Християнсько-Народний Союз (Україна)

Вид материала

Документы

Содержание Попередня підготовка Формулювання мети Розмітка прес релізу 2.4 Написання статті Уважний читач Визначення структури документа 2.5 Правила журналіста Розділ 3. інтерв’ю 3.1 Підготовка до інтерв’ю 3.2 Пакет матеріалів для інформування журналіста 3.3 Домовленості щодо інтерв

Подобный материал:

• Народний Союз «Наша Україна», 874.97kb.
• Андрій лелюх: «Я – режисер-практик, І радий, що знайшов себе як творча особистіть, 44.85kb.
• Союз європейська політика сусідства, 503.56kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна, 154.1kb.
• Тілесні покарання дітей: ефективний засіб виховання чи порушення прав дитини Левченко, 233.82kb.
• Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий, 149.09kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
• Левченко Катерина, 57.75kb.
• Оцінка виконання Плану дій Україна – Європейський Союз, 62.91kb.

^

Попередня підготовка

Розпочинаючи написання прес-релізу, перш за все вирішіть питання яку саме інформацію потрібно висвітлити в тексті. Не існує якихось загальних правил щодо цього, адже, наприклад, повідомлення про злиття компаній вимагає зовсім іншого підходу і містить абсолютно іншу інформацію аніж, скажімо, огляд подій у політичній партії.

Найголовніше для написання прес релізу (незалежно від того кому він надсилається) є обізнаність із предметом і достатня інформативність (допоміжним у цьому може бути перелік контрольних питань для написання статті, який наведено у 2.4).


Оформлення

Який би тип паперу Ви не використовували, переконайтесь, що вгорі сторінки є напис ПРЕС-РЕЛІЗ, вказано ім’я, адресу й телефонний номер відправника, щоб, у разі потреби, журналісти змогли зв’язатися з ним для з’ясування більш детальної інформації. Необхідно також вказати дату розсилання.


^ Формулювання мети

Нижче вже зазначалося наскільки важливим є дотримання акуратності в інформуванні преси. Репортаж буде сприйнятий редакторами найбільш позитивно, якщо текст є коротким, чітким і по суті. Якщо у повідомленні прочитуватиметься домінування лише особистого інтересу певної людини або групи (іншими словами, упереджений підхід), сила і значимість такого повідомлення буде суттєво знівельована.


^ Розмітка прес релізу

Ліва межа має бути від 3 до 5 сантиметрів. Це полегшить роботу редактора. Він зможе використати це місце для поміток, доповнень, змін (обсяг, ширина колонки, абзаци та ін.), підзаголовків тощо.

Не починайте нове речення з нового рядка. Так само не можна давати якісь конкретні поради щодо поділу тексту на абзаци. Загалом, слід відзначити, що починати новий абзац слід лише тоді, коли розкриття конкретної теми або оголошення повністю завершено. Так само не

рекомендується перетворювати текст на один суцільний блок інформації. Це може швидко відвернути увагу не вельми зацікавленого читача (або журналіста). Більш того, сприйняття подібного тексту є досить складним, оскільки людям не завжди вистачає часу (та й бажання), аби дочитати текст до кінця.

Не пропускайте рядків на позначення меж абзаців. Викладена у прес-релізі інформація сприйматиметься фрагментарно, якщо буде занадто багато порожніх рядків. Пропуск рядка може бути доцільним лише в тому разі, якщо це необхідно для кращого розуміння теми або коли такий пропуск є функціонально вмотивованим.

Якщо прес-реліз обсягом перевищує дві сторінки, бажано використовувати підзаголовки для основних питань (пунктів) або залишати достатньо вільного місця для того, щоб редактор міг використати його для написання власних підзаголовків. Підзаголовки повинні бути зрозумілими та стислими. Загалом не рекомендується складати прес релізи обсягом понад півтори друковані сторінки.

Ніколи не друкуйте прес реліз в один або два інтервали, перевага мусить надаватися проміжку в півтора інтервали, – порівняно невеликий проміжок між рядками полегшує роботу журналіста і спрощує внесення тексту до редакційного комп’ютера.


Мова і стиль

Речення у прес-релізі завжди повинні бути короткі і зрозумілі. Довгі, складні речення з великою кількістю прийменникових конструкцій і зносок зовсім не зробить Ваш текст більш імпресивним. Для текстів, розрахованих на середню аудиторію, рекомендується обмежити речення 10-15 словами.

