Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 3661. Злочини та покарання за Законами Хаммурапі
    Информация пополнение в коллекции 25.02.2011

    Якщо зробити спробу якось систематизувати усі склади злочинів, що закріплені у законах Хаммурапі, то слід виділити насамперед так звані злочини проти особи. Це - умисне чи не умисне вбивство (вбивство дружиною чоловіка) (§ 153: "Якщо дружина дозволить умертвити свого чоловіка через іншого чоловіка, то цю жінку належить посадити на кіл"); невдала операція лікаря, що спричинила смерть хворого (218: "Якщо лікар зробить людині тяжкий надріз бронзовим ножем і спричинить смерть цієї людини чи зніме більмо людині бронзовим ножем і ушкодить око людини, то йому належить відрізати пальці"); доведення до смерті голодом боржника в будинку кредитора (§ 116: "Якщо заставник помре в будинку того, хто взяв у заставу, від побоїв чи поганого поводження, то господар заставника повинен викрити свого тамкара; якщо особою, взятою в заставу, є син людини, то належить вбити його сина, а якщо - раб людини, то він має відважити 1/3 міни срібла. Мри цьому він втрачає усе, що дав у борг"); тілесні ушкодження (§ 196: "Якщо людина ушкодить око будь-кого з людей, то належить ушкодити її око"; § 197: "Якщо вона зламає кістку людини, то належить зламати її кістку"; § 198: "Якщо вона ушкодить око мушкенума чи зламає кістку мушкенума, то вона має відважити одну міну срібла"); образа словом (§ 127: "Якщо людина простягне палець проти ентума чи дружини людини і не доведе звинувачення, то цю людину належить повергнути перед суддями, а також поголити їй скроні"); дією (§ 130: "Якщо чоловік зґвалтує дружину людини, яка ще не займана і живе у будинку свого батька, і ляже на її ложе, а його схоплять, то цього чоловіка належить вбити: ця жінка звільняється від відповідальності"); лжесвідчення (§ 1: "Якщо людина почне викривати під клятвою людину, звинувачуючи її у вбивстві, і не доведе цього, то того, хто викриває, належить вбити"; § 2: "Якщо людина звинуватить людину в чаклунстві і не доведе цього, то звинувачений у чаклунстві має піти до Ріки і кинутися в неї. Якщо Ріка оволодіє ним, то той, хто викривав його, може забрати його будинок; а якщо Ріка цю людину очистить і вона залишиться неушкодженою, то того, хто звинувачував її у чаклунстві, належить убити; людина, яка кинулася у Ріку, отримує будинок того, хто звинувачував її"; § 3: "Якщо людина виступить у судовій справі для свідчення про злочин і не доведе сказаних нею слів, то, якщо ця судова справа стосується життя, цю людину належить вбити"; § 4: "Якщо ж вона виступила для свідчення у судовій справі про хліб чи срібло, то вона має нести покарання, що передбачене у такій судовій справі"); наклеп (§ 131: "Якщо дружину опорочить під клятвою її чоловік, а лежачою з іншим чоловіком її не застали, то вона має поклястися перед богом і може повернутися у свій дім")

  • 3662. Злочинна жорстокість
    Контрольная работа пополнение в коллекции 17.03.2010

     

    1. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Изучение правонарушителей с психическими аномалиями // Соц. законность. 1985. № 2. С. 50-52.
    2. Антонян Ю.М. Насильственная преступность в России. М., 2001; Актуальные вопросы борьбы с преступностью в России и за рубежом. М., 2001. 104 с.
    3. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М., 1987. 207 с.
    4. Антонян Ю.М., Голумб Ц.А. Предупреждение преступного поведения лиц с психическими аномалиями: Учеб. пособ. М., 1984. 80 с.
    5. Вісник Верховного Суду України. 2002. № 3. С. 43.
    6. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР. Саратов, 1981. С. 11, 29;
    7. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. М., 1981. Т. 2. С. 481.
    8. Джужа О.М., Моісесв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи К.: Атіка, 2003. 400 с.
    9. Жалинский А.Э. Насильственная преступность и уголовная политика // Сов. гос-во и право. 1991. №4.
    10. Злочинність в Україні: Стат. зб. / Державний комітет статистики України. К., 2001. 100 с.
    11. Кривощекова Н.В. О криминологическом понятии "насильственная преступность" // Методологические вопросы криминологических исследований. М., 1983. С. 90-91.
    12. Криміногенна ситуація в Україні. Оцінка, тенденції, прогноз. 2001 / Головний штаб МВС України. К., 2002. 38 с.
    13. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Ю.В.Александров, А.П.Гаврилишин, О.М.Джужа та ін. К., 2000. 201 с.
    14. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини); Навчальний посібник. / За заг. ред. Джужи О.М К.: Атіка, 2001. 368 с.
    15. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. Харків: Право, 2003. 352 с.
    16. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М.Джужи. К.: Юрінком Інтер, 2002. 416 с.
    17. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М., 1982. С. 202.
    18. Курс кримінології: Особлива частина: Підруч.: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В.Романюк, І.М.Мельник та ін.; За заг. ред О.М. Джужи. К., 2001. 480 с.
    19. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности. М., 1986. С. 174.
    20. Огляд стану по боротьбі зі злочинністю на території України за 2001 рік. К., 2002. 109 с.
    21. Побегайло Э.Ф. Насильственная преступность: современные тенденции, перспективы борьбы // Сов. гос-во и право. 1988. №9. С. 73.
    22. Состояние преступности в Украине и результаты борьбы с ней. (Оценка объективной обстановки). К., 1992. 40 с.
    23. Ходимчук О. Наявність психічних аномалій у осіб та їх вплив на вчинення насильницьких злочинів // Право України. 2003. № 7. С. 60-65.
    24. Юр'єва Л.М. Історія. Культура. Психічні розлади та розлади поведінки. К., 2002. 314 с.
  • 3663. Злочинна недбалість, як вид необережності
    Курсовой проект пополнение в коллекции 19.09.2010

