Урок № дата клас тема: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування

Вид материала

Урок

Содержание Хід уроку Основи вибору професії. Які вимоги висуваються до виробів? Тема. Оздоблення точених виробів. Основні поняття Хід заняття Тема. Оздоблення виробів різьбленням Основні поняття Хід уроку Геометричне різьблення. Тема. Паралельне з'єднання споживачів і джерел електричної енергії. Основні поняття Хід уроку Тобто Iзаг

Подобный материал:

• Тема. Методи проектування на уроках трудового навчання, 198.2kb.
• Зміст Від авторів Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності, 2422.87kb.
• Виробнича стратегія та проектування структури змін, 95.62kb.
• Формат опису модуля, 47.98kb.
• Перелік дисциплін, які виносяться, 177.67kb.
• 1: військовослужбовці та відносини між ними, 297.1kb.
• Становлення науки про проектування. Огляд досліджень в області методології проектування, 147.21kb.
• Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої, 1462.27kb.
• І в англомовних країнах. Бойко Л. А. Вчитель інформатики та профільного навчання Тридубської, 92kb.
• Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням, 97.13kb.

Тема. Оцінка об’єктів і процесу технологічної діяльності. Професійна діяльність людини та її вибір.

Мета: ознайомити учнів з особливостями оцінювання процесу виготовлення виробу та його якості; ознайомити з основами вибору професії; виховувати бережливе ставлення до обладнання та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

Обладнання: Вироби, ТВ6, слюсарні інструменти, роздатковий матеріал «Людина - техніка».

Структура уроку

І. Організаційний момент 5 хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 5 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 20 хв

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів 5 хв

V. Практична робота……………………… 45 хв

VІ. Підсумки уроку. Домашнє завдання 10 хв

^ ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

1. Як ти вважаєш, яким вимогам мають відповідати вироби?
   
2. Чи може вплинути помилка при виконанні однієї технологічної операції на придатність усього виробу?
   
3. Визначити якість обробленої поверхні методом «на просвіт».
   
4. Для чого призначений шаблон?
   
5. Яким інструментом вимірюють товщину, довжину, діаметр деталі, глибину виступу, впадини?
   

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оцінювання технологічного процесу та об’єкта.

Створюючи новий виріб, важливо правильно оцінити його якості. Зовнішня привабливість товару не завжди може доповнюватися такими якостями, як міцність, надійність в експлуатації. Іноді виявляється, що конструкція виробу дуже складна і його виготовлення буде тру­домістким та надто дорогим. Тому, пропонуючи для виготовлення новий виріб, необхідно всебічно оцінити його та проаналізувати техноло­гічний процес виробництва.

Кожен виріб має особливі властивості, що характеризують його якість. Наприклад, для автомобіля - швидкість, економічне ви­трачання пального, вантажопідйомність. Спільними ознаками якості різних виробів є довго­вічність, надійність, зручність, привабливість.

Оцінюючи виріб, насамперед беруть до уваги не тільки новизну рішень конструктора та дизайнера, а також функціональність виробу.

Крім цього, дуже важливо проконтролювати якість виготовленого виробу (якість матеріалів та обробки, міцність з'єднань).

Одним із найголовніших завдань оцінки якості виробу є вимірюван­ня різних його параметрів, оскільки без вимірювань сучасне виробни­цтво неможливе. Так, наприклад, під час виготовлення авіаційного двигуна сучасного лайнера виконують понад 100 тисяч технологічних операцій, і майже половина з них пов'язана з вимірюваннями.

Крім вимірювань, у систему контролю входять також порівняння ви­робу зі зразком - еталоном виробу, випробовування та дефектоскопія.

Дефектоскопія дає змогу виявити невидимі для зору тріщини, нерівності та інші недоліки. Для цього застосовують спеціальні конт­ролюючі прилади (рентгенівські, ультразвукові та ін.).

