Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна

Вид материала

Документы

Содержание Табл.1. Дитяча праця та трудове виховання: спільні риси та відмінності Трудове виховання Дитяча праця Робота дітей Найгірші форми дитячої праці Трудове виховання Найгірші форми дитячої праці Економічні причини Культурні (традиційні) чинники Освітньо-правові (низький рівень правової освіти) Табл.2. Розподіл відповідей на запитання анкети: “Вкажіть наскільки Ви згодні з нижченаведеними твердженнями?” Цілком згодний(а) Цілком не згодний(а) Небажання дітей бути вилученими із праці.

Подобный материал:

• Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий, 149.09kb.
• Тілесні покарання дітей: ефективний засіб виховання чи порушення прав дитини Левченко, 233.82kb.
• Одним з суттєвих порушень прав людини в суспільстві є торгівля людьми, 87.22kb.
• Левченко Катерина Борисівна, 72.22kb.
• Левченко Катерина, 57.75kb.
• Литвак Олег Михайлович доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент апрн україни, 1177.67kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 695.98kb.
• Узапропонованому дослідженні зроблено спробу узагальнити сучасне розуміння понять «праця», 362.52kb.
• Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія, 91.49kb.
• Соціально-трудові відносини, 70.21kb.

Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз


Левченко Катерина Борисівна – доктор юридичних наук, народний депутат України, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»


За даними МОП в усьому світі понад 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працюють, щоб вижити. Майже половина з них, близько 120 мільйонів, працюють по­вний робочий день, щодня, протягом усього року. 70 % дітей працюють у шкідливих умовах. З-поміж 250 мільйонів працюючих дітей приблизно 50-60 мільйонів — діти віком від 5 до 11 років, які, з огляду на їх вік і уразливість, працюють у шкідливих умовах. З метою боротьби проти дитячої праці через практичні проекти, МОП у 1992 році започаткувала Міжнародну програму з викоренення дитячої праці (ІПЕК), яка сьо­годні діє у 60 країнах світу.

Мета статті полягає у аналізі ступеню поширення явища використання дитячої праці в Україні, а також ставлення до нього українського суспільства, здійсненні уточнення існуючої термінології для запровадження ефективної системи моніторингу дитячої праці.

В Україні за даними дослідження, проведеного Державним комітетом статистики у співпраці з МОП у 1999 та 2000 роках, виявлено понад 456 тисяч дітей, що працюють, з яких 87 тисяч — це діти найуразливішої групи віком від 7 до 12 років. Діти миють машини, підробляють мийниками посуду в кафе та барах, продають газети в електричках. Працівники притулків для неповнолітніх найпоширенішими видами заробітку дітей, які потрапляють до них, називають жебракування, крадіжка, миття машин, перепродаж речей, збір та реалізація металобрухту, заняття проституцією. З того часу ситуація не покращилася.

За даними Українського інституту соціальних досліджень в Україні існує дитяча най­мана праця за оплату. Кількість дітей, зайнятих важкою фізичною працею — 18 %. Кількість дітей віком від 7 до 12 років, зайнятих важкою фізичною працею — 24 %. Кількість дітей, постраждалих від фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечни­ми або шкідливими умовами праці — 3 % (насамперед, діти віком від 10 до 14 років). Найвищі показники фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечними чи шкідливими умовами праці, спостерігаються у: виробництві (7 %); будівництві (5 %). Кількість дітей, які працюють більше 8 годин на добу — 3 %. Кількість дітей, які працюють постійно під час навчального року — 61 %.

Проблема полягає в тому, що кілкість неповнолітніх, що бажають працевлаштовуватися, значно перевищує кількість офіційних робочих місць. Підприємці неохоче беруть дітей. Законодавство жорстко регламентує використання праці дітей. Тому залишається вихід в нелегальному працевлаштуванні.

