Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна

Вид материала

Документы

Содержание Таким чином, дитячу працю слід розглядати Дитячою працею не вважається Табл.1. Дитяча праця та трудове виховання: спільні риси та відмінності Трудове виховання Дитяча праця Робота дітей Найгірші форми дитячої праці Трудове виховання Найгірші форми дитячої праці Економічні причини Культурні (традиційні) чинники Освітньо-правові (низький рівень правової освіти) Небажання дітей бути вилученими із праці. Основні види дитячої праці в Україні Донецькій області В Україні в цілому Враховуючи сутність, види дитячої праці, її форми, можна зробити такі висновки

Подобный материал:

• Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна, 154.1kb.
• Тілесні покарання дітей: ефективний засіб виховання чи порушення прав дитини Левченко, 233.82kb.
• Одним з суттєвих порушень прав людини в суспільстві є торгівля людьми, 87.22kb.
• Левченко Катерина Борисівна, 72.22kb.
• Вдосконалення системи моніторингу інфляції в Україні, 116.71kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 695.98kb.
• Левченко Катерина, 57.75kb.
• Тема: особливості радіоекологічного моніторингу грунтів, 297.97kb.
• Курсова робота на тему, 503.64kb.
• Мета: познайомити старшокласників із поемою Шевченка „Катерина, в якій піднято проблеми, 834.68kb.

Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий аналіз


Левченко Катерина Борисівна – доктор юридичних наук, народний депутат України, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»


В Україні існує нагальна потреба у розробці дієвого механізму контролю за виконанням на практиці чинного законодавства з праці неповнолітніх. Вдосконалення цього механізму повинне, в першу чергу, бути спрямованим на сприяння соціальному захисту дітей з найбільш соціально незахищених сімей, дотримання вимог законодавства про працю дітей, насамперед у неформальному секторі економіки. Така діяльність передбачена в проекті Національного плану дій на виконання Конвенції ООН про права дитини, який розроблений Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту у співпраці з усіма зацікавленими міністерствами, міжнародними та громадськими організаціями, концепція якого вже затверджена Кабінетом Міністрів України у квітні 2006 року.

Здійснення аналізу системи моніторингу дитячої праці в Україні з метою його вдосконалення та створення умов для впровадження у практику діяльності відповідних державних та недержавних структур складає мету підготовки статті.

Відповідно до загальноприйнятого визначення, яке використовує Міжнародна організація праці, дитяча праця - робота дітей, що має таку природу чи інтенсивність, які заважають навчанню дітей або зашкоджують їхньому здоров'ю та розвитку. Така праця може завдати дітям непоправ­ної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству.

Починаючи з 1970-х років, країни-члени МОП все чіткіше усвідомлюють наступне:

(1) дитинство - це той період життя, коли людина повинна навчатися і розви­ватися, а не працювати;

(2) дитяча праця, через свою природу або умови, за яких вона, відбувається, нерідко ставить під загрозу майбутнє дітей, їхні можливості стати повноправними членами суспільства і працівниками;

(3) існування дитячої праці може зашкодити репутації країни на сучасному етапі та продуктивності її робочої сили у довготерміновій перспективі через недо­ступність освіти в дитинстві;

(4) дитяча праця не є невід'ємним атрибутом суспільства, а її поступове скоро­чення, і навіть ліквідація, можливі за наявності політичної волі досягти її ви­коренення;

(5) якщо дитина працює, праця не шкодить її здоров’ю, розвитку, навчанню, умови праці відповідають нормам міжнародного права та національного законодавства. необхідно вважати це роботою.

Доходу від дитячої праці, зазвичай, вистачає лише на задоволення основних фізіологічних потреб. При цьому не вистачає часу на навчання, від якого діти з легкістю відмовляються. До того ж фахівці фіксують наявність конфлікту в родинах працюючих дітей, де від дітей вимагають, з одного боку, перебирати на себе функції дорослих (заробля­ти гроші, робити внесок в економічний добробут сім'ї), а з іншого — залишатися дітьми (слухатися дорослих та хазяїв на роботі, миритися з тим, що їм платять мен­ше, ніж дорослим, навчатися в школі за умов, що не враховують їхній робочий досвід). Будучи одночасно і дітьми і працівниками, вони змушені розвиватися самі та вибудовувати свої стосунки з оточуючим світом, постійно відчуваючи про­тиріччя, що може мати негативні психологічні та соціальні наслідки.