Готові вироби перевіряють на їх відповідність технічним вимогам, що містяться в державних та галузевих стандартах, кресленнях, технічних умовах.

Оцінюючи процес технологічної діяльності, визначають, наскільки складним буде виготовлення виробу, які матеріали доцільно викорис­тати, щоб виріб був міцним, привабливим і конкурентоспроможним. Визначають також потреби в енергетичних затратах та оснащенні. Всебічно аналізують питання охорони праці та вплив виробництва на довкілля.

Якість виробу залежить і від точності виконання кожної тех­нологічної операції. Адже одна допущена помилка може призвести до непридатності всього виробу. Тому кожен працівник повинен постійно контролювати дотримання вимог технологічного процесу і дбати про підвищення якості продукції.

На великих підприємствах для оцінювання якості виробу та конт­ролю за дотриманням вимог технологічного процесу створені відділи технічного контролю (ВТК). Контролери та інші працівники відділів технічного контролю перевіряють, щоб вироби були якісними, аналізують причини виникнення браку продукції та допомагають по­долати недоліки в роботі.

1. ^ Основи вибору професії.
   

Кожна людина може мати багато захоплень, що приносять радість та задоволення. Та все ж найбільше часу приділяється професійній діяльності, оскільки саме вона дає засоби існування, в ній можна ре­алізувати себе як особистість, досягти успіху і постійно вдосконалю­вати свою майстерність.

Світ професій різноманітний, і в ньому для кожного є можливість знайти улюблену професію. Існують сотні різних професій. Непросто вибрати серед них свою.

І хоча нині дуже рідко люди обирають одну професію на все життя, оскільки дуже швидко відбуваються зміни в сучасному суспільстві, та важливість правильного вибору професії переоцінити важко.

Вибір професії - один із найважливіших і найвідповідальніших кроків у житті людини.

Якщо обирається професія відповідно до власних інтересів, нахилів, здібностей і при цьому враховується стан особистого здоров'я, про­фесійна придатність та можливість працевлаштування (потреби у спеціалістах), то професійна діяльність приноситиме очікувані ре­зультати і допоможе здійснити найзаповітніші мрії.

Усі професії можна розподілити на п'ять типів.

1. Професії типу «людина - природа» - біолог, агроном, селекціо­нер, ветеринар, зоотехнік, лісник, садівник, еколог та ін. Об'єктами праці для цих професій є живі організми, рослини, біологічні про­цеси. Професії цього типу підходять для спостережливих людей, що люблять рослинний і тваринний світ та дбайливо ставляться до довкілля.

2. Професії типу «людина - техніка» - інженер, слюсар, токар, шліфувальник, фрезерувальник, складальник радіоапаратури, трак­торист, водій та ін. Люди цієї групи професій повинні мати технічні знання, навички роботи з інструментами, механізмами, машинами.

3. Професії типу «людина - людина», у яких основним видом діяльності є спілкування з людьми. Це професії вчителя, вихователя, психолога, соціолога, юриста, лікаря, офіціанта, продавця, менеджера та ін. Для успішної професійної діяльності в цій сфері треба любити спілкуватися, розуміти психологічні особливості різних типів людей, бути врівноваженим.

4. Професії типу «людина - художній образ». До цієї групи нале­жать професії художника, ювеліра, дизайнера, модельєра, фотографа, музиканта, письменника, артиста. Щоб успішно оволодіти цими про­фесіями, треба мати розвинену фантазію, вміти малювати, бути дуже винахідливою, творчою людиною.

5. Професії типу «людина - знакова система» - програміст, опера­тор комп'ютерного набору, коректор, статист, бухгалтер, економіст, нормувальник та ін. Для цих професій насамперед важливо бути уважним, зосередженим, мати хороші математичні здібності.

Правильний вибір професії — це відповідність інтересів та індивідуальних особливостей людини вимогам вибраної професії.

Вимоги, які ставляться до будь-якої професії, описуються у спеціальному документі, який називається кваліфікаційною харак­теристикою.

