Кафедра гуманітарних дисциплiн

Вид материала

Содержание

2. Загальні положення дисципліни
Головними завданнями курсу
Форма занять та кількість годин
Індив. робота з виклад
Змістовий модуль 11. Історія світової культури крізь призму інститутів культури.
Разом по дисципліні
4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту
За шкалою
Поточні оцінки семінарських занять
Відвідування семінарських занять
Термін складання модуля
Зразок розрахунку
Зразок розрахунку
Змістовий модуль 1
Тема 2. “Історія культурологічних вчень”.
Тема 3. “Антропологічний аспект культури”.
Тема 4. “Соціологічний аспект культури”.
Тема 5. “Інститути культури як система її цінностей”.
Тема 6. Історія культури давнього періоду розвитку людства: культура Стародавнього Сходу та культура Античності.
Тема 8. Історія світової культури Нового та Новітнього часу.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3

^ 2. Загальні положення дисципліни:

Метою курсу “Культурологія” є набуття цілісних знань про структуру і зміст культурологічних знань, оскільки культура визначає рівень розвитку суспільства, критерій створення ним матеріальних і духовних цінностей. Культура є соціальним явищем людського суспільства, що відзеркалює його якісну характеристику та збагачує духовне життя особистості. Вона являється результатом творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого її світу та визначення свого місця в цьому світі. Разом з тим засвоєння духовних цінностей допомогає перетворенню природної людини в культурну, регулюванню соціальних відносин людей. Відтак опанування цими знаннями є необхідною умовою процесу формування кожної людини і тим більше фахівця будь-якого профілю.

Предметом курсу передбачається вивчення різних видів, форм і результатів буття людини та її діяльності в процесі виникнення й еволюції культури від первісного суспільства до сучасності. Пропонується проблемно-хронологічне, порівняльно-ретроспективне, структурно-системне засвоєння курсу “Культурологія” на засадах історизму, об’єктивності, орієнтації на загальнолюдські морально-культурні вартості.

^ Головними завданнями курсу є:

1. Опанування комплексу знань про зміст і структуру культурології як науки.

2. Ознайомлення з новими підходами в оцінці особливостей розвитку культури людського суспільства, нових аспектів і тенденцій її вивчення.

3. Вироблення вміння визначити оптимальні шляхи і засоби розвитку культури, ефективно впливати на цей розвиток.

4. Привернення уваги до оціночної та інформаційної функцій знання історії культури.

5. Формування:

- широкого загальнокультурного гуманістичного світогляду;

- високого рівня культури особистості;

- високих моральних якостей громадянина України;

- готовності до захисту і примноження матеріальних і духовних цінностей Батьківщини.

Підґрунтям до оволодіння курсу “Культурологія ” є такі дисципліни, як “Історія України”, “Філософія”. Водночас курс “Культурологія” є однією з основ для вивчення таких дисциплін, як “Історія української культури”, “Етика”, “Естетика”, “Релігієзнавство” та ін.

3 . Модульний тематичний план (структура залікового кредиту)

№

з/п

Назва теми

Форма занять та кількість годин

Всього годин

Всього годин з викладачем

Лекцій

Семінарських занять

Практичних занять + МК

Індив. робота з виклад

Змістовий модуль І. Структура культурологічних знань.

Тема 1. Поняття культури й культурології та складові культури й культурології.

Тема 2. Історія культурологічних вчень.

Тема 3. Антропологічний аспект культури.

Тема 4. Соціологічний аспект культури.

Модульний контроль.

^ Змістовий модуль 11. Історія світової культури крізь призму інститутів культури.

Тема 5. Інститути культури як система її цінностей.

2 *

Тема 6. Історія культури давнього періоду розвитку людства: Культура Стародавнього Сходу та культура Античності.

Тема 7. Історія світової культури доби Середньовіччя та Відродження.

Тема 8. Історія світової культури Нового та Новітнього часу.

10.

Модульний контроль.

^ Разом по дисципліні:

Форма контролю: залік

2 * - семінарське заняття з теми 5 планувати виїздом в музей (останніми двома парами)

^ 4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту

Для розрахунку рейтингової оцінки пропонується використати єдину бальну систему оцінювання академічної успішності студентів з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS

^ За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою університету
A	5 (відмінно)	90–100
B	4 (добре)	85–89
C	4 (добре)	75–84
D	3 (задовільно)	70–74
E	3 (задовільно)	60–69
FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35–59
F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом	1–34

Розрахунок бальної оцінки змістовного модуля складається з наступних елементів:

М1 = М₀+К₁+…К_п, де

М₀- початкова максимальна «вартість» змістовного модуля в балах, яку можна отримати під час поточного тестування. Вона становить 90 балів.

Максимальна бальна оцінка змістовного модуля (100 балів) досягається шляхом додавання «вартості» коефіцієнтів (К₁+…К_п), які враховують якість аудиторної роботи та творчої діяльності.

Таблиця бальних коефіцієнтів

^ Поточні оцінки семінарських занять	К₁
«5» (відмінно) «4» (добре) «3» (задовільно) «2» (незадовільно)	+5 +4 +3 -2
^ Відвідування семінарських занять	К₂
Постійно За кожний пропуск	+1 -2
^ Термін складання модуля	К₃
Поза терміном та повторне складання	-1

^ Зразок розрахунку:

Початкова вартість (модульного контролю) модуля (М₀) = 90 балів

Результат модульного тестування = 50 балів

К₁– «5», «4», «3» = 12 балів – оцінки, отримані на семінарах модулях

К₂ – постійно = +1 бали

К₃ –поза терміном = – 1 бал

М₁ = 50+12+1–1 = 62 бали

Якщо оцінка за М₁ становить менше 60 балів модульний контроль проводиться повторно. Незадовільні оцінки, пропуски семінарських та практичних занять вважаються відпрацьованими за результатами модульного контролю.

Підсумковий рейтинг (в балах) за навчальну дисципліну (заліковий кредит) визначається за формулою:

А). За умови не складання студентом заліку

R_д1 = Rм₊ДБ , де

R_д1- підсумковий (загальний) рейтинг за дисципліну

Rм_–підсумковий модульний рейтинг, що визначається як середнє арифметичне (сума балів всіх модульних контролів поділена на їх кількість)

ДБ – додаткові бали за навчально-творчу діяльність (реферат, наукова робота (з виступом або без нього) тощо). Їх види та «вартість» визначаються кафедрою.

Студент протягом семестру може підготувати не більше одного реферату чи наукової роботи з дисципліни.

Якщо сума балів R_{д 1}складає більше 60 балів, студент може отримати залік без їх складання. У разі отримання меншої суми балів або бажання підвищення підсумкового рейтингу з дисципліни, складання заліку, обов'язкове.

