Урок № дата клас тема: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування
| Вид материала | Урок |
- Тема. Методи проектування на уроках трудового навчання, 198.2kb.
- Зміст Від авторів Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності, 2422.87kb.
- Виробнича стратегія та проектування структури змін, 95.62kb.
- Формат опису модуля, 47.98kb.
- Перелік дисциплін, які виносяться, 177.67kb.
- 1: військовослужбовці та відносини між ними, 297.1kb.
- Становлення науки про проектування. Огляд досліджень в області методології проектування, 147.21kb.
- Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої, 1462.27kb.
- І в англомовних країнах. Бойко Л. А. Вчитель інформатики та профільного навчання Тридубської, 92kb.
- Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням, 97.13kb.
Мета: навчити визначати та встановлювати необхідну швидкість точіння, виконувати чистове та чорнове точіння виробів циліндричної та конічної форми, дотримуватись правил безпечної праці при виконанні токарних робіт, правильно організовую™ робоче місце; розвивати конструкторсько-технологічне та економічне мислення.
^ Основні поняття: напіввалок, валок, чорнове й чистове обточування, уступ, канавка.
Обладнання: токарний верстат з обробки деревини, технологічні пристрої для кріплення заготовок, токарні стамески, графічні документи на заплановані для виготовлення вироби, заготовки з деревини для виготовлення виробу, контрольно-вимірювальний інструмент, шліфувальна шкурка.
^ Міжпредметні зв'язки: природознавство, математика.
Очікувані результати навчальної діяльності: уміння виконувати чистове і чорнове обточування циліндричних та конічних поверхонь, точіння уступів і канавок, підрізування та відрізання деталей; знання та дотримання правил безпечної праці при чорновому й чистовому обточуванні та виконанні інших технологічних операцій; уміння розробляти, конструювати вироби, що мають елементи циліндричної та конічної поверхні з уступами та пазами.
Структура заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів
ІІІ. Практична робота «Прийоми роботи на токарному верстаті»
ІУ. Підсумки уроку
V. Домашнє завдання
^ Хід заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів
Фронтальна бесіда.
1) Які підготовчі технологічні операції виконують перед точінням заготовки?
2) Які технологічні пристрої використовують для кріплення заготовки?
3) Якими стамесками виконують чорнове та чистове обточування заготовок?
4) Що називають припуском на обробку?
ІІІ. Практична робота «Прийоми роботи на токарному верстаті»
^ Розповідь учителя.
Необхідно, щоб учні пригадали, які максимальні розміри заготовок по довжині, товщині (діаметру) можна обробляти на токарному верстаті. Учитель звертає увагу учнів на те, що заготовці, перед її кріпленням для обробки, необхідно надати якомога округлішої форми, оскільки заготовку квадратної форми може вирвати з верстата та травмувати працюючого. Акцентується також увага на тому, що місце кернування заготовки для її кріплення в нерухомому центрі змащується солідолом. (Учитель демонструє кріплення заготовки та її фіксацію гвинтами задньої бабки.) Потім потрібно звернути увагу учнів на дотримання паралельності між віссю обертання заготовки ти ближньою до заготовки боковою гранню лінійки підручника, а також на тому, що її відстань від ближнього краю заготовки має становити 2—5 мм.
Необхідно повторити з учнями прийоми роботи на токарному верстаті, а саме, що напівкруглу стамеску необхідно утримувати правою рукою за ручку інструмента, а лівою рукою зверху щільно при тиснути стамеску до лінійки підручника. Під час точіння спочатку необхідно встановити глибину різання, переміщуючи різець до центра заготовки, а потім рівномірно переміщувати його вздовж лінійки підручника, знімаючи за перший прохід стружку завтовшки 1— 2 мм. При подальшому точінні різець переміщують зліва направо і справа наліво, знімаючи при кожному проході стружку завтовшки 1—2 мм. При першому проході стружку рекомендується знімати середньою частиною різальної кромки, а при подальшому точінні
нахиляти різець так, щоб працювала або права або ліва частина різальної кромки. У цьому випадку зношування різця буде мінімальним, а якість обробки поверхні — кращою. При повторенні прийомів чистового обточування циліндричних поверхонь необхідно звернути увагу на правильність постави і хватки інструмента, вибір і установку частоти обертання шпинделя, глибину різання, вибір швидкості переміщення різця вздовж лінійки підручника і дотримання правил безпечної праці.
