В. М. Антонов інтелектуальна власність І комп'ютерне авторське право

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   32

кистану та України. Після ратифікації Конвенції парламентами країн, що її підписали, і передачі ратифікаційних документів до ВОІВ вона набрала чинності на територіях цих країн.

Основною метою створення Євразійської патентної конвенції, як це продекларовано в її преамбулі, є зміцнення співпраці у сфері охо­рони прав на винаходи і створення міждержавної (регіональної) сис­теми отримання правової охорони на основі єдиного патенту, який діє на території держав-учасниць. Конвенція є спеціальною угодою, що відповідає ст. 19 Паризької конвенції з охорони промислової влас­ності і ст. 45(1) Договору про патентну кооперацію (Договір РСТ).

Держави-учасниці Конвенції зберігають повний суверенітет у роз­витку національних систем охорони винаходів, можуть видавати національні патенти, брати участь у будь-якій іншій міжнародній організації, розвивати різні форми співпраці у сфері охорони про­мислової власності. Умови патентоспроможності винаходів, обсяг їх правової охорони відповідають загальноприйнятим у світовій прак­тиці нормам.

Відповідно до Євразійської патентної конвенції створена Євразій­ська патентна організація (ЄАПО), що виконує адміністративні функ­ції, пов'язані з діяльністю цієї організації і видачею євразійських патентів на винаходи. Органами ЄАПО є Адміністративна рада і Єв­разійське патентне відомство (ЄАПВ).

Кожна з держав-учасниць Конвенції представлена в Адміністра­тивній раді та має один вирішальний голос. Рішення приймаються більшістю голосів, за винятком випадків, коли Конвенцією перед­бачене прийняття рішення одноголосне або більшістю голосів у дві третини. Керівні органи ЄАПО знаходяться у Москві.

Євразійська патентна конвенція набрала чинності у серпні 1995 року і станом на грудень 1997 року діє на території таких країн СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдо­ва, Росія, Таджикистан і Туркменістан. В Україні ця Конвенція не ратифікована.

^ 4.9. Багатосторонні і двостороння міжнародна співпраця у сфері охорони інтелектуальної власності

У 1993 році в рамках двосторонньої співпраці були підписані договори про співпрацю у сфері охорони промислової власності між

Урядом України та Урядами Російської Федерації та Республіки Білорусь. Ці договори дали змогу значно спростити і прискорити процедуру отримання охоронних документів громадянами країн-учасниць, зокрема, забезпечується можливість подання заявки на отримання охоронних документів безпосередньо до патентного ві­домства іншої країни-учасниці.

У 1998 році у Києві підписана Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Узбекистан про співпрацю у сфері охо­рони прав інтелектуальної власності. У стадії підготовки перебуває аналогічна угода між урядами України і Киргизстану.

Держпатентом України підписані двосторонні угоди про співпра­цю у сфері охорони промислової власності з національними патент­ними відомствами Німеччини, Угорщини, Польщі і Болгарії.

24 серпня 1993 року держави-члени СНД підписали Угоду про співпрацю у сфері охорони авторського права і суміжних прав. Від­повідно до цієї Угоди держави-учасниці погодилися забезпечувати на своїх територіях взаємну охорону авторських і суміжних прав на рівні вимог Всесвітньої конвенції про авторське право в редакції 1952 року, проводити боротьбу з незаконним використанням об'єк­тів авторського права і суміжних прав. Крім того, держави-учасниці зобов'язалися вжити необхідних заходів для розроблення і прий­няття в своїх країнах законів, що забезпечують охорону авторського права і суміжних прав на рівні вимог Бернської конвенції про охо­рону літературних і художніх творів, Римської конвенції про охоро­ну прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, а також Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фоно­грам від незаконного відтворення їх фонограм.

Ця Угода набрала чинності б травня 1995 року. Україна ратифікувала Угоду 27 січня 1995 року.

Україна активно співпрацює з Європейським Союзом (ЄС). У 1995 році набрали чинності Угода про партнерство і співпрацю між ЄС та Україною, один з розділів якої регулює правовідносини у сфері охорони інтелектуальної власності, а також Тимчасову угоду між Україною та ЄС про торгівлю і питання, пов'язані з торгівлею.

