Geum.ru

Психологічна та психотерапевтична допомога дітям та молоді

Вид материалаДокументы

Содержание


Коваль Марія Євгенівна
Вплив сімейних стосунків на розвиток психосоматичних захворювань у підлітків
Кузьмик Магдалина Андріївна
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

^ Коваль Марія Євгенівна

студентка філософського факультету спеціальності психологія

Львівського національного університету імені Івана Франка

спеціальність психологія


^ Вплив сімейних стосунків на розвиток психосоматичних захворювань у підлітків


В сучасному суспільстві сім'я втрачає своє традиційне значення основної цінності, надбаної віками. Сім’я стає чимось другорядним, незначним: гроші, кар’єра, соціальний статус виявляються набагато важливішими за сімейні тепло, любов і турботу.

У такій ситуації найбільш вразливими є діти і підлітки, які виявляються найменш захищеною частиною суспільства через свою емоційну чутливість, що в деяких випадках може відігравати негативну роль, особливо тоді, коли немає належної підтримки з боку сім’ї, а сила емоцій досягає такого рівня, що стає причиною стресу. Дитина, що вихована в любові, турботі навіть складні життєві ситуації переносить легше, ніж інші діти. Якщо ж внутрішньосімейні стосунки є порушеними, дитина відчуває себе непотрібною, небажаною, що призводить до несприятливих наслідків, наприклад до „втечі у хворобу”, що може виявитись єдиним способом отримати турботу та любов батьків. Підтвердженням цього є дані деяких авторів про те, що серед дітей, які звертаються за медичною допомогою, від 40 до 68% страждають психосоматичними захворюваннями.1

Психосоматичні розлади – це симптоми та синдроми порушень соматичної сфери (різних органів і систем), обумовлені індивідуально-психологічними особливостями людини і пов’язані з стереотипами її поведінки, реакціями на стрес і способами вирішення внутрішнього конфлікту.2

Вважається, що в патогенезі психосоматичних розладів провідне значення мають наступні фактори:

неспецифічна спадковість та вроджена обтяженість соматичними порушеннями та дефектами;

спадкова схильність до психосоматичних розладів;

зміни в ЦНС, що призводять до нейродинамічних зрушень;

особливості особистості;

психічний та фізичний стан під час психотравмуючих подій;

несприятливі сімейні та інші соціальні фактори;

особливості психотравмуючих подій.3

У нашому дослідженні основну увагу ми приділити взаємозв’язку стресових подій з психосоматичними розладами в підлітковому віці, а також торкнулися питання значимості впливу сім’ї на виникнення та розвиток даних захворювань. Основна гіпотеза полягала в припущенні існування залежності виникнення психосоматичних розладів від стресу, одна з допоміжних – порушення стосунків у сім'ї психосоматично хворого підлітка.

В дослідженні брали участь 40 досліджуваних віком від 13 до 16 років, які були розділені на дві групи по 20 осіб. Перша - група психосоматично хворих дітей (бронхіальна астма, гастрит, гастродеуоденіт); друга – контрольна - учні восьмого класу загальноосвітньої школи.

Для виконання емпіричної частини роботи ми використали такі методики: методика „Страхи”, методи прямого оцінювання учнів середніх та старших класів (за А.Пригожиним), методика „Опиши своє минуле”, проективна методика „Малюнок сім’ї”, проективна методика „Місце, де б я хотів бути”. Дані дослідження опрацьовано із застосуванням кореляційного, порівняльного та кількісного аналізу.

Результати дослідження ми проінтерпретували наступним чином:

Позитивний кореляційний зв’язок факторів „Стать” та „Психосоматичні захворювання” відображає те, що в групі досліджуваних більшість хлопців хворіли бронхіальною астмою, а у дівчат переважали функціональні розлади шлунково-кишкового тракту. Оскільки вважається, що в основі виникнення бронхіальної астми є порушення батьками балансу між утримуванням дитини та наданням їй свободи, внаслідок чого виникає конфлікт залежності – самостійності, а самопідтримка та самостійність є соціально бажаною гендерною характеристикою чоловіків, то можемо припустити, що гіперопікаюче ставлення батьків та обмеження самостійності буде більш сильним негативним фактором для хлопчиків. Для функціональних розладів шлунково-кишкового тракту характерне витіснення домінуючого прагнення до залежності та комфорту на противагу зовнішньому збереженню бажання незалежності та самоствердження, оскільки для дівчаток характеристикою гендерної ролі є залежність. Можемо зробити висновок, що в основі як бронхіальної астми, так і функціональних розладів шлунково-кишкового тракту лежить конфлікт залежності – самостійності, з тією різницею, що для бронхіальної астми підсвідомим є бажання самостійності, а для функціональних розладів шлунково-кишкового тракту – залежності та опіки.