    Об'єктивний критерій злочинної недбалості базується на вимогах персональної відповідальності суб'єкта. Цей критерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості) заходи, які застосовуються у процесі безпосереднього спілкування людей один з одним, так і складні, наприклад вимоги безпеки при здійсненні виробничої діяльності. Обов'язок бути уважним і обачливим при здійсненні відповідних дій, передбачити можливість настання їх небезпечних наслідків може випливати із законів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регламентують ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновизнаних (доступних для розуміння всіма) норм людського спілкування. Відсутність обов'язку для особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків (об'єктивного критерію) означає відсутність в її діяльності злочинної недбалості. Наприклад, Н. було притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що, працюючи завідувачкою магазином, не перевірила якості ремонту печі. При користуванні піччю в магазині виникла пожежа, через те що піч було відремонтовано неякісно. Суд, аналізуючи суб'єктивну сторону діяння, допущеного Н., встановив, що вона не зобов'язана була передбачити можливість виникнення пожежі внаслідок неякісного ремонту, оскільки контроль за такими роботами не входив до кола її службових обов'язків. Справа щодо Н. була припинена через відсутність вини. [ 7; 5 ]

  • 3664. Злочинність неповнолітніх та її особливості
    Курсовой проект пополнение в коллекции 21.11.2010

    Ці заняття для суддів з регіонів проводили: заступник Голови Верховного Суду П.П. Пилипчук, судді цього суду В.І. Жук, Я.В. Мачужак, С.М. Міщенко, заступник Міністра юстиції України В.В. Лутковська й виконавчий директор Всеукраїнського комітету захисту дітей А.П. Коваленко. Організаційно-методичну роботу здійснила головний консультант Верховного Суду В.І. Мировська. В українському суспільстві, як підкреслювалося на семінарі, все гостріше постає проблема соціального захисту неповнолітніх. Наслідком такої незахищеності є те, що останнім часом злочинність цієї вікової категорії зростає як за кількісними, так і за якісними показниками. Щороку до кримінальної відповідальності притягується більше 20 тисяч неповнолітніх. Питома вага злочинності осіб віком від 14 до 18 років в Україні невпинно збільшується. Торік порівняно з 1993 роком кількість засуджених неповнолітніх зросла більш як на третину. Причому злочинність в нашій країні “помолодшала”. Значно зросла кількість злочинів, вчинених особами, які не досягли шістнадцятирічного віку. Все частіше субєктами злочинності стають діти до 14 років. Неповнолітніх втягують у торгівлю зброєю, незаконний обіг наркотиків тощо. Для їхньої протиправної діяльності характерні агресивність, корисливість, насильство. Злочини неповнолітніх часто відбуваються на ґрунті пияцтва та наркоманії. Все це свідчить про неналежну організацію профілактичної роботи серед цієї категорії осіб та інші несприятливі суспільні чинники. Тому боротьба із злочинністю неповнолітніх, як вважає П.П. Пилипчук, є проблемою комплексною, що торкається багатьох сфер суспільства. Отже, й до вирішення її мають бути залучені фахівці та практики різних галузей: права, психології, педагогіки, соціології та інших. У судочинстві нагальною проблемою є правильне застосування законодавства щодо неповнолітніх. Розвязання її з огляду на соціальні та інші чинники зводиться, звичайно, не лише до проведення семінарів для суддів та прийняття відповідних постанов Пленумом Верховного Суду України. Проте завдяки саме цим заходам проблема останнім часом зрушується з місця. У місцевих судах запроваджено спеціалізацію щодо справ неповнолітніх, їх розглядають найбільш відповідальні судді на високому фаховому рівні. Зростання злочинності неповнолітніх відбувається на фоні загальної злочинності в Україні. Ці два фактори тісно повязані між собою, адже особи зазначеної вікової категорії стають субєктами злочинності під впливом старших. З метою запобігання цьому явищу Пленумом Верховного Суду України 27 лютого 2004 р. прийнято постанову “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність”. Я.В. Мачужак констатувала, що при розробленні цієї постанови ставилося за мету обєктивно розкрити причини втягнення неповнолітніх у злочинність. Суддя Верховного Суду зробила огляд статей Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за окремі види такого втягнення. У зазначеній постанові розглянуто способи втягнення неповнолітніх у злочинність. Вони поділяються на 2 види: фізичний примус (мордування, катування, побиття тощо) та психологічний вплив (переконання, залякування, погрози, шантаж, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти тощо). Приділяється також увага терміну “втягнення в антигромадську діяльність”. Це залучення неповнолітніх до пияцтва, наркоманії, жебрацтва, розпусти та азартних ігор. При цьому, як пояснила суддям із регіонів Я.В. Мачужак, в постанові йдеться: незалежно від того, чи вчинила старша особа щодо неповнолітнього зазначені дії, чи робила спроби, вона має нести відповідальність за це відповідно до чинного законодавства. На семінарі-тренінгу також зазначалося, що у Верховному Суді розробляється ще кілька постанов, які безпосередньо стосуються ювенальної юстиції. Зокрема, на Пленумі розглянуто постанову “Про практику застосування законодавства про злочини неповнолітніх”. В.І Жук та С.М. Міщенко ознайомили колег із розглядом у Верховному Суді конкретних справ щодо неповнолітніх. Семінар-тренінг, на думку його учасників, сприятиме тому, щоб суди в регіонах “не перебували на периферії цієї болючої для України проблеми”.

