Юриспруденция, право, государство

3481. Заселение Владимиро-Суздальской земли славянами. Образование великорусской народности
Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

При Всеволоде 3 Большое Гнездо Владимирское княжество усилилось, стало одним из крепких гос. В Европе. Княжение его было продолжением внешней и внутренней деятельности Андрея. Всеволод уже мог влиять на политику Новгорода, получил богатый удел на Киевщине, почти полновластно распоряжался Рязанским княжеством, в начале 12 в. Владимиро-суздальская Русь раздробилась на несколько уделов между многочисленными сыновьями Всеволода. Юрий Долгорукий, Андрей Боголюбский, Всеволод 3связали свои основные интересы с владимиро-суздальской землёй. Они начали обустраивать этот регион. В новые города и новоосвоенные земли начался приток населения. Строительство городов, с одной стороны, было результатом развития производительных сил, а с другой стороны, - могучим фактором их дальнейшего роста.
3482. Засоби забезпечення законності у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів
Информация пополнение в коллекции 02.05.2011
3483. Засоби захисту проти позову
Курсовой проект пополнение в коллекции 01.01.2011

До загальних прав відносяться ті права, які мають і інші учасники цивільного процесу (позивач, треті особи, представники та ін.). Ці права передбачені в ст. 27 та ст. 31 ЦПК України [2]. Тобто відповідачі мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
3484. Засоби масової інформації
Контрольная работа пополнение в коллекции 28.01.2011

Тим, що ЗМІ виступають, стосовно держави, у ролі певного соціального контролера, може бути виправдане умовне найменування їх багатьма авторами "четвертою (після законодавчої, виконавчої і судової) гілкою влади". Однак це найменування є дуже умовним. Тому розумним буде вважати науково неспроможною точку зору Венгерова А.Б. про те, що засоби масової інформації реально є четвертою гілкою влади в державній системі "розподілу влад". Подібного роду твердження зазвичай ґрунтуються посиланнями на виняткове значення ЗМІ не тільки в інформуванні своїх глядачів, читачів, слухачів, але й у реальній здатності нав'язувати їм ті чи інші оцінки, ідеали, уявлення. Цю соціальну роль засобів масової інформації дуже часто виділяють у їх політико-правовому аналізі. Обґрунтовуючи право ЗМІ іменуватися четвертою владою, посилаються на ту запеклість, з якою йде боротьба між різними політичними силами за володіння владою над засобами масової інформації. Хто володіє інформацією - той володіє і владою, саме так часто формулюється ситуація, що виникла в цій сфері. Однак це не є підставою доповнювати зміст теорії правової держави та принципу "розподілу влад", запропонованими Ш. Монтеск'є, ще й четвертою гілкою влади існуючої поряд із трьома класичними - засобів масової інформації. Насамперед, це стосується електронних ЗМІ, котрі мають найбільшу можливість керувати, маніпулювати потоками інформації в сучасній державі. Не переконує і посилання на здатність ЗМІ виконувати властиві системі поділу влади функції стримування і виступати як противаги по відношенню до законодавчої, виконавчої та судової владі, а також до влади глави держави; її здатність служити народу, а не тільки тим чи іншим політичним чи силам, гірше того, окремим лідерам. У той же час, не можна заперечувати реальності її політичної влади, здатності впливати на суспільні відносини, на окремі гілки влади на правовій основі. Не тільки теоретичний аналіз але й історичний досвід багатьох держав показують можливість рішення при вирішальній участі і впливі ЗМІ багатьох найважливіших політичних задач, зміни політичних лідерів, режимів, урядів, досягнення компромісів між гілками єдиної державної влади. Проте, розуміння засобів масової інформації як гілки державної влади не витримує елементарної критики. Насамперед, і це головне, ЗМІ не є частиною державної політичної влади у власному змісті цього слова. І вже, тому не можуть розглядатися, як гілка цієї влади. Тільки частина з них перебуває у державній власності, але й останні владними повноваженнями не володіють і владних рішень не приймають. Передані ЗМІ повідомлення на відміну від державних велінь не мають обов'язкового характеру і не вимагають обов'язкового виконання, у силу чого ні як не можуть розглядатися в системі гілок єдиної державної влади. Засоби масової інформації відрізняються від державної системи відсутністю владних ієрархічних структур, взаємної підпорядкованості. Їхнє оптимальне функціонування вимагає, щоб вони були і залишалися "розділеними", не прагнули до монополізації. Будь-яка монополія (тим більше у виді владної структури) у сфері діяльності засобів масової інформації підриває їх можливість виконувати роль стримувань і противаг між різними гілками влади. Таким чином, ЗМІ, будучи могутньою ідеологічною, впливовою на державну владу силою, у той же час не мають ознак політичної державної влади, монополія на яку зосереджена в руках держави. Важливо, щоб політики незалежно від того, яку гілку влади чи партію вони представляють, відносилися до ЗМІ позитивно, що перетворює їх інформацію у відображену різноманітність, найважливіший засіб реалізації принципу свободи інформації. Без такого відношення неможливе існування вільної преси, радіо, телебачення, діяльність яких повинна ґрунтуватися на принципі взаємної відповідальності з політичними структурами. На цій основі повинні забезпечуватися суспільна воля і плюралізм, складатися гарантії від підпорядкування ЗМІ вузькому і тимчасовому політичному інтересам. Разом з тим, засоби масової інформації не можна не визнати частиною системи стримувань і противаг, що на додаток до класичної тріади галузей державної влади забезпечують стабільність громадянського суспільства. Таким чином, можна зробити висновок про те, що засоби масової інформації повинні виступати як комунікації між різними гілками влади, як засіб оцінки їх роботи, контролю над ними з боку суспільства.