Загалом, перед тим як вдатися до написання тексту, передусім запитайте себе – кому призначається Ваш текст? Середня аудиторія може бути погано обізнана з деталями, яких стосується Ваше повідомлення.

Конструкція речень та лексичне насичення повинні бути пристосовані до потреб Вашої аудиторії. Прес-реліз, що розсилається виключно на адресу спеціалізованих журналів, а, отже, розрахований на відповідного рівня фахівців, повинен принципово відрізнятися за змістом від прес-релізу, яким би Ви хотіли привернути уваги якомога ширшої аудиторії. Якщо Ви прагнете підвищити інтерес до свого повідомлення, зверніть увагу на мову прес-релізу, особливо на чітку та стислу структуру речень та на дотримання правил орфографії.


Початкова фраза

А тепер звернімо увагу на вступну частину або, як кажуть журналісти, на “початкову фразу” у прес релізі. Вступ і заголовок є двома важливими компонентами, котрі покликані привернути увагу читача. Найголовніше правило: початкова фраза повинна бути коротким викладом усього прес-релізу, вона повинна містити найважливішу інформацію Вашого

повідомлення в декількох вступних рядках. Формулюючи “початкову фразу” необхідно пам’ятати п’ять питань: Хто? Що? Де? Коли? і Чому? Чи реально задіяти усі п’ять – залежить від виду ЗМІ.


Обмеження при публікації прес-релізу

У переважній більшості випадків абсолютно недоцільно встановлювати якісь часові обмеження при написанні прес-релізу. Звичайно ж, існують винятки. Скажімо, доповідь видатного політика не повинна публікуватися за день до її проголошення. Ви можете лише допомогти журналістам, надіславши деякі доречні фрагменти за декілька днів до виступу. У цьому разі вони мають можливість писати статті особливо уважно та ретельно, а також отримують змогу звернутися до Вас із запитаннями, якщо з’явиться потреба в додатковій інформації. Якщо постане необхідність, Ви можете звернутися до журналіста з проханням “Будь-ласка, не публікуйте до…” Кожний журналіст-професіонал з честю сприйме таке прохання. Тут також немає жодних обмежень: це лише прохання. Обмеження можуть виникнути лише за умови, якщо журналіст, отримавши інформацію, відмовляється від дотримання попередньо даних обіцянок.


Post scriptum

Після того, як Ви надіслали прес-реліз до редакції, було б непогано зателефонувати згодом (скажімо, наступного дня) для того, щоб дізнатися, чи було його прочитано і який журналіст є “відповідальним” за його подальшу долю. Це значно полегшить спілкування з конкретним виданням і дасть можливість встановити особистий контакт із працівниками редакції.


2.3 Прес-конференція

Часом Ви відчуваєте, що інформація, яку потрібно повідомити загалу, заслуговує на висвітлення на прес-конференції. Але не кидайтесь негайно її скликати – ретельно обміркуйте дане питання. Лише за наявності “реальних” новин варто влаштовувати подібний захід.

Прес-конференцію слід проводити лише в разі неможливості повноцінно висвітлити певні події у письмовій формі (шляхом надсилання прес-релізу до засобів масової інформації).

Проведення прес-конференції на високому рівні вимагає грунтовної підготовки, а тому визначте заздалегідь, які новини Ви маєте повідомити протягом прес-конференції і чи Ви справді бажаєте їх оприлюднити. Непоганою підставою для проведення прес-конференції може бути, наприклад, презентація Вашої виборчої програми або представлення кандидатів.

Природно, відвідання прес-конференцій є частиною журналістської роботи. Але будь-який журналіст, зазвичай, прийшовши на прес-конференцію, прагне особисто взяти участь у дискусії лише тоді, коли її тема є справді актуальною. Дев’ять разів із десяти журналістові вистачає прес-

релізу, особливо якщо в ньому вказано координати відправника (останнє, у разі потреби, дозволяє отримати додаткову інформацію, зателефонувавши відповідальному за повідомлення).

Переконайтесь у тому, що люди, котрі скликають і проводять прес-конференцію, добре підготовлені до дискусії. Попередній тренінг інтерв’ю є дуже важливим, – підготуйте відповіді на ймовірні запитання.