Аналіз проведених в Україні досліджень, а також безпосередня участь автора статті в розробці та реалізації спільних програм з Міжнародною програмою викорінення найгірших форм дитячої праці, допомога в реалізації програм громадським організаціям в Донецькій та Херсонській областях дають можливість зробити висновок про основні види дитячої праці в Україні. Це:

• виснажлива й надмірно тривала праця дітей у домашньому господарстві (насампе­ред, це стосується сільських дітей);
  
• робота у промисловості, в установах та організаціях, яка не відповідає фізичним та розумовим здібностям дітей, шкодить їхньому здоров`ю, заважає навчанню та роз­витку дитини;
  
• робота у сімейному бізнесі, яка перебуває поза громадським та державним контро­лем, чим створюються передумови для перетворення такої праці у найгірші форми;
  
• робота на вулиці у несприятливих погодних умовах, часто — у несприятливому соціальному оточенні (миття автомашин, вулична торгівля, жебракування тощо).
  
• найгірші форми дитячої праці (використання дітей у злочинній діяльності, проституції, секс-бізнесі, жебракуванні тощо).
  

Найбільшим споживачем дитячої праці, незалежно від місця про­живання, є сільське господарство, торгівля, сфера послуг. Існують регіональні особливості використання праці дітей. Так, в Херсонській області дитяча праця використовується здебільшого в сільському господарстві (прополка, нагляд за тваринами, збирання овочів, випас домашніх тварин, робота з добривами, хімікатами, підсобними працівниками при ремонті сільськогосподарської техніки), домашньому господарстві (нагляд за тваринами, присадибні дільники, нагляд за дітьми, за хворими), рибному господарстві, торгівлі, сфері послуг, незаконній діяльності, використанні у сексуальному бізнесі.

В Донецькій області – збирання металобрухту, вугільна промисловість (копанки – сімейні або за наймом, сортування вугілля, підсобні працівники), збирання вторинної сировини, торгівля (установка та обладнання палаток, розвантажувальні роботи, закликали, «живі манікени» з рекламою, сортування товарів, прибирання приміщень, продаж роздрібних товарів, газет в транспорті), сфера послуг, праця на вулиці, домашнє господарство (тваринництво, нагляд за дітьми та хворими) залучення у незаконну діяльність (крадіжки, торгівля наркотиками), використання у сексуальному бізнесі.

Аналізуючи масштаби поширення дитячої праці в Україні варто відмітити, що відсутня статистика, яка б відбивала стан з дитячою працею в Україні

Відповідно до загальноприйнятого визначення, яке використовує Міжнародна організація праці, дитяча праця - робота дітей, що має таку природу чи інтенсивність, які заважають навчанню дітей або зашкоджують їхньому здоров'ю та розвитку. Така праця може завдати дітям непоправ­ної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству.

Починаючи з 1970-х років, країни-члени МОП все чіткіше усвідомлюють наступне: (1) дитинство - це той період життя, коли людина повинна навчатися і розви­ватися, а не працювати; (2) дитяча праця, через свою природу або умови, за яких вона, відбувається, нерідко ставить під загрозу майбутнє дітей, їхні можливості стати повноправними членами суспільства і працівниками; (3) існування дитячої праці може зашкодити репутації країни на сучасному етапі та продуктивності її робочої сили у довготерміновій перспективі через недо­ступність освіти в дитинстві; (4) дитяча праця не є невід'ємним атрибутом суспільства, а її поступове скоро­чення, і навіть ліквідація, можливі за наявності політичної волі досягти її ви­коренення; (5) якщо дитина працює, праця не шкодить її здоров’ю, розвитку, навчанню, умови праці відповідають нормам міжнародного права та національного законодавства. необхідно вважати це роботою [4, 5].

Доходу від дитячої праці вистачає лише на задоволення основних фізіологічних потреб, але губиться час для навчання, від якого діти з легкістю відмовляються. До того ж фахівці фіксують наявність конфлікту в родинах працюючих дітей, де від дітей вимагають, з одного боку, перебирати на себе функції дорослих (заробля­ти гроші, робити внесок в економічний добробут сім'ї), а з іншого — залишатися дітьми (слухатися дорослих та хазяїв на роботі, миритися з тим, що їм платять мен­ше, ніж дорослим, навчатися в школі за умов, що не враховують їхній робочий досвід), що може мати негативні психологічні та соціальні наслідки [4].