Але потрібно враховувати, що не всі види праці шкідливі для дітей. З раннього віку багато дітей допомагають по господарству, виконують окремі доручення дорослих або працюють разом з батьками на власній фермі/ділянці чи в родинному бізнесі. Підростаючи, вони перебирають на себе певні легкі види роботи і навчаються якійсь професії в тра­диційних галузях господарства. Таким чином вони засвоюють корисні трудові навички та ставлення до праці., що знадобиться їм як майбутнім працівникам та повноцінним членам суспільства. Легка праця за умови постійного і ретельного моніторингу може стати важливою складовою процесу соціалізації та розвитку дитини, що навчає їх брати на себе відповідальність і відчувати гордість за власні досягнення. Звичайно, така робота повністю не позбавлена ризику, про­те не її мають на увазі, коли йдеться про дитячу працю.


Таким чином, дитячу працю слід розглядати:

• як украй негативне соціальне явище з усіх точок зору - медичної, соціальної, педагогічної тощо;

• як протиправний вид діяльності, заборонений законодавчо.

Дитячою працею не вважається:

• участь дітей у виконанні деяких видів легких робіт, наприклад, допомога батькам у родинних і домашніх справах (які не забирають багато часу);

• трудова діяльність підлітків протягом кількох годин до чи після шкільних занять, а також під час канікул, щоб заробити на кишенькові витрати.

Все це розглядається як елементи виховання хлопчиків та дівчаток, а також як спосіб набування професійних базових навичок і вміння адаптуватися в суспільстві. Це сприяє підвищенню їхньої самосвідомості та впевненості в собі, водночас дає їм можливість зробити внесок у сімейний бюджет та заробити кишенькові гроші.

Табл.1. Дитяча праця та трудове виховання: спільні риси та відмінності

	Спільне	Відмінності
Трудове виховання	залучається дитина, вид діяльності пов’язаний з виконанням певної роботи	приносить користь дитина – об’єкт законна діяльність суспільством сприймається позитивно
Дитяча праця		приносить шкоду дитина – об’єкт може бути і законною і незаконною суспільством сприймається і позитивно і негативно
Робота дітей		приносить користь дитина – суб’єкт законна діяльність суспільством сприймається позитивно
Найгірші форми дитячої праці		приносить шкоду дитина – об’єкт незаконна діяльність суспільством сприймається негативно

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ - направлено на формування творчої особистості в різних видах трудової діяльності: навчальної, науковій, виробничій, сфері обслуговування, господарсько-побутовій та інших¹.

Сучасна педагогіка визначає наступні завдання трудового виховання:

• формування відповідального ставлення до праці, до праці як потреби живого здоровго організму;
  
• формування психологічної та практичної готовності працювати (настановка на працю);
  
• виховання умінь та навичок колективної та індивідувальної праці;
  
• щеплення інтересу до науки, техниці, культури, виявлення схильностей та навичок до певних видів діяльності;
  
• виховання свідомої дисципліни та дисциплінованості;
  
• врахування регіональних , місцевих умов та використання їх в навчально-виховному процесі.
  

НАЙГІРШІ ФОРМИ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ - робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей

• всі форми рабства або практика, подібна до рабства, як наприклад, продаж дітей або торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, в тому числі примусова чи обов’язкове вербування дітей для їх використання у збройних конфліктах;
  
• використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, для виробництва порнографічної продукції ;
  
• використання, вербування або пропонування дитини для заняття протиправною діяльністю, в тому числі для виробництва або продажу наркотиків, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах;
  
• праця, яка за своїм характером або умовам, в яких вона виконується, може нанести шкоду здоров’ю, безпеці або моральності дітей, такі види робіт визначаються національним законодавством або компетентним органом
  

ЖЕБРАКУВАННЯ розглядається як одна з найгірших форм дитячої праці.. Важливо зазначити, що дитяче жебракування не може розглядатися, як економічна категорія діяльності, проте це робота – яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дитини, яка залучена до жебракування.

Деякі діти жебракують, тому що їхні сім‘ї малозабезпечені, про те в багатьох випадках діти вербуються та продаються з метою отримання прибутку для інших осіб. Це представляє собою цинічний спосіб отримання вигоди з суспільної традиції давати милостиню, зокрема коли це розглядається як релігійний обов’язок. Звичайно не всі діти-жебраки були продані з метою використання в жебракуванні. Іноді діти вірять, що жебракування легкий шлях заробляння грошей та вибирають цей шлях для себе².

