Курсова робота на тему

Вид материала

Документы

Содержание Вступ Актуальність теми 1.2. Формування ринку праці в Україні Групи населення Чухно А.А.Основи економічної теорії.-К,Вища школа,2001.-с.207. Економічно неактивне населення За матеріалами Міністерства праці та соціальної політики (www.minpraci.gov.ua) 2.1. Основи державного регулювання ринку праці 2.2. Основні напрямки та принципи державної політики щодо регулювання зайнятості населення 2.3. Методи стимулювання зайнятості населення Концепція змішаного регулювання зайнятості економічно активного населення

Подобный материал:

• Курсова робота загальні положення, 1011.22kb.
• Вимоги до курсової роботи з методики навчання іноземних мов І культур (2011рік) Загальна, 41.77kb.
• Курсова робота на тему: Туристичні ресурси Iвано-Франківської області, 486.09kb.
• Курсова робота на тему, 431.6kb.
• Курсова робота на тему, 882.33kb.
• Курсова робота на тему, 334.9kb.
• Курсова робота на тему: Проблема людини у системі буття з м І с т вступ, 885.47kb.
• 3. 9 Список використаної літератури, 586.87kb.
• Міністерство аграрної політики україни рівненський державний аграрний коледж курсова, 137.95kb.
• Назва модуля: Курсова робота «Вступ до практичної соціальної роботи», 32.81kb.

Курсова робота на тему:


«Методи регулювання зайнятості

в економіці країни»


Зміст


Вступ ------------------------------------------------------------------------ 3


Роділ 1. Актуальні проблеми зайнятості населення в процесі формування ринку праці в Україні

1.1. Ринок праці як частина економічної системи ----------------- 5

1.2. Формування ринку праці в Україні ----------------------------- 8


Розділ 2. Регулювання зайнятості населення в Україні

2.1. Основи державного регулювання ринку праці ---------------- 14

2.2. Основні напрямки та принципи державної політики щодо регулювання зайнятості населення ------- ------------------------------ 19

2.3. Методи стимулювання зайнятості населення --------------- 21

2.4. Концепція змішаного регулювання зайнятості населення – пріоритетний шлях розвитку ринку праці в Україні ----------------- 28


Розділ 3. Перспективи розвитку ринку праці України в умовах світової глобальної економіки ------------------ ------------------------ 32


Висновки ----------------------------------------------------------------- 36


Використана література ---------------------------------------------- 40


Вступ

Актуальність теми: Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості в державі на всіх рівнях. Зайнятість одвічно спрямована на людину, її інтереси і потреби у трудовій сфері. Державне регулювання зайнятості є частиною активної соціально-економічної політики держави. Соціальний захист населення від безробіття здійснюється державною службою зайнятості в умовах поліпшення ситуації на ринку праці, що характеризується підвищенням рівня зайнятості населення і зниженням рівня безробіття.

Законодавством передбачено, що держава гарантує всім громадянам, незалежно від походження, соціального, майнового стану тощо, рівні можливості щодо вибору виду діяльності з урахуванням потреб особистих інтересів та суспільних потреб, забезпечення ефективної зайнятості через запобігання безробіттю, координацію діяльності у сфері зайнятості з іншими соціально-економічними напрямками через відповідні програми й державні органи.

Державною службою зайнятості – виконавчою дирекцією Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – з метою якнайшвидшого повернення незайнятих та безробітних громадян до професійної діяльності, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення мотивації до праці надається комплекс соціальних послуг і матеріальне забезпечення у випадку безробіття згідно з законом України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» у рамках здійснення заходів Державної програми зайнятості населення. Крім цього єдина технологія обслуговування населення (ЄТОНН) передбачає активізацію власних зусиль безробітного в пошуках роботи, підвищення його персональної відповідальності за соціальне становище.

Метою курсової роботи є аналіз стану ринку праці в країні, виявлення основних тенденцій проблеми зайнятості та шляхів її вирішення.

Об’єктом дослідження виступає ринок праці.

Предмет дослідження: визначення ефективних форм і методів процесу щодо вирішення проблеми зайнятості в економіці країни.

Завдання:

1. Відшукати літературу для виконання курсової роботи;
   
2. проаналізувати формування національного ринку праці;
   
3. виявити основи державного регулювання ринку праці;
   
4. розглянути принципи державної політики регулювання зайнятості населення;
   
5. розкрити методи стимулювання зайнятості населення;
   
6. охарактеризувати концепцію змішаного регулювання зайнятості населення;
   
7. проаналізувати перспективи розвитку ринку праці України в умовах світової глобальної економіки;
   
8. підвести підсумок і зробити висновки.
   