  • 3665. Зміна трудового договору за КЗПП України, Проектом Трудового кодексу України та Трудового кодексу РФ
    Информация пополнение в коллекции 10.01.2011

    Ó íàö³îíàëüíîìó òðóäîâîìó çàêîíîäàâñòâ³ ÿê ³ â çàêîíîäàâñòâ³ ÐÔ ïåðåäáà÷àºòüñÿ ùå îäíà çì³íà óìîâ òðóäîâîãî äîãîâîðó, ÿêà â³äáóâàºòüñÿ ó çâ'ÿçêó ³ç çì³íàìè â îðãàí³çàö³¿ âèðîáíèöòâà ³ ïðàö³. Àíàë³ç öüîãî ïîëîæåííÿ ïðèâîäèòü äî âèñíîâêó, ùî òóò éäåòüñÿ ïðî òàê³ çì³íè, ÿê³ âèêëèêàí³ îá'ºêòèâíèìè ïðè÷èíàìè íà âèðîáíèöòâ³ ³ ñòîñóþòüñÿ íå îäíîãî ïðàö³âíèêà, à ö³ëîãî ï³äïðèºìñòâà àáî ïðèíàéìí³ ñòðóêòóðíîãî ï³äðîçä³ëó. Òàê³ çì³íè çàêîíîäàâåöü ðîçãëÿäຠÿê ñàìîñò³éíå ïðàâîâå ÿâèùå, ùî ìຠîñîáëèâèé ïðàâîâèé ñòàòóñ, ñïåö³àëüíèé ïîðÿäîê ¿õ ïðîâåäåííÿ ³, ÿê ñâ³ä÷èòü çàêîí, ïåðåâåäåííÿì íå ÿâëÿþòüñÿ. Òàê, çã³äíî ç ÷. 3 ñò. 32 ÊÇïÏ Óêðà¿íè ó çâ'ÿçêó ç³ çì³íàìè â îðãàí³çàö³¿ âèðîáíèöòâà ³ ïðàö³ äîïóñêàºòüñÿ çì³íà ³ñòîòíèõ óìîâ ïðàö³, ñèñòåì ³ ðîçì³ð³â îïëàòè ïðàö³, ï³ëüã, ðåæèìó ðîáîòè, âñòàíîâëåííÿ àáî ñêàñóâàííÿ íåïîâíîãî ðîáî÷îãî ÷àñó, ñóì³ùåííÿ ïðîôåñ³é, çì³íà ðîçðÿä³â ³ íàéìåíóâàííÿ ïîñàä òîùî. Ïðèêëàäîì çì³í â îðãàí³çàö³¿ âèðîáíèöòâà ³ ïðàö³ ìîæóòü áóòè: ðàö³îíàë³çàö³ÿ ðîáî÷èõ ì³ñöü, ââåäåííÿ íîâèõ ôîðì îðãàí³çàö³¿ ïðàö³, â òîìó ÷èñë³ ïåðåõ³ä íà áðèãàäíó ôîðìó ³, íàâïàêè, âïðîâàäæåííÿ ïåðåäîâèõ ìåòîä³â, òåõíîëîã³é, ïåðåâåäåííÿ ïðàö³âíèêà íà êîíòðàêòíó ôîðìó òðóäîâîãî äîãîâîðó çã³äíî ³ç çàêîíîäàâñòâîì ³ ò. ³í. Ó âèïàäêó, êîëè òàê³ çì³íè â îðãàí³çàö³¿ âèðîáíèöòâà ³ ïðàö³ ìàþòü ì³ñöå, ïðè ïåâíèõ óìîâàõ äîçâîëÿºòüñÿ çì³íþâàòè ³ñòîòí³ óìîâè ïðàö³ áåç çãîäè ïðàö³âíèêà. Òàêèìè óìîâàìè º:

  • 3666. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
    Курсовой проект пополнение в коллекции 11.12.2010

     

    1. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права / Г.Ф. Шершеневич. - [7-е изд.]. - М.: Издание Бр. Башмаковых, 1914. - 335 с.
    2. Голофаев В.В. Фирменное наименование коммерческих организаций: дисс. канд. юрид. наук. - Екатеринбург, 1999. - 192 с.
    3. Іщук С. Визначення сутності комерційного (фірмового) найменування: термінологічний аспект // вісник Львівського університету. - 2008. - 112-120
    4. Тверезенко О. Проблемні аспекти використання комерційних найменувань // Правовий тиждень. - № 20. - 2008. - с.13-19
    5. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України // За ред.В.М. Коссака. - К.: Істина, 2004. - 976 с.
    6. Кривошеїна Інга Валеріївна. Фірмове найменування: регулювання та правова охорона за законодавством України: автореферат дис. канд. юрид. наук: 12.00.03/Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2007.
    7. Кравець Наталія Право власності на комерційне найменування та знаки для товарів і послуг // http://abc-law.com.ua. - 05.03.09
    8. Паладій М.В. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування М.В. Паладій / Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: збірн. / Ю.С. Шемшученко, - К.: Юрид. думка, 2006.
    9. Шевелева Т. Комерційне найменування - проблеми правової охорони в Україні / Т. Шевелева // Інтелектуальна власність. - № 7. - 2005. - С.11-16.
    10. Брагинский М.И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. - М.: Статут, 2002. - 1038 с.
    11. Кривошеїна І.В. Порівняння комерційного найменування і торговельної марки. // Інтелектуальна власність. - 2004. - №9. - с. 19-22.
    12. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. - X.: Фірма <Консум>, 1997. - 192 с.
    13. Селіванов Анатолій Олександрович Кому належить право на фірмове найменування (фірму) // Право України. - 2002. - № 11. - С.71-75.
  • 3667. Змішана кримінальна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне
    Информация пополнение в коллекции 17.05.2011