Учитель також пояснює, що при виготовленні виробів на токарних верстатах заготовку неможливо розмітити повністю у відповідності до креслення. Потрібні розміри отримують поступово, контролюючи їх в процесі обробки заготовки. Акцентується увага, що контроль розмірів здійснюється обов'язково при вимкненому верстаті. Учитель демонструє прийоми вимірювання розмірів штангенциркулем, кронциркулем, лінійкою, контроль прямолінійності елементів, контроль форми і розмірів за допомогою шаблона тощо.
Інструктаж до виконання практичної роботи.
Деревину для токарних робіт вибирають без сучків, тріщин, гнилі та інших вад. Вологість деревини не повинна перевищувати 20 %. Починаючи роботу на токарному верстаті, необхідно підготувати заготовку, закріпити її належним чином і встановити підручник.
Підручник встановлюють з мінімальним проміжком між опорною
лінійкою і заготовкою. Максимальний проміжок під час обробки не повинен перевищувати 10—12 мм. Якщо у процесі обробки проміжок збільшився, необхідно зупинити верстат і перемістити підручник ближче до заготовки.
Правий кінець опорної лінійки має виступати за правий торець заготовки на 10—12 мм. Висота опорної лінійки підручника повинна бути на рівні осі обертання заготовки для деталей діаметром до 50 мм і на 4—5 мм вище за вісь обертання, якщо діаметр деталі більший за 50 мм.
Під час обробки заготовок, закріплених на планшайбі, опорну лінійку виставляють нижче осі обертання заготовки на товщину різця. Перш ніж увімкнути верстат, закріплену заготовку вручну прокручують навколо осі, щоб перевірити, чи не торкається вона опорів лінійки.
Отримавши дозвіл учителя, верстат вмикають на 10—15 с пісні вимикання та повної зупинки верстата відводять підтримуючий центр, притримуючи заготовку лівою рукою, змащують заглиблення в заготовці біля центра густим мастилом, яке зменшує тертя між заготовкою і центром. Для цього можна використати вазелін, солідол, парафін, віск тощо. Після виконання цієї роботи заготовку знову затискують між заднім центром та затискним пристроєм, фіксують піноль і розпочинають обробку заготовки. При чорновому обточуванні заготовок рейєр тримають правою рукою за кінець ручки, лівою притискують до опорної лінійки підручника
й обережно наближують до заготовки, що обертається, поки лезо не почне знімати шар деревини (стружку). Перший шар деревини знімають серединою леза. Рейєр пересувають уздовж опорної лінійки підручника зліва направо, від тризуба до заднього центра.
Із метою безпеки праці частина заготовки (20—25 мм) в зоні тризуба не обробляється (припуск на обробку).
Після цього знімають другий, третій та, за необхідності, наступні шари деревини, доки заготовка не набуде циліндричної форми необхідних розмірів. Бажано, щоб товщина стружки не перевищували 1—1,5 мм. Рейєр переміщують ліворуч і праворуч. Коли рейєр переміщують ліворуч, його нахиляють так, щоб працювала ліва частини леза, а коли праворуч — тримають так, щоб працювала права части на леза. Під час такої роботи працює все лезо, а тому різець не потребує частого заточування, що покращує якість оброблюваної поверхні
Стояти за токарним верстатом слід прямо, рівномірно опираючись на обидві ноги, при цьому ліва нога має бути трохи попереду. Під чяс роботи обидві руки рухаються ліворуч або праворуч, одночасно переміщуючи різець, а корпус тіла залишається нерухомим. Відстань від заготовки до очей має бути приблизно 400 мм.
За чорнової обробки слід домагатися, щоб оброблювані поверхні набували найбільшої циліндричності з найменшою хвилястістю. Для цього останній шар деревини, що знімається різальним інструментом (товщина стружки), не має перевищувати 0,5 мм. Крім того, сповільнюють швидкість подачі. Припуск на чистову обробку має становити 1,5—2 мм.
Для чистового точіння застосовують стамеску-косяк, яку тримають так само, як і рейєр. Тупий кут косяка направляють у бік руху, ріжучу кромку розміщують приблизно під кутом 40° до осі обертання заготовки. Стружку зрізують не всім лезом, а його серединою і нижньою частиною. Після обробки поверхня має бути заданого розміру і гладенькою. Прямолінійність поверхні контролюють лінійкою або кутником. Інструмент для контролю розміщують уздовж обробленої циліндричної або конічної поверхні методом «на просвіт». Контроль розміру циліндричних виробів перевіряють штангенциркулем кількома замірами по довжині.