Б). За умови складання заліку.

R_{д1 +}БВ

R_д = ------------, де

2

БВ – «бальна вартість» заліку максимально становить 100 балів. Його пропонуються проводити у формі тестування . Тести складаються з вибіркових завдань всіх модульних контролів.

^ Зразок розрахунку :

R_д1= 80балів

БВ = 70 балів

80 + 70

R_д = ------------ = 75 балів, що дорівнює оцінці добре

2

До заліку допускаються студенти , які позитивно склали всі передбачені модульні контролі.

4. Програма курсу “Культурологія”:

^ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1:

“Структура культурологічних знань”

Тема 1. “Поняття культури й культурології та складові культури й культурології”.

Походження терміну “культура”. Новий зміст цього терміну, введений Марком Тулієм Цицероном. Наукове поняття “культури”, вперше запропоноване Самуелем Пуфендорфом. Виокремлення визначень культури Альфредом Луїсом Кребером і Клайдом Клакхоном. Підходи науковців стосовно визначення сфер культури (матеріальної і духовної). Внесок Едварда Тайлора, Вільгельма Оствальда, Леслі Уайта у становлення науки культурології. Підходи науковців щодо визначення структури культурологічних знань. Вкладення культурологами різного змісту в поняття “цивілізація” (теорії Адама Фергюсона, Льюїса Моргана, Миколи Данилевського, Освальда Шпенглера, Арнольда Тойнбі). Співвідношення понять “культура” і “цивілізація” (положення Арнольда Тойнбі, Фернана Броделя, Освальда Шпенглера, Герберта Маркузе). Етапи і напрямки розвитку цивілізації. Основні функції культури (людинотворча або гуманістична, комунікативна, гносеологічна, світоглядна, регулятивна, семіотична, аксіологічна, інтегративна, функція соціалізації).

^ Тема 2. “Історія культурологічних вчень”.

Міфологічні уявлення – початкова стадія духовної культури людського суспільства. Осмислення культури філософами Давньої Греції та арабськими вченими. Специфіка пояснення змісту культури в добу Середньовіччя. Богословська концепція культури. Її засновники Аврелій Августин і Фома Аквінський. Внесок просвітницької культурологічної думки (Самуель Пуфендорф, Вольтер, Жан Жак Руссо, Шарль Фур’є, Йоганн Гердер, Григорій Сковорода) у теорію сутності культури. Німецька класична філософія (Іммануїл Кант, Георг Гегель) про сутність культури. Головні течії сучасних культурологічних шкіл: релігійна (Пауль Тілліх, Микола Бердяєв) та наукової (психологічно-аналітична концепція – представники Фрідріх Ніцше, Зиґмунд Фройд; концепції культури як сукупності знакових систем – Клод Леві-Стросс, Мішель Поль Фуко; концепція культури гри – Йоган Гейзінга та інші). Вчення Володимира Вернадського про “ноосферу” (сферу розуму).

Культурологічні концепції розвитку культури. Еволюційно-лінійна концепція розвитку культури (культурологічні теорії Герберта Спенсера, Льюїса Моргана, Едварда Тайлора, Карла Маркса, Леслі Уайта). Локально-циклічна концепція розвитку культури (творчий доробок Джаматтиста Віко, Миколи Данилевського, Освальда Шпенглера, Арнольда Тойнбі). Поєднання еволюційно-лінійної та локально-циклічної концепцій розвитку культури в працях Карла Ясперса. Ціннісна або соціологічна концепція розвитку культури (культурологічна спадщина її засновника Пітірима Сорокіна). Функціональна або антропологічна концепція розвитку культури (культурологічні розробки її основоположника Броніслава Малиновського).

^ Тема 3. “Антропологічний аспект культури”.

Поняття “антропологія культури”. Культура як витвір людини, її світ. Соціологічна сутність людини. Процес соціалізації. Традиційна антропологія у творчому доробку Аристотеля та Фоми Аквінського. Три антропологічні виміри людини: гегельянський, марксистський, фройдистський. Форми взаємодії особистості й культури. Їх прояви у “культурному шоці”, у формуванні “маргінальної” та “нарцистської” особистості. Основні антропологічні проблеми сучасної культури.

Головні прояви взаємодії людини і культури (людина як продукт, споживач, творець і транслятор культури). Взаємодія людини і природи. Культурологічна концепція Карла Густава Юнга стосовно ставлення до природи представників східного і західного світу. Криза сучасної західної цивілізації у наукових дослідженнях культурологів.

^ Тема 4. “Соціологічний аспект культури”.

Рівні культури – культура етнічна, національна, світова. Культура домінантна або панівна, традиційна й інноваційна. Культурні спільноти – регіонально-історичні, расово-етнічні. Глобалізаційні процеси та їх наслідки для всіх рівнів культури. Культурний плюралізм як альтернатива процесу асиміляції культур, нерозчинності їх у чужій культурі й водночас оволодіння цінностями цієї культури без збитку для власної.

Форми культури (елітарна, народна, масова). Поняття “маса”, “масова культура”. Витоки і становлення масової культури, її типові риси. Масова культура як інструмент впровадження в масову свідомість бажаних для певних соціальних груп стереотипів поведінки.

Правова культура, її ознаки. Правосвідомість як результат і процес відображення права в свідомості людей. Рівні правої свідомості. Взаємовплив правової та моральної свідомості. Культурна поведінка людини як одна із важливих сфер моралі.

^ Тема 5. “Інститути культури як система її цінностей”.

Поняття “цінності” за Еммануїлом Кантом. Його конкретизація Максом Вебером, Генріхом Ріккертом, Г.Вижлецовим, М.Каганом. Виокремлення цінностей у культурному процесі. Набуття ними інститутів культури.

Міф як найдавніша система цінностей і стержень релігії. Релігійні уявлення як необхідність пояснення навколишнього світу. Їх найпростіші форми (тотемізм, фетишизм, магія, анімізм). Зміна ранньокласових форм релігії світовими релігіями (буддизм, християнство, іслам). Взаємодія релігії і культури.

Вплив мистецтва на розвиток культури. Види мистецтва. Способи сприйняття їх людиною.

Наука як сфера людської діяльності, спрямована на вироблення й використання системи знань про дійсність. Філософія як фундамент науки, її теоретична душа. Етапи розвитку науки. Класифікація наукових досліджень. Взаємодія науки і техніки. Її наслідок – науково-технічний прогрес і науково-технічна революція. Основні риси останньої. Становлення в умовах науково-технічної революції єдиної системи “Наука-техніка-виробництво”.