3485. Застава у цивільному праві
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
1. Азимов Ч.Н. Залоговое право. Х.: РИП “Оригинал”, 1993. 43 с.
2. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. М.: Статут, 1997 682 с.
3. Брагинский М.И. Обязательства и способы их обеспечения: неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия (комментарий к новому ГК РФ). М.: АО “Центр деловой информации”, 1995. 127 с.
4. Вишневский А.А. Залоговое право: Учебное и практическое пособие. М.: Бек, 1995. 179 с.
5. Власник і право власності / За ред. Я.М.Шевченко. К., 1994.
6. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий. / Абова Т.Е., Аникина Е.Б., Беляева З.С. и др. / Отв. ред. Т.Е.Абова, А.Ю.Кабалкин, В.П.Мозолин. - М.: Издательство БЕК, 1996. - 714 с.
7. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. / Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О., Червоный Ю.С. и др. / Под общей ред. Е.О.Харитонова. Х.: Одиссей, 1999. 848 с.
8. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. / Васильев Е.А., Зайцева В.В., Костин А.А. и др. / Отв. ред. Е.А.Васильев. - М.: Международные правоотношения, 1993. - 560 с.
9. Гражданское право России. Часть первая: Учебник. / Антипов Н.П., Баринов Н.А., Быкова Т.А. и др. / Под ред. З.И.Цыбуленко. - М.: Юристъ, 1998. - 464 с.
10. Гражданское право Украины. В 2 частях. Часть 1. / Пушкин А.А., Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др. / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко. - Х.: Основа, 1996. - 440 с.
11. Гражданское право. / Агарков М.М., Братусь С.Н., Генкин Д.М. и др. - Ч.1. - М.: Юрид. издат. 1 тип. НКПС, 1938. 280 с.
12. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Белякова А.М., Бессонова А.П., Гендзехадзе Е.Н. и др. / Под ред. Е.А.Суханова. - М.: Издательство БЕК, 1994. - 384 с.
13. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Ем В.С., Зенин Е.А., Коваленко Н.И. и др. / Под ред. Е.А.Суханова. - М.: Бек, 1998. - 816 с.
14. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. / Валиева Н.Г., Гонтало Б.М., Добрынин Ю.Е. и др. / Под общей ред. Т.И.Илларионовой, Б.М.Гонгало, В.А.Плетнёва. - М.: Норма-Инфра - М, 1998. - 464 с.
15. Гражданское право. Часть 1. Учебник. / Егоров И.Д., Елисеев И.В., Иванов А.А. и др. / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. - СПб.: Проспект, 1997. - 600 с.
16. Гражданское право. Часть первая. Учебник. / Антокольская М.В., Богачёва Т.В., Глушкова Л.И. и др. / Под ред. А.Г.Калпина, А.И.Масляева. - М.: Юристъ, 1997. - 472 с.
17. Закон України від 2 жовтня 1992 року “Про заставу”. // ВВРУ. 1992. - №
18. Зобов'язальне право: теорія і практика. / Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Луць В.В. та інші. / За ред. О.В.Дзери. - К.: Юрінком. 1998. - 912 с.
19. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве (по виданню 1898 року) М.: Стату, 1999. 284 с.
20. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: части первой (постатейный). / Авилов Г.Е., Безбах В.В., Брагинский М.М. и др./ Под ред. О.Н.Садикова. - М.: Контракт Инфра-М, 1997. 778 с.
21. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. / Беляева З.С., Братусь С.Н., Генкин Д.М. и др./ Под ред. Е.А.Флейшиц, О.С.Иоффе. - М.: Юридическая литература, 1970. 823 с.
22. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. / Брагинский М.И., Витрянский В.В., Звеков В.П. и др. / Под общей ред. В.Д.Карповича. - М.: Хозяйство и право - Спарк, 1995. 597 с.