IV. Закріплення нових знань і умінь

^ Які вимоги висуваються до виробів?

Як контролюють якість виробів?

Що таке ВТК?

V. Практична робота

1. Визначення спрямованості до типу професії «Людина-техніка»

2. Виготовлення виробів. Оцінювання перших виробів.

VІ. Підсумки уроку

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____

^ Тема. Оздоблення точених виробів.

Мета. Ознайомити учнів з прийомами оздоблення точених виробів безпосередньо в токарному верстаті; виховання позитивного ставлення до праці; розвиток естетичного, логічного мислення.

^ Основні поняття: прикрашання, оздоблення.

Обладнання: токарний верстат для обробки деревини, набір токарних стамесок (залежно від вибраного об'єкту праці), наждачна шкурка, контрольно-вимірювальний інструмент, шаблон, олівець.

Структура заняття

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблювальних матеріалів.

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуванням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

3. Технологія шліфування та полірування.

IV. Практична робота «Шліфування та полірування виробів»

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання


^ Хід заняття

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів


Фронтальна бесіда.

1) Як запобігають загниванню виробів із деревинних мате­ріалів?

2) Із якою метою вироби з деревини покривають лакофарбовими матеріалами?

3) Який технологічний процес називається оздобленням?

4) Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів з деревини?

5) Які інструменти використовують для підготовки поверхні ви­робів з деревини для оздоблення?

6) Чим відрізняється оздоблення від опорядження?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Технологія оздоблення точених виробів без застосування оздоблю­вальних матеріалів.

Є багато способів обробки поверхонь дерев'яних виробів: лакуван­ня, фарбування, полірування, фанерування деревиною, що має гарну текстуру (дуб, карельська береза, бук тощо).

Виточені на токарному верстаті вироби можна прикрасити, або оздобити, у різні способи. Деякі вироби обробляють шліфуванням, тобто зачищають деталі абразивною (шліфувальною) шкуркою. Основою її є бавовняна тканина або цупкий папір, на один бік яких приклеєні дрібні зерна скла або інших твердих мінералів. Часто абразивом є наждак, тому абразивну шкірку називають наждачною. Для зручності роботи шматок абразивної шкурки прикріплюють до дерев'яного бруска. Так її легше і безпечніше тримати в руках. Колодку зі шкуркою прикріплюють до деталі, що обертається, і переміщують уздовж неї швидкими зворотно-поступальними рухами.

Щоб надати виробу привабливого вигляду і виділити текстуру, його полірують. Відполірувати виріб можна бруском більш твердої деревини. Прийоми роботи такі самі, як і при шліфуванні.

Виріб, виготовлений на токарному верстаті, можна прикраси­ти випаленими поясками. Для цього треба в потрібному місці кося­ком зробити невеличкі проточки, а потім до них ребром притисну­ти відрізок шпону або мідний дріт діаметром 0,5-1,0 мм. Для того, щоб не обпектися дротом його кінці намотують на дві палички. Через 4—5 секунд, коли з'явиться димок, шпон чи дріт можна відвести від оздоблювальної поверхні. Унаслідок тертя на по­верхні виробу утвориться чорний випалений поясок.

2. Технологія виготовлення та оздоблення точених виробів із застосуван­ням гуашевих (акварельних) фарб, лаків.

Також вироби можна оздоблювати лакофарбовими матеріалами, які, крім декоративної, виконують ще й захисну функцію, тобто за­хищають виріб від руйнівної дії зовнішнього середовища (гниття, ушкодження комахами і грибками).

Наносити лакофарбові матеріали і барвники на точені вироби можна за допомогою пульверизатора або пензля.

У шкільних майстернях можна застосовувати водополімерні, гуашеві, масляні та інші лакофарбові матеріали, які нешкідливі для ор­ганізму людини.