Але потрібно враховувати, що не всі види праці шкідливі для дітей. З раннього віку багато дітей допомагають по господарству, виконують окремі доручення дорослих або працюють разом з батьками на власній фермі/ділянці чи в родинному бізнесі. Підростаючи, вони перебирають на себе певні легкі види роботи і навчаються якійсь професії в тра­диційних галузях господарства. Таким чином вони засвоюють корисні трудові навички та ставлення до праці., що знадобиться їм як майбутнім працівникам та повноцінним членам суспільства. Легка праця за умови постійного і ретельного моніторингу може стати важливою складовою процесу соціалізації та розвитку дитини, що навчає їх брати на себе відповідальність і відчувати гордість за власні досягнення. Звичайно, така робота повністю не позбавлена ризику, про­те не її мають на увазі, коли йдеться про дитячу працю. Таким чином, дитячу працю слід розглядати як украй негативне соціальне явище з усіх точок зору - медичної, соціальної, педагогічної тощо; як протиправний вид діяльності, заборонений законодавчо.

Дитячою працею не вважається: участь дітей у виконанні деяких видів легких робіт, наприклад, допомога батькам у родинних і домашніх справах (які не забирають багато часу); трудова діяльність підлітків протягом кількох годин до чи після шкільних занять, а також під час канікул, щоб заробити на кишенькові витрати. Все це розглядається як елементи виховання хлопчиків та дівчаток, а також як спосіб набування професійних базових навичок і вміння адаптуватися в суспільстві. Це сприяє підвищенню їхньої самосвідомості та впевненості в собі, водночас дає їм можливість зробити внесок у сімейний бюджет та заробити кишенькові гроші.

Порівняльний аналіз змісту термінів дитяча праця, трудове виховання, робота дітей та найгірші форми дитячої праці запропонований у таблиці 1.

Табл.1. Дитяча праця та трудове виховання: спільні риси та відмінності

	Спільне	Відмінності
Трудове виховання	залучається дитина, вид діяльності пов’язаний з виконанням певної роботи	приносить користь дитина – об’єкт законна діяльність суспільством сприймається позитивно
Дитяча праця		приносить шкоду дитина – об’єкт може бути і законною і незаконною суспільством сприймається і позитивно і негативно
Робота дітей		приносить користь дитина – суб’єкт законна діяльність суспільством сприймається позитивно
Найгірші форми дитячої праці		приносить шкоду дитина – об’єкт незаконна діяльність суспільством сприймається негативно

Трудове виховання - направлено на формування творчої особистості в різних видах трудової діяльності: навчальної, науковій, виробничій, сфері обслуговування, господарсько-побутовій та інших [6, с.165]. Сучасна педагогіка визначає наступні завдання трудового виховання: формування відповідального ставлення до праці як потреби живого здорового організму; формування психологічної та практичної готовності працювати; виховання умінь та навичок колективної та індивідуальної праці; щеплення інтересу до науки, техніці, культури, виявлення схильностей та навичок до певних видів діяльності; виховання свідомої дисципліни та дисциплінованості; врахування регіональних, місцевих умов та використання їх в навчально-виховному процесі.

Найгірші форми дитячої праці - робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей:

- всі форми рабства або практика, подібна до рабства, як наприклад, продаж дітей або торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, в тому числі примусова чи обов’язкове вербування дітей для їх використання у збройних конфліктах;

- використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, для виробництва порнографічної продукції ;

- використання, вербування або пропонування дитини для заняття протиправною діяльністю, в тому числі для виробництва або продажу наркотиків, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах;

- праця, яка за своїм характером або умовам, в яких вона виконується, може нанести шкоду здоров’ю, безпеці або моральності дітей, такі види робіт визначаються національним законодавством або компетентним органом

Основні причини існування дитячої праці пропонуємо згрупувати наступним чином: економічні, культурні, соціальні, освітньо-правові.

Економічні причини полягають перш за все у низькому рівні матеріальної забезпеченості родин та дітей. В цьому аспекті проведена велика кількість досліджень, які варто використовувати в роботі.