Відмінності між групами по фактору „Кількість позитивних подій”, є свідченням не стільки більшої кількості позитивних подій у житті підлітків з контрольної групи, а наявності в них більш позитивного ставлення до життя та кращої здатності до накопичення ресурсу.

Проаналізувавши проективну методику „Де б я хотів бути?”, можемо говорити про те, що для дітей з психосоматичними розладами найбільш актуальною є потреба в пренатальних ресурсах, що є свідченням глибокого психологічного виснаження цих підлітків. Значно менш поширеною є потреба у внутрішній гармонії.

Опрацювавши дані проективної методики „Моя сім’я” отримані у групі дітей з психосоматичними розладами, можемо зробити наступні висновки.

Для більшості досліджуваних характерне порушення емоційних контактів всередині сім’ї, що виявляється в підкреслено неакуратному зображенні всіх членів сім’ї чи деяких з них, в їх взаємній віддаленості чи розділенні перешкодами, у відсутності когось із членів сім’ї. Значна кількість малюнків містить зображення людей, які фактично не є членами сім'ї, що вказує на відсутність відчуття власної сім'ї, як певної стійкої, неподільної цілісності. Окрім цього велике значення має недостатність контакту, виявляється певна астенізація та аутизація досліджуваних. У малюнках досить часто спостерігається відсутність ознак статі у зображених людей, що є досить яскравим проявом відставання у психосексуальному розвитку та порушення ідентифікації. Варто зазначити, що переважна більшість малюнків виконані лише простим олівцем, в сіро-білих тонах, що є ознакою депресивності досліджуваних.

Проаналізувавши дані проективної методики „Моя сім’я” отримані в групі здорових дітей можемо зробити наступні підсумки.

Для досліджуваних характерне порушення емоційних контактів всередині сім'ї та негативне ставлення до окремих її членів, що виражається підкреслено недбалим зображенням всіх членів сім'ї чи деяких з них, в їх відстороненості чи розділенні перепонами( рамками), в відсутності кого-небудь із членів сім'ї (що також є показником того, що дитина не ідентифікує його із власною сім’єю). Також спостерігається відсутність відчуття цілісності власної сім'ї, що проявляється у зображенні на малюнку людей, які не є членами сім'ї. Можна виділити також елементи астенії, негативізму, імпульсивності (зображення людей з пустими очима); відсутності спілкування та уникненні його ( відсутність кистей рук або зображення рук за спиною); агресії (зображення зброї або чітко окреслених зубів); негативізму та антисоціальності (цигарки). Як і група психосоматично хворих, досліджувані з контрольної групи характеризуються відставанням у психосексуальному розвитку, порушенням ідентифікації та депресивністю.

Отже, аналіз результатів емпіричного дослідження засвідчує, що хоча нами не було виявлено великої різниці між фактором „Кількість негативних подій” в досліджуваній та контрольній групі, однак ми можемо говорити про те, що внаслідок базового конфлікту підлітки з психосоматичними розладами мають менші адаптаційні можливості до стресових впливів та володіють меншим запасом ресурсів для розв’язання конфлікту на вищому рівні. Окрім того, аналіз внутрішньо сімейної ситуації за допомогою проективної методики „Моя сім’я”, показав, що стосунки в сім’ях дітей з психосоматичними розладами є порушення емоційних контактів, їх недостатність, спостерігається відсутність відчуття дитиною власної сім'ї, як певної стійкої та неподільної цілісності.

Таким чином, внаслідок наявності базового конфлікту, а також - як додаткового травмуючого чинника - порушень внутрішньосімейних стосунків, підлітки з психосоматичними розладами виявляються практично беззахисними перед різноманітними стресовими впливами, що при відсутності у них необхідних внутрішніх ресурсів, призводить до виникнення психосоматичних розладів.

Узагальнивши все вищесказане, можемо говорити про те, що наявність гармонії внутрішньосімейних стосунків є вагомим чинником попередження виникнення психосоматичних розладів та важливим джерелом ресурсів, як для здорових так і для психосоматичнохворих підлітків. Наявність підтримки з боку сім'ї може або нівелювати, тобто зводити до мінімуму згубний стресовий вплив, або ж виступати тією опорою, яка хоча і неспроможна повністю усунути важкі стресові переживання, але здатна надати достатньо ресурсів для виходу з такого стану.