Після нанесення першого шару лакофарбового покриття його не­обхідно просушити впродовж 18 — 24 год. Після висихання поверхні її шліфують шліфувальною шкуркою з дрібним зерном, після нане­сення другого шару і повторного просушування виконують шліфу­вання другого шару. Останній шар покриття не шліфують.

3. Технологія шліфування та полірування.
   

Для шліфування ручним способом шліфувальну шкурку за­кріплюють на дерев'яних брусках — шліфтах. Шліфування викону­ють коловими рухами.

Полірування виконується бруском з більш твердої деревини у такий само спосіб, як і шліфування.

IV. Практична робота

Учні за списком по черзі працюють на токарному верстаті під наглядом учителя. Решта учнів працює над заготовками з металом.

ІV. Підсумки уроку

На завершення заняття треба підвести його підсумки, звернувши і; увагу на засвоєння учнями основних понять.

VI. Домашнє завдання

Вивчити конспект


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____

^ Тема. Оздоблення виробів різьбленням

Мета: ознайомити учнів з тригранно-виїмковим різьбленням, навчити виконувати найпростіші елементи різьблення; виховувати бережливе ставлення до обладнання та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

^ Основні поняття: прикрашення, оздоблення

Обладнання: набір різців, дощечки для тренувальних робіт, плакати, зразки робіт.

Очікувані результати: уміння розробляти ескізи оздоблення виробів, уміння контролювати й оцінювати якість виконаних робіт.

Структура уроку

І. Організаційний момент 5 хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 10 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 15 хв

IV. Практична робота 50 хв

V. Підсумки уроку. Домашнє завдання ……………………… 10хв


^ ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. ^ Геометричне різьблення.
   

Цікавим і привабливим є оздоблення виробів геометричним різьб­ленням, у якому орнаментальні мотиви складаються з простих гео­метричних елементів: ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, ромбів, кіл, вирізаних різцем на поверхні виробу.

Існує багато видів геометричного різьблення. Одним із видів є тригранно-виїмкове різьблення. Основним елементом є вирізана тригранна піраміда. В чистому вигляді використовується рідко. Основні елементи, крім тригранної піраміди, - це чотиригранна піраміда, вічко, зубчик. Елементи поєднують між собою в стрічкові орнаменти, в розети.

Власне геометричне різьблення – це комбінація тригранно-виїмкового різьблення та контурного геометричного різьблення. Застосовується найчастіше, оскільки поєднання двох технік різьблення дає більш повноцінні композиції.

Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або кри­волінійної форми різної ширини і глибини. Повторення прямих виї­мок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають драбинкою. Технологія його виконання подібна до технології контурного різьблення.

Контурне геометричне різьблення має свою історичну назву «ільчасте письмо». Воно утворюється прорізанням неглибоких тоненьких ліній - заглиблень, що мають вигляд тоненької сітки. По­дібним чином утворюються інші орнаментальні мотиви: «січені зубці», «огірочки», «кривульки» тощо

2. Інструменти для різьблення. Технологія різьблення.
   

Для виконання різьблення необхідно мати набір спеціальних різальних інструментів: стамесок, ножів-різаків, а також креслярське приладдя - твердий олівець, шило, металеву лінійку з міліметровими поділками, косинець, циркуль.

Для тригранно-виїмкового різьблення достатньо лише одного косого ножа.

Для геометричного різьблення крім косого ножа потрібні півкруглі стамески, кутик.

Різьблення виконують після розробки на аркуші паперу відповідної композиції та перенесення її на виріб.

Наносять композицію через копірку. Але більш точним є перенесення композиції за допомогою циркуля та вимірника.

Геометричне різьблення виконують на чис­тих, добре виструганих та відшліфованих дошках м'яких і твердих порід деревини зі слабо вираженою текстурою. Звичайно, краще починати вправи і перші роботи на деревині м'яких порід (липа, верба, вільха, каштан).

