Християнсько-Народний Союз (Україна)
| Вид материала | Документы |
- Народний Союз «Наша Україна», 874.97kb.
- Андрій лелюх: «Я – режисер-практик, І радий, що знайшов себе як творча особистіть, 44.85kb.
- Союз європейська політика сусідства, 503.56kb.
- Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
- Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна, 154.1kb.
- Тілесні покарання дітей: ефективний засіб виховання чи порушення прав дитини Левченко, 233.82kb.
- Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий, 149.09kb.
- Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
- Левченко Катерина, 57.75kb.
- Оцінка виконання Плану дій Україна – Європейський Союз, 62.91kb.
Християнсько-Народний Союз (Україна)
Фонд Едуардо Фрея (Нідерланди)
СУЧАСНИЙ ПОЛІТИК
Практичний посібник політичного діяча
FOUNDATION
FORINTERNATIONAL SOLIDARITY
1998
Для безкоштовного розповсюдження
- Eduardo Frei Foundation (The Netherlands)
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА ТА УПОРЯДНИКА
Пропоноване видання є результатом компіляції матеріалів Фонду Едуардо Фрея (Нідерланди) і має на меті аналіз основоположних складових успішного функціонування суб’єктів політичного процесу, а саме – політичної майстерності, роботи із засобами масової інформації та участі у виборчій кампанії, тобто саме тих факторів, без професійного підходу до яких будь-яка партія приречена на поразку.
Звісно, в силу різної специфіки розвитку української та голландської політичних систем та особливостей менталітету, далеко не всі матеріали, запропоновані голландською стороною, виявились прийнятними для українського політикуму. Тому із усього напрацьованого роками досвіду християнських демократів Нідерландів довелося ретельно відібрати лише те, що, сподіваємось, матиме найбільший ефект при впровадженні до системи партійного будівництва в Україні.
1998 року Україна вперше за свою історію надала політичним партіям реальні важелі впливу на суспільство, тим самим зробивши крок назустріч принципу формування державної влади, характерному для більшості демократичних країн. На жаль, протягом семи років незалежності, українська багатопартійна система так і не змогла стати на ноги. Не аналізуючи причин, можемо з упевненістю констатувати, що процес створення потужних партій – тих, котрі спираються на широкі верстви населення (що отримали на Заході назву “народних партій”), лише розпочинається.
Саме новий закон про вибори став поштовхом до роботи над цим виданням, частина ІІІ якого детальніше розкриває особливості нововведення до української виборчої системи – виборів на основі партійного списку. Певна річ, жодна інструкція чи настанова не може передбачити всіх тонкощів проведення виборчої кампанії, тому й судження, викладені в цій частині, слід сприймати як рекомендації щодо загальної структури планування, котра довела свою успішність у розвинених країнах Європи.
Вироблення навичок політичного спілкування є іншим завданням пропонованого видання. Адже ні для кого не секрет, що саме від цього чинника значною мірою залежить професіоналізм у підходах до вирішення складних політичних питань. Відсутність єдності та бажання іти на компроміс (власне те, що так характерно для нашого суспільства та політичних діячів) на сьогодні виступає серйозною перешкодою на шляху до злагоди не лише між різними політичними течіями, а й тими партіями, які проголошують схожі програмові принципи.
Нова держава потребує політиків нового покоління, для кого ця книга, сподіваємось, стане практичним посібником у своїй щоденній діяльності.
^ АНДРІЙ СТРАННІКОВ
Секретар з міжнародних питань
Християнсько-Народного Союзу
ЧАСТИНА І
ІМІДЖ ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА
^ РОЗДІЛ 1. ЕФЕКТИВНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ
1.1 Що таке імідж?
Вироблення і підтримання позитивного іміджу – питання, яке неодмінно постає перед усіма, хто тією чи іншою мірою залучений до політичної діяльності. Те, що мається на увазі під словом імідж є ніщо інше, як уявлення, яке має широкий загал або певна група щодо певної особи чи організації. Особливість іміджу полягає в тому, що він може призводити як до успішної політичної кар’єри, так і до втрати авторитету та можливості впливати на ті чи інші чинники.
Імідж складається з: 1) емоційного аспекту; 2) враження, яке справляє особа чи організація та 3) асоціативних зв’язків. Необхідними компонентами підтримки іміджу є 1) досвід, 2) знання, 3) ідеологія та 4) технічні навички політичного спілкування (саме останньому з цих компонентів присвячено пропоноване видання).