Щоб полегшити роботу та зменшити кількість проміжних вимірювань, при виготовленні деталей або виробів циліндричної форми, на чорновій заготовці канавочником виконують орієнтири («маячки») у вигляді кінцевих проточок. У пробочниках штангенциркулем вимірюють потрібний діаметр. Залишки деревини між проточками сточують, орієнтуючись на «маячки». Якщо довжина деталі більша за 300 мм, роблять три проточки.
Обробку за допомогою орієнтирів застосовують при виготовленні як циліндричних, так і конічних деталей.
Конічні деталі обточують подібно до технології обточування деталей циліндричної форми, але опорну лінійку підручника повертають на потрібний кут до осі обертання заготовки. Деталі, що мають форму зрізаного конуса, можна виточувати, закріпивши заготовку на верстаті за допомогою тризуба або патрона з шипами. Повний конус виточують, закріпивши заготовку в чашковому або трикулачковому патроні. У процесі обточування різальний інструмент пересувають від основи конуса до його вершини. За такої подачі досягається висока чистота обробки конічної поверхні.
Підрізати торці та відрізати готову деталі можна косяком та відрізним різцем.
Щоб правильно підрізати торець, спочатку слід намітити граничну риску, по якій потім торцюють кінець виробу. Косяк розміщують на опорній лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготовки. Потім відступають 2—3 мм у бік припуску і, поставивши косяк під кутом приблизно 60° до осі обертання, відрізають частину припуску. При наступних підрізаннях косяк ставлять так, щоб фаска була перпендикулярною до осі обертання деталі. Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з боку припуску. Послідовно повторюючи ці технологічні прийоми, торцюють далі, поки діаметр «шийки» не стане 7—8 мм для деревини твердих порід 10—12 мм для деревини м'яких порід. Після цього деталь знімають верстата і стамескою зрізують «шийку», що залишилася.
Відрізання деталей та підрізання торців у заготовках зручно також виконувати відрізним різцем. Для цього опорну лінійку опускають так, щоб ріжуча кромка різця була на висоті осі обертання заготовки. Відрізний торець тримають так, як і рейєр, але подачу виконують не вздовж деталі, а перпендикулярно до осі обертання. Різець заглиблюють у заготовку на 12—15 мм, потім виводять його з канавки, відступають 1—2 мм у бік припуску і знову виконують рух подачі.
Таким чином, періодично розширюючи канавку, зменшується тертя заготовки вздовж бічних граней різця, що дає змогу підрізати торці на велику глибину і відрізати деталі діаметром до 100 мм. Використання відрізного різця дає змогу зменшити припуски матеріалу по довжині та значно підвищити продуктивність праці.
Робота канавочником відрізняється від роботи відрізним різцем тільки тим, що канавки проточують за один прохід. Для цього косяком намічають лінії ширини канавки. Вибирають канавочник потрібної ширини, установлюють на опорну лінійку так, як відрізний різець, і повільною передачею перпендикулярно до осі обертання заготовки заглиблюють на відповідну глибину.
За допомогою канавочника також зручно виконувати уступи. На проточеній заготовці косяком розмічають уступ потрібної ширини.
Після цього канавочником з обох боків уступу роблять проточки відповідної глибини. Зайву деревину сточують косяком, а за відсутності необхідних розмірів для роботи косяком цей технологічний прийом виконують канавочником. Якщо уступ закруглити з одного боку, то це буде піввалок, а якщо з двох боків — валок.
Багато деталей потребують закруглення торця. Цей прийом виконують косяком після чорнової обробки заготовки рейєром. При цьому стружку слід знімати серединою леза або його тупим кутом.
Учитель роздає технологічні пристрої, різальні інструменти, чергові по майстерні — заготовки деталей.
Інструктаж з безпеки праці.
Учитель пропонує учням ознайомитися з правилами безпечної праці на токарному верстаті, наведеними в підручнику. Особливу увагу необхідно приділити організації робочого місця та дотриманню правил безпечної праці при виконанні токарних операцій.
^ Виконання практичної роботи.
Учні відпрацьовують прийоми роботи на токарному верстаті.
