законодавство держав, що регулюють міжнародну торгівлю чи трактування іноземних товарів на внутрішньому ринку. У другій половині XX ст. відбувся важливий перехід для міжнародного торговельного права: перехід від регулювання торгівлі двосторонніми договорами до регулювання на багатосторонній договірній основі. Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) стала власне таким багатостороннім договором, що регулював світові торговельні потоки майже протягом останніх 60 років. Світова Організація Торгівлі, яка стала правонаступницею ГАТТ, на основі цього багатостороннього договору сьогодні регулює близько 97 % торгівлі. За таких умов право СОТ можна вважати центральною ланкою міжнародного торговельного права, на основі норм та принципів якого юридично забезпечується правопорядок у міжнародній торговельній системі. Таким чином, цей навчальний посібник концентрує увагу власне на праві СОТ як основного автора міжнародного торговельного права. При формуванні міжнародного торговельного права та права СОТ зокрема ставилось питання, чи належить воно до підгалузей міжнародного права чи є незалежною галуззю. Існували погляди, що міжнародне торговельне право це повністю суверенна від міжнародного публічного права, цілком самодостатня галузь. Однак такі погляди виявились помилковими. В одних з перших справ ГАТТ було встановлено, що міжнародне торговельне право походить від міжнародного публічного права. Також слід зауважити, що при інтерпретації текстів угод СОТ повинні застосовуватись правила інтерпретації міжнародних договорів згідно з Віденською конвенцією про міжнародні договори та відповідно до звичаєвого міжнародного права. Це положення Віденської конвенції чітко прив'язує право СОТ до міжнародного публічного права. Терміном "право СОТ" можна трактувати у широкому та вузькому значеннях: як цілий комплекс норм і рішень СОТ і його органів, прийнятих для забезпечення цілей Організації (зокрема, стосуються держав-членів), та юридичних норм, що складаються з норм внутрішніх інституційних регламентів (внутрішнє право СОТ). Одним з основних завдань і об'єктів права СОТ надалі залишається забезпечення уніфікації внутрішніх правових режимів держав-членів, що стосуються торгівлі. Таким чином частина внутрішньодержавної компетенції переходить через систему права СОТ до питань міжнародно-правового регулювання в рамках міжнародної торгової системи. З вищесказаного можна зробити висновок про міжнародно-договірну основу СОТ. Відповідно до джерел міжнародного торгового права і права СОТ слід віднести міжнародні торговельні договори. Багато принципів міжнародного торговельного права отримали своє першопочаткове застосування у двосторонніх договорах про торгівлю, співпрацю тощо. Часто власне ці двосторонні торговельні договори та звичаї регулювали різні питання здійснення торгівлі, саме вони створювали правову базу для переходу на багатостороннє комплексне регулювання торгово-економічних зв'язків. Зараз основним джерелом права СОТ є система багатосторонніх договорів ГАТТ та інші угоди, підписані в результаті Уругвайського раунду. До важливих джерел права СОТ можна віднести, інтерпретуючи ці угоди, звіти групи експертів та апеляційного органу квазісуду СОТ Органу Розв'язання Спорів. Хоча СОТ ніколи не визнала повної прецедентної сили цих звітів, однак існує сильна презумпція, що схожі спори будуть розв'язанні у подібний спосіб. До принципів міжнародного торговельного права і права СОТ можна віднести принципи, що виникають з цілей діяльності СОТ. Зокрема до них можуть належати:

  • 7776. Основні положення про приватизацію земель
    Информация пополнение в коллекции 25.12.2010

    До деградованих земель ЗК України відносить земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок екстремальних природних явищ: стихійних лих чи інших надзвичайних ситуацій природного характеру (ст. 171). Серед таких ситуацій Кодекс називає землетруси, зсуви, карстоутворення, повені, однак перелік відповідних ситуацій не є закритим, це означає, що деградація земель може виявитися результатом дії інших факторів, в тому числі надзвичайних ситуацій природного походження. Повний перелік таких ситуацій, їх класифікацію, критерії віднесення до них та заходи реагування містять закони та інші нормативно-правові акти з питань надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру: Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (2000), Постанова Верховної Ради України «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо виконання законодавства України про мінімізацію збитків від руйнівної дії паводків і повеней, захист населених пунктів, народногосподарських об'єктів і земель від шкідливої дії вод» (2003), Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» (від 15 липня 1998 р.), «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» (від 3 серпня 1998 р.), «Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки» (від 22 серпня 2000 р.), «Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (від 15 лютого 2002 р.), розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Комплексної програми протизсувних заходів» (від 16 травня 2002 р.) та інші.