    Предметна юрисдикція Спеціального суду включає злочини на підставі міжнародного гуманітарного права і злочини відповідно до законодавства Сьєрра-Леоне. Вона охоплює найсерйозніші діяння, такі, як масові вбивства, страти без суду і слідства, широко поширену практику заподіяння каліцтв, сексуальне насильство проти дівчинок і жінок, навернення в сексуальне рабство, викрадення тисяч дітей і дорослих, каторжні роботи і насильницьке вербування до складу збройних груп, грабежі й підпали великих міських селищ і сіл. З урахуванням визнання принципу законності, зокрема nullum crimen sine lege, відсутності зворотної сили кримінального законодавства, перераховані міжнародні злочини є злочинами, розглянутими як належні до сфери міжнародного звичаєвого права в момент передбачуваного вчинення злочину.Через відсутність будь-яких доказів того, що масові й широкомасштабні вбивства в Сьєрра-Леоне були в будь-який конкретний момент часу націлені проти якоїсь національної, етнічної, расової чи релігійної групи, що ідентифікується, з наміром знищити таку групу, Рада Безпеки не включила у свою рекомендацію злочин геноциду і Генеральний секретар не вважав доцільним уключити його в список міжнародних злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду. У цілому, предметна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне з міжнародного гуманітарного права поширюється на такі діяння: злочини проти людяності, порушення статті 3, загальної для Женевських конвенцій, і Додаткового протоколу II та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Список злочинів проти людяності нагадує перелік, включений у статути міжнародних трибуналів по колишній Югославії та Руанді, що був складений за зразком статті 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу. Порушення статті 3, загальної для Женевських конвенцій, і статті 4 Додаткового протоколу II до них, чинені під час збройного конфлікту неміжнародного характеру, уже давно розглядаються як належні до сфери міжнародного звичаєвого права і, зокрема, з часу утворення двох міжнародних трибуналів визнаються як такі, що звичайно тягнуть за собою індивідуальну кримінальну відповідальність обвинувачуваного .

  • 3668. Значение вещных прав в осуществлении предпринимательской деятельности
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

    Учет и отчетность субъектов предпринимательской деятельности представляют собой упорядоченную систему сбора, регистрации и обобщения информации об имуществе, обязательствах предприятий и организаций, их движении. В экономике рыночного типа экономические субъекты самостоятельно определяют свою учетную политику; вместе с тем публичные интересы государства и общества требуют соблюдения и некоторых общих правил в организации учета и отчетности. Это необходимо, в частности, для установления обоснованных налоговых отношений между государством и субъектами, ведущими предпринимательскую деятельность. Для обеспечения интересов государства и общества необходимо, чтобы деятельность предприятий и организаций по формированию себестоимости продукции (работ, услуг), подведению финансовых результатов, определению налогооблогаемой базы строилась по единым правилам, обеспечивающим сбалансированные финансовые отношения экономических субъектов с государством и муниципальными образованиями. Учет и оценка результатов коммерческой деятельности являются необходимым условием эффективного функционирования экономических субъектов. Только основываясь на достоверных, постоянно учитываемых сведениях о материальных ресурсах, их производственном использовании можно принимать экономически обоснованные решения. В системе учета отчетности предприятий и организаций важнейшее место занимает бухгалтерский учет, основными задачами которого являются формировании полной и достоверной информации о деятельности организации, ее имущественном положении, необходимой как самой организации, так и внешним пользователям. Правовые и методологические основы организации и ведения бухгалтерского учета установлены Федеральным законом РФ "О бухгалтерском учете" (принят Государственной Думой 23 февраля 1996 г.), а также другими федеральными законами, указами Президента Российской Федерации и постановлениями Правительства Российской Федерации.

  • 3669. Значение и место судебного решения в гражданском судопроизводстве
    Курсовой проект пополнение в коллекции 22.01.2011

    Так, например, по ходатайству представителя заявителя по гражданскому делу Ю. (определение N 6н-140/01 от 10.05.2001) военная коллегия вынесла дополнительное решение: взыскать с войсковой части в пользу Ю. суточные за период его фактического нахождения в командировке в Республике Грузия в соответствии с постановлением Правительства РФ "О размере и порядке выплаты суточных при краткосрочных командировках на территории иностранных государств" и письмом Минфина России "О размерах выплаты суточных при краткосрочных командировках на территории ряда зарубежных стран" в рублевом эквиваленте в размере 2936 дол. США по курсу ЦБ России на день фактической выплаты, за вычетом уже произведенных выплат на командировочные расходы в размере 4048 руб. Вынесение дополнительного решения было вызвано тем, что в определении военной коллегии конкретно не указан размер суммы, которую обязан выплатить ответчик. В соответствии же с ч. 5 ст. 197, ст. 198-202 ГПК в резолютивной части решения должно быть четко сформулировано, что именно постановил суд, кто, какие конкретно действия и в чью пользу должен произвести; должны быть разрешены судом и остальные вопросы, указанные в законе, с тем чтобы решение не вызывало споров при исполнении [3.11.].

  • 3670. Значение и особенности функционирования таможенных зон Российской Федерации
    Дипломная работа пополнение в коллекции 18.02.2011

    Теоретическую и методологическую основу данной работы составляют нормативно правовые акты: Конвенция Киото 1973 года, Конституция Российской Федерации, Таможенный кодекс Таможенного Союза (с дополнением) Приложение к Договору о Таможенном кодексе таможенного союза от 27 ноября 2009 года(в ред.Протокола от 16 апреля 2010 года), Таможенный кодекс Российской Федерации N 61-ФЗ от 28 мая 2003 года, Федеральный закон № 311-ФЗ от 27 ноября 2010 года «О таможенном регулировании в Российской Федерации», Постановление Правительства РФ от 14.10.2003 № 624 «О порядке создания зон таможенного контроля вдоль таможенной границы», приказ ГТК России от 23.12.2003 № 1520 (ред. от 09.03.2010) «Об утверждении Положения о порядке создания и обозначения зон таможенного контроля», труды отечественных ученых, исследования, проводимые в области таможенного контроля, материалы периодической печати.