Культурні (традиційні) чинники полягають у тому, що суспільство може розглядати ліквідацію дитячої праці як розкіш, придатну лише для тих верств суспільства, яким життя надає альтернативні можливості. Вона не вважається тривожним сигналом їхнього неблагополуччя, а навпаки, неробство розглядається як соціальний паразитизм, більше зло, оскільки вони здатні призвести до асоціальної поведінки та правопорушень серед дітей і суперечать цінностям громадської єдності. У більшості сімей хатня робота, допомога дітей дорослим на городі, фермі або в сімейній крамниці взагалі не вважається справжньою роботою.

Соціальні причини – відсутність працюючої системи захисту прав дітей, системи організації вільного часу підлітків.

Освітньо-правові (низький рівень правової освіти) - окрім традиційного несприйняття дитячої праці як порушення прав дитини, існує низький рівень правової обізнаності як серед батьків, так і вчителів, соціальних працівників, інших фахівців, які мають попереджати та протидіяти використанню дитячої праці.

У квітні 2006 року Український інститут соціальних досліджень на замовлення Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» провів опитування громадської думки населення стосовно ставлення до проблем використання дитячої праці¹.

Результати опитування, які відображають ставлення українського суспільства до використання дитячої праці представленні в таблиці 2.


Табл.2. Розподіл відповідей на запитання анкети: “Вкажіть наскільки Ви згодні з нижченаведеними твердженнями?”

	Цілком згодний(а)	Скоріше, згодний(а)	Наскільки згодний, настільки й не згодний	Скоріше, не згодний(а)	Цілком не згодний(а)
Дитина може не ходити до школи та має йти працювати якщо це необхідно для підтримки добробуту сім’ї	2	4	6	25	63
Дитина повинна сама заробляти собі кишенькові гроші	4	13	18	25	40
Дітям, які досягли 14-річного віку потрібно дозволити працювати повний робочий день, як дорослій людини	1	4	8	27	60
Експлуатація дитячої праці в Україні не існує	12	16	24	26	22

Ми бачимо, що 28 % респондентів вважають, що в Україні не існує експлуатації дитячої праці. А 17 % впевнені, що дитина повинна сама заробляти собі кишенькові гроші. Але відповідно до Трудового законодавства, яке відповідає міжнародним нормам та стандартам, дітям дозволено працювати лише з 15 років. І робочі місця для неповнолітніх фактично відсутні.

Небажання дітей бути вилученими із праці. Нерідко діти самі не бажають бути вилученими з праці. Робота надає їм мож­ливість отримувати, хоча й незначний, але все-таки доход та мінімальні трудові навички, що, за умови недостатньої освіти та можливого безробіття у майбутнь­ому, здається їм кращим виходом із ситуації. Крім того, робота викликає у дітей почуття власної дорослості. Вони пишаються тим, що можуть допомагати своїм родинам і робити внесок в оплату навчання молодших сестер чи братів. Відтак, працюючі діти схильні вбачати у собі відповідальних людей, які заслуговують на самоповагу, повагу з боку сім'ї та громади, а не потерпілих. Особливо в тих ви­падках, коли діти не дуже добре навчалися в школі, вони відчували б свою мен­шовартість, якби не робота, що надає їм поважного статусу.

Усе вищесказане дає підстави для висновку про те, що в Україні існує нагальна потреба у розробці дієвого механізму контролю за виконанням на практиці чинного законодавства з праці неповнолітніх. Вдосконалення цього механізму повинне, в першу чергу, бути спрямованим на сприяння соціальному захисту дітей з найбільш соціально незахищених сімей, дотримання вимог законодавства про працю дітей, насамперед у неформальному секторі економіки.