Значення освіти в передачі й відтворенні культурного досвіду поколінь. Роль письма в розвитку освіти. Етапи його удосконалення (піктографія, ідеографія, фонографія). Завдання освіти – введення людини в світ культури на різних етапах її життя. Форми, види освіти та способи її передачі.

Визначення поняття “освіта”. Завдання освіти. Форми і види освіти. Способи передачі культурного досвіду в системі освіти.

^ Тема 6. Історія культури давнього періоду розвитку людства: культура Стародавнього Сходу та культура Античності.

Культура держав Месопотамії: Шумеру, Аккаду, Вавилону, Асирії. Винайдення шумерами колеса і гончарного круга, кольорового скла тощо. Внесок цих народів у розвиток писемності, бібліотечної та військової справи, права, медицини, математики, астрономії. Шедеври архітектури: “Висячі сади Семіраміди”, Вавилонська вежа, зікурати тощо.

Культура Стародавнього Єгипту. Давньоєгипетська релігія. Досягнення єгиптян у царині архітектури (зокрема в будівництві пірамід і храмів), писемності, скульптури, живопису, астрономії, математики тощо.

Періоди історії давньогрецької культури: гомерівський, полісний (що поділяється на архаїчний і класичний етапи), період еллінізму. Специфіка культури давніх греків. Грецька міфологія. Грецька епічна література (Гомер, Гесіод), драматургія (творчість Есхіла, Софокла, Еврипіда, Аристофана та ін.). Три ордери архітектури (доричний, іонічний, коринфський). Архітектурний ансамбль Афінського акрополю. Творчість видатних скульпторів: Фідія, Поліклета, Мирона, Праксителя, Лісіппа. Система освіти (початкова школа – дидаксалейон, граматичні школи, гімназії, вища школа, учня якої звали “ефеб”). Започаткування професійної науки, зокрема філософії. Давньогрецька філософія (яку розвивали Фалес Мілетський, Демокрит, Геракліт, Сократ, Платон, Аристотель, Епікур та ін.), історія (представники Геродот і Фукідід), медицина і математика (першу прославили Гіппократ, Герофіл Халкедонський, Ерасістрат, другу – Евклід, Архімед та ін.).

Періоди розвитку культури Стародавнього Риму: царський, період республіки і період імперії. Система виховання і освіти (граматичні й риторські школи, вища освіта). Досягнення в царині науки, зокрема юриспруденції, історії (славнозвісні представники останньої Гай Юлій Цезар, Тіт Лівій, Публій Корнелій Тацит, Плутарх). Внесок в розвиток науки вчених-енциклопедистів (зокрема Марка Тереція Варрона, Гая Плінія Старшого, Клавдія Птоломея, Корнеля Цельса та ін.). Здобутки архітектури. Розвиток мистецтва, зокрема літератури (яку прославили Марон Публій Вергілій, Публій Овідій, Квінт Горацій та ін.).

Тема 7. Історія світової культури доби Середньовіччя та Відродження.

Місце Візантії в історії середньовічної культури. Християнство – світоглядна основа візантійської культури. Значення правової науки у візантійському суспільстві. Кодекс Юстиніана. Успіхи історичної науки, видатними представниками якої були імператор Константин УП Багрянородний, історик Прокопій Кесарійський, єпископ Євсевій із Кесарії та ін. Лев Математик – основоположник алгебри. Система освіти, її роль у формуванні апарату управління державою. Вплив християнства на візантійську архітектуру, його окраса – собор Святої Софії у Константинополі. Виникнення жанру живопису – іконопису. Високий рівень мистецтва оформлення книги, майстерність книжкових мініатюр. Світове значення візантійської культурної спадщини.

Європейська середньовічна культура. Християнство – філософсько-ідеологічна основа нового феодального суспільного ладу, який прийшов на заміну рабовласницькому суспільству. Теоретики теології – схоласти Альберт Великий, Фома Аквінський. Монополія на освіту католицької церкви, запровадження в ній ідеї “семи мистецтв”. Виникнення в Європі у ХП ст. перших середньовічних вищих навчальних закладів – університетів, розширення їх мережі у ХШ-ХУ ст. Середньовічна література, поділ її у жанровому відношенні на сатиричну, героїчну, куртуазну або лицарську. Нові архітектурні стилі: романський і готичний.

Культура Відродження (французькою “Ренесанс”), що є перехідною від середньовічної європейської культури до культури Нового часу. Заміна церковно-схоластичного світогляду новим життєстверджуючим світоглядом – гуманізмом. Звернення гуманістів до античної спадщини і відродження її як близької по духу. Виникнення утопічного соціалізму. Осмислення суті держави та історії суспільства в працях італійського дипломата, історика та поета Нікколо Макіавеллі. Наукові відкриття, пов’язані з розвитком торгівлі, мореплавства, будівництва, військової техніки. Революційний переворот в астрономії, здійснений польським вченим Миколаєм Коперніком і німецьким вченим Йоганном Кеплером, закладення початку книгодрукування німецьким винахідником Йоганном Гутенбергом та інші відкриття.

Символ епохи Відродження, її найвищий злет – мистецтво. Виникнення мистецтва Ренесансу наприкінці ХУП ст. в Італії – прабатьківщині античної культури, в країні, де буржуазні відносини в містах-республіках проклали свій шлях першими в Європі. Вершина образотворчого мистецтва, представлена в творчості Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Джорджоне, Тиціана, Мікеланджело Буонарроті. Творчість великих гуманістів, видатних італійських письменників (Аліг’єр Данте, Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо).

“Північне Відродження” – культура європейських країн, що знаходилися північніше Італії (в першу чергу це були Нідерланди, Німеччина, Франція). Протестантсько-реформаторський рух, що розвивався поряд з гуманістичним. Яскраві представники живопису Північного Ренесансу: німець Альбрехт Дюкер, нідерландець Ян ван Ейк, француз Симон Марміон та ін. Класика світової літератури – твори іспанців Мігеля де Сервантеса, Фелікса Лопе де Вега, француза Франсуа Рабе, творча спадщина англійського драматурга Уїльяма Шекспіра. Започаткування професійного театру, що з’явився наприкінці ХУІ ст. у Британії.

^ Тема 8. Історія світової культури Нового та Новітнього часу.

Доленосні відкриття, необхідність їх філософського осмислення. Емпіричний метод вивчення природи (обґрунтований британцем Френсісом Беконом) і раціональний (родоначальник француз Рене Декарт). Переміщення філософії в центр уваги науковців. Закладення вченими ідей Просвітництва (нідерландець Бенедикт Спіноза, британці Томас Гоббс і Джон Локк). Введення в наукову думку терміну “Просвітництво” (Вольтер, Йоганн Гердер, Іммануїл Кант). Творчий доробок у розвитку ідей Просвітництва французьких філософів Вольтера, Шарля Луї де Монтеск’є, Жан Жака Руссо, Дені Дідро.