Перелік контрольних питань при підготовці до прес-конференції:

1. Необхідність у прес конференції існує лише тоді, коли Ви маєте справжні новини, які неможливо належним чином висвітлити у прес-релізі.
   
2. Надішліть персональні запрошення конкретним журналістам, а не на адресу тієї чи іншої редакції.
   
3. Важливо проводити прес-конференцію у зручному місці, яке легко можна було б знайти.
   
4. Потрібно мати гарний телефонний зв’язок і акустичну апаратуру.
   
5. Необхідно, щоб хтось зустрічав відвідувачів, слідкував за тим, щоб вони зареєструвалися, а також вручав папку з матеріалами прес конференції.
   
6. Особа, котра висвітлює новини, в жодному разі не повинна бути ведучим прес-конференції. Прес-секретар – найприйнятніша особа для виконання цих функцій.
   
7. За столом повинні знаходитися Голова прес-конференції з одним, максимум двома людьми, які, як передбачається, матимуть слово.
   
8. Зробіть пластикові або картонні таблички з іменами присутніх.
   
9. Підготуйте вступне повідомлення, в якому пояснюється мета й підстава скликання прес-конференції.
   
10. Підготуйтесь до запитань, що можуть виникнути у журналістів і спробуйте сформулювати відповіді заздалегідь.
    
11. Надішліть папку з матеріалами прес-конференції тим, кого Ви запросили, але вони не прийшли.
    
12. Якщо після грунтовних приготувань, витрат і зусиль, приходять лише 2 чи 3 журналісти, не звинувачуйте вашого прес-секретаря, відповідального за організацію прес-конференції, а перегляньте ще раз питання цього списку.
    
13. Конференція не повинна бути надто тривалою.
    
14. Якщо розгляд якогось одного специфічного питання займає надто багато часу, зробіть усе можливе щоб повернутися до розгляду центрального повідомлення прес-конференції.
    

^ 2.4 Написання статті

Написання статей та повідомлень є одним із найскладніших питань при роботі із друкованими засобами масової інформації. Воно є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та вираження думки.

Написання праць є викладенням на папері думок зрозумілою для інших мовою, словом, це – не що інше, як візуальне вираження результатів мисленнєвої діяльності. Але навіть знаючи це, ми часто хапаємось за ручку і папір, щойно з’являється певна думка, не завжди попередньо обміркувавши всі тонкощі даного процесу. Деякі поради, викладені нижче дозволять грунтовніше підійти до цієї нелегкої справи.

Отже, якщо Ви твердо вирішили написати статтю, перед тим, як зробити це, зосередьтесь на з’ясуванні таких трьох питань:

1. На кого розрахована стаття (іншими словами, хто є одержувачем Вашого повідомлення).
   
2. Яким є основне повідомлення Вашої статті.
   
3. Які допоміжні засоби Ви можете використати у своїй роботі.
   

Орієнтація на читача

Одна справа – готувати матеріал до друку, зовсім інша – уявляти, як Вашу статтю прочитають після її опублікування. Дослідження свідчать про існування таких трьох категорій читачів:

1. Поверхневий читач. Найбільша група, яка нерідко є важливою для автора матеріалу. Ці читачі, як правило, демонструють таку поведінку:
   

• перечитують початкові та заключні положення статті
  
• читають заголовки та підзаголовки;
  
• переглядають перелік використаних джерел;
  
• зосереджують увагу на цифрах і таблицях;
  
• швидко переглядають зноски і виділені в тексті слова.
  

2. “Середній” читач. На відміну від першої групи, цей тип читачів характеризується більшою уважністю до власне змісту статті. При вивченні інформаційного матеріалу, ця група зосереджується на основоположних аспектах, котрі дають уявлення про предмет статті.
   
3. ^ Уважний читач. Найменша група – люди, котрі ретельно вивчають матеріал, перечитуючи його двічі й більше і роблячи при цьому письмові зауваження.
   

Стадії процесу написання статті

1. Попередній збір інформації – чорнові нотатки, література, контакт з компетентними у даній сфері особами, підбір фото, ілюстрацій тощо.
   
2. Розбивка тексту – визначення тематичних груп та поділ зібраної інформації на розділи відповідно до визначеної тематики.
   