Органічною частиною міжнародної охорони у сфері авторського права і суміжних прав є директиви Європейського товариства, поло­ження яких істотно впливають на розробку нових міжнародних до­говорів, національних законодавчих актів на різних континентах.

Директива ^ Ради Європейського товариства від 14 травня 1991 року № 91/250 «Про юридичний захист комп'ютерних програм» набрала чинності 1 січня 1993 року. Вона спрямована на уніфікацію охорони комп'ютерних програм, визначення критерію надання охо­рони (результат інтелектуальної творчості).

Копіювання, будь-яке інше публічне розповсюдження оригіналу або копії комп'ютерної програми можливе з дозволу правовласни-ка. Чітко визначені випадки вільного використання комп'ютерних програм (відтворення одного примірника, а також адаптація ком­п'ютерної програми правовласником для використання на певному комп'ютері відповідно до його призначення або для архівних цілей чи для заміни законно придбаного примірника комп'ютерної прог­рами у разі його втрати, пошкодження або непридатності).

Директива ^ Ради Європейського товариства від 27 вересня 1993 року № 93/83 «Про координацію деяких положень авторського пра­ва і суміжних прав, застосованих до радіомовлення через супутники і до ретрансляції по кабельному мовленню» набула чинності з 1 січ­ня 1995 року. В основу цієї Директиви щодо передачі в ефір через супутник і ретрансляції по кабелю покладено принцип передачі че­рез супутник здійснюється тільки в державі-учасниці, в яку сигнали — носії програми вводяться під контролем і відповідальністю органі­зації ефірного мовлення в безперервному ланцюжку передачі, що направляється на супутник і повертається на землю.

Директива передбачає обов'язкову охорону передачі в ефір через супутник з тим, щоб прогалини в охороні, які існували ще в тій чи іншій державі-члені, не могли більше використовуватися на шкоду власника прав. У сфері кабельних передач Директива передбачає необ­хідність для розповсюджувача отримувати дозвіл володільця прав.

У зв'язку з тим, що відмінності між термінами охорони можуть перешкоджати вільному переміщенню товарів, наданню послуг, а також порушувати умови конкуренції, була прийнята Директива Європейського товариства від 29 жовтня 1993 року № 93/98 «Про узгодження термінів захисту авторського права і окремих суміжних з ним прав». Згідно з Директивою авторам надано термін охорони —

70 років після смерті. Що ж до артистів-виконавців, то термін охо­рони їх прав обчислюється 50 роками після дати виконання або піс­ля дати першого законного публічного повідомлення. Права вироб­ників фонограм і відеограм захищаються протягом 50 років з дати фіксації або дати першого законного публічного повідомлення фоно­грами або відеограми. Права організацій ефірного мовлення вичер­пуються 50 роками після першого виходу передачі в ефір.

Зазначені терміни застосовуються до всіх творів, які на момент набрання Директивою чинності ще є охороноспроможними хоч би в одній державі-члені згідно з національним законодавством.

Директива визначає, що режисер-постановник кінематографіч­ного або аудіовізуального твору є автором або одним з авторів.

Директива уніфікує охорону посмертних видань, критичних і нау­кових видань, фотографій.

Чотири роки знадобилося для підготовки ^ Директиви Європей­ського парламенту і Ради Європейського Союзу від 11 березня 1996 року № 96/9 «Про юридичний захист баз даних». У Директиві ви­значено поняття «база даних». її положення торкаються не тільки електронні бази даних, а й бази даних на паперовій основі.

Згідно з положеннями Директиви охороні авторських прав під­лягають: структура баз даних як результат інтелектуальної творчості, їх вибір і розташування. Охорона не поширюється на зміст баз даних.

Для того, щоб конкурент не міг неправомірно привласнити ре­зультати творчої праці і капіталовкладень виробника баз даних, Директива визнає за ним право забороняти виймання і повторне використання частково або повністю вмісту бази даних. Виймання спрямоване на перенесення на іншу основу, а повторне викорис­тання — на всі види надання в розпорядження публіки.