Мистецтво: стилі бароко, класицизм, рококо, неокласицизм. Творчість видатних живописців (Мікеланджело Караваджо, Пітерс Пауель Рубенс, Антоніс Ван Дейк, Рембрандт ван Рейн, Дієго Веласкес, Ніколя Пуссен та ін.). Класичний і реалістичний напрямки літератури. Їхні представники (Джонатан Свіфт, Йоганн-Фрідріх Шіллер, Йоганн-Вольфганг Гете, Даніель Дефо, Роберт Бернс та ін.). Розвиток театрального мистецтва. Театральні жанри часів класицизму. Діяльність великих французьких драматургів (Пьєр Корнель, Жан Расін, Жан Мольєр, П’єр Бомарше). Виникнення нових музичних жанрів, зокрема опери. Творчість німецьких (Йоганн Себастьян Бах, Людвіг ван Бетховен) та австрійських (Вольфганг Амадей Моцарт, Йозеф Франц Гайдн) композиторів.

Технічні й культурні досягнення Х1Х – ХХ ст. Триступенева система освіти Х1Х ст. та її розвиток у ХХ ст. Х1Х ст. – “золотий вік” літератури. Перетворення літературної праці на професію. Розвиток літератури під знаком боротьби й послідовної зміни чотирьох основних напрямів: класицизму, романтизму, реалізму й декадансу. Творчість представників романтизму: англійського поета Джорджа Байрона, засновника історичного роману шотландця Вальтера Скотта, французів Віктора Гюго, Олександра Дюма, американця Фенімора Купера. Творчий доробок представників критичного реалізму француза Оноре де Бальзака, англійців Чарльза Діккенса і Уїльяма Теккерея, французів Стендаля (Анрі Марі Бойль) і Гі де Мопассана, росіян Олександра Пушкіна (який романтизму віддав честь), Лева Толстого, Федора Достоєвського, Антона Чехова, українця Миколи Гоголя та ін. Еміль Золя – ідейний глава і теоретик натуралізму. Представники символізму Поль Верлен, Артюр Рембо, Моріс Метерлінк, Олександр Блок. “Чисте мистецтво” в творчості Оскара Уайльда та ін. Виникнення у Х1Х ст. нових жанрів: детектива (Едгар По, Артур Конан-Дойль), фантастики (Жюль Верн, Герберт Уеллс).

Соціально-психологічна романтика ХХ ст. (француз Ромен Ролан, німець Томас Манн, британець Джон Голсуорсі, росіянин Михайло Шолохов). Історична романістика ХХ ст. (британці Джордж Оруел, Олдос Хакслі, росіяни Євген Замятін, Андрій Платонов).

Драматичний театр Х1Х ст. Внесок в розвиток світової драматургії Віктора Гюго, Олександра Дюма, Проспера Меріме у Франції, Людвіка Тіка у Німеччині, Джорджа Байрона і Персі Шеллі у Великій Британії. Внесок режисерів у розвиток театрального мистецтва, зокрема Костянтина Станіславського, Василя Немировича-Данченка. Для ХХ ст. такими постатями є Всеволод Мейєрхольд, Євген Вахтангов і німецький драматург, письменник, режисер і теоретик театру Бертольд Брехт.

Образотворче мистецтво Х1Х ст. Представник класицизму французький художник Жак Луї Давид. Реалізм у творчості іспанського живописця Франціско Гоя, французьких художників Ежена Делакруа і Густава Курбе, російських “передвижників” Івана Крамського, Іллі Репіна, Василя Сурикова, Василя Перова, Олексія Саврасова, Івана Шишкіна, Ісаака Левітана, Архипа Куїнджі. Значення імпресіонізму у розвитку живопису (творчість Едуарда Мане, Клода Моне, П’єра Ренуара, Каміля Піссаро, Альфреда Сіслея, Едгарда Дега та ін.). Символізм в творчості француза Поля Гогена, литовця Мікалоюса Чюрльоніса, росіянина Михайла Врубеля. Сплав різних мистецьких тенденцій у творчості французького скульптора Огюста Родена. Живописні новації постімпресіонізму, представлені роботами французьких майстрів Поля Сезонна, Поля Гогена, Вінсента Ван Гога.

ХХ ст. – виникнення течій, шкіл, котрі позначаються збірним терміном “модернізм” і “постмодернізм”. “Сюрреалізм” Сальвадора Далі. “Фовізм” Анрі Матісса. “Кубізм” Жоржа Брака. “Абстракціонізм”: Джексон Поллок – основоположник напрямку, Василь Кандинський – його теоретик, Казимир Малевич – один із його провідних представників. Багатоплановість творчості Пабло Пікассо, який піднявся над вузькістю одного жанру.

Розквіт архітектури Х1Х ст. в рамках класицизму і еклектизму. Удосконалення будівельної техніки. Будівельна революція ХХ ст. Нові магістральні шляхи розвитку будівництва, зокрема започатковані Ле Корбюз’є.

Музичне мистецтво Х1Х ст. Творчість видатних композиторів Ріхарда Вагнера, Франца Шуберта, Роберта Шумана, Гектора Берліоза, Ференца Ліста, Фредеріка Шопена та ін. Внесок у розвиток оперного мистецтва композиторів Джузеппе Верді, Шарля Гуно, Жоржа Бізе, Джакомо Пуччіні, Олександра Бородіна, Модеста Мусорського та ін.

Реформа балетного мистецтва, здійснена російським композитором Петром Чайковським. Започаткування в Х1Х ст. нового музично-сценічного жанру – оперети. Виведення цього жанру на рівень справжнього мистецтва композиторами Жаком Оффенбахом і Йоганном Штраусом-сином. Шедеври мистецтва оперети ХХ ст., зокрема представлені творами Імре Кальмана. ХХ ст. – розвиток нових видів мистецтва: кіно і телебачення.

Плани семінарських та практичних занять.

Змістовий модуль 1:

“Структура культурологічних знань”.

Тема 1. “Поняття культури й культурології та складові культури й культурології”.

Семінарське заняття – 2 години.

План:

1. Визначення терміну культури та її наукового поняття.

2. Становлення науки культурології.

3. Культура і цивілізація.

Функції культури.

Теми рефератів:

1. Внесок американських антропологів і етнологів Альфреда Луїса Кребера і Клайда Клакхона у становлення науки “Культурології”.