3. ^ Визначення структури документа – заголовків, підзаголовків, кількості частин, глав тощо. З’ясування питання, в яких структурних одиницях тексту будуть розкриватися головні, другорядні цілі; в яких відбуватиметься деталізація предмета статті.
   
4. Написання статті.
   

Перелік контрольних питань при написанні статті:

• найперше й найголовніше – чітко з’ясуйте чого Ви як автор ставите за мету досягнути даним матеріалом;
  
• починаючи писати, з’ясуйте питання: Кому? Навіщо? Яким чином? Те ж саме стосується журналістів;
  
• Ваша розповідь повинна базуватися на фактах. Уникайте сумнівних історій;
  
• почуття гумору і творчий підхід дуже цінні, але надто не захоплюйтесь цим надмірно – клоуни і поети мають вельми обмежену аудиторію;
  
• спробуйте наслідувати журналістів: найважливіше вони повідомляють на початку статті (підзаголовок під основним заголовком). Потім вони розробляють тему, поступово розширяючи коло;
  
• стислий текст значно кращий, але потребує досить багато часу і зусиль;
  
• поділіть текст на абзаци. Суцільний текст погано сприймається читачем;
  
• будуючи речення не використовуйте часто одну й ту саму структуру. Одноманітність ніколи не була привабливою;
  
• намагайтесь уникати тотального вживання іншомовних слів;
  
• вживайте теперішній час, уникаючи при цьому пасивного стану дієслова;
  
• добирайте коротких слів; дотримуйтесь вимог літературної мови, не вдавайтесь до жаргону;
  
• намагайтесь уникати надто довгих і надто коротких речень;
  
• надавайте перевагу дієсловам, а не іменникам;
  
• всередині тексту розташовуйте додаткові заголовки й підзаголовки;
  
• заповніть текстом щонайбільше 30% – 40% аркуша; зробіть широкими поля та відстань між рядками – це дозволить надалі робити помітки;
  
• звертайтесь у тексті до читачів, використовуючи слова ви, ми, друзі, люди цього міста… Називайте їх!
  
• дайте “сирому” тексту відлежатися хоча б один день, потім критично перечитайте його і відредагуйте. Залучіть інших до роботи і попросіть стисло підсумувати написане;
  
• і нарешті – Ви можете припускатися помилок у тексті, але це зовсім не свідчить про те, що Ви не вмієте писати!
  

^ 2.5 Правила журналіста

Конфіденційність

Досить часто певна інформація не може бути опублікована відразу. У цьому разі дайте журналістам чітко зрозуміти, що в даний момент Ви розповідаєте “не для протоколу” (або, як іноді кажуть, “не для преси”). Журналісти, у свою чергу, знають, де саме і за яких обставин вони можуть застосувати дану інформацію. Не захоплюйтесь особливо, пам’ятайте, що журналістові всім цим “не для протоколу” досить тяжко скористатися, оскільки він не має жодних “речових доказів” Ваших висловлювань (насамперед, аудіозапису).

Нерозкриті джерела

Ви можете робити певні заяви, які Ви б хотіли опублікувати як “інформацію з анонімних джерел”. Це означає, що інформацію може бути оприлюднено, але Ваше (або чиєсь) ім’я не згадуватиметься. Знову ж таки: це може бути корисним за певних умов, але користуйтеся ним дуже обережно.


Виправлення і право на репліку

Кожен скрупульозний журналіст додасть трохи пліток, просто для того, аби зробити статтю пікантнішою, надати їй привабливості. Як правило, виправлення (або уточнення) приймаються журналістами лише за умови, що стаття містить фактичні помилки. Інтерпретація завжди була прерогативою ЗМІ і Ви повинні це усвідомити.


^ РОЗДІЛ 3. ІНТЕРВ’Ю


“Все, що Ви скажете, може бути використано проти Вас”, – ця знаменита фраза з американських поліцейських фільмів повинна стати пересторогою для багатьох, коли вони мають справу з журналістами, які нібито шукають можливості взяти в них інтерв’ю. Насправді, в більшості випадків, це не відповідає реальному стану речей. Журналісти, у переважній своїй більшості, не цікавляться тими, в кого вони беруть інтерв’ю або організаціями, які ті представляють. Журналісти-професіонали не мають іншої мети, окрім виконання свого ремесла: збирати інформацію та повідомляти її широкому загалу.