^ Кузьмик Магдалина Андріївна

обласний позаштатний психотерапевт,

психотерапевт Ужгородської міської поліклініки

м.Ужгород


Психотерапевтична служба Закарпаття


Демографічна ситуація та стан здоров’я населення в країні є однією з найбільш гострих соціальних проблем. І надалі в Україні спостерігається високий рівень смертності та низький народжуваності. Природний убуток населення становить 7,6 на 1 тис. населення. Внаслідок цього зменшується чисельність населення України в середньому 300 тис. щорічно.

Найгострішою демографічною проблемою зараз в Україні є надзвичайно висока смертність чоловіків, особливо працездатного віку. І тому низький рівень середньої очікуваної тривалості життя.

Сформований нині в Україні розрив у тривалості життя чоловіків і жінок ( 11,3 року) – один з найбільших у світі.

Ця ситуація схожа на військовий час, коли смертність серед чоловіків і жінок може різнитися на порядок.

Стрімке зниження народжуваності призводить до демографічного старіння України. Демографічне старіння – це нове явище для населення України. Зараз за рівнем демографічної старості Україна посідає у Європі 5- сходинку після Італії , Німеччини , Швеції і Бельгії. У 2005р. частка населення у віці 60р. і старших становила 20,8%.

Нестача професійних знань у сфері громадського здоров’я, слабка залученість населення країни до вирішення проблем громадського здоров’я, веде до зниження рівня здоров’я.

Відсутній ідеал здоров’я як змісту життя, так і суспільного престижу нації. І це веде до збільшення поширеності куріння серед населення ( до 25,3% тобто близько 10,35 млн. осіб); вживання алкоголю: за останні три роки офіційне вживання алкоголю на душу населення зросло на 35% - з 1,83л. до 2,47л.

Воно відбулося за рахунок всіх видів алкоголю, але найбільше за рахунок пива на – 45,5%;вживання наркотиків. Зараз ця цифра у 5 – 10 разів вища від офіційної кількості зареєстрованих осіб. А це майже всі люди працездатного віку, кожна 5-6 – це є жінка.

А враховуючи що на сучасному етапі розвитку науки, людина розглядається як біопсихосоціальна система , яка існує в складному і мінливому соціумі, всі ці аспекти мають вплив на психологічні риси людини. Це і особливості розвитку, інтелекту, формування рис особистості, професійна, родинна та демографічна ситуація нашої держави.

Ці соціальні компоненти є вкрай важливими при аналізі емоційних та поведінкових розладів у дітей та підлітків, межових, невротичних та психіатричних розладів у дорослих.

Так трапилось, що у травні ми святкуємо 2 дати. 5 років створення УСП в Закарпатті та 5 років створення психотерапевтичного кабінету в Ужгороді.

Дитина в п’ятирічному віці вже особистість: має власну вдачу, риси характеру, темперамент. Ось і ми за 5 років досягли слідуючого.

Враховуючи, що в структурі психічної патології за даними досліджень, провідне місце займають граничні, тобто межові стани ( неврози, психопатії, непсихотичні розлади екзогенно – органічної природи і афективна патологія – насамперед, депресії) Закарпатським УОЗ у вересні 2006 року було видано наказ „ про організацію психотерапевтичної служби в Закарпатській області”. На сьогодні вона складає 9,5 штатних посад , які займають 11 фізичних осіб.

В 2006 році:
  • прийнято 4250 пацієнтів; із них по причині захворювань вперше – 1168.
  • консультовано в стаціонарі 34;
  • проведено індивідуальне психологічне консультування – 1272 чол;

Що стосується по нозологіях
    1. депресивний розлад (F-32) = 24,45%
    2. змішаний тривожно – депресивний розлад (F-41,2) = 3,85%
    3. соматоформний розлад (F-45,0) = 11 %
    4. обсесивно – компульсивний розлад (F-42,0) = 1,54%
    5. неврастенія (F-48,0) = 29,2%
    6. неврогенна анорексія (F-50,2) = 0,2%
    7. труднощі у взаємовідносинах з чоловіком ( жінкою)(L-63,0) = 16,9%
    8. розлади психіки внаслідок вживання опіоїдів (F-11,0) = 0,2%
    9. гіперкінетичний розлад (F-90,0) = 1,7%
    10. хронічні зміни особистості після психічної хвороби (F-62,1) = 2,9%
    11. розлади адаптації (F-43,2) = 1,4%


Найчастіше звертаються пацієнти з м.Ужгорода , Ужгородського, Мукачівського та Воловецького районів. Найменше звернень з Тячівського та Рахівського районів. Найчастіше – це само звернення пацієнтів, рідше – скерування лікаря – інтерніста чи психіатра.

