Основнi теорii мiжнародноi торгiвлi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Основнi теорii мiжнародноi торгiвлi
Меркантилiстська та неомеркантилiстська теорii
Зовнiшньоторговельна полiтика будь-якоi держави зосереджуiться на таких питаннях: якi товари необхiдно експортувати та якi iмпортувати, з якими краiнами торгувати та у якому обсязi, чи потрiбно державi втручатися у вiльний потiк товарiв, i якщо так, то в якому обсязi?
Сьогоднi розроблено два типи теорii торгiвлi, якi по-рiзному вiдповiдають на цi запитання. Згiдно з теорiями першого типу держава не повинна втручатись у структуру торгiвлi. Цi теорii вивчають та пояснюють, якою продукцiiю, в якому обсязi та з ким краiни будуть торгувати за вiдсутностi будь-яких державних обмежень. До таких теорiй належать: теорii "абсолютних переваг, вiдносних переваг, розмiру краiни, спiввiдношення факторiв виробництва, життiвого циклу продукту, подiбностi краiн, "мiжнародноi конкурентоспроможностi нацiй" тощо.
Другий тип теорiй передбачаi державне втручання у вiльний потiк товарiв мiж краiнами для змiни обсягу, складу та напрямкiв торгiвлi. До теорiй цього типу належать: теорii меркантилiзму, неомеркантилiзму, залежностi та iншi.
Метою теорiй мiжнародноi торгiвлi було i i допомогти фiрмам та урядам у виборi найдоцiльнiшого варiанта спецiалiзацii та стратегii задля обдуманого використання нацiональних ресурсiв.
Меркантилiзм
Перша теорiя мiжнародноi торгiвлi - теорiя меркантилiзму - була розроблена iвропейськими вченими Томасом Маном (1571-1641), Чарльзом Дейвiантом (1656-1714), Жаном Батiстом Колбертом (1619-1683), сером Вiльямом Петтi (1623 - 1687). Обгрунтувала роль товару та необхiднiсть економiчного виходу нацiональних держав на зовнiшнi ринки. Цi функцii чудово виконав меркантилiзм.
Меркантилiзм - це економiчне вчення та економiчна полiтика, яка представляi iнтереси торговоi буржуазii у перiоди феодалiзму та становлення капiталiзму.
Згiдно з теорiiю меркантилiзму багатство краiни вимiрюiться кiлькiстю золота та срiбла, якою вони володiють.
Меркантилiсти вважали, що економiчна система складаiться з трьох секторiв: виробничого, сiльськогосподарського та iноземних колонiй. Для ефективного функцiонування економiчноi системи найважливiшими, на iхню думку, були торговцi, iхня праця розглядалась як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багатства i iера обiгу, а не iера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капiталом. Грошовi кошти (у формi золота та срiбла) дають змогу утримувати армiю, змiцнювати становище правителя, сприяють проведенню колонiальних вiйн, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих мiiь.
Оскiльки у свiтi, на думку прихильникiв цiii теорii, iснуi обмежена кiлькiсть багатства (золота та срiбла), то краiни можуть збiльшувати своi багатство i за рахунок зубожiння iнших, тобто внаслiдок перерозподiлу.
Однiiю з головних передумов меркантилiстськоi теорii було те, що економiчна система функцiонувала в умовах неповноi зайнятостi, внаслiдок чого приплив додаткового золота з-за кордону мiг в поiднаннi з, надлишковою робочою силою збiльшити виробництво. Якщо б зайнятiсть населення була повною, приплив золота з-за кордону спричиняв би зростання iнфляцii i не знаходив ефективного використання.
Заслугою меркантилiстiв i те, що вони першими запропонували струнку теорiю мiжнародноi торгiвлi, показали ii значення для економiчного зростання краiн, розробили можливу модель ii розвитку, вперше описали те, що у сучаснiй економiцi зветься платiжним балансом.,
Обмеженiсть меркантилiстiв полягаi у тому, що вони вважали, що збагачення краiн можливе не тiльки внаслiдок перерозподiлу вже iснуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.
Модель "цiни - золото - потоки" Д. Хюма
Англiйський економiст Девiд Хюм (1711 - 1776) був одним з перших, хто кинув виклик меркантилiзму, розробивши механiзм взаiмодii "цiн - золота - потокiв".
Д. Хюм заперечував положення меркантилiстiв про те, що краiни можуть до нескiнченностi збiльшувати кiлькiсть наявного у них золота i що це не впливаi на iх мiжнародну конкурентоспроможнiсть. Вiн довiв, що приплив золота внаслiдок пiдтримки позитивного сальдо торгового балансу збiльшить пропозицiю грошей всерединi краiни та призведе до зростання зарплати та цiн, а це, своiю чергою, спричинить падiння конкурентоспроможностi краiни. РЖ навпаки, вiдплив золота з краiни призведе до падiння цiн та зарплати i пiдвищить конкурентоспроможнiсть краiни. Отже, краiна не зможе постiйно пiдтримувати позитивне сальдо торгового балансу - цьому будуть перешкоджати внутрiшньоекономiчнi чинники.
Рух золота мiж краiнами i механiзмом тонкого настроювання нацiональних економiк, внаслiдок чого розмiр експорту i розмiр iмпорту врiвноважуватимуться i торгове сальдо буде дорiвнювати нулю.
Ця концепцiя базувалась на таких припущеннях:
1) прямий звязок мiж кiлькiстю грошей в обiгу та рiвнем цiн (потiм це отримаi назву кiлькiсноi теорii грошей);
2) повна зайнятiсть у кожнiй з краiн;
3) попит на товари еластичний за цiною (зростання цiн приводить до скорочення витрат на товари та навпаки);
4) iснуi ситуацiя чистоi конкуренцii на ринку як товарiв, так i факторiв виробництва;
5) нацiональнi валюти вiльно конвертуються у золото i назад (пiзнiше це отримаi назву "золотий стандарт").
Якщо цих умов