Для того щоб отримати від Вас інформацію про реальний стан речей, журналіст не ставить легко передбачувані запитання, а попередньо зібравши усі можливі відомості про предмет (подію, людину, тощо), використовує техніку інтерв’ю в такий спосіб, аби змусити Вас повідомити ту інформацію, яку Ви, можливо, воліли б не оприлюднювати.

Подібні методи можуть завдати значних труднощів тому, в кого беруть інтерв’ю або його організації, але саме це і є заздалегідь спланованим завданням журналіста.

Так чи інакше, але попередження “це може бути використано проти Вас” виконує певну функцію. Передумовою для нормального, приємного для обох сторін інтерв’ю є таке, коли і журналіст, і його співрозмовник знають кожний своє місце, себто заздалегідь обумовлені правила гри, і твердо дотримуються їх протягом усієї розмови. Людина, в якої беруть інтерв’ю, повинна постійно усвідомлювати, що розмовляє з журналістом, професіоналом, який сидить просто навпроти неї і може зробити надбанням гласності все, що почує. Перед тим, як відповідати на питання, запитайте себе, чи хотіли б Ви бачити свою відповідь надрукованою в газеті чи журналі.

Не має значення наскільки теплою є ваша бесіда, журналіст ніколи не перейде на розмову “один на один”. Єдине, в чому Ви можете бути впевнені

– це те, що Ваші ідеї та переконання не будуть опубліковані, якщо Ви їх не озвучили вголос.

Звичайно ж, прес-контакти – це не Ваша повсякденна робота, тому журналіст майже завжди має певну перевагу в цій грі. Він, зазвичай, має значно більший досвід у проведенні інтерв’ю і може значно сильніше впливати на розмову за допомогою спрямування своїх запитань і зауважень, що їх він робить протягом розмови.

Однак, Ви не повинні розглядати інтерв’ю як заздалегідь програшну ситуацію. Як би там не було, Ви значно краще володієте темою обговорення і тому можете вдягнути маску “самовпевненості”. Окрім того, Ви маєте змогу підготуватися до інтерв’ю, тим самим створивши умови, що дозволять Вам досягнути позитивного результату. Деякі практичні поради допоможуть Вам у підготовці до інтерв’ю.

Ще до початку інтерв’ю спробуйте передбачити його перебіг. Ви можете практикувати рольову гру, ставлячи самому собі потенційно “слизькі” запитання, проте, чи не найкращим є тренінг за допомогою відеокамери (запис на відеоплівку імітації Вашого інтерв’ю з подальшим відтворенням і розбором помилок). Найскладнішим, безумовно, є телеінтерв’ю, оскільки в цьому разі протистояння між репортером і Вами може загострюватись, – телевізійний екран, камера, світло юпітерів – все це, як правило, завжди спричиняє легкий шок, коли Ви виступаєте на телебаченні вперше. Якщо протягом вищевказаного тренінгу Ви навчитесь долати цей шок і засвоїте, як все ж таки давати гарне інтерв’ю за таких умов, це також буде свідченням того, що переважна більшість проблем, пов’язаних з інтерв’юванням та роботі з друкованими ЗМІ для Вас не існуватиме.


^ 3.1 Підготовка до інтерв’ю

Коли Ви даєте інтерв’ю на радіо, телебаченні чи у друкованих засобах масової інформації, завжди існує взаємний інтерес, як для Вас, так і для журналіста. Для журналіста цей інтерес полягає у висвітленні цікавих новин, для Вас – у передачі свого повідомлення громадськості. Ваша бесіда з журналістом може спровокувати конфлікт, якщо останній хоче поговорити на більш провокаційні та суперечливі теми, ніж Ви. Якщо ж Ви зрозуміли, до чого прагне журналіст, іще до початку інтерв’ю дайте йому зрозуміти що саме Ви можете сказати з цього приводу. У такий спосіб Ви зможете дійти згоди та уникнути суперечок.

Чіткість і зрозумілість є одними із найважливіших чинників інтерв’ю. Вирішіть заздалегідь про що Ви говоритимете, тобто яким буде Ваше повідомлення. Так уже склалось, що час є найбільшим дефіцитом, та й люди сприймають лише половину з того, що читають, слухають або бачать. Це означає, що Ви повинні зробити Ваше повідомлення якомога більш чітким і зрозумілим.