Згідно інформацій Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України даний злочин – прибутковий бізнес. Є декілька видів цього злочину в Україні. Перед усім це – сімейний бізнес, коли батьки примушують своїх дітей жебракувати. Другий тип – коли діти вулиці, які мають досвід жебракування, залучують менших за віком дітей до цієї діяльності. Третя форма – бізнес, організований іншими особами.

Основні причини існування дитячої праці пропонуємо згрупувати наступним чином: економічні, культурні, соціальні, освітньо-правові.

Економічні причини полягають перш за все у низькому рівні матеріальної забезпеченості родин та дітей. В цьому аспекті проведена велика кількість досліджень, які варто використовувати в роботі.

Культурні (традиційні) чинники полягають у тому, що суспільство може розглядати ліквідацію дитячої праці як розкіш, придатну лише для тих верств суспільства, яким життя надає альтернативні можливості. Багато хто не розуміє сутності дитячої праці. Вона не вважається тривожним сигналом їхнього неблагополуччя, а навпаки, неробство розглядається як соціальний паразитизм, більше зло, оскільки вони здатні призвести до асоціальної поведінки та правопорушень серед дітей і суперечать цінностям громадської єдності. У більшості сімей хатня робота, допомога дітей дорослим на городі, фермі або в сімейній крамниці взагалі не вважається справжньою роботою. Ніхто, крім батьків, або осіб, яким вони дору­чили піклування про своїх дітей, не може втручатися в життя дітей ані в дитинстві, ані в майбутньому. Таким чином, необхідно долати чималий опір, пов'язаний з культурою суспільства, переважаючими у ньому цінностями та ставленням до даної проблеми.

Соціальні причини – відсутність працюючої системи захисту прав дітей, системи організації вільного часу підлітків.

Освітньо-правові (низький рівень правової освіти) - окрім традиційного несприйняття дитячої праці як порушення прав дитини, існує низький рівень правової обізнаності як серед батьків, так і вчителів, соціальних працівників, інших фахівців, які мають попереджати та протидіяти використанню дитячої праці. Добре знання у правовій сфері спостерігається у інспекторів праці, однак їх кількість є не чисельною і не вистачає для здійснення комплексної роботи у сфері дитячої праці.

Небажання дітей бути вилученими із праці. Нерідко діти самі не бажають бути вилученими з праці. Робота надає їм мож­ливість отримувати, хоча й незначний, але все-таки доход та мінімальні трудові навички, що, за умови недостатньої освіти та можливого безробіття у майбутнь­ому, здається їм кращим виходом із ситуації. Крім того, робота викликає у дітей почуття власної дорослості. Вони пишаються тим, що можуть допомагати своїм родинам і робити внесок в оплату навчання молодших сестер чи братів. Відтак, працюючі діти схильні вбачати у собі відповідальних людей, які заслуговують на самоповагу, повагу з боку сім'ї та громади, а не потерпілих. Особливо в тих ви­падках, коли діти не дуже добре навчалися в школі, вони відчували б свою мен­шовартість, якби не робота, що надає їм поважного статусу.

За даними МОП в усьому світі понад 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працюють, щоб вижити. Майже половина з них, близько 120 мільйонів, працюють по­вний робочий день, щодня, протягом усього року. 70 % дітей працюють у шкідливих умовах. З-поміж 250 мільйонів працюючих дітей приблизно 50-60 мільйонів — діти віком від 5 до 11 років, які, з огляду на їх вік і уразливість, працюють у шкідливих умовах. З метою боротьби проти дитячої праці через практичні проекти, МОП у 1992 році започаткувала Міжнародну програму з викоренення дитячої праці (ІПЕК), яка сьо­годні діє у 60 країнах світу.

В Україні за даними дослідження, проведеними Державним комітетом статистики у співпраці з МОП у 1999 та 2000 роках, виявлено понад 456 тисяч дітей, що працюють, з яких 87 тисяч — це діти найуразливішої групи віком від 7 до 12 років. Діти миють машини, підробляють мийниками посуду в кафе та барах, продають газети в електричках. Працівники притулків для неповнолітніх найпоширенішими видами заробітку дітей, які потрапляють до них, називають жебракування, крадіжка, миття машин, перепродаж речей, збір та реалізація металобрухту, заняття проституцією.

За даними Українського інституту соціальних досліджень в Україні існує дитяча най­мана праця за оплату.