2. Співвідношення у культурології понять культури й цивілізації.

Основні поняття: культура, матеріальна культура, духовна культура, культурологія, цивілізація, структура культурологічних знань, функції культури.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Дайте визначення терміна “культура”.

2. Розкрийте наукове поняття терміна “культура”.

3. Що таке матеріальна і духовна культура?

4. В чому полягає суть культурології як науки?

5. Які основні етапи становлення культурології як науки?

6. Висвітліть структуру культурологічних знань.

7. Охарактеризуйте поняття “цивілізація”.

8. Виділіть основні стадії розвитку цивілізації.

9. Висвітліть функції культури.

Література:

1. Кравченко А. И. Культурология: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.

2. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т. –– СПб.: Университет. книга; Алетейя, 1998. – Т. 1. − 447 с.

3. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т. – СПб.: Университет. книга; Алетейя, 1998. – Т. 2. − 423 с.

4. Культорология. Учебник / Ю. Н. Солонин, М. С. Каган. – М.: Юрайт, 2005. – 566 с.

5. Культорология: Учеб. пособ. для вузов / Ю. Б. Пушкова, Н. И. Шельнова, Д. Г. Мирошникова и др. – М.: Экзамен, 2005. – 383 с.

6. Культурологія: Навчальний посібник / Б. Г. Мачульський, В. І. Абрамов, Т. С. Пітякова та ін. – К.: Київський націон. екон. ун-т, 2007. – 313 с.

7. Культорологія: Навчальний посібник / Б. О. Парахонський, О. І. Погорілий, О. М. Йосипенко та ін. – К.: Києво-Могилянська академія, 2005. – 316 с.

8. Культорологія: Навч.-метод. посіб. для студ. усіх спец. / В. А. Сіверс, С. Д. Дичковський, Т. М. Никоненко та ін. − К.: Національний авіаційний університет, 2005. – 208 с.

9. Культурологія: теорія та історія культури: Навчальний посібник / За ред. І. І. Тюрменко, Л. Д. Горбула. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

10. Культорология. Энциклопедия: В 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – 1391 с.

11. Культорология. Энциклопедия: В 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 2. – 1183 с.

12. Кун Томас. Структура наукових революцій / Пер. О. Васильєва. – К.: Port-Royal, 2001. – 226 с.

13. Оствальд В. Принципы теории образования // Антология исследований культуры: В 2 т. – СПб., 1997. − Т. 1. Интерпретация культуры. –– 728 с.

14. Павленко О. П. Культорологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Паливода А. В. – 2006. – 175 с.

15. Тайлор Эдвард Бернетт. Первобытная культура / Пер. с англ. Д. А. Коропчевского. – М.: Политиздат, 1989. – 573 с.

16. Уайт Лесли. Избранное: Наука о культуре. – М.: РОССПЭН, 2004. – 960 с. (Сер. «Культорология. ХХ век»).

17. Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / Пер. с англ. И. И. Мюрберга. – М.: РОССПЕН, 2000. – 391 с.

18. Шпенглер Освальд. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. − Т. 1. Гештальт и действительность. − М.: Мысль, 1998. – 667 с.

19. Шпенглер Освальд. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. − Т. 2. Всемирно-исторические перспективы. − М.: Мысль, 1998. – 608 с.

Тема 2. “Історія культурологічних вчень”.

Семінарське заняття – 2 години

План:

1. Осмислення явища культури в давній історії людства і в добу Середньовіччя.

2. Теоретичні розробки сутності культури філософами-просвітниками та представниками німецької класичної філософії.

3. Зміст культури в сучасній культурологічній думці.

4. Еволюційна і циклічна концепції розвитку культури.

Соціологічна і функціональна концепції розвитку культури.

Теми рефератів:

1. Внесок російського філософа Миколи Бердяєва у розвиток богословської концепції культури.

2. Роль філософів-просвітників у поглибленні еволюційної концепції культури.

3. Проблеми розвитку культури в працях родоначальника німецької класичної філософії Іммануїла Канта.

4. Підхід німецького філософа Георга Гегеля до визначення концепції розвитку культури.

5.Італійський філософ Джамбаттисто Віко – предтеча циклічної концепції культури.

6. Зиґмунд Фройд – засновник теорії психологізації людського суспільства та його культури.

^ Основні поняття: релігійний культ, теологія, діалектика, просвітництво, утопізм, психолого-аналітизм, еволюція, лінійність, циклічність, локальність, функціональність.

Запитання та завдання для самоконтролю:

Як осмислювалося явище культури в давній історії людства?
Визначте зміст культури в часи Середньовіччя.
Охарактеризуйте розвиток культурологічної думки в творчому доробку філософів-просвітників та представників німецької класичної філософії.
Який зміст вкладають в концепцію культури сучасні дослідники?
Розкрийте еволюційну концепцію розвитку культури.
Дайте характеристику циклічної концепції розвитку культури.
В чому суть соціологічної концепції розвитку культури?
Визначте функціональну концепцію розвитку культури.

Література:

1. Вико Джамбаттиста. Основания новой науки об общей природе наций. (Пер. с итал. А.А.Губера). – М., К.: «REFL-book», 1994. – 618 с.

2. Гейзінга Йоган. Homo Ludens. (О.Мокровольський (пер. з англ.). – К.: Основи, 1994. – 250 с.

3. Гердер Йоганн Готфрид. Ідеи к философии истории человечества. (Пер. и примеч. А.В.Михайлова). – М.: «Наука», 1977. – 703 с.

4. Данилевский Николай. Россия и Европа. Взгляд на культуры и политические отношения Славянского мира к Германо-Романскому. М.: Эксмо: Алгоритм, 2003. – 639 с.

5. Культорология. Энциклопедия, М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – 1390 с. Т. 2. – 1183 с.

6. Культорология. Энциклопедия, М.: РОССПЭН, 2007.– Т. 2. – 1183 с.

7. Маркузе Герберт. Одномерный человек. Исследование идеологии Развитого Индустриального Общества. – М.: «REFL-book», 1994. – 341 с.

8. Сорокин Питирим. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Политиздат, 1992. – 544 с.

9. Тайлор Едвард Бернетт. Первобытная культура. (пер. с анг. Коропчевского). – М.: Политиздат, 1989. – 573 с.

10. Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії: Скорочена версія томів 1–У1. Д.Ч. Сомервелла (Шовкун В. (пер. з англ). – К.: Основи, 1995. – Т. 1. – 614 с.

11. Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії: Скорочена версія томів УП – Х . Д.Ч. Сомервелла (В.Митрофанов, П.Таращук (пер. з англ.) . – К.: Основи, 1995. – Т. 2. – 401 с.