І. Актуальні проблеми зайнятості населення в процесі формування ринку праці в Україні

1.1. Ринок праці як частина економічної системи

В економічних працях вчених є багато визначень терміну ринку праці. Академік Чухно А.А. у своєму підручнику «Основи економічної теорії» сформулював таке визначення.

Ринок праці - це частина економічної системи, її елемент і ха­рактеристика, в межах яких відбувається залучення праці як еко­номічного ресурсу до сфери національного виробництва.

Ринок праці передбачає сукупність механізмів, які забезпечу­ють координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж ро­бочої сили, визначення її вартості, організацію оплати праці, со­ціальну опіку через підприємницькі структури.

Ринок праці, як і всякий інший ринок, складається із попиту, пропозиції, ціни і конкуренції. Ці основні елементи ринку у рівному ступені впливають і відносяться як до робочої сили, так і до роботодавців.

Отже, ринком праці називається система відносин між робото­давцем і працездатним населенням з укладенням трудових дого­ворів (контрактів) щодо кількості, умов та оплати праці; між насе­ленням і органами державного управління з забезпечення права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискри­мінації в сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті.

Водночас вважалось, що ринок праці - це саморегулююча підсистема суспільного відтворення, яка за допомогою ринкових регуляторів економіки здібна встановити економічно доцільні пропорції між попитом та пропозицією робочої сили, а також його сегментами.

Щорічні збитки від недовикористання трудового потенціалу являють собою серйозну небезпеку для економіки країни, оскільки негативно відображаються на стані виконання державного та місцевих бюджетів (зменшується загальна сума податкових платежів, яка надходить до держави, а отже, скорочуються інвестиції у всі галузі національного виробництва), у кінцевому підсумку це призводить до зниження рівня та якості життя населення. У цьому контексті виникає необхідність удосконалення існуючих та пошуку якісно нових методів регулювання трудової зайнятості, які б органічно враховували історичні, демографічні, соціальні, економічні, регіональні особливості національного господарства країни та проявлення економічних законів ринкового господарства.

Суспільна (точніше, державна) власність на засоби виробництва, що мала місце у економіці нашої держави, довгий час обмежувала роль ринку та, як уже відомо, призвела до негативних наслідків. До них, зокрема, відноситься і державна монополія.

З проголошенням незалежності України, прийняттям нею Конституції, Законів “Про зайнятість населення”, “Про оплату праці”, “Про власність”, цілого ряду директивних та нормативних актів було усунено умови, при котрих держава монопольно диктувала підприємствам засоби та форми господарювання, створено необхідні передумови вільного, демократичного, самостійного вибору підприємствами найбільш прийнятних форм господарювання та поширеного застосування різних форм залучення людей до трудової діяльності.

У сучасних умовах багатоукладності економіки власність на засоби виробництва припускає існування суверенних підприємств. Благополуччя колективів самостійних підприємств залежить від того, наскільки ефективно використовується власність, яка знаходиться у їх розпорядженні.

Таким чином, самостійність у діяльності підприємств, у першу чергу, націлена на забезпечення більш високих результатів роботи зайнятих на них робітників та, як наслідок, на отримання відповідної матеріальної винагороди за підсумками праці. Певна свобода дій у цьому плані підвищує зацікавленість кожного трудівника на підприємстві у покращенні техніко-економічних показників, створює можливість виявлення ініціативи та високої трудової активності. У підсумку господарська самостійність дозволяє ефективніше використовувати виробничий та трудовий потенціал підприємств та тим самим боротися за місце на ринку.


Також можна зробити висновок, що заміна однієї форми власності на іншу - ще не гарантія ефективності виробництва та ефективності зайнятості економічно активного населення. Ефективність, якість та прибутковість праці на підприємствах будь-якої форми господарювання, у першу чергу, залежать від того, наскільки працівники виявляють особисту матеріальну та моральну зацікавленість до роботи, яку вони виконують. Без існування такої зацікавленості не отримають своєї повної економічної реалізації ніякі інші потреби (суспільні, колективні) цивілізованого суспільства.