На днях в Берегівській обласній психіатричній лікарні відкрито відділення межових станів на 30 ліжок. Обладнане по сучасному , 2-х ліжкові палати , з психотерапевтичними кабінетами.

А ще в 2006 році створено кабінети „ Довіра” в кожному районі області – це протидія ВІЛ Сніду в області.

Проведено семінари - тренінги навчання з питань та правил до – та після тестового консультування на ВІЛ інфекцію для лікарів області.

Що стосується напрямків психотерапії в яких працюють та удосконалюються наші лікарі – то це холотропна інтеграція, гештальт – терапія, психоаналіз, системна – сімейна психотерапія та інші.

Поглиблюється та удосконалюється робота лікарів – психотерапевтів та психологів шкіл та училищ міста. Спільні зустрічі, круглі столи під егідою УСП стають звичним явищем . Адже мета у нас одна – психічне здоров’я та психоемоційна стабільність дітей, підлітків та дорослого населення.

Враховуючи, що помірна депресія займає 1-ше місце по звертанню населення до лікарів психологів та психотерапевтів області, я хотіла б дещо нагадати про депресію. Вчені і дослідники вважають її епідемією ХХІ століття. 100 млн. людей у світі хворих депресіями. У США понад 19 млн. чол.Депресивний епізод по даним ВООЗ один раз в житті переживають 20 -25% жінок, 7 – 12% чоловіків. Близько 60 – 65% депресивних станів і самих депресій або не діагностовано, або загублено за іншими діагнозами.

С–ми депресії:
  • настрій подавлений, пригнічений, тужливий;
  • відсутність інтересу до справ;
  • немає радості до життя;
  • постійна втома: фізична, психічна і емоційна:
  • порушення апетиту, сну, сексуальності;
  • погіршення пам’яті, уваги, сконцентрованості;
  • критична оцінка себе, всього життя і т.д.


Якщо ці та інші симптоми існують 2 і більше тижнів існує ймовірність депресивного розладу у пацієнта.

Друге місце у нас займають так звані соматоформні розлади. Основною характеристикою цих розладів є постійні скарги пацієнтів на функціональні розлади роботи різних органів, психогенні порушення менструального циклу , сексуальні дисфункції, порушення слуху, голосу, зору, порушення пітливості, ендокринні порушення і т.д. Хоча медичні обстеження не показують якогось патологічного процесу, щоб пояснював ці скарги. Хворі часто відчувають невизначені і часто надзвичайні страждання, але при цьому звично опираються спробам обговорювати можливість психологічної обумовленості розладу. Відмінною особливістю психосоматичних симтомів є те, що вони з’являються або підсилюються при хвилюванні і зникають уві сні. Мають особливу стійкість перед медикаментозним лікуванням і виражену тенденцію до хронізації.

Виділяють психосоматичні хвороби у вузькому значенні слова ( органічні психосоматози). Вони складають „святу сімку”:
  • есенціальна гіпертонія;
  • тиреотоксикоз;
  • нейродерміт;
  • ревматоїдний артрит;
  • бронхіальна астма;
  • неспецифічний виразковий коліт;
  • виразкова хвороба нлунку і 12 –ти палої кишки.


На ранній стадії розвитку цих хвороб і при їх ситуаційному загостренні головну роль грає психічний фактор, тому в лікуванні на перше місце виступає психотерапія.

Хафен і співавтори ( 2004 р.)узагальнивши дані в літературі ( клінічні та наукові дані) перераховують соматичні захворювання на виникнення яких, загострення і протікання впливають психологічні фактори.

Це є: алергія, артрити, астма, безсоння, болі в спині, гіперонія, головні болі, діабет, алкоголізм і наркоманія, порушення менструального циклу, ускладнена вагітність, карієс, запалення десен, простуда і інші інфекційні захворювання, рак, розлади харчування, сексуальні дисфункції, синдром подразненого кишківника, випадкові травми, повільне заживання хірургічних швів, виразка шлунку.

„ Невроз уражає душу, яка…вибирає той чи інший орган спеціально для того , щоб проявити це своє ураження на зовні”.

Психосоматичні захворювання тому і відносяться до психічних розладів, що у багатьох хворих навіть якщо вони скаржаться на якість симптоми, порушено усвідомлення хвороби. Психотерапевта вони сприймають, як додаткову живу таблетку від своїх симптомів: від нервового напруження,поганого настрою, безсоння. Вони охоче розслабляються під убаюкаючий голос психолога під час аутогенного тренування і не займаються потім самостійно , чекають чуда від гіпнозу, згодні на одноразову бесіду або отримання рекомендацій від лікаря - психотерапевта.