12. Уайт Лесли. Избранное: Наука о культуре. – М.: «Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. – 960 с. (сер. «Культорология. ХХ век»).

13. Філософський енциклопедичний словник. – НАНУ, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. – К.: Абрис, 2002. – 743 с.

14. Хоркхаймер Макс, Адорно Теодор. Диалектика Просвещения: Философские фрагменты. (М.Кузнецов (пер. с нем.). – М.: Медиум; СПб, Ювента, 1997, – 311 с.

15. Шпенглер Освальд. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. Т. 1. Гештальт и действительность. М.: «Мысль», 1998. – 667 с.

16. Шпенглер Освальд. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. Т. 2. Всемирно-исторические перспективы. М.: «Мысль», 1998. – 608 с.

Тема 3. “Антропологічний аспект культури”

План:

1. Людина − основний рушійний чинник розвитку культури.

2. Традиційний і модерністський підходи до вирішення антропологічних проблем культури.

3. Основні прояви взаємозв`язку людини і культури.

4. Взаємодія людини і культури, культури і суспільства.

Теми рефератів:

Проблема співвідношення людини і культури у творчому доробку Аристотеля.
Карл Густав Юнг про взаємодію людини і природи.

Основні поняття: антропологія, соціалізація, культурний шок, маргінальна особистість, нарцистична особистість, екзистенціальні цінності.

^ Запитання та завдання для самоконтролю:

Чому людина є основним рушійним чинником розвитку культури?
Розкрийте основну сутність традиційного підходу до вирішення антропологічних проблем культури.
В чому полягає основна відмінність між традиційною і модерністською антропологічними концепціями в культурології?
Розкрийте основний зміст паталогічних форм взаємодії особи і культури: „культурного шоку”, маргінальної особистості, нарцистичної особистості.
Які Ви знаєте основні прояви взаємозв’язку людини та культури?
Які Ви знаєте культурні типи людини?
Як людина впливає на природу?

Література:

Аквинский Ф. Произведения . – М., 1989. – 436 с.
Аристотель. Політика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта-1.php.
Бакинська О. Антропологічні аспекти правомірності та протиправності у вербально-біхевіорістській доктрині // Антропологія права: філософський та антропологічний виміри. Статті учасників Четвертого всеукраїнського „круглого столу”. − Л., 2009. − С. 18–30.
Білас Ю. Гуманістичні засади європейських стандартів прав людини // Антропологія права: філософські та юридичні виміри. Матеріали Міжнародного круглого столу (м. Львів, 4−5 грудня 2009 р.). – Л.: Край, 2009. – С. 31−43.
Бромлей Ю. Етнос и этнография. – М., 1973. − 465 с.
Гегель Г. Избранные произведения. – М.: Совиздат, 1974. – 512 с.
Гель І. (Степан Говерля). Грані культури. – Л., 1993. – 186 с.
Гумилев Л. Этнография этноса в исторический период. – М., 1973. – 412 с.
Зиммель Г. Социальная дифференциация. Социологические и психологические исследования. – М., 1990. – 356 с.
Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 335 с.
Кравченко Л. Культурология. – М., 2000. – 413 с.
Культурология. Основы теории и истории культуры: Учебное пособие / Под ред. И. Ф. Кефели. – СПб., 1996. – 586 с.
Культурология / Под ред. Г. В. Драча. – М.: Альфа-М-Инфра-М, 2008. – 412 с.
Патей-Братасюк М. Філософія права: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 342 с.
Поппер К. Нищета историцизма. – М., 1991. – 102 с.
Прилуцька А. Є., Корабльова В. М. Культурологія. Етика. Естетика. Модульний курс: Навчальний посібник для ВНЗ. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 287 с.
Рубиншейн С. Основы общей психологии. – СПб., 2000. – 889 с.
Сміт Е. Національна ідентичність. – К., 1994. – 225 с.
Теорія та історія світової і вітчизняної культури. − Л.: Каменяр, 1992. − 165 с.
Флиер А. Культурология для культурологов. – М., 2000. – 486 с.
Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Генезис, 1994. – 388 с.
Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1992. – 836 с.

Тема 4. “Соціологічний аспект культури”

План:

Рівні й форми культури.

2. Типологія культури.

Правова культура.

Теми рефератів:

Феномен масової культури в працях Хосе Ортега-і-Гассет.
Розробка проблеми типології культури в сучасній культурології.

Основні поняття: етнічна, національна, світова культури, традиційна й інноваційна культури, глобалізація, елітарна, народна, масова культури, контркультура, типологія культури, правова свідомість, моральна свідомість.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття національної й світової культур.

2. Які основні риси елітарної культури?

3. Які головні характеристики народної культури?

4. У чому феномен масової культури?

5. Висвітліть поняття “субкультури” і “контркультури”.

6. Який зміст вкладається в поняття “типологія культури”?

7. Що таке правосвідомість?

Література:

1. Кармин А. С. Культорология: Учеб. для студ. вузов. – 3-е изд. − СПб.: Лань, 2004. – 927 с.

2. Кармин А. С. Основы культурологии: Морфология культуры: Учеб. для студ. вузов. – СПб.: Лань, 1997. – 512 с.

3. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т. – СПб.: Университет. книга; Алетейя, 1998. – Т. 1. – 447 с.

4. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т.– СПб.: Университет. книга; Алетейя, 1998. − Т. 2. – 423 с.

5. Культорология: Учебник / Ю. Н. Солонин, М. С. Каган. – М.: Юрайт, 2005. – 566 с.

6. Культорология: Учеб. пособ. для вузов / Ю. Б. Пушкова, Н. И. Шельнова, Д. Г. Мирошникова и др. – М.: Экзамен, 2005. – 383 с.

7. Культурологія: Навчальний посібник / Б. Г. Мачульський, В. І. Абрамов, Т. С. Пітякова та ін. – К.: Київський нац. екон. ун-т, 2007. – 313 с.

8. Культорологія. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник. − 2-е вид. / За ред. М. М. Заковича. –– К.: Знання, 2006. – 567 с.

9. Культорология. Энциклопедия: в 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – 1391 с.

10. Культорология. Энциклопедия: в 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 2. – 1183 с.

11. Лук’янець В. С., Соболь О. М. Філософський постмодерн: Навч. посіб. для виклад., студ. та аспір. вузів. – К.: Абрис, 1998. – 350 с.

12. Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. − М., 1991. – 587 с.

Змістовий модуль 2. “Історія світової культури крізь призму її інститутів”

Тема 5.”Інститути культури як система її цінностей”.

Практичне заняття – 2 години. Виїзд в музей.

План:

1. Роль релігії у розвитку культури.