Однак природа власності багатомірна та не зводиться тільки до питання про те, хто, як, у якому вигляді або якості отримує прибуток, виступаючи у ролі власника засобів виробництва або капіталу. Центральне питання власності для будь-якого суспільства міститься у тому, хто, яким шляхом, а головне - на які цілі витрачає кошти, що йому належать, з якою ефективністю власність створює інвестиції та капітал, сприяє підвищенню добробуту усього суспільства та його кожного члена.

Таким чином, викладений вище теоретичний матеріал дозволяє дійти до висновку про те, що законодавче використання різноманітних форм власності забезпечує широку самостійність підприємствам. Але усі позитивні можливості такої господарської самостійності не застосовуються на практиці, що приводить до незадоволення потреб суспільства у цілому.

У рамках такого підходу до проблеми ефективності зайнятості з урахуванням того, що власність служить матеріальною основою індивідуальної економічної свободи людини та господарській самостійності підприємств, у демократичній Україні повинен бути утворений такий економіко-правовий та організаційний механізм, який дозволить звести індивідуальні потреби та можливості у колективні, а колективні - у суспільні.


1.2. Формування ринку праці в Україні


Становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням 3акону "Про зайнятість населення" (1991). 3 цього часу держава відмовилася від права на працевлаштування, поча­ла здійснювати перехід від політики повної зайнятості населення до політики ефективної зайнятості, взявши на себе певні обов'яз­ки щодо матеріальної та соціальної підтримки безробітних. Для цього були створені спеціальні служби інфраструктури ринку праці - Державна служба зайнятості та Державний фонд спри­яння зайнятості населення.

Процес формування національного ринку праці відбувається повільно, суперечливо і болісно, оскільки в минулому ця сфера була однією з найбільш здеформованих. Становлення вітчизняно­го ринку праці відбувалося в умовах різкого дисбалансу між по­питом на працю та її пропозицією. Вивченню національного ринку праці та дослідженню його актуальних проблем присвятили свою увагу багато економістів та науковців. Серед них такі як Чувардинський О.Г., Васильченко В.С., Петюх В.М. та інші.

3а офіційними даними, впро­довж 90-х рр. ХХ ст. кількість вільних робочих місць зменши­лася більше, ніж у 5,5 рази. Зменшення попиту на працю відбулося передусім за рахунок значного падіння реального ВВП, конверсії, структурної перебудови економіки.

Попит на працю є похідним від сукупного попиту. 3меншення капітальних вкладень, споживчих видатків населення призвело до значного скорочення попиту на працю.

Пропозиція робочої сили в Україні є більшою, ніж попит, що зумовлює наявність безробіття і необхідність дієвих механізмів його зменшення та стабілізації.

Формування національного ринку праці відбувається під впли­вом міграційних процесів, що мають внутрішню і зовнішню спря­мованість. У 90-х рр. міграційний рух населення мав чітку тен­денцію, що знайшло відображення у зменшенні загальної чисель­ності населення країни.

Національний ринок праці характеризується ознаками, що формуються під впливом різних факторів. Насамперед, на ринок праці впливає демографічна ситуація, від параметрів якої зале­жить ефективність трудового потенціалу, густота населення, мігра­ційний рух та ін.

Ситуацію на вітчизняному ринку праці ілюструють дані табл. 1.

Таблиця1. Населення за економічною активністю, млн. чол.

(у віці 15-70 років)

№	Групи населення	2002	2003	2004	2005
1	Наявне населення	48,5	48,0	47,6	47,3
2	Економічно активне населення	22,23	22,17	22,20	22,28
3	Зайняте населення	20,09	20,16	20,30	20,68
4	Безробітні	2,14	2,0	1,90	1,60
5	Економічно неактивне населення	1,37	1,37	1,36	1,36

Чухно А.А.Основи економічної теорії.-К,Вища школа,2001.-с.207.

За визначенням академіка Чухно А.А. у книзі «Основи економічної теорії»:

Економічно активне населення - це населення віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг; складається із зайня­тих економічною діяльністю, що приносить дохід, та безробітних.

Економічно неактивне населення - особи, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї групи населення належать: учні та студенти; пенсіонери (понад 70 років); інвалі­ди; особи, зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей, доглядом за хворими та ін.

Демократизація суспільного життя, зростання відкритості суспільства, процеси роздержавлення власності й приватизації під­силили мобільність капіталу, лібералізацію зовнішньоекономіч­них зв'язків України та режиму виїзду громадян за її межі, що в сукупності активізувало еміграційний рух.