Під час виконання тригранно-виїмчастого різьблення різак тримають чотирма пальцями, а великий палець має впиратися у ручку різака, або лежати на скошеній верхній частині різака.

Робоче положення різака може бути «до себе» і «від себе». Рука повинна лежати на дощечці для контролю за рухом різця. При ружові від себе інколи допомагають великим пальцем лівої руки.

Найпростішими елементами орнаменту для різьблення є паралельні лінії вздовж і впоперек деревини.

При обробці деревини різанням слід до­держувати двох основних правил:

1. Різати потрібно за волокном, щоб зрізані кінчики волоком притискати різцем, а не рухатися порти них. Різ буде чистим.

2. Якщо елемент розташований таким чином, що його необхідно зрізувати вздовж волокон, то його зрізують найпершим, щоб не сколоти його.

Від правильного виконання цих правил залежить якість різьблення.

Основним елементом тригранно-виїмчас­того різьблення є тригранна виїмка. Залеж­но від техніки виконання виїмки можуть бути рівнобедреними, рівносторонніми із заглибленням у центрі, рівнобедреними із заглибленням біля основи.

На заготов­ку наносять горизонтальні лінії на відстані 5... 10 мм одна від одної. Потім будують рівносторонні трикутники. Три­маючи різак вертикально, наколюють промені трикутника від вершини кожного кута. При вершині наколювання має більшу глибину. При наближенні до кута глибина зменшується нанівець.

Потім кінчиком косого ножа зрізують кожен елемент окремо. Кінчик ножа повинен йти від вершини до вершини трикутника. В середині максимальне заглиблення. Ніж ставимо під кутом. Чим більший кут, тим глибші будуть виїмки. В кожного різьбяра своя улюблена глибина. Для малих елементів зі стороною трикутника 5-10 мм глибина повинні бути приблизно 3-5 мм.

Для вирізування вигнутих довгих тригранних елементів використовують косий ніж з меншим кутом леза.


IV. Практична робота

Виконання пробного різьблення.

1. Правильна хватка ножа.
   
2. Пробна вправа «різ на себе»
   
3. Пробна вправа «різ від себе»
   
4. Вирізування лінії.
   
5. Вирізування тригранного елемента
   

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом. Розробити орнамент для тригранно-виїмкогового різьблення.


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС___

^ Тема. Паралельне з'єднання споживачів і джерел електричної енергії.

Мета: ознайомити учнів з особливостями паралельного з'єднання споживачів та джерел живлення; виховувати бережливе ставлення до обладнання та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.

^ Основні поняття: паралельне з’єднання, оптимальне значення сили струму, одиниця потужності, електрична потужність.

Обладнання: електротехнічний конструктор, плакати з різними видами з’єднань споживачів електричної енергії, набір електромонтажного інструменту, електромонтажний інструмент

Структура уроку

І. Організаційний момент 5 хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів 5 хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 25 хв

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів 5 хв

V. Практична робота………………………45хв

VІ. Підсумки уроку 3 хв

VIІ. Домашнє завдання 2 хв

^ ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

Фронтальне опитування.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Паралельне з'єднання споживачів.

Яка різниця між електричним колом з однією та двома лампами?

Доповнимо електричну схему другою такою самою лампою та вими­качем. Замкнувши ключ SА1, лампа EL1 миттєво спалахує. При замиканні ключа SА2 лампа EL2 світиться однаково яскраво, як і лампа EL1. Почергово розмикаючи ключі та, яскравість світіння ламп відповідно та не змінюється.

Таке незалежне ввімкнення споживачів електричної енергії нази­вають паралельним з'єднанням.

За паралельного з'єднання електричний струм виконує однакову роботу, витрачену на нагрівання й світіння спіралей електричних ламп. Ця робота і визначає нову фізичну величину, яку називають електричною напругою.