Така діяльність передбачена в проекті Національного плану дій на виконання Конвенції ООН про права дитини, який розроблений Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту у співпраці з усіма зацікавленими міністерствами, міжнародними та громадськими організаціями, з активним залученням автора статті. Концепція Плану затверджена Кабінетом Міністрів України у квітні 2006 року. Ним передбачається створення, апробування та розвиток системи моніторингу дитячої праці. Моніторинг дитячої праці, за визначенням МОП - це активний процес по зупиненню використання дитячої праці, який включає до себе здійснення регулярних наглядів з метою ідентифікації працюючих дітей та визначення ризиків, з якими вони стикаються, перенаправлення їх до організацій, які можуть надати допомогу, відстеження процесу їх вилучення з дитячої праці та нагляд (спостереження) за ними, для отримання впевненості, що вилучені діти задоволені отриманими альтернативами. Основна функція моніторингу дитячої праці – полягає в ідентифікації та оцінки ситуації з дитячою працею, а також вилученні дітей та їх направлення до альтернативних послуг.

Система моніторингу дитячої праці була запроваджена на міжнародному та національному рівні як своєрідна допомога інспекції праці, оскільки в останній не завжди виста­чає персоналу інспекторів, а також для надання при необхідності комплексної допомоги дітям, які залучені до дитячої праці. Одним з головних принципів моніторингу дитячої праці є посилення нагляду за випадками дитячої праці та залучення широкого кола державних суб’єктів, громадських організацій та профспілок.

Моніторинг передбачає створення інтегрованої системи, що включатиме інспекторів праці та відповідні структури державної влади та неурядові організації, постійно і взаємодіючих заради захисту та поновлення прав дитини, для попередження та зменшення випадків дитячої праці, підвищення рівня кваліфікації фахівців, рівня обізнаності громадськості, в тому числі батьків з питань дитячої праці, виявлення випадків дитячої праці та їх відстеження з метою переконатися, що дітей звільнено від небезпечної праці і надано їм за­довільні альтернативні можливості; визначення, чи має застосування дитячої праці в певній галузі або регіоні тенденцію до зменшення чи зростання. Система моніторингу, має залучати широке коло партнерів для виявлення випадків дитячої праці, оцінки ступеня ризику, гарантування повного вилучення дітей з виробництва, надання їм навчальних або інших альтернативних можливостей.

Моніторинг дитячої праці включає до себе: 1.Ідентифікацію ситуації щодо дитячої праці. 2. Оцінку масштабів, видів, сфер дитячої праці. 3. Нагляд за працюючими дітьми з метою їх вилучення, покращення в разі необхідності умов праці. 4. Організацію надання альтернативних послуг працюючим дітям, якщо відсутня можливість його вилучення з дитячої праці. 5. Вилучення у разі необхідності працюючих дітей з ситуації праці. 6. Превентивний компонент: роботодавці та батьки мають отримати інформацію про негативний вплив дитячої праці на дітей та про законодавство щодо праці дітей та хибність використання дитячої праці. 7. Послідуючі акції (використання результатів моніторингу в роботі по захисту прав дітей, покращення умов праці, взаємодії різних служб у цьому напрямку).

Але без сумніву важливою складовою його ефективності є необхідна зміна ставлення українського суспільства до явища використання дитячої праці.


Список використаної літератури

1. Forasteieri V. Children at work: Health and safety risks. ILO Child Labour Collection. Geneva, International Labour Office, 1997.
   
2. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. Посібник. / К.Б. Левченко, О.А.Удалова, І.М. Труба віна та ін. – К.: „Версо-04”, 2005.
   
3. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. ЮНІСЕФ, 2002.
   
4. Праця дітей: проблема та дії у відповідь. Матеріали для семінарів: Пер з англ../Заг. Ред. Укр..вид. О.П.Петращук.-К.:Міленіум, 2002.
   
5. Искоренение найхудших форм детского труда: Практическое руководство по применению Конвенции МОТ № 182. Пособие для парламентариев № 3/2002.-Москва, Международное бюро труда, 2003.
   
6. Класична педагогіка: Навч.посібник /Л.С.Нечепоренко, Я.В.Подоляк, В.Г.Пасинок. – Х.: ООснова, 1998, - 420 с.
   
7. Психолого-педагогічна реабілітації дітей, вилучених із праці на вулиці/За ред. О.П.Петращук та І.І.Цушка..-К.:Ніка-Центр, 2003.
   
8. Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із сільськогосподарської праці/За ред. О.П.Петращук та І.І.Цушка.-К.:Ніка-Центр, 2003.