Однак основна причина небувалого зростання кількості емігра­ції українських громадян за кордон полягала у кризовому стано­вищі на внутрішньому ринку праці та різкому падінні рівня життя населення.

Як зазначила доктор економічних наук, професор Петрова І.Л. в журналі «Економіка та держава» №2/2005, масова еміграція з України спричинена такими обставинами: зростанням безробіття, великою різницею в рівні оплати праці в Україні та західних країнах, відсутністю перспектив професій­ного зростання, економічною нестабільністю, невизначеністю шляхів поліпшення рівня життя, відсутністю безпеки громадян тощо.

Слід зазначити, що еміграція з України, крім негативних на­слідків, обіцяє певні економічні вигоди. По-перше, знижує рівень безробіття і пом'якшує соціальну напруженість у суспільстві. По-­друге, сприяє підвищенню рівня життя громадян України за ра­хунок ресурсів країни перебування. По-третє, наповнюється ва­лютний фонд країни за рахунок трансферних переказів доходів працівників-емігрантів. По-четверте, сприяє професійному і куль­турному зростанню трудових мігрантів.

Однак якими б значними не були економічні вигоди від еміграції, сукупні втрати для національної економіки і суспільства є значно більшими і такими, що не підлягають жодній компен­сації. 3агалом, нинішня еміграційна ситуація в Україні не відпові­дає національним інтересам. 3а підрахунками спеціалістів, з України щороку виїжджає майже 35 тис. осіб. 3 них 40-45 % - висококваліфіковані пра­цівники працездатного віку. Понад 70 % емігрантів - молодші за 40 років.


Таблиця 2. Загальні показники зовнішньої трудової міграції в Україні

Показники	2001	2002	2003
Чисельність українців, які виїхали працювати за кордон, осіб	11816	18741	24397
Чисельність іноземців, які приїхали Працювати в Україну, осіб	2003	1820	2187
Кількість країн-реципієнтів Української робочої сили	26	42	45
Кількість країн-донорів Іноземної робочої сили	73	79	81

За матеріалами Міністерства праці та соціальної політики (www.minpraci.gov.ua)

Поряд із пожвавленням економіки держави вцілому, соціально-економічне становище на селі залишається досить напруженим.

Аналіз публікацій у Вісниках СЗ Рівненського обласного центру зайнятості з тематики сільської зайнятості, які з’явились в останні роки, свідчить про те, що проблеми сільського безробіття перебувають у полі зору вчених-економістів нашої держави. Проте, вивченню причин, соціально-економічних наслідків сільського безробіття, ролі органів місцевого самоврядування в регулюванні сільської зайнятості та забезпеченні її продуктивних форм достатньої уваги не приділяється.

Уявіть собі село, де є лише один роботодавець – сільськогосподарське підприємство, та й те знаходиться на межі банкрутства. Про які особисті та суспільні інтереси може йти мова? Як активізувати власні зусилля безробітного в пошуках роботи? Жоден законодавчий акт чи нормативний документ цього не передбачає і не регулює співпрацю фахівця служби зайнятості з безробітним за таких умов.

У сільській місцевості не вистачає медичних працівників, учителів. Багато заявок сьогодні надходить від роботодавців на електрозварників, слюсарів, токарів, швачок, столярів, водіїв, трактористів, висококваліфікованих робітників на будівництві.

Сільгосппідприємствам постійно бракує птахівників, механіків, зоотехніків, ветеринарних фельдшерів, тваринників.

На сьогодні вже не безробіття є головною проблемою регіонального ринку праці, а нестача кваліфікованої робочої сили та низька заробітна плата.

Одним із пріоритетів роботи служби зайнятості у сільській місцевості є сприяння розвиткові підприємницької ініціативи безробітних, орієнтування на започаткування власної справи. Безробітні намагаються реалізувати себе у сфері побуту, сільському господарстві, будівництві, обробній промисловості, сільському зеленому туризмі.

Звичайно, фахівці центрів зайнятості бачать і ще одну небезпечну проблему – зниження або відсутність мотивації до праці. Доки сукупна сума усіх соціальних виплат, що їх отримує малозабезпечена людина, перевищуватиме розмір оплати праці, аргументів на щоденні восьмигодинні трудові зусилля буде мало. І однією з причин, чому працездатні громадяни не мають бажання працювати, а хочуть бути лише формально зареєстрованими у службі зайнятості, є те, що чинне законодавство передбачає отримання певних соціальних виплат, субсидій, зокрема допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлово-комунальних субсидій, за умови перебування на обліку в центрі зайнятості.