23. Конституція України від 28 червня 1996 року. // ВВРУ. - 1996. - №30. - Ст. 141.
24. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2 частях. Часть 1. (по виданню 1902 року) - М.: Статут, 1997. 290 с.
25. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. / Брагинский М.И., Витрянский В.В., Звеков В.П. и др. / Под общей ред. В.Д.Карповича. - М.: Хозяйство и право - Спарк, 1999. 736 с.
26. Основные институты гражданского права зарубежных стран. / Авилов Г.Е., Вильданова М.М., Гайдаенко Н.И. и др. / Руководитель авторского коллектива В.В.Залесский. М.: Норма, 1999. 648 с.
27. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права (по изданию 1917 г.). - М.: Статут, 1998. 353 с.
28. Пучковська И.И. Ипотека: залог недвижимости. Х.: Консум, 1997. 132 с.
29. Севрюкова І.Ф. Види обмежених речевих прав і володіння в системі українського цивільного законодавства: Автореф.дис…канд.юрид.наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, НАН України. - К., 1998. 20 с.
30. Советское гражданское право. В 2 ч. Часть 1. / Безрук Н.А., Бойко О.В., Брагинский М.И. и др. / Отв. ред. В.А.Рясенцев. - М.: Юридическая литература, 1986. 558 с.
31. Советское гражданское право. В 2-х частях. Часть 1. / Маслов В.Ф., Пушкин А.А., Бару М.Й. и др. / Под ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина. - К.: Выща школа, 1983. - 482 с.
32. Советское гражданское право. Учебник. / Братусь С.Н., Граве К.А., Зимилева М.В. и др. / Под ред. С.Н.Братуся. - М.: Изд-во юрид. лит., 1950. 679 с.
33. Цивільне право України. Книга перша.: Підручник. У 2 книгах. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші. / За ред. О.В.Дзери та Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. 864 с.
34. Цивільне право. Загальна частина. / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та інші / Під ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В. - К., 1995. 416 с.
35. Цивільний кодекс України. Проект у редакції від 25 серпня 1996 року. // Українське право. - 1996. - №2(4). С. 32-523.
36. Цивільний кодекс Української РСР. Від 18 липня 1967 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - №1. С. 5-109.
37. Черних А.В. Залог недвижимости в российском праве. М.,1995.
38. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 года). - М., 1995. 556 с.
3486. Застосування права як особлива форма його реалізації
Курсовой проект пополнение в коллекции 09.11.2010
1. Âåäºðí³êîâ Þ.À., Ãðåêóë Â.Ñ. Òåîð³ÿ äåðæàâè òà ïðàâà: Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê. - 4-å âèä., äîï. ³ ïåðåðîá. - Ê.: Öåíòð íàâ÷àëüíî¿ ë³òåðàòóðè, 2005. - 224 ñ.
2. Çàãàëüíà òåîð³ÿ äåðæàâè ³ ïðàâà/ çà ðåäàêö³ºþ àêàäåì³êà ÀÏðÍ Óêðà¿íè, äîêòîðà þðèäè÷íèõ íàóê, ïðîôåñîðà Êîïºé÷èêîâà Â.Â.. Ê.: Þð³íêîì, 1997. 320 ñ.
3. Êîòþê Â.Î. Òåîð³ÿ ïðàâà: Êóðñ ëåêö³é: Íàâ÷. Ïîñ³áíèê äëÿ þðèä. ôàê. Âóç³â. Ê.: Âåíòóð³, 1996. 208 ñ.
4. Ì.Ñ. Êåëüìàí, Î.Ã. Ìóðàøèí Çàãàëüíà òåîð³ÿ äåðæàâè ³ ïðàâà: Ï³äðó÷íèê. - Ê.: Êîíäîð, 2006. - 477 ñ.
5. Ðàá³íîâè÷ Ï.Ì. Îñíîâè çàãàëüíî¿ òåîð³¿ ïðàâà ³ äåðæàâè. - Ê., 1995. - ñ. 132.
6. Ñêàêóí Î.Ô. Òåîð³ÿ äåðæàâè ³ ïðàâà: Ï³äðó÷íèê./ Ïåð. ç ðîñ. Õàðê³â: Êîíñóì, 2006. 656 ñ.
7. Òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà/Ïîä ðåä. Êîðåëüñêîãî Â.Í. è ïðîô. Ïåðåâàëîâà Â.Ä. - Ì, 2000.
8. Òåîð³ÿ äåðæàâè ³ ïðàâà. Àêàäåì³÷íèé êóðñ: Ï³äðó÷íèê/Çà ðåä. Î.Â. Çàé÷óêà, Í.Ì. Îí³ùåíêî. - ê.: Þð³íêîì ²íòåð, 2006. - 688 ñ.