Кількість дітей, зайнятих важкою фізичною працею — 18 %.

Кількість дітей віком від 7 до 12 років, зайнятих важкою фізичною працею — 24 %.

Кількість дітей, постраждалих від фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечни­ми або шкідливими умовами праці — 3 % (насамперед, діти віком від 10 до 14 років).

Найвищі показники фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечними чи шкідливими умовами праці, спостерігаються у: виробництві (7 %); будівництві (5 %).

Кількість дітей, які працюють більше 8 годин на добу — 3 %.

Кількість дітей, які працюють постійно під час навчального року — 61 %.

Проблема полягає в тому, що кілкість неповнолітніх, що бажають працевлаштовуватися, значно перевищує кількість офіційних робочих місць. Підприємці неохоче беруть дітей. Законодавство жорстко регламентує використання праці дітей. Тому залишається вихід в нелегальному працевлаштуванні.

Основні види дитячої праці в Україні:

• виснажлива й надмірно тривала праця дітей у домашньому господарстві (насампе­ред, це стосується сільських дітей);
  
• робота у промисловості, в установах та організаціях, яка не відповідає фізичним та розумовим здібностям дітей, шкодить їхньому здоров`ю, заважає навчанню та роз­витку дитини;
  
• робота у сімейному бізнесі, яка перебуває поза громадським та державним контро­лем, чим створюються передумови для перетворення такої праці у найгірші форми;
  
• робота на вулиці у несприятливих погодних умовах, часто — у несприятливому соціальному оточенні (миття автомашин, вулична торгівля, жебракування тощо).
  
• найгірші форми дитячої праці (використання дітей у злочинній діяльності, проституції, секс-бізнесі, жебракуванні тощо).
  

СФЕРИ ПРАЦІ ДІТЕЙ: Малий бізнес (праця в окремої особи) — основний споживач праці дітей. Робота у малому бізнесі, як правило, відбувається на основі усної домовленості, права дитини на соціальний захист і гідне поводження здебільшого не дотримуються. Найбільшим споживачем найгірших форм дитячої праці, незалежно від місця про­живання, є сільське господарство, торгівля, сфера послуг. Існують регіональні особливості використання праці дітей. Так, в Херсонській області дитяча праця використовується здебільшого в сільському господарстві (прополка, нагляд за тваринами, збирання овочів, випас домашніх тварин, робота з добривами, хімікатами, підсобними працівниками при ремонті сільськогосподарської техніки) домашньому господарстві (нагляд за тваринами, присадибні дільники, нагляд за дітьми, за хворими), рибному господарстві, торгівлі, сфері послуг, незаконній діяльності, використанні у сексуальному бізнесі.

В Донецькій області – збирання металобрухту, вугільна промисловість (копанки – сімейні або за наймом, сортування вуглю, підсобні працівники), збирання вторинної сировини, торгівля (установка та обладнання палаток, розвантажувальні роботи, закликали, «живі манікени» з рекламою, сортування товарів, прибирання приміщень, продаж роздрібних товарів, газет в транспорті) , сфера послуг, праця на вулиці, домашнє господарство (тваринництво, нагляд за дітьми та хворими) залучення у незаконну діяльність (крадіжки, торгівля наркотиками), використання у сексуальному бізнесі.

Робота в копанках, за оцінками місцевих експертів, була вигадана дітьми, які шукали для себе джерела прибутку після того, як здебільшого закінчилося неорганізоване збирання металобрухту. ЗА часом – приблизно друга половина 90-х років. Активне закриття великих шахт призвело до масового безробіття і прихід дорослих до цього бізнесу. Малі міста Донецької області здебільшого є моно містами – тобто сконцентрованими навколо одного підприємства (заводу або шахти).

В Україні в цілому – будівництво, промисловість, сільське господарство, торгівля, сфера послуг, лісове господарство (збирання грибів та ягід, підсобні працівники на пилорамах), та використання в усіх видах злочинної діяльності, використання у сексуальному бізнесі. Крім того варто звернути увагу на такі недосліджені та невивчені сфери як дозвілля, домашнє господарство, цирк, спорт, навчальні заклади, лікувальні заклади, заклади Департаменту з питань виконання покарань.

Аналізуючи масштаби поширення дитячої праці в Україні варто відмітити, що відсутня статистика, яка б відбивала стан з дитячою працею в Україні

Враховуючи сутність, види дитячої праці, її форми, можна зробити такі висновки:

1. Офіційно дитяча праця можлива з 16 років, як виняток – з 15 років за згодою одного з батьків, або осіб, які їх замінюють.