Виробники баз даних можуть включати в них літературні, му­зичні або інші твори, що охороняються авторським правом, тільки за умови дозволу автора або його правонаступників.

Питання охорони інтелектуальної власності дістали своє відоб­раження в Угодах про торговельні відносини між Україною і Швей­царською Конфедерацією, Україною і Сполученими Штатами Аме­рики (1992 p.), у Договорі між Урядом України та Урядом США про співпрацю у сфері науки і технологій (1996р.), а також в Угоді між

Україною і Сполученими Штатами Америки про співпрацю в дослі­дженні та використанні космічного простору в мирних цілях (1996 p.).

Важливим напрямом діяльності Держпатенту, ДААСПу України є співпраця із структурами Європейського Союзу. Представники Держ­патенту і ДААСПу відповідно до Указу Президента України увійшли до складу Ради і Комітету з питань співпраці між Україною і ЄС.

У рамках програм ВОІВ, Європейського патентного відомства і TACIS українські фахівці беруть участь у семінарах, конференціях, виїжджають на стажування до патентних відомств країн-членів ЄС.

У 1999-2000 pp. в Україні була реалізована Програма TACIS «Інтелектуальна власність» у сфері авторського права і суміжних прав. Представники Держпатенту і ДААСПу України беруть участь у роботі міжурядових структур, діяльність яких пов'язана з питан­нями охорони інтелектуальної власності: Українсько-Канадської міжурядової комісії з питань економічної співпраці, Українсько-Аме­риканської міждержавної комісії («Кучма-Гор») і діючого в рамках цієї комісії Українсько-Американського комітету з питань торгівлі та інвестицій. Міжурядової українсько-американської спільної комі­сії із сприяння розвитку торгівлі та інвестиціям, Міжурядової україн­сько-болгарської комісії з питань торговельно-економічної співпра­ці, робочих груп з лібералізації умов взаємної торгівлі між Україною і Республікою Польща, між Україною і Словацькою Республікою.

Держпатентом України налагоджені ділові контакти з націо­нальними патентними відомствами США, Німеччини, Австрії, Ве­ликобританії, Нідерландів, Франції, Чехії, Словаччини, Швейцарії, Югославії, Хорватії і ряду інших країн, ДААСПом України — з ав­торсько-правовими товариствами Німеччини, США, Франції, Греції та інших країн.

^ 4.10. Міжнародна співпраця у створенні, удосконаленні та розвитку національної законодавчо-нормативної бази у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

При створенні національного законодавства з охорони інтелек­туальної власності в Україні було висунуто завдання максималь­но врахувати багаторічну практику і досвід патентних відомств, авторсько-правових товариств промислово розвинених країн. Так, проекти перших законодавчих актів у цій сфері — Тимчасового по­ложення про правову охорону об'єктів промислової власності і ра­ціоналізаторських пропозицій в Україні (1992 p.), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (1993 р.) пройшли експер­тизу в БОЇВ і ЄПО і дістали позитивну оцінку.

Загальновизнані міжнародні норми були враховані під час розроб­ки законів України про охорону прав на такі об'єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем.

Угодою про торгові відносини між Україною та Європейським Союзом передбачено, що національна система охорони інтелектуаль­ної власності в нашій державі протягом найближчих років повинна вийти на рівень відповідних систем промислово розвинених країн.

Забезпечення в Україні сприятливих умов для створення і вико­ристання об'єктів інтелектуальної власності, результатів наукових досліджень як вітчизняними, так і зарубіжними підприємцями ви­магає подальшого розвитку законодавчо-нормативної бази. Потре­бують змін і доповнень окремі положення Цивільного, Адміністра­тивного і Карного кодексів України, антимонопольного, податкового і митного законодавств, що стосуються охорони цієї форми власнос­ті. Ці зміни і доповнення повинні враховувати необхідність гармо­нізації чинних законів з вимогами міжнародних угод і договорів, учасницею яких є Україна, а також з вимогами ВТО (Угода TRIPS), до яких планує приєднатися Україна.