2. Мистецтво – один із основних інститутів культури.

3. Освіта як ключовий елемент у системі цінностей культури.

Наука – складова частина системи цінностей культури.

Теми рефератів:

1. Міф як найбільш давня система цінностей культури.

2. Роль мистецтва в розвитку культури.

3. Значення науки в культурному поступу людства.

Основні поняття: система цінностей, інститути культури, релігійні уявлення, тотемізм, фетишизм, анімізм, магія, релігія, політеїзм, монотеїзм, міф, світові релігії, буддизм, християнство, іслам, мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво, архітектура, монументально-декоративне мистецтво, живопис, скульптура, фреска, мозаїка, графіто, вітраж, графіка, гравюра, танець, музика, театр, художня література, епос, лірика, драма, мистецтво фотографії, кіномистецтво, мистецтво радіо і телебачення, писемність, піктографія, ідеографія, фонографія, філософія, наука, науково-технічний прогрес, науково-технічна революція, освіта.

Література:

1. Антична література: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. − К.: Либідь, 2005. – 488 с.

2. Вебер Макс. Избранное: протестантская этика и дух капитализма / Пер. М. И. Левина. − 2-е изд. доп., перераб. – М.: РОССПЭН, 2006. – 651 с.

3. Вико Джамбаттиста. Основания новой науки об общей природе наций / Пер. с итал. и комментарии А. А. Губера, общ. ред. и вступ. статья М. А. Лифшица. – М., К.: REFL-book, ИСА, 1994. – 618 с.

4. Кримський Сергій. Ранкові роздуми. – К.: Майстерня Білецьких, 2009. – 115 с.

5. Культорология: Учебник / Ю. Н. Солонин, М. С. Каган. – М.: Юрайт, 2005. – 566 с.

6. Культорология. Энциклопедия: в 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 1. – 1391 с.

7. Культорология. Энциклопедия: в 2 т. / С. Я. Левит, гл. ред. и автор проекта. – М.: РОССПЭН, 2007. – Т. 2. – 1183 с.

8. Кун Томас. Структура наукових революцій / Пер. О. Васильєва. – К.: Port-Royal, 2001. – 226 с.

9. Попович Мирослав. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1999. – 727 с.

10. Риккерт Генрих. Науки о природе и науки о культуре / Пер. с нем. А. П. Полякова, М. М. Беляева. – М.: Республика, 1998. – 413 с.

Запитання та завдання для самоконтролю:

Дайте визначення поняттю “цінність”.

2. Що таке релігія? В чому полягає її суть?

3. Яке місце займає міфологія в релігії, філософії, науці й мистецтві?

4. Розкрийте поняття “мистецтва”.

5. Висвітліть основні види мистецтва.

6. Визначте поняття “наука”.

7. Назвіть етапи розвитку науки.

8. На які групи поділяється сучасна система науки?

9. Що таке науково-технічний прогрес і науково-технічна революція?

Розкрийте поняття “освіта”. Висвітліть її завдання.

Тема 6. “Історія культури давнього періоду розвитку людства: Культура Стародавнього Сходу та культура Античності”.

Семінарське занятя – 2 години.

План:

1. Культурні здобутки Єгипту.

2. Культура держав Месопотамії: Шумеру, Аккаду, Вавилону, Ассирії.

3. Давньогрецька культура.

4. Культурні досягнення Давнього Риму.

Теми рефератів:

1. Давньоєгипетська міфологія.

Внесок держав Месопотамії в розвиток світової культури.

3. Шедеври давньогрецької скульптури.

4. Архітектура Стародавньої Греції.

5. Стан освіти й науки в Стародавній Греції.

6. Внесок давніх римлян в розвиток архітектурного мистецтва.

7. Роль науки в давньоримському суспільстві.

8. Сім чудес Стародавнього світу.

Основні поняття: міфологія, клинопис, бібліотека, колесо, гончарне коло, зікурат, храм, піраміда, сфінкс, ієрогліф, місто, палац, скульптурний портрет, канон, муміфікація, акрополь, колони, капітель, доричний, іонічний, коринфський ордери, фронтон, фриз, портик, каріатиди, дидаксалейон, граматична школа, палестр, ефеб, юриспруденція, аннали, форум, арка, базиліка, ротонда, купол, амфітеатр, терми, акведук.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.В чому проявлялася суть релігійних вірувань стародавніх єгиптян?

2. Перерахуйте визначні архітектурні пам’ятки Стародавнього Єгипту.

3. Назвіть основні культурні досягнення народів Месопотамії.

4.Яким письмом користувалися народи, котрі населяли долину Межиріччя? Які знаєте їхні найбільш відомі літературні здобутки?

5.В чому суть грецької міфології?

6. Висвітліть характерні особливості доричного, іонічного, коринфського ордерів.

7. Перелічіть архітектурні пам’ятки Афінського акрополю.

8.Назвіть найвидатніших поетів Стародавньої Греції та їхні твори.

9. Перелічіть знаменитих давньогрецьких скульпторів.

10. Які основні здобутки давньогрецького театру? Які драматурги його прославили?

11.Яка історія Олімпійських ігор та їх проведення?

12.В чому полягали досягнення давньогрецької науки?

13. Кого можна віднести до когорти визначних діячів науки Стародавнього Риму?

14. Назвіть головні архітектурні шедеври Стародавнього Риму.

15. Визначте причини поширення християнства на теренах Римської імперії.

16. Розкрийте значення античної культури в історії людства?

Література до теми:

1.Андреев А.Л. Искусство, культура, сверхкультура (Философия искусства Н.А. Бердяєва). – М.: Знание, 1991. – 63 с.

2. Антична література: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. − К.: Либідь, 2005. – 488 с.

3.Античний театр. – К.: Веселка, 2003. – 381 с.

4.Античность: Словарь-справочник по истории, культуре и мифологии. – Дубна: Феникс, 2003. – 295 с.

5.Верман Карл. История искусств всех времен и народов. - В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

6.Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

7.Ильина Т.В. История искусств. Западноевропейское искусство. – М.: Высшая школа, 2002. – 366 с.

8.Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта. – СПб.: Журн. “Нева”: Летний сад, 2000.- 462 с.

9.Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М.: Высш. школа, 1990.-350 с.

10.Кун М. Легенди та міфи Давньої Греції. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 446 с.

11.Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

12.Мифы и легенды народов мира. - В 3 т. – М.: ОЛМА-Пресс, 2000. – Т.1. – 815 с.; Т.2.- 814 с. – Т.3. – 815 с.

13.Підлісна Г.Н. Антична література. – К.: Вища школа, 1992.- 255 с.