­ У ситуації, що склалася у теперішній час у економіці України, мають місце й такі факти: більшість підприємств шляхом необгрунтованого (без урахування продуктивності праці) підвищення цін на вироблену продукцію та надані послуги збільшує заробітну плату робітників. Нерегульовані ціни реагують на збільшені штучним способом прибутки, а отже, на сплатоспроможний попит автоматично. Паралельно з ростом цін росте й курс валют. Неконтрольоване підвищення заробітної плати та цін (без фактичного збільшення виробництва товарів та послуг), їх постійна гонка не тільки заважають реальному збільшенню платоспроможного попиту населення, але й приводять у занепад життєвий рівень громадян. Таким чином, з реальної ситуації у економіці України видно і те, що в умовах, коли ціни та прибутки “відпущено”, між ними відбувається постійне суперництво, яке супроводжується інфляцією. Результати такої конкуренції (зменшення реального прибутку та ін.) постійно відчуває на собі основна маса населення країни. Більш того, це, в умовах нерегульованого ринку, різко збільшило кількість відірваних від трудового процесу людей та період безробіття.

Процес становлення ринку праці в Україні, як зазначає Мазурок П. в журналі «Україна: аспекти праці» №1/2005, супроводжується посиленням його сегментації. В соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві зрушення, які трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість дореформеного періоду в сегментований ринок праці. Кожний сегмент як зайнятого, так і незайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку праці. В посиленні сегментації ринку праці на сучасному етапі беруть участь різні фактори, зокрема структурні зміни в економіці, поява альтернативних форм господарювання і власності.

Окреслимо найважливіші фактори, які мають суто негативний вплив на розвиток сучасного національного ринку праці.

На відміну від дуалістичної моделі західних ринків, українському ринку праці властива трисекторна модель, яка охоплює: зайнятих в офіційній економіці, зайнятих в неофіційній економіці та зайнятих одночасно в офіційній та неофіційній економіках.

Сектор неформальної зайнятості являє собою вкрай неоднорідний за економічними та соціальними показниками сегмент.

В українській економіці його характеризують такі риси:

- незареєстрованість зайнятості, діяльність тільки на свій власний страх і ризик з повною відповідальністю за результати;

- суперечність з розвитком економіки, ізольованість, некоординованість цих видів діяльності;

- залежність доходів від ступеня ризику, випадкових обставин, відсутність будь-якого соціального захисту.

Не менш важливою проблемою є обмеженість інвестиційних можливостей, яка поглиблює дефіцит робочих місць і за сучасних економічних умов у вигляді попиту на робочу силу стає визначальним у формуванні ситуації на ринку праці.

Загострюються проблеми працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення: молоді, інвалідів, жінок, демобілізованих військовослужбовців, працівників, вивільнених через закриття шахт, засуджених осіб, звільнених з установ, де відбували покарання та інші. Порушуються їхні трудові права.

Система державної професійної освіти не гнучко реагує на зміни в попиті на робочу силу. Збільшується розрив між якістю робочої сили, яка необхідна роботодавцям, і кваліфікацією тих, хто шукає роботу. Як наслідок, знижується конкурентноспроможність працівників, які виходять на ринок праці.

З огляду на попередній аналіз національного ринку праці можна зробити такий висновок.

Спад виробництва, що супроводжується все ще дужою інфляцією, високий банківський відсоток, що не дає можливості користуватися кредитом, інвестувати програми розвитку виробництва, нестабільність податкового законодавства, що стримує надходження іноземних інвестицій, та інші причини внутрішнього та зовнішнього (розпад виробничих зв’язків, підвищення цін на енергоносії та ін.) характеру свідчать про те, що в Україні склалася дуже складна для вибору економічної політики ситуація. Враховуючи викладене, існує об′єктивна необхідність розробки такої концепції функціонування сучасного ринку праці, яка ураховує історичні, демографічні, соціальні, економічні та регіональні особливості нашої держави, а також реалії сьогодення та тим самим дозволить з найбільшою повнотою використати невичерпні резерви національного виробництва.

ІІ. Регулювання зайнятості населення в економіці України