2. Підготовка дітей до праці здійснюється як трудове виховання в сім’ї та школі, як трудове навчання в школі, передбачає теоретичну, практичну і психологічну підготовку. Однак у сім’ї обсяг таких видів дитячої праці, як самообслуговування, виробнича (сільськогосподарська, в сімейному бізнесі як допомога батькам) віддається на розсуд батьків, які не завжди можуть спів ставити можливості дитячого організму з обсягом і змістом роботи. Цей процес не контролюється жодною установою. У випадку, якщо є жорстоке поводження з дитиною і полягає воно в примусі до найгірших форм дитячої праці, важкої праці, що не відповідає віку дитини, можливе втручання служб у справах неповнолітніх, КМСН, і позбавлення через суд батьків їх батьківських прав.

3.Самообслуговування дитини в дошкільному віці і молодшому шкільному віці щодо прання свого одягу, приготуванні їжі прибирання всієї домівки виконання обов’язків дорослих в сім’ї, може розглядатися як порушення права дитини на наглядний догляд і виховання в сім’ї, як недбале ставлення батьків до дитини.

4. Різні види практик у загальних начальних закладах, ВНЗ, ПТУ фактично зводяться до ремонту і прибирання приміщень школи, у тому числі пофарбування, пересування меблів, що є шкідливим для дитячого організму. Ці види праці сьогодні ніким не контролюється, відсутня техніка безпеки.

5. Трудове навчання у загальних начальних закладах може мати характер виробничої праці (виготовлення меблів, пошиття одягу тощо). За охорону праці і техніку безпеки відповідає вчитель праці та директор школи.

6. Дитяча праця існує в системі Державного департаменту з питань виконання покарань, в училищах соціальної реабілітації як засіб перевиховання дитини. За охорону праці і техніку безпеки відповідають майстри. Ця дитяча праця ніким не контролюється ззовні.

7. Трудотерапія як метод лікування психічнохворих віддана лікарям, які її призначають, вказуючи особливості роботи. Ззовні цю праця ніким не контролюється Хто і яким чином заробляє на цій праці гроші?

Таким чином різноманітність сфер використання дитячої праці потребує формування мультидисциплінарних команд для використання комплексних функцій в системі моніторингу дитячої праці, з залучення не тільки інспекторів праці, але й соціальних працівників, фахівців органів та закладів освіти, охорони здоров’я, правоохоронних органів, про що буде йти мова у третьому розділу посібника.


У квітні 2006 року Український інститут соціальних досліджень на замовлення Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» провів опитування громадської думки населення стосовно ставлення до проблем використання дитячої праці.

Опитуваним задавалися наступні питання:

Інше дослідження (стосовно застосування дитячої праці) також показує, що заможні громадяни є найменш толерантними. Що це – випадковість, чи закономірність?


Список використаної літератури

1. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. Посібник. / К.Б. Левченко, О.А.Удалова, І.М. Труба віна та ін. – К.: „Версо-04”, 2005.
   
2. Запобігання торгівлі людьми : Навч.-метод. посіб. / Вид. 3-є, доп. і виправ. – Х.: Вид-во НУВС, 2001.
   
3. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. ЮНІСЕФ, 2002.
   
4. Праця дітей: проблема та дії у відповідь. Матеріали для семінарів: Пер з англ../Заг. Ред. Укр..вид. О.П.Петращук.-К.:Міленіум, 2002.
   
5. Искоренение найхудших форм детского труда: Практическое руководство по применению Конвенции МОТ № 182. Пособие для парламентариев № 3/2002.-Москва, Международное бюро труда, 2003.
   
6. Психолого-педагогічна реабілітації дітей, вилучених із праці на вулиці/За ред. О.П.Петращук та І.І.Цушка..-К.:Ніка-Центр, 2003.
   
7. Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із сільськогосподарської праці/За ред. О.П.Петращук та І.І.Цушка.-К.:Ніка-Центр, 2003.
   
8. Т.О.Ремех, Л.Л.Ляхоцька, І.І.Цушко. Підліткам про працю (довідник для учнів). – Київ, 2003 – 32 с.
   
9. Forasteieri V. Children at work: Health and safety risks. ILO Child Labour Collection. Geneva, International Labour Office, 1997.