Аналіз практичної роботи коригується відповідно до робіт, які необхідно виконатц для виготовлення деталей проектованого учнями виробу.
Учитель підводить підсумки виконання учнями практичної роботи, організує фронтальне опитування.
^ Фронтальне опитування.
1) На якій висоті виставляють опорну лінійку підручника?
2) Яким різцем роблять чорнову обробку, а яким — чистову?
3) Як впливає товщина стружки на якість оброблюваної поверхні?
4) Як треба стояти за верстатом під час обточування заготовки?
5) Якими різцями підрізують торці?
6) Як виставляють опорну лінійку при обробці конічних повер хонь?
7) Які різці використовують у шкільних майстернях?
IV. Підсумки уроку
Учитель ще раз закріплює в учнів мотивацію на подальшу роботу та контролює, щоб вони залишили робочі місця в належному стані, а чергові по навчальній майстерні повною мірою виконали свої обов'язки.
V. Домашнє завдання
Опрацювати текст підручника.
^ Тестове завдання до теми:
Різальні інструменти для токарної обробки деревини.
- Який технологічний процес називають різанням?
……………………………………………………………………………………………………………
…………………………………………………………………………………………………………….
……………………………………………………………………………………………………………
- Яку форму робочої частини мають різальні інструменти?
....................................................................................................................................................................
……………………………………………………………………………………………………………
……………………………………………………………………………………………………………
- На малюнку показано:
а……………………………… б………………………………..
Мал.1
- На малюнку 2 показано:
а……………………………… б………………………………
Мал.2
- Кут загострення напівкруглих стамесок для обробки твердих порід становить…………
для обробки м’яких порід становить…………..
інші породи ………………..................................
- Під час користування стамесками необхідно дотримуватись наступних правил:
а) працювати дозволяється тільки……………………………………………………………..
інструментом. Ручки інструментів не повинні мати…………………………………………….
…………………………………………………………………………………………………………
б) Під час роботи стамескою її слід тримати …………………. рукою, а ……………………….
охопити передню грань.
в) розміщувати стамески треба …………………………… від себе.
г) щоб не порізатися, не можна перевіряти……………………………………….. пальцями.
д) забороняється ………………дрібні відходи, щоб не ………………………………………….
……………………………………………………………………………………………………….
УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____
^ Тема. Будова токарно-гвинторізного верстата.
Мета: ознайомити учнів з будовою токарно-гвинторізного верстата, призначенням його конструктивних елементів та видами виконуваних робіт; ознайомити з кінематичною схемою токарно-гвинторізного верстата, навчити читати, простежувати та пояснювати особливості передачі руху від двигуна до робочого органа; навчити учнів керувати рукоятками різцетримача та визначати ціну поділки лімбів та величину переміщення різця в поздовжньому та поперечному напрямках.
^ Основні поняття: супорт, фартух, коробка передач, тумба, ходовий вал, гітарний механізм, ходовий гвинт, різцетримач, станина, блок зубчастих коліс, механізм коробки швидкостей, механізм коробки подач, механічна подача, муфта.
Обладнання: взірці виробів з металу, виготовлених учнями та на промислових підприємствах, плакати, таблиці, інші інформаційні джерела із зображенням сучасних металообробних верстатів та шкільного токарно-гвинторізного верстата.
^ Міжпредметні зв'язки: фізика, природознавство.
Очікувані результати навчальної діяльності: знання та пояснення призначення та будови токарно-гвинторізного верстата та основних конструктивних елементів: станини передньої бабки, гітарного механізму, коробки передач, супорта, задньої бабки, різцетримача; розпізнавання та пояснення спільного та відмінного між токарно-гвинторізним, токарним по дереву та свердлильним верстатами; уміння читати кінематичну схему верстата та пояснювати особливості передачі руху від двигуна до робочого органа; уміння правильно організовувати робоче місце при виготовленні виробів на токарно-гвинторізних верстатах; навчити вмикати верстат на холостий хід при різних подачах, виконувати реверсування подачі на холостому ході.
Структура заняття
І. Організаційний момент
II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів
III. Вивчення нового матеріалу
1. Виникнення токарного верстата.
2. Токарний верстат з обробки деревини як технологічна машина.
3. Кінематична схема верстата.
4. Робоче місце токаря та догляд за верстатами.
IV. Практична робота «Прийоми керування токарно-гвинторізним верстатом»
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
^ ХІД ЗАНЯТТЯ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Фронтальна бесіда.