14.500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

15.Религии мира. – М.: Б.и., 1996. – 333 с.

16.Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

17.Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

18.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Харків: 1999. – 209 с.

Тема 7. “Історія світової культури доби Середньовіччя та Відродження”.

Семінарське заняття – 2 години.

План:

1. Унікальність візантійської культурної спадщини та її світове значення.

2. Культура Середньовічної Європи.

3.Італійське Відродження.

4.Північний Ренесанс часів Реформації.

Тема рефератів:

1. Лицарська культура.

2. Видатні митці епохи Відродження.

3. Роль культури доби Реформації у створенні засад нової європейської культури.

Основні поняття: православ’я, католицизм, іконопис, книжкова мініатюра, монастирська школа, народна школа, університет, книгодрукування, гравюра, сатирична, героїчна, куртуазна літератури, романський і готичний стилі, іслам, Коран, мечеть, мінарет, медресе, Відродження, гуманізм, професійний театр, Північний Ренесанс, реформація.

^ Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Яке місце займала візантійська культура в історії середньовічної культури?

2.В чому полягав внесок представників візантійської культури у розвиток світової наукової думки?

3. Висвітліть вплив християнства на розвиток середньовічної західноєвропейської культури.

4. Охарактеризуйте характерні риси лицарської культури.

5. Визначте суть епохи Відродження.

6. Проаналізуйте основні процеси, які відбувалися в культурному житті епохи Відродження.

7. Назвіть визначних діячів науки і культури Ренесансу.

8. В чому суть протестантського руху і яким чином він вплинув на розвиток західноєвропейської культури?

Література до теми:

1.Баладанова О.Е. 10 гениев живописи: Гойя, Рубенс, Тициан, Микеланджело, Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. – Х.: Фолио, 2005. – 380 с.

2.Верман Карл. История искусств всех времен и народов. - В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

3.Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

4.Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.- 618 с.

5.История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения. - М.: Высш. школа, 2001. – 478 с.

6.Капретти Елена. Великие мастера итальянского искусства. – М.: Слово, 2001.- 399 с.

7.Леонардо да Винчи и культура Возрождения. – М.: Наука, 2004. – 269 с.

8.Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

9.500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

10.70 знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.

11.Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

12.100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков: Фолио, 2004.- 509 с.

13.Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

14.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-мусульманський світ. Китай. Японія. – Харків: ХДАК, 2001. – 181 с.

15.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження. – Харків: ХДАК, 2001. – 189 с.

16.Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

Тема 8. “Історія світової культури Нового та Новітнього часу”.

Семінарське заняття - 2 години.

План:

1. Епоха Просвітництва – новий погляд на суспільство.

2. Культурні досягнення епохи Просвітництва.

3. Культурний прогрес Х1Х-ХХ ст. і роль в ньому освіти і науки.

4. Основні напрямки літературного процесу.

5. Головні течії в образотворчому процесі та архітектурі.

6. Розвиток театрального мистецтва, музики і кінематографа.

Теми рефератів:

1. Живопис бароко.

2. Розвиток театрального мистецтва епохи Просвітництва.

Музичне мистецтво епохи Просвітництва.

4. Внесок імпресіоністів Едуарда Мане і Клода Моне у розвиток живопису.

5. Творчий доробок видатних представників постімпресіонізму: Поля Сезанна, Поля Гогена, Вінцента Ван Гога.

6. Прославлені митці італійської опери – Джузеппе Верді і Джакомо Пуччіні.

7. “Король вальсу” Йоган Штраус-син – визначний представник мистецтва оперети.

8. Елвіс Пресслі – відомий реформатор популярної музики.

9. Творчість групи “Бітлз”.

10. Ле Корбуз’є – один із реформаторів сучасного архітектурного мистецтва.

Основні поняття: просвітництво, наукова революція, промисловий переворот, секуляризація, товариство вчених, академія наук, атеїзм, “освічена монархія”, емпіризм, раціоналізм, бароко, рококо, класицизм, неокласицизм, реалізм, опера, козацька культура, козацьке бароко, академія, релігійна й світська драми, козацькі літописи, думи, історичні й сентиментальні пісні.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.В чому суть ідеології Просвітництва? Назвіть видатних представників Просвітництва.

2. Перелічіть головні науково-технічні досягнення ХУП-ХУШ ст.

3. Які основні європейські освітні центри склалися протягом ХУП-ХУШ ст.?

4. Які характерні риси стилів архітектури: бароко, рококо і класицизму?

5. Які особливості живопису бароко?

6. Назвіть літературні течії, що панували в Європі ХУП-ХУШ ст. Перелічіть їх самих відомих представників.

7.Охарактеризуйте основні течії літературного процесу Х1Х-ХХ ст.

Визначте особливості головних течій образотворчого мистецтва Х1Х-ХХ ст.
Дайте визначення основним напрямкам розвитку архітектури і будівництва Х1Х-ХХ ст.
Перерахуйте головні досягнення у розвитку театрального мистецтва, музики і кінематографа.

Література до теми:

1.Бенуа А.Н. Русское искусство ХУШ – ХХ веков: (Летопись русского искусства глазами великих художников). – М.: Яуза:Эксио, 2004. – 542 с.

2.Верман Карл. История искусств всех времен и народов. - В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

3.Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

4.Дідич Галина С. Історія західноєвропейської музики. – Кіровоград: Кіровоград. пед. у-тет, 2003. - Ч. 1. – 170 с.

5.Ильина Т.В. История искусств. Западноевропейское искусство. – М.: Высшая школа, 2002. – 366 с.

6.Ильина Т.В. История искусств: Отечественное искусство.– М.: Высшая школа, 2003.– 405 с.

7.Коллинз Стефан. Классическая музыка от и до (Пространство, наполненное гармонией). – М.: Изд. Торг. дом «Гранд»:Фаир-Пресс, 2001.- 286 с.

8.Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

9.500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

10.70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. – Донецк: БАО, 2006. – 414 с.

11.Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

12.100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков: Фолио, 2004.- 509 с.

13.Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

14.Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

6. Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Охарактеризувати головні напрямки розвитку літературного процесу: класицизму, романтизму, реалізму, натуралізму. Назвати літераторів, які започаткували або прославили ці напрямки.

2. Дати визначення основним архітектурним стилям: романському, готичному, бароко, рококо, класицизму, еклектизму, назвати найвідоміші їх пам’ятки.

3. Дати визначення основним напрямкам модернізму в живописі: сюрреалізму, фовізму, кубізму, абстракціонізму, висвітлити творчість найвидатніших їх представників.

Blog

Кафедра гуманітарних дисциплiн

Содержание

Форма занять та кількість годин

Індив. робота з виклад