Оскільки обидві лампи світяться однаково яскраво, вони споживають однакову кількість електричної енергії, тому напруга на кожній буде однакова. Тобто: U_заг.= U₁ = U₂

Одиниця напруги названа вольтом (позначається літерою В) на честь англійського вченого Алессандро Вольта, який уперше скон­струював джерело електричного струму у вигляді батарейки від кишенькового ліхтарика.

Усі електричні споживачі мо­жуть нормально працювати лише за певного значення напруги. її на­зивають оптимальною, або робо­чою, напругою.

Якщо ввімкнути прилад в елект­ричну мережу з більшою напругою, його робочий елемент, наприклад спіраль електричної лампи, перего­рає. За меншої напруги, навпаки, спіраль не нагрівається до належ­ної температури, не випромінює або недостатньо випромінює світло. А як розподіляється електрич­ний струм за умови паралельного з'єднання споживачів? Це здій­снюється подібно до того, як потік води у витоку річки розга­лужується на два потоки «в рука­вах», а потім сходиться знову

^ Тобто I_заг=I₁+I₂.

Щоб оцінити значення сили струму в різних електричних колах, застосовують спеціальну фізичну одиницю струму - ампер. Скороче­но її позначають літерою А. Цю фізичну одиницю названо на честь Андре Ампера, французького фізика і математика.

Позначення величини електричного струму записують на всіх спо­живачах електричної енергії. Якщо, наприклад, на електричній лампі виконано напис 3,5 В; 0,26 А, - це означає, що нормальне світіння електричної лампи буде у тому разі, коли вона з'єднана з джерелом струму з напругою на вивідних контактах 3,5 В, а сила струму, що проходить по нитці розжарення, становитиме 0,26 А.

Якщо дві паралельно з'єднані електричні лампи, розраховані на робочу напругу 3,5 В, увімкнути в електричне коло з джерелом жив­лення від батареї гальванічних елементів з напругою 3,5 В, то яск­равість їх світіння із часом буде зменшуватись, а через деякий час припиниться зовсім. Таке явище відбувається тому, що електричний струм в електричному колі з двома паралельно ввімкнутими лампами буде значно більший порівняно з тим, який тече в електричному колі з однією лампою. Батарея швидко віддає свою електричну енергію і розряджається.

2. Паралельне з'єднання джерел електричного струму.

Для того, щоб отримати однакове значення напруги з більшим запасом електричної енергії потрібно однакові клеми двох елементів живлення з'єднати між собою. В результаті ми отримаємо спільний «+» та спільний «-».

За такого з'єднання напруга на спільних клемах не змінюється , а запас електричної енергії збільшується в два рази. значення сили струму, за якого спожи­вачі працюють з найкращою віддачею або, по іншому, в оптимальному режимі, називають оптимальним, або робочим, значенням сили струму.

Необхідно пам'ятати, що паралель­но можна з'єднувати між собою лише ті джерела електричної енергії, які мають однакову напругу Іншою важливою характеристикою електричного приладу є його потужність. Це та робота, яку виконує електричний струм за одиницю часу. Для вимірюван­ня її величини застосовують фізичну одиницю вимірювання «ват» (позначається літерами Вт). Застосовують також одиниці кратні вату: 1кВт = 1000 Вт.

Якщо електричний прилад (електроспоживач) увімкнуто в елект­ричне коло з більшим значенням робочої напруги, ніж та, що записана в його паспорті, сила струму в електричному колі збільшується і робо­ча частина приладу, наприклад спіраль електричної лампи, перего­рає, і прилад виходить з ладу. Таку залежність сили струму від напру­ги необхідно пам'ятати і враховувати при ввімкненні споживачів в електричне коло.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

V. Практична робота

Креслення схеми розгалуженого електричного кола

VІ. Підсумки уроку

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.

Розробити та накреслити електричну схему з чотирма паралельно з’єднаними джерелами ел. кола та чотирьох ел. ламп, з’єднаних з джерелом електричного струму за допомогою трьох вимикачів.


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС___