Основнi теорii мiжнародноi торгiвлi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
дотримуються, автоматично врiвноважуiться торговий баланс.
Неомеркантилiзм
Останнiм часом застосовуiться термiн неомеркантилiзм. Його використовують стосовно тих краiн, якi намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якоi-небудь соцiальноi або полiтичноi мети. Краiна може, наприклад, намагатися добитися повноi зайнятостi, збiльшуючи масштаби виробництва понад те, що диктуi попит у краiнi, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, краiна прагне зберегти полiтичний вплив у якiй-небудь краiнi, експортуючи туди бiльше товарiв, нiж iмпортуючи звiдти.
Частина термiнологii меркантилiзму використовуiться у наш час: термiн "активний торговий баланс" означаi, що у краiнi експорт перебiльшуi iмпорт; термiн "пасивний торговий баланс" вказуi на дефiцит торгового балансу.
Теорiя абсолютних переваг
Засновником класичноi школи економiчноi думки був Адам Смiт (1723-1790). Вiн проголосив, що основою багатства нацiй та народiв i мiжнародний подiл працi та вiдповiдна йому спецiалiзацiя рiзних краiн на виробництвi тих товарiв, щодо яких вони мають абсолютнi переваги. Така полiтика отримала назву "лессе-фер", що означаi полiтику державного невтручання в економiку та свободи конкуренцii. Завдяки цiй полiтицi ресурси кожноi краiни перетечуть у рентабельнi галузi, тому що краiна не зможе конкурувати на свiтовому ринку в нерентабельних галузях. Для визначення того, на виробництвi якоi продукцii слiд спецiалiзуватися краiнi, А. Смiт пропонував враховувати природнi переваги та набутi переваги краiни. Природнi переваги краiна може мати завдяки своiм клiматичним особливостям або володiнню деякими природними ресурсами. Набутi переваги краiна може мати внаслiдок розвитку технологii виробництва та високоi квалiфiкацii робочоi сили.
Суть теорii зовнiшньоi торгiвлi А. Смiта, або теорii абсолютних переваг: краiни експортують тi товари, якi вони виробляють з меншими витратами (у виробництвi яких вони мають абсолютну перевагу), та iмпортують тi товари, що продукуються iншими краiнами з меншими витратами (у виробництвi яких абсолютна перевага належить iхнiм торговим партнерам).
Теорiя абсолютних переваг базуiться на таких припущеннях:
1) iдиним фактором виробництва i праця;
2) зайнятiсть повна, тобто усi наявнi трудовi ресурси використовуються у виробництвi товарiв;
3) всесвiтнi господарство складаiться iз двох краiн, тому в мiжнароднiй торгiвлi беруть участь тiльки двi краiни, якi продукують та торгують одна з одною тiльки двома товарами;
4) витрати виробництва - постiйнi, а iх зниження збiльшуi попит на товар;
5) цiна одного товару виражена у кiлькостi працi, затраченоi на виробництво iншого;
6) транспортнi витрати на перевезення товару з однiii краiни до iншоi дорiвнюють нулю;
7) зовнiшня торгiвля вiльна вiд обмежень та регламентацiй.
Вiдповiдно до поглядiв А. Смiта:
1) урядам не треба втручатись у зовнiшню торгiвлю: вони мають пiдтримувати режим вiдкритих ринкiв та свободи торгiвлi;
2) нацii, так само як i приватнi особи, повиннi спецiалiзуватися на виробництвi тих товарiв, у виробництвi яких у них i переваги, та торгувати ними в обмiн на товари, переваги у виробництвi яких мають iншi нацii;
3) зовнiшня торгiвля стимулюi розвиток продуктивностi працi розширенням ринку за межi нацiональних кордонiв;
4) експорт i позитивним чинником для економiки, тому що забезпечуi збут надлишку продуктiв, якi не можуть бути проданi на внутрiшньому ринку;
5) субсидii на експорт i податком на населення та призводять до пiдвищення внутрiшнiх цiн i тому мають бути скасованi.
Перевагою теорii абсолютних переваг i те, що вона базуiться на трудовiй теорii вартостi та пiдтверджуi переваги подiлу працi не тiльки на нацiональному, але й на мiжнародному рiвнi.
Недолiком цiii теорii для пояснення мiжнародноi торгiвлi i те, що вона не вiдповiдаi на запитання, чому краiни торгують мiж собою навiть за умови вiдсутностi абсолютноi переваги у виробництвi тих чи iнших товарiв, тобто коли одна з краiн маi абсолютнi переваги у виробництвi всiх товарiв.
Теорiя порiвняльних переваг
Теорiю абсолютних переваг А. Смiта розвинув Давид Рiкардо (1772-1823), довiвши, що абсолютнi переваги i лише частковим випадком загального правила. Вiн показав, що торгiвля вигiдна кожнiй з двох краiн, навiть якщо одна з них маi абсолютнi переваги у виробництвi обох товарiв.
Теорiя порiвняльних переваг базуiться на тих самих припущеннях, що i теорiя абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат.
Альтернативнi витрати - це просте порiвняння цiн одиниць двох товарiв на внутрiшньому ринку, виражених через кiлькiсть робочого часу, витраченого на iх виробництво.
Альтернативна цiна - це робочий час, потрiбний для виробництва одиницi одного товару, виражений через робочий час, необхiдний для виробництва одиницi iншого товару.
Суть теорii порiвняльних переваг: якщо краiни спецiалiзуються на виробництвi тих товарiв, якi вони можуть виробляти з вiдносно нижчими витратами порiвняно з iншими краiнами (або, iнакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгiвля буде взаiмовигiдною для обох краiн, незалежно вiд того, чи i виробництво в однiй з них абсолютно ефективнiшим, нiж в iншiй.
Альтернативнi витрати виробництва продукту - це кiлькiсть iнших продуктiв, вiд якоi необхiд