Але власне імідж є лише однією стороною медалі. Іншою її стороною є особисте уявлення політика або партії про себе. Іншими словами – самоуявлення або самооцінка. Якою буде самооцінка, частково залежить від того “повідомлення”, яке пропонує громадськості політик або партія. Це, насамперед, те ідеологічне навантаження, яке стає базовим для існування партії або політичної діяльності окремої особи. Лише в тому разі, якщо це повідомлення відповідає вимогам суспільства і спрямоване на вирішення ключових проблем, можна сподіватися на підтримку, а отже й позитивний імідж. У цьому процесі варто звернути увагу на такі три моменти:
- Політик або політична організація мусить для себе визначити, чи відповідає самоуявлення реальному стану речей. Це необхідно у випадках, коли самооцінка є високою, але результати діяльності не витримують ніякої критики (наприклад, результати виборчої кампанії, котрі є значно нижчими, ніж очікувалося). Потрібно чітко з’ясувати причини такої ситуації. Якщо причиною є повідомлення партії, воно потребує негайної корекції, оскільки навіть найкраща реклама не може змінити смакові якості зіпсованого продукту.
- Якщо сформульоване особисте враження від повідомлення здається позитивним, необхідно “апробувати” його в цільових групах, тобто, дізнатися, яким чином на нього реагують ті, для кого воно призначається (насамперед, виборці). Важливо також прослідкувати, який ефект Ваш імідж має в різних соціальних і вікових групах.
Подібні дослідження можуть здійснюватися шляхом роботи із засобами масової інформації та різноманітними організаціями, проведення соціологічних досліджень тощо. Якщо люди отримують невірне враження від партії чи окремого політика, або є недостатньо
поінформованими, не варто звинувачувати в цьому ЗМІ – краще зверніться ще раз до аналізу власної самооцінки.
- І нарешті, важливим питанням є протистояння самоуявлення та того іміджу, який Ви маєте; зусилля, спрямовані на усуненні розбіжностей між цими двома поняттями. Насамперед з’ясуйте, на чому слід зосередити увагу для їх усунення.
Для того, щоб досягнути співпадіння іміджу та самоуявлення (а це, врешті-решт, є головною метою), найперше варто сконцентруватися на тих аспектах, де розбіжності найбільші. Зважте: якщо роботу не доведено до кінця, ефект може бути абсолютно протилежним. Дива не відбудеться – ця робота є копіткою і призведе до позитивних результатів лише в разі докладання значних зусиль.
Для того, аби полегшити формування власного іміджу, зосередьте увагу на наших стисло викладених судженнях щодо головних рис політичного діяча:
^
Позитивні риси
- переконливість;
- гарне враження, пристойність в одязі та поведінці;
- вміння виступати публічно та формулювати головну ідею повідомлення;
- здатність казати “ні”;
- рішучість і організованість;
- віра в досягнення мети;
- чесність та щирість у стосунках із колегами по партії та опонентами;
- вміння залишатися коректним у складних ситуаціях.
Негативні риси
- нерішуча та невпевнена манера поведінки;
- дріб’язковість, переобтяження виступів непотрібними деталями;
- неуважне слухання;
- негнучкість, повільне пристосування до необхідних змін;
- відсутність ініціативності та конкретного плану дій;
- надмірна емоційність або, навпаки, сором’язливість;
Наведені приклади є лише зразком. Ви можете скласти власний перелік рис, які на Вашу думку, притаманні політичному діячеві. Тут, насамперед, слід зосередити увагу на тому, які риси є найбільш прийнятними для Вашого кола спілкування та діяльності.
Варто також врахувати, що будь-який політик поєднує в собі як позитивні, так і негативні риси, тим паче, що різні ситуації потребують різних виявів Вашої активності. Намагайтесь культивувати позитивні і жорстко боротися з негативними сторонами Вашого іміджу. Спробуйте уявляти себе в різних ситуаціях, які потребують реалізації тих чи інших Ваших якостей. Нижче буде проаналізовано найбільш поширені з них.
^ 1.2 Персональне представлення
Якщо Ви заходите до залу засідань, де вже багато людей, насамперед потрібно підійти до головуючого. Відрекомендуйтесь і простягніть руку для привітання. Якщо дане товариство Вам невідоме, він імовірно відрекомендує Вас присутнім. Якщо ні, представтесь самостійно, потиснувши їхні руки.
Якщо Вам когось відрекомендовують, уважно слухайте імена. Імовірно Ви вже знатимете, з ким будете розмовляти надалі. Якщо ж ні і Ви не розчули його (її) ім’я, не соромтесь перепитати (“Даруйте (прошу пробачення), я не розчув Вашого імені”). Це свідчить, насамперед, про Ваше особисте зацікавлення людиною, з якою Ви спілкуєтесь.