9. Þðèäè÷íà òåðì³íîëîã³ÿ: Äîâ³äíèê. - Ê., 1998.
3487. Застосування технологій електронної комерції в державі
Информация пополнение в коллекции 06.06.2010
В Україні зроблено також вже перші кроки зі створення «Законодавства в сфері електронного бізнесу» - видано низку указів і затверджено низку постанов у цій галузі, серед яких:
1. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31.07.2000 р.;
2. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 01.08.2002 р.;
3. постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок оприлюднення у мережі Internet інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 04.01.2002 р.;
4. постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» від 29.08.2002 р.;
5. наказ Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади» від 25.11.2002 р. №327/225.
3488. Захват заложника
Вопросы пополнение в коллекции 12.01.2009

В примечании к ст. 206 УК сказано: «Лицо, добровольно или по требованию властей освободившее заложника, освобождается от уголовной ответственности, если в его действиях не содержится иного состава преступления». Следовательно, закон обусловливает освобождение от ответственности как добровольным, т. е. по собственной воле в ситуации, когда заложник находится во власти виновного, предоставлением свободы заложнику, так и произведенным по требованию властей (даже в случае окружения его сотрудниками правоохранительных органов, но при наличии возможности расправиться с заложником). Не может освобождаться от уголовной ответственности за анализируемое преступление лицо, которое вынуждено освободить заложника во время проведения операции по его освобождению. Если во время захвата заложника виновный совершил какое-либо преступление, то он несет ответственность за это деяние.
3489. Захист житлових прав
Информация пополнение в коллекции 21.05.2010
1. Литовкин В.Н. Жилищное право, жилищное законодательство -соотношение с гражданским правом. - Новый Гражданский кодекс России и отраслевое законодательство. - М., 1995.
2. Литовкин В.Н. Жилищное право, жилищное законодательство - соотношение с гражданским правом. Новый Гражданский кодекс Росии и отраслевое законодательство. - М., 1995.
3. Право собственности в Украине/Под ред. Шевченко Я.Н. - Киев: Блиц-Информ, 1996.
4. Романов О.А. Государственная регистрация прав на недвижимость и сделок с недвижимым имуществом: некоторые проблемы правоприменения //Хозяйство и право. - 1998. - №7. - С. 68
5. Суханов Е.А. Приобретение и прекращение права собственности. //Хозяйство и право. 1998. №6. С.48.
6. Бородин М. Сделки с жильем. // Бизнес-Информ . - 1997. - №3. -С.17.
7. Семидочный С. Покупка квартиры: как не купить кота в мешке. // Финансовая консультация. - 1997. №9. С.10.
8. Апанасюк М.П. Походження договору ренти // Вісник Університету внутрішніх справ (Спецвипуск). - 2000. - С.193.
9. Мічурін Е.О. Договір ренти як основа придбання житла // Вісник Университету внутришних справ. - 1999. - Випуск 6. - С. 166.
10. Волчков Н.Г. Справочник по недвижимости. - М.: Иван, 1996. -С. 111.
11. Советское гражданское право. Т. 2 /Под редакцией Иоффе О.С. и др. - Ленинград: Издательство ЛГУ, 1971.
12. Гражданское право ГДР / Под редакцией Генкина Д. М. - М.: Издательство иностранной литературы, 1959.
13. Мічурін Е.О. Особливости угод з житлом // Українське право. -1998. -№1. -С.147.
14. Ефимов С. Государственная пошлина по договорам мены //Бизнес - Бухгалтерия. - 1999. - №39 (350) - С. 123.