Україна активно співпрацює з ВОІВ у напрямі розробки, вдос­коналення і запровадження гармонізованих вимог про надання пра­вової охорони об'єктам промислової власності, авторського права і суміжних прав, які повинні бути враховані в національному зако­нодавстві держав-членів ВОІВ.

Договір про закони про товарні знаки (ДоговірТЬТ) став першим міжнародним актом у сфері охорони промислової власності, у під­готовці якого Україна брала активну участь. Зокрема, представник України входив до складу Комітету експертів з розробки проекту Договору і неодноразово головував на засіданнях Комітету. Україна була також представлена на Дипломатичній конференції, за резуль­татами якої в 1994 році Договір TLT був підписаний.

Представники Держпатенту України беруть активну участь у під­готовці Договору про закони відносно патентів (Договір PLT), пред­ставники ДААСПу України — з питань забезпечення прав виконав­ців щодо аудіовізуальних виконань, можливої системи спеціальної охорони баз даних, а також забезпечення прав організацій мовлен­ня, розповсюджувачів кабельних програм.

^ 4.11. Участь України в міжнародній співпраці з питань стандартизації у сфері охорони промислової власності

Особливе значення має міжнародна співпраця в питаннях кла­сифікації і стандартизації патентної інформації та документації. У промислово розвинених країнах діє чітко налагоджена система між­народних, національних і галузевих стандартів, що забезпечують належний технічний рівень, якість і конкурентоспроможність то­варів, що виробляються, і послуг. Це повною мірою стосується між­народної системи охорони об'єктів промислової власності, зокрема патентної інформації і документації. Координацію діяльності із стан­дартизації у цій сфері здійснює ВОІВ у таких основних напрямах:

• ідентифікація, відбір, пошук бібліографічних даних про об'єкти промислової власності;

■ традиційні носії інформації (паперові, мікроплівка, мікрофіші);

• публікація офіційних документів;
  
• індексація, класифікація і кодування документів;
  

■ застосування інформативних назв і рефератів патентних доку­ментів;

• пошук патентних документів і патентно-асоційованої літера­тури, достатньої для визначення охороноспроможності або мож­ливості реєстрації об'єктів промислової власності, що стано­вить предмет заявки.

Загальні основи міжнародної класифікації об'єктів промислової власності встановлені такими міжнародними угодами, як Страсбур­зька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 p.), Ніц­цька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг (1957р.), Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зо­бражальних елементів знаків (1973 p.), Локарнська угода про запро­вадження Міжнародної класифікації промислових зразків (1968 p.).

Держпатент України регулярно отримує, обробляє і доводить до відома користувачів «Довідник з інформації і документації з питань промислової власності», що видається ВОІВ і містить нові стандар­ти, а також зміни і доповнення до діючих стандартів ВОІВ.

У 1995 році ВОІВ затвердила «Принципи переходу до електронних носіїв інформації для обміну патентними документами». Цим доку­ментом передбачено, що починаючи з 2000 року безоплатний обмін опублікованими патентними документами (описами винаходів) здійс­нюватиметься тільки на оптичних носіях інформації (CD-ROM). У зв'язку з цим Держпатент України розпочав підготовку до переходу для публікації національних патентних документів на CD-ROM.

З урахуванням широкого використання CD-ROM видано стан­дарт ВОІВ ST. 40, що містить рекомендації з виготовлення CD-ROM. Стандарт ВОІВ ST. 32 дає рекомендації з розмітки патентних доку­ментів. Стандартом ВОІВ ST. 50 визначено оптимальну структуру і склад відомостей про користування, зміни і доповнення до патент­ної інформації на титульних аркушах, а також у патентних бюлет-нях на CD-ROM.

Проводиться підготовка до приєднання України до таких багато­сторонніх міжнародних угод, як Страсбурзька угода про Міжнарод­ну патентну класифікацію, Ніццька угода про Міжнародну класи­фікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, Локарнська угода про запровадження Міжнародної класифікації промислових зразків, Ві­денська угода про запровадження Міжнародної класифікації зобра­жальних елементів знаків.