  • 3671. Значение и природа концессионных договоров в праве России
    Курсовой проект пополнение в коллекции 06.06.2010

    В современном понимании хозяйственное партнерство государства и частного сектора (ПГЧС) (Public-Private Partnership, РРР) представляет собой институциональный и организационный альянс между общественной властью и частным бизнесом в целях реализации национальных и международных, масштабных, общественно-значимых проектов в широком спектре сфер деятельности: от развития стратегически важных отраслей промышленности и НИОКР до обеспечения общественных услуг. Кроме того, партнерства также широко используются в качестве инструмента городского и регионального экономического и социального развития и планирования на уровне муниципальных образований. Каждый такой альянс является временным, поскольку создается, как правило, на определенный срок в целях осуществления конкретного проекта и прекращает свое существование после его реализации.

  • 3672. Значение и условия возникновения обязательств вследствии причинения вреда
    Курсовой проект пополнение в коллекции 13.01.2011

    Äàííîå èñêëþ÷åíèå èç îáùåãî ïðàâèëà î ïðîòèâîïðàâíîñòè ïîâåäåíèÿ ïðè÷èíèòåëÿ âðåäà êàê íåîáõîäèìîì óñëîâèè åãî îòâåòñòâåííîñòè íà ïåðâûé âçãëÿä ìîæåò ïîêàçàòüñÿ íåêîððåêòíûì, ïîñêîëüêó òðóäíî îïðàâäàòü âîçëîæåíèå îòâåòñòâåííîñòè çà âðåä íà òîãî, ÷üå ïîâåäåíèå áûëî áåçóïðå÷íûì, íå íàðóøàþùèì çàêîí. Îäíàêî íåîáõîäèìî ó÷èòûâàòü, ÷òî â ðàññìàòðèâàåìûõ îòíîøåíèÿõ ó÷àñòâóþò òðè ëèöà: ïðè÷èíèòåëü âðåäà, ïîòåðïåâøèé è òðåòüå ëèöî, â èíòåðåñàõ êîòîðîãî äåéñòâîâàë ïðè÷èíèâøèé âðåä. Àíàëèç âîçíèêøèõ ìåæäó íèìè îòíîøåíèé ïîçâîëÿåò ïðèéòè ê âûâîäó, ÷òî âåñüìà íåòî÷íî ðàññìàòðèâàòü äàííóþ ñèòóàöèþ êàê âîçìåùåíèå âðåäà ïðè îòñóòñòâèè ïðîòèâîïðàâíîñòè ïîâåäåíèÿ ïðè÷èíèòåëÿ âðåäà. Åñëè ïîíèìàòü ïðîòèâîïðàâíîñòü òîëüêî êàê íàðóøåíèå ïðàâîâûõ íîðì, òî ïîâåäåíèå ïðè÷èíèòåëÿ âðåäà â äàííîì ñëó÷àå äåéñòâèòåëüíî ìîæíî ðàññìàòðèâàòü êàê áåçóïðå÷íîå, íå íàðóøàþùèå íîðì ïðàâà. Òåì íå ìåíåå î÷åâèäíî, ÷òî â ðàññìàòðèâàåìîì ñëó÷àå ïðîèñõîäèò íàðóøåíèå ñóáúåêòèâíûõ ïðàâ ïîòåðïåâøåãî, ÷òî òàêæå îõâàòûâàåòñÿ ïîíÿòèåì «ïðîòèâîïðàâíîñòü». Òàêèì îáðàçîì, ñ îäíîé ñòîðîíû, íàëèöî ïðè÷èíåíèå âðåäà ïðàâîìåðíûìè äåéñòâèÿìè, à ñ äðóãîé íåïðàâîìåðíûìè (ïðîòèâîïðàâíûìè). Âîçìîæíî, ïî ýòîé ïðè÷èíå çàêîí íå âîçëàãàåò íà ïðè÷èíèòåëÿ âðåäà îáÿçàííîñòü åãî âîçìåùåíèÿ â ïîëíîì îáúåìå, íî è íå îñâîáîæäàåò åãî âî âñåõ ñëó÷àÿõ îò âîçìåùåíèÿ âðåäà.

  • 3673. Значение изучения теории государства и права в подготовке юристов-специалистов
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

    Научная и специальная литература:

    1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. М., «Юридическая литература», 1976.
    2. Алексеев С.С. Философия права. М., 1998.
    3. Алексеев С.С. Государство и право. М., 1993.
    4. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: опыт комплексного исследования. М.: "Статут",1999.
    5. Ватман Д.П. Адвокатская этика. И., «Юридическая литература», 1977.
    6. Десницкий С.Е. Слово о прямом и ближнем научении юриспруденции. Русская философия права.изд. 2-е доп. СПб.1999.
    7. Добриянов В.С. Методические проблемы теоретического и исторического познания. М., «Мысль». 1968.
    8. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. М., 1997.
    9. Карпец И.И. Дело, которому мы служим (размышления юриста). М., «Юридическая литература». 1999.
    10. Лившиц Р.З. Теория права. М., 1994.
    11. Лифшиц В.И. Слово адвокату. М., «Юридическая литература» ,1977.
    12. Мазутов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 1997.
    13. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. т.3. с.1.
    14. Основы судебного красноречия (риторика для юристов). Учебное пособие. М., «Юристъ». 2000.
    15. Петрухин П.Л., БатуровГ.П., Морощакова Г.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. М., 1992.
    16. Петрухин И.Л. «Проблемы юридического образования в России» // государство и право. №9. 1996, стр3.
    17. Сокол Т. Новое в теории государства и права (Публицистика) // Огонёк. 2000, №38.
    18. Солодухина А.О., Солодухина О.А. Юридический диалог. СП б. 1996.
    19. Судебные речи знаменитых русских адвокатов. Сост. и ред. Е.Л.Рожникова. М.: «Гардарика», 1997.
    20. Сушкевич А.Г. Послеуниверситетское образование в США //США-ЭПИ, 1993, №9.
    21. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. // под ред. В.М.Карельского и В.Д. Павлова. М.: Издательская группа Норма-Инфра. М., 1998.
    22. Теория государства и права //под ред. А.Б.Манова. М., 1995.
    23. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие. М., 1993.
    24. Цицерон.Три трактата об ораторском искусстве. М., 1972.
    25. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебное пособие. М.:-Юрайт,2001.
    26. Юридические вузы и техникумы// Юрист 1996. - №1.
    27. Юридический энциклопедический словарь (Румянцева О.Г., Додонов В.Н.). М.: Инфра. М., 1996
  • 3674. Значение методов социологии в развитии науки об государственно-административном управлении
    Информация пополнение в коллекции 26.08.2011

    Административная должность, трансформируя индивидуальную властную волю в государственную, многократно усиливает первую во всех ее проявлениях, как положительных, так и отрицательных. История знает немало примеров, когда административная власть «пигмея» превращала в «гиганта». Это личностное усиление происходит посредством всех элементов, составляющих содержание данной должности: ее авторитета, полномочий и др. Вступление в должность одновременно нередко бывает связано с получением различных материальных и нематериальных благ, что не может не влиять на личные качества руководителей. У последних может гипертрофироваться вкус к власти, и тогда происходит обратный процесс: государственная воля трансформируется в личную, государственная власть присваивается должностным лицом, используется в собственных видах и интересах. В итоге руководящий работник служит не обществу, а самому себе, его личная воля (ставшая государственной) задает тон последней, направляет ее по нерациональному, неправомерному или даже преступному пути.

  • 3675. Значение мотива и цели в человеческом поведении
    Информация пополнение в коллекции 25.01.2012

    Под субъективной стороной преступления понимается психическая деятельность лица, непосредственно связанная с совершением преступления. Если объективная сторона преступления составляет его фактическое содержание, то субъективная сторона образует его психологическое содержание, т.е. характеризует процессы, протекающие в психике виновного. Она не поддается непосредственному чувственному восприятию, а познается только путем анализа и оценки всех объективных обстоятельств совершения преступления. Содержание субъективной стороны преступления раскрывается с помощью таких юридических признаков, как вина, мотив, цель. Эти признаки органически связаны между собой и взаимозависимы, однако представляют психологические явления с самостоятельным содержанием, и ни одно из них не включает другого в качестве составной части. Некоторые ученые, необоснованно противопоставляя вину и якобы характеризующие ее юридические признаки, отождествляют субъективная сторону преступления с виной, в которую, по их мнению, входят также мотив и цель. Другие ученые рассматривают субъективную сторону преступления лишь как часть вины, которая якобы является общим основанием уголовной ответственности и выступает как целостная характеристика преступления во всех его существенных для ответственности отношениях. Юридическое значение каждого из признаков субъективной стороны различно.

  • 3676. Значение мотива и цели преступления в уголовном праве
    Дипломная работа пополнение в коллекции 07.12.2010