3490. Захист інтелектуальноі власності
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування розробляє основні напрями розвитку ліцензування, розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються та приймаються органами виконавчої влади, узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування, здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування, здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування, визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення, затверджує спільно з органами ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, формує експертно-апеляційну раду, організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування, веде Єдиний ліцензійний реєстр, організовує замовлення, постачання, облік і звітність витрачання бланків ліцензій, видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
3491. Захист інтелектуальної власності
Информация пополнение в коллекции 19.03.2010

Послуги, тарифи і митаПроцедура державної реєстрації авторського праваДля юридичних і фізичних осіб України (грн.)Для юридичних і фізичних осіб України РФ
($)Оплата послуг ПФ «ЄДНІСТЬ» за оформлення матеріалів заявки на державну реєстрацію авторського права1060200Державний збір за підготовку до державної реєстрації авторського права від фізичних осіб52,2511Державний збір за оформлення і видачу Свідчення про реєстрації авторського права на добуток від юридичних осіб8.502Державний збір за підготовку до державної реєстрації договорів, що стосуються прав автора на добуток, від фізичних осіб161.5031Державний збір за підготовку до державної реєстрації договорів, що стосуються прав автора на добуток, від юридичних осіб25.505Державний збір за оформлення і видачу Свідчення про реєстрації авторського права на добуток від фізичних осіб72.2514Державний збір за підготовку до державної реєстрації договорів, що стосуються прав автора на добуток, від юридичних осіб195.5037
3492. Захист прав дітей в міжнародних і національних правових актах
Курсовой проект пополнение в коллекции 23.03.2011
Виходячи з цього, визначається і зміст завдань, які покладаються на омбудсманів у справах дітей, їхні функції та повноваження. Зокрема, вони повинні:
1. проводити незалежне спостереження за ходом виконання державою зобовязань, взятих відповідно до Конвенції ООН про права дитини та інших заходів, спрямованих на забезпечення повномасштабного дотримання і поваги до прав дітей;
2. здійснювати узгодження національного законодавства, правових норм і практики з положеннями Конвенції ООН про права дитини, факультативних протоколів до неї і інших міжнародних актів з прав дітей;
3. надавати консультативну допомогу державним і приватним органам у трактуванні і застосуванні положень Конвенції ООН про права дитини;
4. заохочувати ратифікацію будь-якого відповідного міжнародного акту з прав дітей чи приєднання до нього;
5. сприяти тому, щоб інтереси дітей стали одним із основних пріоритетів державної політики, а центральні, регіональні органи влади та громадянське суспільство надавало їм більше уваги;
6. здійснювати вплив на національне законодавство, політику і практику стосовно інтересів дітей, активно рекомендуючи, у разі потреби, зміни до них;
7. сприяти належній координації дій органів держаної влади всіх рівнів в інтересах дітей, давати обєктивну оцінку їхньої діяльності щодо змін до кращого становища дітей;
8. підвищувати рівень обізнаності як дорослих, так і самих дітей з їхніми правами, можливістю їх захисту;
9. впливати на формування суспільної думки щодо поваги прав дітей;
10. брати участь в соціальному діалозі з питань фактичної реалізації прав дітей;
11. здійснювати заходи по розвязанню та відновленню прав дітей, уважно розглядати скарги та заяви, поданні дітьми або їхніми представниками, і за необхідністю виступати позивачем у судах або підтримувати судовий позов від імені дітей.
3493. Захист прав інтелектуальної власності
Информация пополнение в коллекции 21.02.2010