Ось в такому ключі ми й плануємо працювати в психотерапевтичній галузі області:
  • більша поінформованість колег – інтерністів про роботу психотерапевтичних кабінетів,
  • поінформованість пацієнтів про патогенез їх захворювання,
  • продовження відкриття посад психотерапевтів в поліклініках ЦРЛ та при соматичних стаціонарах,
  • фахова підготовка лікарів по спеціалізації „ Психотерапія”,
  • фахова підготовка медичних психологів для Ужгородської ДКЛ та обласної дитячої лікарні м.Мукачево.
  • вузьконаправлена орієнтація психотерапевтів по напрямках психотерапії: гештальт – терапія, психодрама, психоаналіз та групова психотерапія.
  • посилення співпраці з УСП Закарпатським осередком та психологами області.


Література
    1. Старшенбаум Г.В. „ Психосоматика і психотерапія: зцілення душі і тіла ”Москва 2005 Інститут психотерапії.
    2. Мішиєв В.Д. „ Сучасні депресивні розлади” Львів 2004.
    3. Міжгалузева комплексна програма „ Здоров’я нації” на 2002 – 2011 роки.
    4. „Медицина світу”. Ж – 2001( додаток) Психіатрія.
    5. „ Доктор” № 6; 2002 р.
    6. „ Нова медицина ”№ 3; 2003 р.
    7. „ Архів психотерапії” Т 10,2 ( 27 ) 2004 р.


Кухарук Світлана

практичний психолог

м. Тернопіль


Використання казкотерапії в оздоровленні дітей і дорослих


У сучасній психології немає єдиної картини психіки людини. Але коли ми опиняємось в ситуації надання психологічної допомоги, то не розриваємо людину між різними психологічними орієнтаціями, а сприймаємо цілісно в єдності поведінки, когніцій, мотивації. Тому компетентний практик не може обмежитись вузькими рамками одного підходу – глибинної психології, когнітивної психології, поведінкового чи психодинамічного підходу. Можливий вихід – у зверненні до всього накопиченого, але досить розрізненого потенціалу.

В кожному випадку надання немедичної психотерапевтичної допомоги існує своя специфіка завдань і методів. Особливе місце в консультативній практиці займає корекція і профілактика невротичних станів в умовах нормального розвитку.

Усвідомлення складності проблеми викликало потребу у поєднанні випробуваних часом і практикою групових методів в єдиний тренінговий комплекс під назвою “КАЗКОТЕРАПІЯ”.

В апробації тренінгу приймали участь 7 груп (в основному – студенти - психологи ). Тренінг тривав 4 дні.

Тренінг включає оригінальну методику роботи з авторськими казками (записаними на аудіокасети) в поєднанні з елементами арттерапії, терапії експресивними рухами, тілесно – орієнтованою терапією, спрямованою на зниження рівня тривожності і агресивності, розвиток вміння переборювати труднощі і страхи; виявлення і підтримку творчих здібностей, формування навичок конструктивного виявлення емоцій, емоційної саморегуляції і не насильницької комунікації.

Використання казки в даному контексті тісно пов’язано з теорією К.Юнга про колективне підсвідоме як особливий клас психічних явищ, які на відміну від індивідуального підсвідомого являються носіями досвіду філогенетичного розвитку людства, передаються по спадковості через мозкові структури.

Колективне підсвідоме складається із архетипів – загальних апріорних схем поведінки, які в реальному житті людини наповнюються конкретним змістом. Казки являються специфічною формою передачі архетипів від покоління до покоління.

Слухання казки підсвідомо направляє вибір теми малюнка, що відображає внутрішній конфлікт. А пізніше іде пошук адекватної форми вираження афекту, що переживається. Сублімація відбувається у зримій формі опредмеченій в творах мистецтва. Арттерапія являє собою арену для актуалізації механізмів захисту, що реалізуються в певних типах малюнків. Допомога арттерапевта полягає в технічній і емоційній підтримці у формі емпатії. Сублімація виступає як основний механізм корекції, спрямований безпосередньо на баланс внутрішніх сил. Художній твір надає учасникам тренінгу можливість виразити фантазії у символічній формі і в деякій мірі звільнитись від них.

Особливості терапії мистецтвом дають можливість використовувати даний тренінг для учасників різного віку, але в межах однієї групи не рекомендується об’єднувати учасників з різницею у віці більш ніж 2 роки.