Основнi теорii мiжнародноi торгiвлi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
продуктивностi; гомогеннi землi - це землi з однаковою родючiстю, станом ТСрунтiв тощо.
До переваг теорii рiзноi вiдносноi забезпеченостi факторами виробництва, що складаiться iз двох взаiмозвязаних теорем - теореми Хекшера - Олiна та теореми Хекшера - Олiна - Самуельсона, належить те, що вона i важливим iнструментом аналiзу мiжнародноi економiки, який iлюструi та доводить принцип загальноi рiвноваги, якому повинен пiдпорядковуватись економiчний розвиток.
Парадокс Леонтьiва та його пояснення
У 1953 р. американський вчений, майбутнiй лауреат Нобелiвськоi премii В. Леонтьiв опублiкував результати своiх дослiджень, присвячених практичнiй перевiрцi положень та концепцii Хекшера - Олiна.
В. Леонтьiв у своiй роботi проаналiзував висновок теорii Хекшера - Олiна про те, що краiни експортують товари, у виробництвi яких iнтенсивно використовуються надлишковi й тому дешевшi для них фактори виробництва, та iмпортують товари, у виробництвi яких цi фактори застосовуються менш iнтенсивно. Точнiше, вiн одночасно перевiряв два припущення:
1) теорiя Хекшера - Олiна справедлива;
2) в економiцi США, як вважалось, капiтал бiльшою мiрою надлишковий, нiж у iх торгових партнерiв. Тому, вiдповiдно до теорii, вони повиннi експортувати капiталомiсткi товари.
Парадокс Леонтьiва: теорiя спiввiдношення факторiв виробництва Хекшера - Олiна не пiдтверджуiться на практицi: праценасиченi краiни експортують капiталомiстку продукцiю, тодi як капiталонасиченi - працемiстку.
Сам Леонтьiв та iншi економiсти робили численнi спроби пояснити цей парадокс. Отже, незважаючи на вiдмiнностi у технiцi розрахункiв, усi дослiдження в основному пiдтвердили наявнiсть парадокса Леонтьiва, вченi почали вводити в модель Хекшера - Олiна й iншi, крiм капiталу та працi, фактори виробництва, такi як технологiя, квалiфiкацiя робочоi сили.
Той факт, що продукцiя може вироблятися рiзними методами, i одним iз пояснень парадокса Леонтьiва.
Той факт, що робоча сила не i однорiдним товаром, i ще одним поясненням парадокса Леонтьiва.
Наступним поясненням парадокса Леонтьiва i те, що США iмпортують значну кiлькiсть сировини, видобування якоi вимагаi значних затрат капiталу. Якщо американськi експортнi товари потребують значноi кiлькостi такоi сировини, це робить експорт США капiталомiстким.
Американець Джеймс Хартiген повторив розрахунки Леонтьiва на базi даних тих самих рокiв, але виключив галузi, якi значною мiрою залежать вiд капiталомiсткоi сировини. Результати показали, що парадокс зник, теорiя Хекшера - Олiна виявилася справедливою.
Ще одне пояснення парадокса Леонтьiва у 1971 р. дав американський економiст Роберт Белдвiн, який врахував iснування американського iмпортного тарифу. Цей тариф вводився для того, щоб захистити вiд iноземноi конкуренцii працемiсткi галузi американськоi промисловостi, перешкоджаючи тим самим iмпорту працемiстких товарiв. Перерахунки, зробленi Белдвiном, показали, що вiдмiна тарифiв зменшуi ефект парадокса Леонтьiва на 5%, але не скасовуi його зовсiм.
Теорiя життiвого циклу товару
У 1961 р. англiiць М. Позер запропонував теорiю технiчного розриву, яка i особливим частковим видом теорii Хекшера - Олiна з введеним у неi додатково технологiчним фактором. Центральний пункт теорii Познера: мiжнародна торгiвля викликаiться технiчними нововведеннями, якi виникають спочатку в якiй-небудь галузi в однiй з краiн, що торгують. Внаслiдок цього обмiн технiкою та технологiiю асиметричний. Краiна-iнноватор володii тимчасовою квазiмонополiiю на виробництво продукцii (новоi або з меншими витратами) та експортуi ii, iмпортуючи ненаукомiстку продукцiю. З часом технологiчний розрив зменшуiться внаслiдок передачi технологii, замiщення iмпорту, впровадження альтернативних технологiй у вiдсталих краiнах.
Спрощенням, а отже, i недолiком теорii технологiчного розриву i те, що вона не враховуi свiдомого обмеження доступу до нових технологiй з боку власника. Запропонована у 1966 р. Раймондом Верноном теорiя мiжнародного життiвого циклу продукту враховуi нереалiстичнiсть думки про унiверсальну доступнiсть будь-якоi (зокрема новоi) технологii для кожного виробника будь-якоi краiни. Ця теорiя вiдображала реальнiсть 60-х рр., коли розробленi для американського ринку товари почали поступово розповсюджуватися в iнших краiнах.
Теорiя мiжнародного життiвого циклу продукту стверджуi, що деякi види продукцii проходять цикл, що складаiться iз чотирьох етапiв - впровадження, зростання, зрiлiсть та занепад; виробництво цiii продукцii перемiщуiться з краiни в краiну залежно вiд етапу циклу.
На першому етапi (впровадження) розробляються нововведення у вiдповiдь на виявлену потребу. Як правило, головна роль тут належить промислово розвиненим краiнам (ПРК).
На другому етапi (зростання) краiна нововведення паралельно iз вiтчизняним виробництвом нового товару може розпочати його випуск за кордоном. Крiм того, випуск цього ж товару може почати й iноземний конкурент, причому вiн може зробити це за (допомогою незначних змiн у товарi, обминаючи патентний захист або придбавши якi-небудь експертнi документи. Але у будь-якому випадку виготовлена продукцiя майже повнiстю залишаiться у тiй (краiнi, де створено нове пiдприiмство.
На третьому етапi (зрiлiсть) свiтовий попит на новий продукт починаi вирiвнюватись. Задум та технологiя виробництва нового товару стають настiльки вiдп