^ 4.12. Міжнародна співпраця у створенні та вдосконаленні національного патентно-інформаційного фонду та довідково-пошукового апарату

Міжнародна співпраця відіграє важливу роль у питаннях форму­вання і поповнення національного патентно-інформаційного фонду та вдосконалення довідково-пошукового апарату. Держпатентом України налагоджено регулярний обмін патентною документацією з патентними відомствами 36 країн і трьома міжнародними орга­нізаціями з охорони промислової власності. Це забезпечує регулярне надходження і поповнення інформації про сучасний рівень техніки.

З метою забезпечення доступу до користувачів первинних джерел патентної інформації в міжнародному масштабі в рамках угоди між ВОІВ та Австрією в 1972 році було створено розташований у Відні Міжнародний центр патентної документації (МЦПД). В автомати­зованому банку Центру зберігаються найважливіші бібліографічні відомості про патентні документи: назви винаходів, їх класифіка­ційні позначення, дати, прізвища заявників і номери.

МЦПД обробляє і реєструє бібліографічні дані, що надходять більш як із 45 країн світу і Міжнародного бюро ВОІВ, і надає їх державним установам та приватним особам. Для того щоб користувачам не до­водилося кожний раз звертатися до великого масиву офіційних бю­летенів національних патентних відомств багатьох країн, у щотиж­невому патентному бюлетені МЦПД публікується всесвітній перелік нових патентів.

Важливою формою міжнародної співпраці у сфері патентного по­шуку є діяльність міжнародних пошукових органів. Таким органом може стати національне патентне відомство або міжурядова орга­нізація, до функцій яких належить розгляд заявок на винаходи. Усі міжнародні пошукові органи повинні керуватися у своїй роботі вимо­гами, розробленими Міжнародним бюро ВОІВ за участю зацікавле­них патентних відомств.

Міжнародні пошукові органи повинні задовольняти таким умовам:

• наявність не менше ніж 100 експертів у сфері патентного пошуку та експертизи, які спеціалізуються в різних галузях техніки;
  
• експерти повинні мати можливість використовувати патентну і непатентну літературу, що видається англійською, німецькою і французькою мовами;
  
• наявність систематизованої для цілей проведення пошуку па­тентної і непатентної документації в обсязі, достатньому для забезпечення необхідних ширини і глибини патентного пошуку.
  

Договором РСТ встановлений мінімум документації, яку зобо­в'язані використовувати міжнародні пошукові органи.

Нині міжнародними пошуковими органами, яким ВОІВ надала право здійснювати міжнародний пошук, є патентні відомства Авст­рії, Австралії, Іспанії, Китаю, Російської Федерації, США, Швеції, Японії, а також Європейське патентне відомство (Міжнародний по­шуковий центр у Гаазі, Нідерланди).

Що стосується патентно-інформаційного фонду України, то знач на його частина формується на основі безоплатного міжнародно­го обміну, а також у рамках надання технічної допомоги з бок\ міжнародних організацій і патентних відомств найбільш розви­нених країн. Повні описи винаходів передаються переважно нг CD-ROM.

У рамках проекту ICON Європейської патентної організації Держ­патент України отримує повні описи винаходів до європейських за­явок і патентів на дисках CD-ROM.

З метою розширення використання патентної інформації, голов­ним чином малими і середніми підприємствами, ЄПВ, а також па­тентні відомства США і Японії дещо змінили свою тактику у сфері поширення цієї інформації, прагнучи зробити свої патентно-інфор­маційні продукти дешевими і зручними для користування. Так, ві­домство з патентних і товарних знаків США надає доступ для корис­тування 20-річним масивом рефератів патентів через INTERNET. Патентне відомство Японії створює тематичні електронні бібліотеки на базі CD-ROM.

Передбачається використання INTERNET і створення в цій ме­режі власної інформаційної сторінки Держпатенту України для опе­ративного обміну з національними патентними відомствами інших країн і надання широкому колу користувачів загальної інформації про діяльність Держпатенту, про основи законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності, методичних рекомендацій, різних повідомлень. При цьому Держпатент України матиме мож­ливість оперативно отримувати аналогічну інформацію від міжна­родних. Патентних відомств і фірм.