Репортер нерідко зосереджує увагу на поверхневих фактах (хто, що, де, коли), тоді як питання чому і решта питань, пов’язаних з ним часто висвітлюються не достатньо. Отже, Ваше завдання – побудувати інтерв’ю

так, щоб порушуючи очевидне для всіх питання надати якомога грунтовнішу інформацію.

Попередньо запитайте, яка тема обговорюватиметься під час інтерв’ю. Журналіст готуватиметься, переглядаючи попередні публікації з даної теми та збираючи інформацію за допомогою особистих контактів.

Ви так само повинні готуватися до інтерв’ю, перечитуючи статті, котрі містять інформацію щодо обговорюваної теми і запам’ятовуючи важливий фактичний матеріал. Далі Ви можете скласти перелік найбільш “незручних” питань, які може поставити журналіст, і сформулювати короткі відповіді на них. Перед інтерв’ю Ви повинні запитати себе, яким чином журналіст може використати це інтерв’ю, яку інформацію він прагне одержати, чому саме Вас було обрано для виконання цієї мети і чи є Ви насправді компетентним джерелом?


^ 3.2 Пакет матеріалів для інформування журналіста

Це може бути загальна інформація про організацію, наприклад, річний звіт, брошури, вирізки опублікованих статей, заяви стосовно певних політичних подій.

З іншого боку, пакет матеріалів (який Ви даєте журналістові перед початком інтерв’ю) може містити інформацію, що безпосередньо стосується обговорюваної теми. Передусім, це може бути фактична інформація, яку Ви бажаєте висвітлити протягом інтерв’ю, наприклад, статистичні дані або хронологія подій, які є основою для обговорюваної теми. Передача такої інформації у письмовій формі зменшить ризик того, що фактичні дані можуть бути відтворені невірно, а також додасть Вам упевненості в тому, що журналіст отримав необхідну інформацію, незалежно від того, в якому напрямку розвиватиметься ваша розмова.


^ 3.3 Домовленості щодо інтерв’ю у друкованих ЗМІ

Якщо інтерв’ю призначається для газети або журналу, завжди є можливість розробити варіанти відповіді, грунтовніше пояснити журналістові всі незрозумілі питання. Після такого інтерв’ю Ви можете звернутися з проханням переглянути текст перш ніж матеріали буде опубліковано, і виправити неточності. Крім того, остаточний зміст газетної або журнальної статті повністю належить до компетенції журналіста. Тому відразу ж після закінчення інтерв’ю з’ясуйте: коли Ви можете переглянути текст і коли, найпізніше, Ви повинні його повернути з Вашими зауваженнями.

Цей засіб перевірки особливо важливий для політично делікатних тем. Ролі, а отже й обов’язки, чітко розподілені протягом інтерв’ю: Ви відповідальні за власні коментарі, журналіст відповідальний за їхню радіо- чи телетрансляцію або відтворення у друкованому вигляді.

Ви повинні переконатися, що Ваші коментарі будуть передані вірно і на цій підставі маєте повне право наполягати на можливості побачити або

почути касету із записом Вашого інтерв’ю перед тим, як його буде опубліковано або висвітлено у теле- чи радіоефірі.

Слід пам’ятати, що право попереднього перегляду матеріалу інтерв’ю, однак, не передбачає можливості доповнювати чи суттєво змінювати текст у разі, якщо Ви шкодуєте про сказане чи зроблене, – на жаль, воно вже не може бути стерто з плівки. Ви можете внести незначні, суто технічні корективи (наприклад, “100 літер” замість “10 літер”, “10 листопада” замість “12 листопада”)

Якщо у деяких фразах було нечітко або навіть невірно передано суть того, що Ви мали на увазі, Ви можете запропонувати зрозуміліше формулювання. Але це повинно залишитися лише пропозицією; журналіст на власну відповідальність може замінити (або не замінити) записану фразу на нове формулювання.

Певна річ, такі зміни можуть бути запропоновані виключно щодо інформації, наданої Вами; стосовно ж тієї інформації, яку журналіст зібрав власними зусиллями (наприклад, висловлювання щодо Вас представників опозиційної партії), Ви не маєте права будь-що змінювати.