    Учебная и научная литература

    1. Борисов О. А. Взаимосвязь объекта и мотива преступления: автореферат дис. ... кандидата юридических наук: 12.00.08 / Волгоградский юрид. ин-т. Волгоград, 1996. 19 с.
    2. Ворошилин Е.В., Кригер Г. А. Субъективная сторона преступления: Учеб. пособие / Е. В. Ворошилов, Г. А. Кригер; МГУ им. М. В. Ломоносова, Юрид. фак. М.: Изд-во МГУ, 1987. 75, [1] с.
    3. Герцензон, А. А. Уголовное право. Часть общая: Учебное пособие для слушателей ВЮА / Военно-юридическая академия Вооруженных Сил СССР. [2-е изд., перераб.]. М.: Издание РИО ВЮА, 1948. 496 с.
    4. Гилязев, Ф. Г. Вина и криминогенное поведение личности: Уголовно-правовые, криминологические и социально-психологические черты / Ф. Г. Гилязев; Под ред. Ф. М. Раянова. науч. изд. М.: Изд-во ВЗПИ,1991. 144 с.
    5. Гончаренко СВ. Преступная небрежность: Уголовно-правовой и криминологический аспекты: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.08 Уголовное право и криминология; Исправительно-трудовое право / С. В. Гончаренко; Министерство внутренних дел СССР. Киевская высшая школа им. Ф. Э. Дзержинского. Киев,1990. 20 с.
    6. Горбуза А.Д. Смешанная форма вины по советскому уголовному праву: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.715 Уголовное право и уголовный процесс /Высшая школа МВД СССР. М.,1972. 15 с.
    7. Дагель П.С., Михеев Р.И. Установление субъективной стороны преступления: Учебное пособие / П. С. Дагель, Р. И. Михеев; Отв. ред. И. М.Резниченко; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Дальневосточный государственный университет. Владивосток, 1972. 36 с
    8. Дагель ПС, Михеев Р.И. Теоретические основы установления вины: Учебное пособие / П. С. Дагель, Р. И. Михеев; Науч. ред. И. М. Резниченко; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Дальневосточный государственный университет. Владивосток, 1975. 167 с.
    9. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов; Науч. ред. Г. Ф. Горский. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1974. 243 с
    10. Журавлёв М.П., Рарог А.И. Уголовное право России: части общ. и особ.: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 021100 "Юриспруденция" / [М. П. Журавлев и др.]; под. ред. А. И. Рарога. 5-е изд., перераб. и доп. М.: Проспект, 2005. 693 с.
    11. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров; Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. М.: Юрид. лит., 1972. 262 с.
    12. Злобин Г.А. Виновное вменение в историческом аспекте // Уголовное право в борьбе с преступностью. М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1981. С. 22 34.
    13. Иногамова-Хегай Л. В., Рарог А. И., ЧучаеваА. И. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть: учебник для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности 021100 "Юриспруденция" / [Грачева Ю. В. и др.]; под ред. Л. В. Иногамовой-Хегай, А. И. Рарога, А. И. Чучаева. 2-е изд., испр. и доп. М.: ИНФРА-М, 2009. VI, 793 с.
    14. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. М.: Юрид.лит, 1974. -232 с.
    15. Квашис В.Е. Теоретические основы профилактики неосторожных преступлений: Учебное пособие / В. Е. Квашис; Академия МВД СССР. М.: редакционно-издательский отдел, 1977. 84 с.
    16. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Х. М. Ахметшин, О. Л. Дубовик, С. В. Дьяков и др.; Под общ. ред. Ю. И. Скуратова, В. М. Лебедева; Генеральная прокуратура РФ. М.: ИНФРА-М - НОРМА, 1996. 832 с.
    17. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Авт. кол.: Г. Н. Борезенков, В. П. Верин, Б. В. Волженкин и др.; Отв. ред. В. М. Лебедев; Верховный суд России. 2-е науч.-практ. изд., доп. и исправ. М.: Юрайт-Издат, 2002. 760 с.
    18. Кочои С. М. Уголовное право. Общая и Особенная части: учебник / С. М. Кочои. М.: Контракт, 2010. 575, [1] с.
    19. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
    20. Лунеев В.В. Субъективное вменение / В. В. Лунеев; Ин-т государства и права Рос. акад. Наук. М.: Спарк, 2000. 71, [1] с.
    21. Назаренко Г.В. Вина в уголовном праве / Г. В. Назаренко; М-во внутрен. дел России, Орл. высш. шк. Орел: Орл. ВШ МВД РФ, 1996. 94, [2] с.
    22. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. М.: БЕК,1996. 550 с.
    23. Нерсесян В.А. Неосторожные преступления: Проблемы и решения / В.А. Нерсесян. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та , 1991. 175 с.
    24. Рарог А.И. Теория вины в советском уголовном праве: (Общ. и спец. вопр.): автореферат дис. ... доктора юридических наук: 12.00.08 / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. М., 1988. 30 с.
    25. Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления: Проблема социального содержания вины в советском уголовном праве / К. Ф. Тихонов; Отв. ред. Н. С. Ной; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Саратовский юридический институт им. Д. И. Курского. Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1967. 104 с.
    26. Уголовное право. Общая часть: Учебник / [Беляев В. Г., Бойко А. И., Ветров Н. И. и др.]; Под ред. В. Н. Петрашева. М.: ПРИОР , 1999. 542, [1] с.
    27. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве / Б. С. Утевский; Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции СССР. М.: Госюриздат, 1950. 320 с.
    28. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. 128 с.
    29. Якушин В.А., Каштанов К.Ф. Вина как основа субъективного вменения / Якушин В. А., Каштанов К. Ф. Ульяновск: Изд-во Средневолж. науч. центра, 1997. 65, [1] с.
  • 3677. Значение неформальных источников для международных торговых отношений
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.01.2011

    Между тем в отечественной международно-правовой литературе, о правовой природе Принципов УНИДРУА существует такое разнообразие точек зрения, на которое нельзя не обратить внимание. Чаще всего Принципы УНИДРУА рассматривают в качестве международного обычая. Однако Дмитриева Г.К. предлагает рассматривать Принципы УНИДРУА как неофициальную кодификацию международных торговых обычаев. По ее мнению, термин "международный торговый обычай" является обобщающим и охватывает все применяемые в международной торговле правила неюридического характера (собственно обычаи, обыкновения, заведенный порядок). При применении термина "неофициальная" Дмитриева подразумевает, что Принципы УНИДРУА и им подобные документы не могут быть отнесены к категории правовых. На таких же позициях стоит и Шестакова М.П., которая отмечает, что они являются "факультативным документом" и должны применяться лишь в случаях, когда между сторонами договора достигнуто соглашение об этом. Существует и другие точки зрения, в частности Федосеева Г.Ю. рассматривает Принципы УНИДРУА в качестве обычных норм, которые не требуют для их применения специальной ссылки в контракте. "Это обусловлено тем, что большинство правил, содержащихся в тексте документа, на практике всегда и так применяются добросовестными участниками при заключении ВЭС. Вместе с тем, с другой стороны, отдельные положения Принципов имеют достаточно конкретное содержание и будут применяться лишь при наличии на них ссылки". В.А. Кабатов видит в Принципах УНИДРУА, с одной стороны, обычаи делового оборота, а с другой - обобщение международной практики. Он отмечает, что в качестве аналога термина "обычай" в российском законодательстве употребляются термины "обычай делового оборота" (ст.5 и 421 ГК РФ) и "торговый обычай" (ст.28 Закона "О международном коммерческом арбитраже"), а в решениях Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате РФ (МКАС) в таком же значении встречаются ссылки на "международную коммерческую практику", "международно-правовую практику". Примером подобного подхода, по мнению В.А. Кабатова, может служить решение, вынесенное МКАС в 1997 г., в котором арбитраж разрешил дело, опираясь на международно-правовую практику, выраженную в Принципах УНИДРУА. Однако и сам МКАС не всегда последователен в трактовке правовой природы Принципов УНИДРУА, поэтому определение правовой природы этого документа со ссылкой на практику его использования МКАС должно осуществляться с особой осторожностью.