^ 4.13. Участь України в міжнародних програмах підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з охорони інтелектуальної власності

Навчання, підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів фахівців у сфері охорони інтелектуальної власності значною мірою здійснюється завдяки допомозі ВОІВ, Європейського патент­ного відомства (ЄПВ), ЮНЕСКО, а також у рамках двосторонньої співпраці з національними патентними відомствами, авторсько-пра­вовими товариствами інших країн.

Особливо важливими в цьому відношенні є діюча в рамках Євро­пейського Союзу програма TACIS (Техічна допомога країнам Спів­дружності Незалежних Держав) і проект ICON, що фінансується Єв­ропейською патентною організацією.

Міжнародна співпраця у сфері підготовки і підвищення квалі­фікації фахівців здійснюється в таких формах, як організація і про­ведення міжнародних та регіональних тематичних семінарів, нау­ково-практичних конференцій, симпозіумів, зарубіжне стажування фахівців, цільові закордонні відрядження фахівців з метою озна­йомлення з практикою вирішення конкретних питань охорони інте­лектуальної власності.

За своєю тематикою заходи щодо підвищення кваліфікації фа­хівців мають такі напрями:

• правові питання охорони інтелектуальної власності;
  
• методологія і практика проведення патентної експертизи;
  
• мовна підготовка (поглиблення знання іноземних мов);
  
• автоматизація і комп'ютеризація патентного пошуку та діло­водства за заявами;
  
• обробка і використання патентної інформації і патентно-асо­ційованої літератури;
  
• практика досудового і судового вирішення спірних питань, що виникають між суб'єктами правовідносин у сфері використання інтелектуальної власності.
  

У рамках згаданих програм міжнародної співпраці в період 1994-1997 pp. різними формами підвищення кваліфікації було охоплено велику кількість фахівців Держпатенту, ДААСПу України, Науко­во-дослідного центру патентної експертизи (НДЦПЕ), представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), суддів та інших фахівців. ЄПВ профінансувало проведення двох курсів мов­ної підготовки для Держпатенту і НДЦПЕ.

З участю Держпатенту і ДААСПу України у Києві було проведено одинадцять міжнародних семінарів, у тому числі шість разом з ВОІВ і ЄПВ.

^ 4.14. Участь неурядових і громадських організацій України в міжнародній співпраці у сфері охорони інтелектуальної власності

Однією з форм міжнародної співпраці у сфері охорони інтелек­туальної власності є обмін досвідом діяльності неурядових і громад­ських організацій, пов'язаних із створенням, охороною та викорис­танням об'єктів цієї форми власності.

Заснована у 1968 році Міжнародна федерація винахідницьких асоціацій (IFIA), членами якої є представники громадських органі­зацій понад ста країн, у тому числі й України, представляє спільні інтереси об'єднань винахідників країн-учасниць. Основними напря­мами діяльності IFIA є публікація реферативних збірників, довід­ників, інформаційних листків, методичних посібників, організація конференцій, семінарів, зустрічей експертних груп, лекцій, навчаль­них курсів (зокрема для країн, що розвиваються), проведення кон­курсів винаходів і винахідників, надання консультативної допомоги винахідникам, налагодження ділових контактів між об'єднаннями винахідників різних країн. Штаб-квартира IFIA знаходиться в Женеві.

Міжнародна асоціація з охорони промислової власності (АІРРІ) в різних формах і під різними назвами функціонує понад 90 років. Статут АІРРІ в його сучасному вигляді був прийнятий у 1986 році. Основними напрямами діяльності АІРРІ є:

• сприяння усвідомленню необхідності забезпечення міжнародної охорони об'єктів промислової власності;
  
• вивчення і порівняльний аналіз національних патентних зако­нодавств різних країн і нових законопроектів, підготовка про­позицій щодо удосконалення і гармонізації законів;
  
• робота в напрямі розвитку, розширення і вдосконалення між­народних угод з питань охорони промислової власності;
  
• публікація і поширення інформації, що стосується діяльності АІРРІ;
  
• організація конгресів, конференцій, симпозіумів і зустрічей з питань охорони промислової власності.
  

