Основні напрямки співробітництва НАТО із світовою спільнотою у невійськовій сфері
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Індивідуальна робота
на тему:
Основні напрямки співробітництва НАТО із світовою спільнотою у невійськовій сфері
Виконав:
студент 41 групи
факультету міжнародних відносин
Гут А.В.
Луцьк 2010
Зміст
Вступ3
1. Довкілля та безпека4
1.1 На випадок надзвичайних ситуацій4
1.2 Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи5
1.3 Сприяння ефективній координації зусиль7
1.4 Допомога у ліквідації наслідків повені8
1.5 Допомога біженцям9
2. Наука і технології11
2.1 Науковий комітет НАТО11
2.2 Застосування досягнень науки для безпеки13
2.3 Співпраця у галузі науки та екології14
2.4 Розвязання проблем сучасного суспільства15
2.5 "Віртуальний шовковий шлях"16
2.6 Співпраця Україна-НАТО у невійськовій сфері17
Висновок20
Використані джерела22
Вступ
НАТО є міжурядовою, а не наддержавною організацією. Це союз незалежних, суверенних держав, що обєдналися в інтересах спільної безпеки та захисту спільних цінностей.
Зазвичай НАТО перш за все асоціюється із військово-політичною діяльністю. Це військово-політичний блок створений у 1949 році 12-ма країнами по обидва боки Атлантики з метою протистояння СРСР.
Свого часу це дійсно було так.
На початку 90-х років минулого століття, з розпуском Організації Варшавського договору і розпадом Радянського Союзу, традиційні противники НАТО зникли, що викликало дебати щодо доцільності існування самого Альянсу.
Невдовзі стало очевидним, що із завершенням холодної війни, хоча й була усунута безпосередня військова загроза конфлікту ворогуючих блоків, загальносвітова безпека, на жаль, не зміцніла. Регіональні та міжетнічні конфлікти, міжнародний тероризм, техногенні катастрофи все це створило нові виклики безпеці як Альянсу, так і всього світового співтовариства.
У нових умовах стало очевидним, що роль НАТО, як організації безпекового спрямування, жодним чином не зменшується.
Альянс почав еволюціонувати від союзу з чітко визначеною відповідальністю за колективну оборону до організації, яка стала центром розвитку партнерських відносин між державами, що співпрацюють у набагато ширшому контексті окрім військового [2].
1. Довкілля та безпека
1.1 На випадок надзвичайних ситуацій
Міжнародний характер проблем навколишнього середовища призвів до того, що світова спільнота почала більш активно здійснювати проекти, спрямовані не лише на подальший розвиток соціальної та економічної сфери, а також на сприяння безпеці та стабільності у природо небезпечних районах [1].
З урахуванням обсягів соціальної та фінансово-економічної шкоди, що завдається цивільному населенню держав світу внаслідок техногенних катастроф, стихійних лих та терористичних актів, у НАТО приділяється велика увага вдосконаленню системи спільного реагування на надзвичайні ситуації [2].
Природні або техногенні катастрофи можуть статися будь-де та будь-коли і тому необхідно бути завжди готовими до них та їх наслідків. Великомасштабні надзвичайні стани цивільного характеру також можуть стати потенційними джерелами загрози безпеці та стабільності. Хоча кожна країна сама несе відповідальність за подолання наслідків надзвичайних ситуацій, що сталися на її території, а також за надання допомоги жертвам таких катастроф, масштаби та тривалість надзвичайних ситуацій можуть виходити за рамки можливостей однієї країни, що постраждала, а наслідки цих катастроф можуть виходити далеко за межі національних кордонів окремих країн. Тому міжнародна співпраця у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій та підвищення рівня готовності до них мають величезне значення.
Країни НАТО роками співпрацювали в галузі підготовки до будь-яких надзвичайних обставин та належного реагування на них, що визначається в НАТО як "планування на випадок надзвичайних ситуацій". У 1990-х роках цю практику було також поширено на країни-партнери, і зараз це найбільший невійськовий компонент програми ПЗМ [1].
Основна роль у цій діяльності належить Головному комітету НАТО з планування на випадок надзвичайних ситуацій (ГК ПНС) вищий дорадчий орган з відповідних питань при Північноатлантичній Раді, який функціонує, переважно, в форматі РЄАП. До його повноважень входить проведення заходів, спрямованих на підвищення рівня готовності держав-членів РЄАП до ліквідації наслідків техногенних катастроф, стихійних лих, терористичних актів. До цієї роботи активно залучені представники національних органів у сфері ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, оборони, транспорту, звязку, охорони здоровя тощо.
У підпорядкуванні ГК ПНС перебувають вісім робочих органів так званих планувальних комітетів та комісій: Комітет з планування цивільної авіації, Комітет із захисту цивільного населення, Обєднаний медичний комітет, Комітет з планування промисловості, Комітет з планування продовольства та сільського господарства, Комітет з планування цивільного звязку, Комісія з планування океанських перевезень та Комісія з планування внутрішнього континентального транспорту. Працюючи на рівні представників національних міністерств і від