  • 3678. Значение органов местного самоуправления в обеспечении экологической безопасности на территории Сосновского муниципального района Челябинской области
    Курсовой проект пополнение в коллекции 28.06.2012

    Встает вопрос, насколько обоснованно выделение наряду с охраной окружающей среды в качестве основного такого направления деятельности, как обеспечение экологической безопасности? По мнению А.О. Миняева, Конституция Российской Федерации закрепляет экологическую функцию Российского государства как направление деятельности, осуществляемое наряду с охраной окружающей среды, рациональным использованием и охраной природных ресурсов и в форме обеспечения экологической безопасности. По всей видимости, основанием для такого утверждения явилось упоминание термина "обеспечение экологической безопасности" в тексте Конституции (ст. 72). Как представляется, упоминание в тексте Основного Закона того или иного термина или какой-либо деятельности еще не является обоснованием ее выделения в качестве самостоятельного направления деятельности государства в рамках осуществления экологической функции. Не может являться основанием этого, как нам кажется, даже наличие общественной потребности в обеспечении экологической безопасности. Не забывая о том, что любая функция государства реализуется посредством правовых и организационных форм, для такого выделения необходимо наличие особого правового и организационного механизма. Российским законодательством предусмотрен целый спектр правовых и организационных мер в рамках охраны окружающей природной среды (экологическая экспертиза, ОВОС, экологическое нормирование, экологический контроль и др.), но нет особого механизма обеспечения экологической безопасности, опосредованного в праве. Следует добавить, что на страницах журнала "Государство и право" еще в середине 90-х годов уже была высказана убедительная позиция о необоснованности выделения обеспечения экологической безопасности в качестве самостоятельного направления практической деятельности наряду с охраной окружающей среды. С того времени в этой части мало что изменилось и в теоретическом, и в практическом отношении.

  • 3679. Значение примирения в стадии подготовки дела к судебному разбирательству
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    12) При осуществлении примирительных процедур наряду с состязательностью действует арбитрирование, которое как принцип примирительного производства должно стать основным началом в досудебном урегулировании спора. Стороны должны представить доказательства, обосновывающие их позиции, иначе и не может быть заседания, направленного к примирению сторон. Но такое досудебное урегулирование спора происходит в атмосфере сотрудничества. Стороны сами достигают соглашения по возникшим разногласиям, а судья (или помощник судьи) всемерно способствует им в этом [18]. Судья не рассматривает спор по существу, он с учётом обоснованности требований и возражений сторон координирует все действия участников спора [19], помогает им установить имеющие значение обстоятельства, на основании которых возможно заключение законного мирового соглашения. Причём, судья не должен диктовать сторонам условия мирового соглашения, он может только способствовать примирению и давать рекомендации. Получается, что при досудебном (арбитражном, как называется эта процедура в проекте нового АПК РФ) урегулировании спора происходит активное участие сторон в некотором рассмотрении дела и в его разрешении [20].

  • 3680. Значение процессуальных гарантий права на судебную защиту
    Курсовой проект пополнение в коллекции 23.01.2011

     

    1. Конституция РФ от 12.12.93г.;
    2. Гражданский процессуальный кодекс РФ от 14 ноября 2002г. №138-ФЗ;
    3. Гражданский кодекс Российской Федерации (части первая, вторая и третья) (с изм. и доп. от 20 февраля, 12 августа 1996г., 24 октября 1997г., 8 июля, 17 декабря 1999г., 16 апреля, 15 мая, 26 ноября 2001г., 21 марта, 14, 26 ноября 2002г.);
    4. Федеральный закон от 14 ноября 2002г. №137-ФЗ «О введении в действие Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации»;
    5. Обзор судебной практики Верховного Суда РФ за I квартал 2002г. (по гражданским делам) (утв. постановлением Президиума Верховного Суда РФ 10 июля 2002г.);
    6. Обзор судебной практики Верховного Суда РФ «Некоторые вопросы судебной практики по гражданским делам Верховного Суда Российской Федерации»;
    7. Обзор судебной практики Верховного Суда РФ за II квартал 2001г. (по гражданским делам) (утв. постановлением Президиума Верховного Суда РФ от 26 сентября 2001г.);
    8. Гражданское процессуальное право России: учебник для вузов / Под редакцией М.С.Шакарян. М., Юрист. 2002г.;
    9. ПлешановА.Г.Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики. М., 2002г.;
    10. ТреушниковМ.К.Гражданский процесс. М.: Юридическая литература. 1998;
    11. Действует ли принцип объективной истины в гражданском процессе? (Е.Чесовской, «Российская юстиция», №5, май 2001г.)
    12. Принцип диспозитивности в гражданском судопроизводстве (В.Жуйков, «Российская юстиция», №7, июль 2003г.);
    13. Принцип состязательности в гражданском судопроизводстве (В.Жуйков, «Российская юстиция», №6, июнь 2003г.);
    14. Принцип процессуальной активности суда в гражданском судопроизводстве (Е.Чесовской, «Российская юстиция», №8, август 2003г.);
    15. Новый Гражданский процессуальный кодекс новые проблемы (В.Д.Филиппов, «Адвокат», №11, ноябрь 2002г.).