У 1996 році була заснована і почала функціонувати Українська група АІРРІ, яка бере активну участь в організації та здійсненні за­ходів у рамках цієї асоціації.

В Україні створена Всеукраїнська асоціація представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), яка на­лагодила контакти з Міжнародною федерацією патентних повірених (FICPI) з метою вступу до цієї федерації.

Визначаються можливі напрями співпраці з Ліцензійним това­риством (LES) і Міжнародною асоціацією власників товарних зна­ків (INTA).

Налагоджено ділові контакти з Міжнародною конфедерацією товариств авторів і композиторів (SIZAC), членом якої є ДААСП України, Міжнародною федерацією виробників фонограм (IFPI).

^ 4.15. Співпраця з Всесвітньою торговельною організацією

Проблеми правової охорони інтелектуальної власності взаємо­пов'язані з процесами подолання кризових явищ в економіці Ук­раїни та інтеграції в світову економіку — вступом до Всесвітньої тор­говельної організації (ВТО).

Основи створення цивілізованої системи світової торгівлі були закладені у 1948 році, коли на Женевській конференції 23 країни підписали Генеральну угоду по тарифах і торгівлі (ГАТТ). Цілями Угоди були розроблення і узгодження принципів створення норма­тивно-правової бази для лібералізації міжнародних торговельних відносин.

Багаторічні переговори і консультації в рамках ГАТТ (зокрема так званий «Уругвайський раунд») завершилися конференцією в Марра-кеше (Марокко) в 1993 році, на якій було вирішено створити Всесвіт­ню торговельну організацію. Ця організація є механізмом реалізації комплексу міжнародних договорів, підписаних державами-учасни-цями ГАТТ. Членами ВТО автоматично стали всі держави-учасниці ГАТТ станом на 1 грудня 1994 року. Нині членами ВТО є понад 130 країн, на які припадає близько 90 % обсягу світової торгівлі.

Уругвайський раунд завершився не тільки знищенням тарифів і новим етапом у загальній ліберизації виходу країн-учасниць на сві­тові ринки, а й залученням до системи ГАТТ нових секторів: торгівлі послугами, сільгосппродукцією, ринку урядових контрактів, ринку інтелектуальної власності.

^ ВМ. Антонов ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ І КОМП'ЮТЕРНЕ АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Слід підкреслити, що вимоги ВТО є обов'язковими для всіх дер жав-учасниць. Це потребує безумовного виконання певних вимог дотримання міжнародно визнаних норм у сфері охорони інтелек туальної, зокрема промислової власності, об'єктів авторського пра ва і суміжних прав.

Однією з основних умов вступу України до ВТО є приведення на ціонального законодавства у сфері охорони інтелектуальної влас ності у відповідність з вимогами ВТО.

З січня 1996 року діє Угода між ВОІВ і ВТО, що передбачає спів­працю між Міжнародним бюро ВОІВ і Секретаріатом ВТО у сфері на­дання допомоги країнам, що розвиваються, і взаємообмін інформа­цією про закони і правила держав-членів ВТО.

У рамках Договору про створення Всесвітньої торгівельної орга­нізації діє Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної влас­ності (Угода TRIPS), метою якої є усунення перешкод на шляху роз­витку міжнародної торгівлі, сприяння забезпеченню ефективного і достатнього захисту прав інтелектуальної власності з тим, щоб за­ходи і процедури з реалізації прав цієї форми власності самі по собі не створювали перешкод для законної торгівлі.

Уряд України вживає активних заходів для вступу до ВТО. З 1994 року діє створена Указом Президента Ураїни Урядова комісія з планування цих заходів і контролю за їх виконанням.

Проводиться активна робота з модернізації чинного законодав­ства України у сфері охорони інтелектуальної власності згідно з ви­могами Угоди TRIPS.