1) Які машини називають технологічними?
2) Із яких основних частин складається будь-яка технологічна машина?
3) Що спільного та в чому відмінності між свердлильним та токарним по дереву верстатами?
4) Як здійснюється передача руху від двигуна до виконавчого механізму в свердлильному та токарному по дереву верстатах?
5) Від чого залежить швидкість обертання шпинделя у свердлильному та токарному по дереву верстатах?
6) Як змінити швидкість обертання шпинделя токарного по дереву верстата?
7) Із яких частин складається токарний по дереву верстат?
8) Для чого призначена передня бабка токарного по дереву верстата? Задня?
9) Які технологічні машини називають механізованими?
10) Які машини називають автоматами?
11) Якою є особливість здійснення технологічних операцій механізованими машинами та автоматами?
Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє або під час бесіди з'ясовує, що для обробки металів застосовують різні металообробні верстати
^ III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
- Виникнення токарного верстата.
Робота за підручником. Учні читають текст підручника.
Розповідь учителя.
Створення досконалих токарних металорізальних верстатів розпочалось ще на початку XVIII ст. Удосконалюючи токарні верстати для обробки деревини, був сконструйований токарний верстат з «механічною рукою» — супортом, завдяки якому можна було виконувати роботи з високою точністю, більшою швидкістю і легкістю порівняно з тими верстатами, робота на яких виконувалась вручну навіть висококваліфікованими робітниками.
У XIX ст. було сконструйовано верстати з механічним кріпленням та переміщенням різального інструмента.
На сучасних металообробних підприємствах використовують металорізальні верстати, які більшість або всі технологічні операції виконують автоматично, без докладання фізичних зусиль людини. Ці машини називають автоматами. За допомогою комп'ютерів вони можуть виконувати найрізноманітніші технологічні операції, запрограмовані людиною.
У шкільних навчальних майстернях виготовлятимуться вироби з металу, що мають циліндричну, конічну, фасонну поверхню, поверхню з виступами, уступами, різьбовою та іншою геометричною формою поверхні на токарно-гвинторізному верстаті марки ТВ-6М.
Розглянемо його будову:
^ Схема розташування органів керування верстата:
1,2- рукоятки встановлення частоти обертання шпинделя; / - реверсивна кнопка
ввімкнення та зупинки верстата; ^ 2 - рукоятка переключення - «ходовий вал -
ходовий гвинт»; З - рукоятка встановлення швидкості подачі; 4 - рукоятка включення
гітарного механізму та зміни напрямку подачі; ^ 5, 6 - рукоятки встановлення частоти
обертання шпинделя; 7 - кожух патрона; 8 - захисний екран; 9 - рукоятка фіксатора
різцетримача; 10 - лампа місцевого освітлення; 11 - рукоятка поперечної подачі;
12 - рукоятка верхніх полозків; 13 - рукоятка фіксатора пінолі; 14 - рукоятка
фіксатора задньої бабки; 15 - маховик пересування пінолі; ^ 16 - кнопка ввімкнення
рейкового механізму; 17 - маховик поздовжньої подачі; 18 - рукоятка включення
розсувної гайки; 19 - рукоятка включення поздовжньої механічної подачі;
20 - захисні кожухи ходового гвинта та ходового вала
3. Кінематична схема верстата. ^ Робота зі схемою.
Використовуючи плакат із зображенням кінематичної схеми токарно-гвинторізного верстата, повторити з учнями умовні позначення клинопасової передачі, позначення рухомих та нерухомих з'єднань.
Показує на кінематичній схемі опори, вали, осі, шестерні, шківи, за допомогою яких відбувається передача руху і зусиль на робочий орган (шпиндель). Розуміння учнями принципу передачі руху буде більш ефективним, якщо з'ясування цих питань супроводжуватиметься демонстрацією безпосередньо на верстаті при знятих захисних пристроях.
Необхідно з'ясувати загальний принцип передачі та перетворення руху за допомогою клинопасової передачі, зубчастих з'єднань (шестерень) приводного валу коробки швидкостей, проміжного валу, валу з рухомими блоками зубчастих коліс — на шпиндель. Розповідь супроводжується демонстрацією прийомів ручного управління цими механізмами та поясненням їх призначення. Немає необхідності пропонувати учням перекреслювати кінематичну схему верстата до робочих зошитів, оскільки на виконання цієї роботи витрачається багато часу.