Неправомірним визнається будь-яке інше використання без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення. Під іншим використанням творів, фонограм чи програм мовлення слід розуміти передачу зазначених об'єктів у комерційний прокат, майновий найм чи будь-яке інше користування без дозволу особи, яка має авторське право або суміжні права. Порушенням суб'єктивних прав особи, яка має авторське право чи суміжні права, буде також перекручення, спотворення чи будь-яка інша зміна твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення або будь-яке інше посягання на зазначені об'єкти, що можуть зашкодити честі і репутації автора чи іншої особи, яка має авторське право чи суміжні права. Використання цих об'єктів без зазначення імені автора, а також оприлюднення твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення без дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право чи суміжні права, також визнається порушенням авторського права чи суміжних прав. Оприлюднення твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення дія, що вперше робить твір, фонограму, відеограму чи програму мовлення доступними для публіки, якими б засобами це не досягалося.
3494. Захист права власності
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Öèâ³ëüíèì çàêîíîäàâñòâîì ÑÐÑÐ ³ ÓÐÑÐ âñòàíîâëþâàëèñÿ ê³ëüê³ñí³ òà ³íø³ îáìåæåííÿ ùîäî ïðàâà îñîáèñòî¿ âëàñíîñò³ íà æèëèé áóäèíîê (à ç ÷àñîì ³ íà êâàðòèðó). Çîêðåìà, â³äïîâ³äíî äî ñò.ñò. 101102 ÖÊ Óêðà¿íè 1963 ð. â îñîáèñò³é âëàñíîñò³ ãðîìàäÿíèíà ì³ã áóòè ëèøå îäèí æèëèé áóäèíîê àáî ÷àñòèíà éîãî, ðîçì³ð ÿêîãî íå ïîâèíåí ïåðåâèùóâàòè 60 êâ.ì æèëî¿ ïëîù³ (ç 1985 ð. 80 êâ.ì). Îñê³ëüêè æ Çàêîíîì Óêðà¿íè «Ïðî âëàñí³ñòü» ö³ îáìåæåííÿ ïðÿìî íå ñêàñîâóâàëèñÿ, à ëèøå çàçíà÷àëîñÿ, ùî «ñêëàä, ê³ëüê³ñòü ³ âàðò³ñòü ìàéíà, ùî ìîæå áóòè ó âëàñíîñò³ ãðîìàäÿí, íå îáìåæóºòüñÿ, êð³ì âèïàäê³â, ïåðåäáà÷åíèõ çàêîíîì» (ñò. 13), òî âèíèêëè ï³äñòàâè äëÿ ñóìí³â³â â ïîäàëüø³é ÷èííîñò³ íîðì ÖÊ, îáìåæóþ÷èõ ê³ëüê³ñòü ³ ðîçì³ðè æèëèõ áóäèíê³â (êâàðòèð) ãðîìàäÿí. Ïîä³áíà íåâèçíà÷åí³ñòü ïîãëèáèëàñÿ ó çâÿçêó ç ïðèéíÿòòÿì Çàêîíó Óêðà¿íè «Ïðî ïð³îðèòåòí³ñòü ñîö³àëüíîãî ðîçâèòêó ñåëà òà àãðîïðîìèñëîâîãî êîìïëåêñó â íàðîäíîìó ãîñïîäàðñòâ³ Óêðà¿íè» â³ä 17 æîâòíÿ 1990 ð., â ñò.²² ÿêîãî çàçíà÷àëîñÿ, ùî ðîçì³ðè ³íäèâ³äóàëüíèõ æèòëîâèõ ³ ãîñïîäàðñüêèõ ñïîðóä íà ñåë³ íå ðåãëàìåíòóþòüñÿ. Íîðìà ñò.Ï çáåðåãëà ñâîþ ÷èíí³ñòü ³ ï³ñëÿ ïðèéíÿòòÿ Çàêîíó Óêðà¿íè «Ïðî âëàñí³ñòü», à òàêîæ ï³ñëÿ ïîäàëüøèõ çì³í ³ äîïîâíåíü, ùî âíîñèëèñÿ â Çàêîí â³ä 17 æîâòíÿ 1990 ð. Çâ³äñè ìîæëèâèé ëîã³÷íèé âèñíîâîê: â ñåëàõ çáåð³ãàþòüñÿ îáìåæåííÿ ùîäî ê³ëüêîñò³ æèëèõ áóäèíê³â, à â ì³ñòàõ ùîäî ê³ëüêîñò³ ³ ðîçì³ð³â æèëèõ áóäèíê³â. Â³äïîâ³äíî ³ Ïëåíóì Âåðõîâíîãî Ñóäó Óêðà¿íè â ñâî¿é Ïîñòàíîâ³ â³ä 4 æîâòíÿ 1991 ð. «Ïðî ïðàêòèêó çàñòîñóâàííÿ ñóäàìè çàêîíîäàâñòâà, ùî ðåãóëþº ïðàâî ³íäèâ³äóàëüíî¿ âëàñíîñò³ íà æèëèé áóäèíîê»' ðåêîìåíäóâàâ ñóäàì ïðè ðîçãëÿä³ ñïðàâ äàíî¿ êàòåãîð³¿ âðàõîâóâàòè ñò.²² Çàêîíó â³ä 17 æîâòíÿ 1990 ð. (ï.²). 1 ëèøå ï³ñëÿ âèëó÷åííÿ ç ÖÊ Óêðà¿íè ñò.ñò. 100104 òà ³íøèõ, â³äïîâ³äíî äî Çàêîíó â³ä 16 ãðóäíÿ 1993 ð., çíèêëè îñòàòî÷íî ïðàâîâ³ ï³äñòàâè çàñòîñóâàííÿ íîðì, îáìåæóþ÷èõ ïðàâî âëàñíîñò³ íà æèëèé áóäèíîê (êâàðòèðó). Çâè÷àéíî, ïåðåä÷àñíî ñòâåðäæóâàòè, ùî ñüîãîäí³ êîæíèé ãðîìàäÿíèí ìîæå ìàòè ó âëàñíîñò³ ê³ëüêà êâàðòèð (ê³ëüêà áóäèíê³â) àáî æèòëî áóäü-ÿêîãî ðîçì³ðó.
3495. Захист права на здійснення підприємницької діяльності
Доклад пополнение в коллекции 09.02.2011

Розробляються законопроекти та проекти підзаконних актів, плани заходів за напрямками захисту права на здійснення підприємницької діяльності, а саме: щодо зменшення кількості контролюючих органів, лімітування перевірок та контролю за діяльністю субєктів підприємницької діяльності; забезпечується дієвий та швидкоплинний процес захисту порушених прав субєктів господарювання; посилюється боротьба з корупцією в контролюючих органах; здійснюються заходи з дерегулювання як захисту від втручання державних органів у підприємницьку діяльність у частині: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації субєктів підприємницької діяльності; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню; скорочення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню.
3496. Заходи процесуального примусу
Информация пополнение в коллекции 04.02.2011

Свідок зобовязаний зявитися до суду на його вимогу. Цей обовязок забезпечується можливістю застосування приводу. Коментована стаття містить положення про механізм приводу в суд належно викликаного свідка, який без поважних причин не зявився в судове засідання або не повідомив про причини неявки.Свідок вважається належно викликаним, якщо у справі є розпика про одержання судової повістки.Підставою для приводу свідка є неявка в судове засідання без поважних причин. Тому якщо свідок повідомив про причину неявки, його викликають повторно, але привід не застосовують.Законодавець визначив вичерпний перелік осіб, які не підлягають приводу в суд. Одні з них це особи, які не підлягають допиту як свідки, інші це особи, яких не можна примусити зявитися до суду в силу прямої вказівки закону: малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди І і ІІ груп, особи, які доглядають дітей віком до 6 років або дітей-інвалідів.Інші особи, крім свідка, примусовому приводу не підлягають. Процесуальним документом, на підставі якого здійснюється примусовий привід свідка, є ухвала, в якій зазначаються необхідні для її виконання реквізити, передбачені цією статтею. Ухвала оформляється окремим документом, апеляційному оскарженню не підлягає і виконується негайно.Питання про привід свідка суд вправі вирішити як з власної ініціативи, так і за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Привід виконується органом внутрішніх справ і, як правило, за місцем фактичного проживання особи, яка ухиляється від явки за викликом. Якщо особа, яка підлягає приводу, проживає чи фактично знаходиться за межами України (країн СНД), привід її здійснюється відповідно до міждержавних угод. Запити чи доручення, що надсилають в інші держави, а також документи, які до них додаються, виконуються мовою, передбаченою цими угодами, і належним чином засвідчуються.Постанова (ухвала) про привід розглядається начальником органу внутрішніх справ, який повинен невідкладно забезпечити її точне виконання. За відсутності начальника органу внутрішніх справ постанова (ухвала) про привід розглядається його заступником.Працівник міліції, який призначений для виконання приводу, на підставі наявних у постанові (ухвалі) даних (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження і місце проживання) зобов'язаний достовірно встановити особу, по відношенню до якої вона винесена. Якщо в постанові (ухвалі) відсутні окремі дані, що не дозволяють установити цю особу або місце її перебування, і вияснити їх неможливо, орган внутрішніх справ негайно сповіщає про це прокурора, слідчого, орган дізнання або суд, що винесли постанову (ухвалу) про привід.Після встановлення особи, яка підлягає приводу, працівник міліції оголошує їй постанову (ухвалу) про привід під розписку. Відмова від підпису із зазначенням мотивів відзначається в постанові (ухвалі) і затверджується виконавцем приводу.Якщо в особи, яка підлягає приводу, відсутні поважні причини неявки, їй оголошуються строки прибуття чи виїзду (згідно з розкладом руху транспорту) до місця виклику, роз'яснюються порядок і правила оплати витрат, наслідки ухилення від явки.Якщо особа, яка підлягає приводу, виявила бажання добровільно слідувати до місця виклику, від неї береться письмове зобов'язання про явку в зазначений строк, яке начальником органу внутрішніх справ негайно надсилається прокурору, слідчому, в орган дізнання чи суд, що винесли постанову (ухвалу) про привід.Працівник міліції, призначений для виконання приводу, в такому випадку зобов'язаний:
3497. Заходи щодо ефективного функціонування юридичних клінік
Контрольная работа пополнение в коллекции 21.02.2011
Відповідно до мети та завдань юридичної клініки вищого навчального закладу, для її повного та ефективного функціонування, керівництво юридичної клініки і вищого навчального закладу організовує й забезпечує:
1. проведення спецкурсу з «Основ юридичної клінічної практики», де охоплюються засади та функції діяльності юридичних клінік, а також акцентується увага на основних аспектах юридичної практики;
2. проведення теоретичних та практичних занять за результатами діяльності юридичної клініки;
3. проведення правоосвітніх, праворозяснювальних та інших навчально-практичних заходів;
4. надання безоплатної правової допомоги з питань захисту прав і свобод людини та організацій з усіх галузей права відповідно до чинного законодавства України;
5. проведення роботи з документами правового характеру і базами даних;
6. підготовку і поширення публікацій для населення з актуальних правових питань;
7. співпрацю з представниками державних і недержавних органів та організацій;
8. проведення науково-практичних конференцій, семінарів, тренінгів та інших заходів з актуальних правових питань;
9. проведення роботи з систематизації й аналізу судової практики України, рішень Європейського Суду з прав людини, вирішення юридичних питань у правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування;
10. співробітництво з іншими юридичними клініками вищих навчальних закладів України та за межами держави.