  • 7777. Основні поняття авторського права
    Информация пополнение в коллекции 26.11.2010

     

    1. ??????? ?. ????? ???? ??????? ???? ?? ???????? ????? // ???????? ?????. -- 2004. ?3. - 670 ?.
    2. ???? ?., ??? ?.???? ???????? ?????: ?????? ????.-???????: ???, 2007. - 155 ?.
    3. %20-%20%ef%be%87%e7%8f%9e%e7%91%99%ee%88%97%e8%b6%ba%e6%bf%b5%2027.09.10.">????? ???. <http://uk.wikipedia.org/wiki> - ?????? 27.09.10.
    4. ??? ?.?. ??? ???????? ?????: ???.???. ??.2-?, ????. ? ???. ?., 2006. 278 ?.
    5. ?????? ?. ?. ???? ????????? ?????: ???. ???. 2005. 232 ?.
    6. %20-%20%ef%be%87%e7%8f%9e%e7%91%99%ee%88%97%e8%b6%ba%e6%bf%b5%2027.09.10.">????? ? ???? ?????? ???. <http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/chiv_pravo/101.php> - ?????? 27.09.10.
    7. ??????? ????. - ?.: ???? ???, 1998. - 72 ?.
    8. ??? ???? ?? ????? ??? ? ?????? ???? ?????? ???? ?? 4 ??? 1994 ?. // ??? ?????. 1994. - ?24. - ?.687.
    9. ???? ?.?. ????? ??? ???? ? ??? ???????? ??????? // ???? ?? ???????? ???????: ???? ? ?? ????. ??????, 2003. ?. 3-4.
    10. ??? ???? ?? ????? ??? ? ???? ??? ?? 23 ??? 1993 ?. // ??? ????. 1994. - ?13. - ??.8.
  • 7778. Основні правові системи сучасності
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Існує декілька критеріїв обєднання, класифікації правових систем різноманітних держав:

    1. Загальність історичної долі і історичних коренів. Інакше кажу-чи, системи повязані між собою історично, мають загальні державно-правові корені (походять з однієї древньої держави, засновані на одних і тих самих правових початках, принципах, нормах).
    2. Спільність джерел, форм закріплення і вираження норм права. Мається на увазі зовнішня форма права, те, де і як фіксуються його норми (в законах, договорах, судових рішеннях, звичаях), їх роль, значення, співвідношення.
    3. Структурна єдність, схожість. Правові системи країн, які вхо-дять в одну правову сімю, повинні мати схожість структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Як правило, це знаходить вираження на мікрорівні - на рівні побудови норми права, її елементів, а також на макрорівні - на рівні побудови великих блоків нормативного матеріалу (галузей, субгалузей, інститутів).
    4. Спільність принципів регулювання суспільних інтересів. В одних країнах - це ідеї свободи субєктів, їх формальної рівності, обєктивності правосуддя та ін., в інших - теологічні, релігійні початки (наприклад, мусульманські країни), в третіх - соціалістичні, націоналістичні ідеї і т.ін.
    5. Єдність термінолгії, юридичних категорій і понять, а також техніки викладення і систематизації норм права. Близькі у правовому відношенні країни загалом використовують рівнозначні або схожі за своїм значенням терміни, що пояснюється єдністю їх походження. По тій же причині законодавці країн, які входять в одну правову систему, при розробці правових текстів застосовують однакові юридичні конструкції, способи побудови нормативного матеріалу, його упорядкування, систематизації.
  • 7779. Основні теорії міжнародної торгівлі
    Информация пополнение в коллекции 17.06.2010

    Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт (1723-1790). Він проголосив, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги. Така політика отримала назву "лессе-фер", що означає політику державного невтручання в економіку та свободи конкуренції. Завдяки цій політиці ресурси кожної країни перетечуть у рентабельні галузі, тому що країна не зможе конкурувати на світовому ринку в нерентабельних галузях. Для визначення того, на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися країні, А. Сміт пропонував враховувати природні переваги та набуті переваги країни. Природні переваги країна може мати завдяки своїм кліматичним особливостям або володінню деякими природними ресурсами. Набуті переваги країна може мати внаслідок розвитку технології виробництва та високої кваліфікації робочої сили.

  • 7780. Основні теорії походження держави і права
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009