4. Робоче місце токаря та догляд за верстатами.
Фронтальна бесіда.
1) Яку територію шкільної майстерні називають робочим місцем?
2) Що має бути розміщено на робочому місці?
3) Де розміщується основний та допоміжний інструмент під час виконання робіт на верстатному обладнанні?
4) У яких зонах виникає небезпека отримання травми під час роботи на токарному верстаті з обробки деревини?
5) Коли можна приступати до роботи на токарному верстаті з обробки деревини?
6) Яких правил безпечної праці необхідно дотримуватись під час роботи на верстатному обладнанні?
Узагальнюючи відповіді учнів, повідомити якість виготовлення виробів на токарних верстатах залежить не лише від дотримання технологій, передбачених графічним документом, але й належної організації робочого місця, технічного стану верстата, дотримання правил безпечної праці. Раціональна організація робочого місця передбачає найзручніший добір і розміщення інструментів, заготовок, робочих та допоміжних пристроїв і пристосувань.
^ Розповідь учителя.
Правильною вважається така організація робочого місця, за якої:
1) усе, що треба для роботи учня на верстаті, розміщується на близькій відстані, але так, щоб ніщо не заважало його вільним рухам;
2) усе, чим під час роботи користуються частіше, треба розміщувати ближче; все, що застосовується ріділо, далі. Усе, що береться правою рукою, — кладеться праворуч, лівою — ліворуч;
3) креслення й технологічні картки слід розміщувати на планшетах, а робочі зошити, підручники класти в один із ящиків інструментальної шафи;
4) заготовки і готові вироби мають лежати на стелажах, дрібні заготовки треба зберігати в ящиках, розміщених біля верстата на рівні рук учня. Інструменти, дрібні пристосування і документацію зберігають в інструментальному ящику.
Для підтримання порядку вчитель має розробити й вивісити спеціальні інструкції для обслуговування кожного робочого місця.
Робоче місце токаря — це ділянка виробничої площі, оснащена токарним верстатом, засобами виробництва, необхідними для забезпечення процесу виробництва. На робочому місці токаря розміщені верстат, стелажі або тумбочка з різальними й вимірювальними інструментами та пристроями до верстата, заготовки і готова продукція. Від раціональної організації робочого місця залежить продуктивність та безпека праці робітника.
Робоче місце завжди має бути чистим, оскільки бруд і безлад при зводять до витрат робочого часу, браку тощо.
Особливого догляду потребує верстат. Якість роботи верстата залежить від того, в якому технічному стані він перебуває.
Перемикання частоти обертання шпинделя необхідно здійснювати ти тільки за повної зупинки верстата, інакше виникають різкі удари зубів шестерень, унаслідок чого шестерні швидко зношуються і ви ходять із ладу.
Особливу увагу слід звернути на те, щоб не перевантажувати верстат, бо тоді під час роботи виникає сторонній шум, пробуксовує пас, перегріваються підшипники шпинделя та електродвигун.
При підтримці заготовок заднім центром піноль слід висувати на незначну величину. Це зберігає її від передчасного зношування, забезпечує надійніше кріплення деталі.
Переключення рукояток коробки подач необхідно виконувати тільки при мінімальних обертах шпинделя.
Робоче місце токаря є зоною підвищеної небезпеки. Небезпечні ситуації створюються рухомими частинами верстата, стружкою, що відлітає. Нещасні випадки під час роботи на токарних верстати трапляються внаслідок відсутності або несправності засобів захисту,
ненадійного закріплення деталі та інструмента; несправності і різального інструмента; надягання і зняття паса на ходу .
^ ПРАКТИЧНА РОБОТА «ПРИЙОМИ КЕРУВАННЯ ТОКАРНО-ГВИНТОРІЗНИМ ВЕРСТАТОМ»
Інструктаж до виконання практичної роботи.
Учитель пропонує учням виконати ряд вправ на керування рукоятками, важелями і кнопками при вимкненому та ввімкненому на холостий хід» верстаті. Особливу увагу необхідно звернути на вивчення та встановлення швидкості обертання шпинделя, а отже, заготовки.
Інструктаж з безпеки праці.
Учитель ознайомлює учнів з правилами безпеки праці, організацією робочого місця та санітарно-гігієнічними вимогами під час виконання завдань практичної роботи.
Виконання практичної роботи
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____