3498. Зачетные вопросы
Методическое пособие пополнение в коллекции 01.05.2010
3499. Зашита авторского права в интернете
Дипломная работа пополнение в коллекции 13.05.2010

Согласно ГК РФ части 4 произведение создается творческим трудом автора. Изначальным обладателем всех авторских правомочий является автор физическое лицо. «Авторское право складывается из двух групп правомочий: прав личного неимущественного характера и исключительных прав на использование произведения (имущественные права)»24. Перечень данных прав представлен в статье 1229 ГК РФ. К личным неимущественным правам ГК РФ относит: право признаваться автором произведения (право авторства); право использовать или разрешать использовать произведение под подлинным именем автора, псевдонимом либо без обозначения имени, то есть анонимно (право на имя); право обнародовать или разрешать обнародовать произведение в любой форме (право на обнародование), включая право на отзыв; право на защиту произведения, включая его название, от всякого искажения или иного посягательства, способного нанести ущерб чести и достоинству автора (право на защиту репутации автора Данная группа прав носит абсолютный характер. Абсолютность состоит в том, что они принадлежат автору независимо от имущественных прав и сохраняются за ним даже в случае уступки имущественных (исключительных) прав в полном объеме (ст.1229 ГК РФ). Они не могут быть переданы, отчуждены, не переходят по наследству и прекращаются в момент смерти их обладателя. Любые соглашения о передаче имущественных прав ничтожны. После смерти автора защиту данных прав осуществляет наследник. Исключительные имущественные авторские права на использование произведения означают право их обладателя осуществлять самому, разрешать или запрещать другим лицам определенные действия, перечень которых закреплен в статье 1229 ГК РФ и включает в себя право воспроизводить произведение (право на воспроизведение); распространять экземпляры произведения любым способом: продавать, сдавать в прокат и так далее (право на распространение); импортировать экземпляры произведения в целях распространения, включая экземпляры, изготовленные с разрешения обладателя исключительных авторских прав (право на импорт); публично показывать произведение (право на публичный показ); публично исполнять произведение (право на публичное исполнение); сообщать произведение (включая показ, исполнение или передачу в эфир) для всеобщего сведения путем передачи в эфир и (или) последующей передачи в эфир (право на передачу в эфир); сообщать произведение (включая показ, исполнение или передачу в эфир) для всеобщего сведения по кабелю, проводам или с помощью иных аналогичных средств (право на сообщение для всеобщего сведения по кабелю); переводить произведение (право на перевод); переделывать, аранжировать или другим образом перерабатывать произведение (право на переработку); сообщать произведение таким образом, при котором любое лицо может иметь доступ к нему в интерактивном режиме из любого места и в любое время по своему выбору (право на доведение до всеобщего сведения). В отличие от прав неимущественного характера имущественные права переходят по наследству и могут передаваться по авторскому договору. Посмотрим, как происходит реализация данных прав применительно к сети Интернет.
3500. Защита авторских и смежных прав
Курсовой проект пополнение в коллекции 12.09.2008

Специальной формой защиты авторских прав и охраняемых законом интересов в соответствии со ст.11 ГК РФ следует признать административный порядок защиты. Он применяется в виде исключения из общего правила судебной защиты гражданских прав в случаях, прямо предусмотренных законом. В качестве административно-правового способа защиты нарушенных авторских прав правообладатель вправе обратиться в вышестоящий орган, а также к вышестоящему должностному лицу организации, допустившей данное нарушение. Средством защиты в данном случае будет выступать не иск, а именно жалоба. Немаловажную роль призваны сыграть и нормы, обеспечивающие административно - правовую защиту. административное взыскание налагается в случаях ввоза, продажи, сдачи в прокат или иного незаконного использования экземпляров произведений или фонограмм в целях извлечения дохода в случаях, если экземпляры произведений или фонограмм являются контрафактными в соответствии с законодательством России об авторском праве и смежных правах либо на экземплярах произведений или фонограмм указана ложная информация об их изготовителях, о местах их производства, а также об обладателях авторских и смежных прав, а равно если имеет место иное нарушение авторских и смежных прав в целях извлечения дохода. административная ответственность наступает не только в случаях, когда речь идет о распространении и изготовлении контрафактных экземпляров произведений и фонограмм, но и при введении потребителей в заблуждение. Ложная информация о происхождении материальных носителей произведений или фонограмм, а также ложные сведения о правообладателе в значительной степени затрудняют борьбу с интеллектуальным пиратством. Следует учитывать, что даже если на материальном носителе находится неохраняемое авторским правом произведение, но на буклете указаны ложные сведения об изготовителе или месте производства, то действия по распространению такой продукции являются административным правонарушением. Указанная статья защищает как обладателей авторских и смежных прав, так и потребителей. Штраф, предусмотренный за подобные действия, для граждан составляет от 15 до 20 минимальных размеров оплаты труда.

Blog

Юриспруденция, право, государство